Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2024 рік.

Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2024 рік.

2. Бетлегем с. Вільшинки Тур’є-Реметівської територіальної громади.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2024 рік
КУЛЬТУРНО -МИСТЕЦЬКА АКЦІЯ
«КОЛЯДИ В СТАРОМУ СЕЛІ»
Колядницька група Оноківської територіальної громади.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2024 рік

3. 1№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
№ 1, 2 (65, 66), 2024
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР.
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019.
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18.
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
[email protected]
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук, І. Хланта,
М. Офіцинська.
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська.
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук.
Автори світлин:
В
. Бедзір,
О. Гайдук, Ю. Гал,
К. Губена,
М. Офіцинська,
В. Сичкун.
Художнє оформлення
обкладинки:
М. Дем’ян.
Дизайн та верстка:
М. Коваль.
Редагування
та коректура:
М. Офіцинська.
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у своїх

публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки
фото малюнка
«Мирне майбутнє
без війни» Орбан Кіри.
Гарнітура
Book Antiqua.

ЗМІСТ
ПРО АВТОРІВ ....................................2
Відлуння подій .................................. 3
БЕДЗІР В.
В Ужгород повернулися
й резонансно пройшли
«Коляди в старому селі» ............. 3
БЕДЗІР В.
Фестивальна «Бетлегемська
зірка» втретє засяяла
в Сторожниці ...............................10
БЕДЗІР В.
Книги Івана Хланти
презентували у Великому
Березному .................................... 12
БЕДЗІР В.
Валентинки з оксамитового
пластиліну .................................. 14
БЕДЗІР В.
Виноградівці в стінах академії:
майстерність, поєднана з
любов’ю ........................................ 15
БЕДЗІР
В.
В Ужгороді відбувся поетичний
марафон «Єднаймося в мові»...17
ОФІЦИНСЬКА М., БЕДЗІР В.
Народні традиції в танцях –
основи нашої самобутності ......19
ОФІЦИНСЬКА М.
Свої роботи представили
учасники конкурсу
«Об’єднаймося ж, брати мої» ... 26
БЕДЗІР В.
Ріка народного мистецтва
Закарпаття наповнюється
творчістю молодих .................... 29
ГУБЕНА К.
Юні зірки Мельпомени
зустрілися у Берегові ................ 34
БЕДЗІР
В.
В Ужгороді відкрилася обласна
виставка робіт учасників
конкурсу «Легенди Карпат» ... 40
ГАЙДУК О.
До глядача з неординарною
виставкою ..................................... 43
БЕДЗІР В.
Поважні гості завітали
до музею ....................................... 45
БЕДЗІР В.
«Моє життя вишиване»
майстрині Ганни Беряк ............ 48
БЕДЗІР В.
Підтриманий департаментом
культури пленер художників
отримав високу оцінку ............. 50
Цікаво знати ................................... 52
БЕДЗІР В.
Молоко овець вимірюють
у
травні ..........................................52
БЕДЗІР В.
Експедиція до Річки – села,
славного гунями .........................57
Ювілеї ................................................ 60
БЕДЗІР В.
Народному аматорському
вокальному ансамблю «Ужанка»
– 55 років ...................................... 60
БЕДЗІР В.
Василь Попович:
«Мистецька школа – своєрідний
інструмент, на якому теж треба
вміти грати» ............................... 66
У світ ................................................. 74
ШКІРЯ В.
Юрій Бадзьо – творець нової
політичної філософії .................74
Постаті ............................................ 76
ШКІРЯ В.
Району нема, а історико-
краєзнавчий музей залишився ...74
Стане у пригоді .............................. 79
КОПИНЕЦЬ Т., ЖУПАНИН С.
Едельвейси .................................. 79

4. 2 Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
БЕДЗІР Василь – провідний
методист інформаційно-редак-
ційного сектору відділу інно-
ваційних програм та культур-
но-мистецьких проєктів кому-
нального закладу «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної
ради, член Національної спілки
журналістів України
ГАЙДУК Олена – завідувач
сектору нематеріальної культур-
ної спадщини відділу народної
творчості та аматорського мисте-
цтва комунального закладу «
Об-
ласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпат-
ської обласної ради
ГУБЕНА Крістіна – завідувач
відділу інноваційних програм та
культурно-мистецьких проєктів
комунального закладу «Обласний
організаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної
ради
ОФІЦИНСЬКА Марина – за-
відувач інформаційно-редакцій-
ного сектору відділу інноваційних
програм та культурно-мистецьких
проєктів комунального закладу
«Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури» Закар-
патської обласної ради
ШКІРЯ Василь – член Наці-
ональної спілки письменників
України
ПРО АВТОРІВ
Ярослав Мигович, Лілія Грушовська-Ніколенко, Тетяна Волошин, Олена Ваш, Ганна Дрогальчук,
Василь Барановський, Крістіна Губена, Марина Офіцинська, Олена Гайдук, Василь Бедзір, липень 2024 року

5. 3№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Відлуння подійВідлуння подій
Іванна Желізняк, Дмитро Ємець та колядницький колектив
Оноківської територіальної громади
В УЖГОРОД ПОВЕРНУЛИСЯ Й РЕЗОНАНСНО
ПРОЙШЛИ «КОЛЯДИ В СТАРОМУ СЕЛІ»
Три роки культурно-мистецька акція
«Коляди в Старому селі», яка перед тим ста-
ла відомою і збирала шанувальників з різ-
них реґіонів України, не проводилася. Спо-
чатку смертельно-небезпечний коронавірус,
а потім широкомасштабне вторгнення росії
в Україну щоразу ставали на заваді. Однак
третього січня 2024 року «Коляди» повер-
нулися, отримавши неабиякий
резонанс і
позитивні відгуки глядачів – поціновувачів
народних звичаїв і традицій.
На події побував і ділиться враженнями
провідний методист КЗ «Обласний органі-
заційно-методичний центр культури» За-
карпатської обласної ради Василь Бедзір.
Для повернення були вагомі підстави
«Могло статися так, що й цьогоріч ми
не побачили б «Коляд в Старому селі», адже

умови для їх проведення сприятливими не
назвеш, – розповідала в.о. директора Закар-
патського організаційно-методичного центру
культури Ганна Дрогальчук. – Нелегко при-
ймалося рішення відновити культурно-мис-
тецьку акцію в час, коли на російсько-україн-
ській війні гинуть найкращі наші хлопці. А з
іншого боку… Колядування – це той звичай,
який славить
народження Ісуса Христа і живе
в народі тисячу років. Було б несправедливо
відправити його на задвірки та не дати змо-
ги нашим аматорам – усім, які цього бажали,
через три роки знову приїхати до Ужгорода,
щоб показати їхні традиції колядування. До
того ж у нас була інша вагома підстава про-
вести акцію
– збирання коштів на допомогу
Збройним Силам України».
Усі ці міркування переважили чашу те-
резів на користь «Коляд в Старому селі». Ке-
рівництво Закарпатського організаційно-ме-
тодичного центру культури вдалося до їх
проведення, отримавши підтримку депар-
таменту культури Закарпатської ОДА-ОВА,
Закарпатського музею народної архітектури
та побуту, кількох мистецьких закладів об-
ласного центру.
«У нас колядують усі, хто годен і знає»
Бажання поколядувати для містян і гос-
тей краю у Закарпатському музеї народної
архітектури та побуту, приїхавши до Ужго-

6. Відлуння подійВідлуння подій
4
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
рода, виявили понад два десятки колективів
і окремих виконавців. Всі вони отримали
тимчасову «прописку» в музейних хатинах,
де могли розташуватися, вкрити столи з до-
машніми стравами, що їх привезли з собою
для частування гостей.
…Наближаючись до сцени, зустрів ко-
лядників з Довжанської громади, що на Хуст-
щині. Сергій Дурданин і
Артем Фірка, три-
маючи в руках колядницьку церкву-вертеп,
розповідали, що в їхньому Довгому ходять
колядувати на Святий вечір «усі, хто годен і
знає». Улюблені колядки хлопців – «У Віфлеє-
мі новина» та «Божий сине». За це отримують
гроші й купують собі «все, що треба».
Сфотографувавши Сергія й Артема, пі-
шов до
сцени, де дійство набирало обертів.
Прозвучали вітання від керуючої справа-
ми Закарпатської обласної ради Мирослави
Ливч і директора департаменту культури
Закарпатської ОДА-ОВА, заслуженого артис-
та України Євгена Тищука. Вони наголоси-
ли на важливості проведення таких заходів,
як цей, і в час війни. Адже виховують у лю-
дей почуття патріотизму
і зберігають тради-
ції, які мають розцвісти в усій повноті після
Великої Перемоги.
Серед глядачів – знайомі обличчя
Кам’яні доріжки перед сценою вщерть
заполонили глядачі, серед яких і десятки
знайомих облич. Різдвяні атрибути одягли
народні художники України Василь Сва-
лявчик і Борис Кузьма, у кошлатих вівчар-
ських гунях – учасники народного аматор
-
ського вокального ансамблю «Карпатські
голоси». А ось сімейство подружжя Ліни та
Павла Кущ – відомих журналістів і письмен-
ників, котрі приїхали зі столиці України.
Прийшли подивитися і знавець ужгород-
ської історії, автор книг Борис Жулканич із
дружиною.
Про те, що сьогоднішнє дійство прохо-
дить під гаслом «Переможний дух Різдва»,
повідомляє ведуча
Іванна Желізняк. Вона
ж додає, що колядки демонструють багату
поліетнічну культуру нашого краю, і що на
Закарпатті найкраще плекають-зберігають
народні традиції.
Колективи, які почергово виходять на
сцену та колядують, вповні підтверджують
слова ведучої. Тим часом до скриньки, що
поряд, руки добродійників вкладають свої
гривні (крізь прозоре скло проглядаються й
п
’ятисотенні).
Розпочали «Лісоруб»
та «Золотарівчанка»…
Закличний звук трембіти сповістив про
вихід на сцену народного аматорського ан-
самблю пісні і танцю «Лісоруб» Велико-
бичківської територіальної громади Рахів-
«Довжанський бетлегем»

7. Відлуння подійВідлуння подій
5
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
ського району. Керівник цього колективу
– заслужений працівник культури України
Володимир Шепета – в нинішні непрості
часи зумів зберегти його «бойовий» склад.
Виступ «лісорубів» був зустрінутий хвилею
оплесків.
Поки до виступу готувався народний
аматорський фольклорний колектив «Золо-
тарівчанка» будинку культури села Золо-
тарьово Драгівської сільської ради Хустсько-
го району, порозмовляли з його
керівницею
Марією Бабич.
«Наш колектив був створений ще у 1987
році, – розповідає пані Марія. – Потім були
невеликі перерви, але від 2003-го ми вже не
розлучалися з глядачами. Тоді ж і звання «на-
родний аматорський колектив» отримали».
«У Драгівській громаді колектив має під-
тримку: нещодавно йому виділено 100 тисяч
гривень на придбання народних
костюмів,
– доповнила слова керівниці учасниця ан-
самблю, секретар Золотарівської сільської
ради Надія КОВАЧ. – У нашому складі жін-
ки різних професій і віку, а єднає всіх любов
до пісні, до фольклору. Намагаємося зберег-
ти автентичне звучання творів, це в нас осо-
бливо цінується».
Такі слова «Золотарівчанка» підтвердила
й під час свого
виступу зі сцени, виконавши
кілька старовинних різдвяних колядок, що
побутують у рідному Золотарьові.
… «Берегиня», «арніка», «кредо» підхопили
Одні за одним змінювалися виконав-
ці. Серед них – народний аматорський
літературно-пісенний ансамбль «Береги-
ня» будинку культури Свалявської міської
Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб»
Народний аматорський вокальний ансамбль «Арніка»

8. Відлуння подійВідлуння подій
6
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ради Мукачівського району. Керівник цьо-
го колективу Василь Циганин, розповів, що
входять до нього працівники бібліотечної
системи. А сам Василь Васильович є баяні-
стом-концертмейстером і, до слова, незмінно
очолює ансамбль з 1994 року.
Народний аматорський вокальний ан-
самбль «Арніка» клубу села Тарнівці Хо-
лмківської сільської ради Ужгородського
району представив традиції колядування

закарпатських словаків. Дійство вшанували
також колядницький колектив Великобе-
резнянської селищної ради (керівник Неля
Глодан), народний аматорський камерний
хор інтелігенції міста Ужгород «Кредо»
КЗ «Ужгородський міський центр дозвілля
– будинок культури» Ужгородської місь-
кої ради. Їх очолюють відповідно Вікторія
Балог і Ярослав Кирлик. Виконанням ру-
мунських колядок порадував вокальний
ансамбль «Марамуреш» Солотвинської
се-
лищної ради Тячівського району (керівник
Марія Влад).
Глядачі не шкодували долонь, зустрі-
чаючи й колядників-діток. Це і зразковий
аматорський фольклорний ансамбль «Кир-
ниченька» Іршавського міського будинку
культури (керівник Едіта Токар-Канчій), ко-
лектив комунального закладу «Центр куль-
тури і дозвілля» Перечинської міської ради
Ужгородського району (керівник Микола
Годований),
і гурти Тур’є-Реметівської школи
мистецтв Тур’є-Реметівської територіальної
громади цього ж району (керівник Ольга
Мицька), і Олешницької школи мистецтв
Виноградівської територіальної громади Бе-
регівського району (керівник Ганна Сігетій).
З шарханню – до коханої на святвечір
У селі Бороняво, що на Хустщині, побу-
тує унікальне різдвяне дійство «Боронявська
Шархань». Це
єдине село на Закарпатті, де
зберігають цю традицію.
Колядницький гурт, що на чолі з Лю-
бов’ю Бонкало діє при сільському клубі, не
випадково отримав назву «Боронявська Шар-
хань». За легендою ця істота – добрий міфіч-
ний дракон, котрий сповіщав про радість
народження Христа, і все живе на землі, від
«повзучого»
до «літучого», потішалось. «Вигу-
лювати» його мають право лише неодружені
парубки. Майбутній наречений збирає друзів
і разом із ними після святої вечері йде коля-
дувати до оселі коханої дівчини.
Атрибут, із яким колядують, – це де-
рев’яна конструкція довжиною до п’яти ме-
трів і вагою понад п’ять кілограмів. Вона

складається із з’єднаних між собою дощечок,
її увінчує голова дракона.
З переказів місцевих старожилів відо-
мо, що традицію започаткували монахи,
які оселилися в селі під час будівництва
монастиря. Як із Шарханню колядують у
його селі, демонстрував глядачам юнак із
Боронява.
Народний аматорський літературно-пісенний ансамбль «Берегиня»

9. Відлуння подійВідлуння подій
7
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Із Угорщини приїхав
тароготист Міклош
На «Колядах у Старому селі» відзначив-
ся і вокально-інструментальний ансамбль
«Csicsergő Csajok» будинку культури села
Часлівці, що входить до Сюртівської тери-
торіальної громади Ужгородського району.
Керівниця Марія Рояк запросила виступити
в складі ансамблю тароготиста з Угорщини
Міклоша Вестерґама.
Колоритний Міклош звертав на себе
увагу тим, що
з пліч аж до стоп його велетен-
ську поставу вкривала вівчарська гуня. Але
не в тому його заслуга, а в особливих музич-
них талантах.
У звичайному житті – водій каміона,
на сцені Міклош стає мелодистом-надзви-
чайником. Сьогодні він грав на традицій-
ному угорському духовому інструменті –
тараготі, як і на ще
одному традиційному
угорському – цитрі. Та так, що зачаровував
глядачів, які стояли біля сцени, а потім і у
хатинах музею. Всі схилялися до того, що не
знання нот визначає майстерність музикан-
та. Її визначає і винагороджує нею сам Бог.
Тож дякую і я Вам, пане Міклоше, за пода-
ровані хвилини чаруючої музики
.
Вражаюча різдвяна історія
Шквал емоцій у перебіг дійства внесли
колядники з Довжанської громади, що на
Хустщині. Про них та їхні стійкі традиції в
селі Довге на початку матеріалу вже йшло-
ся.
На сцені «Довжанський бетлегем» вті-
лив історію появи на світ Ісуса Христа в ніч
на Різдво, задіявши багатьох біблейних геро
-
їв – ангелів, солдатів, чорта й діда з бабою.
Вбрання – вишукане, тексти і виконання –
відпрацьовані до деталей.
Чудернацькі, в масках, що викликали
водночас сміх і жах, обперезані голосними
дзвонами, дідо з бабою наробили галасу
на весь майдан. Їхні витівки зробили своє:
слухачі довго не могли зупинитися в апло-
дисментах.
Величальним акордом
свята Різдва стала
«Мамина колядка» на слова поета з Довгого
Василя Кузана та музику Олесі Худи, яку ви-
конало вокальне тріо у складі Тетяни Гецко,
Наталії Менчук і Тетяни Попадинець. У ній
прозвучали щемливі нотки, які зобов’язують
дочекатися наступного Різдва, щоб неодмін-
но заколядувати мамі разом із сином, який
переможно повернеться з війни.
Зразковий аматорський фольклорний ансамбль «Кирниченька»

10. Відлуння подійВідлуння подій
8
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
Можна б перераховувати і решту учас-
ників різдвяного дійства, адже всі вони на
це заслуговують, приїхавши навіть за власні
кошти з близьких і далеких сіл, міст області.
Тож дякуємо всім за те, що не забувають
давніх народних звичаїв, які щороку ожива-
ють у час Різдва.
«Гастрономічне обличчя»
збагатили трині пироги
Як
і будь-які коляди, цей день не міг
обійтися без пригощання. На столах із до-
машніми стравами і напоями, привезених і
привабливо розставлених на столах у хати-
нах музею, можна було побачити широчен-
ний їх набір. Це – голубці, гурки, ковбаси,
шойт, шинка, сир, кіфлики, фанки, а ще на-
пої з
медом і шипшиною, карпатські чаї та
узвари... Стіл господинь із Золотарьова при-
красила величезна, уквітчана хлібина.
Проте… Всі ці страви є традиційними
для Закарпаття, то гості з Великоберезнян-
ської громади подивували рідкісними три-
ними пирогами. Ними люб’язно пригощала
Неля Глодан.
Трині пироги готують із картоплі. Такі
пироги відомі на Бойківщині
, але на Закар-
патті їх готують лише в кількох селах Вели-
коберезнянщини.
Використовують варену і сиру картоплю
(половина на половину), яку труть на терці.
З сирої витискають сік. Об’днують варену
і сиру картоплю в одне ціле, додають одне
яйце і крахмал (щоб майбутні пироги три-
мали форму і не
розварились), після чого
одержують таке собі картопляне тісто. Бе-
руть це тісто шматками величиною з яблуко
і розпліскують на долоні. Посередині кла-
дуть начинку з кисломолочного сиру в об-
сязі, як невелика ложка. Відтак краї майбут-
нього пирога об’єднують, обгортаючи сир
картопляним тістом. Після цього пироги
варять у воді
до готовності. Зварені пироги
поливають засмажкою, яка готується з ци-
булі та шкварок. Додають перець за смаком.
Вироби за формою нагадують голубці.
У різних регіонах, заселених бойка-
ми, пироги з картоплі називають по-різно-
му: бульб’яні (бульбляні), терляні, терчані,
швабські, книдлі, а в бойківських селах За-
карпаття, зокрема на Великоберезнянщині

їх іменують «триними». Їх у цій місцевості
готують, до речі, лише в кількох селах, із си-
ром. Деінде ці пироги можуть наповнювати-
ся бринзою, грибами і навіть яблуками (не
вареними, а печеними).
Трині пироги вважаються святковою
стравою. Ними під час дійства частували
всіх, хто підходив до музейної хатини. За
час
нашої присутності триними пирогами
пригостилися двоє народних художників –
Борис Кузьма і Василь Свалявчик. Не відмо-
вилася від пригощання рідкісною старовин-
ною стравою директор Обласного організа-
ційно-методичного центру культури Ганна
Дрогальчук... Смакуючи пироги, гості дізна-
валися дещо й про їхню історію. Зокрема, що
пироги селяни почали готувати з картоплі,
замінюючи нею
борошно: його було мало,
Колядницький колектив Великоберезнянської селищної ради

11. Відлуння подійВідлуння подій
9
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
бо пшениця на пісних гірських ґрунтах не
родила.
«Гастрономічне обличчя» культур-
но-мистецької акції в Старому селі –трині
пироги – неабияк збагатили.
Крафтові продукти й авторські витвори
А як обійти увагою виробників крафто-
вої продукції, котру, як і в минулі роки на
«Колядах в Старому селі», вони пропонува-
ли щедро та
різноманітно. Частували духмя-
ним глінтвейном – білим і червоним вино-
роби з Мукачева Людмила і Микола Муски,
матір і син. Окрім того, у привезеній ними
«винотеці» містилося аж чотирнадцять сор-
тів напоїв із виноградної лози. На всі смаки
й уподобання.
Неподалік розмістилася відома своїми
карпатськими чаями Любов Повідайчик.
Привезла їх із
десяток видів, як і вироби, ви-
готовлені вручну.
Поряд із пані Любов’ю – відома авторка
керамічних виробів Неля Шандор, а також
майстрині Анна Гайдук і Олена Селезньова.
До речі, ляльки-мотанки пані Олени втіли-
ли в собі різдвяні мотиви.
Окрема велика подяка тим, хто долучив-
ся до збирання коштів на потреби
Збройних
Сил України – однієї з цілей, поставлених ор-
ганізаторами різдвяної культурно-мистецької
акції. Мета досягнута: зібрано 5 500 грн., всі
вони перераховані на потреби 128-ї окремої
гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Гурти Тур’є-Реметівської школи мистецтв
Ганна Гайдук Олена Селезньова

12. Відлуння подійВідлуння подій
10
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ФЕСТИВАЛЬНА «БЕТЛЕГЕМСЬКА ЗІРКА»
ВТРЕТЄ ЗАСЯЯЛА В СТОРОЖНИЦІ
12 січня у будинку культури села Сто-
рожниця пройшов ІІІ відкритий фестиваль
колядок та щедрівок «Бетлегемська зірка», на
якому побували в.о. директора КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради, заслужений пра-
цівник культури України Ганна Дрогальчук
та провідний методист інформаційно-редак-
ційного сектору Василь Бедзір. Зокрема Ганна
Василівна
подякувала колядникам та щедру-
вальникам і побажала їм продовжувати тра-
диції, започатковані фестивалем «Бетлегем-
ська зірка».
Третій рік поспіль відділ культури Холм-
ківської сільської ради запрошує колективи
Ужгородського району відзначити Різдво ко-
лядками й щедрівками.
У святково прибрану залу, обладнану
сучасною звуковою і відеоапаратурою, при-
йшли десятки глядачів. Ведуча Іванна Желіз
-
няк оголосила хвилину пам’яті на честь воїнів,
які вкрили себе славою, відстоюючи незалеж-
ність України на полях битв.
У програмі, зітканій із колядок і щедрівок,
театралізованих сцен про народження Ісуса
Христа в «віфлеємській яслині», брали участь
Василь Бедзір, Леся Дубенко, Ганна Дрогальчук, Роман Кардашинець
з учасниками народного аматорського вокального ансамблю «Руменок»
Вокальний ансамбль викладачів Середнянської школи мистецтв

13. Відлуння подійВідлуння подій
11
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
як колективи Холмківської громади, так
і сусідньої з нею Середнянської, а також
Перечинської – загалом 11 колективів.
Театральний гурток «Сторожниць-
кі корифеї» місцевого будинку культури
(керівник Йосиф Посипанка) в співпраці
з хореографічним гуртком «Файтенята»
(керівник Ольга Барна) і вокальним ан-
самблем Тарновецької школи мистецтв
(соліст Марк Ковров, викладач Наталія
Калинська) продемонстрував
епізод з
Біблії, який сповістив про появу на світ
маленького дитяти діви Марії. Розгорну-
та розповідь про Сина Божого, який при-
йшов врятувати світ, не залишила байду-
жим нікого з глядачів.
Холмківську територіальну громаду
представляли також народний аматорський
вокальний ансамбль «Ужанка» (керівник Ва-
силина Вовканич), Zenés Betlehem Тарновець-
кої школи мистецтв (керівник Інна
Петру-
шевська), колядницький гурт «Gloria» Корит-
нянівської школи мистецтв (керівник Тетяна
Іллар), тріо «Вишеньки» (керівник Василина
Вовканич), народний аматорський вокальний
ансамбль «Арніка» клубу с. Тарнівці (керівник
Вікторія Балог, концертмейстер Микола Бой-
ко).
Яскравим став виступ учасників вертепу
римо-католицької парафії села Сторожниця.
Вони інсценізували біблейську історію з наз-
вою «Народження Діви
Марії» (керівник Ва-
лентин Русник).
На сцену цього дня виходили колективи
Середнянської селищної ради – народний
аматорський вокальний ансамбль «Джерело»
будинку культури села Худльово (керівники
Ольга Ніколенко та Надія Балога-Тотін), во-
кальний ансамбль викладачів Середнянської
школи мистецтв (керівник Віра Сентипал),
народний аматорський вокальний ансамбль
«Руменок» будинку культури Середнянської
селищної ради (
керівник Ольга Бобак, кон-
цертмейстер Тарас Кардашинець).
Незабутнім став і виступ гостей із Перечин-
ської громади. Зокрема, своє бачення різдвяних
традицій, які славлять народження Ісуса Хри-
ста, показав зразковий аматорський фольклор-
ний гурт «Родина» Тур`є-Реметівської школи
мистецтв (керівник Ольга Мицька).
Очільниця відділу культури Холмківської
сільської ради Леся Дубенко висловила
вдяч-
ність колективам – учасникам фестивалю. За
участь у різдвяній культурно-мистецькій акції
всі вони отримали дипломи.
Скринька, в яку кожен міг зробити внесок
на користь ЗСУ, відчутно поповнилася добро-
дійними внесками гостей фестивалю.
Василь БЕДЗІР
Тріо «Вишеньки»
Народний аматорський вокальний ансамбль «Ужанка»

14. Відлуння подійВідлуння подій
12
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
КНИГИ ІВАНА ХЛАНТИ ПРЕЗЕНТУВАЛИ
У ВЕЛИКОМУ БЕРЕЗНОМУ
2023 рік у творчій
біографії відомого укра-
їнського фольклориста
Івана Хланти був від-
значений двома книга-
ми – «Казки та легенди
з витоків Ужа» та «Золо-
та гора Івана Хланти».
Вперше були презен-
товані в Закарпатській
обласній універсальній
науковій бібліотеці іме-
ні Ф. Потушняка. Цього
разу про ґрунтовні до-
слідження, що вийшли
з-під пера заслуженого
діяча мистецтв Укра-
їни, провідного мето-
диста КЗ «Обласний
організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської облас-
ної ради, дізнавалися 31 січня 2024 року на
Великоберезнянщині.
Його експедиції згадують із вдячністю
У поїздку до гірського селища виру-
шили Іван Хланта, в.о. директора Центру
культури, заслужений працівник культури
України Ганна
Дрогальчук, одна з упоряд-
ників книжки «Золота гора Івана Хланти»
Вероніка Хланта, а також автор цих рядків.
У Великоберезнянській центральній бібліо-
теці зібралися понад два десятки працівни-
ків культури цієї територіальної громади,
яка, поряд із Великим Березним, охоплює
ще шість населених пунктів – Забрідь, Роз-
тоцька Пастіль, Бегендяцька Пастіль, Косте-
ва Пастіль
, Руський Мочар, Стричава та
Княгиня.
Вітаючи гостей, в.о. директора бібліо-
теки Мар’яна Ганусин зауважила, що меш-
канці громади з цікавістю чекали на приїзд
шанованого автора книг, одна з яких безпо-
середньо стосується Великоберезнянщини.
Модераторка презентації, спеціаліст відді-
лу освіти, культури, сім’ї, молоді, спорту та
соціального захисту населення
Неля Глодан
зауважила, що на Великоберезнянщині з
вдячністю згадують про фольклорні експе-
диції Івана Васильовича, який зібрав тут ба-
гато цінних зразків народної творчості. «Зав-
дяки його зусиллям надбання, які прийшли
до нас від попередніх поколінь, будуть збе-
режені для нащадків», – додала вона.
Не марнувати час,
бо носії фольклору не вічні
Про свою роботу над обома виданнями,
які загалом займають понад півтори тисячі
сторінок, десятки кольорових ілюстрацій,
розповів Іван Хланта. З великою цікавістю
учасники презентації слухали про те, як він
збирав казки, легенди, билиці, притчі, коло-
мийки... Багатьох із тих, від кого фолькло-
рист записав ці та інші зразки усної народної
творчості
, вже немає серед живих. А завдяки
фіксації в збірнику фольклору тексти цих
носіїв фольклору стали невмирущими – за-
лишаться жити назавжди.
«Я закликаю вас, шановні працівники
культури, не лінуватися і самим долучатися
до збирання усних народних скарбів, – до-
дав Іван Хланта. – Адже щороку хтось із його
носіїв відходить у інший світ
, а з ним – і ці-
лий світ».
Вероніка Хланта – онука Івана Васильо-
вича. Минулого року закінчила філологіч-
ний факультет Ужгородського національно-
го університету. Іван Васильович сподіва-
ється, що вона стане продовжувачкою спра-

15. Відлуння подійВідлуння подій
13
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
ви, якій присвятив усе своє життя. До слова,
вона опрацьовувала і підготувала тексти до
книжки «Казки та легенди з витоків Ужа», у
книжці «Залота гора Івана Хланти» висту-
пила одним із упорядників.
Батько 22-річної Вероніки – Роман Іва-
нович – у складі Збройних Сил України від
самого початку російсько-української війни
захищає Батьківщину
на сході. Тож Вероні-
ка знає, що таке патріотизм, не з книжок.
Проникливо прочитала кілька творів відо-
мих українських поетів, які налаштовують
на патріотичну хвилю, закликають борони-
ти рідний край, любити його всім серцем.
Без подарунків не обійшлося
Приємним епізодом презентації стало
вручення подарунків. Виконувачка обов’яз-
ків директора Великоберезнян-
ської
центральної бібліотеки
Мар’яна Ганусин із вдячністю
прийняла «Казки та легенди з
витоків Ужа» і «Золоту гору Іва-
на Хланти», подаровані авто-
ром цій книгозбірні. У ній ра-
зом із цими двома збірниками
є вже 27 книжок Івана Хланти.
Всі вони, до речі, представлені
на виставці з нагоди презента-
ції.
Слово
взяв директор Вели-
коберезнянської школи мис-
тецтв Ярослав Кирлик. Привер-
нувши увагу присутніх до ве-
ликої подвижницької ролі, яку
виконує Іван Хланта, збираючи
скарби народної творчості,
побажав фольклористові
натхнення і сили в реаліза-
ції наступних планів.
Їх у Івана Васильо-
вича ще багато, адже не
виданими залишаються
тисячі зібраних ним тек
-
стів. Чекають свого часу
казки, коломийки, притчі,
у тому числі й з верхів’їв
Ужа, які ще не видані. По-
ліграфічні послуги є дуже
дорогими, а фінансуван-
ня видань із боку держави
останніми роками майже
відсутнє, тож автору дово-
диться розраховувати на
власні сили і на спонсорів,
яким небайдужа доля
народного творчого
спадку.
На завершення зустрічі у Великоберез-
нянській центральній бібліотеці Іван Хлан-
та підписав автографи тим, хто забажав
придбати його книги. Модераторка Неля
Глодан запропонувала провести наступну
презентацію у селі Ставне. Адже в населе-
них пунктах Ставненської територіальної
громади зібрано левову частку зразків усної
народної творчості, які увійшли до книжки

«Казки та легенди з витоків Ужа».
Прощаючись із фольклористом Іваном
Хлантою, всіма працівниками Обласного ор-
ганізаційно-методичного центру культури,
учасники презентації зробили спільне фото
на згадку.
Василь БЕДЗІР
Ганна Дрогальчук, Іван Хланта
Виступає Іван Хланта

16. Відлуння подійВідлуння подій
14
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ВАЛЕНТИНКИ З ОКСАМИТОВОГО ПЛАСТИЛІНУ
Напередодні Дня Святого Валенти-
на працівники Центру культури, завід-
увач народного етнографічного музею,
заслужений майстер народної творчос-
ті України Наталія Стегура та методист
Олена Ваш, провели майстер-клас із ви-
готовлення валентинок із оксамито-
вого пластиліну для вихованців Ужго-
родського медико-соціального реабі-
літаційного центру «Дорога життя».
Захід відбувся 13 лютого 2024 року
.
Для вихованців «Дороги життя»
спілкування з майстринями стало
справжнім святом. Усі з захопленням
спостерігали, як в умілих руках шма-
точки кольорового оксамитового плас-
тиліну перетворюються на яскраві вес-
няні квіти.
Наталія Стегура й Олена Ваш зізнали-
ся, що давно не бачили стільки живих вог-
ників у дитячих очах, бажання опанувати
секрети ручної роботи з оздоблювальни-
ми матеріалами.
Вихованці і керівництво закладу щиро
дякували за проведений майстер-клас.
Водночас запросили майстринь через
якийсь час навідатися знову, щоб огляну-
ти нові роботи які будуть створені в «До-
розі життя» після сьогоднішнього навчаль-
ного дня.
Запрошення було прийняте. Отже, по-
переду – продовження контактів, корисних

для обох сторін.
Василь БЕДЗІР

17. Відлуння подійВідлуння подій
15
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Народний аматорський оркестр народних інструментів
Виноградівського міського будинку культури
ВИНОГРАДІВЦІ В СТІНАХ АКАДЕМІЇ:
МАЙСТЕРНІСТЬ , ПОЄДНАНА З ЛЮБОВ’Ю
14 лютого центр культурного життя
Ужгорода перемістився до Академії культу-
ри і мистецтв – комунального закладу вищої
освіти Закарпатської обласної ради. У залі
відбувся концерт народного аматорського
оркестру народних інструментів Виногра-
дівського міського будинку культури (ке-
рівник – заслужений працівник культури
України Віктор Марушка).
Подія пройшла в межах договору про
співпрацю, підписаного між
Академією
культури і мистецтв із одного боку і Вино-
градівською міською радою – з другого.
Відкриваючи концертну програму, ве-
дуча повідомила, що до колективу входять
викладачі мистецьких шкіл колишнього Ви-
ноградівського (нині – Берегівський) райо-
ну, а літопис охоплює півстоліття. Оркестр є
лауреатом багатьох всеукраїнських і міжна-
родних конкурсів. Торік з 23 по 25 червня
ра-
зом із вокальним тріо Виноградівської мис-
тецької школи ім. Бели Бартока музиканти
відвідали три затишні містечка Австрії з по-
дячними концертами.
Цього разу разом із оркестром на сцену
вийшов народний аматорський камерний
хор КПНЗ «Виноградівська мистецька шко-
ла ім. Бели Бартока», очолюваний Світла-
ною Гнетило. Очікувалося, що в вокальному
супроводі оркестрова музика зазвучить ще
більш проникливо, лірично. Заглядаючи
наперед, скажемо, що сподівання цілком ви-
правдалися.
У вщент заповненому залі – студенти
та викладачі Академії, працівники депар-
таменту культури Закарпатської ОДА-ОВА,
а також майже у повному складі – колектив
Обласного організаційно-методичного цен-
тру культури на чолі з в.о. директора, заслу
-
женим працівником культури України Ган-
ною Дрогальчук.
…Щойно прозвучали перші такти музи-
ки, як стало зрозуміло, що присутніх чекає
сповнена емоцій, захоплюючих моментів
програма. Адже в зал полинули злагодже-
ні, згармонізовані в нерозривній цілісності,
звуки, котрі то підносили уяву до небес, то
вдарялися в жорстку твердь реальності. Всі
оркестрові групи
підкорювалися владним
помахам диригентської палички в руках Ві-
ктора Марушки. Аж не вірилося, що на сцені
– аматорський, а не професійний філармо-
нійний колектив.
Під час концерту, в якому поєдналися
і відомі класичні твори (П. Мартін «Токка-
та», «Інтрада», «Мелодія» Мирослава Ско-

18. Відлуння подійВідлуння подій
16
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
рика), релігійні («Різдвяні мело-
дії» Юрія Саєнка, К. Дженкінса
«Реквієм», В. Барвінського «Що
то за предиво»), народжена в су-
часності музика Клода Франсуа,
А. Вангеліса та Джона Вільям-
са з кінострічки «Один удома»,
відчувалося, що колективові до
снаги найскладніші твори. Всі
вони прозвучали під гарячі апло-
дисменти глядачів.
Неодноразово під
час кон-
церту звучали слова подяки
воїнам Збройних сил України,
завдяки яким можливі важливі
культурницькі акції, серед них –
і вчорашня. Про це схвильовано
говорила ведуча, слова якої му-
зиканти підкреслювали емоцій-
ною грою.
Під час концерту один із
творів оркестранти присвяти-
ли іменинникам. Ними цього
дня були одна з найдосвідчені-
ших
скрипальок оркестру Юді-
та Товт, а також ректорка Акаде-
мії, голова депутатської комісії
Закарпатської обласної ради, заслужений
працівник культури України Наталія Ше-
теля.
Після фінальних акордів ведуча запро-
сила до слова ректорку Академії Наталію
Шетелю, заступника голови Виноградівської
міської ради Віталія Любку, керівника апа-
рату Закарпатської обласної
ради Мирославу Ливч,
ди-
ректора департаменту куль-
тури Закарпатської ОДА-
ОВА Євгена Тищука.
Вони побажали орке-
стру і камерному хору по-
дальшого творчого зростан-
ня, зміцнення співпраці Ви-
ноградівської міської ради
з Академією культури та
мистецтв Закарпатської об-
ласної ради.
Апофеозом концерту
стала пісня «Господи, поми-
луй нас!» Тараса Петринен-
ка. Солістка Світлана Гнети
-
ло.
На завершення всі охочі
могли сфотографуватися у
фотозоні, яку до Валенти-
нового дня яскраво-«сердеч-
но» оформили у фойє Ака-
демії.
Василь БЕДЗІР
Віктор Марушка, Ганна Дрогальчук,
Світлана Гнетило, Василь Барановський
Василь Бедзір, Марина Офіцинська, Крістіна Губена,
Олена Ваш, Костянтин Ковган

19. Відлуння подійВідлуння подій
17
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
В УЖГОРОДІ ВІДБУВСЯ ПОЕТИЧНИЙ МАРАФОН
«ЄДНАЙМОСЯ В МОВІ»
21 лютого 2024 року увесь світ відзначає
Міжнародний день рідної мови. Це свято,
проголошене Генеральною конференцією
ЮНЕСКО ще в 1999 році, закликає захища-
ти, збагачувати мовні й культурні багатства
кожного народу.
Для українців мова – це одна з основ на-
ціональної своєрідності, символ боротьби за
незалежність. У творах її відстоювали поети
й письменники, за
неї патріоти потрапляли
до в›язниць, у битвах гинули героїчні за-
хисники. І сьогодні українська мова – одна з
найбільших цінностей, яку обороняють вої-
ни Збройних сил України у збройному про-
тистоянні країні-агресору.
На Закарпатті з метою популяризації і
прославляння рідної мови влаштовуються
поетичні марафони. Вперше така акція під
гаслом «Єднаймося
в мові» була проведена з
ініціативи Закарпатського обласного органі-
заційно-методичного центру культури 9 ли-
стопада 2018 року з нагоди Дня української
писемності та мови. Тоді в ній взяли участь
понад 165 учасників.
Вдруге поетичний марафон відбувся
з нагоди Міжнародного дня рідної мови
в лютому 2021-го. Наступного 2022 р. за-
хід не проводили, бо
завадила війна, яку
розпочала росія. Втретє акція відбулася
на відзначення цього ж свята 21 лютого
2023-го. І ось сьогодні учасників скликав
до поетичного єднання вже четвертий ма-
рафон, який славить і популяризує рідну
мову.
Привітали учасників заходу директор
департаменту культури Закарпатської об-
ласної державної адміністрації – обласної
військової адміністрації, заслужений ар-
тист
України Євген Тищук та заступник
директора комунального закладу «Об-
ласний організаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної ради,
заслужений працівник культури України
Василь Барановський. Він, зокрема, наго-
лосив: «Марафон про те, що мова є чітким
маркером нації, її єдності й стійкості як
у мирний час, так і у воєнне лихоліття».
Також зазначив
, що закарпатці своєю ма-
совою участю в марафоні демонструють
свою відданість національній ідеї, розбу-
дові незалежної України. Мова є і зброєю,
що захищає українські духовні цінності,
на котрі спрямована агресія північного су-
сіда.
Під час марафону прозвучали твори Та-
раса Шевченка, Володимира Самійленка,
Богдана Лепкого, Сидора Воробкевича, Іва-
на Багряного,
Володимира Сосюри, Макси-
ма Рильського, Василя Симоненка, Василя
Стуса, Олександра Білаша, Дмитра Павлич-
ка, Василя Вовчка, Павла Глазового, Ліни
Костенко, Юрія Рибчинського, Оксани За-
бужко, Сергія Жадана, Віктора Геращенка,
Максима Кривцова, Михайла Хіміча, Ілони
Ельтек, Лідії Задорожної, Михайла Людке-
вича, Тетяни Колісник, Наталії Козленко,
Оксани Сметанюк, Марії Яновської та ін-
ших
.

20. Відлуння подійВідлуння подій
18
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
У заході взяли участь здобувачі освіти
Ужгородської школи мистецтв, студенти
КЗ «Ужгородський музичний фаховий ко-
ледж імені Д. Є. Задора» ЗОР, КЗВО «Акаде-
мія культури і мистецтв» ЗОР, ДВНЗ «Ужго-
родський національний університет», учні
Киблярської гімназії Середнянської селищ-
ної ради, вихованці Закарпатського облас-
ного палацу дитячої та юнацької творчості
«ПАДІЮН»,
учасники театральної студії
«Бавка» Закарпатського академічного об-
ласного театру ляльок, учасники народної
аматорської студії поезії «Чарівне слово»
Ужгородського міського центру дозвілля–
будинку культури), художнього аматорства
КЗ «Центр культури та дозвілля» Баранин-
ської сільської ради, будинку культури с.
Худльово Середнянської селищної ради,
клубу та бібліотеки с. Коритняни Холмів-
ської сільської ради,
КЗ «Центр культури та
дозвілля» Баранинської сільської ради, КЗ
«Креативно-мистецький комплекс «Вілет»
с. Кам’яниця Оноківської сільської ради та
його відокремлені структурні підрозділи:
клуби-бібліотеки сіл Оріховиця, Невицьке,
Оноківці, Гута.
Загалом – понад 90 учасників.
На площі перед сценою працівники
Центру культури розгорнули виставку ху-
дожньої літератури, де були представлені
твори як українських класиків, так і сучас-
них авторів. Не обійшлося і без символічних
солодких подаруночків – цукерок, на яких
були прикріплені вислови про мову.
Ведуча заходу — провідний методист
відділу інноваційних програм та куль-
турно-мистецьких проєктів
Лілія Грушов-
ська-Ніколенко.
До слова, у цей же день до поетичного
марафону долучилися і провели у себе
аналогічний захід такі громади, як Вели-
коберезнянська, Мукачівська, Чинадіївська,
Хустська, Нересницька, Тячівська, Рахівська
та інші.
Дякуємо за сприяння у проведенні захо-
ду Ужгородській міській раді.
Рідній мові присвячували вір-
шовані рядки українські
поети всіх
часів – як генії, так і маловідомі.
Проникливим, закличним словом
висловився про рідну мову Микола
Лотоцький:
Без мови – не створити
нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов›їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів
.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Цими почуттями перейнялися,
поетичними рядками надихнулися, бажан-
ням уславляти рідну українську мову захо-
пилися всі учасники поетичного марафону.
Організатор заходу – КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради.
Василь БЕДЗІР

21. Відлуння подійВідлуння подій
19
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ В ТАНЦЯХ –
ОСНОВИ НАШОЇ САМОБУТНОСТІ
26 квітня 2024 р. в Ужгороді відбувся І
тур (обласний) Всеукраїнського фестива-
лю-конкурсу народної хореографії імені
Павла Вірського. У ньому взяли участь 15 ко-
лективів із багатьох територіальних громад
області. Творче змагання, яке проводиться
кожних три роки, виявляє кращі з кращих
колективів, які цінують, оберігають і високо
несуть народні танцювальні традиції. Дуже
символічно, що захід відбувся саме напере-
додні Міжнародного дня танцю, який увесь
світ відзначає 29 квітня.
Честь виступати на головній
мистецькій сцені
Цього дня дороги найкращих танцю-
вальних колективів Закарпаття вели до
Ужгорода, а якщо бути точнішим, то до За-
карпатської обласної філармонії. Рівно об
11-ій годині фестиваль-конкурс, який перед
цим
проводився три роки тому, стартував.
Він мав оглянути сьогоднішній стан хорео-
графії в мистецьких школах області, колек-
тивах усіх систем і відомств, які працюють у
жанрі народного танцю.
П’ятнадцять колективів мали показати,
який поступ зробили за триріччя: чи вдало-
ся втримати колишній рівень виконавської
майстерності, а може, й піти
далі. Час бо не
стоїть на місці, висуваючи нові вимоги, де-
монструючи сучасні тенденції.
«Журі, до якого входять найавтори-
тетніші фахівці хореографії, нелегко буде
визначити кращих із кращих виконавців,
– ділився думками ще до початку творчо-
го змагання провідний методист КЗ «Об-
ласний організаційно-методичний центр
культури» ЗОР, член журі Микола
МОВ-
НАР. – Але до складної роботи ми готові,
і все відбудеться так, як має бути. До уча-
сті в другому турі будуть відібрані найдо-
стойніші».
Виступали на головній мистецькій
сцені області
Насамперед, згадали тих, хто захищає
нашу країну, відстоюючи її цінності на
фронті: без їхнього героїзму такі культурні
події, як сьогоднішня,
були б неможливими.
Тож ведуча Лілія Грушовська-Ніколенко ого-
Тиберій Сабов, Лілія Грушовська-Ніколенко, Микола Мовнар, Єлизавета Бабяк,
Ірина Шевцова, Ганна Дрогальчук, Едуард Воронич, Ірина Гнепа, Михайло Сачко

22. Відлуння подійВідлуння подій
20
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
лосила хвилину мовчання, щоб вшанувати
пам’ять загиблих героїв російсько-україн-
ської війни. Зал схилив голови під трагічні
звуки метронома…
З відкриттям фестивалю-конкурсу
його учасників і гостей привітали заступ-
ник директора департаменту культури
Закарпатської ОДА-ОВА Галина Ломпарт і
в.о. директора КЗ «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» Закар
-
патської обласної ради, заслужений пра-
цівник культури України Ганна Дрогаль-
чук. Вони зазначили, що творче змагання
проводиться задля збереження і розвитку
хореографічної культури України, збага-
чення професійного й аматорського тан-
цювального мистецтва. Водночас – це і
сприяння підвищенню художнього рівня
балетмейстерських постановок, фіксація
скарбів танцювального мистецтва Украї-
ни, пошукова робота в
фольклорних екс-
педиціях.
Галина Ломпарт пообажала учасникам
фестивалю-конкурсу продемонструвати
свої найкращі якості. Подякувала праців-
никам культури, які роблять все можливе,
щоб у нинішній складний час виконавська
майстерність хореографічнийх колективів
залишалася на належному рівні. Висловила
вдячність батькам, які багато роблять, щоб
їхні діти зростали в любові до народного
мистецтва.
«На
конкурсі таких, хто б програв, не
буде, адже ваш приїзд і виступ на голов-
Хореографічний колектив «Джерельця Карпат» КЗ «Хореографічна школа
«Джерельця Карпат» Середнянської селищної ради

23. Відлуння подійВідлуння подій
21
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
ній мистецькій сцені області вже є пере-
могою, – звернулася Ганна Дрогальчук до
учасників. – Сюди приїхали найкращі
колективи. Втім журі обов’язково визна-
чить, хто вийде до другого туру; відтак,
здолавши й ту сходинку, зможе представ-
ляти Закарпаття в столиці України на фі-
нальному етапі всеукраїнського творчого
змагання».
У журі – фахівці вищої
проби
Щоб забезпечити справедливе оціню-
вання, організатори подбали про висо-
кокваліфіковане журі. До нього увійшли:
– Шевцова Ірина Миколаївна, викладач
кафедри мистецьких дисциплін, голова ци-
клової комісії мистецьких дисциплін кому-
нального закладу вищої освіти «Академія
культури і мистецтв» Закарпатської облас-
ної ради, заслужений працівник культури
України (голова);
– Бабяк Єлизавета Яношівна,
викла-
дач вищої кваліфікаційної категорії, ви-
кладач-методист циклової комісії мис-
тецьких дисциплін комунального закла-
ду вищої освіти, «Академія культури і
мистецтв» Закарпатської обласної ради,
заслужений працівник культури Украї-
ни;
Ансамбль народного танцю «Кольори Карпат» КЗВО «Академія культури і мистецтв» ЗОР

24. Відлуння подійВідлуння подій
22
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
– Булеца Оксана Борисівна, викладач ви-
щої кваліфікаційної категорії, викладач-ме-
тодист циклової комісії мистецьких дисци-
плін комунального закладу вищої освіти ,
«Академія культури і мистецтв» Закарпат-
ської обласної ради;
– Губена Крістіна Янівна, завідувач від-
ділу інноваційних програм та культур-
но-мистецьких проєктів комунального за-
кладу «Обласний організаційно-методич-
ний центр
культури» Закарпатської облас-
ної ради;
– Мовнар Микола Васильович, провід-
ний методист відділу народної творчості
та аматорського мистецтва комунального
закладу «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської облас-
ної ради;
– Сачко Михайло Олексійович, керівник
народного аматорського ансамблю танцю
«Джерела», заслужений працівник культури
України.
Протягом усього часу, поки тривали
конкурсні виступи,
журі не відводило очей
від сцени. Інакше не можна, адже потрібно
оцінити по справедливості. Творче змагання
тривало понад дві години, бо кожен колек-
тив виконував по два номери.
Ансамбль танцю «Тур’янська долина» с. Тур’ї-Ремети Ужгородського району

25. Відлуння подійВідлуння подій
23
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Найкращі постановки відомих
хореографів
Нудьгувати нікому не доводилося, адже
на сцені – незмінно яскраві дійства. І це не-
залежно від того, виступали молодша чи
середня вікова групи. Колективи брали до
виконання, як правило, постановки відомих
хореографів – Валентина Ангарова, Клари
Балог, Івана Пастеляка… Назви танців теж
промовляють за себе: «Аркан», «Волошин»,
«Бубнарський», «Увиванець», «
Ужоцький ве-
селий»... Складні елементи не відлякували,
навпаки, здавалося, що хореографи навмис-
не беруть їх на озброєння, щоб показати ви-
сокий рівень підготовки.
Стрімкий темп, злагодженість рухів, ви-
користання народних мелодій, які звучали
на всі смаки – все це було. Як і те, що части-
на колективів звернулися до танцювальних
традицій національних
меншин. Це, зокре-
ма, «Сіварвань» (керівник Василина Синич-
ка) КЗ «Ужгородська школа мистецтв» Ужго-
родської міської ради, «Ритм» (керівник Ти-
берій Сабов) з села Есень Чопської громади,
«Наша файта» (керівник Мирослава Огра-
занська) з села Сторожниця Холмківської
громади, які показали угорські й словацькі
танці. Вплелися в багатонаціональну канву
й виконавці
з Мукачівщини, які продемон-
стрували хореографічні традиції німецької
меншини.
Довгоочікуваний вердикт
і радість переможців
Оголошення підсумків довелося чекати
довше, ніж передбачалося. Все пояснюєть-

26. Відлуння подійВідлуння подій
24
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ся просто: журі опинилося перед складним
вибором, враховуючи вагомі заявки учасни-
ків на перемогу. Висловлювали різні думки,
зважували всі «за» і «проти». Як розподілити
місця серед призерів, враховуючи й номіна-
ції, яких, за умовами конкурсного змагання,
аж ВІСІМ?!
…Час оголошення підсумків таки настав.
Вердикт журі, який пункт за пунктом оголо-
шувала ведуча Лілія Грушовська-Ніколенко,
супроводжувався голосними вигуками й
оплесками в залі.
Керівники колективів або ж самі тан-
цюристи підіймалися на сцену, отримую-
чи заслужені нагороди. Призові місця, які
забезпечать вихід до другого туру фестива-
лю-конкурсу, розподілилися наступним чи-
ном.
НОМІНАЦІЯ «А»
Лауреат І ступеня
Ансамбль малих форм «Закарпатські ві
-
зерунки» КЗ Закарпатська обласна філармо-
нія» ЗОР (керівник Оксана Булеца).
НОМІНАЦІЯ «D»
Лауреат I ступеня
Ансамбль народного танцю «Сіварвань»
КЗ «Ужгородська школа мистецтв» Ужгород-
ської міської ради (керівник Василина Си-
ничка).
НОМІНАЦІЯ «E»
Лауреат І ступеня
Зразковий аматорський хореографіч-
ний ансамбль «Хустяночка» КЗ «Хуст-
ський міський будинок культури» Хуст-
ської міської ради (керівник –
заслужений
працівник культури України Ірина Гне-
па).
Лауреат ІІ ступеня
Ансамбль народного танцю «Карічка»
Старша група) КЗ «Ужгородська школа мис-
тецтв» Ужгородської міської ради (керівник –
заслужена артистка України Людмила Вай-
зер).
Лауреат ІІІ ступеня
Ансамбль народного танцю «Карічка»
(середня група) КЗ «Ужгородська школа
мистецтв» Ужгородської міської ради (керів-
ник Василина
Синичка).
НОМІНАЦІЯ «F»
Лауреат I ступеня
Хореографічний колектив «Джерельця
Карпат» КЗ «Хореографічна школа «Дже-
рельця Карпат» Середнянської селищної
ради (керівник Ерік Сачко).
НОМІНАЦІЯ «О»
Лауреат І ступеня
Народний аматорський ансамбль народного танцю «Ритм» Есенського сільського будинку
культури-філії КЗ «Центру культури та дозвілля» Чопської міської територіальної громади

27. Відлуння подійВідлуння подій
25
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Народний ансамбль народного танцю
«Ритм» Есенського сільського будинку куль-
тури-філії КЗ «Центру культури та дозвіл-
ля» Чопської міської територіальної громади
(керівник Тиберій Сабов).
НОМІНАЦІЯ «К»
Лауреат І ступеня
Ансамбль танцю «Тур’янська долина» с.
Тур’ї-Ремети Ужгородського району (керів-
ник Едуард Воронич).
НОМІНАЦІЯ «К»
Лауреат ІІІ ступеня
Зразковий
аматорський хореографіч-
ний колектив «Наша файта» будинку куль-
тури с.Сторожниця відділу культури Холм-
ківської сільської ради (керівник Мирослава
Огразанська).
НОМІНАЦІЯ «L»
Лауреат І ступеня
Ансамбль народного танцю «Кольори
Карпат» КЗВО «Академія культури і мис-
тецтв» ЗОР (керівник – заслужений праців-
ник культури України Михайло Шютів)
НОМІНАЦІЯ «N»
Лауреат I ступеня
Народний аматорський ансамбль
танцю
«Джерела» КЗ «Ужгородський міський центр
дозвілля-будинок культури» Ужгородської
міської ради (керівник – заслужений праців-
ник культури України Михайло Сачко).
Члени журі, які одні за одним брали
слово, відзначали високий виконавський
рівень представлених колективів. Позитив-
но відгукувалися про костюми учасників –
яскраві й різноманітні. Закликали оберігати
народні традиції в танцях. У
них закладені
основи української ідентичності, втілена са-
мобутність закарпатців у широкому розмаїт-
ті українського народного мистецтва.
Довідкова інформація про фести-
валь-конкурс:
Засновники:
– Міністерство культури та інформацій-
ної політики України;
– Національний заслужений академічний
ансамбль танцю України ім. П. Вірського;
– Національна хореографічна спілка України.
Організатори:
– департамент культури Закарпатської
обласної державної
адміністрації – обласної
військової адміністрації;
– КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської обласної
ради;
– Закарпатський обласний осередок Націо-
нальної хореографічної спілки України.
Марина ОФІЦИНСЬКА ,
Василь БЕДЗІР
Хореографічний колектив «Джерельця Карпат» КЗ «Хореографічна школа
«Джерельця Карпат» Середнянської селищної ради

28. Відлуння подійВідлуння подій
26
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
СВОЇ РОБОТИ ПРЕДСТАВИЛИ
УЧАСНИКИ КОНКУРСУ
«ОБ’ЄДНАЙМОСЯ Ж, БРАТИ МОЇ»
5 березня відкрилася виставка робіт учас-
ників ІІІ (обласного) етапу Всеукраїнського
конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймо-
ся ж, брати мої». Захід пройшов у рамках від-
значення 210-ї річниці від дня народження
Тараса Шевченка.
Організатор виставки – КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культури
Закарпатської обласної ради.
Для споглядання у виставковій залі За-
карпатського
музею народної архітектури та
побуту було представлено 136 робіт здобу-
вачів освіти із понад 20-и мистецьких шкіл
Закарпатської області.
Гармонійно доповнив експозицію ви-
ступ ансамблю бандуристів КЗ «Ужгород-
ська школа мистецтв» Ужгородської міської
ради (керівник Марія Шиян), який виконав
на слова Т. Шевченка три твори: «Думи мої,
думи мої», «Зоре моя вечірняя
» та «По дібро-
ві вітер виє».
Відкрив виставку та привітав усіх при-
сутніх директор департаменту культури За-
карпатської ОДА-ОВА, заслужений праців-
ник культури України Євген Тищук, проа-
налізувала учнівські роботи, вказала на важ-
ливість таких заходів і подякувала Збройним
силам України за захист і можливість творчо
працювати в.о.
директора КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради, заслужений
працівник культури України Ганна Дро-
гальчук, поділився враженнями від виставки
та подякував за плідну співпрацю організа-
торам виставки в.о. директора КЗ «Закарпат-
ський музей народної архітектури та побу-
ту», доктор історичних наук Василь Коцан,
розповіла про тематику конкурсних
робіт і
критерії оцінювання, подякувала дітям за
старанність, а викладачам за плідну працю,
побажала нових креативних ідей та можли-
востей для їх втілення голова журі, завідувач
кафедри культури та соціально-гуманітар-
них дисциплін Закарпатської академії мис-
тецтв», кандидат педагогічних наук доцент
Аліна Волощук.
Найбільш хвилюючим моментом було
нагородження лауреатів та
дипломантів.
Дякуємо медичній компанії ONE LAB, яка
надала для переможців 10 сертифікатів по
1000 грн. для закупівлі приладдя для худож-
ників у магазині «Creative».
Євген Тищук, Ярослав Габорець, Аліна Волощук, Ганна Дрогальчук

29. Відлуння подійВідлуння подій
27
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Модератор заходу – завідувач кабінету
початкової мистецької освіти КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культу-
ри» Закарпатської обласної ради Тетяна Во-
лошин.
Експозицію підготували працівники
Центру культури: завідувач народного етно-
графічного музею, заслужений майстер на-
родної творчості України Наталія Стегура та
провідні методисти Олена Ваш і Костянтин
Ковган.
Нагадаємо, 25 січня у КЗ «Обласний

організаційно-методичний центр культу-
ри» Закарпатської обласної ради відбулося
засідання журі і визначення переможців
ІІІ (обласного) етапу Всеукраїнського кон-
курсу учнівської творчості «Об’єднаймося
ж, брати мої», присвяченого Шевченків-
ським дням. Здобувачі освіти мистецьких
шкіл області змагалися у двох номінаціях:
«Образотворче мистецтво» та «Декоратив-
но-ужиткове (прикладне) мистецтво».
У творчих
роботах конкурсантів розкри-
вається тема соборності України, доля укра-
їнського народу, його історія та сьогодення.
Значна частина робіт присвячена творчості
Т. Шевченка.
Конкурс проводять Міністерство освіти
і науки, Міністерство культури й Міністер-
ство у справах сім’ї та молоді України.
Номінація «Образотворче мистецтво»
І місце – Лемак Ангеліна, «Доля Кобзаря
– доля
рідного народу»; КПНЗ «Виноградів-
ська мистецька школа ім. Б.Бартока» (викла-
дач Мар’яна Гаврило).
ІІ місце – Бурч Антоніна, «Син сердеш-
ної України»; КЗ «Горінчівська МШ» (викла-
дач Ганна Продан).
ІІ місце – Галас Тетяна, «Наймичка»;
КЗ «Широківська МШ» (викладач Альона
Стасюк).
ІІІ місце – Маді Софія, «У нашім раї на
землі,
нічого кращого немає, як тая мати мо-
лодая із дитяточком своїм»; КПНЗ «Виногра-
дівська мистецька школа ім. Б.Бартока» (ви-
кладач Мар’яна Гаврило).
ІІІ місце – Гичка Іванна, «Садок вишне-
вий коло хати»; КЗ «Сокирницька МШ (ви-
кладач М. Орос).
Номінація «Декоративно-ужиткове
(прикладне) мистецтво»
І місце – Орбан Кіра, «Доля
»; КЗ «Іршав-
ська МШ» (викладач Тетяна Фірцак).
Ансамбль бандуристів КЗ «Ужгородська школа мистецтв» Ужгородської міської ради

30. Відлуння подійВідлуння подій
28
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ІІ місце – Гутич Юліанна, «В своїй
хаті й своя правда»; КЗ «Коритнянівська
ШМ» (викладач – заслужений майстер
народної творчості України Людмила Гу-
баль).
ІІ місце – Габорець Ярослав, «Поема пе-
ред засланням»; КЗ «Бедевлянська ШМ» (ви-
кладач Марія Фанта).
ІІІ місце – Лях Дарина, «Садок вишне-
вий коло хати»; КЗ «Чинадіївська МШ
» (ви-
кладач Євгенія Андрієць).
ІІІ місце – Гаврило Аліна, «Щаслива
мати»; КПНЗ «Виноградівська мистецька
школа ім. Б.Бартока» (викладач Мар’яна Гав-
рило).
Марина ОФІЦИНСЬКА
Тетяна Волошин Аліна Волошук
Організатори, члени журі та учасники виставки

31. Відлуння подійВідлуння подій
29
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
РІКА НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА ЗАКАРПАТТЯ
НАПОВНЮЄТЬСЯ ТВОРЧІСТЮ МОЛОДИХ
Цієї суботи шанувальники народного
мистецтва, як і кожного року (за виключен-
ням епохи ковіду) мали змогу доторкнутися
до перлин народного мистецтва. Для них 18
травня на обласному фольклорному фести-
валі-конкурсі «Веселковий передзвін» висту-
пали виконавці народних мелодій, пісень,
танців. Відтворювали народні ігри, дійства,
розваги… Про хід цієї незвичайної події, яка
відбувалася
18 травня в Міжнародний день
музеїв, – наша розповідь.
Юні таланти з усього Закарпаття –
до музею в Ужгороді
Головними героями дня, зорганізовано-
го КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської облас-
ної ради, стали учні мистецьких шкіл, ама-
торські фольклорні колективи та солісти
закладів культури клубного типу і студій
віком від 6 до
16 років. Демонстрували своє
мистецтво майже шість десятків колективів
і окремих виконавців з усіх районів області,
представляючи найдальші населені пункти
– від Тур’ї-Ремети до Неветленфолу, Кушни-
ці й Ясіня.
Зі словами напуття до учасників звер-
нулися заступник директора департамен-
ту культури Закарпатської ОДА-ОВА Га-
лина Ломпарт, в.о директора
Обласного
організаційно-методичного центру куль-
тури Ганна Дрогальчук, а також в.о. ди-
ректора Закарпатського музею народної
архітектури та побуту Василь Коцан. Ди-
ректор музею привітав учасників і гостей
із Міжнародним днем музеїв – святом, яке
ввійшло в традицію цього й інших про-
фільних закладів, знаменне також тим,
що вхід на
територію в цей день – вільний
для всіх.
…Метроном секунда за секундою відра-
ховував час, озиваючись у серцях скорботою
за загиблими в час російсько-української
війни. Схиливши голови в задумі, всі дяку-
вали полеглим воїнам, як і їхнім живим по-
братимам за можливість навчатися, творити,
долучатися до прекрасного.
Тетяна Волошин, Василь Коцан, Ганна Дрогальчук, Галина Ломпарт з учасниками
зразкового аматорського хореографічного ансамблю «Хустяночка»
Хустського міського будинку культури

32. Відлуння подійВідлуння подій
30
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
Що скаже вимогливе журі,
дізнаємося під вечір
У складі журі – відомі мистецтвознавці,
фольклористи, митці, керівники відомих ко-
лективів. Без згадування їхніх посад і заслу-
жених високих регалій, назвемо поіменно:
Єлизавета Бабяк, Михайло Бровді, Валенти-
на Вігула, Галина Жураковська, Ганна Дро-
гальчук, Валентина Зелінка, Віра Мадяр-Но-
вак, Микола Мовнар, Яна Садварій.
Кожен член журі протягом понад шести
годин
творчого змагання, уважно спостері-
гаючи за виступами, занотовував враження
і виставляв оцінки. Лише під вечір, після фі-
нішного колективного обговорення та під-
сумування результатів було визначено кра-
щих із кращих.
…Ведуча фестивалю-конкурсу, завіду-
вачка методичного кабінету початкової мис-
тецької освіти Обласного організаційно-ме-
тодичного центру культури Тетяна Воло-
шин
дала старт змагальним виступам. Від-
так на сцену вийшов зразковий аматорський
оркестр народних інструментів «Бичківські
музики», керівником якого понад 30 років є
заслужений працівник культури України
Василь Попович. Юні виконавці з Великого
Бичкова виконали «Весільні бичківські ме-
лодії» в обробці Василя Пекарюка та Василя
Поповича.
Цей колектив вкотре ствердив за собою
право вважатися одним із кращих вико-
навців народних мелодій. Навіть у нелегкі
«карантинні» часи 2020–2021 років «Бичків-
ські музики» ставали переможцями та воло-
дарями Гран-прі, беручи участь у десятках
дистанційних усеукраїнських, міжнародних
конкурсів (Київ, Одеса, Прага, Будапешт,
Берлін, Мадрид, Париж, Лос-Анжелес). У
«Веселковому передзвоні» бичківці завжди
беруть участь,
займаючи призові місця...
Разом із керівником цього колективу на
«веселкову» сцену вийшли одинадцятеро
учнів Великобичківської музичної школи:
скрипалі Дарія Лепай, Діана Конюк, Олексій
Буценко, Іван Ткач, Наталія Березнай, Софія
Головчак, баяністи Юрій Присакар, Марія
Климпушак, цимбаліст Володимир Няме-
щук, сопілкар Андрій Мандзюк, бубнар
Марк Грицак.
Згодом до змагального марафону долу-
чилися виконавці з Великих Лучок, висту-
пивши в номінації «Народні ігри, дійства,
обряди». Ансамбль «Лучанська карічка» під
керівництвом Ганни Кучеренко показав ав-
тентичні «Бабчині казки». Від цього висту-
пу повіяло неповторним вітром дитинства,
Фольклорно-етнографічний колектив Ясінянської школи мистецтв

33. Відлуння подійВідлуння подій
31
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
адже звучали розповіді про казкових героїв,
у діях яких немає зла, а добро торжествує.
Цього дня ще не раз звучали твори, запи-
сані самовідданими збирачами фольклорної
спадщини Закарпаття. Серед них – і записи,
зроблені відомим українським науковцем
Іваном Хлантою. Саме таким шляхом пішов
колектив «Співограй» Бедевлянської школи
мистецтв: його солістка Даніелла Танчинець

заспівала коломийку «Наше рідне Закарпат-
тя», яку записав цей знаний фольклорист. З
його ж збірника прозвучала в’язанка закар-
патських народних дитячих пісень у вико-
нанні Катерини Газуди з Середнянської шко-
ли мистецтв. Юна солістка Наталія Литвин з
Коритнянівської дитячої школи мистецтв ви-
конала пісню «Ой у саду ружа посаджена»
зі
збірки Тетяни та Сергія Раховських. Ці й інші
учасники віддавали шану народним пісням,
автентичному їх виконанню.
Анастасія Химинець, представляючи
«Центр культури і дозвілля» Дубриницької
сільської ради, Ельвіра Гавацко з Іршавсько-
го міського центру позашкільної освіти з
особливими почуттями виконували бойків-
ські й лемківські мелодії, що з давніх давен
звучать
на закарпатських просторах.
Учасники студії «Карамелька», що під
керівництвом Лесі Магади діє в Центрі куль-
тури і дозвілля Перечинської міської ради,
запам›яталися низкою конкурсантів. Серед
них Діана Лялько, яка виконала лемківську
пісню «Под облачком» та закарпатські на-
родні пісні «Горі селом іду», «В Перечині рук
гудаци».
Вихованець Драгівської школи мистецтв

Богдан Рішко присвятив свій виступ подіям
воєнного лихоліття. Спочатку юний співак
змусив устати й застигнути в шанобі чле-
нів журі й весь глядацький загал, напрочуд
правдиво проспівавши лемківську народну
пісню «Пливе кача по Тисині», а відтак – за-
карпатську народну пісню «Коли я роковав».
Вокальний ансамбль словацької народ-
ної пісні «Звончек» Ужгородської школи
мистецтв запам›ятався гарним виконан-
ням в›язанки народних пісень цієї етнічної
спільноти.
У номінації «Народна інструменталь-
на музика» виступили низка колективів.
Поряд із музикантами з Великого Бичкова
можна було б назвати ще чимало, всіх не пе-
рерахувати. Втім, авторові цих рядків
осо-
бливо запам›ятався ансамбль Вільховецької
дитячої школи мистецтв (керівник Іван Ле-
мен). Його «Мелодії Тересвянської долини»
вигравали всіма барвами, звучання інстру-
ментів сипало іскрами, кликало до танцю.
Фольклорний ансамбль «Верховиночка» Довжанської школи мистецтв

34. Відлуння подійВідлуння подій
32
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
Танці – українські, словацькі, угорські,
румунський…
Поряд із піснями, також і в танцях вті-
люються характери, культурні особливос-
ті народу. Це на «Веселковому передзвоні»
стверджували учасники хореографічних
колективів, створюючи на теренах музею
по-справжньому веселковий настрій.
У програмі фестивалю-конкурсу знайш-
лося місце для танців різних етносів: поряд
із українськими, виконувалися словацькі
,
угорські, румунські. Їх презентували хоре-
ографічні колективи Нижньоапшанської,
Вербовецької, Неветленфолвівської, Драгів-
ської мистецьких шкіл (викладачі – відповід-
но Марія Лаврюк, Габріелла Данко, Беніта
Мондич, Олена Подлінєва) та інших.
Вражав майстерним виконанням зразко-
вий художній колектив «Веселка» Закарпат-
ської обласної ради профспілок (керівник
– заслужений працівник культури України
Людмила Петрецька). По-доброму дивували

та заряджали позитивом напрочуд узгоджені,
відточені до деталей рухи, а й яскраві образи,
створені в композиціях «Сокачки» та «Летіла
зозуля», румунському народному танці.
Свій внесок у творення святкового на-
строю, підтримавши високу планку творчо-
го змагання, внесли танцівники з Хуста. Зо-
крема, зразковий аматорський хореографіч-
ний ансамбль Хустського міського будинку
культури «Хустяночка», яким керує заслу-
жений працівник культури України Ірина
Гнепа, у феєричному темпі виконав танець
«Березнянка».
Керівниця Кушницької музичної школи
імені Ольги Рішаві Надія Пупена приїха-
ла на «Веселковий передзвін» разом із ко-
лективом «Лисичаночка» – зовсім юними,
9–11-річними вихованцями. «Ми виконує-
мо коломийки, танцюємо наші традиційні
кушницькі увиванці. Цього
разу представи-
ли поставлені мною хореографічні компо-
зиції «Сколомийка»та «Верховино, рідний
краю», – розповіла Надія Федорівна. – Торік
на цьому ж конкурсі зайняли перше місце,
старанно готувалися й до нинішнього».
Незвичайним, особливим драйвовим
виконанням відзначилися учасники з Дов-
гого. «Наш фольклорний ансамбль «Верхо-
виночка» існує чотири роки, – розповідала
керівниця цього колективу
Тетяна Косик.
– Намагаємося переймати і доносити до гля-
дачів усе те, чим багате наше село, чим жили
наші предки. У наших учасників автентичне
вбрання, якому понад сто років. Наприклад,
на дівчатах оригінальні довгані, тобто ті, що
Танцювальна група учнів старших класів Неветленфолівська школа мистецтв

35. Відлуння подійВідлуння подій
33
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
залишилися від прабабусь, а на їхніх головах
– ширинки (хустини). Всі дівчата й хлопці
мають на ногах постоли й вовняні штримфлі.
За пояси в хлопців – стародавні череси, якими
підтримуються ґаті». Для виконання обираю
старовинні народні пісні, а от сценарій хоре-
ографічної композиції, який відображає на-
родне дійство, опрацьовую сама, як і
складаю
куплети, пристосовуючи їх до віку діток».
Дитячий фольклорно-етнографічний
колектив Ясінянської школи мистецтв (ке-
рівники оркестрової й вокальної груп відпо-
відно Галина Жураковська та Олексій Гуте-
люк) створили неповторні образи в народ-
них дійствах «Вербова дощечка» та «Вербове
колесо».
«На Великдень ми не просто ходимо до
церкви, а водимо
хороводи. І ми продемон-
струємо епізод із «Вербового колеса», – роз-
повідала Галина Михайлівна. Відтак продо-
вжувала:
«На дзвіниці дзвони дзвонять великодні,
голосні.
Всюди сміх, усюди дзвони, всюди радісні
пісні.
І кругом звучить «Христос воскрес!»
Двоє зовсім юних учасників цього ан-
самблю відзначилися, виконуючи своєрід-
ний «гуцульський реп». Вплели його в
ком-
позицію «Легенда про Ясіня», тим самим
заслуживши разом із іншими учасниками
зливу оплесків глядачів.
«Сьогодні ми доторкнулися до вічності»
За всіма подіями спостерігало журі, яке
очолювала викладач-методист комунально-
го закладу «Ужгородський музичний фахо-
вий коледж імені Д.Є. Задора» Закарпатської
обласної ради, кандидат мистецтвознавства,
заслужений діяч мистецтв України
Віра Ма-
дяр-Новак. Насамкінець знову зазвучали го-
лоси трембіт. Під їхній гул керівниця Галина
Жураковська звернулася до всіх присутніх зі
словами: «Сьогодні ми з вами доторкнулися
до вічності. І зараз трембіти нам сповістили,
що вже час прощатися. Сонечко невдовзі сяде
за гору. Скоро всі ми роз›їдемося по домівках,
але
тепло сьогоднішнього дня залишиться
надовго. Впевнена, що всі ми не хочемо війни,
а хочемо, щоб наша земля сміялася квітами,
піснями й танцями, щирими дитячими по-
смішками. Впевнена, що ми з вами зустрі-
немося ще не раз, запорукою чого є народні
традиції, до яких ставимося з великою ша-
ною і любов›
ю. Їх ми оберігаємо, як найвищу
цінність, і саме вони допомагають нам жити
та розвиватися, вірити у невмирущість укра-
їнського народу».
Василь БЕДЗІР,
фото автора
Юрій Ісевич з учасниками фольклорного дитячого інструментального ансамблю
Нижньоворітської школи мистецтв

36. Відлуння подійВідлуння подій
34
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ЮНІ ЗІРКИ МЕЛЬПОМЕНИ
ЗУСТРІЛИСЯ У БЕРЕГОВІ
26 травня у Закарпатському обласно-
му угорському драматичному театрі, що в
місті Берегово, відбувся гала-концерт і на-
городження переможців відкритого фести-
валю-конкурсу дитячого та юнацького теа-
трального мистецтва «Юні зірки Мельпоме-
ни».
Відкрив захід театр мод «Перформенс».
Присутні вшанували пам’ять полеглих Геро-
їв та Героїнь, які віддали життя,
захищаючи
державний суверенітет і територіальну ці-
лісність України від російського агресора.
З вітальним словом виступили директор
департаменту культури Закарпатської ОДА-
ОВА, заслужений артист України Євген Ти-
щук, в.о. директора КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» Закар-
патської обласної ради, заслужена праців-
ниця культури України Ганна Дрогальчук,
заступниця начальниці управління
освіти і
культури Берегівської міськради Оксана Ра-
дик та голова журі, заслужений артист Укра-
їни Василь Шершун.
У фестивалі-конкурсі взяли участь 76 те-
атральних колективів із 19 областей України
(загалом 719 учасників).
На гала-концерті свої роботи предста-
вили призери та дипломанти конкурсу: те-
атр слова «Дарунок неба» (Миколаївська об-
ласть), народний
аматорський театральний
колектив «Smagron» (Вінницька область),
театральна студія «Світ театру» (Київська
область), учасниця театрального колекти-
ву «Діалог» Аліса Чабанова (Запорізька об-
ласть), Софія Качковська та Ольга Дирда
(Івано-Франківська область), театральний
колектив «Експромт» Ужгородської школи
мистецтв, зразковий аматорський музич-
но-драматичний театр «Пролісок» Іршав-
ського міського будинку культури та учні
театрального
відділу Перечинської школи
мистецтв (Закарпатська область).
Організатори фестивалю-конкурсу –
департамент культури Закарпатської ОДА-
ОВА, КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської обласної
ради, управління освіти і культури Берегів-
ської міськради.
Нагадаємо, що 16–17 травня відбулося
засідання журі та визначення переможців
відкритого фестивалю-конкурсу дитячого
та юнацького театрального мистецтва «Юні
зірки
Мельпомени» .
У фестивалі взяли участь 78 театраль-
них колективів (719 учасників) із 19 областей
України, серед яких: Вінницька, Волинська,
Закарпатська, Запорізька, Кіровоградська,
Миколаївська, Одеська, Рівненська, Терно-
пільська, Чернігівська, Київська, Донецька,
Сумська, Львівська, Дніпропетровська,
Полтавська, Харківська, Івано-Франківська,
Хмельницька.
Журі, до складу якого увійшли:
– Василь Шершун, режисер, артист КЗ
«Закарпатський академічний обласний

37. Відлуння подійВідлуння подій
35
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
український музично-драматичний театр
імені братів Ю.-А. та Є. Шерегіїв» Закар-
патської обласної ради, заслужений артист
України (голова журі);
– Олександр Куцик, режисер, артист КЗ
«Закарпатський академічний обласний те-
атр ляльок» Закарпатської обласної ради,
викладач кафедри мистецьких дисциплін
КЗВО «Академія культури і мистецтв» За-
карпатської обласної ради, заслужений ар-
тист
України;
– Ольга Матей, головний спеціаліст
управління освіти та культури Берегівської
міської ради, режисер народного аматор-
ського українського театру ім. Я. Бандуро-
вич КЗ «Центр культури та дозвілля» Бере-
гівської міської ради;
– Світлана Мендель, головний спеціаліст
відділу культури, мистецтв та мистецької
освіти управління культури, мистецтв та фі-
нансового забезпечення департаменту
куль-
Оксана Шип, Євген Тищук, Ганна Дрогальчук, Василь Шершун, Олександр Куцик

38. Відлуння подійВідлуння подій
36
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
тури Закарпатської облдержадміністрації –
обласної військової адміністрації;
– Євген Тищук, директор департаменту
культури Закарпатської облдержадміністра-
ції – обласної військової адміністрації, заслу-
жений артист України;
– Оксана Шип, доцент кафедри мис-
тецтвознавства КЗВО «Академія культу-
ри і мистецтв» Закарпатської обласної
ради, заслужений працівник культури
України;
– Крістіна Губена, завідувач відділу інно-
ваційних програм та культурно-
мистецьких
проєктів КЗ «Обласний організаційно-мето-
дичний центр культур» Закарпатської об-
ласної ради (секретар), визначили перемож-
ців.
Отже, ними стали:
Гран-прі – Школа сучас-
ного сценічного мистецтва
«ShowK» КЗ Сумського Па-
лацу дітей та юнацтва Сум-
ської області (керівник Ксенія
Купрієнко).
Номінація
«ІНСЦЕНІЗАЦІЯ»
Лауреат І ступеня
Театральний колектив
«ДІАЛОГ» театрального від-
ділення Запорізької дитячої
школи мистецтв №1 Запорізь-
кої області (керівник Діана Си-
рота).
Лауреат ІІ ступеня
Учні театрального відділу КЗ «Перечин-
ська школа мистецтв» Перечинської міської
ради Закарпатської обласної (керівник Тетя-
на Кречко).
Лауреат ІІІ ступеня
Театральна студія «Вільний простір»
м.Українка Обухівського району Київської
області (режисер-постановник Марія Узло-
ва).
Номінація
«ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА
КОМПОЗИЦІЯ »
Лауреат І ступеня
Учні 11-А класу ліцею № 2 м. Копичинці
Копичинецької міської ради Чортківського

39. Відлуння подійВідлуння подій
37
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
району Тернопільської області (керівник Те-
тяна Клизуб).
Номінація
«ЛЯЛЬКОВА ВИСТАВА»
Лауреат І ступеня
Зразковий театр ляльок ЛЯЛЬКА КЗ
«Мистецька школа №3 Краматорської місь-
кої ради» Донецької області (керівник Анна
Овчаренко).
Лауреат ІІ ступеня
Колектив «Діти Мельпомени» (старша
група) Сумської спеціалізованої школи І–ІІІ
ступенів № 29 Сумської області (керівник
Олена Древаль).
Лауреат
ІІ ступеня
Зразковий аматорський
театр ляльок та Театр-студія
«YVS Art» КЗ «Виноградів-
ський міський будинок куль-
тури» Закарпатської області
(керівники Наталія Югас та
Вікторія Югас).
Лауреат ІІІ ступеня
Народний аматор-
ський театральний колектив
«Smagron» КЗ«Центр культу-
ри і дозвілля Самгородоцької
сільської ради Хмільницького
району Вінницької області»
(керівник Ольга Савенець).
Лауреат ІІІ
ступеня
Зразковий художній ко-
лектив театр ляльок «Жи-
ли-Були» КЗ «Харківський
обласний Палац дитячої та
юнацької творчості» Хар-
ківської області (керівники
Олена Баженова та Анастасія
Соломко).
Номінація
«ТЕАТРАЛЬНА ВИСТАВА»
Лауреат І ступеня
Театр слова «Дарунок
неба» (старша група) Во-
скресенського гуманітарного
пункту Миколаївської об-
ласті (керівник Віктор Смір-
нов).
Лауреат
ІІ ступеня
Качковська Софія та Дирда Ольга Іва-
но-Франківського наукового фізико-тех-
нічного ліцею Івано-Франківської обласної
ради Івано-Франківської області (керівник
Сергій Базовський).
Лауреат ІІ ступеня
Театральний колектив «ДІАЛОГ» теа-
трального відділення Запорізької дитячої
школи мистецтв №1 Запорізької області (ке-
рівник Діана Сирота).

40. Відлуння подійВідлуння подій
38
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
Лауреат ІІІ ступеня
Театральна студія «Ліхтарик» КЗ «Мука-
чівська школа мистецтв ім.С.Мартона « Му-
качівської міської ради Закарпатської області
(керівник Вероніка Новосад).
Лауреат ІІІ ступеня
Зразковий аматорський музично-драма-
тичний театр «Пролісок» Іршавського місь-
кого будинку культури Закарпатської об-
ласті (керівник Василь Філеш).
Дипломи
«За краще виконання хлопчачої ролі»
Богдан Дворнік
– учасник Експеримен-
тальної студії «Діти Мельпомени» Конотоп-
ського міського будинку культури «Зоря-
ний» Сумської області за роль юного Тараса
у міні-виставі «Тернистими шляхами долі»
за мотивами творчості Тараса Шевченка (ке-
рівник Надія Черненко, режисер Сергій За-
валій);
Дмитро Пастух – учасник молодшої гру-
пи театру слова «Дарунок неба» Воскресен-
ського
гуманітарного пункту Миколоївської
області за роль у моновиставі «10 км» І. Фео-
фанова (керівник Віктор Смірнов).
«За краще виконання дівочої ролі»
Дарина Лапка – учасниця зразкової ди-
тячої аматорської театральної студії «Котики
Гаватовича» КЗ «Кам’янка-Бузький Народ-
ний дім» Львівської області за роль кози-пу-
стунки у виставі «КОЗА ПУСТУНКА» за
мо-
тивами української народної казки «Коза-де-
реза» (постановник Олександра Сибаль).
Аліса Чабанова – учасниця театрального
колективу «ДІАЛОГ» театрального відділен-
ня Запорізької дитячої школи мистецтв №1
Запорізької області за роль хворої у виставі
«Грішниця» Лесі Українки (керівник Діана
Сирота).
«За краще художнє оформлення виста-
ви»
Зразковий аматорський театр Центру
культури і
дозвілля Кременецької міської
ради Тернопільської області за виставу «Мій
домашній дикий Лис» Марини Смілянець
(керівник Марія Дрозда).
«За рівень сценічної культури»
Зразковий театр «Дивосвіт» КЗ «Центр
культури та дозвілля» Козівської селищної
ради Тернопільської області за виставу «Ва-
силькові рушники» Галини Павленко (керів-
ник Людмила Ткаченко).
«За художній рівень та
актуальність лі-
тературного матеріалу»

41. Відлуння подійВідлуння подій
39
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Народний аматорський театр малих
форм «Камертон» КЗ «Новгородківський
центральний Будинок культури» Новгород-
ківської селищної ради Кропивницького
району Кіровоградської області за виставу
«Війна, я закреслю тебе!» Лани Ра (керівник
Наталія Сторожук).
«За краще пластичне рішення»
Колектив «Експромт» Цуманського бу-
динку дитячої та юнацької творчості Луць-
кого району Волинської області за виставу

«Лютий, який і не минав…» (керівник Анна
Архипчук).
«За кращу якість сценографії»
Експериментальна студія «Діти Мель-
помени» Конотопського міського будинку
культури «Зоряний» Сумської області за
міні-виставу «Тернистими шляхами долі» за
мотивами творчості Тараса Шевченка (керів-
ник Надія Черненко, режисер Сергій Зава-
лій);
Дипломи
Театральний гурток «Театрал» Центру
дитячої та
юнацької творчості м. Знам’ян-
ка Кіровоградської області (керівник Олек-
сандр Кожухарь);
Колектив «Творчий вулик» Зазимського
ліцею «Академія успіху» Броварського ра-
йону Київської області (керівник А.Хутор-
на);
Народний аматорський театр малих
форм «Промінь» Комунальної установи
«Центр культури та дозвілля Компаніївської
селищної ради» Кіровоградської області.(ке-
рівник Катерина Даум);
Зразковий
драматичний театр «Колесо»
КЗ «Мистецька школа №3 Краматорської
міської ради» управління з гуманітарних
питань Донецької області (керівник Олена
Тиханська);
Театральний колектив «Ексклюзив» КЗ
«Новомиргородська спеціальна школа КОР»
Кіровоградської області (керівник Світлана
Ланженко);
Театральний колектив «Експромт»
КЗ «Ужгородська школа мистецтв» Ужго-
родської міської ради Закарпатської області
(керівник Катерина Яцола);
Театральний
колектив «Первоцвіт» Ве-
ликолучківської МШ Закарпатської області
(керівник Наталія Балог);
Театральний гурток «Дивосвіт» Ліцею
№ 52 Львівської міської ради Львівської об-
ласті (керівник Олена Богачева);
Театральна студія «Країна перевтілень»
смт Авангард Авангардівського Центру
культурних послуг Одеської області (керів-
ник Дар’я Пенчева).
Крістіна ГУБЕНА

42. Відлуння подійВідлуння подій
40
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
В УЖГОРОДІ ВІДКРИЛАСЯ ОБЛАСНА
ВИСТАВКА РОБІТ УЧАСНИКІВ КОНКУРСУ
«ЛЕГЕНДИ КАРПАТ»
31 травня в Ужгороді відбулося відкрит-
тя виставки робіт учасників конкурсу обра-
зотворчого та декоративно-ужиткового мис-
тецтва здобувачів освіти мистецьких шкіл
Закарпатської області «Легенди Карпат».
Цьогоріч вони малювали на тему «Мирне
майбутнє нашої країни». Провів конкурс та
організував виставку КЗ «Обласний органі-
заційно-методичний центр культури» За-
карпатської обласної ради.
«Мирне майбутнє нашої країни» –
в міжнародний день захисту дітей
Експозиція з-понад 300 робіт зайняла
весь другий поверх Закарпатського музею
народної архітектури і побуту. Дитячі твори
з образотворчого, а також декоративно-ужит-
кового мистецтва, виявивши художній смак і
неабияке терпіння (адже потрібно, щоб і те-
матично, і стилістично гармоніювали), впро-
довж двох
із половиною днів вивішували на
стінах та викладали на стендах працівники
ООМЦК Олена Ваш, Наталія Стегура і Кос-
тянтин Ковган.
День відкриття перетворився на свято
здійснених дитячих мрій. Адже здобува-
чі освіти з 41 мистецької школи області, де
викладають предмет «образотворче мисте-
цтво», отримали нагоду для демонстрації
своїх творів усій Закарпатській
області.
Про важливість розвитку дитячих та-
лантів, шліфування майстерності, а також
виборювання Перемоги й надії жити в мир-
ній країні говорили на відкритті директор
департаменту культури Євген Тищук, завід-
увач кафедри культури та соціально-гума-
нітарних дисциплін Закарпатської академії
мистецтв, кандидат педагогічних наук Алі-
на Волощук, заступник директора Закар-
патського музею
народної архітектури та
побуту Мар’яна Мегела. Підкреслювали, що
відкриття виставки в Міжнародний день за-
хисту дітей є символічним, адже діти повин-
ні виростати в умовах миру, а не війни. Мир
дарує їм щасливе майбутнє, і велику справу
роблять захисники України, виборюючи
його для дітей.
Наші діти прагнуть миру
Модератор виставки
– завідувачка ме-
тодичного кабінету початкової мистецької
освіти КЗ «Обласний організаційно-мето-
Мар’яна Мегела, Євген Тищук, Аліна Волощук, Василь Барановський

43. Відлуння подійВідлуння подій
41
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
дичний центр культури Закарпатської об-
ласної ради Тетяна Волошин.
«На дитячих полотнах, які сьогодні запа-
нували в цьому залі музею, зображені мирні,
щасливі дні у колі друзів та сім’ї. Всі малюн-
ки червоною ниткою пронизує одна-єдина
мрія, одне колективне бажання – Мир на на-
шій землі!» – сказала вона.
Привітавши
всіх учасників та гостей,
Тетяна Волошин висловила сподівання, що
в наступному році учасники конкурсу зу-
стрінуться вже під мирним небом України.
Відтак запросила Євгена Тищука та Василя
Барановського до вручення нагород – дипло-
мів учасникам і відзнак лауреатам конкурсу.
Журі – авторитетне й компетентне
До складу журі входили:
– Волощук Аліна – завідувачка кафедри
культури
та соціально-гуманітарних дис-
циплін Закарпатської академії мистецтв,
кандидат педагогічних наук, доцент (голова
журі); Волошин Тетяна – завідувачка мето-
дичного кабінету початкової мистецької осві-
ти КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури Закарпатської обласної
ради; Дерда Олена – викладачка кафедри
дизайну Закарпатської академії мистецтв;
Ломпарт Галина – заступниця директора де-
партаменту – начальниця управління
куль-
тури, мистецтв та фінансового забезпечення
департаменту культури Закарпатської ОДА-
ОВА; Сливка Вікторія – викладачка кафедри
дизайну Закарпатської академії мистецтв;
Фірцак Тетяна – викладачка КЗ «Іршавська
МШ» Іршавської міської ради, переглянули
роботи і визначили переможців.
Конкурс проводився у номінаціях: «Жи-
вопис», «Графіка», «Скульптура» та «Деко-
ративно-прикладне мистецтво». У кожній
нагороди вручалися в
кількох категоріях.
Нижче пропонуємо фото дипломантів і лау-
реатів конкурсу (детально з їхнім переліком
можна ознайомитися на нашій сторінці в
Фейсбуці за 27 травня цього року).
Вернісаж триватиме тиждень
Відтак розпочалася церемонія нагоро-
дження переможців, на яку прийшли або
приїхали учасники конкурсу як із обласного
центру, так і з багатьох міст, селищ
, сіл За-
карпаття. Серед них учні й викладачі – пред-
ставники кількох мистецьких шкіл, зокрема,
міст над Ужем та Латорицею, Ільницької на
Хустщині, Чинадївської на Мукачівщині,
Коритнян і Тарнівців на Ужгородщині...
Автор цих рядків поспілкувався з пред-
ставниками Мукачівської художньої школи
імені М.Мункачі
Наталія Москальова-Лакатош, завуч
цієї школи, в якій
працює вже десять років,
розповіла: «Учні беруть участь у багатьох
конкурсах. У нинішньому вони виявили і
неабияке старання, і творчість, щоб показа-
ти себе якнайкраще. Звичайно, їх спрямову-
вали, давали поради викладачі, яким керів-
Тетяна Волошин з учасниками зразкового аматорського фольклорного ансамблю
Ужгородської школи мистецтв

44. Відлуння подійВідлуння подій
42
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ництво щиро дякує. На сьогодні в цій школі
навчаються майже 300 здобувачів освіти, вік
яких – від 7 до 16 років.
Тетяна Іванчо працює в Мукачівській ху-
дожній школі імені М.Мункачі ще лише рік,
поєднуючи цю роботу з викладанням дизайну
в Мукачівському держуніверситеті. «Цією ро-
ботою дуже задоволена, – розповідала викла-
дач. – Зараз дуже важкий
час, і мало де можна
знайти «віддушину». Спілкування з дітьми в
школі дає мені наснагу, бо воно щире і відкри-
те. Вважаю, що, навчаючи дітей прекрасному,
я для держави теж роблю щось корисне – те,
що від мене залежить. Я працюю з дітьми вну-
трішньо переміщених осіб, вислуховую їхні
історії, допомагаю
зрозуміти їхні емоції в той
чи інший момент. Це дуже потрібно і їм, і мені.
Відкриття відбулося. Свято спілкування
з прекрасним – кращими творами дітей За-
карпаття триває. Воно продовжуватиметься
аж до наступної п’ятниці.
Василь БЕДЗІР
Євген Тищук, Василь Барановський з переможцями та учасниками виставки
Василь Барановський та Любов Матіко з учасниками виставки

45. Відлуння подійВідлуння подій
43
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
ДО ГЛЯДАЧА З НЕОРДИНАРНОЮ ВИСТАВКОЮ
11 червня в Закарпатському музеї народ-
ної архітектури та побуту – нова вагома і
репрезентативна виставка. Її склали роботи
визнаних майстрів народного мистецтва, які
об’єдналися в вернісажі під назвою «Береги-
ні». Поряд із жінками, а саме Оленою Селез-
ньовою, Іриною Талапко, Надією Малинич,
Тамарою Ленюською та
Наталією Делеган до
глядачів із
власними
творчими прийшов і
Йосип Плакош.
Попри різноманіт-
ність представлених
жанрів – предметами
інтер’єрного призна-
чення – скатертинами,
рушниками, сервет-
ками, виробами з ви-
користанням бісеру, а
також традиційними
ляльками-мотанками
представлено вишиті
картини релігійного
змісту. Ця обставина
значною розширює те-
матичний спектр, на-
повнюючи виставку глибинним духовним
змістом.
Заступниця директора департаменту

культури Закарпатської ОВА Галина Лом-
парт привітала майстрів, зазначивши, що
хоча вони не є митцями за фахом, однак це
ніяк не применшує художньої вартості їхніх
Галина Ломпарт, Марія Купарь, Олена Селезньова, Наталія Стегура, Ірина Талапко, Олена Ваш
Роботи Олени Селезньової, Тамари Ленюської, Надії Малинич

46. Відлуння подійВідлуння подій
44
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
робіт. До того ж ці роботи технічно
довершені.
Директор музею Василь Коцан
наголосив, що всі атрибути виставки,
і насамперед вишивки, є «берегиня-
ми» роду, народу. Звідси – й назва ви-
ставки.
Завідувачка народного етногра-
фічного музею КЗ «Обласний орга-
нізаційно-методичний центр культу-
ри» Закарпатської обласної ради, за-
служений майстер народної творчос
-
ті України Наталія Стегура коротко
представила авторів робіт. Зазначила,
що всі вони підтримують тісний зв’я-
зок із Центром культури.
Взяли слово майстриня, яка пере-
їхала до Ужгорода з Харкова, Олена
Селезньова, а також мешканка облас-
ного центру Тамара Ленюська. Вони
розповіли про своє бачення тради-
цій народно-прикладного мистецтва,
подякували музеєві та Обласному
організаційно-методичному центру
культури за сприяння в організації
виставки.
Олена ГАЙДУК
Картини Йосипа Плакоша
Ляльки Олени Селезньової

47. Відлуння подійВідлуння подій
45
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
ПОВАЖНІ ГОСТІ ЗАВІТАЛИ ДО МУЗЕЮ
До школи села Копашново, що на Хуст-
щині, 13 червня, попри канікули, поверну-
лися учні. Вони разом із педагогами зустрі-
чали гостей – працівників КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради Івана Хланту,
Марину Офіцинську й Василя Бедзіра, а та-
кож директора ужгородського видавництва
«Timpani» Ярослава Федишина, редакторку
цього видавництва
Олену Федишин.
Багажник ледь умістив
пакунки з книгами
Гості привезли з собою десятки книг.
Просторий багажник «Мерседесу» тісно на-
пакований ними – як видавництва «Timpani»
– загалом 55 видань різних років, так і збір-
ник «Казки Закарпаття в записах Івана Хлан-
ти» (вийшов друком у червні цього року об-
сягом 614 стор.), а також книгу «Золота
гора
Івана Хланти» (2023). Іван Васильович привіз
із собою в дар музею (про який згодом) ще
кілька десятків книг із власної бібліотеки.
Біля сходів великої сучасної школи, якою
радує всіх центр села Копашново, Івана
Хланту, Ярослава й Олену Федишин, Мари-
ну Офіцинську та автора цих рядків зустрі-
чали привітні господарі. Зокрема, директор
-
ка Копашнівського ЗЗСО І–ІІІ ступенів Окса-
на Лембей, заступник директора з виховної
роботи Ольга Шутко, керівник народного
музею літератури, фольклору та мистецтва
Світлана Стець, а також учні школи.
Завантажившись книгами та зробив-
ши спільне фото на згадку, рушаємо досе-
редини. В коридорах навчального закладу
сила-силенна корисного і потрібного
шко-
лярам унаочнення. Зокрема, розмаїття стін-
нівок, що відображають актуалії шкільного
життя та стан вивчення предметів. Але це –
лише початок, бо є ще багато такого, чого не
побачиш у інших школах!
Виставка яскравих саморобок – квітів зі
штучних матеріалів, картин, іграшок тощо,
виготовлених школярами під керівництвом
учителів. Незабутнє враження справляє му-
зей
старожитностей – речей господарського
вжитку, котрі століттями слугували копаш-
нівцям у їхньому побуті. Тут і колекція на-
родного одягу, яка змушує подивуватися та-
лантам і естетичним смакам пращурів – до-
мотканий і вишитий щоденний, святковий
одяг.
Особливу увагу привертає куточок із
військовою амуніцією та зразками військової
Світлана Стець, Оксана Лембей, Іван Хланта

48. Відлуння подійВідлуння подій
46
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
зброї, а також переданий із зони бойових дій
державний прапор. На ньому – автографи
бійців. Поряд – куточок пошани із портрета-
ми воїнів-земляків. Серед них є і ті, мобілізо-
вані з Хустщини, котрі на російсько-україн-
ській війні загинули за Батьківщину.
Це робить школу унікальною
Подальші події відбувалися у народному
музеї літератури,
фольклору та мистецтва,
який робить цю школу унікальною. Він ство-
рений понад десять років тому, нині його
очолює Світлана Стець. У ньому зберігаються
близько п’яти тисяч книг, а також газетні під-
шивки, ікони, вироби декоративно-приклад-
ного мистецтва, архівні фотографії…
Зауважмо, що музей дивує і захоплює
не самою кількістю друкованих
видань, а й
їхньою впорядкованістю та системністю. У
спеціально виготовлених шафах, за склом
представлені книги закарпатських авторів
– майстрів художнього слова, публіцистів,
фольклористів, укладені за територіальним
принципом. Зокрема, кожний район (у тому
числі колишні, реформовані після децен-
тралізації) має своє представництво. Тож є і
«Літературна Хустщина, і «…Виноградівщи-
на», і «…
Міжгірщина», і «…Воловеччина»,
і «…Тячівщина»… Всі без виключення. Без
зайвої патетики можемо стверджувати, що
подібних чином укладених і довершених за
представництвом авторів збірок у музейних
закладах України годі відшукати.
Народний музей слугує народові – шко-
лярам, які мають змогу потримати в руках
рідкісні видання, всім гостям Копашнова.
Це – направду найпривабливіша світська
установа
, притягальна для загалу. Чому на-
писав «світська»? Бо в цьому селі є й інша
притягальна сила – його релігійна складова.
У селі Копашново (враховуючи присілки) є
аж п’ять церков, монастир. Віра є одним із
стовпів місцевого життя, впорядковує його,
наповнює змістом.
Школярі порадували літературною
композицією
У спілкуванні, яке відбувалося в стінах

народного музею, знайшлося місце для до-
кладної розповіді про книги Івана Хлан-
ти, як і про ті, котрі вийшли друком за по-
над двадцятилітню історію видавництва
«Timpani». Школярі порадували декламу-
ванням віршів – цілісною літературно-мис-
тецькою композицією.
Фольклорист Іван Хланта докладно зу-
пинився на останніх двох його книгах. Про
останню з
них, яка ще пахне свіжою фарбою,
зазначив, що в ній зібрано найбільш довер-
шені казки, записані у різних місцевостях
Марина Офіцинська, Світлана Стець, Оксана Лембей, Іван Хланта,
Олена Федишин, Ярослав Федишин, Василь Бедзір

49. Відлуння подійВідлуння подій
47
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Закарпаття наприкінці минулого та в пер-
ші десятиліття нинішнього століть. Тексти
подано за нормами сучасного українського
правопису зі збереженням діалектної лекси-
ки. Відповідальна за випуск – в.о. директора
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради Ганна Дрогальчук.
Досвідчений видавець Ярослав Федишин
зосередився на виданнях, які могли б заціка-
вити
учнівську молодь. Розповів про особли-
вості видавничої справи, адже хто знає, що
чекає школярів у дорослому житті. Можливо,
хтось захоче опанувати й ту професію, якій
присвятив життя Ярослав Миколайович.
Про народний музей, який був створе-
ний з ініціативи і незмінно підтримуєть-
ся-«підживлюється» Іваном Хлантою, – про
сьогоднішній день і перспективи
розповіла
керівник Світлана Стець.
«Збирайте фольклор, поки не запізно»
…Зустріч перейшла в формат запитань і
відповідей. Усі, хто бажав, змогли запитати й
отримати відповідь з будь-якої теми. Іван Ва-
сильович, який народився і виріс у Копаш-
нові, переконливо просив усіх присутніх
земляків записувати фольклорну спадщину
їхнього рідного села. Це
треба робити невід-
кладно, бо носії фольклору, на жаль, з часом
відходять від нас. А разом із ними – і цілі
світи з казками, легендами, прислів’ями….
Тож висновок поважного земляка: «Збирайте
фольклор, поки не запізно».
Гості разом із господарями змогли огля-
нути стенди, ознайомитися з новими над-
ходженнями – поринути в
атмосферу духо-
вності. А вже по тому, збагатившись новими
знаннями й враженнями, відбулася озна-
йомча екскурсія школою. Фотографування
експонатів шкільного етнографічного ку-
точка, фотографування біля розмальованих
в казкові сюжети стін дошкільного закладу
(діє при школі). Пізнавальну «коридорну»
подорож для гостей провели директорка Ко-
пашнівської школи Оксана Лембей і заступ-
ник
директора Ольга Шутко.
Перед тим, як попрощатися, Іван Васи-
льович Хланта сказав: «Надовго не розстає-
мося, скоро приїду з новими книгами. Вод-
ночас думаймо і про розширення народного
музею. Є чимало нових експонатів, які, так би
мовити, просяться на стенди. Оскільки місця
вже не вистачає, то я прошу керівництво шко-
ли
виділити ще одне приміщення. Подбаю
про виготовлення нових шаф: маю попередні
домовленості з майбутніми спонсорами. Тож
вірмо, що все це відбудеться і музей збага-
титься, отримає новий імпульс. Усього вам
найкращого, дорогі земляки-копашнівці».
Василь БЕДЗІР
Іван Хланта, Ярослав Федишин та Світлана Стець з учнями Копашнівської школи

50. Відлуння подійВідлуння подій
48
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
«МОЄ ЖИТТЯ ВИШИВАНЕ »
МАЙСТРИНІ ГАННИ БЕРЯК
18 червня в Закарпатському музеї на-
родної архітектури та побуту відбулася
знакова подія. Тут презентовано виставку
«Моє життя вишиване» майстрині Ганни
Беряк з села Кострино, що в Ужгородсько-
му районі.
Цією виставкою, назва якої символічна,
Ганна Миколаївна ствердила: її життя міцно
й незмінно пов’язане з вишивкою. У залі му-
зею
представлені 54 вишиті нею рушники та
14 ікон з бісеру.
Виставку урочисто відкрили та вітали
її авторку представники влади – керуюча
справами, депутат Закарпатської обласної
ради Мирослава Ливч, депутат обласної
ради Ярослав Шукаль, директор департа-
менту культури Закарпатської ОДА-ОВА, за-
служений артист України Євген Тищук. На-
голосили на вагомості того внеску, який
Ган-
на Миколаївна робить у збереження народ-
них традицій. Передали вітання від голови
облради Романа Сарая і голови ОДА-началь-
ника ОВА Віктора Микити та вручили гра-
моти.
На відкриття до виставкової зали при-
йшли десятки шанувальники таланту
Ганни Миколаївни, а також її земляки з
Кострина та сусідніх сіл, з
селища Вели-
кий Березний. Наявність багаточисельної
публіки ще раз підтвердила: у Ганни Бе-
ряк – сотні прихильників її талантів і як
мисткині, і як педагога, і як кондитера. Бо
ж поряд із вишиванням, яким займається
у вільний час, більшу частину свого життя
пропрацювала за професією – вчителем;
школі віддала загалом 47 років. Поряд із

цим Ганна Миколаївна випікає торти і ті-
стечка, вишуканий смак яких добре відо-
мий її землякам.
Директор Закарпатського музею народ-
ної архітектури та побуту Василь Коцан
високо оцінив художньо-мистецькі якості
робіт Ганни Миколаївни – рушників, скатер-
тин, серветок тощо. В них використано тра-
Під час відкриття виставки

51. Відлуння подійВідлуння подій
49
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
диційні для Закарпаття мотиви
й техніки, втім, творчо інтерпре-
товані мисткинею. Великої уваги
заслуговують й ікони, виконані
бісером.
Ганну Миколаївну, яка цього-
річ відзначатиме 80-річний юві-
лей, привітали та побажали нових
творчих досягнень, сімейних га-
раздів її земляки – начальник від-
ділу культури Великоберезнян-
ської селищної ради Неля Глодан,
відомий закарпатський митець
,
заслужений художник України
Іван Дідик, сімейний лікар Окса-
на Ворожильник…
Як зазначила сама авторка
експозиції, кожен рушник має свій
характер. Розповіла, що вчитися
вишиванню почала в 5-річному
віці, а першу сорочку вишила в
п’ятому класі школи. Подякувала
родині, колегам, усім присутнім
за увагу до неї, за щире спілку-
вання.
У пам’ятну, непересічну подію
відкриття виставки перетворив
Заслужений академічний Закар-
патський народний хор. Артисти
виконали кращі номери зі свого репер-
туару. Директорка-художня керівниця та
головна диригентка Наталія Петій-Пота-
пчук від імені колективу привітала Ганну
Беряк із її великим досягненням, побажа-
ла творчого довголіття. Привітали Ганну
Миколаївну її донька
та зять – подружжя
Марина та Володимир Гірник. Донька
Марина, до речі, теж безпосередньо при-
четна до мистецтва – є заступником ди-
ректора Ужгородського музичного фахо-
вого коледжу імені Д.Є. Задора.
Важливою складовою виставки, яка
діятиме до 7 липня, став її благодійний
характер. Частину виставлених робіт Ган-
ни Беряк було продано під
час проведе-
ного напередодні аукціону на підтримку
Збройних Сил України. Скринька для до-
натів на ЗСУ активно наповнювалася і на
церемонії відкриття. Протягом цих двох
днів зібрано 7057 гривень, які надійдуть
захисникам України. Кошти надійдуть
підрозділу Андрія Келешовчака з Вели-
кого Березного.
Василь БЕДЗІР
Ганна Беряк

52. Відлуння подійВідлуння подій
50
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ПІДТРИМАНИЙ ДЕПАРТАМЕНТОМ КУЛЬТУРИ
ПЛЕНЕР ХУДОЖНИКІВ ОТРИМАВ
ВИСОКУ ОЦІНКУ
27 червня в атріумі Закарпатської об-
лдержадміністрації відкрито виставку жи-
вописних полотен художників – учасників
пленеру, організованого департаментом
культури й обласною організацією Націо-
нальної спілки художників України.
Виставку відкрито перед початком сесії
Закарпатської обласної ради, яка відбува-
ється цього ж дня. Представлено полотна
десятьох художників – Світлани Кирлик,
Марії Митрик, Бориса Кузьми, Василя
Вовч-
ка, Володимира Павлишина, Тараса Усика,
Ференца Ерфана, Івана Івановчика, Михай-
ла Сусли, Олександра Мондича.
«Цей пленер, який протягом п’яти днів
проходив у околицях гірського села За-
бродь на Ужгородщині, ми профінансува-
ли з програми. Перебуваючи в мальовничій
Василь Вовчок, Віктор Марушка, Василь Бедзір, Олена Ваш, Микола Мовнар, Василь Барановський
Крістіна Губена Олена Гайдук

53. Відлуння подійВідлуння подій
51
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
місцевості Закарпаття і нади-
хаючись природою або ідеєю,
яку художники хотіли реалі-
зувати, вони створили полот-
на, багаті як жанрово, так і
тематично, прокоментував ви-
ставку директор депатаменту
культури Євген Тищук. – Від-
так депутати обласної ради,
які прийшли на сесію, мають
змогу ознайомитися з полот-
нами і придбати ті, які при
-
пали до вподоби. Виставка має
благодійний характер: кошти
за реалізовані полотна надій-
дуть на потреби Збройних сил
України».
Голова живописної секції
Закарпатської організації На-
ціональної спілки художників
України Василь Вовчок висловив подяку ке-
рівництву департаменту за організацію пле-
неру. Водночас висловив сподівання, що такі
акції влаштовуватимуться й надалі, зокре-
ма,
кожних півроку.
Директор Художнього музею ім. Й.Бок-
шая, один із учасників пленеру Ференц
Ерфан зазначив: «У цей складний час дуже
важливими є такі акції, як пленери. Худож-
ники спілкуються, мають змогу підвищува-
ти свій професійний рівень. Це важливо і
для них, і для влади, що, як відомо, покли-
кана підтримувати
й розвивати атмосферу
творчості, сприяти художникам у їхній ді-
яльності».
Депутати обласної ради, інші гості ви-
ставки високої думки про представлені жи-
вописні полотна. А про сюжети полотен і
атмосферу, яка панувала під час пленеру,
глядачі могли довідатися від самих худож-
ників, зокрема Світлани Кирлик, Василя
Вовчка, Ференца Ерфана.
Василь
БЕДЗІР
Крістіна Губена, Василь Бедзір, Олена Ваш, Микола Мовнар
Експозиція виставки

54. 52 Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
МОЛОКО ОВЕЦЬ ВИМІРЮЮТЬ У ТРАВНІ
Одне з найдавніших, якщо не найдавні-
ше заняття горян у Карпатах – скотарство,
дало поштовх багатьом звичаям і обрядам.
Серед таких є і обряд Міра, що з давніх
давен побутує серед жителів гірських регіо-
нів Закарпаття – історичного Марамороша.
Її традиції мають економічну й культурну
складову, сприймаються як свято. Міра вно-
сить лад
у господарський уклад, допомагає
зберігати національну ідентичність місце-
вого населення.
Цим пояснюється бажання жителів Ясі-
нянської громади, до якої входять селище
Ясіня, села Чорна Тиса, Лазещина та Ква-
си Рахівського району, домогтися внесення
традицій Міри як свята до Національного
переліку елементів нематеріальної куль-
турної спадщини України. (Надалі у тексті
вживатимемо –
Міра).
Свято, випробуване століттями
Насамперед Міра – це практичність.
Власники овець використовують відгінне
полонинське господарство для практичних
цілей – використання карпатських поло-
нин для виробництва сиру й вурди. І обряд
Міра, який проводиться щороку в травні, є
одним із основних у відлагодженому госпо-
дарському механізмі.
Маючи зацікавленість в отриманні про-
дуктів харчування, селяни
за спільною уго-
дою з вівчарями довіряють їм своїх тварин
на полонинське літування. Це – загальний
опис дійства, яке горяни вважають своїм
традиційним святом. Детальніше про ньо-
го – нижче.
Друге важливе значення Міри – соці-
альність. Споконвічні традиції об’єднують
селян довкола спільних цінностей, при-
вчають шанобливо ставитися до приро-
ди, жити в
злагоді та співпраці. Сприяють
згуртованості та міжпоколінному спілку-
ванню.
Міра у Ясінянській громаді на Рахівщи-
ні має схожість і з тими дійствами, що побу-
тують в інших місцевостях Закарпаття, де
займаються відгінним вівчарством. У Тячів-
ському і Хустському районах той день, коли
відбувається вимірювання молока овець і їх
виганяють на
полонини, має іншу назву –
Мішання.
Цікаво знатиЦікаво знати

55. Відлуння подійВідлуння подій
53
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
З чого все почалося
Перед внесенням до Національного
переліку елементів нематеріальної куль-
турної спадщини Міра пройшла чимало
етапів.
Вперше зацікавилися традиційним
святом «Міра» працівники КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр куль-
тури» Закарпатської обласної ради Олена
Гайдук та Владислава Рішко у 2022 році
під час проведення інвентаризації еле-
мента НКС «Гуцульська бриндзя». Тоді
й
порадили представникам громади зафік-
сувати та описати Міру. А вже у червні
2023 року Ясінянська територіальна гро-
мада стала переможцем обласного кон-
курсу презентацій елементів нематері-
альної культурної спадщини «Збережімо
традиції краю» за презентацію елемента
НКС «Традиційне свято «Міра»». До сло-
ва, на конкурсі, який організував і провів
Центр культури,
було презентовано 10
елементів НКС.
Журі запропонувало переможцям по-
давати матеріали на розгляд комісії зі зби-
рання, обробки та складання орієнтовного
переліку елементів НКС
Закарпатської області для
занесення цих елементів
до Регіонального перелі-
ку нематеріальної куль-
турної спадщини.
Облікова картка
вмістила
максимум інформації
На початку ініціа-
тивна група сформувала
Облікову картку елемен-
та
НКС України під наз-
вою «Традиційне свято
«Міра». Картка вмістила
опис свята до наймен-
ших деталей. Також тут
наявні фото- і відеома-
теріали, посилання на
інтернет-ресурси та зго-
ди від носіїв традиції
Міри. Серед них жителі
Лазещини Ілько Петрюк,
Чорної Тиси – Анатолій
Павлюк, селища Ясіня
– Михайло Марусяк, Ва-
силь
Муханюк, Онуфрій Андрійчук і Ва-
силь Маркульчак.
Підготовчий процес завершився збора-
ми ініціативної групи Ясінянської громади,
на котрих ідея набула остаточного схвален-
ня і була затверджена головою селищної
ради Андрієм Делятинчуком.
«Ми взялися за доволі копітку роботу не
з міркувань, що це, мовляв, престижно чи
щоб когось випередити. Прагнули зафіксу
-
вати традиції Міри, знаючи, що це – гаран-
тія збереження елемента нематеріальної
культурної спадщини у всій повноті, – ді-
лився думками голова Ясінянської селищ-
ної ради Андрій Делятинчук. – Запорукою
успіху стало те, що в процесі підготовки
необхідних матеріалів отримували значну
методичну і практичну допомогу від Об-
ласного організаційно-методичного центру
культури. Це
дозволило вчасно і у відповід-
ності з усіма вимогами підготувати необ-
хідні документи. Відзначу, що великий вне-
сок у справу зробила головний спеціаліст
відділу економічного розвитку та туризму
селищної ради Галина Климпуш».
Наступним кроком стало надсилання
пакету документів до КЗ «Обласний орга-

56. Відлуння подійВідлуння подій
54
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
нізаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради на розгляд
комісії зі збирання, обробки та складання
орієнтовного переліку елементів НКС За-
карпатської області.
«15 листопада 2023 року відбулося за-
сідання комісії зі збирання, обробки та
складання орієнтовного переліку елемен-
тів НКС Закарпатської області. Комісія од-
ностайно проголосувала за внесення «Тра-
диційного свята «Міра»
до регіонального
переліку НКС, – розповідала в.о. директора
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» ЗОР Ганна Дрогальчук. –
Регіональний перелік збагатився ще одним
елементом НКС, з чим ми й привітали ясі-
нянців».
Далі – більше
Міра вийшла на фінішну пряму. За-
відувач сектору нематеріальної культурної
спадщини Центру культури Владислава
Рішко та провідний методист
Володимир
Сичкун доопрацювали пакет документів та
відправили його до Міністерства культури
та інформаційної політики.
А вже 26 грудня 2023 року Міністер-
ство культури та інформаційної політики
України схвалило рішення про внесення
«Традиційного свята «Міра», характерного
для мешканців гуцульської Рахівщини, до
Національного переліку елементів нема-
теріальної культурної спадщини України
з інвентарним номером 083. На
сьогодні
у цьому переліку значаться 88 елементів.
Галузь спадщини, до якої віднесена тра-
диція ясінянців, – «Звичаї, обряди, свят-
кування».
Свято міри відбувається в травні
«Наша територіальна громада зацікав-
лена в тому, щоб вигін овець на полонини
відбувався чітко й безпроблемно. Як-не-як,
замалим не 5 тисяч овечого поголів’я – ваго-
ма матеріальна
підпора в житті сільчан, які
з вівчарства отримують сир і вурду, м’ясо,
вовну. Зрештою, це забезпечує сталий роз-
виток громади, – розповідала Галина Клим-
пуш».
Те, що вівчарство у цій громаді – се-
ред пріоритетів соціально-економічного
розвитку, підтверджується низкою фактів.
Орган місцевого самоврядування активно
співпрацює із міжнародними організація-
ми Usaid-Агро, Usaid-
Говерла, а також ФАО
– Продовольчою та сільськогосподарською
організацією ООН.
У громаді вже наявні успішно реалі-
зовані проєкти у розвитку вівчарства. Зо-
крема, проєкт «Відродження вівчарства в
Карпатському регіоні», в результаті якого
створено Центр розвитку вівчарства.
Завдяки проєкту Міжнародної органі-
зації з міграції «Розвиток МСП: економічна
інтеграція внутрішньо переміщених осіб та
відновлення бізнесу» закуплено обладнан-

57. Відлуння подійВідлуння подій
55
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
ня для фермерського господарства на 4,5
тисячі євро.
Ще один успіх – виграний грант між-
народної організації ФАО, який передба-
чає закупівлю обладнання для селянського
господарства на суму до 10 тисяч доларів.
Також у рамках співпраці з цією міжнарод-
ною організацією забезпечено 270 дворогос-
подарств Ясінянської громади кормами для
овець.
І це, кажуть у громаді
, лише початок.
До 2027 року в громаді збираються побуду-
вати базову мережу родинних вівчарських
господарств і значно наростити поголів’я
овець.
Про «сирний урожай»
скаже виміряне молоко
Щороку свято Міри відбувається в
один із днів травня, коли природа дозво-
ляє розпочати полонинські випаси. Усі
організаційні питання ще до свята вирі-
шують «депутат
» і «головний ватаг» поло-
нини. Це стосується вартості утримання
овець під час літування, графіку виходу на
«рьид» (забирання власниками овець го-
тових продуктів), організацію харчування
вівчарів тощо.
У день Міри власники приганяють сво-
їх овечок на полонини, де привселюдно їх

58. Відлуння подійВідлуння подій
56
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
здоюють. Молоко приносять до головного
ватага, який проводить контрольні заміри.
Використовує для цього традиційний вимі-
рювальний посуд – коновчини. Обліковці,
що сидять поряд, вносять ці дані щодо кож-
ної вівці. Це робиться для того, щоб вівчарі
знали, скільки сиру треба буде віддати го-
сподарям, поки тварини перебуватимуть на
літніх випасах.
Перший сир
із зібраного молока роблять
одразу на святі Міри. Отриманим продук-
том пригощають усіх присутніх. Звучать
народні пісні, люди танцюють і веселяться.
День стає святковим, вселяє надії на успішне
проходження полонинського літа.
Овечі «потічки» злилися в отару
на полонині Головчьиска
Нарешті, той день настав. Вранці разом
із сільчанами, які хто пішки, хто
на підво-
дах або автівках рушили на полонину, туди
взяли курс і працівники Обласного орга-
нізаційно-методичного центру культури.
Завідувач сектору нематеріальної культур-
ної спадщини Владислава Рішко та завіду-
вач відділу інноваційних програм та куль-
турно-мистецьких проєктів Олена Гайдук
стали свідками яскравого дійства, що 13
травня 2023 року відбувалося на полонині
Головчьиска
.
Сюди прямували зі своїми вівцями –
від кожної сім’ї по 3–5–10 голів – власники
з усього селища. У повітрі – голосні звуки
сотень дзвіночків, прикріплених до шиї
кожної вівці. З маленьких овечих «потічків»
сформувалася величезна отара.
Вівчарі здоювали овець, а ґазди відноси-
ли здоєне молоко обліковцям, які вносили
відомості про його кількість. Від
цього ж бо
залежатиме, скільки сиру та вурди кожен
власник отримає протягом полонинського
літа.
Ватаг полонини Головчьиска – Василь
Сергійчук, одягнений у вишиванку, особи-
сто приймав здоєне молоко. Двоє обліковців
вносили відомості в зошити. Атмосфера
дійства – особлива.
Святково зазвучали звуки сопілки, а
відтак – трембіти. Вона гучно озвалася в
руках Миколи Которажука. Священник

о. Крістіан Рущак проказав молитви й
освятив овець. Урочисто освятив і будз
сиру, отриманий із молока, здоєного цьо-
го дня.
Уже через п’ять місяців нинішнього
2024 року отари овець із селища Ясіня та сіл
цієї громади знову поженуть на полонин-
ські випаси. І знову, як і в попередні роки,
все
розпочнеться з традиційної Міри – свят-
кового для громади дня.
Василь БЕДЗІР
Освячення проводить о. Крістіан Рущак

59. Відлуння подійВідлуння подій
57
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
ЕКСПЕДИЦІЯ ДО РІЧКИ –
СЕЛА, СЛАВНОГО ГУНЯМИ
21 лютого група працівників КЗ «Облас-
ний організаційно-методичний центр куль-
тури» Закарпатської обласної ради на чолі
з в.о. директора, заслуженим працівником
культури України Ганною Дрогальчук побу-
вала в селі Річка, що в Хустському (раніше –
Міжгірський) районі.
Село примостилося під самим Боржав-
ським нагір’ям, звідси є прямий вихід на
полонину. Звідси добре видно найбільші
вершини Боржави, з її незліченними багат-
ствами – угіддями чорниць, килимами кві-
тів, цілющих рослин. Із глибин землі в Річці
б’ють аж 13 джерел із «квасом» – мінераль-
ною водою.
Перша зупинка нашої експедиції – кава
на хребті, з якого в улоговині добре видно
селище Воловець. Смачний напій, а
за ним і
гойдалка, що біля кав’ярні, дали змогу пере-
почити в дорозі від Ужгорода.
Проте
мета нашого візиту далеко не від-
починкова. Про неї безпосередньо зайшла
мова з перших хвилин зустрічі з Віталієм
Пиринцем, головою Пилипецької територі-
альної громади, до складу якої входить і Річ-
ка, а також із директоркою комунального за-
кладу «Центр надання культурних послуг»
Вікторією Янчик.
Повідомили молодому керівникові гро-
мади Віталію Валерійовичу, що маємо допо-
могти місцевій ініціативній групі сформу-
вати пакет документів, а також здійснити
відео- та фотозйомки для того, щоб виготов-
лення гунь можна було внести до Регіональ-
ного та Національного переліку елементів
нематеріальної
культурної спадщини. От-
римали не просто його згоду – заохочення!
Підписали угоду про співпрацю, відтак
сфотографувалися разом на сходах адміні-
стративної будівлі. І – далі в дорогу…
Річка – село невеличке. Дев’ятирічна
школа, дитсадок, церква і монастир, амбу-
латорія
сімейної медицини, стоматологічний
кабінет, дві бази відпочинку.
Схожим переліком може похвалитися чи
не кожне село. Але тут є те, що робить Річку
унікальною, відомою далеко за межами За-
карпаття: тут володіють ремеслом виготов-
лення гунь, джерг (місцева назва ліжників) із
овечої вовни. Місцеві жінки не лише вміють
ткати ці вироби, а й
роблять це постійно, а
також продають готові вироби.
Сидять: Ганна Дрогальчук, Владислава Рішко. Стоять: Олена Бута,
Василь Бедзір, Олена Гичка, Христина Гичка

60. Відлуння подійВідлуння подій
58
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
Про те, що до місця діставались не без
пригод, свідчить факт, що обидві автівки,
якими учасники експедиції їхали до місця,
вже після прибуття довелося витягати з гли-
бокої колії трактором.
…Нас зустріли Христина Василівна Гич-
ка – ветеран педагогічної ниви й ініціаторка
культурницьктх проєктів, хранителька на-
родних традицій. Разом із нею –
Олена Васи-
лівна Гичка та Олена Петрівна Бута.
Жінки розповіли, а головне – продемон-
стрували наочно всі етапи виготовлення
гунь: від миття і чіхрання вовни до зшиван-
ня двох половинок майбутньої гуні в гото-
вий виріб.
Христина Василівна, поетка в глибині
душі, супроводжувала всі етапи (про них
йтиме мова в окремій публікації) віршова-
ними рядками, які сама й склала. Завіду-
вачка сектору нематеріальної культурної
спадщини КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» ЗОР Владислава
Рішко і провідний методист цього сектору
Володимир Сичкун, а також автор цих ряд
-
ків занотовували почуте і побачене, а також
фіксували відеокамерою й фотоапаратом.
Очільниця Центру культури Ганна
Дрогальчук і
директорка «Центру надання
культурних послуг» Вікторія Янчик спрямо-
вували процес у потрібне русло.
На подвір’ї Олена Бута продемонструва-
ла, як готують нитяну основу для ткацтва.
Зокрема, нитки (їх тепер купують готові, а
раніше виготовляли з льону) навивають на
ціпки. Авторові цих рядків ця робота здала-
ся настільки складною, що самі
слова про те,
куди і скільки разів треба «наснувати» та «пе-
ревити», здалися вищою математикою. «Бо
як неправильно наснуєш, то нічого з того не
вийде», – зауважила Олена Петрівна. Нитяну
основу разом із ціпками нав’язують на спеці-
альну палицю – нав’язувач. Лише після нав’я-
зування ниток можна сідати за
кросна…
Але цією хатиною з древніми кроснами
процес не завершився. Попереду – поїзд-
ка до присілку Річки, де майстер Іван Беля
спорудив на гірському потоці валило. Тут
майбутні гуні проходять «обкатку». Виткані
дві половинки майбутньої гуні зшивають і
кидають у валило – дерев’яний цебер кону-
соподібної форми. У природній пральній
машині вовна
без жодних хімічних речовин
відпереться до сліпучої білизни; ворс підні-
меться й гуня стане пухнастою.
Біля валила відбулася своєрідна фото-
сесія. Через якийсь час вона продовжилася
біля Діда – величезної скульптури, вирізаної
на стовбурі спиляного дерева.
…Повернувшись у село Річка, заїхали
ще до двох майстринь – Ганни Василівни та
Олена Бута, Володимир Сичкун

61. Відлуння подійВідлуння подій
59
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Марії Іванівни з однаковим прізвищем Гель-
бич. Вони рідня, почали займатися ткацтвом
6 років тому. Тчуть на кроснах, встановле-
них удома у першої з них. Кажуть, що ціна
за їхні вироби останні роки дещо підросла і
звичайну (не коцованю, виткату яку набага-
то складніше, ніж звичайну) можна продати
за суму, еквівалентну 200
доларам.
Як комерційний успіх, згадують випа-
док, коли на замовлення обласного драмтеа-
тру виготовили 8 гунь. Тоді, кажуть, непога-
но вдалося заробити.
Сьогодні своєрідним менеджером річків-
ських ткаль є Христина Гичка. Вона шукає і
знаходить замовників. Каже, що її мамка ви-
готовила гуню навіть Президентові України
Вікторові Ющенку.
Свого часу
Христина Гичка

створила в сіль-
ській школі му-
зей старовинних
речей річанців.
Шкода, що під
час реформу-
вання навчаль-
ного закладу це
зібрання старо-
вини було лікві-
довано, частина
експозиції на-
завжди втрачена.
Сьогодні в
планах ентузіа-
стки – створення
такого ж закладу
на базі сільського
будинку культури. Очільниця культурної
сфери Вікторія Янчик
запевнила Христину
Василівну, що та матиме підтримку з боку
керівництва місцевої громади.
Учасники народознавчої експедиції, по-
кликаної збагатити Регіональний та Націо-
нальний переліки елементів нематеріальної
культурної спадщини традицією виготов-
лення гунь у Річці, повернулися до Ужго-
рода пізно ввечері. Деяка втома від поїздки
в глибинку, часто глибоким бездоріжжям,
цілком виправдана: пройдено
чи не найваж-
ливіший етап дороги, яка завершиться ви-
знанням унікального, ЖИВОГО народного
ремесла.
Василь БЕДЗІР,
фото автора
Христина Гичка, Ганна Дрогальчук,
Олена Бута
Вікторія Янчик, Ганна Дрогальчук,
Христина Гичка
Ганна Дрогальчук, Владислава Рішко, Вікторія Янчик

62. 60 Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
НАРОДНОМУ АМАТОРСЬКОМУ ВОКАЛЬНОМУ
АНСАМБЛЮ «УЖАНКА » – 55 РОКІВ
Ось уже 55 років народний аматорський
вокальний ансамбль «Ужанка» зберігає вір-
ність пісні – народній і сучасній. Співочу
естафету перейняли одне від одного кілька
поколінь виконавиць, а очолювали колектив
шестеро керівників. Як плин часу відобра-
зився на долі колективу, та якими досягнен-
нями зустріли в «Ужанці» 55-річний часовий
рубіж у її біографії – наша
розповідь.
Відкривали гала-концерт фестива-
лю-конкурсу «Красне поле»
З народним аматорським вокальним ан-
самблем «Ужанка» довелося зблизька зазна-
йомитися в місті Хуст, де у березні 2023 року
проходив відкритий фестиваль-конкурс
стрілецької пісні «Красне поле». Тоді цей ко-
лектив піснею «Журилася моя мати» відкрив
гала-концерт фестивалю. Це було тужливо,
велично і, як на мене, неперевершено.
Наступною стала зустріч на концерті, на
якому колектив виступив перед атестацій-
ною комісією в клубі села Сторожниця Хо-
лмківської сільської ради.
Коли на сцену вийшли учасниці в яскра-
вому народному вбранні і в їхньому вико-
нанні пролунали перші такти пісні, всім,
навіть не посвяченим у
тонкощі народного
мелосу, стало зрозуміло, що «Ужанка» – ви-
сокопрофесійний та самобутній колектив.
Звання «народний аматорський колектив»
було успішно підтверджено.
Досягнення «Ужанки», яке жодному ін-
шому аматорському вокальному колективові
перевершити не вдалося, – 55 років творчої
діяльності. Весь цей час її виступи не припи-
нялися і цим учасниці ансамблю пишають-
ся з повним
правом.
Тож пропоную більше дізнатися про ан-
самбль, який понад півстоліття не зраджує
народній пісні. Пройдемося, шановний чи-
тачу, разом стежками його творчого шляху.
ЮвілеїЮвілеї
Виступ народного аматорського вокального ансамблю «Ужанка» на фестивалі колядок
і щедрівок «Бетлегемська зірка», 2024 рік

63. ЮвілеїЮвілеї
61
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Покоління змінювалися,
рівень «Ужанки» – незмінний
Сила будь-якого аматорського колекти-
ву – у людях, що його утворюють. Але най-
більше в ній важить талановитість і профе-
сійність керівників. Усі, хто за понад півсто-
літній період очолювали «Ужанку», вносили
у її діяльність щось своє.
Першим був випускник Хустського куль-
тосвітнього училища Валерій Боженко,
який
і показав учасницям красу народної пісні,
розкрив її глибину. Назва, що географічно
«прив’язувала» до рідної місцевості, до бе-
регів Ужа, належить тодішньому завідувачу
районного будинку культури, теж випус-
кникові цього навчального закладу Іванові
Демку.
На зорі створення «Ужанка» була агіт-
бригадою, яка виступала перед трудівни-
ками сіл Ужгородського
району. В її складі
тоді було понад десять учасниць – клубних
працівниць. Серед них Марта КУШНІР із
села Есень, Ганна Огороднікова з Оноків-
ців, Юстина Король із Кібляр, Магдалина
Кіреєва з Петрівки, Магдалина Іванина
з Дравців, Марія Нечипорук з Підгорба,
Маргарета Ловас із Концова, Віра Луцьо
з Ужгорода, інспектор районного відді-
лу
культури Марія Мустафіна, методисти
Ужгородського районного будинку куль-
тури Ганна Калій, Ганна Павлик і Ганна
Яким. У той час і ще багато років потому
акомпаніатором «Ужанки» виступав Олек-
сандр Якубович.
Після Валерія Боженка деякий час керу-
вав «Ужанкою» Василь Поляк.
Найбільш довготривала ера в біогра-
фії ансамблю пов’язана з
відомим фахів-
цем, народним учителем України Золтаном
Жоффчаком. Чудовий музикант, диригент,
старанний і невтомний педагог побив ре-
корди довгожительства серед керівників ко-
лективу: очолював його від 1971 по 1995 рік
– чверть століття! Докладав усіх сил, щоб
виконавська майстерність не знижувалася.
Прагнув, щоб до творчої палітри вносилися
нові яскраві елементи.
«Ера Жоффчака» тривалістю
чверть століття
Золтан Золтанович залишив по собі
пам’ять як неперевершений пропагандист
Золтан Жоффчак з учасницями ансамблю «Ужанка»

64. ЮвілеїЮвілеї
62
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
музичної народної творчості. Разом із учас-
ницями ансамблю у 1978 році добився при-
своєння самодіяльному колективу почесно-
го звання «народний». І в тому ж році разом
зі своїм керівником вокалістки побували з
обмінними концертами в Краснодарському
краї (Росія). З жителями станиці Донська їх
пов’язала творча дружба.
Естафету перейняла випускниця Рів-
ненського
інституту культури Наталія Ма-
цко. Її, хоча й недовгий період керування
колективом – від 1995 по 1996 рік, – супрово-
джувався збагаченням репертуару, вдалими
обробками народних пісень.
Її наступником став викладач Ужгород-
ського училища культури, заслужений пра-
цівник культури України Павло Пинзеник,
під керівництвом якого «Ужанка» співала від
1996 по 2012 рік. Запам’ятався плідною робо
-
тою над розширенням портфоліо, осучас-
ненням манери виконання.
Упродовж двох наступних – 2013 і 2014
років – ансамбль перебував під творчою
опікою викладачки Ужгородського коледжу
культури і мистецтв Ольги Новак.
Наприкінці 2014 року «Ужанку» взяла
під крило молода випускниця Ужгородсько-
го державного музичного училища імені Де-
зидерія Задора, артистка Заслуженого акаде-
мічного Закарпатського народного хору
Ва-
силина Вовканич. На той час навчалася на
другому курсі Львівської національної му-
зичної академії. Молодість – не завада про-
фесіоналізму керівниці, яка визначає успіш-
ну долю колективу аж по сьогодні.
Сперлася на плече музею
Випробуванням на стійкість стало впрова-
дження в країні адміністративно-територіаль-
ної реформи, яка супроводжувалася оптимі-
зацією закладів
культури. Після припинення
існування Ужгородського районного будинку
культури колектив опинився без свого «даху».
У той час плече підставив Закарпатський му-
зей народної архітектури та побуту.
«Якби не сприяння з боку керівництва
музею, то навіть не знаю, як вдалося б пере-
жити ті роки. Колектив опинився», без свого
притулку, – ділилася думками
Василина Вов-
канич. – Завдячуємо директорові музею Ва-
силю Васильовичу, який сприяв нам у тому,
щоб могли продовжувати творчий процес.
Він запропонував проводити репетиції в залі
очолюваної ним музейної установи.
З задоволенням виступали на презента-
ціях, інших заходах, які проводив скансен.
Це така була наша подяка йому». До слова, і
зараз музей
надає можливість проводити на
його теренах репетиції.
Перебування «між небом і землею», коли
«Ужанка» залишалася адміністративно без
Виступ «Ужанки» на обласному сільськогосподарському ярмарку, 1979 рік

65. ЮвілеїЮвілеї
63
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
господаря, звісно, не додавало її учасницям
радості. Сподівалися, що дочекаються кра-
щих часів.
Новий «дах» – Холмківська громада
Незабаром «Ужанку» взяла до себе Холм-
ківська територіальна громада Ужгородсько-
го району. Очільниця відділу культури Леся
Дубенко, якій цей колектив добре відомий
з часів, коли очолювала Ужгородський ра-
йонний будинок культури, запропонувала
сільським депутатам
і голові сільради Тетяні
Вачилі прийняти до громади. Її пропозицію
підтримали, зарахували ансамбль до клубу
села Коритняни. Так розпочалася ще одна
сторінка в літописі колективу.
За рік, що минув відтоді, «Ужанка»
встигла дати десятки концертів. Виступала і
вдома перед жителями громади, і на виїздах.
Окремою ж сторінкою у творчій діяльності
стали
виступи перед воїнами Збройних сил
України, які проходять лікування і реабілі-
тацію в закладах охорони здоров’я. А ще – з
метою збирання добродійних коштів для
потреб українського війська.
Водночас ансамбль продовжує брати
участь у всеукраїнських, обласних і місцевих
фестивалях, конкурсах. Гідно представляє
наш пісенний край і за кордоном.
Нинішня «Ужанка»
йде в ногу з сучасні-
стю, впроваджуючи нове художнє бачення.
Ансамбль значно розширив свій репертуар.
В основному – це закарпатські народні пісні
в обробках Миколи Попенка, Павла Пин-
зеника, Михайла Кречка та авторські ком-
позиції, які виконують як a cappella, так і з
супроводом. Багато обробок створює і сама
Василина Вовканич.
Учасники з задоволенням
приходять на
репетиції, старанно виконують настанови ке-
рівника, удосконалюючи виконавську майс-
терність. «Беру народну пісню і, знаючи мож-
ливості учасниць ансамблю, просто розпи-
сую на голоси. Так, мабуть, і в деяких інших
колективах. А ще виконуємо багато пісень
авторських. Якщо узагальнити, то вибираємо
те, що подобається. Здебільшого робимо це
гуртом:
я пропоную і, якщо чую від колекти-
ву, що це «файна пісня», то й беремося за неї,
– розповідає Василина Вовканич. – Намагає-
мося вносити дещо і в онлайн, щоб іти в ногу
з сучасністю. Записуємо відеороботи, кліпи:
інколи складаємося і робимо це за власні
кошти. Це – пам’ять, яку нам треба
берегти».
Створила 16 аматорських колективів!
Про те, як можна зберігати пам’ять, ав-
тор цих рядків побачив на прикладі Віри
Луцьо, яка в «Ужанці» від часу заснування…

66. ЮвілеїЮвілеї
64
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
Виросла в сім’ї, в якій народилося деся-
теро дітей. Змалку полюбила народну піс-
ню: коли старші за неї сестри, вже віддани-
ці, збирали в них удома вечорниці, триріч-
на Віра співала разом із ними. Пісень знала
стільки, що дорослі не могли надивуватися,
як у маленькій голівці стільки їх уміщається.
Після
закінчення восьмирічної школи
Віра Василівна (в дівоцтві – Стець) вступи-
ла до культосвітнього технікуму, а після
його закінчення – й до Київського інституту
культури ім. О. Корнійчука.
У трудовій книжці Віри Василівни
один-єдиний запис – райвідділу культури.
За півстолітній шлях у своїй галузі встигла
попрацювати в клубах сіл Дравці, Горяни,
Петрівка, Руські
Комарівці. Півтора року
навіть виконувала обов’язки завідувача ра-
йонного відділу культури. Останнє місце
її роботи – директор будинку культури в
Руських Комарівцях, де пропрацювала 37 ро-
ків! За цей час вона створила 16 аматорських
колективів!
«Хто любить пісню, того й бог любить»
Віддавши культурі загалом 54 роки, у
2021 році Віра Луцьо завершила трудовий

шлях. Хоч уже на заслуженому відпочин-
ку, але улюбленої справи не полишає. Ра-
зом із «Ужанкою» вона на всіх концертах,
де б не відбувалися – вдома чи за кордо-
ном.
Улюбленим виразом Віри Василівни є:
хто любить пісню, того й Бог любить. «Ми
були молоді й енергійні, нас не могли зупи-
нити жодні труднощі, далекі відстані, – зга-
дує про свої перші роки в «Ужанці». – Виїж-
джали з концертами в колгоспи і радгоспи,
виступали перед механізаторами і доярка-
ми. Це нам дуже подобалося, бо відчували,
що наша пісня дає наснагу людям, заряджає
їх позитивом».
На заскленому балконі квартири Віри
Луцьо, що на сьомому
поверсі будинку на
вулиці Чорновола в Ужгороді, – сотні екс-
понатів, які висвітлюють її творчий шлях.
Василина Вовканич
Віра Луцьо у своєму міні-музеї

67. ЮвілеїЮвілеї
65
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
У цьому своєрідному музеї – фотографії,
газетні публікації, афіші, компакт-диски з
записами, які висвітлюють творчий шлях
авторки і в культурі загалом, і в «Ужанці»
зокрема. Тут також зберігаються 78 грамот,
подяк, дипломів, отриманих за багаторічне
служіння культурі.
Часто до неї додому приходять подруги, і
їхні зустрічі з господинею супроводжуються
не лише піснями
, а й куштуванням смачних
страв. На столі з’являються галушки, ґом-
бовці, ланґоші й інші страви закарпатської
кухні, яку вона любить над усе. З задоволен-
ням частує гостей тістечками за рецептами,
серед яких є і рідкісні.
Каже, що в її родині всі довгожителі. А
отже, попри відзначену торік ювілейну дату
– 75 років, – зупинятися в аматорському співі
разом із «Ужанкою» навіть не думає.
Нова зустріч – на «бетлегемській зірці»
На старті 2024 року з «Ужанкою» дове-
лося зустрітися в будинку культури села
Сторожниця, де відбувався ІІІ відкритий
фестиваль колядок та щедрівок «Бетле-
гемська зірка». Народний аматорський
вокальний ансамбль «Ужанка» знову по-
радував високою майстерністю
виконан-
ня. Цього разу – щедрівок, які прозвучали
по-справжньому святково і проникливо.
Глядачі зустріли виступ «Ужанки», а
в.о. начальника відділу культури Холмків-
ської сільської ради Леся Дубенко вручила
керівниці Василині Вовканич диплом.
Цілком погоджуємося з оцінкою, яку
дав народному аматорському вокальному
ансамблю «Ужанка» відомий український
збирач фольклорних скарбів, заслуже-
ний
діяч мистецтв України Івана Хлан-
та: «Досягнення ансамблю – це резуль-
тат багаторічної самовідданої праці всіх
учасників і насамперед керівників. А це
підтверджує те, як багато можна зробити,
пройнявшись любов’ю до пісні, а відтак,
маючи нездоланне бажання, звеличити,
популяризувати її. Цей помітний внесок
на нелегкій ниві розбудови української
культури заслуговує
найвищої похвали і
вдячності».
Народна пісня як, мабуть, жоден інший
жанр фольклору відображає той час, у яко-
му вона народилася. У ній пісні закодовано
сутність народу. І низько схиляємося перед
тими, хто більш ніж півстоліття живе з піс-
нею і в пісні, доносячи її до сучасників. При
тому робить це талановито
й самовіддано.
Заслуги «Ужанки» не лише в тому, що вона
зберігає народні пісенні перлини, а і в тому,
що завдяки їй ці перлини виблискують ще
більш яскравими, принадними й нетлінни-
ми.
Василь БЕДЗІР
Народний аматорський вокальний ансамбль «Ужанка», 2017 рік

68. ЮвілеїЮвілеї
66
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ВАСИЛЬ ПОПОВИЧ: «МИСТЕЦЬКА ШКОЛА –
СВОЄРІДНИЙ ІНСТРУМЕНТ , НА ЯКОМУ ТЕЖ
ТРЕБА ВМІТИ ГРАТИ»
Останні вісімнадцять років поспіль Вели-
кобичківською мистецькою школою, яка ви-
ховує юних музикантів цього селища і бага-
тьох довколишніх сіл, керує Василь Попович.
Під час розмови, яка відбулася напере-
додні етапної дати в житті Василя Васильо-
вича – 65 років від дня народження, дирек-
тор школи розповів про очолюваний ним
заклад, і ще
багато з того, що його хвилює.
Про все можна дізнатися, дочитавши до кін-
ця цей матеріал.
Як у школі тепло й затишно,
то це – половина успіху
– Ви, Василю Васильовичу, очолюєте
мистецьку школу вже багато років по-
спіль. Що вдалося зробити за час, який
передував створенню Великобичківської
територіальної громади?
– Рахівські районні
рада й держав-
на адміністрація, спільно з райвідділом
культури, очолюваним Володимиром Ше-
петою, протягом останнього десятиліт-
тя активно допомагали нам із добудовою
двоповерхового корпусу музшколи. Це
і забезпечення класних приміщень ме-
блями (шкільні парти, тумбочки, шафи
для зберігання музичних інструментів)
і музичним інвентарем (баян, акордеон,
скрипка, фортепіано). А ще – закупівля
повного комплекту гуцульських концерт-
них костюмів для учнівського оркестру
народних інструментів.
У попередні роки відбувся перехід від
опалення дровами на електричне (конвек-
торне). Водночас здійснювалися косметич-
ні ремонтні роботи в усіх будовах закладу,
перекриття дахів шифером, заміна вікон і
дверей на сучасні металопластикові та бага-
то інших робіт. Активно допомагала і
Вели-
кобичківська селищна рада (голова Одарка
Зеленко). Частково допомагав із фінансу-
ванням учнівських концертних поїздок за
кордон і наступний селищний голова Йо-
сип Божук. За що керівникам згаданих вище
органів державної та місцевої влади щиро
вдячний.
– Як допомагає керівництво громади,
яка створилася після децентралізації?
– З січня 2021 року, у зв’
язку з об’єднан-
ням сіл нижнього куща у Великобичків-
ську територіальну громаду, дитячу му-
зичну школу перейменовано у мистецьку, з
підпорядкуванням її селищній раді (голова
Олег Бурса). Звичайно, щоб утримувати її,
потрібні немалі кошти. Але влада до цього
питання ставиться з розумінням, ніяких
затримок щодо фінансування закладу не
було і
немає.
– Отже, після перепідпорядкування
школи зміни – позитивні?
– У першу чергу поліпшився зв’язок за-
кладу з керівним державним органом. Рані-
ше, щоб вирішити якесь питання по роботі,
доводилось їхати у районний відділ куль-
тури. А від нас до Рахова, де знаходилася і
централізована бухгалтерія, відстань майже
40 кілометрів. Зараз усе
набагато легше. Від-
діл освіти і культури, молоді й спорту зна-
ходиться всього за кілометр від навчального
закладу. Всі термінові питання вирішують-
ся миттєво. Усе інше залишилося майже без
змін.

69. ЮвілеїЮвілеї
67
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
З коштами на утримання
школи все гаразд
– Декотрі керівники мистецьких шкіл
скаржаться на недостатнє фінансування з
боку керівництва громад. У вас як із цим?
– Мистецька школа, на відміну від загаль-
ноосвітньої – специфічний заклад, складний
творчий механізм. І тут потрібні кошти не
лише на зарплату викладачам та утримання
приміщень, а й на
участь у заходах, заплано-
ваних обласним
методичним кабінетом по-
чаткової мистецької освіти, – у кущових і об-
ласних мистецьких конкурсах індивідуаль-
них виконавців (окремо молодших і старших
класів) різних відділів, конкурсах вокальних
ансамблів і хорових колективів, інструмен-
тальних ансамблів і оркестрів, музично-тео-
ретичних олімпіадах, і це ще не повний пе-
релік.
Тобто, потрібно завчасно передбачити
значні бюджетні кошти на оплату відря-
джень,
транспортні витрати. Є ще і додат-
кові видатки на проходження курсів підви-
щення кваліфікації викладачів в Ужгороді,
обов’язкові обласні семінари для викладачів,
наради директорів. Потрібні кошти і для
оновлення музичного інвентаря, придбан-
ня музичних інструментів для навчання на
уроках з фаху, музичних центрів для прове-
дення уроків із музичної літератури
та бага-
то іншого.
– Селищна рада з такими обсягами фі-
нансування дає собі раду?
– Спільно з відділом освіти, культури,
молоді і спорту (начальниця Лілія Ільчук),
активно допомагають нашому закладу. На-
приклад, торік восени були прокладені бе-
тонні доріжки до корпусів закладу, побудо-
вано альтанку, де батьки можуть перебувати
у
літній період, чекаючи своїх дітей із за-
нять. Розширено подіум сцени в концертно-
му залі, оформлено сцену банером та вста-
новлено сценічний задник (завісу). Якщо ви-
стачить коштів, влітку планується демонтаж
старої шопи, що розвалюється, і будівництво
нової. Нагальною потребою на сьогодні є
підведення питної води, а також обладнан-
ня внутрішнього
санвузла (вбиральні), бо
досі ще користуємося надвірним. І в цьому,
сподіваємося, згодом нам також посприяють.
На черзі – відкриття повносправної
школи мистецтв
– Скільки учнів навчаються у школі, і
скільки є викладачів?
– Тепер у нас майже 170 учнів, 21 викла-
дач. Навчаються діти з сіл і присілків грома-
ди - Луга, Росішки, Банського, Косівської По-
Василь Попович з учнями школи

70. ЮвілеїЮвілеї
68
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ляни, Березова, Кобилецької Поляни, Верх-
нього Водяного, Ріки, Водиці, Стримби, а
також місцеві – з Малого і Великого Бичкова.
Для всіх них наша школа є єдиним осеред-
ком початкової музичної освіти.
До речі, кількома роками перед цим на-
вчальний контингент становив 210 учнів,
але через епідемію, пізніше воєнний стан
чимало батьків виїхали разом
із дітьми за
кордон. Це болісно позначилося і на на-
шому музичному закладі, адже виїхали й
обдаровані діти, лауреати різних творчих
конкурсів. З окремими учнями підтримує-
мо зв›язок донині, проводимо дистанційне
навчання. Сподіваємося, що після перемож-
ного закінчення війни вони щасливо повер-
нуться додому і продовжать очне навчання
в
закладі.
– Вихованці школи виїжджають із
концертами поза рідний Бичків?
– Велика подяка відділу освіти, куль-
тури, молоді та спорту, а також депутатам
Великобичківської селищної ради, які по-
сприяли з виділенням бюджетних коштів
Василь Попович з учнями школи
Василь Попович з учасниками народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб»

71. ЮвілеїЮвілеї
69
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
на концертну поїздку минулого року до
Литви.
У червні наш зразковий аматорський
оркестр народних інструментів «Бичків-
ські музики», що діє під моїм керівниц-
твом, чекає й чергова поїздка. Цього разу
братимемо участь у Європейських концер-
тах в місті Кеттен, інших містечках Німеч-
чини. Це питання вже також позитивно
узгоджено на сесії
Великобичківської се-
лищної ради, і діти активно готують нову
концертну програму, щоб успішно попу-
ляризувати українську музику та фоль-
клорні традиції Закарпаття, зокрема етніч-
ної спільноти гуцулів.
– Доводилося чути, що у Великому
Бичкові є потреба відкриття школи мис-
тецтв, де діти могли б виявити свої здіб-
ності в інших видах
мистецтва – хореогра-
фії, образотворчому (малювання, різьба
по дереву). Чи будуть робитися кроки в
цьому напрямку, і на коли можна розра-
ховувати на отримання вашим закладом
нового статусу – школа мистецтв?
– Практично наша школа вже має цей
статус, адже, поряд із музичним напрямком,
має право розвивати й інші (в Статуті шко-
ли
це прописано). Працюємо над тим, щоб
втілити цей статус повною мірою. Це нелег-
ко, бо ж зрозуміло, що з відкриттям худож-
З дружиною З донькою
Василь Попович з учасниками вертепного дійства «Баранки»

72. ЮвілеїЮвілеї
70
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
нього чи хореографічного відділів видатки
суттєво збільшаться. Зокрема на придбання
різних приладь, гіпсових фігур для рисун-
ку з натури, геометричних для малювання,
навчальні моделі, гіпсові постаті, мольберти,
пензлі, фарби, олівці, канцелярські набори,
різна тканина (для натюрмортів), посудини
для води, полиці або шафи для навчальної
літератури (і безпосередньо самі підручни-
ки) для юних художників.
А для занять хореографією потрібно
мати в першу чергу танцювальний зал, об-
ладнаний з дотриманням усіх вимог, роз-
дягальня і душові кабінки. У залі повинно
бути достатньо місця для верстатів, стіни
залу повинні бути обладнані дзеркалами, а
згодом додасться і придбання концертних

костюмів, тощо.
Ще потрібно знайти вільні класи для за-
нять цими видами мистецтв, яких у нас за-
раз бракує. Якщо домовимось із владою, то
зможемо використати приміщення в місце-
вому будинку культури. Сподіваюся, що і в
цьому вони нас підтримають.
– Якою бачите найближчу перспекти-
ву?
– Дітки у Бичкові й
селах громади дуже
талановиті, головне, щоб настав мир і був
відповідний настрій. Тоді додадуться сили
і завзяття для розширення мистецьких від-
ділень, з’являться можливості бюджетного
фінансування в повному обсязі. Для цього
було б добре, щоб ще потужніше запрацю-
вали підприємства громади, податки з яких
поповнять місцевий бюджет.
«Як ти
з людьми, так і вони з тобою»
– Як складаються, Василю Васильо-
вичу, Ваші взаємини, як керівника, з ко-
лективом школи: є взаєморозуміння, під-
тримка?
– Хочу зазначити, що мистецька школа
– своєрідний інструмент, на якому теж тре-
ба вміти грати. Це стосується і формування
взаємин у педагогічному колективі. У нашо-
му здебільшого жінки, причому вік виклада-
чів – від 20 до 80 років.
– Спочатку мені, як директорові, було
нелегко, адже доводилося керувати закла-
дом, не маючи досвіду керівника. Крок за
кроком вникав у суть справи, вивчав особи-
сті якості членів колективу, їхнє ставлення
до обов’язків, творчий потенціал... Це дало
змогу коригувати навчальний процес,
впли-
вати на мікроклімат у колективі. А ще усіх
нас об’єднала спільна творча робота. В нас
панує хоч і вимоглива, але шаноблива атмос-
фера. Старші за віком колеги передають свій
досвід молодшим, турбуються про їх захист,
Василь Попович з учасниками народного аматорського оркестру
народних інструментів «Бичківські музики»

73. ЮвілеїЮвілеї
71
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
допомагають долати труднощі. Молодші
відчувають відповідальність перед старши-
ми.
Загалом не раз переконувався в дієвості
правила: «Як ти з людьми, так і вони з то-
бою».
– Як це відбивається на роботі, на роз-
витку школи?
– Звісно, що до мого керівництва шко-
лою теж були непогані успіхи учнів на ра-
йонних
й обласних конкурсах, але й осо-
бистий приклад керівника спонукав колег
до поліпшення результативності роботи з
учнями і творчими колективами. Керую-
чи оркестром народних інструментів, я на
власному прикладі доводив, що, серйоз-
но займаючись із дітьми, можна досягати
значних успіхів, причому незалежно від
того, працюєте з невеличким ансамблевим
колективом чи
з індивідуальними учня-
ми-виконавцями.
Поступово зростав професійний рівень
кожного викладача в закладі, виконавська
майстерність учнів. Тож вони привозили
призові місця з кущових і обласних конкур-
сів, а обласні керівники культурою почали
ставити школу у приклад. Втім, попереду
ще багато роботи.
– Кого з ветеранів і молоді хотіли б
відзначити? За
що саме?
– Майже щороку з коледжів культу-
ри і мистецтв та фахового музичного, що в
Ужгороді, та музичного училища сусідньої
Івано-Франківщини до нас на роботу повер-
таються колишні випускники. Є серед них
талановиті молоді викладачі, які наслідують
старших колег-викладачів, але водночас во-
лодіють власними творчими надбаннями,
креативністю. Такими
є Марина Савчук,
Дмитро Пруць, Мирослав Підмалівський,
Наталія Швець.
Додам, що при Великобичківському се-
лищному будинку культури, займається
хорова група ансамблю пісні і танцю «Лісо-
руб», у якому у вільний від роботи час бе-
руть участь багато викладачів нашої мис-
тецької школи.
– Як, Василю Васильовичу, оцінюєте
свій особистий внесок у діяльність шко-
ли, яким бачите її подальший розвиток?
– Можу лише констатувати, що за час
мого директорування зміцнилася матеріаль-
на база закладу. Колеги працюють у світлих
затишних класах, ще вдосконалено навчаль-
но-виховну діяльність, а наші учні займають
призові місця в обласних, всеукраїнських
Василь Попович та Ганна Дрогальчук (у центрі) з учасниками народного аматорського оркестру
народних інструментів «Бичківські музики». Обласний фольклорний фестиваль-конкурс
«Веселковий передзвін», Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2024

74. ЮвілеїЮвілеї
72
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
і міжнародних конкурсах. Чимало випус-
кників здобули дипломи або ж навчаються
у мистецьких і коледжах культури, музич-
них відділеннях інститутів, університетів,
музичних академіях як в Україні, так і за
кордоном.
За те, що школа продовжує існувати й
давати мистецькі знання, учні, їхні батьки, а
також викладачі щиро дякують нашим слав-
ним
воїнам ЗСУ.
Написав і видав понад
два десятки книжок
– Окремо хотілося б спитати Вас про
те, коли знаходите час для написання і
підготовки до друку книжок? Їх вийш-
ло вже зо два десятки, причому різного
плану – від фольклору й історичних на-
рисів про рідне селище й Рахівщину до
книжок із авторськими
піснями й мело-
діями…
– Це, я б сказав, є окремою великою
сторінкою моєї біографії. Виданню влас-
них книг я присвятив багато часу, а роз-
почалося це ще в скрутні 1990-і роки,
коли через фінансові труднощі довело-
ся виїхати до Чехії на заробітки. Втім, і
тоді я знайшов можливість видати першу

книжку – «Таким життя творили люди»
або друга її назва «Бичків і бичківці».
Відтоді ніколи не переставав цікавитися
книговиданням і безпосередньо видава-
ти книжки.
– Чимало книжок – з нотами до влас-
них пісень…
– Саме так. Протягом останніх двох де-
сятиліть мною написано понад 200 дитячих
пісень та хорових творів. Усі вони ввійшли
до моїх пісенних збірників:
«Ділюся скар-
бами душі», «Дарую пісню Верховині», «Я
серце в пісню переллю», «Співучий коло-
бок», «Скрипалик-цвіркунець», «Понад сині
полонини покотилися пісні», «Бджілонька
Жу-Жу», «Під музику кохання», «Мереживо
пісень моїх», «Як не любить тебе, мій краю!»
«Родинні джерела», «Під музику кохання»,
«Мереживо пісень моїх», «Криниця добра»
та інші.
Вони передають моє захоплення ком-
позиторською діяльністю. Додам, що мої
пісні є в репертуарі багатьох виконавців,
у тому числі народного артиста України
Петра Матія, заслуженого артиста України
Олександра Садварія, заслуженої артист-
ки естрадного мистецтва Наталії Попович,
вокального дуету «Рідна пісня» у складі
Тетяни та Сергія Раховських. Кілька моїх
Василь Попович з учасниками народного аматорського оркестру
народних інструментів «Бичківські музики»

75. ЮвілеїЮвілеї
73
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
творів виконує народний аматорський ан-
самбль пісні і танцю «Лісоруб», один твір
презентували Заслужений академічний
Закарпатський народний хор та зразко-
вий аматорський ансамбль народного тан-
цю «Джерельця Карпат». Чимало пісень і
композицій виконують учнівські вокальні
ансамблі та хорові колективи мистецьких
шкіл України.
– Дякуючи Вам за цікаву розмову,
дозвольте привітати з
днем народження,
адже 22 травня Вам виповнюється 65 ро-
ків. Бажаю, щоб і надалі Ваша біографія
буяла успіхами, і щоб незмінно переслі-
дувала її Величність – Удача.
Біографічна довідка.
Василь Васильович Попович народився 22
травня 1959 року в селищі Великий Бичків Ра-
хівського району на Закарпатті в сім›ї робіт-
ників Великобичківського лісохімзаводу (батько
був художником
-оформлювачем на підприєм-
стві).
У 1974 році закінчив Малобичківську вось-
мирічну школу №2 (нині – Великобичківська
І-ІІ ступенів №3). Співав у шкільному хорі.
З 1978-го по 1980-й - служба в армії. З
1981
по 1985 роки навчався на музично-педагогічно-
му факультеті Івано-Франківського педагогіч-
ного інституту ім. В. Стефаника.
У 1981–1994 роках – викладач Великобич-
ківської дитячої музичної школи, водночас за
сумісництвом – учитель музики і співів у Ма-
лобичківській восьмирічці №2.
Створив і керував низкою шкільних колек-
тивів, які виборювали звання лауреатів облас-
них, всеукраїнських конкурсів і фестивалів
художнього аматорства.
Протягом 1994–2004 років працював
робітником, займався підприємницькою ді-
яльністю в будівельній сфері у Чеській Рес-
публіці.
Після повернення до України – вчитель му-
зики і співів у Стримбівській загальноосвітній
школі на Рахівщині. Спільно з дружиною Оль-
гою Попович вели шкільні хори.
Від 2006 року і донині – директор Велико-
бичківської мистецької школи.
Автор понад двадцяти книжок.
Василь Попович – член Національної ліги
українських композиторів, Творчої спілки «Асо-
ціація діячів естрадного мистецтва України».
Заслужений працівник культури України
(2006), Відмінник освіти України (2009), заслу-
жений діяч естрадного мистецтва України
(2011), лауреат обласної премії ім. Д.Задора у
галузі музичного
та виконавського мистецтва
(2009).
Разом із дружиною Ольгою Арсенівною,
викладачем по класу скрипки у Великобичків-
ській мистецькій школі, виховали доньку На-
талію, яка продовжує справу батьків, працюю-
чи на ниві освіти, культури й мистецтва.
З Василем Поповичем розмовляв
Василь БЕДЗІР
Василь Попович з учасниками народного аматорського оркестру
народних інструментів «Бичківські музики», м. Ужгород

76. 74 Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ЮРІЙ БАДЗЬО –
ТВОРЕЦЬ НОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ
Про те, що наш земляк кандидат
юридичних наук, учений конституціона-
ліст, учасник Помаранчевої революції й
колишній суддя Конституційного Суду
України Володимир Кампо був добре зна-
йомий із видатним представником руху
дисидентів-шестидесятників, філософом
і будівничим незалежної Української дер-
жави, ідеологом антиімперського, анти-
фашистського спротиву України в 1960–
2010-х роках, громадським і
політичним
діячем Юрієм Бадзьом мені було відомо із
журнальних публікацій у часописі «Сві-
тогляд». Про це неодноразово Володимир
Михайлович, який, до речі, родом із м.Му-
качева розповідав у своїх листах і до редак-
ції районної газети «Нове життя». Ці мате-
ріли періодично з’являлися на її шпальтах.
– Юрій Бадзьо –
один із відомих закар-
патців, який всім серцем любив Україну,
боровся за її незалежність, – каже Воло-
димир Кампо. – Це видатний мислитель,
ідеолог українського державотворення
та антиімперського, антифашистського
спротиву України, громадсько-політич-
ний діяч, автор непересічних праць з по-
літичної філософії та інших гуманітарних
дисциплін. Я неодноразово зустрічався
з ним на київських
пагорбах, спілкувався
з ним на різні теми, пив каву. Він був хо-
роший співрозмовник, до того ж – земляк.
Тому під час таких зустрічей і виникла ідея
написати про нього книжку, бо, як на мене,
існує велика несправедливість: про багатьох
дисидентів-шестидесятників часто пишуть і
згадують історики та культурологи, інші гу-
манітарії (про Івана Дзюбу, Євгена Сверстю-
ка та ін), а про Юрія Бадзя чомусь ні. Його
ідея «української України» сьогодні розкри-
ла крила і її повторює чималого політиків
вищого рівня. А яку критичну історію щодо
ставлення російсько-радянської імперії до
незалежності та демократії в Україні він на-
писав у своїх працях
! Ця історія буде завжди
надихати наших громадян і бійців захища-
ти Вітчизну за всяку ціну.
На фоні широкомасштабної воєнної
агресії рашистів в Україні він у тандемі із
своїм сином Сергієм Кампо зробили спробу
проаналізувати політичну філософію Юрія
Бадзя, доктрини пост фашизму, а також тен-
денції та особливості розвитку українського
політичного
процесу і державної влади, по-
гляди на суспільно-правове майбутнє Укра-
їни. Своє публіцистичне есе вони видали
окремою книжкою «Юрій Бадзьо: філософія
антиімперського/антифашистського спро-
тиву України», яка нещодавно побачила світ
в ужгородському видавництві «Карпати».
Творчий задум В. Кампо і С. Кампо на-
магається осмислити у передньому слові
вчений-державотворець, доктор
юридичних
наук, доцент кафедри правознавства Націо-
нального педагогічного університету імені
М. Драгоманова Радим Губань. На його дум-
ку, будь-яка творча праця вимагає осмислен-
ня, особливо якщо мова йде про суспільно
корисну працю, спрямовану на виробни-
цтво духовних цінностей. «Осмислюючи
таку працю, – вважає автор передмови, – ми
У світУ світ

77. У світУ світ
75
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
підсвідомо проєктуємо її на діяльність, і це
дає нам ключ до розуміння сьогодення, а
також-минулого і майбутнього. Спробою ок-
реслити і пояснити ці питання. Ідеї, вислов-
лені авторами в цій публікації, можуть допо-
могти багатьом читачам уточнити ціннісні
орієнтири, задати вектори нових творчих
пошуків».
У книжці вміщено кілька розділів, які

доповнюють один одного. Перший, повно-
масштабно розкриває політичну філосо-
фію дисидента-шестидесятника: «через ви-
пробування долі до зірок». Він починається
висловлюванням самого Юрія Бадзя: «Ми,
дисиденти, політв’язні імперського комуніс-
тичного фашизму, не почувалися жертвою
обставин, ми й за гратами жили… життям в
ім’я свободи нашого народу».
На думку
авторів публіцистичного есе,
перш за все, Україні необхідно протидія-
ти інтелектуальній складовій фашистської
ідеології та політики сучасної російської ім-
перії, політичної філософії, що служать об-
ґрунтуванню її експансіоністських планів
та насаджуванню ідеалів так званого «русь-
кого мира». Зокрема, на цій ідейно-політич-
ній основі базується російська фашистська
пропаганда, що діє згідно
з геббелівськими
методами поширення пост правди, тобто
правди, загорнутої у відверту брехню, задля
бомбування населення у самій росії та поза
нею, в т.ч. в Україні.
Володимир Кампо і Сергій Кампо нама-
гаються в час широкомасштабної війни ім-
персько-фашистської росії проти незалеж-
ної України актуалізувати тему повернення
втрачених чи
призабутих імен демократич-
них лідерів громадської думки недалекого
минулого. «Вивчення їхньої інтелектуальної
спадщини, – наголошують автори книги, –
необхідне не тільки для того, щоб віддати їм
честь і виявити повагу, але й побачити, що
цінного в них варто запозичити для сього-
дення і майбутнього України. Адже деякі
їхні суспільно-правові ідеї, як відомо
, можна
зрозуміти й оцінити тільки через роки, а то
й десятиліття. Так було завжди, так є сьогод-
ні й так буде у майбутньому».
І, звісно, серед перших, хто викликає осо-
бливий інтерес до своєї творчої особистості,
є шестидесятник Юрій Бадзьо. Його інте-
лектуальна спадщина охоплює різні періоди
боротьби за утвердження
незалежної, демо-
кратичної і правової Української держави,
а також, що особливо важливо сьогодні – за
ефективний спротив імперському комуніс-
тичному фашизму за часів СРСР і російсько-
му посткомуністичному фашизму періоду
правління диктатора путіна. Тому ця спад-
щина потребує глибокого вивчення, осмис-
лення та оцінювання з урахуванням сучас-
них умов і майбутнього України
.
Юрій Бадзьо народився 25 квітня 1936
року в с.Копинівці Мукачівського району в
багатодітній селянській родині. 1958 року
закінчив українське відділення філологіч-
ного факультету Ужгородського державного
університету. Працював учителем, директо-
ром школи в селах Закарпаття. З кінця 1961
року – аспірант, потім співробітник Інсти-
туту літератури АН УРСР. У Києві став ак-
тивним учасником українського
відроджен-
ня, відомого під назвою «шістдесятництво».
1972 року почав писати аналітичну працю
«Право жити», в якій мотивував необхідність
виходу України з радянського союзу. 1979
року засуджений до 7 років таборів і 5 років
заслання. Звільнений 9 грудня 1988 року.
Разом із Левком Лук’яненком став останнім
політичним в’язнем радянського союзу. З
1993 року працював в
Інституті філософії
ім..Г.Сковороди НАНУ. Автор праць «Вла-
да-опозиція-держава в Україні сьогодні»,
«Національна ідея і національне питання»,
«Право жити. Україна в складі СРСР, люди-
на в системі тоталітарного соціалізму» та ін.
Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни
Антоновичів.
На думку авторів книги, у наш час по-
гляди
Юрія Бадзя мають як важливе тео-
ретичне, так і практичне значення. Свою
інтелектуальну боротьбу з імперським ко-
муністичним, а відтак російським посткому-
ністичним фашизмом він базував на ідеях
природного права та доктрини національ-
ної, правової демократії. Дані ідеї, стверджу-
ють вони, мають фундаментальне значення
для перемоги у цій війні, а
тому їхнє дотри-
мання і впровадження – виключно важлива
справа для Української демократичної дер-
жави і громадянського суспільства.
«У цілому погляди Юрія Бадзя, – роблять
висновок автори книжки Володимир Кампо
і Сергій Кампо, – відображають фундамен-
тальні потреби та інтереси українського
народу-нації, що спрямовані, з одного боку,
на встановлення історичної справедливості
стосовно
його природного права на свою
державність, окрему від імперських росіян.
А з другого боку – на формування безпечно-

78. 76 Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
У світУ світ
76
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
го майбутнього для України від посягань на
її внутрішню та зовнішню політику з боку
імперсько-фашистської росії».
У публіцистичному есе автори книж-
ки пишуть про те, що політична філософія
Юрія Бадзя стала результатом його активної
участі в громадському русі шестидесятників,
який вплинув на суспільно-політичне життя
у радянській Україні. Цей рух
виник як на-
слідок змін у радянській політичній системі,
коли замість жорсткої сталінської диктатури
прийшла більш ліберальна хрущовська «від-
лига» (1956–1964). Апостолами правди і свобо-
ди, які започаткували українське громадян-
ське суспільство, рух до незалежності та до
європейських цінностей в умовах несвободи.
«Частина з них, – розвивають свою
думку автори публіцистичного есе
, – ви-
ступила як перша демократична опозиція
імперському комуністичному фашизму в
Українській РСР, а інша – як «культурно-і-
деологічна опозиція системі». Більшість
шестидесятників були прихильниками
культурницької опозиції (Іван Дзюба та
інші), меншість-громадсько-політичної
опозиції (Ю. Бадзьо та інші). У цілому оби-
дві частини опозиції боролись за права лю-
дини, українізацію,
точніше деколонізацію,
що фактично одне й теж, соціально-куль-
турного життя республіки на зразок прак-
тики 1920-х років і в кінцевому рахунку – за
незалежність України».
Відомий закарпатський журналіст Олек-
сандр Гаврош в одному із інтерв’ю запитав
Юрія Бадзя:
– Чи хотіли б ви ще раз прожити своє
життя?
– Думаю, що
так. Я прожив його, відчу-
ваючи, що це – життя. І наприкінці його я
в гармонії з собою, зі своїми світоглядними і
моральними уявленнями. Звичайно, краще
було б, якби не треба було йти в політику.
Але моє покликання – академічна наука.
Але за комуністичного режиму і правдиву
гуманітарну науку не можна було
творити.
Так що навіть якби я ізолювався від політи-
ки, то справжньою наукою займатися не міг.
Я жив своїм життям і не шкодую.
А на питання: «Який день у вашому жит-
ті був найрадісніший?» Ю. Бадзьо відповів:
– 24 серпня 1991 року. Був лагідний, со-
нячний день. Я сидів на лавиці перед Вер-
ховною Радою і слухав з гучномовця тран-
сляцію сесії. Схопивши голову в руки, думав:
«Чим це усе закінчиться?» Я усвідомлював,
який це історичний момент. Це були найра-
дісніші переживання у моєму житті».
Книжка Володимира Кампо і Сергія
Кампо «Юрій Бадзьо: філософія антиімпер-
ського/антифашистського спротиву Укра-
їни» адресована учасникам українського
державотворення, ідеологам антиімперсько-
го та антифашистського спротиву України,
депутатам усіх рівнів, військовикам, суддям
і прокурорам, правоохоронцям, службов-
цям органів виконавчої влади і місцевого
самоврядування, історикам, філософам, пе-
дагогам, правознавцям, журналістам, волон-
терам і громадським діячам, вітчизняним
та зарубіжним експертам, студентам ЗВО й
учням старших класів. Головний лейтмотив
книжки: Юрій Бадзьо – творець
нової полі-
тичної філософії.
Василь ШКІРЯ
РАЙОНУ НЕМА, А ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ
МУЗЕЙ ЗАЛИШИВСЯ
Майже немає серед нас, іршавчан, тако-
го, хто б хоч раз не побував у історико-кра-
єзнавчому музеї, який знаходиться в центрі
міста над Іршавкою. Серед його засновників
був і відомий у краї історик, учасник бага-
тьох археологічних експедицій, колишній
директор Іршавської ЗОШ № 2 Василь Ке-
речанин.
– Музей відкрито у 2007
році з ініціати-
ви педагогічного колективу районного Бу-
динку дитячої творчості, активної підтрим-
ки керівництва відділу освіти райдержадмі-
ністрації та стараннями самого Василя Пе-
тровича, – розповідає теперішній директор
музею Андрій Світлинець. – Працюючи в
школі,він активно займався краєзнавством і
археологією. Його уроки були сповнені лю-
бов’ю до історії рідного краю
. Часто разом
з учителем школярі вели розкопки на горі
Стремтура, де були перші поселення лю-
ПостатіПостаті

79. ПостатіПостаті
77
№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
77№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
дей, ходили по горах в пошуках ціка-
вих історичних знахідок.
Василь Петрович добре розумів,
що школа – це не тільки уроки, нав-
чання, здобування знань з основ наук.
Тому, крім навчальної роботи з учня-
ми, значну увагу звертав на проведен-
ня цікавих та змістовних позакласних
заходів, був ініціатором створення у
навчальному закладі
художньої само-
діяльності. У школі працювали три уч-
нівські хори, кілька вокальних ансамб-
лів, в яких займалися діти різного віку,
танцювальна група, які були відзначе-
ні дипломами І-го та 2-го ступенів на
Всесоюзному огляді дитячої художньої
самодіяльності. Не було такого насе-
леного пункту району, а то й області,
куди
б не запрошувалися вокалісти та
танцюристи школи. Вони часто висту-
пали в трудових колективах, військових
частинах, учнівських колективах райо-
ну та області.
Василь Керечанин народився 18
липня 1929 року в селі Лоза. Закінчив
Народну школу в рідному селі, навчав-
ся в горожанському навчальному закла-
ді та Іршавській середній школі. Потім
була військова служба
в рядах збройних сил
у Калінінграді. У 1950–1951 рр. навчався у
двохрічній партійній школі (за радянських
часів були й такі). З 1952 по 1965 рр. пра-
цював в Іршавському райкомі партії та се-
кретарем Іршавського райкому комсомолу,
одночасно заочно навчався на історичному
факультеті Ужгородського державного уні-
верситету. У 1965 році був прийнятий на
роботу
вчителем історії і суспільствознав-
ства в Іршавську середню школу і вже через
рік був призначений заступником директо-
ра з позакласної роботи.
У 1983 році Василь Керечанин був при-
значений директором Іршавської середньої
школи № 2. Уже будучи на пенсії, з 1993 по
1998 рік працював заступником директора
Іршавської станції юних туристів. Особливо
в цей
період займався вивченням історії Ір-
шавщини, скрупульозно збирав розповіді,
бувальщини, легенди про наш рідний край
та людей, які прославляли його.
Наразі основний фонд музею нараховує
понад 650 експонатів різних часових епох.
На 15 стендах представлена інформація,
яка у хронологічному порядку знайомить
відвідувачів з історичним розвитком регіо-
ну. В експозиції представлена епоха кам’я
-
ного віку (палеолітична стоянка у с. Малий
Раковець), епоха бронзи і заліза (Лозянська
гора, урочище Вацковець, городище Стрем-
тура), виникнення укріплених слов’янських
городищ (околиці сіл Білки, Арданово, Чор-
ний Потік, Осій), епохи середньовіччя (руї-
ни Броньківського замку) і виникнення су-
часних поселень періоду ХVІІІ–ХІХ століть
(заснування Імстичівського
монастиря, пов-
стання Ракоці й бій повсталих селян-куру-
ців біля с. Довге, будівництво Довжанського
замку, заснування водяної кузні «Гамора» у
с. Лисичово), розвиток регіону за часів Че-
хословацької Республіки, проголошення
незалежної держави Карпатська Україна,
угорська окупація, прихід червоної армії й
утвердження радянської влади, новітній пе-
ріод і сьогодення.
Окремо
створена експозиція з історії ді-
яльності Боржавської вузькоколійки, про ле-
генду Срібної Землі – Івана Фірцака-Крото-
на, найсильнішого чоловіка ХХ століття, та
відомих людей Іршавщини: ветеранів війни,
вчителів, директорів шкіл, підприємств, ор-
ганізацій, вчених, письменників, артистів,
чорнобильців, учасників війни в Афганіста-
ні, спортсменів. Серед них відомі письмен-

80. ПостатіПостаті
78
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
ники Федір Потушняк, Дмитро Кремінь,
Степан Жупанин, Іван Петровці, Лідія Повх,
народні артисти України Іван Попович, Сте-
пан Гіга, художники Адальберт Ерделі, Ва-
силь Бердар, Іван Дубіш, Андрій Синитар,
Андрій Бокотей, вчені Василь Худанич, Ва-
силь Німчук, Вільгельм Фущич…
– Серед оригінальних речей, – каже Ан-
дрій Світлинець, – можна назвати кам’яні
сокири та скребачки, бронзову сокиру та на-
конечник списа, римська та польсько-литов-
ські монети (боротинки), булаву, знайдену на
руїнах Броньківського замку, залізну шаблю
та ядро періоду повстання Ференца Рако-
ці, оригінальні документи часів Карпатської
України, особисті речі та листи солдата угор-
ської армії, військову уніформу та нагороди
легіонера чехословацького корпусу
, колекцію
скляних пляшок середини ХІХ – початку ХХ
століття, експозицію гасових ламп та ліхтарів,
предмети побуту кінця ХХ століття, старо-
винний одяг та взуття, дерев’яний ткацький
верстат, колекцію монет та паперових куп’юр,
поштових листівок та конвертів, поштових
марок, значків, гончарні вироби та ін.
У 2007 році В. Керечанин видав книжку
«Скарби рідного краю. Іршавщина». У ній
зібрано матеріали, які упродовж десятиліть
він публікував у районній газеті «Нове жит-
тя». Його як професійного історика та учас-
ника археологічних експедицій за участю
та керівництва нашого відомого земляка
Федора Потушняка в першу чергу цікави-
ли давніші часи, період кам’яного віку.
Не оминув
Василь Петрович і легенд,
записаних від місцевих мешканців. На ос-
нові археологічних, архівних даних, народ-
них переказів і топоніміки написано істо-
рію окремих сіл. Зокрема, Малого Раківця,
Чорного Потоку, Броньки, Греблі, Загаття,
Колодного…
У передньому слові «Від автора» В. Кере-
чанин зізнається, що враховуючи те, що Ір-
шавщина, як частина Закарпаття
, ще мало
досліджена, та й відомі пам’ятки культури
не завжди зберігаються, часто руйнуються,
він вирішив зробити деяку історичну роз-
відку, послуговуючись й археологічним до-
слідженням інших наших учених: Валерія
Сітливого, Сергія Рижова, Івана Поповича,
Олександра Дзембаса. З окремими йому до-
велося працювати, ділитися певними здо-
гадками і відкриттями. Поряд
із цим, чи не
все своє свідоме життя він записував оповіді,
легенди, почуті від старожилів, про нашу
минувшину, назви урочищ, полів, населе-
них пунктів та різні події,що відбувалися
у нашому краї. До того ж, він зустрічався із
цікавими людьми, спілкувався з ними.
У передмові до книжки голова райдер-
жадміністрації Максим
Хохлов написав:
«Василь Петрович Керечанин все життя
збирав і накопичував інформацію про все
на світі. Він з однаковим юнацьким захо-
пленням може розповідати про екологію,
археологію, про історію, філософію чи мі-
нералогію. І все це у свій доволі поважний
вік. Його життєвій енергії можна по-добро-
му позаздрити. «Життя – це
рух», – каже чо-
ловік, у якого внуки вчаться в університеті,
і пропонує пройтися історичними дорога-
ми, схилами неповторних гір Боржавської
долини. Не кожен молодий встигає за ним».
Є ще багато речей, яких можна і потріб-
но вчитися від цієї життєрадісної людини,
вважає Максим Хохлов. Але головне – це
безмежна любов до
свого краю, до його лю-
дей, до його історії. Нація, яка має таких
людей, має майбутнє.
У книжці подано і висловлювання са-
мого автора про наш рідний край. Одне з
них і подаємо на суд читача: «У мальовни-
чій місцевості Іршавщини, як і всьому Верх-
ньому Потиссі, розвивається слов’янський
етнос
, який мав тісні зв’язки з племенами,
що проживали по Дністру і Дніпру. Тому
пам’ятки культури Закарпаття засвідчують
спільність матеріальної і духовної культу-
ри із східними слов’янами. Племена білих
хорватів входили до складу Київської Русі.
Їхня мова, звичаї, релігія і культура нічим
не відрізнялися від тих слов’ян,
що жили за
Карпатами. Навіть тисячолітня відірваність
Закарпаття від рідних братів не дозволила
забути мову, звичаї, культуру. Наші пісні,
оповіді, легенди, обряди і навіть прислів’я
та приказки тісно переплітаються з народ-
ною творчістю Великої України».
…Іршавського району нема, а істори-
ко-краєзнавчий музей залишився. Не забу-
вають люди і
про організатора його створен-
ня, до речі, першого директора Василя Пе-
тровича Керечанина. Це була інтелігентна,
високоосвічена людина, яка серцем і душею
вболівала за долю рідного краю. Він був удо-
стоєний звання «Учитель-методист», наго-
роджений орденом «Трудового червоного
прапора», медалями «За трудову доблесть»
та «Ветеран праці».
Василь ШКІРЯ

81. 79№ 1, 2 (65, 66), 2024 Культурологічні джерела
Стане у пригодіСтане у пригоді

82. 80 Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024
Стане у пригодіСтане у пригоді
80
Культурологічні джерела № 1, 2 (65, 66), 2024

83. ХІІІ ФОЛЬКЛОРНИЙ ФЕСТИВАЛЬ -КОНКУРС
ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ МИСТЕЦЬКИХ ШКІЛ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
«ВЕСЕЛКОВИЙ ПЕРЕДЗВІН»
Фольклорний колектив «Музики» Ужгородської школи мистецтв.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2024 рік
Зразковий художній колектив України – ансамбль танцю «Веселка».
Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2024 рік