Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2024 рік.

Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2024 рік.

2. Народний аматорський фольклорний ансамбль «Хижанські візерунки»
УЧАСНИКИ КУЛЬТУРНО -МИСТЕЦЬКОГО
ПРОЄКТУ «ЖИВА СПАДЩИНА »
Фольклорний ансамбль «Верховиночка»

3. 1№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
№ 3, 4 (67, 68), 2024
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР.
Свідоцтво
про державну
реєстрацію
друкованого засобу
масової інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019.
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18.
www.zakfolkcenter.
info
е-mail:
[email protected]
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта,
М. Офіцинська,
В. Бедзір.
Упорядкування,
підготовка текстів:
В. Бедзір.
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук.
Автори
світлин:
В. Бедзір, О. Гайдук,
Т. Грицищук,
С. Долгіна,
М. Офіцинська,
М. Поцко, К. Сембер,
М. Хорошилова,
Дизайн та верстка:
М. Коваль.
Редагування
та коректура:
В. Бедзір.
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у
своїх
публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки
староста села Чорна
Тиса Ясінянської ТГ,
член ГС «Асоціація
виробників
традиційних
карпатських
високогірних сирів»
Анатолій Павлюк.
Фото Василя Бедзіра
Гарнітура
Book Antiqua.

ЗМІСТ
ПРО АВТОРІВ ....................................................2
Відлуння подій .................................................. 3
БЕДЗІР В.
«Мистецька імпреза» – подія тижня в
культурі ........................................................... 3
БЕДЗІР В.
Народні майстри допомагають ЗСУ ..... 5
БЕДЗІР В.
«Дух нації» з погляду
Віталія Дороша ............................................. 7
БЕДЗІР В.
Професор Сергій Федака
презентував завершену 16-томну
«Історію України» ......................................... 9
БЕДЗІР В.
Концерт перед захисниками
запам’ятається надовго .............................. 11
БЕДЗІР В.
«Усе моє життя –
це любов» .............. … 14
БЕДЗІР В.
Андрея Прислупська:
«Прагну передавати красу світу» ........ 16
ГРУШОВСЬКА -НІКОЛЕНКО Л.
Фестивальна традиція Худ льова ............18
БЕДЗІР В.
Персональна виставка –
100-річчю матері ......................................... 21
БЕДЗІР В.
Кошики з Ізи, бриндзя з Ясіня ............... 23
БЕДЗІР В.
Повернулися переможцями з Болгарії .... 29
БЕДЗІР В.
Від стародавнього гончарства –
до сучасної кераміки ................................. 30
БЕДЗІР В.
Поєднала в собі
художницю
й багатодітну матір ..................................... 32
БЕДЗІР В.
Поки існує культура, існує Україна....... 33
МИШАНИЧ В.
Дебют юної художниці .............................. 39
ОФІЦИНСЬКА М.
В Ужгороді знову – «Червона рута» ...... 41
БЕДЗІР В.
Народні майстри примножують
красу золотої осені ..................................... 44
ШЕТЕЛЯ М.
Збагатилися знаннями про Колочаву ... 48
БЕДЗІР В.
Збирає перлини народної мудрості ..... 50
ЖЕЛІЗНЯК І.
Традиція «Маяліша»
розвивається ................................................. 54
ПАНАРІНА А.
Віха в
історії культури Свалявської ОТГ ... 56
ОФІЦИНСЬКА М.
«Музична» кузня – село Нересниця...... 58
ОФІЦИНСЬКА М.
Понад 200 малюнків представлено у
конкурсі «До нас іде Миколай» ............ 60
ОФІЦИНСЬКА М.
Рушник із глибинним змістом
примандрував до Закарпаття ................. 63
БЕДЗІР В.
Василь Вовчок виставлявся у Києві ....... 65
СЕМБЕР К.
Різдво звеличував
студентський хор .....................................66
Цікаво знати ................................................... 68
БЕДЗІР В.
Один день боґрачу
й гуні ........................ 68
КОВАЛЬ О.
В чому унікальність боґрачу й гуні .... 71
Творча майстерня..... ................................... 72
БЕДЗІР В.
«Кожна людина може малювати.
І не треба боятися», – закликає педагог,
митець Михайло Розман .......................... 72
МАДЯР-НОВАК В.
Музика – це все її життя ............................ 77
ДОВГАНИЧ Л.
Карпатська Чіо-Чіо-сан
відзначила ювілей ....................................... 81
Стане у пригоді
ПОПОВИЧ М.
Маріанна «Чому я написала
й поставила п’єсу «Мої епізоди» ............. 86
ПОПОВИЧ М.
Патріотична п’єса
«Мої епізоди» ............................................... 90
Ювілеї
................................................................. 97
ШКРОБИНЕЦЬ Х., ЧЕЛЛЕНЯК Н.
Трепетна мелодія її душі.
Людмилі Мішко – 70! ................................. 97
МИТРОВКА М.
Слово про ювіляра ..................................... 99
БЕДЗІР В.
Казковий дивосвіт
Людмили Губаль ....................................... 102
ГРИЦИЩУК Т.
Шість десятиліть музичної історії.
Перечинській школі мистецтв –
60 років ......................................................... 105
У світ! ............................................................... 108
ШКРОБИНЕЦЬ Х.
У служінні слову, нації – смисл життя
визначного літератора–дослідника,
українознавця Івана Хланти ................. 108
Постаті ........................................................... 111
ДОЛГІНА С.
Устиг сказати головне, чим багате
життя. До 80-річчя поета, журналіста й
публіциста Василя ІГНАТА ....................111
БЕДЗІР В.
Пам’ятна дошка Кларі Балог ................ 113

4. 2 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
БЕДЗІР Василь – завідувач
інформаційно-рекламним секто-
ром відділу інноваційних про-
грам та культурно-мистецьких
проєктів КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культу-
ри» Закарпатської обласної ради
ГРИЦИЩУК Тетяна – член
Національної спілки журналістів
України
ГРУШОВСЬКА -НІКОЛЕН -
КО Лілія – провідний методист
відділу інноваційних програм та
культурно-мистецьких проєктів
КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» Закар-
патської обласної ради
ДОЛГІНА Сніжана – член
Національної спілки журналістів
України
ЖЕЛІЗНЯК Іванна, спеціа-
ліст
відділу культури Холмківської
сільської ради Ужгородського ра-
йону
КОВАЛЬ Олександр – викла-
дач факультету туризму та міжна-
родних комунікацій Ужгородсько-
го національного університету,
експерт з маркетингу та розвитку
туризму
МИШАНИЧ Володимир –
член Національної спілки журна-
лістів України
МИТРОВКА Михайло - заслу-
жений працівник культури Украї-
ни.
МАДЯР-НОВАК Віра – про-
відний методист сектору
нематері-
альної культурної спадщини від-
ділу народної творчості та аматор-
ського мистецтва КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр
культури» », заслужений діяч мис-
тецтв України, кандидат мисте-
цтвознавства
ОФІЦИНСЬКА Марина –
за-
відувачка відділу інноваційних
програм та культурно-мистецьких
проєктів КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культу-
ри» Закарпатської обласної ради
ПОПОВИЧ Маріанна – режи-
сер народного театру Свалявського
міського будинку культури
ПАНАРІНА Анастасія – ме-
тодист Свалявського міського
Будинку культури, керівник ди-
тячого Театру пісні «Соловейко»
Свалявського міського Будинку
культури
СЕМБЕР Каміла – провідний
методист відділу інноваційних
програм та культурно-мистець-
ких проєктів КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної
ради
ЧЕЛЛЕНЯК Наталія – член
ради хору собору Святого Возне-
сіння м. Хуст
ШЕТЕЛЯ Марія – начальник
відділу туризму і комунікацій Ко-
лочавської сільської
ШКРОБИНЕЦЬ Христина –
заслужена вчителька України
ПРО АВТОРІВ

5. 3№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Відлуння подійВідлуння подій
«МИСТЕЦЬКА ІМПРЕЗА» –
ПОДІЯ ТИЖНЯ В КУЛЬТУРІ
Виставкою живопису художники, які
взяли участь у пленері, організованому в час
цвітіння сакур Обласним організаційно-ме-
тодичним центром культури, відзвітували
7 серпня. Твори, об›єднані спільною назвою
«Мистецька імпреза», презентували на від-
критті виставки в Закапатському музеї на-
родної архітектури та побуту.
Пленер бере відлік від 2011-го
Маючи позаду понад десятирічну
іс-
торію проведення, пленер знову збирав
учасників на теренах Закарпатського му-
зею народної архітектури та побуту. Його
завершальним акордом стала виставка, до
якої долучилися загалом 18 авторів. Серед
них викладачі мистецьких шкіл і художни-
ки-аматори з Тячівського, Хустського, Мука-
чівського й Ужгородського районів. Яскраві,
різножанрові полотна подали заслужений
художник України Василь
Вовчок, художни-
ки Надія Черевко, Ольга Ладижець, Марта
Цуга, Станіслав Андієвський, Костянтин Ко-
вган, Михайло Розман, Олександр Сидорук,
Аркадій Мухомед’янов та інші.
Привертали увагу полотна з зображення-
ми квітів і дерев у весняному повноквітті, ста-
родавніх хатин, Шелестівської церкви та ще
багатьох куточків ужгородського скансену. Все
це не залишало
байдужим, про що йшлося і
на урочистому відкритті. Зокрема, учасників
привітала в.о. директора департаменту культу-
ри Закарпатської ОВА-ОДА Галина Ломпарт,
заступник директора КЗ «Обласний органі-
заційно-методичний центр культури» Закар-
патської обласної ради, заслужений праців-
ник культури України Василь Барановський,
заступниця директора Закарпатського музею
народної архітектури та побуту
Мар’яна Ме-
гела. Зазначали, що учасники демонструють
не лише досконале володіння зображальними
засобами, а й зачіпають за живе емоційним
відображенням довколишнього світу. Побажа-
ли всім митцям – учасникам виставки – брати
нові творчі висоти.
Художник із глибинки відтворив
ужгородські родзинки
Пленери сприяють підвищенню рівня
майстерності митців, створюють умови для
професійного спілкування й обміну
досві-
дом. Про це говорив на відкритті учасник
виставки – викладач Драгівської школи мис-
тецтв, вчитель малювання Чумалівського лі-
цею Михайло Розман. Він є автором трьох по-
лотен, кожне з яких відтворило архітектурні
Автори пленерних робіт сфотографувалися разом із працівниками ООМЦК і Музею

6. Відлуння подійВідлуння подій
4
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
родзинки обласного центру – Закарпатську
філармонію, кафедральний Хресто-Воздви-
женський собор, стару хату скансену. Розпо-
вів, що з задоволенням передає свої знання й
досвід, навчаючи учнівську молодь.
Захоплено, з пієтетом на «Мистецьку ім-
презу» відгукнулася колишня багаторічна
очільниця музею, заслужена працівниця
культури України Габріела Андял. Зазначила,
що полотна учасників пленеру яскраво про
-
мовляють про любов до Вітчизни, несуть у
собі енергетику, властиву закоханим у рідний
край. Вони спонукають задуматися над вічни-
ми цінностями, закликають до творчості.
«Хочу відзначити, що, незважаючи ні
на що, тісну співпрацю з Центром культури
продовжують талановиті митці, викладачі
Ужгородської школи мистецтв Олександр
Сидорук і Василь Вовчок. Вони давно
вже
стали моральними авто-
ритетами й справжніми
вчителями для багатьох
митців-аматорів. Виставка
справляє позитивне вра-
ження. Кожен з учасників
демонструє той чи інший
рівень розвитку, зростан-
ня. Відзначу Костянтина
Ковгана, який останнім
часом багато й плідно
працює, бере активну
участь у різних культур-
но-мистецьких акціях»,
– зазначив один із
гостей
виставки, художник і жур-
наліст Володимир Миша-
нич.
«Такі пленери ми орга-
нізовуємо щороку, – проко-
ментувала подію в.о. директора КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культури»
ЗОР Ганна Дрогальчук. – На наші запрошен-
ня відгукуються як художники-аматори, так
і професійні митці. Тобто, склалася традиція,
коли до Ужгорода приїжджають автори
, які
хочуть поспілкуватися одні з одним, проде-
монструвати свої наробки, поділитися своїм
досвідом тощо. Приємно, що й нинішній рік
не став винятком: на виставку подано вдосталь
робіт, які схвально зустрінуті глядачами. Це
стало можливим і завдяки Закарпатському му-
зеєві народної архітектури та побуту, бо саме
він приймає художників на своїй
території, де
вони можуть обирати різні локації за власним
вибором. Музей також надав виставковий май-
данчик за підсумками пленеру».
Василь БЕДЗІР
Фото Марини ОФІЦИНСЬКОЇ
Художник-аматор
Станіслав Андрієвський
постійно бере участь
у пленерах
Художник Михайло Розман, заступниця директора
департаменту культури Закарпатської ОДА-ОВА
Галина Ломпарт і заступник директора ООМЦК
Василь Барановський на відкритті виставки
Глядачі – зацікавлені свідки відкриття

7. Відлуння подійВідлуння подій
5
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
НАРОДНІ МАЙСТРИ ДОПОМАГАЮТЬ ЗСУ
Благодійний ярмарок із продажу виро-
бів народних майстрів, який організував
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради, відбувся 15 серпня.
Ярмарок відбувався неподалік від входу
до установи., на вулиці Волошина, за кіль-
ка метрів від старовинного римо-католиць-
кого собору в Ужгороді, де в ті ж хвилини
проходила урочисте богослужіння
з нагоди
Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Святко-
вого настрою додавали урочисті звуки ор-
гану, що долинали з собору.
На столиках – вироби ручної роботи
майстринь, які прийшли поділитися сво-
єю творчістю з ужгородцями. А заразом – і
підтримати Збройні Сили України, адже не
менш ніж половина коштів, зароблених від
продажу, будуть перераховані
на потреби
українських захисників.
Семеро вмілих, сповнених творчості та
позитивної енергії жінок. Харків’янка, яка
понад два роки проживає в Ужгороді, Оле-
на Селезньова. Ужгородки Олена Ваш, Ган-
на Гайдук, Наталія Стегура, Олена Сігетій,
Марія Купарь, Любов Матіко. Кожна при-
Тетяна Волошин, Олена Сігетій, Наталія Стегура, Олена Селезньова,
Ганна Дрггальчук, Олена Ваш, Василь Барановський, Каміла Сембер, Олена Гайдук,
Ганна Гайдук, Василь Бедзір, 2024 рік
Олена Сігетій – авторка іграшок,
ляльок
Ганна Гайдук – незмінна учасниця
благодійних ярмарків

8. Відлуння подійВідлуння подій
6
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
несла й пропонує свої, притаманні саме їй і
які вміє робити найкраще, творіння. Багато
з пропонованих речей – високохудожні й,
не побоїмося цього слова, унікальні.
Олена Селезньова виклала на столі ди-
вовижні ляльки-мотанки, Олена Ваш – тон-
ко зроблені ґарди й намиста, маленькі ля-
лечки. Ганна Гайдук розмістила намиста,
браслети з напівдорогоцінного
каміння,
різьбленого дерева, а також із особливою
майстерністю та технічною досконалістю
вишиті сорочки, рушники тощо.
Олена Сігетій має для продажу власні
іграшки, лялечки, прикраси, чотки для мо-
литви, браслети-обереги. Наталія Стегура –
керамічні вироби. Марія Купарь - вироби з
бісеру.
Ще одну майстриню, Любов Матіко з
Іршавщини, репрезентують її тонко розма
-
льовані дерев’яні тарілки, які заочно пере-
дала для ярмарку в Ужгороді.
Долучився до жіночого товариства зі
своїми картинами, кавунами, часником і
динями художник-аматор із села Коритня-
ни, що на Ужгородщині, Станіслав Андрі-
євський.
Покупців поки що небагато, але вони
є. Всім майстрині розповідають про себе,
про техніку виготовлення
та символіку,
яку несуть роботи. Сподіваються, що до
17 години – часу завершення ярмарку на
вулиці Волошина – назбирається сума,
яку зможуть з гідністю передати на потре-
би ЗСУ.
Василь БЕДЗІР
Фото Марини ОФІЦИНСЬКОЇ
В.о. директора Обласного
організаційно-методичного центру
культури Ганна Дрогальчук і провідний
методист установи Олена Ваш
Олена Селезньова виготовляє
високохудожні ляльки-мотанки
Станіслав Андрієвський пропонує свої
живописні полотна

9. Відлуння подійВідлуння подій
7
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
«ДУХ НАЦІЇ» З ПОГЛЯДУ ВІТАЛІЯ ДОРОША
22 серпня в Закарпатському обласно-
му краєзнавчому музеї імені Тиводара Ле-
гоцького відкриття виставки «Дух нації»
художника, директора Свалявської школи
мистецтв Віталія Дороша, зібрало десятки
шанувальників образотворчого мистецтва.
Підтримати та привітати митця й колегу
прийшли і працівники Центру культури.
Виставка, якою Віталій Дорош презен-
тував свою творчість, органічно вплелася
в низку
заходів з нагоди Дня Незалежності
України.
На стендах – графіч-
ні роботи Віталія Дороша,
створені ним за останні
роки. Виконані в техніці
кольорової графіки (за сло-
вами самого митця, викори-
стано чотири кольори – жов-
тий, блакитний, червоний і
чорний), вони відобража-
ють віхи розвитку України,
її найвідоміші пам’ятки іс-
торії, архітектури
, культу-
ри. Все це – мовою символів,
якою цей майстер оволодів
досконало.
А почалося все, як за-
значив сам Віталій Дорош,
із казки. Вона супроводжує
змалку, а «наздогнала» в до-
рослому віці. Адже саме той
час, коли проілюстрував книгу «Україн-
ські народні казки» у перекладі німецькою
мовою, став визначальним у його
творчій
біографії. Книжка, яка зайняла одне з чіль-
них місць у Національній бібліотеці міста
Франкфурт, дала імпульс розвитку творчос-
ті Дороша-ілюстратора. Відтак він створив
десятки графічних робіт, які вже «пішли в
народ» і нині використовуються на заходах,
що представляють українську культуру, її
глибинну сутність і патріотизм.
На відкритті виставки був сплав почуттів патріотизму й естетичної насолоди
В.о. директора КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Ганна Дрогальчук, Віталій Дорош і
заступник директора ООМЦК Василь Барановський

10. Відлуння подійВідлуння подій
8
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
У святковому залі
Музею імені Тиводара
Легоцького – керівники
департаменту культури
Закарпатської ОВА-ОДА,
КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр
культури» Закарпатської
обласної ради, КЗВО
«Академія культури і
мистецтв» ЗОР.
Розпочали захід із Дер-
жавного Гімну України у
виконанні студента Ака-
демії культури і мистецтв
Артема Позднякова, та зі
вшанування хвилиною
мовчання пам’яті полеглих Героїв та Героїнь,
які ціною життя боронили нашу Батьківщину.
Привітав митця директор департаменту
культури Закарпатської ОДА-ОВА, заслуже-
ний артист України Євген Тищук; вручив
Почесну грамоту – за сумлінну працю, ва-
гомий особистий внесок у розвиток образот-
ворчого мистецтва краю та з нагоди відкрит-
тя персональної виставки. Також
зі словам
привітання виступили депутатка Закарпат-
ської облради, ректорка Академії культури
і мистецтв Наталія Шетеля та заступник го-
лови Мукачівської райради Роман Тарабій.
Насамкінець Віталій Дорош подякував
гостям за теплі слова, поділився своєю істо-
рією творчого становлення та нагадав, що
метою експозиції є популяризація Україн-
ської культури і показ незламності
та сили
нашої держави.
Музичним дарунком для гостей ста-
ли композиції «Обійми» і «Перевал» гурту
«Океан Ельзи» від Артема Позднякова.
Віталій Дорош також учасник проєкту
«Артвізитівка України» та багатьох персо-
нальних, районних, обласних та міжнарод-
них виставок. Автор візитної картки міста
Свалява, оберегу міста Свалява та серії кар-
тин «Графічні
замки Закарпаття».
Василь БЕДЗІР
Фото Марини ОФІЦИНСЬКОЇ
Тетяна Волошин, Марина Офіцинська та Василь Бедзір
З творчого доробку Віталія Дороша

11. Відлуння подійВідлуння подій
9
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ПРОФЕСОР СЕРГІЙ ФЕДАКА ПРЕЗЕНТУВАВ
ЗАВЕРШЕНУ 16-ТОМНУ «ІСТОРІЮ УКРАЇНИ»
15 серпня у «Народному літературному
музеї Закарпаття» – філії Закарпатського об-
ласного художнього музею імені Й.Бокшая
доктор історичних наук, професор УжНУ
Сергій Федака презентував 16-й, завершаль-
ний том його «Історії України». Водночас і
всю багатотомну серію, якій присвятив ос-
таннє п’ятиріччя. На презентації побували
і працівники КЗ «Обласний організацій-
но-
методичний центр культури» ЗОР на
чолі з заступником директора Василем Бара-
новським.
Сергій Федака, який невдовзі відзначить
своє 60-річчя, зробив собі вагомий подару-
нок до цієї дати. Виступаючи на презента-
ції, розповів про створення 16-томної серії, в
якій охоплено історичні епохи, починаючи
від кам’яного періоду і завершуючи сучас-
ністю. Остання
книга має назву «Розбудова
держави 1996–2024».
Всю багатотомну «Історії України» утво-
рюють три серії – «Долітописна історія», «Літо-
писна історія» та «Модерна історія». Наскільки
складно було не лише авторові, а й видавцеві
охопити й об’єктивно відобразити хід історії на
теренах сучасної України, розповів директор
видавництва «TIMPANI» Ярослав Федишин. У
цьому видавництві 16-томник
протягом 2020-
2024 років побачив світ.
«Виконано величезну за обсягом роботу,
до якої з особливою відповідальністю стави-
Герой презентації розповів про роботу
над 16-томною «Історією України»
Учасники події в літературному музеї з цікавістю слухали й обмінювалися думками

12. Відлуння подійВідлуння подій
10
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
лися на всіх етапах – від коректури до редак-
торської роботи та поліграфічного виконан-
ня», – сказав Ярослав Федишин.
«Цілком згоден із шановним видавцем, –
зауважив Сергій Федака. – Бо про складність
роботи свідчить хоча б те, що у 16-и томах
вміщено загалом 10540 приміток. Вони вима-
гали і перевірки, і правильного розміщення,
тобто все
було не так просто, як може здати-
ся».
З завершенням 16-томної «Історії
України» Сергія Федаку привітала в.о.
директора департаменту культури За-
карпатської ОДА-ОВА Галина Ломпарт.
За її словами, автор заслуговує на звання
справжнього патріота, літописця України
й Закарпаття.
«Завдяки таким людям до
наших часів дійшла історична
правда, яка
дає нам розуміння
хто ми є, і впевненість, що наша
держава не повинна бути зніве-
льована, поглинута ворожими
народами. Важливо, щоб новіт-
ня історія, яка твориться на на-
ших очах, так само об’єктивно
була записана і дійшла до май-
бутніх поколінь», – зазначила
Галина Ломпарт.
До привітань доєдналася
заступниця начальника управ
-
ління інформаційної діяльно-
сті та комунікацій з громадські-
стю департаменту стратегічних
комунікацій, національностей
та релігій Закарпатської ОДА-
ОВА Марина Чепа-Марковці. Вона також
подякувала Сергієві Федаці за його плідну
участь у роботі експертних комітетів, які
створюються при адміністрації.
На презентації виступили відомі нау-
ковці, видавці, майстри пера – Петро Хода-
нич,
Іван Сенько, Павло Федака, Віктор Бра-
славець, Василь Бедзір, Василь Ільницький,
Михайло Белень та інші. В їхніх виступах
йшлося і про внесок родини Федак, в якій
кілька поколінь є відомими діячами в різ-
них сферах – науці, мистецтві, громадській
діяльності.
Дядько Сергія Федаки – краєзнавець,
доктор історичних наук Павло Федака (стар-
ший) розповів
про життєвий і творчий шлях
Сергія Федаки. Двоюрідний брат і водночас
голова Закарпатського крайового культур-
но-освітнього товариства «Просвіта», жур-
наліст, кандидат історичних наук Павло
Федака (молодший) вручив Сергієві Федаці
посвідчення про присвоєння звання «Почес-
ного члена Закарпатського обласного това-
риства «Просвіта».
Директор філії «Народний літератур-
ний музей Закарпаття», письменник
Василь
Густі, який модерував подію, запросив при-
сутніх оглянути виставку книг Сергія Фе-
даки. В ній представлений багатий доробок
науковця, письменника й літописця в ретро-
спективі. З великим життєвим досягненням
автора «Історії України» щиро вітали і всі
інші гості події в «Народному літературно-
му музеї Закарпаття».
Василь БЕДЗІР,
фото автора
Заступниця департаменту культури
Закарпатської ОДА-ОВА Галина
Ломпарт привітала автора вагомої
історичної праці
Підбірка книг доктора історичних наук, професора
УжНУ, журналіста й письменника Сергія Федаки

13. Відлуння подійВідлуння подій
11
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
КОНЦЕРТ ПЕРЕД ЗАХИСНИКАМИ
ЗАПАМ’ЯТАЄТЬСЯ НАДОВГО
Для артистів-аматорів виступи перед во-
їнами Збройних Сил – це не лише традиція,
яка склалася від початку російсько-україн-
ської війни, а й моральний обов’язок. Кон-
церт на День Незалежності, який організу-
вав і провів КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури»
ЗОР (в.о. директора Ганна
Дрогальчук) за підтримки
де-
партаменту культури Закар-
патської ОДА-ОВА (заступ-
ник директора департаменту
Галина Ломпарт). Він став ще
одним підтвердженням того,
як пісня, танець, звучання
мелодії піднімають настрій
воїнів, зміцнюють віру в пе-
ремогу, бажання захищати
рідну землю.
Особливим цей концерт
був через те, що проходив без
звичної для артистів сцени,
а
посеред лісу, на збитому з
дощок міні-майданчику. Гля-
дацькими кріслами слугува-
ли піддони. Втім професійне
озвучування давало змогу
виконавцям таки продемон-
струвати свої кращі якості. Відтак виникало
відчуття, що глядачі присутні на вишукано-
му концерті.
На початку воїни мали змогу помолити-
ся разом із капеланом, священником Україн-
ської православної церкви
отцем Ігорем. На
Мар’яна Матейко, Анастасія Вишневська-Маркович та учасники зразкового
аматорського хореографічного ансамблю «Наша файта»
Надія Карпинець, Ганна Дрогальчук, Аліна Гвоздь,
Леся Дубенко, Галина Ломпарт

14. Відлуння подійВідлуння подій
12
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
духовному посту в Українській армії він від
2007 року, тож розлого розповів про свій дос-
від перебування у війську. А ще закликав з
великою відповідальністю ставитися до про-
ходження військової підготовки, а також ро-
бити все, що в їхніх силах аби повернутися з
війни живими.
…Секунда за секундою лунали звуки
хвилини
мовчання – нагадування про віч-
ний подвиг синів і доньок, що їх забрала вій-
на. За цим – Державний гімн.
Опісля імпровізованою сценою ціл-
ком заволоділи митці. Ведучі концерту
Анастасії Вишневська-Маркович та Мар’я-
на Матейко – викладачі комунального за-
кладу вищої освіти «Академія культури
і мистецтв» Закарпатської обласної ради
виконали пісні «
Захисник» з авторськими
словами на відому мелодію Деміса Русоса,
а також «Пісня буде поміж нас» Володими-
ра Івасюка.
Забігаючи наперед, додамо, що пані
Анастасія та Мар’яна ще не раз радували
слухачів своїми піснями… А поки що пере-
дали естафету викладачеві комунального
закладу вищої освіти «Академія культури
і мистецтв» Закарпатської обласної
ради,
екс-солістові гурту «Танець на майдані Кон-
го» Едуардові Приступі (Діля). Співак висту-
пив із трьома піснями, одну з яких написав
особисто, перебуваючи в Ужгороді.
У доволі скрутних обставинах висту-
пали танцівники, а саме зразковий аматор-
ський хореографічний ансамбль «Наша
файта» будинку культури села Сторожниця
Холмківської сільської ради. Тим
не менше
учасникам ансамблю вдалося подолати хви-
лювання й труднощі, що виникали через
рельєф: на ньому танцювати геть непросто.
Відзначився і студент комунального за-
кладу вищої освіти «Академія культури і
мистецтв» Закарпатської обласної ради Ар-
тем Зейкан. У його виконанні прозвучали
пісні «Вільні люди» та «Моя країна» (слова і
музика Сергія
Танчинця).
Хвилю емоцій підняла «Рапсодія» – на-
родне аматорське інструментальне тріо від-
ділу культури Холмківської сільської ради
у складі Надії Карпинець, Лесі Дубенко та
Аліни Гвоздь. Воно майже два десятиліття
підтверджує своє високе реноме, приносячи
радість глядачам в Україні і за її межами. І
цього разу відповіддю з боку військовиків
стала
злива аплодисментів.
Так само слухачі гаряче сприймали ви-
ступ дуету народного аматорського ансамб-
лю народної пісні «Розмарія» комунального
закладу «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської обласної
ради. Ольга Зюбрицька (керівник колективу)
та Оксана Головня знаходять прямі путівці
до сердець слухачів умілим виконанням ме-
Учасниці народного аматорського ансамблю народної пісні «Розмарія»
Ольга Зюбрицька й Оксана Головня

15. Відлуння подійВідлуння подій
13
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
лодій, які відбирають із бездонної народної
скрині.
«Зустрічі з артистами в День Незалеж-
ності, почути і побачити твори, що викону-
валися з такою щирістю та майстерністю, –
це щасливі миті для нас», – сказав командир
роти Андрій Полєжаєв після виступів.
«Концерт став творчим подарунком во-
їнам у день єдності та патріотизму, яким
є
День Незалежності, – прокоментувала зна-
кову подію Ганна Дрогальчук. – Своїми піс-
нями й танцями митці подякували воїнам
за їхній щоденний подвиг, за можливість
творити, розвиватися і радіти. Сподіваюся,
що ця зустріч ще довго зігріватиме їх тепли-
ми споминами».
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Артем Зейкан, Анастасія Вишневська-Маркович, Ольга Зюбрицька,
Ганна Дрогальчук, Оксана Головня, Мар’яна Матейко
Після концерту

16. Відлуння подійВідлуння подій
14
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
«УСЕ МОЄ ЖИТТЯ – ЦЕ ЛЮБОВ»
Цей вислів героїні виставки – майстрині
народного мистецтва Марії Купарь – став до-
мінантою на відкритті її ювілейної виставки
з нагоди 65-річчя. Вернісаж мисткині відбув-
ся 22 серпня у Закарпатському музеї народ-
ної архітектури і побуту. Привітати ювіляр-
ку прийшли і працівники КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр культури».
Голова Закарпатського обласного осеред-
ку
Національної спілки майстрів народного
мистецтва України, заслужена майстриня
народної творчості України Людмила Гу-
баль відзначила провідну рису авторки ви-
ставки – працьовитість.
«Водночас Марія Василівна в своїй твор-
чості завжди спокійна, виважена, – продо-
вжувала керівниця спілчанської організації.
– Починала вона як декоратор, костюмер,
реставратор. Й усе це вилилося у свій стиль,
свій почерк, у чому сьогодні можемо переко-
натися. У творах – енергетика працьовито-
сті, спокою, чистоти, інтелігентності. …Або
візьмімо предмети одягу, що оздоблені ви-
шивкою. Такі речі можна одягнути і вийти
в них на вулицю. Все це свідчить про вдачу
дбайливої господині».
«Марія Купарь прийшла до своєї ювіле-
йної виставки в
розквіті творчих сил. Про
це свідчать роботи, представлені на вистав-
ці. Їх – десятки, виконані в різних техніках,
стилях, але незмінно – з урахуванням тра-
дицій народного мистецтва, – взяв слово
директор Закарпатського музею народної
архітектури та побуту, доктор історичних
наук Василь Коцан. – Тут бачимо вишивані
сорочки, ескізи костюмів, жіночі прикраси з
бісеру, декоровані
тарілки, писанки, розпис
на склі. Цілу стіну в експозиції зайняли ви-
тинанки, виконані з
надзвичайною майс-
терністю, глибоким
естетичним смаком».
«Для всіх тво-
рів характерні ори-
гінальні авторські
елементи та компо-
зиційна побудова,
однак при цьому в
них зберігається зв’я-
зок із традицією. При
цьому авторка нама-
гається зберігати
й
регіональні особли-
вості тих чи інших
місцевостей Закар-
паття. Зокрема, перш
за все, це стосується
вишивки, якою оздо-
блені народні костю-
Марія Купарь – героїня виставки,
влаштованій з нагоди ювілею
Авторку виставки вітали керівниця ООМЦК, заслужена
працівниця культури України Ганна Дрогальчук та заслужена
майстриня народної творчості України Наталія Стегура

17. Відлуння подійВідлуння подій
15
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ми. Чимало робіт Марії Купарь є і в колекції
нашого музею: вони вже складають окрему
авторську збірку», – зазначив Василь Ко-
цан. Водночас він подякував мисткині за її
участь у численних заходах, які проводить
музей. Адже вона – незмінний учасник май-
стер-класів, на яких передає свій дос-
від і вміння молоді. На
всі прохання
відгукується, не залишається байду-
жою…
З новою творчою вершиною, взя-
тою Марією Купарь, її привітала в.о.
директора КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради, заслу-
жена працівниця культури України
Ганна Дрогальчук. Вона також відзна-
чила повсякчасну готовність мистки-
ні брати участь у майстер-класах,
ба-
гатьох інших заходах, які проводить
Центр культури.
За багаторічну самовіддану пра-
цю в культурі й народному мисте-
цтві, навчання й виховання молоді
Ганна Дрогальчук вручила мисткині
Грамоту.
З аналізом творчого доробку Ма-
рії Купарь виступив голова Закарпат-
ського осередку Національної спілки
дизайнерів України, заслужений ху-
дожник України Михайло Белень.
Квітами
й щирими словами ві-
тала Марію Купарь, дякуючи за то-
варишування, яке триває від часів
навчання в художньому училищі,
заслужена майстриня народної
творчості України, завідувачка на-
родного етнографічного музею Центру
культури Наталія Стегура.
Штрихи до творчого портрета мист-
кині додала колишня вчителька Ужго-
родської ЗОШ №2, нині пенсіонерка
Марія Каганець.
Зазначила, що завдяки
Марії Купарь, а саме її багаторічній пра-
ці педагогом у цій школі, чимало випус-
кників змогли розвинути свої здібності,
сягнути висот в образотворчому мисте-
цтві. До привітань доєдналася й давня
подруга мисткині, киянка, кандидат
мистецтвознавства Надія Паранько.
Творче обличчя авторки верніса-
жу збагатили й вірші, вміщені в її
збір-
ці «Навчись літати вільним птахом». У
поетичних рядках Марії Купарь йшлося
про почуття любові, якою пройняте все
її життя – до рідних і друзів, до творчос-
ті, до рідного краю, до України.
Відтак учасники відкриття перейшли до
огляду експозиції виставки, яка триватиме
понад два тижні.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Творчі роботи вражають розмаїттям
і витонченістю

18. Відлуння подійВідлуння подій
16
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
АНДРЕЯ ПРИСЛУПСЬКА :
«ПРАГНУ ПЕРЕДАВАТИ КРАСУ СВІТУ»
У художній галереї «Ужго-
род» 13 вересня з численними
глядачами на відкритті своєї
персональної виставки «Мій рід-
ний край» зустрілася відома на
Закарпатті майстриня декора-
тивно-ужиткового мистецтва,
членкиня Національної спілки
художників України Андрея
Прислупська.
З успіхом персональної ви-
ставки мисткиню привітали
працівники КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр
культури» Закарпатської облас
-
ної ради. Згадали про час, коли
Андрея Йосипівна брала участь в
обласних виставках, які організовував Центр
культури. А також про те, що обкладинку
щоквартального вісника «Культурологічні
джерела», зокрема №2 за 2017 рік, прикраси-
ли й роботи цієї авторки.
На виставці представлені керамічні ви-
роби, а також графіка – роботи, створені
Андреєю Прислупською
упродовж останніх
шести років.
З вагомими досягненнями у творчості
45-річної мисткині, яка з року в рік прогре-
сує і на сьогодні досягла відчутних успіхів,
пані Андрею привітав директор департа-
менту культури Закарпатської ОВА-ОДА,
заслужений артист України Євген Тищук
та вручив Почесну грамоту. Долучився до
вітань і голова Закарпатської обласної
ор-
ганізації Національної спілки художників
України, народний художник України Бо-
рис Кузьма.
Голова обласної спілчанської організа-
ції вручив авторці виставки Вітальний лист,
підписаний головою Національної спілки
художників України Костянтином Черняв-
ським. У ньому – привітання Андреї При-
слупській – «справжній подвижниці в галу-
зі вітчизняної культури та образотворчого
мистецтва» у зв’язку з
її 45-річчям.
Про творчий шлях і особливості мане-
ри художниці розповіла голова секції деко-
ративно-прикладного мистецтва Вікторія
Кузьма. Вона підкреслила багатогранний
талант пані Андреї, який ви-
являється і у витонченій кера-
міці, і в графіці. Завжди харак-
терними для неї є точність де-
талей, пристрасність, тонкий
ліризм. Її роботи
немовби ви-
промінюють тепло, їх вирізня-
ють ніжні пастельні кольори,
настроєвість.
Про педагогічний хист,
вміння розкривати таланти
в щирому спілкуванні з діть-
ми, викликати в них бажання
творити говорила директор
Ужгородської спеціалізованої
школи І–ІІІ ступенів, відмін-
ник освіти України Наталія
Бушко.
Андрея Прислупська – авторка виставки
Авторку виставки вітали й бажали
творчих досягнень поважні гості

19. Відлуння подійВідлуння подій
17
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
«Інклюзивні діти, які навчаються в нас,
потребують особливого підходу, душевного
тепла, відкритості та почуттів, – сказала На-
талія Іванівна. – Всіма цими якостями наді-
лена Андрея Прислупська. Вона робить усе
можливе, аби лишень дітям було добре, щоб
відчували турботу, мали бажання творити.
І про успіхи на цьому поприщі свідчать ху-
дожні роботи
її вихованців, створені ними на
уроках».
Про свою любов до професії педагога,
а також свій шлях у мисте-
цтві розповіла сама Андрея
Прислупська. Зазначила,
що високо цінує співдруж-
ність і доброзичливість, які
панують у Закарпатській
організації НСХУ. Подяку-
вала за можливість удоско-
налювати вміння, здобу-
вати неоціненний досвід
у творчому спілкуванні
з
художниками – членами
Спілки. «Прагну своїми
творами передавати красу
цього світу. І дуже багато за-
лежить від настрою, з яким
сідаю до роботи, – додала.
– Він, мабуть, відчутний і
у творах, адже залишатися
собою і не зраджувати собі
– чи не найголовніше для
мене у творчості».
Яскравим виступом порадував при-
сутніх
на вернісажі народний аматор-
ський чоловічий ансамбль «Карпатські
кольори» будинку культури села Оноків-
ці на Ужгородщині (керівник Олександр
Карбованець, концертмейстер Михайло
Рибалко). У його виконанні прозвучала
низанка українських народних пісень
Закарпаття.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Пісенне вітання прозвучало від народного народного аматорського
чоловічого ансамблю «Карпатські кольори»
На виставці присутні й працівники ООМЦК

20. Відлуння подійВідлуння подій
18
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ФЕСТИВАЛЬНА ТРАДИЦІЯ ХУДЛЬОВА
У суботу, 14 вересня хвилі гарного на-
строю та радісних емоцій, гейби потоки
шумливого водограю пролилися на гостей
будинку культури села Худльово Середнян-
ської селищної громади, що на Ужгород-
щині. Його святково прибраний зал ледь
вмістив гостей благодійного фольклорного
вечора закарпатської народної пісні «Коли
собі заспіваю».
Фольклорне свято, що є для цього
села
традиційним, охоплювало мало не всі види
фольклору – пісню, танець, інструменталь-
ну музику, фіґлі й бувальщини...
Відгукнулися аматори з Ярка,
Стрипи, Андріївки…
«Сьогодні тут присутні і наші захисни-
ки з Середнянської громади, а також їхні
рідні. Всі небайдужі, гості та учасники ве-
чора можуть долучитися до збору коштів на
потреби
Збройних Сил України, а також для
воїнів- односельців із бойового
підрозділу «Фенікс» третього
прикордонного загону бригади
«Гвардія наступу Помста», – по-
відомила ведуча Крістіна Губе-
на.
Привітання учасникам і
гостям виголосив заступник ди-
ректора комунального закладу
«Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» За-
карпатської обласної ради, за-
служений працівник культури
України Василь Барановський.
Відтак сцена була віддана ама-
торським колективам і окре-
мим виконавцям. Серед них як
із Середнянської, так і низки ін-
ших громад Ужгородського ра-
йону. Про географію учасників
Народний аматорський вокальний ансамбль «Джерело»
разом із поважними гостями фестивалю
Театральний гурток «Сторожницькі корифеї»
зіграв сценку з вистави

21. Відлуння подійВідлуння подій
19
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
можна судити з самого
лише переліку населе-
них пунктів – поряд
із Середнім і Худльо-
вом – це Дубрівка, Сто-
рожниця, Оноківці,
Невицьке, Андріївка,
Ярок, Стрипа, Тур’я-Ре-
мета.
Згадавши, що
гаслом фестивалю
є вислів «Што за за-
карпатська пісня, тай
без танцю», Крістіна
Губена анонсувала
виступ танцювально-
го ансамблю «Стру-
мочок
-Ет Іріс» Худ-
лівського будинку
культури, очолюваного
Лілією Грушовською-Ніколенко. Учасни-
ці колективу на старті вечора виступили з
танцем «Дівочий». Надалі «Струмочок-Ет
Іріс» декілька разів виходив на сцену, під-
тримуючи жвавий темп фестивального
«потяга».
Незвичайне пожвавлення в залі ви-
кликала поява стрімкого, як повенева ріка,
«ромського» гурту. Це –
театральний гурток
«Сторожницькі корифеї» (керівниця Єлиза-
вета Посипанка) відділу культури Холмків-
ської сільської ради. Дівчата й хлопці пока-
зали уривок із театральної вистави «Леген-
да про червону стрічку». Заполонили своїм
драйвом – танцями й співом – увесь гляда-
цький зал.
Прикрасив вечір піснями аматорський
вокальний ансамбль «Ярочок» клубів-філій
сіл Ярок і
Стрипа Центру культури та до-
звілля Баранинської сільської ради (керівни-
ця Лідія Чубирко).
Зразковий аматорський фольклорний гурт «Родина»
Народний аматорський вокально-хореографічний ансамбль «Материнка»

22. Відлуння подійВідлуння подій
20
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
… Підтримали з Тур’їх-Реміт,
Сторожниці, Оноківців
«До нас прийшли маленькі пречудо-
ві та чарівні гості з-за гори Маковиці. Це
– зразковий аматорський фольклорний
гурт «Родина» школи мистецтв Тур’ї-Ре-
метівської сільської ради (керівник Ольга
Мицька), – сповістила ведуча вечора. Юні
таланти виправдали сподівання, пораду-
вавши чудовим виконанням народних ме
-
лодій. Прихиляли до себе серця солістки
Катерина Мошак, Анюта Головня і Анна
Кречко.
Вокальний дует школи мистецтв Се-
реднянської селищної ради у складі Ольги
Бобак та Віри Сентипал чуттєво заспіва-
ли народні пісні «Червена ружа трояка» та
«Тиха вода».
Із натхненням виступив народний
аматорський вокальний ансамбль «Ар-
ніка» (керівниця Вікторія
Балог) відділу
культури Холмківської ОТГ. На фестивалі
виконав пісню «Урвалася струна», а також
в’язанку українських і словацьких народ-
них пісень.
Народний аматорський вокально-хорео-
графічний ансамбль «Материнка» креатив-
но-мистецького комплексу «Вілет» (керівник
Андрій Тазінгер) Оноківської сільської ради
заспівав добре всім відому «Ой, Марічко, чі-
чері» та інші народні
пісні – «Ой, поляна,
поляна», «Ой, у саду ружа посаджена», «Ко-
ломийки».
Дует «Вишеньки» Закарпатського му-
зею народної архітектури та побуту у складі
Оксани Головні та Надії Балоги-Тотін заспі-
вали «Цвіте терен», «Коло води, коло баюри-
ка» та «Ой верше, мій верше».
Завершила ж фестивальну програму
пісня «Українці», яку виконали народний

аматорський вокальний ансамбль «Джере-
ло» будинку культури села Худльово Се-
реднянської селищної ради (керівниця На-
дія Балога-Тотін).
Подружжя Ніколенків
підтримала громада
...Фестивальний вечір подарував гляда-
чам кілька приємних годин, вселив опти-
мізм – те, чого дуже не вистачає в нинішній
складний час. І відрадно, що це стало мож-
ливим у глибинці
, завдяки ентузіазму ама-
торів сцени, їхній любові до народного мис-
тецтва.
Організаторами фестивалю у Худльові
виступили Ольга та Володимир Ніколен-
ко – ветерани культурної ниви Ужгород-
щини. Підтримку надали голова й апарат
Середнянської селищної ради, місцеві під-
приємці. Всі разом продемонстрували, на
що здатна громада, націлена на збереження
культури, розвиток народної
творчості.
Лілія ГРУШОВСЬКА -НІКОЛЕНКО
Фото відділу культури, туризму та зов-
нішніх зв’язків Середнянської селищної ради
Танцювальний ансамбль «Струмочок-Ет Іріс»

23. Відлуння подійВідлуння подій
21
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА –
100-РІЧЧЮ МАТЕРІ
Заслужена художниця України, член-
киня Національної спілки художників
України, лауреатка Обласної премії імені
Й.Бокшая та А.Ерделі в галузі образотвор-
чого та декоративно-прикладного мис-
тецтва Наталія Сіма-Павлишин що п’ять
років радує своїх шанувальників персо-
нальною виставкою. Цього разу черговий
її вернісаж стався в Закарпатському музеї
народної архітектури
та побуту 20 верес-
ня. Привітати мисткиню прийшли і пра-
цівники КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» Закарпатської
обласної ради.
Наталія Сіма-Павлишин знову прийшла до глядачів із персональною виставкою
Працівники ООМЦК сфотографувалися з художницею на згадку

24. Відлуння подійВідлуння подій
22
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Портрет матері
Цю персональну виставку художниця
присвятила пам’яті матері Варвари, якій
нині могло виповнитися рівно 100 років. На
подію прийшли десятки шанувальників об-
разотворчого мистецтва і, зокрема, творчості
Наталії Сіми-Павлишин.
З щирими словами вітань, побажаннями
до авторки виставки, що мала назву «Жінка
і море», зверталися представники влади, ко-
леги й мистецтвознавці.
Про
творчий шлях ужгородської худож-
ниці розповів директор музею Василь Коцан.
Ректорка Академії культури і мистецтв, про-
фесорка, заслужена працівниця культури
України, депутатка і голова постійної комісії
Закарпатської облради з питань культури,
молодіжної та інформаційної політики, фі-
зичної культури та спорту Наталія Шетеля
від імені голови Ради Романа
Сарая вручила мисткині
По-
чесну грамоту.
Такою ж відзнакою наго-
родив Наталію Сіму-Павли-
шин т.в.о.голови Закарпат-
ської ОДА-начальник ОВА
Мирослав Білецький. Вручив
цю нагороду директор де-
партаменту культури, заслу-
жений артист України Євген
Тищук.
Зі Львова на вернісаж
приїхали й поділилися дум-
ками про творчість пані
Наталії генеральний дирек
-
тор Національного музею
імені А.Шептицького Ігор
Кожан, а також заступниця з
наукової роботи Оксана Біла.
Про своєрідність, новаторство й водно-
час вірність традиціям закарпатської школи
живопису говорили голова Закарпатської
організації НСХУ, народний художник
України Борис Кузьма, мистецтвознавець,
заслужений працівник культури України
Михайло Сирохман, художник Олександр
Мондич. До вітань доєдналася
очільниця
секції декоративно-прикладного мистецтва
Закарпатської обласної організації НСХУ Ві-
кторія Кузьма.
Музичні вітання під час відкриття лину-
ли від віолончелістки, заслуженої артистки
України Діани Гавати.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Робота з серії «Жінка і море»
Мисткиню вітають (зліва направо) Наталія Шетеля,
Вікторія Кузьма і Борис Кузьма

25. Відлуння подійВідлуння подій
23
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
КОШИКИ З ІЗИ, БРИНДЗЯ З ЯСІНЯ…
Протягом двох днів, 7 та 8 вересня на базі
Національного музею народної архітектури
та побуту України, що в місцевості Пирогів
у Києві, відбувався фестиваль «Жива куль-
тура – живий світ» та Всеукраїнський форум
«Жива спадщина України». Організаційні
заходи щодо участі громад та носіїв елемен-
тів НКС Закарпаття у фестивалі здійснив
КЗ «Обласний організаційно-
методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради за сприяння департаменту культури
Закарпатської ОДА-ОВА.
Форум із міжнародним контекстом
Фестиваль відкрився подією, що мала
міжнародний контекст, адже в ній узяли
участь голова Бюро ЮНЕСКО в Україні
К’яра Децці Бардескі, а також директор Де-
партаменту антидискримінації Ради Євро-
Ольга Шпірь і Віра Вучкан приїхали з виробами ізянських майстрів
Ольга Шпірь і Галина Ломпарт – учасниці форуму

26. Відлуння подійВідлуння подій
24
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
пи (м. Страсбург) Галвард Горсет. У Всеукра-
їнському форумі «Жива спадщина Украї-
ни» також узяли участь міністр культури та
стратегічних комунікацій України Микола
Точицький, перший заступник міністра
Ростислав Карандеєв, голова комітету з На-
ціональної премії України ім. Т. Шевченка
Євген Нищук, керівники профільних під-
розділів більшості областей, відомі митці та
експерти
галузі.
На круглому столі форуму йшлося про
реалізацію політики з охорони НКС, закцен-
товано на необхідності обміну досвідом, а
також поширення знань про нематеріальну
культуру та внесення їх у навчальні програ-
ми закладів освіти.
Закарпатську область на форумі пред-
ставляли заступниця директора департа-
менту культури ОДА-ОВА Галина Ломпарт,
провідний методист КЗ «Обласний органі-
На сцені – учасники з Закарпаття на чолі з Галиною Ломпарт
Виробами з лози жваво цікавилися гості фестивалю

27. Відлуння подійВідлуння подій
25
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
заційно-методичний центр культури» За-
карпатської обласної ради Василь Бедзір,
начальниця управління культури, молоді і
спорту Хустської міської ради Ольга Шпірь.
З цікавістю вислухали думки учасників об-
говорення за круглим столом.
Надалі події в Національному музеї пе-
ремістилися на відкритий фестивальний
майданчик. Займаючи площу кілька гекта-
рів, він знаходиться поряд із
Співочим по-
лем, відомим з фестивалів, що їх влаштову-
вав співак Олег Скрипка.
Від самого ранку тут розташувалися, го-
туючи до показу свої експозиції, майстри з
17 областей України. Готові представити їхні
наробки, а саме елементи нематеріальної
культурної спадщини, які внесені до Наці-
онального реєстру елементів нематеріальної
культурної спадщини України.
Підвищена
увага
до творінь закарпатців
Тут радувало око все – вишиті рушники
й картини, одяг старовинного покрою, кера-
міка та вироби з глини – куманці, глечики
й тарелі, солом’яні брилі, різьба по дереву,
ляльки-мотанки… Багато що довелося по-
бачити вперше і це – незаперечне свідчення
багатства нематеріальної культури україн-
ців, її багатовікових традицій.
Закарпатська делегація на фестивалі,
представлена ізянами й ясінянцями, труди-
лася, як кажуть, у поті чола. Перші – старан-
но розставляючи на столи й полиці кілька-
сот кошиків, інші оригінальні вироби з лози,
другі – готуючи смачний банош на окремо-
му майданчику музею.
Про експозицію ізянців як таку, що вті-
лила в собі неймовірну
майстерність і живу
традицію, високо відгукнулися у розмові з
автором цих рядків генеральна директорка
музею Оксана Повякель, а також заступниця
генерального директора Ірина Батюк.
Такої ж думки були й гості фестивалю.
Підходили, з цікавістю розглядали, а потім і
купували кошики, підноси, хлібниці, абажу-
ри, скрині для одягу та інші вироби
з лози.
Два дні поспіль ізяни, поряд із багатьма
іншими учасниками фестивалю радували
і, не приховуємо, дивували відвідувачів сво-
їми виробами, умінням працювати з лозою.
В їхній експозиції – також унікальні вироби з
тієї збірки, яку готують для майбутнього му-
зею лозоплетіння в Ізі. Про це, зокрема, по-
відала голова старостинського округу
цього
села Ольга Пасулька.
Завідувачка клубу цього села Віра Вуч-
кан, яка проводить майстер-класи для моло-
ді й переселенців, доповнила: «У нас важко
знайти подвір’я, де б не плели кошики та
інші речі, призначені для домашнього вжит-
ку. Але є й ті, хто плете унікальні за складні-
стю,
за формами речі…».
Тим часом ясінянці робили свій гастро-
номічний внесок. Зготовлений ними банош
гідно представляв закарпатську кухню у так
званій харчовій локації. Тут кожен гість міг
прийти і за «дякую» отримати порцію смач-
ної гуцульської страви.
Разом із профільним міністром Миколою Точицьким Анатолій Павлюк

28. Відлуння подійВідлуння подій
26
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Разом із подякою –
запрошення приїхати знову
Учасники фестивалю – представники
ясінянської громади – староста села Чорна
Тиса Анатолій Павлюк, директорка сіль-
ського будинку культури Василина Теміць-
ка та директор будинку культури села Ква-
си Фрозіна Копилюк заспівали жартівливу
гуцульську пісню. Отримали в нагороду
хвилю аплодисментів глядачів.
Організатори фестивалю дякували за-
карпатцям за активну
участь у фестивалі.
Водночас майстри з Закарпаття отримали
запрошення приїхати знову через рік. Ба
більше, генеральна директорка Національ-
ного музею народної архітектури та побуту
Оксана Повякель зазначила, що в планах цієї
установи – налагодження постійних зв’язків
із Ізою для представлення виробів із лози в
постійній музейній експозиції.
Від’їзд із Музею
в Пироговому – дещо
сумний, але й обнадійливий. «Обіцяна ке-
рівницею можливість у майбутньому знову
демонструвати гостям Національного музею
майстерність наших народних майстрів дає
надію приїхати сюди знов і знов, – проко-
ментувала Віра Вучкан. – Я на цьому фести-
валі, вдруге, і сподіваюся, не востаннє».
Організована Міністерством культури
та стратегічних комунікацій України,
приу-
рочена до річниці Конвенції ЮНЕСКО про
охорону нематеріальної культурної спадщи-
ни подія, що відбулася в Пироговому, про-
демонструвала важливість культурних тра-
дицій для збереження національної іден-
тичності. Засвідчила єдність українського
народу в прагненні зберегти свої культурні
надбання.
Василь БЕДЗІР,
фото автора
Ольга Шпірь очолила групу
учасників із Хустської ОТГ
Фрозіна Копилюк, Анатолій Павлюк
та Василина Теміцька готують бриндзю
Віра Вучкан на фестивалі в Києві вже вдруге
Допомагав і завідувач сектором ООМЦК
Василь Бедзір

29. Відлуння подійВідлуння подій
27
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ПОВЕРНУЛИСЯ ПЕРЕМОЖЦЯМИ З БОЛГАРІЇ
Серпень видався багатим на події, в яких
брали участь вихованці родинного будинку
«Моя нова сім’я», що знаходиться в Ужгороді
на вул. Ф.Тіхого, 9. Без сумніву, найпомітні-
шою з них стала поїздка дітей – учасників
аматорського мистецтва до сонячної Бол-
гарії. Звідти вихованці будинку привезли
купу нагород, отриманих за вдалі виступи
на фестивалях.
Сонячна Болгарія: можливість,
що стала дійсністю
Задовго до літа керівництву цього закла-
ду, в якому виховуються понад дев’яносто
дітей зі складними долями – сиріт або на-
півсиріт, стало відомо про можливість поїха-
ти до Болгарії для участі в фестивалі юних
талантів. Запрошення надійшло від Міжна-
родного благодійного фонду «Соняшник»
на чолі з Аллою Горбуновою.
Ще з більшим старанням вдалися до ре-
петицій аматори – хореографічна та вокаль-
на групи, які існують у родинному домі від
самого початку його створення. Їхня творча
біографія розпочалася тридцять три роки
тому: у літописі творчих досягнень вихован-
ців «Моєї нової сім’ї» вписано сотні нагород
за
участь у різноманітних конкурсах, фести-
валях.
На репетиціях, що відбувалися по кілька
разів на тиждень, відшліфовували елементи
танців та вдосконалювали чистоту інтону-
вання. Заняття з юними вокалістами прово-
дила Ганна Стинич, танцівникам допомага-
ла вихованка родинного дому, нині студент-
ка другого курсу юридичного факультету
УжНУ Вікторія.
На завершальному етапі підготовки
до
фестивалю до репетицій запросили вете-
ранів хореографічного мистецтва, колиш-
ніх учасників народного ансамблю танцю
«Юність Закарпаття» Раїсу Новак і Михайла
Бабидорича. Вони охоче погодилися й на до-
брочинних засадах допомагали вдосконалю-
вати танцювальні елементи, чітко і граційно
рухатися.
Запланована поїздка до Болгарії ставала
ближчою, набувала все більш чітких обрисів.
Три гран-прі та кілька перших місць
Міжнародний благодійний фонд «Со-
няшник» другий рік поспіль сприяє закор-
донним поїздкам юних талантів з Ужгорода.
Торік за його підтримки відбулася незабутня
подорож до Туреччини, а в нинішньому – до
Чехії. Тепер на дітей чекала сонячна Болга-
рія…
Причорноморське місто Варна зустріла
юних аматорів заспокійливим
шумом хвиль,
легким погойдуванням човнів. Білосніжний
готель на узбережжі став домом для вісьмох
вихованців «Моєї нової сім’ї» та чотирьох до-
Посланці родинного будинку в Болгарії

30. Відлуння подійВідлуння подій
28
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
рослих, які входили до складу закарпатської
делегації, очолюваної керівницею родинно-
го будинку Валентиною Червоноокою, на
цілих десять днів. Здавалося, що потрапили
в казку.
І казково сприймалися ті події, що роз-
почалися невдовзі. А саме – напрочуд вдалі
виступи дітей із Ужгорода на творчому огля-
ді-конкурсі «Море Літо. Фестиваль».
Примітно, що він
проходив саме в той
день, коли Україна відзначала свято Неза-
лежності – 24 серпня. Відбувався у кількох
номінаціях. І в кожній таланти юних ужго-
родців не залишилися непоміченими. Ба
більше, вони привезли чимало нагород, се-
ред яких – вищого гатунку.
Зокрема, у змаганні з хореографії наші
юні земляки за танок «Аркан» вибороли
гран-
прі. По завершенні виступу юні танців-
ники підняли над своїми головами Держав-
ний стяг.
Вигуками «Браво!» й аплодисментами
нагородили юних танцюристів не лише гля-
дачі, а й члени журі, які повставали зі своїх
місць. Тож за виконання «Аркану», в якому
поєдналися гуцульська етнічна своєрідність
Михайло Бабидорич, Валентина Червоноока і вихованці родинного будинку
Володарі Гран-прі фестивалю

31. Відлуння подійВідлуння подій
29
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
і азарт, журі присудило танцівникам із «Моєї
нової сім’ї» гран-прі. З чудовим виступом
ужгородців привітав Генеральний консул
Болгарії в Україні.
Та цим успіхи вихованців родинного бу-
динку – учасників хореографічної групи не
обмежилися. На їхньому рахунку – й кілька
перших місць за інші виконані танці.
Ще успішними виступами відзначилися
вокалісти, яких
підготувала Ганна Стинич.
У їхньому активі – два гран-прі та кілька
перших місць.
Ужгородці узяли участь і в іншому фес-
тивалі – «Болгарські празници», що теж у мі-
сті Варна. Відтак їх запросили виступити у
місто Бальчик, у програмі 10-го Всесвітнього
форуму «Болгарська спадщина». Форум зі-
брав болгар із різних країн
світу. Хореогра-
фічний колектив показав гостям «Спадщи-
ни» танок «Гуцулка», і теж – на «біс»!.
Подяки линуть добродійникам…
Щасливі, засмаглі, оздоровлені, вихованці
родинного будинку «Моя нова сім’я» поверну-
лися до України. Ще більше зміцнилися в пе-
реконаннях, що людська доброта не має меж.
Адже їхня поїздка була б неможливою без до
-
бродійників. Тож щирі подяки адресують тим,
хто сприяв поїздці до Болгарії. Зокрема, гро-
мадській організації «Тач-проєкт» із міста Кор-
валіс (США) – побратима Ужгорода, ректорці
Східно-європейського слов’янського універ-
ситету Людмилі Несух, проректору Степану
Селменському, студен-
там цього вишу. А ще –
дорослим вихованцям
родинного будинку, які,
перейшовши на власні
крила, теж допомагали
– хто співучастю в підго-
товці художніх номерів,
а хто й фінансово. Їхні-
ми спільними зусилля-
ми поїздка з омріяної
перетворилася в щасли-
ву дійсність.
Василь БЕДЗІР
Фрагмент урочистого відкриття Одна з щасливих миттєвостей у Варні
Нагороди, привезені з Болгарії

32. Відлуння подійВідлуння подій
30
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ВІД СТАРОДАВНЬОГО ГОНЧАРСТВА –
ДО СУЧАСНОЇ КЕРАМІКИ
Виставка під назвою «Ке-
раміка Закарпаття: від тради-
ції до сучасності» 24 вересня
відкрилася в Закарпатському
музеї народної архітектури
та побуту. Її підготовлено
науковими співробітника-
ми ужгородського скансену
у співпраці з викладачами
Закарпатської академії мис-
тецтв, а також мистецтвоз-
навцем Михайлом Беленем.
На запрошення організаторів
на відкритті побували і пра-
цівники КЗ
«Обласний орга-
нізаційно-методичний центр
культури» Закарпатської об-
ласної ради.
З вітальним словом до
присутніх звернувся директор
департаменту культури За-
карпатської ОДА-ОВА, заслу-
жений артист України Євген
Тищук.
Директор музею, доктор
історичних наук Василь Коцан
повідомив, що в основі вистав-
ки лежить збірка гончарства,
сформована з власних фондів установи,
де
нараховує близько 1400 одиниць зберігання.
Для експозиції відібрано десяту частину
музейної колекції. До неї увійшли традицій-
на народна кераміка, авторські збірки робіт
народних майстрів-гончарів. Свій внесок
у експозицію виставки зробили і студенти
та випускники Закарпатської академії мис-
тецтв та Фахового коледжу імені
А.Ерделі. Загалом представлено
165 творів.
Вироби з
музейної колекції
демонструють найбільш відомі
гончарні осередки Закарпаття
ХХ століття. Це – глечики, гор-
щики, тарілки, миски, чашки
з більшості районів Закарпат-
тя. Виділяються твори майстрів
Михайла та Івана Галасів, Васи-
ля Газдика та Ганни Кушнірен-
ко з села Вільхівка Іршавського,
Федора Сідея з села Дубовинка
Виноградівського районів, Ми-
хайла Лемка з
міста Хуст. Сучасні
майстри представлені роботами
Олександра Дворака з міста Ір-
шава, Ендре Гіді з села Велика
Працівники ООМЦК Олена Ваш і Марина Офіцинська
Глечики зберігають традиційну народну орнаментику

33. Відлуння подійВідлуння подій
31
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Добронь і Магдалини Пуглик-Белень з Не-
вицького на Ужгородщині.
Про те, що гончарство веде свою історію
з незапам’ятних часів і стоїть біля витоків
сучасного образотворчого мистецтва, зокре-
ма, кераміки говорили на відкритті ректор
Закарпатської академії мистецтв, доктор
мистецтвознавства Михайло Приймич, за-
відувач кафедри декоративно-прикладного
мистецтва, кандидат мистецтвознавства Ро
-
ман Пилип.
Голова Закарпатської організації Націо-
нальної спілки художників України, народ-
ний художник України Борис Кузьма під-
креслив особливу функцію гончарства у
збереженні традицій народної культури. За
його словами, значна роль належить мис-
тецьким навчальним закладам Закарпаття,
в яких формується молода генерація.
Присутність на відкритті багатьох сту-
дентів Коледжу мистецтв
ім. А.Ерделі та За-
карпатської академії мистецтв підкреслила
їхню зацікавленість творенням із природ-
ним матеріалом – глиною. Як підкреслив
ректор мистецького вишу Михайло При-
ймич, для оволодіння мистецтвом кераміки
у стінах академії і коледжу є весь необхідний
інтрументарій.
Відомий скульптор-монументаліст, ху-
дожник, графік Михайло Белень представив
власну колекцію гончарних виробів
, сфор-
мовану з рідкісних взірців посуду. В її основі
– вироби ХІХ століття.
Оглядаючи експонати, учасники від-
криття дякували організаторам за вимогли-
вий підхід до її формування, виявлені смак і
професійність.
До слова, у 2017 році з нагоди Дня Не-
залежності України
працівники КЗ «Об-
ласний організа-
ційно-методичний
центр культури» За
-
карпатської обласної
ради організували
і презентували ви-
ставку робіт кера-
містів і гончарів під
символічною наз-
вою «Народжена у
вогні». Це була пер-
ша виставка з часів
проголошення не-
залежності, яка так
масштабно і повно
репрезентувала го-
нчарство нашого
краю.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Декоративна вставка Людмили Яшкіної
«Грай, музико, грай»
Набір керамічних виробів «Спогади про море» Бернадет Андялошій

34. Відлуння подійВідлуння подій
32
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ПОЄДНАЛА В СОБІ ХУДОЖНИЦЮ
Й БАГАТОДІТНУ МАТІР
«Кольорові подорожі» – такою
поетичною назвою зустрічала гляда-
чів на своїй ювілейній виставці, влаш-
тованій до 50-річчя, членкиня Націо-
нальної спілки художників України
Світлана Кирлик. Вернісаж із тридця-
ти живописних полотен відкрився 27
вересня в галереї «Ужгород».
З відкриттям виставки та з днем
народження авторку полотен приві-
тав голова Закарпатської організації
Національної
спілки художників
України, народний художник Укра-
їни Борис Кузьма. Вручив вітальний
лист від голови Національної спіл-
ки художників України Костянтина
Чернявського. Зазначив, що ювіляр-
ка, перебуваючи в активних твор-
чих пошуках, є однією з найактивні-
ших членів спілчанської організації.
Творче зростання мисткині зумовлене й її
регулярною участю в пленерах, інших захо
-
дах Спілки, на яких переймає досвід й умін-
ня колег, нарощує свій творчий потенціал.
Борис Кузьма додав, що пані Світлана
багато встигає і в щоденному житті. Вона є
матір›ю п’ятьох дітей, які зростають вихова-
ними, свідомими громадянами рідної краї-
ни. Голова обласної Спілки побажав ювіляр-
ці подальшого творчого
зростання, щастя й
благополуччя.
Вітання від в.о. голови Закарпатської
ОДА-начальника ОВА Мирослава Білецько-
го передав директор департаменту культури,
заслужений артист України Євген Тищук. Він
вручив художниці Почесну грамоту Закарпат-
ської облдержадміністрації, в якій відзначено
вагомий особистий внесок Світлани Кирлик
у розвиток образотворчого мистецтва Закар-
паття, активну виставкову діяльність, високий

професіоналізм та з нагоди 50-річного ювілею.
Голова образотворчої секції Закарпат-
ської обласної організації НСХУ, за-
служений художник України Василь
Вовчок відзначив особливості твор-
чої манери художниці: на її полотнах
камерність поєднується зі свіжістю
сприймання довколишнього світу, со-
ковитістю барв, просторовістю. А ще
для її робіт характерні оптимізм, умін-
ня побачити
красу в усьому, що її ото-
чує. Про це свідчать усі представлені
на виставці роботи авторки.
Світлана Кирлик не стримувала
емоцій. Художниця щиро дякувала ко-
легам за довір’я, а також за їхню допо-
могу в підготовці до виставки. Авторка
вернісажу знайшла теплі слова усім
гостям виставки, яких прийшло бага-
то
, і не лише з мистецького кола.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Світлана Кирлик приймала поздоровлення
з відкриттям виставки
Разом із директором департаменту культури
Закарпатської ОДА-ОВА, заслуженим артистом
України Євгеном Тищуком і головою Закарпатської
облорганізації НСХУ, народним художником України
Борисом Кузьмою

35. Відлуння подійВідлуння подій
33
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ПОКИ ІСНУЄ КУЛЬТУРА, ІСНУЄ УКРАЇНА
Знову настав той день, коли Ужгород ві-
тав гостей і учасників культурно-мистець-
кого проєкту «Жива спадщина». Зокрема, 6
жовтня КЗ «Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури» Закарпатської об-
ласної ради разом із Закарпатським музеєм
народної архітектури та побуту здійснили
його третій рік поспіль.
В ужгородському скансені знову –
«Жива спадщина»
Навіть
небо цього дня розщедрилося,
порадувавши, попри несприятливий про-
гноз, теплою бездощовою погодою. Святково
оформлений імпровізований концертний
майданчик, розміщений біля садиби «Корч-
ма», в передобідній час оточили тісні ряди
глядачів. Це і гості Ужгорода, і туристи, і самі
ужгородці, які на прикладах минулих двох
років знають, що їх чекають незабутні вражен-
ня
від дійства, яке розгортатиметься у них на
очах.
Розпочинаючи програму, ведуча Тетяна
Волошин розповідала: «Культурно-мистець-
кий проєкт «Жива спадщина» народився у
2022-му, в рік повномасштабного вторгнення
росії на нашу землю. Боротьба за Україну,
її незалежність та суверенітет триває й досі.
Триває вона і за ідентичність українців, яку
прагне зруйнувати
ворог. Тому варто пам’я-
тати, що поки існує українська культура – іс-
нує Україна».
Ведуча запропонувала згадати всіх тих,
хто ціною власного життя подарував нам
майбутнє, і вшанувати хвилиною мовчання
полеглих захисників України. Ведуча нага-
дала, що під час проєкту всі гості можуть
долучитися до збирання коштів, які будуть
передані 128-
й окремій гірсько-штурмовій
Закарпатській бригаді.
З привітаннями до присутніх звернули-
ся директор департаменту культури Закар-
патської обласної державної адміністрації
– обласної військової адміністрації, заслу-
жений артист України Євген Тищук, в.о.
директора КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» Закарпатської
обласної ради, заслужена працівниця куль-
тури України Ганна Дрогальчук, директор
Закарпатського музею народної архітектури
та побуту Василь Коцан, а також голова За-
карпатської обласної профспілкової органі-
зації працівників культури, заслужена пра-
цівниця культури України Наталія Товтин.
Голос трембіти розпочав
сценічне дійство
Про початок дійства, що відбувалося на
сцені, сповістили звуки трембіти, в яку загув
Відкриває подію в.о. директора ООМЦК Ганна Дрогальчук

36. Відлуння подійВідлуння подій
34
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Олекса Бойчук - учасник народного аматор-
ського оркестру гуцульських інструментів
будинку культури села Кваси Ясінянської
селищної ради. Надовго заволодів увагою
глядачів народний аматорський ансамбль
пісні і танцю «Лісоруб» Великобичківського
будинку культури, очолюваний заслуженим
працівником культури України Володими-
ром Шепетою. Колектив виконав низку ін-
струментальних композицій, гуцульські піс-
ні в супроводі оркестру.
Відтак
увагу глядачів перехопив народ-
ний аматорський фольклорний ансамбль
«Іршава» Іршавського міського будинку
культури (керівник – заслужена працівниця
культури України Надія Гудь).
А от народний аматорський фольклор-
но-етнографічний ансамбль «Лемківчанка»
Працівники ООМЦК Костянтин Ковган,
Олена Ваш і Марина Офіцинська
Завідувачка методичним кабінетом ООМЦК
Тетяна Волошин – ведуча дійства
Віра Вучкан і Ольга Пасулька з Ізи
влаштували виставку виробів із лози
Заслужена майстриня народної творчості
України Людмила Губаль (справа), майстрині
Ольга Ловга (в центрі) та Любов Матіко

37. Відлуння подійВідлуння подій
35
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
будинку культури села Зарічово - філії Цен-
тру культури і дозвілля Перечинської місь-
кої ради (керівниця Любов Деяк) запропону-
вав подивитися обряд вінкоплетіння. Давня
весільна традиція цього села внесена до об-
ласного переліку елементів нематеріальної
культурної спадщини (НКС).
Привезли і бриндзю,
і сливовий леквар
До проєкту долучилися громади, на
теренах яких зареєстровані
елементи не-
матеріальної культурної спадщини, вне-
сені до Національного й обласного пере-
ліків, а також ті, котрі готуються до такого
кроку.
Зокрема, традиції приго-
тування гуцульської бриндзі
та «Свята міри» демонстрували
гості з Ясінянської територі-
альної громади. Приїхали до
Ужгорода разом зі старостою
села Чорна Тиса цієї громади
Анатолієм Павлюком. У
«деле-
гації» добре знайомі за числен-
ними фестивалями обличчя
– директорок будинків куль-
тури сіл Чорна Тиса та Кваси
Василини Теміцької і Фрозіни
Копилюк.
Культурну спадщину у ви-
гляді елементів, внесених до
Національного переліку, де-
монстрували на святі носії тра-
дицій із сіл Геча, що в складі Берегівської, та
Іза, що
в складі Хустської громад. Їхні пред-
ставники демонстрували «Сливовий лек-
вар» й «Ізянське лозоплетіння».
В одному місці відвідувачі могли оціни-
ти смак солодкого варива зі слив, яке приго-
тували й привезли з собою гечанські ґаздині
на чолі зі старостою села Андрієм Меште-
ром.
В іншому – помилуватися неймовірною
майстерністю виробів із
лози. Традиції ізян-
ців разом із начальницею управління куль-
тури, молоді та спорту Хустської міської ради
Ольгою Шпірь демонстрували староста Ізи
Ольга Пасулька й директорка сільського бу-
динку культури Віра Вучкан.
Учасники ансамблю «Руменок» разом із організаторами дійства
Михайло Вігула, Олег Бурса, Микола Мовнар

38. Відлуння подійВідлуння подій
36
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Їхні традиції –
в обласному переліку НКС
На свято приїхали й носії нематеріальної
культурної спадщини, які зареєстрували еле-
менти до обласного переліку НКС. Гості з села
Черна, що входить до Королівської громади
Берегівського району, пропонували всім охо-
чим скуштувати смак чернянської начанки.
Аматори культури з села Хижа цієї ж
громади продемонстрували яскраві
епізо-
ди весілля в програмі «Хижанська свальба»
– елемента з обласного переліку НКС. Ке-
рівниця народного аматорського фольклор-
ного ансамблю «Хижанські візерунки» сіль-
ського будинку культури Ірина Турцанаш
змогла передати неповторність
цього обряду.
І знову-ж-таки чернянці
порадували шанувальників
декоративно-прикладного мис-
тецтва. Вони показали вишука-
ні зразки елемента, зареєстро-
ваного в обласному переліку
НКС, «Художньо-перебірливе
ткацтво».
Ще дві громади презенту-
вали елементи з цього ж пере-
ліку. Зокрема, Керецьківська оз-
найомлювала з «Лисичівським
ковальством», а Великобичків-
ська – з «Бичківським медяни-
ком». Багато говорить той факт,
що учасників із Керецьок і Вели-
кого Бичкова очолювали керівники цих гро-
мад Михайло
Мушка та Олег Бурса.
А от учасники з села Річка, очолювані
керівницею КС «Центр культури і дозвілля»
Пилипецької ОТГ Вікторією Янчик, демон-
стрували пухнасті дива Верховини – гуні. Ці
вироби з вовни внесені до всеукраїнського
переліку НКС.
Претенденти на потрапляння
до обласного реєстру
Цього разу до Ужгорода приїхали й пред-
ставники громад,
які у найближчий час ініці-
юватимуть внесення своїх елементів НКС до
обласного переліку. Зокрема, гості з Великого
Працівники культури сіл Черна і Хижа
представили елементи НКС
На сцені – народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб»

39. Відлуння подійВідлуння подій
37
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Бичкова планують зробити це стосовно тра-
диційної місцевої страви – голубців. Раніше в
цьому селищі що два роки проводили фести-
валь «Бичківські голубці», і зрозуміло, що їх
готують особливо смачними. З різними на-
чинками, розміром з мізинець...
Так само ґаздині, носії елементів НКС Те-
тяна Тотар, Ірина Росоха та Марта Ігнатишин
з
Королівської громади, яку очолює і разом
із її представниками прибув до Ужгорода го-
лова Антон Чейпеш, пригощали «Волоськи-
ми голубцями». Про особливості приготу-
вання цієї страви з готовністю розповідав на
«Живій спадщині» постійний учасник цьо-
го культурно-мистецького проєкту Василь
Івашко. «До 1960 року рис на Закарпатті не
використовували, а лише
кукурудзяне бо-
рошно, пшоно чи інші сипучі продукти. В
нас, у Черній, до начинки голубців додавали
волоські горіхи, звідки й пішла ця назва».
Цікавою є й історія іншого продукту,
який чернянці планують зареєструвати в
обласному переліку НКС – «Хліб, збагаче-
ний кремнієм». «На теренах села є поклади
глини, збагаченої кремнієм. Споконвіків
у
хліб, який тут готують, додавали крихіт-
ку цього природного мінералу. Не знаючи,
що в ХХІ столітті кристали з цього мінералу
складатимуть основу сучасної комп’ютерної
техніки, його додавали в тісто під час приго-
тування хліба. Відтак ми маємо такий хліб,
який можна назвати цілющим. Бо в цьому
переконує столітня практика
його спожи-
вання», – додав Василь Івашко.
При цьому завідувач музей-майстер-
ні ткацтва, що при Чернянському будинку
культури, Василь Івашко висловив здивуван-
ня з того, що цінними елементами культу-
ри, представленими на «Живій спадщині»,
не зацікавилися дослідники, науковці й
практики з освітніх закладів, а також кафе та
ресторанів. «Є цінний
досвід, накопичений
нашими попередниками, і дивно, що ніхто
з тих, хто розвиває сучасну науку й практи-
ку, не прийшов і не поцікавився рецептурою
страв. Можливо, запропонували б і практич-
не втілення деяких речей у виробництво».
Тим часом на сцені…
На майданчику зі сценою перед гляда-
чами продовжували виступати учасники
концертної програми
. Це і народний ама-
торський фольклорний колектив «Лисичан-
ка» (керівник Надія Пупена) будинку куль-
тури села Лисичово Керецьківської сільської
та аматорський фольклорний колектив
«Нанківчанка» (Мирослава Попович) будин-
ку культури села Нанково Хустської міської
ради. Їхню естафету перейняли найменші
учасники – фольклорний ансамбль «Верхо-
виночка» Довжанської школи мистецтв (ке-
рівник Тетяна Косик
).
Неймовірний інтерес у гостей свята, осо-
бливо серед жителів із інших регіонів України
– внутрішньо переміщених осіб – викликали
виступи колективів, що представляли націо-
нальні спільноти Закарпаття. Ними були хо-
Хореографічний колектив Бенянського будинку культури

40. Відлуння подійВідлуння подій
38
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
реографічний колектив Бенянського будинку
культури – філії Центру культури та дозвілля
Берегівської міської ради. Багато років поспіль
з юними танцівниками займається, вкладаю-
чи всю любов і сили, Єлизавета Голожай).
Те ж саме можна стверджувати щодо
Ольги Бобак, керівниці народного аматор-
ського вокального ансамблю «Руменок»
будинку культури селища Середнє. У ви-
конанні цього
колективу глядачі побачили
дійство винобрання. Учасниці колективу
виконали низку словацьких пісень і танців.
Румунські народні традиції в танцях
продемонстрував хореографічний колектив
«Апшіца» Нижньоапшанської школи мис-
тецтв Солотвинської селищної ради (керів-
ниця Марія Лаврюк).
А завершальний акорд у сценічному
дійстві зробив народний аматорський ор-
кестр гуцульських інструментів будинку
культури села Кваси
Ясінянської селищ-
ної ради. Керівниця Фрозіна Шевчук ра-
зом із оркестрантами допомогла відчути
всю красу гуцульських мелодій.
Віриться, що «Жива спадщина», яка і
розважила, і додала настрою, нових знань
гостям ужгородського скансену, збережеть-
ся в щорічному культурно-мистецькому
календарі Закарпаття. Всі, з ким довелося
розмовляти, висловлювали бажання знову
зустрітися в
проєкті через рік.
Василь БЕДЗІР
Фото автора і Марини ОФІЦИНСЬКОЇ
Хореографічний колектив «Апшіца» Нижньоапшанської школи мистецтв
Солотвинської селищної ради
Естафету підхопив народний аматорський фольклорний ансамбль «Іршава»

41. Відлуння подійВідлуння подій
39
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ДЕБЮТ ЮНОЇ ХУДОЖНИЦІ
Виставку 16-річної Таїсії Білецької, що
має назву «Контраверсії», 10 жовтня відкрито
в Закарпатському обласному краєзнавчому
музеї імені Тиводара Легоцького.
Ці з 17 живописних полотен Таїсія ство-
рила у розпал російсько-української війни.
Ідеї й теми, за які авторка береться і їх ви-
рішує, безпосередньо пов’язані з воєнними
подіями, та викликані ними переживання
-
ми.
Таїсія Білецька навчалася в Ужгород-
ській школі мистецтв, яку закінчила за
напрямком «образотворче мистецтво». «Я
не вважаю себе професійною художни-
цею, не претендую на бездоганну побудо-
ву композицій та поєднання кольорів, на
створення нових концепцій чи на якусь
довершеність, адже я звичайна дівчина зі
звичними переживаннями. І малювання –
це
тільки частинка мого самовираження.
Деякі картини мають закладений сенс, де-
які і свою складну історію. Те, що я хочу
донести цією виставкою, то це, насамперед,
емоції, – розповідала під час відкриття ви-
ставки юна художниця. – А оскільки емоції
є у кожного і виявляються вони по-різному,
то я щиро вітатиму всі запитання
й крити-
ку».
Продовжуючи, авторка виставки дода-
ла, що малювання – це її мовчазна поезія,
в якій кожна деталь стає відлунням пере-
живань.
«Більшість моїх робіт пов’язані з сьо-
годенням і показують весь спектр емоцій,
Таїсія Білецька - авторка персональної виставки
З батьками і директоркою музею Ольгою Шумовською

42. Відлуння подійВідлуння подій
40
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
які щодня спалахують у мені паралельно
із усвідомленням життя в час війни. Іноді
слів бракує, щоб передати ту ненависть,
розчарування, надію, страх, сприйняття,
ігнорування, пристрасть... Та, принаймні,
я можу десь приховати це в моїх картинах.
Сподіваюсь кожен зможе віднайти і свої
думки, переживання у цих роботах», – ре-
зюмувала Таїсія Білецька.
Батьки
дівчини розповідають, що шлях
до цієї виставки був непростий. Таїсія біль-
шу частину свого шляху як майбутня ху-
дожниця пройшла самостійно і не корила-
ся рамкам, які перед нею часом виставляли
вчителі. Вона шукала власний стиль, не
боялася творчих мук, тих самих мук, що
знайомі кожному, хто створює щось нове.
У доброму сенсі, у цих муках і народилася
виставка, яку ми бачимо сьогодні. Кожна
картина – це результат пошуку, пережи-
вань, внутрішніх битв і перемог. У її до-
робку були роботи, які вона переробляла
тричі, а були й такі, яким не судилося по-
трапити на розсуд глядача...
«Представлення юною авторкою сучас-
ного мистецтва у музеї, який береже нашу
історію і старовину, це своєрідна контра-
версійність. Ми систематично підтри-
муємо молодих авторів і даємо їм мож-
ливість вийти зі своїми роботами на
широкий загал, адже музей відвідують
не лише жителі України. Я вважаю, що
такий творчий голос нашої молоді має
бути почутим і
нам приємно, що ми
можемо долучитися до цього процесу»,
– сказала під час презентації директор-
ка Закарпатського краєзнавчого музею
імені Тиводара Легоцького Ольга Шу-
мовська.
Авторку у її починаннях прийшли
підтримати рідні, друзі й мистецтвоз-
навці, а також знані художники. Остан-
ні зазначали про досить високий рівень
робіт, вдумливий підхід авторки
до ви-
рішення творчих завдань. Усі присутні
бажали Таїсії не втрачати творчого за-
палу, і рухатися далі.
Виставка триватиме до кінця жовт-
ня, тож тепер усі, хто в цей час завітає до
залів музею, зможуть заразом оглянути
і сповнені емоціями, відверті в сприй-
манні довколишнього світу полотна
юної Таїсії Білецької.
Володимир МИШАНИЧ
Фото Міли ХОРОШИЛОВОЇ
Зацікавлена розмова з журналістом
Володимиром Мишаничем
Одна з робіт юної художниці

43. Відлуння подійВідлуння подій
41
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
В УЖГОРОДІ ЗНОВУ – «ЧЕРВОНА РУТА»
Велика зала Закарпатської обласної фі-
лармонії 19 жовтня приймала учасників об-
ласного відбіркового конкурсу ХVІІ Всеукра-
їнського фестивалю сучасної пісні та попу-
лярної музики «Червона рута».
Нова якість сучасної української пісні
та популярної музики
Ця подія – більше, ніж просто музичний
конкурс. «Червона рута» є однією з найяскра-
віших сторінок історії української музичної

культури.
Ось уже 35 років фестиваль, який упер-
ше відбувя в 1990-му, об›єднує таланти з усіх
куточків країни, ставши символом націо-
нального відродження та української неза-
лежності.
«Червона рута» поклала початок новій
якості сучасної української пісні та популяр-
ної музики. І хоча відтоді минуло багато ро-
ків, дух і значення
цього пісенного конкурсу
залишаються актуальними донині.
Війна в Україні доводить, що все україн-
ське й українців знищують саме через те, що
вони відтворюють та створюють нові форми
української культури, виокремлюють себе
від культури держави-агресора. Тому фести-
валь актуальний, як ніколи. Бо пробуджу-
ють патріотичні почуття, прищеплює любов
до рідної
землі, об’єднує людей довкола на-
ціональних цінностей, що плекалися століт-
тями.
Привітали учасників і гостей
Привітали учасників обласного відбірко-
вого конкурсу, побажавши їм здорової конку-
ренції поважні гості й представник організа-
тора. Це, зокрема, заступниця директора де-
партаменту культури Закарпатської обласної
державної адміністрації - обласної військової
адміністрації Галина Ломпарт, виконавчий
директор
ХVІІ Всеукраїнського фестивалю
сучасної пісні та популярної музики «Черво-
на рута» Мирослав Мельник, в.о. директора
комунального закладу «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» Закар-
патської обласної ради, заслужена працівни-
ця культури України Ганна Дрогальчук.
Ведуча подякувала Збройним силам
України за можливість вчитися, працювати і
реалізовувати свої мрії, а всі
присутні вшану-
вали пам’ять Героїв, які віддали життя за не-
залежність, суверенітет і державну цілісність
України, хвилиною мовчання.
Цьогоріч конкурсантів оцінювали:
Мирослав Мельник – виконавчий ди-
ректор ХVІІ Всеукраїнського фестивалю су-
часної пісні та популярної музики «Червона
рута» (голова журі).
Михайло Вігула – викладач циклової ко-
місії «Народні інструменти» комунального
закладу «Ужгородський музичний фаховий
Журі фестивалю

44. Відлуння подійВідлуння подій
42
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
коледж імені Д.Є. Задора» Закарпатської об-
ласної ради, заслужений артист України.
Ганна Дрогальчук – в.о. директора кому-
нального закладу «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» Закарпат-
ської обласної ради, заслужена працівниця
культури України.
Валентина Зелінка – викладачка кафедри
«Музичне мистецтво» комунального закладу
вищої освіти «Академія культури і мистецтв»
Закарпатської обласної
ради, заслужена пра-
цівниця культури України.
Галина Ломпарт – заступниця директора
департаменту культури Закарпатської облас-
ної державної адміністрації – обласної вій-
ськової адміністрації.
Яна Садварій – солістка комунального
закладу культури «Заслужений академічний
Закарпатський народний хор» Закарпатської
обласної ради, викладач кафедри «Музич-
не мистецтво» комунального закладу вищої
освіти «Академія культури і мистецтв» Закар-
патської обласної
ради, заслужена артистка
України.
Маріанна Сухолова – викладачка ци-
клової комісії «Спів» комунального закладу
«Ужгородський музичний фаховий коледж
імені Д.Є. Задора» Закарпатської обласної
ради, доцент кафедри музичного мистецтва
Мукачівського державного університету, док-
тор філософії PhD, доцент, заслужена артист-
ка України.
Переможці й лауреати конкурсу
Конкурсанти змагалися у п’ятьох номіна-
ціях:
– популярна музика;
– український автентичний фольклор;
– акустична музика;
Олександра Мотиль Мирослава Майдич Олеся Андрушек
Валерія Попадинець Гурт «Каракулі»

45. Відлуння подійВідлуння подій
43
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
– інша музика;
– рок-музика.
Загалом у конкурсі взяли участь 52 кон-
курсанти.
Після обговорення журі
назвало переможців і резер-
вістів.
ПЕРЕМОЖЦІ
Номінація «ПОПУЛЯР-
НА МУЗИКА»
Олександра Мотиль,
м. Ужгород
Мирослава Майдич,
м. Ужгород
Олеся Андрушек, м. Пе-
речин
Номінація «УКРАЇН-
СЬКИЙ АВТЕНТИЧНИЙ
ФОЛЬКЛОР»
Валерія Попадинець, Авторська естрадна
студія Я.Садварій «RENA», м. Ужгород
Номінація «
РОК-МУЗИКА»
– Гурт «Відлік часу»
Корнута Каріна –
вокал, Маргіта Анаста-
сія – соло-гітара, Ольга
Трещак – бас-гітара, Ві-
кторія Борисова – удар-
ні.
– Народний ама-
торський музичний ес-
традний гурт «Con brio
music band» комуналь-
ного закладу «Ужгород-
ський міський центр до-
звілля – будинок куль-
тури» Ужгородської
міської ради.
– Гурт «Gravity
Religion» (м. Ужгород)
Зимомря
Олександр – вокал. Енінгі Еріх –
гітара. Лівак Юрій – ударні. Галашко Максим
– бас-гітара.
Номінація «Інша музика»
(Експериментальна музика)
«Каракулі», м. Ужго-
род
Гал Антон – гітара, во-
кал. Олег Осадчий – удар-
ні.
Офіційний гість
фестивалю «ЧЕРВОНА
РУТА–2025»
Гурт «Western
Wolves», м. Ужгород.
Щиро вітаємо всіх
учасників і бажаємо під-
корення нових творчих
вершин!
Текст і фото
Марини ОФІЦИНСЬКОЇ
Гурт «Відлік часу»
Гурт «Con brio music band»
Гурт «Gravity Religion»

46. Відлуння подійВідлуння подій
44
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
НАРОДНІ МАЙСТРИ ПРИМНОЖУЮТЬ
КРАСУ ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ
Виставка майстрів народної творчос-
ті під назвою «Джерело традицій», яку 24
жовтня влаштував КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» Закар-
патської обласної ради, додала ще й мис-
тецької краси золотій осені, що запанувала
в нашому краї. Виставку гостинно прийняв
у себе Закарпатський музей народної архі-
тектури та побуту.
«Народне мистецтво
є
невичерпним для нас»
Вітаючи гостей на відкритті, дирек-
тор музею, доктор історичних наук Василь
Коцан наголосив на важливості збережен-
ня традиційних ремесел і особливій ролі в
цьому народних майстрів. Успадкувавши
багатющі напрацювання в нематеріальній
Працівники ООМЦК – організатора виставки
Урочисте відкриття виставки «Джерело традицій»

47. Відлуння подійВідлуння подій
45
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
культурній спадщині, які перейшли від по-
передників, вони сьогодні дивують нас сво-
їм умінням, старанністю в передачі елемен-
тів НКС. І це – незважаючи на те, що в країні
йде війна з ворогом, який нещадно зазіхає на
культуру українців.
Про нездатність агресора знищити пра-
давні українські традиції в культурі, вір-
ність своїм
традиціям у ній закарпатських
майстрів мовила на відкритті заступниця
директора департаменту культури Закар-
патської ОДА-ОВА Галина Ломпарт. «На-
родне мистецтво є невичерпним для нас, бо
віками відшліфовувало традиції у колори-
ті, композиції, певних технічних моментах.
У цьому його особлива роль у збереженні
української ідентичності», – додала посадо-
виця.
Організаційно-методичний
центр
культури проводить виставки народних
майстрів регулярно, відшуковує цікаві нові
концепції, - зазначив викладач Закарпат-
Олена Сігетій – авторка вишуканих вишивок
Наталія Стегура виготовляє
сюжетні композиції з глини
Ганна Гайдук працює в різних техніках Ніна Малош розмальовує пляшки

48. Відлуння подійВідлуння подій
46
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ської академії мистецтв, кандидат мисте-
цтвознавства Роман Пилип. – Дуже добре,
що наші майстри бережуть традиції давніх
ремесел, і що роблять це з умінням і лю-
бов’ю. Водночас кожен привносить щось
своє, вкладаючи власне бачення. Тут ми
можемо побачити багато з того, що робить
наш край своєрідним регіоном, особливос-
тями у
народному ужитковому мистецтві.
Саме це цікавить туристів, усіх гостей За-
карпаття».
В.о. директора КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» Ган-
на Дрогальчук привернула увагу до дати,
яка наближається: 79-ї річниці з часу ство-
рення установи. Зупинившись коротко
на історії закладу, розповіла про відомих
особистостей, котрі керували ним у
різні
періоди існування. Нині в Центрі культу-
ри плідно працює заслужена майстриня
народної творчості України Наталія Сте-
гура.
Відомий скульптор-монументаліст, ху-
дожник, графік Михайло Белень наголосив
на важливості таких виставок, як сьогодніш-
ня, у збереженні «генетичного коду» україн-
ців: «У речах, які несуть у собі відголосок по-
колінь, пам’ятають
стиль і манери майстрів
минулих епох, ми відчуваємо глибину роду,
красу його творінь».
І показали, і про себе розказали
Про те, як готувалися до виставки, і яки-
ми бачать себе в колі народних майстрів
говорила Олена Сігетій. Вона подала на ви-
ставку вишиті в складних техніках сорочки.
Надалі, за її словами
планує досконало ово-
лодіти технікою макраме.
Про те, що вишиває з раннього дитин-
ства, а навчилася, спостерігаючи за роботою
дорослих майстринь у Великобичківському
промкомбінаті, розповідала Ганна Гайдук із
Ужгорода.
Організатор виставки – Обласний орга-
нізаційно-методичний центр культури – ви-
могливо підійшов до формування експози-
ції. Протягом двох днів у залі музею
над її
оформленням працювали Наталія Стегура,
Олена Ваш і Костянтин Ковган. У підсумку
глядачі можуть побачити твори як уже зга-
даних, так і багатьох інших майстрів. Серед
них – авторка ляльок-мотанок із Довгого
Анна Гайдук, Христина Гичка з села Річка
Пилипецької громади , яка виготовляє гуні,
витончені твори різьбярів Кінчів – батька
Михайла
з Міжгір’я й сина Віталія з Ужго-
рода. З кукурудзоплетінням ознайомлюють
роботи Ганни Дикун із селища Вишково од-
нойменної громади. Ужгородка Марія Дур-
кот демонструє високохудожні творіння з
бісеру.
Силянки з бісеру Марії Дуркот
Розмаїта вишивка Олени Балог

49. Відлуння подійВідлуння подій
47
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Палітра вражень і асоціацій
Хвилю асоціацій про життя-буття за-
карпатців у минулих часах будять жанрові
сценки, втілені в кераміці заслуженою майс-
тринею народної творчості України, ужго-
родкою Наталією Стегурою.
Вишивальниця з Часлівців, з одноймен-
ної громади на Ужгородщині Олена Балог
презентувала майстерно вишиті предмети
одягу, що його одягає наречена на
угорських
весіллях. А ось ужгородка Крістіна Негер -
декоративні вироби, вишиті в техніці валян-
ня вовною. Ніна Малош, яка теж із Ужгорода,
подала на суд глядачів художньо розписані
пляшки. Палітру творів народних майстрів,
без сумніву, збагатили й вироби лозопле-
тільників із села Іза Хустської громади.
Вишиті у традиційних узорах своєї міс-
цевості
скатертини представила на виставці
Холмківська громада, що на Ужгородщині.
Вишукані твори майстринь, які прикрасили
столи виставки, принесла організаторам спе-
ціаліст відділу культури цієї громади Іванна
Желізняк.
Килимарство на обласній виставці пред-
ставила майстриня, завідувачка Чомського
будинку культури-філії КЗ «Центр куль-
тури» Берегівської міської ради Ангела Ре-
шко-Папп. Виткані
на вертикальному вер-
статі з використанням кольорових стрічок, її
покрівці (доріжки) є притаманними цьому
регіонові. Ангела Людвигівна є постійною
учасницею районних і обласних виставок, її
ткацтво прикрашає інтер’єри Мукачівського
замку «Паланок».
Зацікавилися журналісти з США
На відкритті побували й журналісти, се-
ред яких представники засобу масової інфор-
мації з-за
кордону. Клер Харвідж і Кетті Давн
– кореспондентки Національного громадсько-
го радіо США, що є найбільшим медіа-ресур-
сом у цій країні. Їх супроводжує кореспондент
цього ЗМІ в Україні Ростислав Пелех.
Журналісти з США хочуть дізнатися
про традиції народного мистецтва Украї-
ни. Планують підготувати радіо- і телероз-
повіді про традиції в
цій галузі. У розмові з
в.о. директора ООМЦК Ганною Дрогальчук
дізналися про можливі адреси для творчих
відряджень у Закарпатській області. Надалі
звітуватимуть про свою роботу перед слуха-
чами й глядачами своєї країни.
Виставка «Джерело традицій» довго не
відпускала гостей від стендів, стелажів. Адже
в них – згусток творчої енергії, майстерності
кращих
представників народного мистецтва
Карпатського краю.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Ганна Дрогальчук і журналісти з США

50. Відлуння подійВідлуння подій
48
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ЗБАГАТИЛИСЯ ЗНАННЯМИ ПРО КОЛОЧАВУ
Працівники КЗ «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» на чолі
з в.о. директора Ганною Дрогальчук взяли
участь у відзначенні Днів чеської культури,
які щороку проходять на Закарпатті 29 жовт-
ня вони побували на в селі Колочава, що на
Хустщині. Це село відоме своїми давніми
міцними зв’язками з партнерами у Чеській

Республіці.
Святкові заходи у Колочаві зазвичай від-
буваються одночасно з Днями незалежнос-
ті Чеської Республіки. Цього разу у подіях
із нагоди Днів незалежності взяли активну
участь і працівники Обласного організацій-
но-методичного центру культури.
На початку гості з Ужгорода, серед яких
і голова Закарпатського товариства чеської
культури, кандидат історичних наук
Тетяна
Сергієнко, оглянули експозиції музею на-
родної архітектури «Старе село». Екскурсію
музеєм, який зберігає автентику минулих
часів, провела начальниця відділу туризму
й комунікацій Колочавської сіль-
ської ради Марія Шетеля. Вона ж
допомогла зблизька ознайомитися з
іншим музеєм – «Чеська школа».
Візит працівників Центру куль-
тури до Колочави, до яких доєднав-
ся журналіст
Віктор Дрогальчук,
поряд із відзначенням Днів чесь-
кої культури, мав ще одну мету.
Йдеться про сприяння місцевим
активістам з боку ООМЦК у вне-
сенні місцевої страви «кнедлі» до
регіонального переліку елементів
нематеріальної культурної спад-
щини України. Тож візит до Ко-
лочави став і творчою експедицією:
з вивчення й збирання матеріалів,
що дозволять поповнити перелік
елементів НКС.
Гості Колочави разом із господарями біля входу до музею «Старе село»
Кнедлі пропонують внести
до регіонального переліку елементів НКС

51. Відлуння подійВідлуння подій
49
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Відтак подальші події розгорталися в
корчмі «Четніцка станіца». Про те, що кнед-
лі є стравою, поширеною в Колочаві, і її із
задоволенням готують місцеві газдині, роз-
повіла власниця корчми Наталія Тумарець.
Кнедлі готують із різними інгредієнтами
– капустою, грибами, м’ясом. Пані Наталія
наголосила, що цю страву місцеві активісти
пропонують внести
до регіонального пере-
ліку НКС Закарпаття.
Відтак кухарі родинної корчми «Чет-
ніцка станіца» готували кнедлі, демон-
струючи процес на всіх етапах роботи. Ві-
део- та фотофіксацію приготування кнед-
ликів здійснювала завідувач сектору нема-
теріальної культурної спадщини ООМЦК
Олена Гайдук. Керівниця Обласного ор-
ганізаційно-методичного центру культу-
ри Ганна Дрогальчук розповіла, якою
має
бути послідовність дій для внесення стра-
ви до регіонального переліку НКС Закар-
паття. Під час дегустації цієї страви всі, хто
скуштував, відгукнулись про її високі сма-
кові якості.
Поряд із цим, гості «Четніцкої станіци»
взяли участь у майстер-класі з приготуван-
ня та дегустації страв чеської національної
кухні: першої –
супу «цибулячка», а також
другої – «вепрове коліно». Дегустування та-
кож супроводжувалося щонайкращими від-
гуками.
Голова Колочавської сільської ради Ва-
силь Худинець зазначив, що поширена серед
верховинців страва «колочавська ріплянка»
раніше вже внесена до регіонального перелі-
ку НКС України. «Тепер ставимо собі завдан-
ня досягти того, щоб «рі-
плянка» отримала про-
писку
і в Національному
переліку», – додав голова
ради.
Василь Худинець роз-
повів про дружні контакти,
які колочавці налагодили з
партнерами в Чеській Рес-
публіці. Дружба з ними
допомагає здійснювати
проєкти, в яких зацікавлені
обидві сторони, співпрацю-
вати в грантових програ-
мах і в кінцевому підсумку
– розвивати культуру і ту-
ризм у
громаді.
Марія ШЕТЕЛЯ
Фото Олени ГАЙДУК
Голова Колочавської ОТГ Василь Худинець
і очільниця обласного Товариства чеської
культури Тетяна Сергієнко
На екскурсії «Старим селом» (зліва направо) –
Марія Шетеля, Ганна Дрогальчук,
Віктор Дрогальчук, Тетяна Сергієнко
Гості з Ужгорода й господарі в музеї «Чеська школа»

52. Відлуння подійВідлуння подій
50
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ЗБИРАЄ ПЕРЛИНИ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ
В останній день жовтня Закарпатська
обласна універсальна наукова бібліотека ім.
Ф. Потушняка стала місцем зустрічі з Іваном
Хлантою, який презентував новий збірник
фольклорних записів – «Казки Закарпаття в
записах Івана Хланти».
Вишиванка – супутниця Івана Хланти
на зустрічах із читачами
Герой презентації, як завжди, привітний
і відкритий до спілкування, зустрічав і вітав
гостей книгозбірні
у святковій вишиванці.
Одягати її на подібних зустрічах – одна з
традицій, якої Іван Васильович дотримуєть-
ся під час зустрічей із читачами.
Таких зустрічей у цьому році відбулося
чимало в різних містах і селах. У творчих
відрядженнях Іван Васильович, провідний
методист КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» Закарпатської
обласної ради,
побував у місті Хуст і селі
Копашново однойменного району, в селі
Ставне, у Великому Березному на Ужгород-
щині…
Хвилююче прозвучав Духовний гімн
«Боже великий, єдиний» (слова Олександра
Кониського, музика Олександра Кошиця),
виконаний ансамблем церковного хору ка-
федрального храму апостола українського
Андрія Первозваного у місті Ужгород під ке-
рівництвом регента Марії
Жабляк.
У виконанні дуету «Вишеньки» у складі
Оксани Головні та Надії Балоги-Тотін про-
звучали закарпатські народні пісні.
Збірник казок – 24-й за рахунком
Модераторка презентації, завідувачка
відділом краєзнавства ЗОУНБ ім. Ф. Потуш-
няка Олеся Шелак розповіла про внесок Івана
Хланти у фольклорну скарбницю Закарпат-
тя й України, коротко озвучила його творчу
біографію. Зазначила, що Іван Васильович
– відомий фольклорист, літературознавець,
мистецтвознавець, бібліограф, журналіст, пе-
дагог, краєзнавець, просвітянин, провідний
методист відділу народної творчості та ама-
торського мистецтва комунального закладу
«Обласний організаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної ради.
Івана Хланту багато що виділяє з-поміж
записувачів фольклору різних часів. Взяти
хоча б те, що
книжки з його фольклорними
Працівники КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» й герой презентації

53. Відлуння подійВідлуння подій
51
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
записами виходять із дивовиж-
ною регулярністю. І це, поряд із
констатацією того факту, що не
кануть у Лету, а будуть збережені
для нащадків безцінні скарби на-
родної творчості, є ще й свідчен-
ням високої працездатності, ста-
ранності цього збирача й упоряд-
ника фольклорної спадщини.
Нова книжка, яку Іван Васи-
льович презентував
у цей день,
є одним із найґрунтовніших,
найбільших за обсягом видань
із казками, які коли-небудь вихо-
дили на Закарпатті й в Україні.
У книжці, що з’явилася друком у
видавництві «Патент», понад 600
сторінок. Вміщує 110 казок, запи-
саних у різні роки. А загалом – це
24-й за рахунком збірник казок,
який
упорядкував і видав провід-
ний український фольклорист.
Хто саме з оповідачів казок
потрапив у збірник? Про це на
старті презентації розповіла в.о.
директора КЗ «Обласний органі-
заційно-методичний центр культури» ЗОР,
заслужена працівниця культури України,
відповідальна за випуск книги Ганна Дро-
гальчук. «До цього великого збірника увійш-
ли казки,
записані Іваном Хлантою в різних
районах нашої області. Найбільше казок по-
дано від знаного казкаря Юрія Баняса. Є каз-
ки від Михайла Майора, Петра Куртанича,
Юрія Соляка. Унікальним явищем є те, що в
книжці вміщені й записи від жінок-казкарок.
Це Марія Андришин із Буштина, Христина
Роман із Драгова, Марія Алексанич
із Малої
Копані», – розповідала Ганна Василівна.
«Казка виховує любов до рідного краю,
формує національну свідомість, і в цьому її
особлива цінність. Усвідомлюючи це, Іван
Васильович дуже відповідально ставиться до
фольклорних записів і в цілому до справи,
якій присвятив своє життя, – продовжувала
директорка Центру культури Ганна Дро-
гальчук. – Додам, що ця
книга побачила
світ завдяки тому, що її упорядник знайшов
спонсора, який профінансував її видання.
Ним став Віктор Дук. Щороку Іван Хланта
радує нас новими книгами, які з’являються
у світ завдяки меценатам».
Ганна Василівна відзначила вдалі ілю-
страції казок, виконані знаними художника-
ми Василем Вовчком, Антоном Ковачем, Ми-
рославом Аронцем.
Вона привітала запису-
вача казок із новою книгою і побажала йому
подальших успіхів у фіксації й збереженні
фольклорної спадщини Карпатського краю.
Студенти перевтілилися
в казкових персонажів
Своїми думками про щойно видану
книжку казок Івана Хланти поділився док-
тор історичних наук, професор Ужгород-
ського національного університету, пись-
менник, журналіст Сергій Федака.
На вечорі
-презентації оригінальну літе-
ратурно-музичну композицію презентува-
ли студенти комунального закладу вищої
освіти «Академія культури та мистецтв» За-
карпатської обласної ради Андріана Мурс,
Владислава Козловець та Ілля Донецький.
Вони артистично продекламували вірші
«Дума про казку» Івана Гарастея, «У Копаш-
неві на згірку» Василя Вовчка та «Живе собі
поважний чоловік» Василя
Густі.
Іскрометністю й імпровізацією вразив
виступ студентів згаданого вишу, які взяли
на себе місію героїв, які зустрічаються в за-
писаних Іваном Хлантою казках. Використо-
вуючи маски із зображенням тварин, вони
вдало і з гумором доповнювали декламуван-
ня віршів.
Оксана Головня, Ганна Дрогальчук,
Іван Хланта, Надія Балога-Тотін

54. Відлуння подійВідлуння подій
52
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Взяв слово і режисер Закарпатського ака-
демічного обласного театру ляльок «Бавка»,
заслужений артист України Олександр Ку-
цик. «Як бджола мед, ви збираєте перлини
народної мудрості, – звернувся відомий те-
атральний режисер до Івана Хланти. – Бо
казка є джерелом моєї творчості і мого натх-
нення. Бо все життя ставлю вистави в театрі
за
казками в тім числі і Ваших збірок. Казка
– універсальний жанр, який поєднує в собі і
реалізм, і модернізм, і фантастичність, і аб-
сурдність. А головне – що з тим універсумом
після народження зустрічається дитина.
Казка є історією людства, через яку можна
вивчити народ. У ній – ідентичність, гумор,
історія, характер закарпатців. Дякуємо
вам і
бажаємо натхнення».
Співпраця з «Патентом» –
упродовж 32-ох років
Якщо переглянути книжки Івана Васи-
льовича, то не можна не помітити, що він
тісно співпрацює з ужгородським видавни-
цтвом «Патент». Перша його книжка, яка
побачила світ у цьому видавництві, був збір-
ник казок «Розумниця». І було це у 1992 році.
Отже, з
цим видавництвом Івана Васильови-
ча поєднують 32 роки. Загалом на «Патенті»
Іван Васильович опублікував понад 80 кни-
жок.
Тож цілком виправданим було запро-
шення до слова редактора і коректора ви-
давництва «Патент» Тетяни Лазоренко.
Виступ Тетяни Петрівни розкрив деталі
багаторічної співпраці Івана Хланти з цим
видавництвом, продемонстрував взаємне
бажання сторін підтримувати й
розвивати
зв’язки. За словами Тетяни Петрівни, за ос-
танні десять років співпраці з «Патентом»
видано понад два десятки книг цього авто-
ра.
Відтак слово взяв сам герой презента-
ції Іван Хланта. Його розповідь вмістила
багато цікавих епізодів, які траплялися на
довжелезному шляху збирача фольклору.
Цей шлях, розпочавшись ще в 60-і
роки ми-
нулого століття, триває по сьогодні. І одним
із найважливіших завдань фольклориста, за
його висновком, є видання зібраних ним ба-
гатств у вигляді книжок. Адже є ще чимало
невиданого, що чекає своєї черги. Справа –
за матеріальним чинником, в яке впираєть-
ся книговидання на сучасному етапі. Воно
здебільшого лягає на
плечі самих авторів,
і це стримує вихід у світ нових книг. А їх у
черзі на видання, за словами Івана Васильо-
вича, ще є чимало.
Сидять – Іван Хланта й Олеся Шелак, стоять – Марина Офіцинська і Микола Мовнар

55. Відлуння подійВідлуння подій
53
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
У своєму виступі Іван Хланта за-
гострив увагу на потребі записувати
фольклор різних жанрів, який ще про-
довжує побутувати на Закарпатті. «Й
несправедливо казати, що ці багатства
вже в минулому, мовляв, оповідачів не-
має. Вони є, потрібно лише знаходити
їх і вміти з ними працювати», - зазначив
фольклорист.
Герой презентації відповів на
чис-
ленні запитання, які стосувалися різ-
них аспектів його подвижницької праці.
Побажання – від рідного
колись вишу
На презентацію прийшли і сту-
денти філологічного факультету Ужго-
родського національного університету,
який свого часу закінчив (тоді – в статусі дер-
жавного) й Іван Хланта. З 1974 по 1982 роки
працював тут – спочатку асистентом, а потім
доцентом кафедри
української літератури.
Про те, чим живе філфак Ужгородського
національного університету, розповіла за-
ступник декана з виховної роботи цього фа-
культету Марта Демчик, яка прийшла разом
зі студентами. «Серед тем їхніх курсових,
бакалаврських робіт є і ті, що стосуються
аналізу фольклорних багатств нашого краю,
– сказала Марта Іванівна. – Хай Ваша зби-
ральницька
й дослідницька діяльність буде
прикладом патріотичного подвижництва,
яке заслуговує на гідне пошанування. З роси
й води Вам, Іване Васильовичу!»
Відтак у залі провідної обласної книгоз-
бірні прозвучало символічне козацьке «Мно-
гая літ».
Фінальним акордом презентації стали ко-
лективне фотографування та автограф від упо-
рядника, який отримали всі, хто придбав кни-
гу
«Казки Закарпаття в записах Івана Хланти».
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Сергій Федака й Іван Хланта
Олександр Куцик і студенти КЗВО «Академія культури і мистецтв» ЗОР

56. 54 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ТРАДИЦІЯ «МАЯЛІША » РОЗВИВАЄТЬСЯ
Всеукраїнський День працівни-
ків культури та майстрів народного
мистецтва в Холмківській громаді,
що на Ужгородщині, 7 листопада
відзначили презентацією проєкту
буклету «Маяліш». На запрошен-
ня голови Холмківської сільської
ради Тетяни Вачилі на святі з наго-
ди професійного свята побували в.о.
директора КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради
, заслу-
жена працівниця культури України
Ганна Дрогальчук та завідувач ін-
формаційно-редакційним сектором
відділу інноваційних програм та
культурно-мистецьких проєктів Ва-
силь Бедзір.
Святкова подія відбулася в бу-
динку культури села Сторожниця.
Ганна Дрогальчук подякувала амато-
рам цієї громади та начальниці від-
ділу культури Холмківської сільської
ради Лесі Дубенко за
активну участь
у заходах, які проводить Обласний
організаційно-методичний центр
культури.
На великому екрані будинку культу-
ри присутні переглянули уривок зі стріч-
ки, присвяченої народній традиції «Мая-
ліш». Ведуча Іванна Желізняк розповіла
про підготовку до видання буклету про
цю весняну народну традицію села Сто-
рожниця».
Ганна Дрогальчук, Іванна Желізняк,
Леся Дубенко, Василь Бедзір
Народний аматорський вокальний ансамбль «Ужанка»

57. Відлуння подійВідлуння подій
55
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Начальниця відділу культури Леся
Дубенко повідомила про плани громади
внести традицію «Маяліш» і до Національ-
ного переліку елементів нематеріальної
культурної спадщини. На сьогодні ця тра-
диція внесена до обласного переліку елемен-
тів НКС.
Народні аматорські вокальні колекти-
ви, зокрема «Арніка» (під керуванням Ві-
кторії Балог) і «Ужанка» (очолює Василина
Вовканич),
а також зразковий аматорський
хореографічний колектив «Наша файта»
(керівниця Мирослава Огразанська) висту-
пили з художніми номерами, які ввійшли
до кінострічки про «Маяліш». Акомпану-
вали аматорам учасниці народного ама-
торського інструментального ансамблю
«Рапсодія» (керують Аліна Гвоздь і Надія
Карпинець), акордеоніст Микола Бойко.
Свою пісенну майстерність продемон-
стрували й юні вокалістки - вихованці
му-
зичних шкіл, що діють на території Холм-
ківської сільської ради.
Іванна ЖЕЛІЗНЯК
Фото надані відділом культури
Холмківської сільської ради
На сцені – народний аматорський вокальний ансамбль «Арніка»
і зразковий аматорський хореографічний колектив «Наша файта»
Спільне фото учасників свята

58. Відлуння подійВідлуння подій
56
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ВІХА В ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ СВАЛЯВСЬКОЇ ОТГ
У Сваляві відзначили 65-річчя міського будинку культури
У місті над Латорицею День працівників
культури та майстрів народного мистецтва
України і 65-річчя міського Будинку культу-
ри відзначили 10 листопада.
Вшанувати місцевих працівників куль-
тури, які старанно готувалися до цього дня,
прийшли поважні особи - керуюча справа-
ми Закарпатської обласної ради Мирослава
Ливч, заступник Свалявського міського голо-
ви Іван Русин, начальник відділу освіти, мо-
лоді, спорту та культури Свалявської місько-
їмради Альона Куштан. Саме вони вручали
грамоти і подяки від Закарпатськоїобласної
ради та Свалявської міської ради. Грамотами
Будинку культури нагороджував сам дирек-
тор цього закладу Василь Плоскіна.
Під час урочистої частини грамотами і
подяками були нагороджені керівники ама-
Народний аматорський духовий оркестр «Гелікон» Свалявського БК, керівник Віталій Грабар
Фасад Свалявського Будинку культури з клубними закладами у сільській місцевості

59. Відлуння подійВідлуння подій
57
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
торських народних колективів, завідувачі
сільськими клубними закладами, що зна-
ходяться на території Свалявської міської
ради. Серед нагороджених – і колишні пра-
цівники культури, які сумлінно протягом
багатьох років трудилися в цій сфері.
Цей день запам’ятається учасникам і
гостям також грандіозним концертом. У
ньому взяли участь десять аматорських ко-
лективів і окремих
виконавців міського Бу-
динку культури. Це, зокрема, народний
аматорський хор духовної пісні ім. Миросла-
ва Чайковського (керівник Тетяна Шестак),
студія вільного стилю «Sky dance» (Вікторія
Палько), народний аматорський цирковий
колектив «Едельвейс» (Віктор Ясович), ан-
самбль «До-мі-солька» (Неля Алексанич),
народний аматорський фольклорний ко-
лектив «Свалявські музики» (Павло Личко),
народний аматорський театр (
Маріанна
Попович), солістки Оксана Штанько і Аліна
Хаустова, народний аматорський вокальний
ансамбль «Чарівниця» (Сніжана Ганінець),
літературно-пісенний ансамбль «Берегиня»
свалявських публічної бібліотеки та Будин-
ку культури (керівник Василь Циганин).
Концертну програму збагатили своїми
виступами творчі колективи й інших за-
кладів, що діють на території Свалявської
міської ради. Це, зокрема, народний аматор
-
ський Театр пісні «Соловейко» (Анастасія
Панаріна), народний естрадно-фольклор-
ний гурт «Швалбах» (Володимир Цанько),
вокальний ансамбль села Росош (Людмила
Шипович), ансамбль «Сонечко» Свалявсько-
го Будинку школяра (Тетяна Мартін).
Відзначення 65-річчя міського Будинку
культури стане пам’ятним і завдяки щедро-
сті спонсорів – депутата Закарпатської об-
ласної ради Володимира Суботовського, ге-
нерального директора ТОВ «Сузір’я» Павла
Ганинця та інших. Їхня співучасть у органі-
зації цієї події допомогла створити піднесе-
ну атмосферу, додала святу привабливості,
значущості в очах земляків-свалявців.
Анастасія ПАНАРІНА
Автор фото Микола ПОЦКО
Циркова студія «Едельвейс» Свалявського БК,
керівник Віктор Ясович
Народний аматорський літературно-пісенний ансамбль «Берегиня» Свалявського БК,
керівник Василь Циганин

60. Відлуння подійВідлуння подій
58
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
«МУЗИЧНА » КУЗНЯ – СЕЛО НЕРЕСНИЦЯ
У селі Нересниця Тячівського району
28 листопада на базі місцевої школи мис-
тецтв та молодіжного ХАБу відбувся облас-
ний семінар за участі викладачів мистець-
ких шкіл відділів народних інструментів.
Семінар пройшов згідно з планом ро-
боти кабінету початкової мистецької освіти
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради.
У ньому взяли
участь заступник дирек-
тора КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської облас-
ної ради, заслужений працівник культури
України Василь Барановський, завідувач
інформаційно-редакційного сектору цього
закладу Василь Бедзір, голова Нересницької
сільської ради Василь Гасинець, начальни-
ця відділу культури Нересницької сільської
ради Євгенія Церкуник, викладачка КЗ
«Ужгородський музичний фаховий коледж

імені Д.Є. Задора» Закарпатської обласної
ради Валентина Турлакова (онлайн).
Привітав учасників семінару директор
Нересницької школи мистецтв Володимир
Гудак.
Відкритий урок «Емоційно-образне ви-
конання творів. Розвиток художньо-образно-
го мислення учнів» з учнями Валерієм Цер-
куником та Андріаною Костевич для колег
провела викладачка Нересницької школи
мистецтв Вікторія Церкуник.
Голова Нересницької сільської ради Василь Гасинець (зліва)
і заступник директора ООМЦК Василь Барановський – учасники семінару
Вікторія Церкуник з учнем Валерієм Церкуником
Василь Барановський вітає Павла Михайля
з його успішним виступом

61. Відлуння подійВідлуння подій
59
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Під час уроку Вікторія Цер-
куник вміло й доречно викори-
стала сучасні методи викладан-
ня, у тому числі аудіовізуальні
засоби. До слова, учні бездоган-
но виконували завдання та від-
повідали на запитання.
На завершення уроку учні
школи показали невеликий
концерт, програму якого скла-
ли твори сучасних вітчизня-
них і зарубіжних авторів
. У
концерті також взяв участь
колишній випускник Нерес-
ницької школи мистецтв, нині
– студент ІІІ курсу Ужгородського музичного
фахового коледжу імені Д.Є. Задора Павло
Михайльо (викладач Валерія Турлакова). Він
продемонстрував високу майстерність гри на
акордеоні.
Фінальним акордом семінару стало від-
значення педагогів-ювілярів Тячівщини за
багаторічну педагогічну діяльність, сум-
лінне
виконання обов’язків, естетичне вихо-
вання учнів і молоді Почесними грамотами
департаменту культури Закарпатської ОДА-
ОВА, які вручив Василь Барановський.
Серед них: директор Тересвянської шко-
ли мистецтв Василь Гудак, директор Гани-
чівської школи мистецтв Олег Прийдун, за-
ступниця директора Тересвянської школи
мистецтв Оксана Тиводар.
Грамотою КЗ «Обласний організацій-
но-методичний
центр культури» Закарпат-
ської обласної ради нагороджений директор
Нересницької школи мистецтв Володимир
Гудак.
Вітання – переможцям
Наступного дня, 29 листопада, Павло
Михайльо, Валерій Церкуник та Лідія Удич
взяли участь у ІІ відкритому конкурсі гри на
народних інструментах імені Степана Мар-
тона, який проводився на базі Ужгородсько-
го музичного фахового коледжу імені Д.Є.
Задора.
Усі троє змагалися у номінації «Солісти».
Павло отримав найвищу відзнаку – Гран-прі
(викладач Валерія Турлакова). Перше місце
– Валерій Церкуник (викладач Валерія Цер-
куник), третє місце – Лідія Удич (викладач
Євгенія Церкуник).
Загалом у конкурсі демонстрували свої
вміння 72 учасники-солісти. Щиро вітаємо
талановиту молодь та викладачів. Бажаємо
нових творчих здобутків.
Марина
ОФІЦИНСЬКА
Фото Василя БЕДЗІРА
Інструментальний ансамбль учнів
Нересницької школи мистецтв
Спільне фото учасників семінару

62. Відлуння подійВідлуння подій
60
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ПОНАД 200 МАЛЮНКІВ ПРЕДСТАВЛЕНО
У КОНКУРСІ «ДО НАС ІДЕ МИКОЛАЙ »
У Закарпатському музеї народної ар-
хітектури та побуту 5 грудня відбулося
відкриття виставки-конкурсу образот-
ворчого мистецтва, в якому беруть участь
здобувачі мистецьких шкіл, «До нас іде
Миколай».
На вернісажі, який організував КЗ «Об-
ласний організаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної ради,
представлено понад 200 робіт із 37 мистець-
ких шкіл області.
Учасників відкриття привітали дирек-
тор департаменту культури Закарпатської
ОДА-ОВА, заслужений артист України
Євген Віталійович Тищук, в.о. директора
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради, заслужена працівниця культури Укра-
їни Ганна Василівна Дрогальчук, директор
КЗ «Закарпатський музей народної архітек-
тури та побуту» Закарпатської обласної ради
Василь Васильович Коцан та викладач
КЗ
«Ужгородська школа мистецтв» Ужгород-
ської міської ради, заслужений художник
України Василь Іванович Вовчок.
«Виставка «До нас іде Миколай» є сво-
єрідним підсумком року, що минає, і вод-
ночас розпочинає різдвяно-новорічний
цикл культурно-мистецьких заходів. Ди-
тячі роботи – це щирість, радість, доброта
і заповітні мрії. А мрія і
бажання зараз у
всіх одне – перемога, спокій і мир у краї-
ні», – наголосила у своєму виступі Ганна
Дрогальчук.
З музичним вітанням перед глядача-
ми виступив колядницький колектив КЗ
«Школа мистецтв Середнянської селищ-
ної ради Ужгородського району Закарпат-
ської області» (керівник Катерина Газуда).
Модератор заходу – завідувачка ме-
тодичного кабінету початкової мистець-
кої освіти Тетяна Волошин – розповіла
Василь Вовчок, Ганна Дрогальчук, Василь Коцан, Євген Тищук
Володарка Гран-прі Аліна Гаврило
і її викладачка Маріанна Гаврило

63. Відлуння подійВідлуння подій
61
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
про Чудотворця Миколая, про його добрі
справи та ознайомила присутніх із члена-
ми журі. Цьогоріч до його складу увійш-
ли:
– Вовчок Василь Іванович, викладач КЗ
«Ужгородська ШМ» Ужгородської міської
ради, заслужений художник України (голо-
ва журі);
– Волошин Тетяна Іванівна, завідувачка
методичного кабінету початкової мистець-
кої освіти КЗ «Обласний організаційно-
ме-
тодичний центр культури» Закарпатської
обласної ради;
– Дорош Віталій Карлович, директор КЗ
«Свалявська ШМ» Свалявської міської ради;
– Колесник Оксана Василівна, директор
КЗ «Мукачівська художня школа ім.М.Мун-
качі» Мукачівської міської ради;
– Стегура Наталія Іванівна, завідувачка
народного етнографічного музею КЗ «Об-
ласний організаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної ради
,
заслужена майстриня народної творчості
України.
А далі, як і годиться, до виставкової зали
завітав Святий Миколай і разом із помічни-
ками вручив подаруночки і дипломи пере-
можцям.
ГРАН-ПРІ
Категорія В
Гаврило Аліна
Виноградівська ШМ ім.Б.Бартока (викла-
дач Гаврило Маріанна Василівна)
Категорія А
І місце
– Логойда Юлія
Великолучківська ШМ (викладач
Мей-
сар Вівіана Оттілівна)
– Гаврило Яна
Виноградівська ШМ ім.Б.Бартока (викла-
дач Гаврило Маріанна Василівна)
ІІ місце
– Семен Поліна
Виноградівська ШМ ім.Б.Бартока (вкла-
дач Гаврило Маріанна Василівна)
– Пилип Михайло
Ясінянська ШМ (викладач Павлюк
Мар’яна)
– Паламарчук Марія
Мукачівська художня школа ім.М.Мун-
качі (викладач Кізман Кінга
Теодорівна)
ІІІ місце
– Гангур Даніель
Горінчівська ШМ (викладач Продан Ган-
на Юріївна)
– Етвеш Міллана
Вишківська ШМ (викладач Токар Ната-
лія Олександрівна)
– Гіга Кирил
Ільницька ДШМ (викладач Матіко Лю-
бов Рудольфівна)
– Мошак Анастасія
Мукачівська художня школа ім. М.Мун-
качі (викладач Гладинець Вікторія Вікторів-
на)
Колядницький колектив школи мистецтв Середнянської селищної ради

64. Відлуння подійВідлуння подій
62
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Категорія В
І місце
– Прокоп Олександра
Хустська ШМ (викладач Гриб Марина
Олександрівна)
– Токар Ольга
Мукачівська художня школа ім. М.Мун-
качі (викладач Іванчо Тетяна Романівна)
ІІ місце
– Горняк Любов
Білківська ДШМ (викладач Савко Зоря-
на Юріївна)
– Калинич Антоніна
Горінчівська ШМ (викладач Продан Ган-
на Юріївна)
– Декет Златослава
Дубівська ШМ (викладач Ребар Марія
)
ІІІ місце
– Таркані Вероніка
Велятинська ШМ (викладач Лавринко
Олександра Олександрівна)
– Рогач Крістіна
Батівська ШМ (викладач Деме Марія Фе-
дорівна)
– Волошин Євгенія
Ільницька ДШМ (викладач Матіко Лю-
бов Рудольфівна)
– Синичка Василина
Середнянська ШМ (викладач Кузик
Єлизавета Михайлівна)
Учасники відкриття, всі глядачі зазна-
чали очевидні творчі досягнення пере-
можців і, вітаєючи їх, бажали
подальшого
зростання їхньої майстерності. Звучали
й слова вдячності викладачам шкіл мис-
тецтв, які докладають багато зусиль для
естетичного розвитку, виховання юної
зміни. Організатори конкурсу запевнили,
що щорічний конкурс дитячих малюнків
«До нас їде Миколай» відбуватиметься й
надалі.
Марина ОФІЦИНСЬКА
Фото авторки
У гості до учасників виставки
завітав Святий Миколай
Експозиція викликала чималий інтерес

65. Відлуння подійВідлуння подій
63
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
РУШНИК ІЗ ГЛИБИННИМ ЗМІСТОМ
ПРИМАНДРУВАВ ДО ЗАКАРПАТТЯ
Міжнародний Рушник єднання «Цвіт
вишиванки», який започатковано ще у 2013-
му на Тернопільщині, цьогоріч побував на
Закарпатті. Тут його вишивали троє народ-
них майстринь серед яких і двоє працівниці
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради.
…Єднає українців усього світу
Ідея міжнародного рушника «Цвіт ви-
шиванки» постала завдяки однойменному
фестивалю в Тернопільській області. Зага-
лом це була спільна ініціатива керівництва
Всесвітньої української координаційної ради,
благодійного фонду «Цвіт вишиванки» та
Ліги підприємців «Українська справа».
Як зазначалося на брифінгу, що відбув-
ся 26 липня в Закарпатській облдержадмі-
ністрації, рушник єднання дотепер побував
у 13 областях України, а також у Києві, АР
Крим та в 9
країнах світу, в яких проживає ве-
лика українська діаспора.
Рушник вишивають на полотні завдов-
жки 12,5 метра, заввишки – 65 сантиметрів.
Завжди зазначають вишитою назву області
чи країни. Також в історію рушника впису-
ють символіку орнаменту й інформацію про
майстринь. З часом, обіцяють організатори,
буде видано українсько-англійський журнал
про історію рушника єднання, про
людей,
які долучилися до його створення. Також
планують випустити кінострічку про ман-
дрівку рушника світом.
Закарпаття прийняло естафету виши-
вання від Буковини. У день її приймання 26
липня закарпатці мали гостей із Чернівець-
кої й Тернопільської областей. Із музичним
привітанням для них виступив народний
аматорський ансамбль народної пісні «Розма-
рія» Обласного
організаційно-методичного
центру культури.
Директор Буковинського центру культу-
ри і мистецтва, голова Чернівецького облас-
ного осередку Національної спілки майстрів
народного мистецтва України, заслужений
діяч мистецтв України Микола Шкрібляк під
Розгорнули Рушник єднання на площі Театральна в Ужгороді
Закарпатський фрагмент Рушника єднання

66. Відлуння подійВідлуння подій
64
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
час брифінгу офіційно передав
рушник майстрині, методистці
Центру культури Олені Ваш.
Відібрали орнамент
за порадою музейників
Закарпатські народні майс-
трині взялися відтворити на
рушникові орнамент, характер-
ний для свого регіону. А саме -
колористику й багатокультурні
глибокозмістовні елементи, що в
традиціях Закарпаття.
Фахівці з Закарпатського
музею народної архітектури та
побуту, Закарпатського обласно-
го
осередку Національної спілки
майстрів народного мистецтва
України, а також Закарпатської
академії мистецтв долучилися до розробки
та реалізації ідеї. Вибір був не легкий, адже
кожен район полікультурного Закарпаття має
свої вишивальні традиції, що виділяють його
з-поміж інших.
Після жвавих дискусій серед зразків із
фондової збірки згаданого музею відібрали
рушник із
Іршавщини. За структурою ком-
позиції, поєднанням основних та допоміж-
них мотивів, підбором кольорової гами його
орнамент є автентичним, поширеним на
більшості території краю і має свою особли-
ву, впізнавану символіку. Також був розро-
блений шрифт для вишивання назви нашої
області.
Чим особливий рушник від Закарпаття
Вишивали роботу голова Закарпатсько-
го обласного
осередку НС МНМУ, заслужена
майстриня народної творчості України Люд-
мила Губаль, провідна методистка КЗ «ООМ-
ЦК» ЗОР Олена Ваш і відома ужгородська
майстриня-вишивальниця Ганна Гайдук.
В.о. директора КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» Закар-
патської обласної ради, заслужена праців-
ниця культури України Ганна Дрогальчук
зазначила: «Близько двох тижнів
майстрині
Закарпаття на базі Обласного організацій-
но-методичного центру культури вишивали
на рушнику орнамент, характерний саме для
нашого регіону. В орнаменті відобразили всю
колористику, притаманну мультинаціональ-
ному Закарпаттю.
«Складність нашої роботи полягала
в тому, – розповіла Людмила Губаль, – що
орнамент має 10 кольорів. Тому постійно тре-
ба переходити з кольору в колір
. Домінує в
орнаменті знак зірки, який трактується як
знак Перемоги. Це дуже символічно. Адже за-
раз наші мужні захисники боронять кордони
України від російського агресора, відстоюю-
чи незалежність і територіальну цілісність».
Багатолюдна презентація в Ужгороді
Символічна акція – презентація закар-
патської вишивки на Рушнику єднання від-
булася 9 грудня в середмісті Ужгорода.
Директор
департаменту культури, заслу-
жений артист України Євген Тищук передав
від імені голови Закарпатської ОДА-началь-
ника ОВА Мирослава Білецького вітання та
слова подяки всім дотичним до знакової по-
дії. Побажав, аби проєкт мав успішне продов-
ження і згодом довершений Рушник єднан-
ня зміг бути презентований у кожній області
України під
мирним небом.
Своєю чергою директорка департамен-
ту культури та туризму Тернопільської ОВА
Світлана Байталюк подякувала закарпат-
ським колегам за участь і зазначила, що з
Ужгорода Рушник єднання помандрує до
США. Там до вишивання долучаться майс-
трині з української діаспори. Також вона по-
ділилася, що по завершенню проєкту цей
унікальний витвір планують
передати на
зберігання до Національного музею історії
України. Крім того, організатори підготують
альманах та кінострічку, присвячені етапам
роботи над Рушником єднання, особливос-
тям представлених орнаментів і майстри-
ням-вишивальницям.
Марина ОФІЦИНСЬКА
Фото авторки
Під час презентації (справа наліво)
майстрині Олена Ваш, Людмила Губаль, Ганна Гайдук,
в.о. директора ООМЦК Ганна Дрогальчук

67. Відлуння подійВідлуння подій
65
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ВАСИЛЬ ВОВЧОК ВИСТАВЛЯВСЯ У КИЄВІ
Відомий закарпатський
митець, заслужений худож-
ник України Василь ВОВЧОК,
який бере активну участь
у проєктах КЗ «Обласний
організаційно-методичний
центр культури» Закарпат-
ської обласної ради, досить
часто репрезентує свою твор-
чість за межами Закарпаття.
Цього разу в столиці України
місті Києві представив ви-
ставку живопису під назвою
«Пленерні етюди».
Понад
два десятки своїх
робіт Василь Вовчок відібрав
для виставки у Київському
університеті права Націо-
нальної академії наук Украї-
ни (КУП НАНУ).
На урочистому від-
критті, яке відбулося в День
Збройних Сил України, 6 грудня, виступив
ректор університету Юрій Бошицький. Він
зазначив, що виставка художника з Закар-
паття втілена в межах проєкту, започат
-
кованого ще у 2007 році. Він діє під особи-
стим патронатом керівника вишу, має ін-
формаційний та духовно-збагачувальний
характер, спрямований на ознайомлення
студентської молоді з перлинами сучасно-
го образотворчого мистецтва, сприяє вихо-
ванню у неї естетичного смаку та цілісного
сприйняттю світу.
Професор, голова науково-методичної
ради з дизайну Міністерства освіти
і науки
України, заступник голови правління Спіл-
ки дизайнерів України Євген Антонович,
привітавши художника, підкреслив значу-
щість проведення цього та інших культур-
но-мистецьких заходів у важкі часи воєнно-
го стану. Наголосив на важливій ролі мисте-
цтва у вихованні та професійному станов-
ленні молодих правників.
На вернісажі виступили представники
ЄС Груп
Айхан Оздемір і ЄС Агро Іх Сан
Озтурк, доктор юридичних наук, профе-
сор, дипломат Гулієв Аріф Джаміль огли,
доктор філософії, професор Київського
столичного університету ім. Б. Грінченка
Лариса Горенко, юрист, лауреат
премії НАН України у сфері пра-
ва Даниїл Радченко.
Про свій творчий шлях у
мистецтві та про традиції Закар-
патської школи живопису автор
виставки Василь Вовчок. Подя-
кував за сприяння Ужгород-
ському міському голові Богдану
Андріїву та керівникові Закар-
патської організації Національ-
ної спілки художників України,
народному художнику України
Борису Кузьмі.
Василь БЕДЗІР
Фото надане героєм
матеріалу
Художник Василь Вовчок (зліва)
й учасники урочистого відкриття
Одна з робіт митця, представлена на виставці

68. Відлуння подійВідлуння подій
66
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
РІЗДВО ЗВЕЛИЧУВАВ СТУДЕНТСЬКИЙ ХОР
Напередодні Різдва Ужгородський кафе-
дральний греко-католицький Хрестовоздви-
женський собор приймав у своїх старовин-
них стінах музичні колективи.
Музиканти створювали тут піднесену
атмосферу, готуючи парафіян і всіх небай-
дужих до світлого дня народження Ісуса.
Тож 17 грудня по завершенні Божественної
літургії в соборі відбулася ще одна подія,
сповнена духовного очищення музикою й

співом. На запрошення організаторів на
ній побували працівники КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культу-
ри» Закарпатської обласної ради.
Увечері 17 грудня під склепінням собору
звучали різдвяні мелодії, колядки, інстру-
ментальні композиції. Велику концертну
програму для слухачів підготували студент-
ський хор Ужгородського музичного фахо-
вого коледжу імені Д.Є. Задора, яким керує
Ольга Зюбрицька, а також ансамбль струн-
них інструментів, очолюваний Наталією
Шіпош.
Вечір дозволив відчути передріздвяну
атмосферу, дух близького свята. Врочисто
прозвучали піснеспів «Благослови, душа
моя, Господи» Кирила Стеценка, частина
реквієму «Agnus dei» Габріеля Форе, а та-
кож всесвітньовідомий «Щедрик» Миколи
Леонтовича. Ведучі окремо наголосили,
що саме цього року Україна відзначила
105-ту річницю
з часу першого виконання
цієї відомої на весь світ мелодії.
У чудовому багатоголоссі, співзвуччі го-
лосів були виконані різдвяні колядки «Спи,
Ісусе, спи», «Небо і земля нині торжеству-
Учасниці студентського хору УжМФК ім. Д.Є.Задора
Керівниця хору Ольга Зюбрицька
і працівник ООМЦК Василь Бедзір

69. Відлуння подійВідлуння подій
67
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ють», «Нова радість стала». Без них не обхо-
диться жодне Різдво, в них відображена ра-
дість людей через народження Ісуса Христа,
їхнє прагнення жити у мирі, щасті та злаго-
ді.
У програму вечора, який уміло вели
ведучі, студентки Анна та Олена Крегул,
вплелася інструментальна музика. Вона –
світ, у якому кожна нота
оживає, а мелодія
стає мовою, зрозумілою без слів. Звучан-
ня струнних інструментів у бездоганній
акустиці собору сягав глибин душ, озива-
ючись у них вдячним відгомоном за пода-
роване тепло, щедрість. Мелодії виконував
ансамбль студентів УжМФК ім. Д.Є.Задора,
яким керує Наталія Шіпош, а концертмей-
стеркою є заслужена працівниця культури
України Наталія Шутко.
Глядачі щиро дякували творцям цьо-
го яскравого музичного вечора – Ользі Зю-
брицькій і всім учасникам очолюваного
нею хору, концертмейстерці Анастасії Шан-
соквій, квартетові вокалісток у складі сту-
денток Євгенії Титичко, Анастасії Славич,
Софії Оксіюк і Катерини Шпеник. Слова
вдячності приймала на свою адресу викла-
дачка-методистка коледжу, заслужена
пра-
цівниця культури України Надія Підгород-
ська, концертмейстерки Ольга Чундак і Оль-
га Опаленик.
Упродовж вечора наповнювалася
скринька з донатами на користь Зброй-
них Сил України. Слова вдячності захис-
никам України за відстоювання її неза-
лежності під час вечора звучали з усією
щирістю.
Каміла СЕМБЕР
Фото авторки
Ведучі вечора Анна та Олена Крегул
Квартет вокалісток - Євгенія Титичко, Анастасія Славич,
Софія Оксіюк і Катерина Шпеник

70. 68 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
В ЧОМУ УНІКАЛЬНІСТЬ БОҐРАЧУ Й ГУНІ
Комісія зі збирання, обробки та складан-
ня орієнтовного переліку елементів нема-
теріальної культурної спадщини Закарпат-
ської області зібралася в Ужгороді 2 серпня.
Розглядали питання внесення до обласного
переліку елементів НКС двох позицій – «Тра-
диція приготування боґрачу на Закарпатті»
і «Ткацтво гунь у селі Річка».
У минулому – страва святкова…
Керівниця КЗ «Обласний організацій
-
но-методичний центр культури» Закар-
патської обласної ради Ганна Дрогальчук
повідомила, що на сьогодні в обласному
переліку значаться 25 елементів нематері-
альної культурної спадщини. Представни-
ки двох громад області – Берегівської місь-
кої та Пилипецької сільської, що на Хуст-
щині, виступили з ініціативами внесення
до обласного Переліку елементів, які побу-
тують у
них.
«Ініціаторами подання підготовлено
повний набір необхідних документів, – по-
відомила Ганна Дрогальчук. – Пропоную
послухати нашу гостю Ольгу Сакалош. Вона
приїхала з Берегівщини, щоб узяти участь
у роботі комісії. Саме керівники старостин-
ських округів цієї громади (до неї разом із
містом Берегове входять 18 населених пунк-
тів) виступили з ініціативою про внесення
традиції приготування боґрачу до обласно-
го переліку НКС».
Керівниця пересувної виставки КЗ
«Центр культури та дозвілля Берегівської
міської ради» Ольга Сакалош, вбрана в угор-
ський національний костюм, у деталях опи-
сала традицію приготування боґрачу та
похідних від нього страв. Звернула увагу на
історію виникнення, розвиток і поширення
страви в регіоні.
Зупинилася на тому, яких
змін зазнавав боґрач в ході історичного про-
цесу. Наприклад, до ХVII століття в рецепті
були відсутні картопля, перець (папріка) і
томати. До цього часу страву готували з од-
ного виду червоного м’яса, зокрема, з ялови-
чини. (Мовляв, яких тварин випасаю, з м’яса
таких і готую
). З часом до страви почали до-
давати й інші види м’яса, зокрема, свинину,
молоду баранину. Часом додавали й вудже-
не м’ясо.
Довгий час на Закарпатті страва побуту-
вала як святкова, оскільки була багатою на
м’ясо та різні приправи. Сьогодні ж є в меню
практично всіх ресторанів, багатьох
інших
закладів громадського харчування.
Цікаво знатиЦікаво знати
Ганна Дрогальчук, Олена Гайдук, Наталія Петій-Потапчук, Роман Пилип

71. Цікаво знатиЦікаво знати
69
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Ольга Сакалош розповіла
й про особливості боґрачу, які
залежать від уподобань куха-
рів. Зокрема, відомі рецепти,
до яких входять чіпкеле (щи-
пане тісто) або квасоля. Дехто
в рецепті використовує насін-
ня тмину.
Боґрач здобуває все більшу
популярність
Керівниця Центру куль-
тури Ганна Дрогальчук
озвучила інформацію, що
міститься в Обліковій картці
майбутнього
елементу НКС
– страви «боґрач». Йшлося і
про заходи, до яких вдаватиметься громада
з метою охорони цього елемента протягом
наступних 5 років.
Члени комісії з цікавістю переглянули
відеострічку, відзняту працівниками Цен-
тру культури, яка відтворює всі етапи при-
готування боґрачу. Стрічка відзнята під час
фестивалю «Жива спадщина» за участю ста-
рости села
Кідьош Аттіли Надя. Відзнача-
лося, що страва, без якої нині не обходиться
жоден гастрономічний фестиваль, стає деда-
лі більш відомою, популярною не лише на
Закарпатті, а й за його межами.
Завершальний етап розгляду – голосу-
вання. Внесення елемента до переліку НКС
Закарпаття отримало одностайну підтрим-
ку комісії.
Річанська гуня – верховинський бренд
Детально розглянули на комісії й дру-
гий із елементів, запропонованих до облас-
ного переліку НКС, – «Ткацтво гунь у селі
Річка».
…Пильна увага членів комісії була
прикута до стрічки «Пухнасті дива
Верховини», яку знову ж таки відзняв
Центр культури. З екрану глядачам
про всі тонкощі виготовлення гунь –
раніше незамінного в цій місцевості
верхнього одягу – розповіла Христина
Гичка. Вона – одна з носіїв традиції, ро-
ками опікується збереженням ткацтва
в рідному селі.
Дискусійним стало питання – що
треба зробити, аби традиція не занепа-
дала і, зрештою, щоб унікальне ремес-
ло не відійшло в минуле. Серед пропо-
зицій – відкриття в обласному центрі
спеціалізованої торгової точки, в якій

усі, хто бажає, без цінових «накруток»
могли б придбати гуні.
Інші озвучені варіанти: за допомо-
гою майстрів дизайну розробити зраз-
ки вовняного ткацтва – осучаснених
гунь, які б подобалися молоді; нала-
годити постійно діюче виробництво,
в якому майстрині не лише виготов-
лятимуть гуні, а й користуватимуться
Члени комісії Світлана Мендель і Єлизавета Бабяк
Ольга Сакалош розповіла про традиції
приготування боґрачу

72. Цікаво знатиЦікаво знати
70
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
маркетинговою підтримкою. Під час обго-
ворення не обійшлося і без пропозиції, щоб
вивчення ткацтва на старовинних верста-
тах-кроснах налагодити на базі професій-
но-технічних закладів.
«На території Закарпатського музею
народної архітектури та побуту варто від-
крити окрему локацію, де ткалі як демон-
струватимуть свої вміння, так і продавати-
муть
свої вироби, – зазначив директор цієї
музейної установи Василь Коцан. – Маємо
кузню, то чому б не мати й ткацьку май-
стерню!».
У Пилипці планують і майстерню,
і фестиваль…
…Зійшлися на тому, що без підтримки
унікального ремесла в Річці з боку держави
важко обійтися. Було б чудово, якби майс-
триням, яких залишилося
на пальцях двох
рук, надавалися цільові іменні стипендії. На
пряму економічну вигоду від ткацтва й про-
дажу гунь – товару ручної роботи в час, коли
панує машинна індустрія, ткалі розрахову-
вати не можуть…
У кожній із пропозицій є раціональне
зерно. Головне, як кажуть, щоб їх не погли-
нула буденність. Переможне закінчення
російсько
-української війни дозволить, спо-
діваймося, взятися за практичне їх утілен-
ня.
І у самій Пилипецькій громаді не бажа-
ють пускати справу на самоплив. У п’ятиріч-
ному плані з охорони елемента – створення
майстерні з виготовлення гунь. Також пла-
нують відкрити «Музей гуні», запровади-
ти фестиваль «Річанські гуні», провести ще
низку
заходів.
Надважливим є те, щоб усі ці заходи
не залишилися намірами, а набули реаль-
ного втілення. Тісні контакти працівників
обласного Центру культури з головою Пи-
липецької тергромади Віталієм Пиринцем,
як і з директоркою КЗ «Центр надання
культурних послуг» цієї громади Вікторі-
єю Янчик, започатковані в експедиції до
верховинських ткаль, налаштовують на

оптимізм.
«Ткацтво гунь у селі Річка», так само, як
і «Традиція приготування боґрачу на Закар-
патті», з метою внесення до Обласного пере-
ліку елементів нематеріальної культурної
спадщини члени комісії підтримали одно-
голосно.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Роман Пилип, Іван Хланта, Ольга Сакалош, Олена Гайдук

73. Цікаво знатиЦікаво знати
71
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ДЕНЬ ПРИСВЯЧЕНИЙ БОҐРАЧУ Й ГУНІ
Читачам, мабуть, цікаво,
чому бриндзю з Гуцульщини не
можна порівняти з будь-яким
іншим сиром. Що робить її уні-
кальною? Спробуємо відповісти
на ці запитання.
Насамперед, це не просто
продукт, а частина нематеріаль-
ної культурної спадщини, яка
налічує понад півтисячі років і є
глибоко вплетеною в історію та
традиції українських Карпат
.
Її неповторність полягає не
лише в смаку, а й у її походженні
— від гірських пасовищ, розташо-
ваних на висотах понад 700 ме-
трів над рівнем моря. Тут, серед
чистого повітря, на високогір’ї
Карпат із його багатими, різно-
манітними травами, що зроста-
ють на пасовищах, формуються
унікальні умови для випасання
овець
. Це надає бриндзі особли-
вий смаковий профіль, який не-
можливо відтворити в інших регіонах.
Унікальність трав і мікроклімату цього
регіону робить смак бринзи неповторним:
кожна партія має свої особливості, зумовле-
ні часом та місцем виготовлення. Це робить
продукт не лише смачним, а й живим, адже
він несе в собі відбиток
того, де і як він був
створений.
Гуцульська овеча бриндзя — не просто
сир, а ціла історія, яку передають із поколін-
ня в покоління. Бриндзю готують із молока
найвищої якості, що й надає продукту нез-
вичайних смакових якостей.
Унікальність гуцульської овечої бринзи
також визначається традиціями, якими су-
проводжують її виготовлення.
Одна з
таких традицій — об›єднання
кількох господарств для створення отари.
Кожен пастух піклується про свою частину
отари, що включає від 2 до 4 овець від різних
господарів, і протягом 100-120 днів на поло-
нинах створюється не лише молоко, а й уні-
кальний смак будзу (молодого сиру).
Кожен пастух виготовляє свій молодий
сир, із молока,
яке вони збирають з цих
овець. Це спільна праця, що підкреслює
зв’язок людей з землею та природою, адже
виробництво цього сиру не можна уявити
без гірських умов, чистоти та традицій. Тож
порівнювати гуцульську овечу бриндзю з
іншими видами сиру під назвою «бринза»
просто неможливо. Вона народжується в
особливому ареалі, в
умовах, які неможливо
відтворити деінде.
Гуцули самі вважають свою бриндзю не
лише продуктом харчування, а й частиною
своєї культурної спадщини. Для них це сим-
вол територіальної єдності, спільної праці,
і, безумовно, глибокої поваги до природи та
стародавніх звичаїв. Її виготовлення — це
не лише ремесло, а господарський ритуал,
що передається з
діда-прадіда. І саме тому
гуцульська овеча бриндзя — це більше, ніж
просто сир, це частина душі Карпат, історія,
культура та духовність місцевого населення.
Традиція виготовлення гуцульської
бриндзі внесена в Національний реєстр еле-
ментів нематеріальної культурної спадщини
України. Це – живий приклад того, як люди
можуть зберігати ідентичність, виражену в
харчовому продукті, й
передавати своє ре-
месло наступним поколінням. Для гуцулів
кожен шматочок бринзи — це частина їхньої
історії. Тобто це не просто їжа, а справжній
культурний досвід, який варто цінувати та
оберігати.
Олександр КОВАЛЬ
Гуцульська бриндзя – в Національному реєстрі НКС

74. 72 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Творча майстерняТворча майстерня
«КОЖНА ЛЮДИНА МОЖЕ МАЛЮВАТИ .
І НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ», – ЗАКЛИКАЄ ПЕДАГОГ,
МИТЕЦЬ МИХАЙЛО РОЗМАН
Наш сьогоднішній герой Михайло Роз-
ман, якщо перейти на технічну мову – ба-
гатоверстатник. По-перше він – педагог. Бо
понад тридцять років викладає предмет
«Мистецтво» в загальноосвітній школі, з
яких понад два десятки є викладачем обра-
зотворчого мистецтва в школі мистецтв. По-
ряд із цим Михайло Антонович - активний
учасник заходів, які
організовує КЗ «Облас-
ний організаційно-методичний центр куль-
тури». Роботи його вихованців беруть участь
у конкурсах ООМЦК, він є постійним слуха-
чем семінарів, курсів із підвищення кваліфі-
кації.
Малювання для Розманів – діло сімейне
Ми зустрілися на обійсті Михайла Роз-
мана в Чумальові, на узвишші над селом, що
має назву Забереж. Звідки
можна оглянути
чи не половину розлогої Тереблянської до-
лини. Будинок за кількасот кроків від черне-
чої обителі – Свято-Вознесенського монасти-
ря звів батько Антон, котрий уже вирушив
у інший світ. Окремо, неподалік, живе мама
Марія, якій виповнилося 87 років. Михайло –
Антонів син, здолав 56-річну вікову познач-
ку. Є середньою дитиною в сім
’ї – братом,
старшим за нього, і сестрою.
Схильність до малювання у Розманів –
спадкова. «Батько добре малював: міг зобра-
зити що завгодно просто з уяви. Одна з улю-
блених його тем – мисливська. Досі пам’я-
таю, як вдало зображав мисливця з рушни-
цею, який біжить за зайцем. Вовка чи пса
намалювати –
то для нього запросто, – роз-
повідає Михайло Антонович. – Мама навіть
робила малярку – і вдома, і по людях. Вона
також добре шила – і для себе, і на замовлен-
ня. Здібності до малювання показував і брат
Василь...»
З усього цього й не дивно, що Михайло
подався в художники. Після Чумалівської
восьмирічки навчався в
Мукачівському пе-
дучилищі, до якого вступив на спеціаль-
ність «учитель початкових класів» за пора-
дою брата Василя, вчителя. Поряд із усіма
предметами в училищі викладали й обра-
зотворче мистецтво: недарма цей освітній за-
клад роками очолював заслужений вчитель
України, член Спілки художників України
Василь Бурч.
…Протягом чотирьох років навчання в

педучилищі встиг закінчити й Мукачівську
художню школу. Не зважав на те, що займа-
тися в цій школі доводилося разом із малими
дітьми. Любов до образотворчого мистецтва
для Михайла – над усе.
У армії – плакати, стенди, вивіски
З педучилища – до армії. Але й там да-
леко від творчості не відійшов: був зарахо-
ваний
до студії образотворчого мистецтва
Прикарпатського військового округу. «Наша
дивізія, в назві якої було слово «залізна», роз-
ташовувалася в Бердичеві; до неї зі Львова
Художник облаштував
творчу майстерню у себе вдома

75. Творча майстерняТворча майстерня
73
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
були відряджені художники, які мали на-
вчати здібних новобранців, – пригадує мій
співрозмовник. Тож до 17 годин – бойова
підготовка, а потім переходимо в ленінську
кімнату, де з нами професіонали займали-
ся живописом, рисунком… Дуже вимогливі.
Поки голову не намалював правильно, доти
й спати не відпускали».
В армії чотири місяці підряд Михайло
вивчав шрифти
, вдосконалювався в тексто-
вій графіці. А опісля оформлював стенди,
малював плакати, вивіски тощо…
Так сталося, що у армії не лише здобув
спеціальність «танкіст», ставши командиром
танку Т-72, а й вдосконалився в малоюванні.
… Переглядаючи Розманові малюнки,
звернув увагу на один із них, із назвою «Дер-
віш». Цікавлюся, звідки така назва; може
, до-
водилося бувати в Середній Азії?.. «Ця робо-
та народилася з моїх спогадів про армійське
життя. У танкісти брали хлопців невисокого
зросту, в основному з Середньої Азії, – заува-
жує Розман. – Як у командира танку, у мене
в команді весь час вони були. Поряд зі мною
служили узбеки, киргизи, казахи, туркмени,
таджики, грузини, каракалпаки, дагестанці,
чеченці. Я за півтора року добре їх вивчив,
з декотрими й тепер спілкуюся в соцмере-
жах».
Вища художньо-педагогічна освіта –
ще крок уперед
Демобілізувавшись, уже протоптаною
стежиною пішов далі: вступив на навчання
до Прикарпатського національного універ-
ситету імені Василя Стефаника, на худож-
ньо-графічний факультет. Під час
вступу
до вишу в Івано-Франківську складав кіль-
ка іспитів: з математики (усно
й письмово), із креслення, три
екзамени з фаху (живопис,
рисунок, композиція), а також
диктант.
Чому з математики? Бо,
щоб правильно зобразити
предмет, пейзаж, треба зна-
ти закони природи, думати
й знати: як лягає світло, чому
так тінь падає
. (Світло-тінь,
півтінь, градація світла на ок-
руглому предметі, що таке
рефлекс, відбиття світла. Якщо
ти спотвориш перспективу, то
твоя робота буде смішною й
неправильною.
Спочатку навчався з відривом від вироб-
ництва, а вже як почав працювати – заочно.
Викладачами у виші були професори, заслу-
жений діяч мистецтв України Богдан Бой-
чук і заслужений художник України Ми-
хайло Фіголь. Другий з них був керівником
дипломної роботи Михайла по завершенні
його навчання.
Вчитель у звичайній, викладач –
у школі мистецтв
З 1989 по 2001 рік Михайло Розман – учи-
тель загальноосвітньої школи у селі Драгово
Хустського району, що поряд із рідним селом
Чумальово Тячівського. З 2001-го почав
учи-
телювати в школі вже вдома. А від 2009-го,
прийнявши запрошення директорки Ма-
рини Тиберіївни Магдинець, він – викла-
дач образотворчого мистецтва Драгівської
школи мистецтв. Тож виходить, що до обіду
він – у ліцеї, а після – у мистецькій школі.
До слова, в нинішньому навчальному році
перелік навчальних закладів, до яких долу-
чений художник
-педагог, поповнився ще од-
ним – ліцеєм у селі Теребля. Тут вчителькою
географії і дружина Мар’яна.
… Всюди устигає на своєму легковику.
Який, щоправда, потерпає через ненастанні
ремонти, долаючи «вічні» вибоїни на дорозі
між Чумальовом і Драговом.
Місія – навчити бачити прекрасне
Предмет «мистецтво» в загальноосвіт-
ніх школах нерідко вважають другорядним,
до
викладання підходять абияк. А ось Ми-
хайло Розман до предмету ставиться з усією
Михайло Розман змальовує дерев’яні церкви Закарпаття

76. Творча майстерняТворча майстерня
74
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
серйозністю. «Директорка Тереблянського
ліцею Антоніна Вікторівна Юхимчук запро-
сила мене викладати образотворче мисте-
цтво, – розповідає він. – Хоч і сама гарно ма-
лює, але вважає, що навчати дітей образот-
ворчому мистецтву повинен учитель з фа-
ховою підготовкою, який володіє методикою
викладання. Учні повинні вміти працювати
з аквареллю, правильно будувати компози-
цію, знати
закономірності світло-тіні, рису-
нок тощо».
«Загальноосвітня школа не має готува-
ти до вступу в мистецькі навчальні закла-
ди. Можливо, в когось із учнів прокинеться
талант, і він стане художником, але вчитель
зобов’язаний, насамперед, навчити дітей ба-
чити й цінувати прекрасне. В цьому полягає
його завдання і, якщо хочете
, місія в школі»,
- доповнює Михайло Антонович.
Не боятися експериментувати
«Багато хто з молодих бояться, що вони
щось не так зроблять. Не треба боятися екс-
периментувати, а ще – треба дивитися, як
інші роблять, – розмірковує. – Пробувати
себе, рухатися вперед. Кожна людина може
малювати. Не важливо, як ти намалюєш –
головне, щоб це було
твоє… Важливо аочати,
а далі все залежить лише від настирливості,
праці над собою».
Зачепили й тему про роль, яку відіграє
художник, мистецтво загалом у сучасному
світі. «Всі ми знаємо, що трактор, автомобіль,
телевізор, радіо, телефон конструюють інже-
нери, будинок споруджують будівельники,
але… Щоб усі ці речі виглядали гарно, до
них
обов’язково має докласти рук художник.
Хай його називають дизайнером, але суті це
не змінює. Саме художник надає естетич-
ного вигляду всім речам, якими користуємо-
ся в щоденному житті. Можна будь-що ство-
рити і воно буде міцним, буде працювати,
але щоб це радувало око, виглядало прива-
бливо, без художнього оформлення
не обій-
тися. Ось як я це можна пояснити простими
словами».
Малюєш більше – виходить краще
Історія того, як малювання для Михай-
ла Антоновича то опинялося в центрі його
життя, то дещо збоку, нагадувало, за його ж
На відкритті виставки робіт учасників конкурсу «Легенди Карпат»

77. Творча майстерняТворча майстерня
75
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
словами, музичний жанр рондо. Бо він то
кидав творити, то знову повертався до ма-
лювання.
«У мистецтві так, як у спорті, багато за-
лежить від системності. Це – важлива пере-
думова. Тож у моєму розумінні: коли більше
малюєш, то більшого й досягаєш», – продов-
жував співрозмовник». Тому останніми ро-
ками малюванню присвячує
якнайбільше
часу. Звичайно, залишаючи його й для сім’ї
та дому, в якому господарюють разом із дру-
жиною Мар’яною.
«Самовдосконалюючись, ти бачиш і свої
помилки, – продовжує ділитися думками
Михайло Розман. – Інколи
хочеться кинути справу.
Але, як і в спорті, до тебе
приходить нове дихання
і сили. Тому продовжуєш,
ніби
нічого такого й не
було».
«Дуже багато дає від-
відування виставок. Куди
б не потрапляв, йду в кар-
тинні галереї, салони, щоб
подивитися, чим живуть
професійні художники.
Бути в курсі подій допома-
гає інтернет, адже колеги
діляться всім, чим живуть,
у соцмережах».
На все життя щирим
другом, з яким ділиться
всім, що наболіло, для Михайла Розмана за-
лишився його університетський однокурс-
ник, який потім тривалий час очолював Му-
качівську художню школу ім. М. Мункачі,
Сергій Кіреєв.
Цьогоріч Михайло Розман вдруге взяв
участь у весняному пленері, який щороку
влаштовує Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури. Згодом за підсум-
ками пленеру побував і
на виставці, яку
влаштував Центр у Закарпатському музеї
народної архітектури та побуту. На відкрит-
ті виставки поділився і своїми думками.
«Пленери ООМЦК дуже допомагають нам,
З учасниками пленеру в ужгородському скансені
На полотні – обласна філармонія і площа Фенцика в Ужгороді

78. Творча майстерняТворча майстерня
76
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
професійним художникам і педагогам
мистецьких шкіл: можемо краще пізнати
один одного, зав’язувати і підтримувати
творчі контакти, – розмірковує Михайло
Антонович. – Тому я тісно співпрацюю з
Центром культури».
Чумальово стає селом художників
У Чумальові, що на межі Тячівського
й Хустського районів (населений пункт
належить до першого з них) Михайло Роз-
ман – не
перший професійний художник.
Тут народився і виріс кількома роками
старший від Михайла Антоновича заслу-
жений художник України Антон Ковач.
«Торік Антон Михайлович побував у мене
на семінарі як куратор Драгівської школи
мистецтв. Подарував мені книгу зі своїми
репродукціями», – показує дарунок.
На запитання, чи є в нього кумири або
ж митці,
яких хочеться наслідувати, Ми-
хайло Розман відповідав: «Є художники,
роботи яких мені особливо подобаються.
З закарпатської художньої школи – Йосип
Бокшай, Золтан Шолтес, Антон Кашшай,
Василь Бурч, Гаврило Глюк, Ернест Кон-
тратович. Серед сучасних художників це
– Олександр Шандор у Виноградові, на
Львівщині – Павло Дідич, Роман Савчак,
яких добре знаю».
У найближчих
планах Михайла Анто-
новича – підготовка персональної виставки
творів. Розпочне, за його словами, з рідного
райцентру – міста Тячів, а продовжить об-
ласним – Ужгородом. Голова Буштинської
територіальної громади Руслан Янчій пообі-
цяв підтримати художника, адже влашту-
вання виставки – це ще й значні матеріальні
витрати.
21 раз підряд – підтягування з перекидом
Життя на селі – це
ще й низка обов’яз-
ків з догляду за хатою й городом, утриман-
ня домашнього господарства. Попри все
це, у художника ніколи не щезало бажан-
ня підтримувати спортивну форму. В ар-
мії колись мав перше місце з підтягування
на турнику. «Чисто» підтягувався 36 разів!
І по сьогодні з турником не розпрощався:
його незмінна вправа – підтягування з пе-
рекидом.
Почувши від Михайла Антоновича, що
він тричі на тиждень кожного разу підтя-
гується по 20 разів із перекидом, я засумні-
вався. Але мій співрозмовнк узявся розвіяти
будь-які сумніви. Разом із ним і дружиною
Мар’яною ми вийшли на подвір’я, де педа-
гог-художник
після короткої розминки взяв-
ся за вправи. Раз за разом він підтягувався й
перекидав свій тулуб через турник, роблячи
прокрут на 360 градусів, аж поки не дійшов
числа 21. Під наші оплески зістрибнув зі сна-
ряда. Такої спортивної форми хочеться поба-
жати всім художникам, і не лише їм.
Життя педагога, викладача мистецтва
на селі – то постійний іспит і на професій-
ність, і на витривалість. Життя тут вимагає
бути відкритим до людей, відгукуватися на
їхні болі й турботи. Інакше станеш «чужим
серед своїх», а це – останнє, що може бути.
Тому Михайло Розман і поєднує в собі всі ті
якості, які роблять його життя насиченим
, а
творчість – цікавою та сповненою живих від-
чуттів, вражень. Тут, у карпатській глибинці
вони, одні за одними, спливають весь час,
якщо дивитися на світ широко розплюще-
ними очима, не пропускати деталей.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Для міського пейзажу обрано
одну з вулиць Львова

79. Творча майстерняТворча майстерня
77
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
МУЗИКА – ЦЕ ВСЕ ЇЇ ЖИТТЯ
Про багатогранну діяльність докторки філософії Юлії Тетерюк-Кінч
Серед плеяди митців середнього поко-
ління міцні позиції в нашому краї завоювала
Юлія Тетерюк-Кінч (дівоче прізвище Тете-
рюк) – докторка філософії, магістр мисте-
цтвознавства, талановита піаністка й ансамб-
лістка, ініціативна й успішна викладачка ви-
щої категорії, викладачка-методистка й кон-
цертмейстер Ужгородського музичного
фа-
хового коледжу імені Д.Є.Задора, викладачка
та провідний концертмейстер Мукачівського
державного університету, публіцистка, орга-
нізаторка музичних заходів і проєктів, музич-
но-громадська діячка.
Музичне життя Закарпаття розвивається
за вічними законами діалектики. На музич-
ному небосхилі Срібної Землі з’являються
нові імена яскравих і талановитих музи-
кантів, привертають увагу яскраві
здобут-
ки представників молодшого та середнього
поколінь, які підхоплюють естафету наших
музичних корифеїв та знаних попередників.
У потоці безперервного розвитку ці постаті
запалюються, наче зіроньки, впевнено реалі-
зуються в музичній сфері та надають відчут-
ний імпульс для подальшого розвитку.
Діяльність Юлії Сергіївни Тетерюк-Кінч
є відкритою для широкого загалу. Свій
непе-
ресічний піаністичний дар і концертмейстер-
ські здібності вона незмінно демонструє під
час численних концертних виступів. Піаніст-
ка є постійною учасницею звітних концертів
викладачів Ужгородського музичного фахо-
вого коледжу імені Д.Є.Задора, ювілейних і
тематичних концертів, звітних концертів різ-
них відділів закладу, концертів Мукачівського
державного університету, важливих концертів
Закарпатської області
. На сцені її бачать у різ-
них амплуа: як із сольними виступами, так й у
найрізноманітніших ансамблях.
Легка на підйом, завжди готова долучи-
тися до нових музичних проєктів, Юлія Тете-
рюк-Кінч створює фортепіанний дует з Іри-
ною Горячко, камерний ансамбль з Артемом
Калиничем (марімба – фортепіано), камер-
ний ансамбль з
Тарасом Поповичем (флейта
– фортепіано). Грає майже з усіма колектива-
ми Ужгородського музичного фахового коле-
джу імені Д.Є.Задора: з оркестром народних
інструментів (кер. засл. працівниця культури
України Світлана Стегней), з естрадно-ду-
ховим оркестром (кер. засл. артист України
Ференц Томич), з симфонічним оркестром
(кер. засл. артистка України Вікторія Сва
-
лявчик-Цанько), з унісоном скрипалів (кер.
Наталія Шіпош), з хором студентів (керівни-
ки Едіта Боніславська, Вікторія Петішко).
Смілива й готова до мистецьких викликів,
у 2011 році стає концертмейстеркою однієї з
кращих скрипальок Закарпаття – Інни Лєснік
на її ювілейному авторському концерті, приу-
роченому 50-річчю її педагогічної діяльності в
Ужгородському музичному фаховому коледжі
імені Д.Є.Задора. Акомпанує заслуженим пра-
цівникам культури України: співачці Надії
Підгородській і виконавцю на ударних інстру-
ментах Адальберту Калиничу, заслуженій ар-
тистці України й віолончелістці Діані Гаваті,
дуету трубачів – лауреатам міжнародних та
всеукраїнських конкурсів Емеріху та Томасу
Поповичам. Виступає з колективами Закар-
патської обласної філармонії: естрадно-духо-
вим оркестром
(кер. нар. артист України Воло-
димир Співак), камерним оркестром (кер засл.
артист України Владислав Юрош) тощо.
Піаністку виділяє широкий спектр му-
зичних уподобань: від музики Бароко – до
сучасності, від класики – до джазу. Особли-
ве місце в її репертуарі посіли твори укра-
їнських митців, а також композиції Йосипа
Базеля, Іштвана Мартона,
Дезидерія Задора

80. Творча майстерняТворча майстерня
78
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
та інших закарпатців, творчість яких вона ак-
тивно пропагує.
Юлія Тетерюк-Кінч бере активну участь
у всеукраїнських і міжнародних мистецьких
конкурсах. Від 2015 року в її творчому дороб-
ку налічується сім перемог. Вона є володаркою
Гран-прі VI Miжнapoднoro конкурсу учнів-
ського та студентського музичного мистецтва
«Дніпровські хвилі» в номінації «Концертмей-
стер» (2020 р.; м. Дніпро) та Всеукраїнського
конкурсу талантів «Квіти надії» (2022 р., м.Ки-
їв,) лауреаткою І премії І Міжнарод-
ного фестивалю мистецтв «Джерела
талантів» (2022 р., Одеса) та V Між-
народного фестивалю-конкурсу
«SOLOVIOV ART-V» в номінації «Гра
з оркестром» (2020 р., м. Київ), разом
з Калиничем А.А. здобула І премію
на Міжнародному багатожанрово-
му фестивалі-конкурсі «Водограй»
в номінації «Камерний ансамбль»
(2021 р., м. Мелітополь), з Горячко
І.В. – І премію в ІV Міжнародному
конкурсі мистецтв «Musical South
Palmyra» в номінації «Фортепіан-
ний дует» (2019 р., м. Одеса) і т. д. На
сьогоднішній день вже здобула авто-
ритет у виконавській сфері, відтак
її запрошують до складу журі бага
-
тьох мистецьких конкурсів.
Ю.С.Тетерюк-Кінч – прекрас-
ний педагог. Вміє розкрити музичні
здібності своїх студентів-піаністів,
зацікавити та розкрити їх творчий потенціал.
Як наслідок, слідуючи прикладу своєї викла-
дачки, вони стають лауреатами міжнародних
і всеукраїнських конкурсів. Серед найяскра-
віших: Тетяна Худанич – дипломантка ХІV
Всеукраїнського конкурсу «Класичний мери-
діан» (2018 р.,
м. Київ), Олеся Аннишинець –
лауреатка І ступеня І Всеукраїнського фести-
валю конкурсу «Перлина Закарпаття» (2019
р., м. Мукачево), володарка диплому з від-
знакою ІV Всеукраїнського конкурсу юних
музикантів «ФРАНКОВЕ ПІДГІР’Я» (2019
р., м.Дрогобич), Юліанна Стой – лауреатка
І премії Всеукраїнського конкурсу талан-
тів «Квіти надії» (2022 р., м. Київ), лауреатка
ІІ ступеня VІ
Міжнародного конкурсу акаде-
мічного учнівського та студентського музич-
ного мистецтва «Дніпровські хвилі» (2020, м.
Дніпро), Соня Зозулич – володарка Гран-прі
Всеукраїнського конкурсу талантів «Квіти
надії» (2022 р., Київ), лауреатка І премії І Між-
народного фестивалю мистецтв «Джерела
талантів» (2022 р., Одеса) та V Всеукраїнсько-
го фестивалю-конкурсу мистецтв «Universe
of Arts» (2022, м. Одеса), Семак Аліна – воло-
дарка
Гран-прі на Всеукраїнському конкур-
сі мистецтв «Сяючий світ талантів» (2022, м.
Полтава), лауреатка І премії Всеукраїнсько-
го конкурсу талантів «Квіти надії» (2022 р.,
Київ), І Міжнародного фестивалю мистецтв
«Джерела талантів» (2022 р., Одеса) та І пре-
мії ІІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу
мистецтв «Music Universe» (2021 р., м. Одеса)
та інші. Випускники класу Ю.С.Тетерюк
-Кінч
продовжили навчання в Львівській Націо-
нальній музичній академії ім. М.В.Лисенка,
Київській академії мистецтв, Королівській
ірландській музичній академії в Дубліні, Му-
качівському державному університеті, Кон-
серваторії м. Жиліна (Словацька Республіка).
Музикантка вплинула на активізацію
мистецького життя краю. В Ужгородському
музичному фаховому коледжі імені Д.Є.За-
дора взяла
на себе ініціативу в організації
звітних концертів викладачів, продовжи-
ла традицію проведення щорічних музич-
но-поетичних вечорів фортепіанного відділу
«Осінні акварелі», до недавнього часу органі-
зовувала Різдвяні концерти музичної студії.
У 2019 році створила й очолила мистецьку
громадську організацію «Панорама-Арт», ро-
бота якої виявилася надзвичайно багатовек-
торною та плідною. В
онлайн та офлайн-фор-
маті Юлія Сергіївна втілила у життя багато
цікавих проєктів:
Юлія Тетерюк-Кінч, Володимир Гоблик,
Наталія Попович. Підписання меморандуму про
співпрацю ГО «Панорама-Арт» з Мукачівським
державним університетом. 2024 рік

81. Творча майстерняТворча майстерня
79
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
1) 16 Міжнародних мистецьких конкурсів
«Panopama-Art» (з номінаціями «Хореогра-
фія», «Вокал», «Інструментальний жанр», «Те-
атральне та кіномистецтво», «Циркове мисте-
цтво», «Читці», «Театр моди», «Образотворче
та декоративно-прикладне мистецтво»);
2) десять Міжнародних вокально-хорових
конкурсів «Vokal-Art» (з номінаціями «На-
родний вокал», «Естрадний вокал», «Дуети.
Тріо. Ансамблі», «Хори»);
3) вісім Міжнародних фортепіанних кон-
курсів «Piano-Art» (з номінаціями «Старовин
-
ні інструменти (орган, клавесин, клавікорд)»,
«Класичне фортепіано», «Естрадне фортепі-
ано», «Дует. Тріо. Камерний ансамбль», «Кон-
цертмейстер», «Гра з оркестром»);
4) два Міжнародні конкурси фортепіан-
ної музики «Piano-Music», в яких очолювала
склад журі;
5) фаховий круглий стіл «Сучасне форте-
піанне мистецтво. Виклики та перспективи»
з участю викладачів музичних академій, уні-
верситетів, музичних коледжів
, мистецьких
шкіл України та Словаччини;
6) Всеукраїнський фестиваль-конкурс в
рамках патріотичного марафону «Україна –
моя Батьківщина» (з різними номінаціями);
7) 18 Міжнародних конкурсів образотвор-
чого та декоративно-прикладного мистецтва
«Етюдний вернісаж» (з номінаціями «Графіка»,
«Аплікація», «Змішана техніка», «Живопис»);
8) вісім Міжнародних конкурсів образот-
ворчого та декоративно-прикладного мисте-
цтва «Panopama-Art. Christmas miracle»;
9) вісім Міжнародних
конкурсів образот-
ворчого та декоративно-прикладного мисте-
цтва «Panopama-Art. Summer miracle».
10) багато різного роду майстер-класів;
11) культурно-мистецький проєкт «Розкрий
свій талант», започаткований на базі Ужгород-
ської центральної міської бібліотеки тощо.
Юлія Сергіївна є членкинею Націо-
нальної Всеукраїнської музичної спілки,
експерткою з акредитаційної експертизи
освітньопрофесійних програм у сфері фа-
хової передвищої освіти Державної
освітньої
установи «Навчально-методичний центр з
питань якості освіти», головою експертної
групи з метою проведення акредитаційної
експертизи ОПП «Середня освіта (Музичне
мистецтво)» зі спеціальності 014 «Середня
освіта (Музичне мистецтво)» у Комуналь-
ному закладі вищої освіти «Луцький педа-
гогічний коледж» Волинської обласної ради
(2023 р.).
Активно займається науково-методич-
ною діяльністю. Є авторкою
монографії «Пе-
дагогічні принципи професора О.Кришталь-
ського» (2007 р.), методичного посібника
«Особливості інтерпретації фортепіанних
творів А.Кос-Анатольського» (2011 р.), дисер-
таційного дослідження на тему: «Професійна
підготовка майбутніх викладачів гри на фор-
тепіано у закладах вищої освіти Словацької
Республіки» (2023), близько 20 наукових та на-
уково-популярних статей. Бере участь у між-
народних
та всеукраїнських науково-прак-
тичних конференціях.
Основні біографічні факти свідчать, що
народилася Юлія Кінч 7 квітня 1981 року в
козацькому місті Чигирин Черкаської області
(колишній резиденції Богдана Хмельницько-
го). У дитячому віці виявила бажання навча-
тися грі на фортепіано в місцевій музичній
школи (клас викладачки Жанни Олексан-
дрівни Чайки). Захоплення фортепіанною
музикою
спонукало закінчити Черкаське му-
зичне училище ім. С.С.Гулака-Артемовського
(2000 р., клас викладачки Надії Іванівни Кот),
Львівську національну музичну академію
ім.М.В.Лисенка (2005 р., клас народного артис-
та України, професора й завідувача кафедри
спеціального фортепіано Олега Романовича
Криштальського, диплом спеціаліста), а зго-
дом й магістратуру (2006 р., клас кандидатки

мистецтвознавства, професорки Галини Йо-
сипівни Брилинської-Блажкевич).
Після музичної академії приїхала працю-
вати в Ужгородське державне музичне учили-
ще імені Д.Є.Задора. Музичній культурі Закар-
паття присвятила усе своє подальше життя. У
2006 році прийнята на посаду «концертмей-
стера й викладача» циклової комісії «Загальне
фортепіано», у 2008 призначена заступником
директора з
виробничої практики.
Юлія Сергіївна повністю поринає в му-
зичну стихію закладу, виявляє інтерес до усіх
музичних заходів, відвідує концерти, опіку-
ється належним функціонуванням роботи
педагогічної практики музичної студії, відві-
дує заняття, слідкує за роботою лекторської та
концертмейстерської практики й весь час ба-
гато-багато грає. Як концертмейстерка незмін-
но виступає
зі студентами та викладачами
відділів «Спів», «Оркестрові ударні та духові
інструменти», «Оркестрові струнні інстру-
менти», підтримує їх і надихає на перемоги на
всеукраїнських та міжнародних конкурсах. З
її музичною підтримкою вони й нині здобу-
вають призові місця (Троян Ритченко-Фетько

82. Творча майстерняТворча майстерня
80
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
(клас викладача Калинича А.А.) – Гран-Прі на
Всеукраїнському багатожанровому фестива-
лі-конкурсі «Ах, Одеса» (2024 р., м.Одеса), Гран-
Прі на Міжнародному конкурсі мистецтв «Ся-
ючий світ талантів» (2023 р., м.Ужгород), Дані-
ель Семсічко (клас викладача Підгородської
Н.М.) – Гран-Прі на Міжнародному фестива-
лі-конкурсі «Талановиті діти України» (2021 р.),
Гран-Прі на Всеукраїнському конкурсі «Яскра-
ва країна» (2020 р., м. Дніпро), І премія на Між-
народному конкурсі молодих вокалістів імені
Василя Сліпака (2019 р., м. Львів), Кривський
Даниїл (клас викладача Підгородської Н.М.)
– І премія на VІ Міжнародному конкурсі-фес-
тивалі мистецтв «Іван Попович збирає талан-
ти – 2017» (2017 р., м .Рахів) та
багато інших. На
конкурсах її відзначають, як одну із кращих
концертмейстерок.
Протягом 2008-2015 років спостеріга-
ється невпинне фахове зростання. Юлія
Тетерюк-Кінч стає помітною музичною ви-
конавицею в масштабах Закарпатської об-
ласті. У 2015 році її запрошують перейти
викладати на циклову комісію «Фортепіа-
но» та керувати педагогічною й концерт-
мейстерською практикою піаністів. Замис
-
люється над аспірантурою, видає книжки
про педагогічні принципи свого вчителя
професора Олега Криштальського, про ін-
терпретацію фортепіанних творів Анато-
лія Кос-Анатольського, методичні розроб-
ки, отримує педагогічне звання «викла-
дач-методист».
У 2019 році очолює громадську організа-
цію «Панорама-Арт». На кафедрі музичного
мистецтва Мукачівського державного уні-
верситету у 2022 році закінчує
аспірантуру
в класі, а в 2023 році успішно захищає дисер-
таційне дослідження на тему: «Професійна
підготовка майбутніх викладачів гри на фор-
тепіано у закладах вищої освіти Словацької
Республіки» й отримує звання доктора фі-
лософії (PhD) (науковий керівник докторка
педагогічних наук, професорка Наталія Ми-
хайлівна Попович).
Нині Юлія Тетерюк-Кінч сповна реалізує
себе як
активна громадська діячка, викла-
дачка Ужгородського музичного фахового
коледжу імені Д.Є.Задора та Мукачівського
державного університету, вважається одним
із провідних концертмейстерів у цих закла-
дах, бере активну участь у Міжнародних
науково-практичних конференціях, багато
концертує й продовжує завойовувати музич-
ні олімпи України та Західної Європи.
Націлена на майбутнє, Юлія
Тетерюк-Кінч
готова до підкорення нових вершин. Зважаю-
чи на її запал, талант і високу працездатність,
хочеться вірити, що усе найкраще у неї лише
попереду. Отож побажаймо їй подальших мис-
тецьких успіхів і потужних творчих злетів!!!
Віра МАДЯР-НОВАК

83. Творча майстерняТворча майстерня
81
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
КАРПАТСЬКА ЧІО-ЧІО-САН
ВІДЗНАЧИЛА ЮВІЛЕЙ
У Закарпатській обласній філармонії 9
жовтня 2024 року відбувся концерт, який смі-
ливо можна віднести до пам’ятних у її історії.
Артисти, багаточисельні шанувальники від-
значили 80-річний ювілей всесвітньо відомої
оперної співачки – народної артистки Радян-
ського Союзу Гізели Альбертівни Циполи. Її
знають як найкращу виконавицю
Про цей ювілейний концерт, а також усіх
причетних
до неї людей – наша розповідь.
Рідний Карпатський край, багатонаціо-
нальна родина
Ім’я Гізели Циполи золотими літера-
ми вписано в історію всесвітнього оперного
мистецтва. Сходження на творчий олімп
почалося в 60-ті роки ХХ століття в рідному
серцю Карпатському краї, селі Гать на Бере-
гівщині, де народилася в багатонаціональ-
ній творчій
родині з коренями італійськими,
австрійськими, словацькими, угорськими.
Можливо, саме це поєднання націй, сприяло
багатогранному таланту співачки. Профе-
сійне навчання Гізели почалося в Ужгороді
в музичному училищі. Перші кроки до іта-
лійської школи bel canto були зроблені під
керівництвом знаного в краї і за його межа-
ми педагога Андрія Задора. Саме він пора-
див
молодій людині продовжити навчання
у видатного педагога професора Харківської
консерваторії Тамари Яківни Веске, яка під-
готувала співачку до великого сценічного
життя. Перші перемоги на конкурсах ім.
Михайла Глінки відбулися ще в студентські
роки. Дипломною роботою стала партія Чі-
о-Чіо-сан із однойменної опери Джакомо
Пуччіні «Мадам Батерфляй».
Музикознавець Василь
Туркевич писав:
«Галерея образів, створених співачкою в Ки-
ївському театрі опери і балету ім. Т. Шевчен-
ка, вражає багатогранністю. Гізела Ципола
віртуозно володіла виконавським інструмен-
тарієм створення сценічного образу, найто-
ншими нюансами характеру, красою звуку і
виразною психологічно наповненою грою.
Автор цього допису, в 1970-их роках сту-
дентка Київської державної
консерваторії
імені П. Чайковського, мала змогу слухати
плеяду видатних українських співаків - Єв-
генію Мирошниченко, Беллу Руденко, Юрія
Гуляєва, Дмитра Гнатюка.
Перші виступи в оточенні видатних
Закарбувався в пам’яті феноменальний
ансамбль трьох неповторних музикантів у
опері Джузеппе Верді «Отелло» - Гізели Ци-
поли, Василя Третяка, диригента Стефана
Турчака. У IV дії опери композитор
досягає
вершини драматизму Отелло–Дездемони. У
сцені Дездемони звучить передбачуваність
Усі учасники ювілейного концерту

84. 82 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Творча майстерняТворча майстерня
82
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
особистої долі в її молитві, сповненої відчаю
і жалю. Тембральна барва голосу співачки ви-
ражає гірке передчуття трагедії. Видатна ін-
терпретація диригента Турчака безперервної
музично-сценічної дії з могутніми по драма-
тизму вигуками малюють бездонність горя і
жаху.
Пучінівські героїні найближчі Циполі.
У них поєднуються високий ліризм, тендіт-
на жіночність і
колосальна сила натури. У
них найбільший вихід знаходить отака її
контрастність, надзвичайно тонка музикаль-
ність, схильність до переживань і неймовір-
ний динамізм, масштабність і драматизм.
Вона видобуває зі свого голосу небесні звуки,
чисті, прозорі, у яких проявляється її надзви-
чайна музикальність. Не випадкова перемога
на міжнародному конкурсі в Японії «Мадам
Батерфляй» саме української співачки Гізели
Циполи. Про Київську оперу широко заго-
ворила світова преса. «Гізела Ципола – най-
краща співачка другої половини ХХ століття.
Вона не поступається яскравістю звучання ні
Марії Каллас, ні Монсерат Кабальє, ні Ренаті
Тибальді», - написала тоді одна з газет за кор-
доном.
В новому для себе амплуа
У 1983
році Ципола озвучила художню
стрічку «Повернення Батерфляй» режисера
Дієго Фіалко про видатну українську співач-
ку Соломію Крушельницьку.
За її участю під склепінням Страсбурзь-
кого собору в рамках 55 музичного фести-
валю пролунав «Реквієм» Джузеппе Верді,
участь в якому підняв статус Київської опери
в європейському музичному просторі. Творча
індивідуальність Циполи фантастично пе-
ревтілювалась
у виставах, якими диригував
наш український Тосканіні, Стефан Турчак.
Передісторія ювілейного концерту
9 жовтня 2024 року біля Закарпатської об-
ласної філармонії панувала схвильована ат-
мосфера, попри оголошення тривоги: будів-
ля замінована. Відповідні органи протягом
двох годин перевіряли її безпеку. Артисти
філармонії, багаточисельні шанувальники
зібралися на важливу подію, відзначення
80-річного ювілею нашої землячки
, всесвіт-
ньо відомої оперної співачки – народної ар-
тистки Радянського Союзу Гізели Альбер-
тівни Циполи. Ювілейний концерт, який
підготували музиканти філармонії базувався
на перлинах вокального мистецтва, а саме:
аріях із опер великих італійських майстрів,
які зберегли історичну і художню цінність і в
сучасних умовах не втратили сценічної при-
вабливості. Нині вони
побутують у репертуа-
рі оперних театрів світу.
Увертюри, які прозвучали в концерті, є
носіями збирального емоційного образу опе-
ри. Композитори будують їх на темах голов-
них героїв опер або важливих сценічних си-
туаціях.
Галина Гаврилко і Мирослава Швах-Пекар заспівали у дуеті

85. ПостатіПостаті
83
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
83№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Глибока повага артистів філармонії до
оперної Примадонни допомогла відтворити
сценічні образи натхненно, з тим виконав-
ським діапазоном, якого вони змогли досяг-
нути протягом свого сценічного досвіду. Усі
виконавці були сконцентровані на централь-
ній фігурі, яка сиділа в залі і слухала музику,
якій вона віддала чверть століття свого жит-
тя, вокальної майстерності
і таланту, резо-
нанс якої досягнув всесвітньої слави.
Найвідоміші виконавці
й диригенти – свої й запрошені
Незмінна ведуча концертів класичної
музики Закарпатської обласної філармонії
музикознавець Наталія Піцур завжди вно-
сить теплу атмосферу «музичної сповіді»,
повної краси і гармонії. Її закоханість у му-
зичне мистецтво виявляється в глибокому
проникненні в музичний матеріал, інтелек
-
туальну працю, щирість висловлювання про
композиторську творчість, силу людського
творіння. Вона професійно розкрила вико-
навські особливості видатної співачки другої
половини ХХ століття. Її вагоме слово про
нашу гордість Гізелу Циполу звучало яскраво
і переконливо.
Життєрадісною музикою Жоржа Бізе
опери «Кармен» розпочався концерт. Увер-
тюра до опери «Кармен» до сьогоднішнього
дня
користується найширшою відомістю і
любов’ю в усьому світі. Симфонічний ор-
кестр під орудою заслуженої артистки Укра-
їни Вікторії Свалявчик-Цанько зміг передати
авторський задум з максимальною точністю
і емоційним запалом. Тема народного свя-
та звучала яскраво і динамічно. «Хабанера»
Кармен органічно відтворює образ циганки
зухвалої, вільної в своєму коханні. Солістка

Закарпатської обласної філармонії Мирос-
лава Швах-Пекар з виразним динамічним
завзяттям доторкнулася до цього чуттєвого
образу. В її голосовій вібрації простежувалась
пристрасть і незалежність жіночого образу
Кармен.
Надзвичайно поетично прозвучала «Бар-
карола» Жака Оффенбаха з казок Гофмана у
виконанні дуету Галини Гаврилко і Мирос-
лави Швах-Пекар. У венеціанському палаці

куртизанка Джульєта з юнаком Ніклаусом,
товаришем Гофмана, виконують почуттєвий,
повний краси і чарівності гімн кохання «О,
чарівна ніч, ніч кохання». Дует вирізнявся фі-
лігранністю та гнучкістю нюансування.
Музика Джузеппе Верді додала концерту
масштабності, мужності, драматизму. Розло-
ге симфонічне полотно складає увертюру до
опери «Сила долі». Відомий симфонічний
диригент Віктор Плоскіна
майстерно відтво-
рив багатство оркестрових барв італійського
генія. Драматичні теми поєднуються з релі-
гійними каяттям і милосердям, створюючи
динамічні контрасти. Маестро сприяє коло-
ритному і мужньому звучанню, яке зміню-
ється на прозоре світле. Потужний виконав-
ський діапазон Віктора Плоскіни підсилює
драматургію опери.
Арія Леонори у виконанні Галини Гав-
рилко виявила
досить яскраві віртуозні мож-
ливості. Молитва героїні «Pace, pace, mio, dio»
це благання про мир, якого вона не досягне
на землі. Співачка змогла захопити слухача
своїм болісним відчаєм. Її голос, сповнений
тепла, супроводжують духові інструменти й
арфа. Вона досягла вокальної і артистичної
виразності, досить вільно володіючи регі-
страми: ангельське високе сі і звучне у низь
-
ких пасажах. Спів в оригіналі потребує більш
виразної вимови слова. Саме ця арія дає спі-
вачці багато можливостей для різних емоцій,
а саме, благання, тепло, відчай, гіркоту, де за-
хована уся майбутня драма Леонори. Маючи
значний виконавський досвід, співачка нама-
галася досягнути тембральної виразності й
вокальної майстерності.
Талант, підкріплений молодим
завзяттям
Студент ІІІ курсу КЗВО «Академія куль-
тури і мистецтв» Закарпатської обласної ради
Артем Поздняков, підкорив шанувальників
класичного мистецтва. Його повнозвучний
тенор мав значний резонанс у місті на день
Незалежності на площі Фенцика «На музич-
них вечорах під каштанами». Ондраш Тазін-
гер, викладач Академії, підготував зі студен-
том найвідоміші арії з тенорового
репертуару
«Nessun dorma» (Хай ніхто не спить) Калафа
з опери «Турандот» Джакомо Пучіні. Гімн ко-
хання юного принца Калафа до холодної Ту-
рандот прозвучав яскраво, пристрасно, соко-
вито і мужньо. Оркестр підсилює драматур-
гію сцени могутньою динамікою, яскравістю
контрастуючих груп.
Молодий співак приємно здивував при-
сутніх ще однією надзвичайно складною
арією Каніо
з опери Роджеро Леонковалло
«Паяци». Ця арія вважається найбільш зво-

86. ПостатіПостаті
84
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
рушливою в оперному репертуарі того часу.
Біль Каніо від зради дружини безмежний.
Трагічний клоун, який зовні усміхається, але
плаче в середині. Володіння мистецтвом пе-
ревтілення дає можливість співаку й актору
намалювати протиріччя, які бушують у душі
героя опери «Смійся паяц над розбитим ко-
ханням».
Артем Поздняков має багату вокальну
природу. Його
голос яскравий, колоритний, з
силою звучання, який іде від його музикаль-
ності, молодечої вдачі і вдумливого ставлен-
ня до художнього образу. Доречно згадати
важливу складову методики італійця Барра,
а саме: «Вміння знайти і зберегти на усьому
діапазоні єдиний механізм звукоутворення.
Головний резонатор найважливіший у співі.
Співає той, хто вміє переносити
звучання зву-
ку в голову. Дихання є якісним, якщо воно пе-
ретворюється у звук». Ці настанови маестро
надзвичайно важливі для майбутніх співаків.
Вони можуть захистити голос від псування.
Побажаємо молодому співаку Артему Позд-
някову щоденних пошуків на шляху до до-
сконалості.
Музика Верді в «Сицилійській вечерні»
жива, темпераментна, мелодійна, танцюваль-
на
. Прикрасою концерту став найвідоміший
вокальний номер опери незрівняного болеро
Олени у виконанні Мирослави Швах-Пекар.
Солістка відчула характер музики, її яскра-
вість і ритмічну танцювальну привабливість.
Цей номер опери досить підступний для
виконання широтою діапазону зі звучними
верхами і глибокими низами, віртуозністю
пасажів. Артистка, я впевнена, стала володар-
кою глядацький
симпатій, своєю артистичні-
стю, вокальною свободою, виконавською без-
посередністю.
Долучилися студенти Ужгородського
музичного коледжу
Вихованці вокального відділу Ужгород-
ського музичного коледжу імені Дезидерія
Задора додали дійству звучання свіжих юних
голосів під керівництвом заслуженої праців-
ниці культури України Надії Підгородської.
Важливо зауважити, що закарпатська народ-
на пісня «Серед села дичка», обробку якої
наш
славетний композитор Дезидерій Задор
зробив для Гізели Циполи, прозвучала у сту-
дентки IV курсу Євгенії Титичко колоритно,
майстерно відтворюючи наш карпатський
фольклор.
Арія Мадлен Умберто Джордані з опери
«Андре Шеньє» має великий виконавський
діапазон та широкі віртуозні можливості.
Лібретто Луїджі Ілліки, створене на основі
подій, пов’язаних зі стратою французького
поета
Андре Марі де Шеньє у 1794 році під
час Великої французької революції. Образ
Мадлен, дочки графині, протягом опери за-
знає радикальних змін: від розпещеної ди-
тини, здатної публічно принизити Шеньє,
до відчайдушної жінки, яка готова пожер-
твувати усім, навіть власним життям, заради
порятунку коханого. Випускниця коледжу
Анастасія Славич зробила значні успіхи
у
відтворенні драматичного образу героїні
Мадлен. Її вокальна партія прозвучала зміс-
товно, тембрально переконливо, незважаючи
на складність акторську і вокальну. Звичай-
но, ця арія потребує універсальності голосу
іншої вікової категорії.
Подарунок знаменитого учня
своєму вчителю
Музика П’єтро Масканьї «Інтермеццо» з
опери «Сільська честь» лікує душу і тіло – та-
кий напис можна
побачити на деяких музич-
них інструментах, зроблених середньовічни-
ми італійськими майстрами. Саме цей інстру-
ментальний твір наш земляк, заслужений
артист України Віктор Плоскіна, переможець
конкурсу Імені Стефана Турчака подарував
своєму незабутньому вчителю. Ліричне ін-
термеццо – здається, що навіть сонце світить
яскравіше, коли звучить улюблена Мелодія.
Музика захоплює, додає сил і
витривалості,
може викликати сльози або посмішку.
Ювілейний концерт був збагачений жит-
тєрадісним ліризмом, повної краси музики
угорського композитора Ференца Легара, ду-
ету Ганни і Данила з оперети «Весела вдова»
за мотивами комедії французького драматур-
га Анрі Мельяка «Аташе з посольства». Вико-
навці Галина Гаврилко та Артем Поздняков
відтворили світ блиску і
краси, де зародилось
кохання молодої, гарної, з мільйонним спад-
ком вдови Ганни до аташе чорногорського
посольства в Парижі Данила. Артистизм і
виконавська свобода закоханої пари, лірична,
барвиста музика Франца Легара була тепло
зустріта вдячними слухачами.
Світ оперети продовжила чарівна Гали-
на Гаврилко яскравою арією красуні Джуді-
ти Ференца Легара. У
нічному клубі, де вона
працює танцівницею, натхненно звучить

87. ПостатіПостаті
85
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
знаменита арія «Мої вуста так гаряче цілу-
ють». Чарівність і іскристість музики компо-
зитора органічно доповнює виконавиця сво-
їм жіночим кокетством, хитрим лукавством,
зовнішньою привабливістю, які як магнітом
притягують чоловіків. Акторська гра Галини
Гаврилко поєднується з вокальною майстер-
ністю. Технічна складність не перешкода для
солістки на шляху до яскравої висотної куль
-
мінації, яка аж захоплювала подих!!!
Фінальний акорд – арія Чіо-Чіо-сан
Фінальним акордом ювілейного концер-
ту була арія Чіо-Чіо-сан із опери Джаконо
Пуччічі «Мадам Батерфляй», яка є знаковою
для Гізели Циполи. Її виступи на Міжнарод-
ному конкурсі «Мадам Баттерфляй» у 1976
році став тріумфальним: на ньому співачка
здобула першу премію
і стала володаркою
титулу «Найкраща Чіо-Чіо-сан», виконавши
арію з відомої опери Джакомо Пуччіні. Шість
років поспіль Гізела Ципола визнавалася най-
кращою оперною співачкою СРСР. Але при
цьому була «невиїзною», єдиним винятком
стала Японія.
Соло скрипки ніби готує до чарівного
світу Чіо-Чіо-сан. Вона терпеляче чекає сво-
го
коханого. Починається велике нагнітання
звуку, яке відтворює спалах емоцій. Кульмі-
нація завершується найвищою нотою сі бе-
моль на фортіссімо. Галина Гаврилко нама-
галась відтворити любов, пристрасть, цілий
спектр людських емоцій. Голос їй підкорявся.
Рушійною силою була любов до Піркентона,
яку героїня переживала з пристрастю та ав-
тентичністю. Безперечно, виразність сцени,
артистичність
і володіння голосом Галини
Гаврилко наводила на приємні спомини про
чарівний образ Чіо-Чіо-сан, змальований не-
забутньою Гізелою Циполою на Національ-
ній сцені України.
Концерт із нагоди Ювілею Гізели Циполи
підтверджує думку, що закарпатці безмежно
дорожать і шанують видатну землячку, яка
вивела оперні зразки на світову арену. Її та-
лант увійшов до когорти найвідоміших опер-
них співаків України, на вокальному прикла-
ді якої будуть шліфувати свою майстерність
прийдешні покоління співаків.
Людмила ДОВГАНИЧ,
член Національної всеукраїнської
музичної спілки, доцент
Фото з сайту департаменту культу-
ри Закарпатської ОДА-ОВА
Гізела Ципола разом із артистами

88. 86 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
«ЧОМУ Я НАПИСАЛА Й ПОСТАВИЛА П’ЄСУ
«МОЇ ЕПІЗОДИ»
Шановні поціновувачі театрального дій-
ства, отже, це сталося! А саме 22 листопада
відбулася прем’єра вистави за п’єсою «Мої епі-
зоди», автором і постановником якої стала я,
режисерка народного театру Будинку куль-
тури Свалявської міської ради. Тож спробую
взяти про це інтерв’ю. Сама від себе, адже
маю на це право
, як позаштатна дописувач-
ка місцевої газети «Вісті Свалявщини». В цій
новинці вже опублікувала кілька інтерв’ю і
статей. Веду в ній рубрику, яку назвала «За
фінджою кави». Як і кожна закарпатка, каву
я люблю і тому, шановні читачі, за кавуван-
ням розповім усе детальніше.
– Відколи розпочала свою діяльність
на посаді
режисерки, в якому жанрі пра-
цює народний театр, який очолюєш?
– Народним аматорським театром Бу-
динку культури керую від 2002 року. Не
буду вдаватись у історію попередніх моїх по-
становок. Вони були більш гумористичного
плану, свалявчани пам’ятатють виступи на-
шого гумористичного дуету «Кумоньки», без
нього не було жодного свята на Свалявщи
-
ні. Дует підкорював серця глядачів навіть за
кордоном, у сусідній Словаччині. Наш театр
ставав володарем Гран-прі, займав призові
місця на Обласному конкурсі театральних
колективів ім. В.Майданного в м.Хуст; здо-
бував також Гран-прі і призові місця на об-
ласному конкурсі ігрових програм в м.Ужго-
род. Колектив
відомий своєю креативністю і
творчим підходом. Були у нас і патріотичні
постановки, і постановки до різних визна-
чних дат, ми творили, ми захоплювались те-
атральним мистецтвом; бо в нашому колек-
тиві, у який постійно вливалися нові актори,
вирувало життя.
– Що повпливало на зміну спрямуван-
ня театральних постановок?
– Спочатку ковід, потім
війна - крово-
пролитна, кровожерна, ненависна та під-
ступна. Життя розділилося на «до» і «після»,
спинившись на межі прокльонів і молитов.
Не хочеться в важкий для країни час весели-
тися і веселити глядачів. Єдина аудиторія,
для якої ми здійснюємо більш розважаль-
ний контент, це діти. Маємо вистави та ігро-
ві програми
саме для них, для наших най-
рідніших, найщиріших глядачів.
Стане у пригодіСтане у пригоді
Виконавці ролей, а також режисерка вистави Маріанна Попович (перша праворуч)

89. Стане у пригодіСтане у пригоді
87
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
– Коли виникла ідея написання анти-
воєнної, патріотичної п’єси?
– Ідея виношувалася мною від самого
початку війни. Багато разів починала і ніяк
не могла закінчити розпочате. Хотілося на-
писати про те, чого я не бачила, не чула, але
відчувала всім серцем, адже мій молодший
син від 2014 року перебував у лавах ЗСУ
і бо-
ронив Схід країни. В той час, коли я зустрі-
чала молодих хлопців у військовій формі на
вокзалі, чи на вулиці, в мене відразу з’явля-
лися сльози і відчай, такі молоді, їм ще жити
і жити. Згадувала, що десь там в окопі мій
син, моя кровиночка, якому я
бажала Анге-
ла-охоронця і всім його побратимам.
Як ми бачимо, війна пішла далі, торк-
нулася майже кожного, і з кожним днем стає
все більш боляче втрачати рідних і близь-
ких, знайомих і незнайомих нам людей. …
24 лютого 2022 року… ця дата закарбувалася
в нашій пам’яті на все життя.
23 лютого я
ще мала надію, що цього не
станеться, ще намагалася заспокоїти колег.
Але вже вранці, після дзвінка знайомого, а
потім і з телебачення я почула про перші ви-
бухи в Києві, багатьох містах України.
«Вони напали», – сказала я чоловікові, і
стало справді страшно. Що робити? А потім
сирени, такі моторошні, що
аж проникали у
свідомість, яка не хоче війни, не хоче страж-
дань вільних, незалежних українців, котрі
кров’ю і потом, голодом і смертю виборюва-
ли право жити у своїй країні, мати родини,
право посадити біля хати калину, народжу-
вати дітей і читати їм казки рідною україн-
ською мовою.
Як кажуть
у нас, у театральному серед-
овищі, поки не переживеш знакових подій,
не зможеш зіграти роль на сцені, не зможеш
зняти фільм, чи поставити виставу. Потрі-
бен життєвий багаж знань, багаж вражень…
А вражень за цей період набралося багато …
– Які з них емоційно вплинули на режи-
серський задум вистави?
– Спочатку ховалася
у підвалі під час си-
рени, потім була думка відправити невістку
і онучку за кордон, а згодом самій виїхати.
Врешті-решт відправила з Богом подругу з
дітками і мамою, за яку дуже хвилювалася.
А потім заспокоїлася і вирішила: нікуди не
їду, залишаюся з чоловіком, якщо вмирати,
то разом: така фраза
звучить і з вуст моєї ге-
роїні в п’єсі «Мої епізоди». А далі на роботі
почали плести маскувальні сітки, саме ма-
скувальна сітка створює атмосферу в моїй
виставі. Вона наче захищає всю Україну від
Авторка п’єси і режисер вистави
Маріанна Попович
Сцена з вистави

90. Стане у пригодіСтане у пригоді
88
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
лиха, бо багато жінок, дівчат і зараз плетуть
маскувальні сітки, моляться і за Україну що-
дня, моляться за наших героїв-захисників.
…Почали прибувати переселенці - люди,
які були перелякані, знедолені: дивлячись у
їхні очі, я починала тремтіти, відчуваючи
їхні біль і розпач. Вони багато втратили, але
не втратили надію на те,
що все ще буде так,
як раніше. З однією з них я познайомилася в
той час. Ії зовуть Вікторія, вона ховалася від
війни у нас, у Сваляві, разом із маленьким
синочком. Вона з Харківщини, її чоловік -
воїн ЗСУ, вона повернулася додому через рік
і незабаром народила донечку. Дуже хочу,
щоб у
них все було добре, бо там небезпечно
щодня.
Я почала частіше дивитись у небо і в
кожному пості в соціальних мережах розси-
лала месидж із проханням закрити небо над
Україною (так робили всі українці), щоб не
гинули мирні люди. Але ворог підступний і
жорстокий, сліпий і глухий. Хочу, щоб поніс
відплату за нашу розстріляну весну, за не-
народжених і вбитих ним дітей, жінок і чо-
ловіків, за зруйновні, закатовані міста й села
рідної багатостраждальної України. Кожна
подія, пережита мною, знайшла відображен-
ня в написаній п’єсі.
– Чому така назва п’єси - «Мої епізо-
ди» ?
– Мені здається, що назва передає наше

життя під час війни. У нас кожного дня тра-
пляються епізоди, що немовби затяглися у
часі… Багато людей відчули на собі панічні
атаки, позбулися сну, і я в тому числі. Ви ска-
жете: тут, на Закарпатті немає комендант-
ської години, немає того жаху, який відбу-
вається там, де ведуться бойові
дії, там, де
Україна межує з країною-агресором. З одно-
го боку, це так, але ми тут, на Закарпатті від-
чуваємо війну кожною клітинкою свого тіла.
Наш регіон став для багатьох прихистком,
другою домівкою, рятівним колом.
Ми не знаємо, до якого часу тут безпечно,
бо немає в Україні жодного цілком безпечно
-
го місця, жодного такого клаптика землі.
– Хто надихнув написати п’єсу?
– У першу чергу, наші воїни, наші волон-
тери, наші свалявчани, небайдужі до чужого
горя, бо ми всі українці, ми – нація, всі об’єд-
нані й згуртовані. З перших часів війни ми
особисто несли харчі, одяг, ділили домівки
із
внутрішньо переселеними особами, висту-
пали перед дітками в садочках, у їдальнях, зі
сльозами на очах, але посміхаючись, щоб діт-
ки відійшли від стресу, від жахів війни, бо те,
що випало на їхню долю і долю нашого поко-
ління, не підвладне розумінню. Надихалася
стійкістю і мужністю родини, з якою позна-
йомилася у
себе на роботі. А саме родиною
Сцена з вистави

91. Стане у пригодіСтане у пригоді
89
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Несмашних-Панаріних, так вони себе нази-
вають, це переселенці з Северодонецька. Хоча
для мене вони гості, а не переселенці! Безпе-
речно, талановиті, своєрідні особистості, які
грають у виставі головні ролі; на них трима-
ється вистава. Саме від імені головної героїні
ведеться розповідь у п’єсі. Одного разу у ви-
конанні Анастасії
Панаріної я почула чудову
авторську пісню, згодом, надихнувшись нею,
написала п’єсу дуже швидко. Бо побачила всі
епізоди: навіть не міняла їх місцями, так усе
вийшло природньо й гармонійно.
– Про що твоя п’єса?
– Про долю української родини, про її
життя «до» і «після». Про наше життя і про
те,
що змусило нас почати цінувати життя, ці-
нувати тих, хто поруч, хто виборює свободу і
зараз боронить нашу країну. Про волонтерів,
які 24 на 7 допомагають усім, хто цього потре-
бує. Про тих, хто в полоні, хто в окупації, про
діток, які залишились сиротами: ми про них
молимося щодня й віримо, що
перемога буде
за нами. Так і закінчується вистава:
…Бо з давніх часів, відколи існує світ, іс-
нує добро, яке завжди перемагає зло і так не-
одмінно буде!
– Хто зіграв у виставі головні ролі?
– Акторський склад нашого театру різ-
нобічний, у ньому грають люди різних про-
фесій: методисти, музикант, викладач
, сту-
дент, медикиня, режисер, вимушено пере-
селені особи, діти театру пісні «Соловейко»
Будинку культури. У масових сценах задіяні
працівники бібліотечної системи. Образи
відтворені гармонійно й емоційно, за що
учасникам вистави велика подяка і шана!
Ролі в п›єсі виконували:
– Волонтерка – А.Панаріна, її чоловік Т.
Несмашний, їхня донечка -М.Несмашна
.
– Волонтерка – С.Дербаль, її син військо-
вий – Р.Мигович.
– Волонтерка – М.Попович, її чоловік –
водій-волонтер Б.Ковтун.
– Волонтерка – Н.Алексанич.
– вимушена переселенка – В.Панаріна.
– дівчинка, вимушена переселенка – І.Та-
расюк.
– Що побажаєш глядачам, читачам?
– Вірте й щодня наближайте перемогу
своїми маленькими, або й великими ділами;
все
, що зроблено вами від щирого серця і від
душі буде оцінено. Вклад колективу нашо-
го театру це наша вистава, і не тільки, далі
буде, працюємо разом, бо разом ми сила і ми
переможемо!
Рада, що наш виступ гарно оцінили й
глядачі, і поважні члени журі, які приїхали
для атестації нашого
театрального колективу:
Ганна Дрогальчук – в.о.директора комуналь-
ного закладу «Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури» Закарпатської об-
ласної ради, заслужена працівниця культури
України, Світлана Мендель – головна спеціа-
лістка відділу культури, мистецтв та фінан-
сового забезпечення департаменту культури
облдержадміністрації, Оксана Шип – до-
центка кафедри мистецьких дисциплін ко-
мунального закладу вищої освіти
«Академія
культури і мистецтв» Закарпатської обласної
ради. Ми маємо велике задоволення з того,
що змогли підтвердити звання «Народний».
П’єса «Мої епізоди» йтиме й надалі в ре-
пертуарі театру, залишатиметься в ньому на
першому місці. Її ще не раз показуватимемо,
бо бачимо, що подобається глядачам: про це
свідчать їхні відгуки
тих, теплі слова й навіть
сльози. Наша вистава завершується перемо-
гою і так неодмінно буде! Все буде Україна!
Маріанна ПОПОВИЧ
Автор фото Микола ПОЦКО
Сцена з вистави: дочекалися з фронту

92. Стане у пригодіСтане у пригоді
90
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ПАТРІОТИЧНА П’ЄСА
«МОЇ ЕПІЗОДИ»
Автор: режисер народного аматорського
театру Будинку культури Свалявської
міської ради Маріанна Попович
Епізод І – Щаслива родина
Епізод ІІ – Сцена проводів
Епізод ІІІ – Волонтерський штаб
Епізод ІV – Переселенці
Епізод V – Подруги
Епізод VІ – Похорон
Епізод VІІ – Поранення
Епізод VІІІ – Одкровення. Зустріч.
Епізод ІХ – Повернення з полону
Епізод Х – Щасливий фінал
«МОЇ ЕПІЗОДИ»
Діючі
персонажі:
Тимур - військовий
Анастасія, його дружина (волонтерка)
Марічка, їхня донечка
Олена Іванівна (переселенка)
Неля - подружка Насті
Іринка – дівчинка-переселенка
Світлана (Юріївна) – волонтерка
Син Світлани (Максим) - військовопо-
лонений
Маріанна (Володимирівна) - волонтерка
Богдан, її чоловік - волонтер
Дітки ВПО
Масова сцена: бібліотечні працівники,
працівники РБК.
Куліси закриті.
Звучить основна мелодія.
Дикторський текст:
«Я та,
хто розділив своє життя до і
після. Це звучить наша з Тимуром пісня.
Наша улюблена пісня. Тут ми щасливі
і закохані і з нами плід нашого кохання -
наша донечка. Як би ми знали, коли були
щасливі і коли знову станемо щасливими. І
це - мої епізоди».
Куліси відкриваються
Епізод І. Щаслива
родина
(На сцену з гітарою заходить Настя, яка
сідає на стілець і починає грати акорди піс-
ні. Заходить її чоловік Тимур, який допомає
їй, граючі на сопілці).
Тимур. Моє кохання, наша пісня
неймовірна, заспівай мені! (Настя співає) Ти
моє щастя! (Обіймає).
(Прибігає донечка зі школи, обіймає).
Марічка. Як я
вас сильно люблю! Ви
найкращі батьки! Мені сьогодні не задали
домашню і тому я подивлюся мультики, а
тато почитає мені казку. Це моє бажання на
сьогодні!
Настя. Добре, з’їш кашку, вип’єш
корисного молочка і я тебе поцьомаю й
залоскочу…(починають разом веселитися)
Тимур. Добре, донечко, але спочатку
допоможу
мамі, а потім я весь твій. (Теж
починає з нею веселитися)
Настя. Нічого, нічого, я сама впораюсь,
будь ласка, я хочу, щоб ви провели час
разом. Незабаром до вас приєднаюсь, але
перед сном не забудьте почистити зубки!
Обоє! (посміхається)
(Тимур бере донечку і несе на руках,
як жабенятко, за куліси
. Настя прибирає зі
столу і теж іде за куліси.
Звуки сирени. Світло гасне і запалюється
червоне).
Голос Зеленського про війну. Звучить
довга тривожна мелодія.
Епізод ІІ. Проводи на війну.
Дикторський текст: Якщо ви мене
спитаєте, як я? А ви?
Сцена прощання Тимура з дружиною і
донечкою.
Заходить Тимур у формі
.
Тимур. Ну все, мої рідні, я йду! Бо так
треба. Ти мене розумієш!
Настя. Ні, не розумію! Ти музикант? Що
ти там будеш робити? А як же ми?
Тимур. Якщо захочеш виїхати за кордон,
то маєш контакти моїх друзів, то, думаю,
там буде безпечніше.
Ну все, моє зайченя. Обійми татка!
І не
плакати мені. Я скоро повернуся: обіцяю,
неодмінно з перемогою.
Обіймає їх. Марічка дарує татові
іграшку. Він виходить. Наприкінці оберта-
ється. Підймає руку, кладе до серця. Настя
хрестить його у повітрі!

93. Стане у пригодіСтане у пригоді
91
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Молитва Насті. Мислі вслух.
Настя: Боже Вшевишній, врятуй нашу
рідну землю від варварів, зупини війну, не
дай пролитися українській крові. Закрий
небо своїми могутніми руками. Амінь.
В цей час вони із донечкою стоять і
дивляться вдалечінь.
Йдуть за куліси.
Відкриваються другі куліси. На сцені -
волонтерський штаб.
Дикторський текст: Як би
я знала,
яка страшна війна прийшла на мою рідну
землю, якби я знала…
Епізод ІІІ. Волонтерський штаб
Відкриваються другі куліси на сцені
волонтерський штаб, підвал.
Заходить Настя із телефоном. Розмовляє
по телефону.
Настя: Так, дівчатка, будь ласка, прийміть
замовлення на п’ять дронів і плитоноски
40 штук, та щоб були надійні…
жилети,
дощовики, теж стільки ж… зачекайте, в
мене друга лінія. Так, я вас слухаю, так
учора ми замовляли знеболювальні два
ящики і аптечки, але вони вже мали прийти
вчора!. Ви не розумієте мене, там хлопці
мають потребу, а ви затягуєте поставки,
так не має бути, добре, чекаємо! Алло, будь
ласка, підтверджую
замовлення, і чекаю
якнайскоріше.
(Сідає, на секунду, потім встає і починає
лицем до залу плести сітку маскувальну).
Заходять дві літні жінки.
Мар’яна. Ну що, Юріївно, на славу ми
з тобою попрацювали. Ми молодці! На-
стюшко, ти де?
Настя. Аааа. Доброго вам дня! А я тут
ще маю доробити сітку
для хлопців із 128-ї
бригади, дуже просили.
Мар’яна. Зараз ми тобі допоможемо.
А ми теж сьогодні гарно попрацювали:
наліпили вареників – з вишнею, з кар-
топлею.
Света. Так, так, і пельменів наліпили
дуже багато, і голубців, нехай хлопці від
домашнього не відвикають, їм і так важко.
Наші хлопці, то є
велика сила, страшно
сказати. Захищають Україну і весь світ від
другої армії світу.
Мар’яна. Господи, дай, Боже, розуму
світові, закрити небо вже нарешті, бо
стільки гине люду безневинного.
Света. Щоб той Путін вже здох!
Мар’яна. Дай то, Боже!
Настя. Від ваших прокльонів, неодмінно
вріже дуба і тоді, я
думаю, закінчиться
війна.
Света. Арестович казав: два-три тижні і
все.
Мар’яна. Та не дивитись ти ютюби, там
одні брехуни сидять.
Света. А ти взагалі нічого не дивишся,
лише Новини «Марафону».
Мар’яна. Отож бо і воно! Там кажуть усю
правду, і всі новини, скоро ми переможемо
рашку, захід
дасть зброю, закриють небо, і
все у нас буде добре, як і раніше!
Света. Дай Бог! І синочок мій
повернеться додому і Настіньчин Тимур
теж. А твій Мішаня ще не приїхав із
особливого завдання?
Мар’яна. Та ще ні. Так хвилююся, що
сил не має! Ну ми з тобою і помічниці
, а ну
давай менше слів, більше діла!
Настінько, вмикай нашу улюблену
пісню.
(Встають і починають плести сітку,
співаючи.)
(«Хай буде весна», далі продовжується
фонограма пісні, героїні виходять.Настя на
сцені залишається.
Епізод ІV. Переселенці
Дикторський текст: Так, вони вкрали в
нас весну, взяли і підступно вкрали. Вкрали
надії, мрії
і все те, що ми любили. Вони
вбивають нас щодня, щоночі…Скалічують
долі і серця…Моя Україна в руїнах…
На сцену виходить волонтерка Настя.
(Їй дзвонить телефон).
Настя: Так. Тимурчику, не хвилюйся,
у нас усе добре, ми в безпеці, я не змогла
виїхати за кордон, бо тут потрібна моя
допомога
, я волонтерю.
Марічка сумує за тобою весь час, малює
для тебе.
І я тебе люблю! Телефонуй частіше,
якщо зможеш, а якщо не можеш, то хоча б
смс надішли! І я тебе цьомаю! Кохаю!
(Настя сідає і дивиться в телефон)
Заходить літня жінка.
Жінка. Доброго дня! Це тут волонтери?
(Сідає
на стілець, знесилена. Настя бере
її за руки і намагається заспокоїти)
Так…все, видихайте, заспокойтеся, що
сталося?
Жінка. Будь ласка, дайте мені води!

94. Стане у пригодіСтане у пригоді
92
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Настя. Води?…зараз! (Біжить за водою і
приносить склянку води) А хто ви, звідки?
Чим я можу вам допомогти?
Жінка. Мене звати Олена Іванівна!
Я із Харківщини Вибачте, в мене щось
із головою… мабуть, стрес.. Пам’ятаю
повітряну тривогу, як вибігла із хати, вибух,
обертаюся, а хати вже немає… нічого
немає
і сусідів уже немає, під’їхала машина й
мене посадили в неї та привезли на вокзал,
посадили в потяг, а там народу було дуже
багато; було душно їхати, діти плакали,
неможливо було навіть поворухнутись,
дуже хотілося пити! Можна ще води?
Настя: так, так, беріть пляшку. (Жінка
п’є і
спрагло п›є з пляшки)
Настя. Надворі холодно, ви, мабуть,
змерзли? Я зараз щось для вас пошукаю! І
голодні, мабуть! Зараз усе організую!
(Починає подавати одяг жінці, взуває те-
плу обув).
Настя. Будь ласка, пані Олено, сьогодні
заночуєте у наших помічниць, а вже завтра
я знайду для вас помешкання.
(
проводжає її до дверей, сама сідає)
В цей час заходять Володимирівна і
Юріївна.
Мар’яна. Настінько, перше на вокзал
прибув потяг, вийшли на нашій станції, ми
привели їх до тебе.
(На сцену виходять жінки, літні чолові-
ки, одягнені не по погоді.)
Настя: Рідні наші, заспокойтеся, все
добре, ви у безпеці
. Сьогодні вже пізно
вас оформляти, я прошу вас пройти
до мікроавтобуса, який відвезе вас у
дитячий садочок, де вас нагодують,
зможете відпочити, а завтра чекаю вас із
документами. (Всі виходять лишається
Настя)
Настя плаче і сама з собою говорить.
І так щодня! Боже, за що! За що ми
тебе так
прогнівали! Вибач, я сильна, я
витримаю!
Дзвонить телефон. Настя бере слухавку.
Настя: Алло, так, що, завтра прибуває
потяг із дітками, звідки, зрозуміла, ми
маємо зустріти і розмістити, так, так, ми
готові!
Звонить по телефону. Доброго дня!
Завтра зустрічаємо діток, будь ласка
приготуйте все необхідне! А зараз до вас
під’їду і
привезу для малюків харчування і
памперси.
Повітряна тривога. (Виходить)
Дикторський текст: Так і живемо
з тривожними новинами і добрими
справами, на межі божевілля та безсоння,
під звуки повітряної тривоги, до якої вже
почали звикати.
Але не хочемо звикати до війни. Ми
переможемо, бо ми - нація!
Епізод V. Подруги
Настя заходить з
телефоном в руках,
розмовляє.
Настя. Дякую вам, якщо шось буде ще
потрібно = телефонуйте, ми обов’язково
привеземо!
Заходить подружка Насті Неля.
Неля. Ти Настюша, вся в роботі, вся в
роботі і як ти все встигаєш?
Настя. Тепер такі часи, що потрібна моя
допомога!
Неля. Знаю,знаю, але хто тобі допоможе,
ні зачіски, ні манікюра…як ти виглядаєш,
на себе не схожа. Одні очі світяться! Давай,
я тебе запишу до своєї майстрині і будеш в
мене як новенька! Ти ж красуня!
Настя. Не маю часу красоту наводити,
коли бачиш, яке горе прийшло на нашу
землю. Ти про що думаєш, краще б
допомогла
!
Неля. А я і допомагаю, я доначу у
фонд Сергія Притули, він, до речі, додав
мене в друзі в Інстаграмі. Шкода, що вже
одружений…
Насті. Ой. Нелько, Нелько, ну що мені з
тобою робити?!
Неля. А нічого! Треба жити тут і зараз,
бо завтра може і не бути, а знаєш
краще
підскажи, яку сукню, мені обрати цю білу
чи цю чорну? (тиче пальцем в телефон).
Настя. Краще цю червону, щоб тебе
рятувальники побачили!
Неля. Прикуси язика Настюшо! Я хви-
лююся, що якщо бабахне, то я маю бути у
гарній сукні! Я ж у тебе гламурна! (Смієть-
ся)
Ну добре, добре,
це в мене звичка така
тебе смішити, бо ти подруго щось зовсім
кисла. Ти знаєш, я тебе люблю! (Обіймає
Настю). А що твій Тимур? Дзвонить, як він
там?
Настя. Телефонував, уже на місці, йому
дали позивний «Музикант». Він казав, що
дуже дружній у них загін, він оператор
ударних дронів.Нехай
Бог береже його і
його побратимів!

95. Стане у пригодіСтане у пригоді
93
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Неля. Ви така гарна пара, і донечка у
вас чудова! Ненавиджу цих орків, нехай
зникнуть з лиця землі, назавжди! Давай я
допоможу тобі, хоча б нарізати стрічки.
Займаються плетінням сітки, Неля
нарізає стрічки.
До них забігає Марічка, донечка Насті.
Марічка. Мамо, мамо, дивись, що я для
татка намалювала!
Добрий, тітко
Неля!
Неля. Доброго дня, красуне!
Марічка. Це ти, це я, а це татко, а це
наш будинок і всі ми разом, посміхаємось, і
вже настав мир, мамо, чуєш? Мир!
Настя. Ти в мене велика розумничка,
пишаюся тобою, ми неодмінно відправимо
твій малюнок таткові. А знаєш, незабаром
до нас прийдуть дітки
і ви разом намалюєте
малюнки-обереги для воїнів, це буде дуже
зворушливо для них. Ти згідна?
Марічка на знак згоди обіймає маму.
Настя: Ну що ж, я вже стрічки взяла,
(бере зі столу) зможу продовжити свою
роботу.
Нелька. Так ніяка робота, а ну на свіже
повітря і не сперечатись зі
мною! (Виходять,
за кулісами одягають чорні хустини)
Епізод VІ. Похорон
Дикторський текст: Як умру, то
поховайте мене на могилі, серед степу
широкого….на Вкраїні милій…
(Звучить фонограма «Пливе кача»
Заходять всі в чорному Настя, Неля,
Света, Мар’яна.
Сідають, Неля плаче)
Неля. 20 років, один у мами був, все
місто навколішки проводжало
героя. Яке
горе…Ніколи не пробачимо, ніколи. (Пла-
че)
Мар’яна. Так ніколи. Нехай весь світ
побачить яких воїнів, забирає клята війна,
ой не брати вони нам, а закляті вороги.
Света. Проклинаю до сьомого коліна їх
і їхніх нащадків.
Настя. А я його знала з нашого двору,
завжди такий привітний
був, царство
йому небесне! Він тепер з неба буде нас
охороняти! (Заспокоює Нелю).
Мар’яна. А твій як син, знайшовся?
Света. Так, знайшовся! В полоні! Чекаємо
на обмін!
Не знаю, як це витримати, навіть не
знаю як він, чи не поранений. Синочок
мій рідний! (Теж починає плакати,
Володимирівна заспокоює.)
Мар
’яна. А мій теж ще не повернувся. Я
кажу: чоловіче, ти куди?
А він мені: «Я повинен допомогти,
хто хлопцям машину доставить?» Я кажу:
«Там небезпечно, а він посміхнувся і мені
відповідає: «Два рази вмирати не буду,
лише один раз і поїхав». (Пауза).
Дівчатка, ану, триматися мені, вам ще
діток
народжувати, справжніх українців!
Нам їх розуму навчати! Тримаймося разом,
бо разом ми сила! Так Настюшка командуй,
що потрібно робити?
Настя. Потрібно розвантажувати
гуманітарний вантаж із Німеччини.
Мар’яна. В мене чесно шок: якби мені
в молодості сказали, що Німеччина буде
домагати нам у війні Росії проти нас, я б не
повірила! Добре, ми пішли!
Настя. Щиро дякую за вашу допомогу
та щирість! Я вас зараз наздожену, лише
зроблю один важливий дзвінок!
(Всі виходять. Настя залишається, бере
телефон і набирає, ніхто не відповідає)
Настя. (Схвильовано) Знову немає
зв’язку, ну де ж Тимур?!
(Виходить зі сцени) Звучить тривожна
мелодія.
Закриваються
куліси середні.Місце дії
змінюється.
VII епізод. Поранення
На сцену виходить Тимур, сідає. Теж
бере телефон до рук.
Тимур. Так, командир строго наказав, не
дзвонити рідним, а як це зробити не сказав,
вони ж хвилюються. Як я скучив за ними!
Добре, що донечка дала мені свою іграшку,
з нею не так
страшно воювати з ворогом.
Після перемоги обов’язково народимо
нашій Марічці братика! Постійно згадую
очі моєї Настіньки, вони такі як небо… Так
стає тепло на душі від думки, що вони в
мене є! Я дав слово повернутися живим і я
повернуся, щоб ще раз зіграти своїй коханій
нашу мелодію…
(Виймає
інструмент. Починає тихенько
грати мелодію.)
З-за куліс чути голос військового.
Музикант! Музикант!
Тимур. Вже йду! (Тимур вскакує і вибігає
за куліси чути вибух) Запалюється червоний
прожектор.

96. Стане у пригодіСтане у пригоді
94
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Епізод VІІI. Одкровення. Зустріч.
Куліси середні відкриваються.
На сцену вже знаходиться Настінька,
заходить Володимирівна.
Мар’яна. Ну що Настюшка, як справи
по новому збору на автівку, ще багато
потрібно?
Настя. Та ще є трохи, але люди
зневірилися, потрібно вірити бо як інакше.
Бачите, я вірю, що все буде добре і
що
з моїм Тимурчиком нічого страшного не
трапилося, бо вже два місяці не виходить
на зв ‘язок, я ж тримаюся.(Ледь стримує
сльози) А вони мені дорікають, що скільки
можна цих зборів оголошувати, скільки
можна просити домопоги. А я так скажу:
скільки потрібно, стільки і будемо збирати,
до нашої Перемоги. Бо
ми не пробачимо їм
Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, Харків,
жодних вибачень. Ми тут у безпеці, це наш
обов’язок! Наші хлопці на фронті, в полоні,
привозять їх, скалічених, без рук, без ніг,
яке ми маємо право скиглити і нарікати на
долю. А ті люди, що були і є в окупації,
як
їм потім у очі дивитися. З них знущаються,
катують, вбивають лише за те, що вони
українці! Світ збожеволів і ми божеволіємо
разом із ним. Коли вже закриють небо
над Україною. Кожного дня летять дрони,
бомби, ракети, руйнують нашу країну,
знедолену, але нескорену, чуєте ви, рашисти,
нескорену ніким і ніколи! (
Володимирівна
обіймає її, Настя в розпачі)
Мар’яна. Тихо,тихо, тихо, заспокойся!
Заходить чоловік Володимирівни і сідає
на стілець.
Михайло. Всім доброго дня! (Змучений,
знесилено сідає на стілець).
Настя. Дядя Міша з поверненням!
Мар’яна. Живий! Живий! (Підбігає до
чоловіка і кидається в обійми) Ну що, як
там? Розказуй?
Михайло.
Дуже важкі бої, але хлопці
тримаються! Вони справжні герої!
Мар’яна. Так, Мішаня, справжні герої! І
ти для мене теж герой, не побоявся поїхати
в саме пекло.
На наступний раз я їз тобою поїду, якщо
вмирати, то разом! Надумав мене саму
залишити. Йдемо додому, я борщу зварила
і ти, Настюшко, ходи
до нас, і Марічку зараз
зі школи заберемо, як раз відбій тривоги
був!
(Виходять).
Епізод ІХ. Поверення з полону.
(Світлана та син Максим)
Дикторський текст: Є в житті матері
страх, який заважає дихати та жити.Вона
прокидається з думкою, чи прокинулася
твоя дитина в полоні. Чи він їв, чи
не
поранений, а може контужений її рідний
синочок, її воїн. Чекання перетворюється
на безсонні молитовні ночі і тривожні
дні, але попри все вона чекає і вірить, що
дочекається.
На сцену заходить Юріївна.Оглядається.
Нікого не бачить. Сідає плести маскувальну
сітку. Заходить син і обіймає за плечі. Вона
повертається.
Матір: Синочок! (Непритомніє
)
Син. Мамо, мамо, що з тобою?
Допоможіть! Допоможіть хто небудь!
(Прибігає Володимирівна і відразу починає
допомагати: бризкає водою, робить
обережні ляпаси по обличчю, син у цей час
бігає по кімнаті з кутка в куток).
Син. Треба було спочатку позвонити…
що я накоїв!
Мар’яна. Не хвилюйся, то вона від
радості
! Зараз я приведу її до тями. Ось
бачиш, уже краще! (Юріївна підіймається).
Так, ану ще валідол під язик! І все буде до-
бре!
Світлана. Синочку, ти повернувся! (пла-
че)
Син. Так, мамо, ледве тебе знайшов,
я був удома, тебе не було, мені Настя
підказала, що ти сюди щодня приходиш,
допомагаєш. (
Мама не вірить своїм очам,
слухає і гладить сина по обличчю). Тобі вже
краще? Може, швидку?
Заходить Настуня з кульком, в якому
яблука.
Настя. Всім доброго дня! Бачу, ви вже
зустрілися. Яка я рада за вас!
Юріївна встає, оглядає сина.
Світлана. Як ти схуднув, мій хлопчику!
Мар’яна. Нічого, відгодуємо!
Настя
. А в мене гостинці від бабусі,
пригощайся, Максиме.
(Виймає найбільше яблуко)
Тримай!
Максим (син). (Бере яблуко, вдихає
аромат, відкусує і смакує).
Як я мріяв про це, яке воно солодке та
нагадує дитинство.

97. Стане у пригодіСтане у пригоді
95
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
Ходімо, мамо, додому! В мене зараз
невеличка відпустка, а потім знову їду
до своїм побратимів, бо як вони без мене
будуть ворога бити. Я теж повинен бути
поряд із ними, до самої перемоги! (Обіймає
маму і вони виходять)
Настя і Мар’яна залишаються.
Мар’яна. Справжній герой! І твій Тимур
скоро
зателефонує, не могло з ним нічого по-
ганого трапитися, просто, мабуть, поганий
зв’язок. Наші молитви його оберігають!
Настя. Так, я відчуваю його серцем, він
живий! І скоро ми будемо разом!
Мар’яна. Так, Настінько! Скоро всі
хлопці повернуться додому, до своїх рід-
них. Ми їх тут чекаємо! Ходімо і
ми, ще
потрібно зібрати передачу Максимовим
побратимам.
Настінька. Так, так, зберемо все
необхідне! Треба скласти список! (Виходять)
Дикторський текст. Чужих дітей не
буває… якщо би можна було повернути час
назад, я б хотіла, щоб наші діти не знали,
що таке війна…
Епізод. Х. Щасливий фінал.
Звучить весела мелодія під звуки
якої
Настя з Нелею в костюмах розважають
малят, яких заводять у волонтерський
хаб Юріївна і Мар’яна. Радіються разом із
малятами. Граються. Співають «Ой, у лузі
червона калина».
Настя. А тепер, дітки, тими малюнками,
які ми намалювали для наших воїнів,
ми прикрасимо нашу маскувальну сітку!
Зробимо фото для історії, звичайно, разом

із вами, а тоді відправимо їх разом із
смаколиками, ліками і всіма необхіднима
речами нашим хлопцям. (Дітки радіють).
Входить волонтерка Маріанна і
фотографує діток разом із Настею і
Нелькою. На фоні сітки. Всі дітки граються,
а одна дівчинка, ще сидить і домальовує
малюнок у куточку.
Мар’яна. А ну
швиденько вставайте
на фоні своїх малюнків і зробимо фото на
згадку!
В цей час заходить дядя Міша теж несе
коробки!
Звучить мелодія. Заходить Тимур із
милицею,шкутильгає на ногу.
Марічка першою помічає тата і підбігає
до нього, викрикує :
Марічка: Татку, ти повернувся, я так
тебе чекала!
Настя повертається і теж повільно
підходить до нього і обіймає.
Тимур. Дівчата, рідні, (пауза) ми
перемогли! Росія капітулювала, вони
відводять війська! Перемога! (Всі обійма-
ються, радіють).
Дядя Міша. Це треба відсвяткувати!
А ну за мною, шикуйсь, всім морозива, я
пригощаю!
(Всі
разом виходять, останньою виходить
Неля, але помічає в кутку маленьку дівчинку,
підходить до неї і каже:
Неля. А ти чого тут сама, всі дітки пішли
на морозиво! Сонечко, війна скінчилася,
треба радіти!
(Підіймає її на руки).
Дівчинка. Тітко Неля, а можна вас
спитати? (Пауза) А ви станете моєю
мамою?
Неля. (Пауза). Мамою, я мамою…
звичайно моя мила.
Я стану найкращою мамою для тебе, бо
ти… ти моя донечка!
Звучить уривок фонограми пісні
«Колискова мелодія України» сл.О.Полякової,
муз.М.Скорика. На сцені відбувається
пластичний етюд без слів Нелі і Ірки:
кружляють по сцені, обіймаються, Неля

зав’язує розв’язану стрічку. Зупиняються
посередині в обіймах. Наприкінці
фонограми актори по черзі виходять
на сцену. Військовий Тимур з родиною.
Син Світлани виходить разом із мамою,
загорнутий в Прапор України, волонтерка
Мар’яна з чоловіком. Звучить основна
мелодія, під яку виходить решта акторів.
Насамкінець звучить дикторський
текст під
основну мелодію.
Дикторський текст: Мої епізоди, мають
щасливий фінал і так неодмінно буде! Бо з
давніх часів, з часів заснування світу, існує
добро, яке завжди перемагає зло!

Фінал!!!
Мої епізоди. Монтажний лист.
(Фонограми, світло, куліси)
Куліси закриті.
Музика основна тема. Фонограма. Дик-
торський текст:
Я та, хто розділив своє життя
до і після.
Це звучить наша з Тимуром пісня. Наша

98. Стане у пригодіСтане у пригоді
96
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
улюблена пісня. Тут ми щасливі і закохані і
з нами плід нашого кохання наша донечка.
Як би ми знали, коли були щасливі і коли
знову станемо щасливими. І це мої епізоди.
Куліси відкриваються. Середні куліси
закриті.
Епізод І –Щаслива родина (Анастасія,
Тимур, Марічка)
Звук тривоги. Запалюється червоне
світло.Виступ Зеленського.
Тривожна
мелодія довга. Світло червоне
гасне. Основне на сцені. (Тимур одягає
військову форму)
Дикторський текст:
Якщо ви мене спитаєте, як я? А ви?
Епізод ІІ – Проводи на війну.
(Анастасія, Тимур, Марічка)
Молитва Насті. Фонограма.
Тривожна мелодія довга. Світло гасне
основне на сцені. (Забирається декорація зі
сцени. Два стільці і
стіл)
Світло основне запалюється на сцені.
Дикторський текст. Як би я знала, яка
страшна війна прийшла на мою рідну
землю, якби я знала…
Відкриваються куліси середні.
Епізод ІІІ – Волонтерський штаб
(Анастасія, Світлана,Мар’яна)
Фонограма пісні М.Барських «Хай буде
весна».
Настя залишається на сцені.
Дикторський текст.
Так, вони вкрали
в нас весну, взяли
і підступно вкрали. Вкрали надії, мрії і
все те, що ми любили. Вони вбивають нас
щодня, щоночі…Скалічують долі і серця…
Моя Україна в руїнах…
Дзвінок на телефон. (Фонограма)
Епізод ІV – Переселенці (Тітка Ірина,
Анастасія, масовка)
Повітряна тривога. Фонограма.
Дикторський текст.Так і живемо
з тривожними
новинами і добрими
справами, на межі божевілля та безсоння,
під звуки повітряної тривоги, до якої вже
почали звикати. Але не хочемо звикати до
війни. Ми переможемо, бо ми нація!
Епізод V – Подруги (Анастасія, Неля,
Марічка)
(Дівчата за кулісами одягають чорні
хустини)
Дикторський текст.
Як умру, то поховате мене на могилі,
серед степу широкого….на Вкраїні милій…
(звучить фонограма «Пливе кача»)
Заходить всі в чорному Настя, Неля
,
Света, Мар’яна.
Епізод VІ – Похорон (Неля, Мар’яна,
Світлана, Анастасія)
Дівчата виходять куліси середні
закриваються під тривожну мелодію довгу.
Епізод VІІ – Поранення (Тимур)
(Тимур починає тихенько грати мелодію.)
З-за куліс чути голос військового.
Музикант! Музикант!
Тимур. Вже йду! (Вибігає за куліси після
чого звучить фонограма вибуху)
Червоне
світло запалюється. Тривожна мелодія
довга. Куліси відкриваються світло, червоне
вимикається. Горить основне. На сцені Настя.
Епізод VІІІ – Одкровення. Зустріч.
(Анастасія, Мар’яна, Богдан)
Дикторський текст.
Голос. Чужих дітей не буває…якщо би
можна було повернути час назад, я б хотіла,
щоб наші діти не знали, що таке війна
…
Епізод ІХ – Щасливий фінал. (Масова
сцена з дітками, всі актори).
Фонограма. Весела музика.
Перед виходом Тимура основна мелодія
коротка.
Сцена Нелі і Ірки. (Після слів Нелі)
Мамою, я мамою… звичайно, моя мила.
Я стану найкращою мамою для тебе, бо
ти… ти моя донечка!
Фонограма «Колискова». Під цю
мелодію виходять актори
. Три пари. Після
закінення колискової включається основна
тема, під яку виходить решта акторів, а
потім звучить ремікс. Оплески.
Фінал!!!
Маріанна ПОПОВИЧ

99. 97№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ЮвілеїЮвілеї
ТРЕПЕТНА МЕЛОДІЯ ЇЇ ДУШІ
Людмилі Мішко – 70!
Багата і щедра, благословенна земля Му-
качівщини. Скільки чудових письменників,
художників, композиторів, педагогів, різного
роду митців – творців прекрасного – подарува-
ла вона нашій Срібній Землі! Серед них і заслу-
жена вчителька України, чудовий педагог і му-
зикант Людмила Іванівна Мішко. Півстоліття
свого життя віддала вона Хусту, його мешкан-
цям, учням ЗОШ №
3 (тепер ліцей № 3).
У ці дні вона зустрічає свій світлий і му-
дрий 70-річний ювілей. Людмила Іванівна –
учитель музичного мистецтва. А розпочина-
лася трепетна мелодія її душі 7 жовтня 1954
року, коли золото-багряна чарівна осінь при-
вела на світ білоголове ангелятко, якому су-
дилося все життя радувати людей і Бога своїм
прекрасним співом. Цей талант дарований їй
Всевишнім.
Народилася в м. Мукачеві у простій робіт-
ничій сім’ї. Ще з материнського лона успадку-
вала дівчинка любов до співу, музики, бо зро-
стала у порядній співучій родині серед роз-
кішної мальовничої природи с. Зубівки, куди
сім’я переїхала після її народження, і де
згодом
народилися ще дві сестрички. Тут Людмила
(серцю мила) пізнавала світ, вчилася любити
природу, людей. Прислухалася до співу пта-
шок, дзюркоту струмочків, шелесту листя і віт-
ру, шуму дощу, радувалася сонцю, теплу, хру-
сткому сніжку і морозу. На роздоллі пробувала
і свій голосочок, який щоразу ставав упевнені-
шим, міг позмагатися
із співучим соловейком,
що частенько десь витьохкував поруч. Ніжна
мелодія завжди бриніла в її маленькому сер-
дечку. А щойно переступила шкільний поріг
у 7-річному віці, зрозуміла, що стане вчителем,
навчатиме учнів музики і співу.
Ця дитяча мрія реалізувалася тоді, коли
після 8 класу Станівської школи у 14 років
юна співачка вступила на
музичний відділ
Мукачівського педучилища, де навчалася з
1969 по 1973 рік. Юна студентка завжди була
у вирі всіх подій, добросовісно виконувала
обов’язки старости групи, опановувала гру на
баяні, вчилася диригувати, вдосконалювала
свій вокал. Тут дівчина знайшла і своє непов-
торне, справжнє кохання.
Одразу ж після закінчення навчання у
1973 році закохані одружилися
. Іван Івано-
вич Мішко, що вчився з Людмилою в одній
групі, став не лише коханим чоловіком, але й
другом, однодумцем, порадником і опорою
дружині на все життя. Уже півстоліття вони в
парі крокують по землі, зачаровані музикою,
захоплені своєю педагогічною діяльністю,
сповна віддаючись улюбленій роботі.
Симфонія її життя багатоголоса, звучить
у різній тональності. У ці ювілейні дні згаду-
ються роки багатотрудного учительського
життя... Як вони стрімко летять, і немає їм впи-
ну. Не хочеться вірити, що за твоєю спиною
стільки пройдено і пережито. Адже життя – то
стерняста нива, яка радує не лише добірним
зерном, але рясніє будяками та колючками.
Перед очима
, немов у калейдоскопі, пропли-
вають радісні та сумні хвилини, тріумфи і пе-
чалі, вони не оминають жодної людини.
Шлях довжиною в 70 років Людмила
Іванівна проходить без нарікань, терпеливо
приймаючи все що їй судилося. Щодня за все
щиро дякує Богу: за дар життя, за улюблену
професію, яку обрала за покликанням, за
ти-
сячі своїх учнів, які не лише полюбили музи-
ку, пісню, але й чимало з них стали відоми-
ми вокалістами, диригентами, викладачами,
учасниками народних колективів, лауреата-
ми та дипломантами музичних конкурсів.
Вона досягла всього, про що мріяла: стала
вчителем найкращого предмета – музичного
мистецтва, отримала звання «Учитель-мето-

100. ЮвілеїЮвілеї
98
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
дист», «Відмінник освіти України», «Заслуже-
ний учитель України». На Всеукраїнському
конкурсі їй визнано кращим «Вчителем року».
Упродовж багатьох років Людмила Іванівна –
голова методоб’єднання вчителів художньо-ес-
тетичного циклу в м. Хуст, член атестаційної
комісії вчителів міста, автор навчально-ме-
тодичних посібників із проблем музичного і
вокального мистецтва, керівник вокального
ансамблю
«Тисянка» рідної школи. Без неї не
обходиться жоден шкільний захід чи свято.
У ювілярки чимало різноманітних гра-
мот та нагород. У червні 2024 року її відзначе-
но Почесною грамотою Верховної Ради Укра-
їни за особистий внесок у соціально-еконо-
мічний і культурно-освітній розвиток, значні
досягнення в професійній діяльності, актив-
ну
громадську та волонтерську діяльність,
сумлінну працю і високий професіоналізм.
Людмила Іванівна безмежно віддана
улюбленій роботі. Ніколи на неї не нарікала.
І якби знову довелося робити вибір, то обрала
б те саме. Вона щиро зізнається: «Якби мені
довелося прожити життя ще раз, я все одно
пішла б стежкою мистецтва, музики». Однак,
на
думку ювілярки, найбагатша вона своєю
любов’ю до Господа Бога. Цього навчила її
змалечку рідна матуся: жити по совісті, люби-
ти Бога, своїх ближніх. Саме тому не уявляє
життя без молитви й подяки Всевишньому.
Як згадує ювілярка, Бог покликав її до
храму у 38 років. І ось уже 32-й рік, як
вона у
парі з Іваном Івановичем керують духовним
хором греко-католицького собору Святого
Вознесіння м. Хуст. Кожну неділю і в свято
поспішають на Божу Службу, бо тільки в цер-
кві через спів і молитву їхня душа спілкуєть-
ся з Творцем. Особливо радісно буває на душі
тоді, коли хор, учасниками якого є
таланови-
ті християни – люди різних професій і віку
– відспівають літургію на одному диханні,
прославляючи зі священником та прихожа-
нами ім’я Господнє. Наш хор – це моноліт-
на християнська родина, яку об’єднують не
лише духовні піснеспіви, але й міцна любов,
щира молитва за даровані Богом радощі і
горе. Учасники хору
побували в багатьох па-
ломницьких поїздках: на Святій Землі, в Ме-
джугор’ї, Люрді і Римі, у Ля-Самет і Фатімі,
у Марії-Повчі і Крехові, Погоні та Зарваниці,
Джублику і Страдчі. Вони співали Службу
Божу в Унівській Лаврі та Іудейській пустелі,
молилися на Фаворі та окропилися святою
водою в
Йордані.
Розклад життя Людмили Іванівни роз-
писаний по хвилинах: дім–церква– школа. В
оселі домашні клопоти і турботи, молитва за
рідних синів-соколів Сергія та Ігоря, улюбле-
них онуків. У церкві щодня запалює свічки за
рідних і близьких (живих і мертвих), хорис-
тів і членів їх сімей (за потребою), знайомих
вірників
, які потребують допомоги, бо серце
Людмили Іванівни співчутливе і милосердне,
сповнене доброти і благодійності. У її очах
ласкава усмішка, а в руках щоразу новий об-
разок чи світлина, підготовлена для подарун-
ку ближньому. Далі вона поспішає до школи,
свого другого дому. Якщо церква Святого
Вознесіння – перший її храм, то кабінет
му-
зичного мистецтва, неодмінно, другий храм
її душі. Це естетично оформлена святиня, де
відпочиває душею, знаходить натхнення для
творчої праці, отримує насолоду від спілку-
вання з учнями, які з радістю поспішають до
своєї улюбленої вчительки. Це тиха гавань, де
можна відійти від складних формул і тестів,
задач, прикладів, хімічних реакцій і
дослідів,
заслухатися класичною музикою, заспівати
ліричну пісню, послухати цікаву розповідь
учителя, розучити нову задушевну україн-
ську пісню. І радіє серце Вчителя, що недарем-
но прожила своє життя, що знання отримані
в Мукачівському педучилищі та Івано-Фран-
ківському педінституті імені В.Стефаника,
примножила і збагатила невтомною щоден-
ною працею і життєвим
багаторічним досві-
дом, бо тільки справжній цінитель і патріот
музики може переконливо вчити школярів
мистецтва. Музика зачіпає найглибші стру-
ни людського серця, дає потужний духовний
розвиток особистості. У руках учителя – доля
нації. Тому Людмила Іванівна спокійна за
своїх учнів. Вона навчила їх любити Бога, рід-
ну землю, Україну, свого ближнього, творити

добро і красу, боротися проти всілякого зла.
Найбільша мрія ювілярки – бачити рідну
землю вільною від ворогів, дочекатися миру і
перемоги, і надалі прославляти разом зі свої-
ми хористами Бога, дякуючи за всі його ласки
і благодіяння.
Найбільша з усіх нагород, яку заслужила
ювілярка, – це щира любов і повага хустян до
славної дочки Мукачівщини.
Щиро вітаємо нашу дорогу Людмилу Іва-
нівну з ювілеєм і даруємо на пам’ять ці пое-
тичні рядки:
Хай щастя приходить і ллється рікою,
А горе обходить завжди стороною.
В очах хай сміється сонце золоте,
А дерево життя зростає і цвіте.
Христина ШКРОБИНЕЦЬ ,
Наталія ЧЕЛЛЕНЯК

101. ЮвілеїЮвілеї
99
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
СЛОВО ПРО ЮВІЛЯРА
Творча особистість Олександра Михай-
ловича Ухача – викладача КЗ «Ужгородський
музичний фаховий коледж ім. Д. Є. Задора»
Закарпатської обласної ради, яскравого под-
вижника розбудови закарпатської музичної
культури, лауреата обласної премії ім. бра-
тів Ю. А. та Є. Шерегіїв у галузі театрального
мистецтва, заслуженого працівника культу-
ри України, цікава гармонійним поєднан-
ням різних
граней таланту: педагогічного,
виконавського та композиторського. Кожна
з них представлена гідними здобутками, що
заслуговують на визнання.
Народився 26 жовтня 1954 року в сели-
щі Королево на Виноградівщині в родині
робітників. Виховувався у скромному ро-
бітничому оточенні. Навчаючись у місцевій
восьмирічній загальноосвітній школі, юнак
тягнувся до знань, брав активну участь у
роботі гуртків
художньої самодіяльності, з
успіхом співав у шкільному хорі. Музичне
обдарування його виявилося в ранньому ди-
тинстві, але музичні заняття в той час носи-
ли випадковий характер
Доля виявилася прихильною до моло-
дої людини і він успішно закінчує Хустське
культурно-освітнє училище, а згодом – орке-
стровий факультет Харківського державного
інституту культури.
Студент
багато часу віддавав музичним
заняттям, брав уроки у відомої музичної ді-
ячки в класі професора А. Відуліної (саксо-
фон, диригування), спілкування з якою за-
лишило глибокий слід у душі юнака.
Навчання в інституті і робота в аматор-
ських колективах профтехучилища, де він
підробляв, тісно поєднувалися з читанням
художньої літератури, відвідуванням кон
-
цертів, музеїв, музичних вистав.
Педагогічний шлях розпочав у вересні
1977 року викладачем класу саксофона, ди-
ригування, інструментовки та оркестрового
класу Хустського культурно-освітнього учи-
лища, де в нього проходять вишкіл десятки
студентів. Уже з перших років роботи в на-
вчальному закладі дивував своєю працьови-
тістю, пошуками ідей, настирливістю знахо-
дити ефективні
способи впливу на студен-
тів.
З переведенням у 1985 році училища з
м. Хуст до обласного центру, Олександр Ми-
хайлович ще з більшою активністю віддає
свої знання молоді, знаходить радість у ви-
хованні музикантів, які зможуть продовжи-
ти його власні творчі принципи. Понад 25
років очолював циклову комісію «Духові та
естрадні інструменти».
У 2015 році О. Ухач був запрошений до
Ужгородського державного музичного учи-
лища ім. Д. Є. Задора (нині Ужгородський
музичний фаховий коледж ім. Д. Є. Задора).
У педагогічній роботі ставить важливий
акцент на вмінні розкрити в кожному сту-
дентові характерні риси його обдарування.
Важливо, щоб активна праця на уроці була
спрямована на
досягнення бажаних резуль-
татів.
У його класі панує добра, дружня атмос-
фера, насичена музикою і творчістю. Часто
свої заняття педагог проводить у вигляді
майстер-класів: на урок приходять всі його
учні, слухають, обговорюють гру інших. Ви-
кладача і студентів єднає фанатичне захо-
плення спільним творчим процесом.
Свій педагогічний досвід виклав
у ме-
тодичних працях. Зробив серію цікавих за
змістом доповідей на обласних конференці-
ях викладачів дитячих музичних шкіл, ви-
дав друком збірку обробок, перекладів тво-
рів українських композиторів для саксофона
і фортепіано, власну методику навчання ім-
провізації, яку успішно здійснює у роботі зі
студентами. Особливий інтерес становлять

102. ЮвілеїЮвілеї
100
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
праці «Юному саксофоністу» та «Вчимося
грати джаз».
Досвідчений педагог, обдарований музи-
кант виховав десятки фахівців з відмінними
професійними навичками, високою якістю
звуковидобування, інтонації, штрихів, вико-
навських технічних прийомів, які з успіхом
працюють у численних виконавських ко-
лективах України, дитячих музичних шко-
лах Закарпаття, продовжують навчання у
вищих мистецьких навчальних закладах,
серед
них: Діана Захар, Андріана Чепінець,
Ласло Варга, Жолт Рейтфолві та інші.
Повністю віддаючись улюбленому за-
няттю – викладанню гри на духових му-
зичних інструментах, О. Ухач бере активну
участь у концертному житті Ужгорода, За-
карпаття, виступаючи як з сольною програ-
мою, так і в різноманітних збірних концер-
тах.
У 1987 році під
керівництвом Олексан-
дра Михайловича в Ужгородському коледжі
культури і мистецтв з викладачів навчально-
го закладу сформувався самостійний твор-
чий колектив «Диксиленд», який проіснував
20 років. У ті роки це був один з перших ко-
лективів такого типу в Закарпатті, який по-
ставив собі за мету поєднувати навчальний
процес з активною концертною
діяльністю.
Мистецтво ансамблевого музикування
згуртувало ядро колективу – музикантів ви-
сокого професійного рівня: О. Ухач (саксо-
фон), І. Микита (труба), Р. Філяк (тромбон),
Ф. Смерічко (банджо), Л. Ленарт (фортепіа-
но), М. Петрушевський (контрабас), В. Кохан
(ударні інструменти), І. Ухач (вокал).
Завдяки копіткій роботі керівника ху-
дожньо-виконавський рівень колективу
тримався стабільно
високим. Це дало змогу
істотно розширити репертуар творами кла-
сиків джазової музики, зокрема, І. Берліна,
Р. Чарльза, Л. Армстронга, Д. Еллінгтона, С.
Джопліна, українських авторів, обробками
закарпатських, словацьких, угорських на-
родних пісень.
Виконавському мистецтву колективу
притаманна велика виразність висловлю-
вання, хороший темпоритм, стрій, відчут-
тя ансамблю, бездоганна техніка, жвавість і
щирість
почуттів. В інструментовках відчу-
валось свіже гармонічне мислення.
«Диксиленд» брав участь у відомих му-
зичних фестивалях: «Вечори над Латори-
цею», «Кришталеві грона», «Пап-джаз-фест»
та інших. У 1988 році колектив отримав за-
прошення взяти участь у міжнародному
фестивалі джазової музики в м. Сегед (Угор-
щина).
Вже дев’ятий рік О
. Ухач керує студент-
ським естрадним оркестром Ужгородського
музичного фахового коледжу ім. Д. Є. Задо-
ра, заняття в якому становлять для виконав-
ця-інструменталіста серйозний етап в ово-
лодінні майбутньою професією. Колектив
нараховує 21 чоловік і робить у навчальному
році дві програми з обов’язковими виступа-
ми перед населенням, нерідко студенти ви-
ступають із сольними номерами в збірних
концертах.
Репертуарну основу оркестру складає
джазова музика, твори українських авторів.
Популярністю серед слухачів користуються
джазові обробки закарпатських народних
пісень, які виходять за межі простої гармо-
нізації і переростають у самостійні художні
твори.
Виступи колективу захоплюють слуха-
чів благородністю звучання, темброво на-
сиченим звуком, тонким відчуттям
стилю,
зрілою інтерпретацією та віртуозною свобо-
дою.
Прикрашає концертну програму соліст-
ка-вокалістка Іванна Ухач. Гарна вокальна
школа та емоційна манера виконання зро-
били співачку відомою серед шанувальни-
ків музичного мистецтва. Має приємний го-
лос широкого діапазону, яскраве акторське
Під час виступу

103. ЮвілеїЮвілеї
101
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
обдарування, індивідуальну манеру співу та
строге відчуття художньої міри.
Тісна творча співпраця єднає естрадний
оркестр з обласною філармонією, яка є дуже
плідною і дозволила реалізувати цікаві твор-
чі проєкти.
Митець успішно проявляє себе і в ком-
позиторській творчості. З 1999 р. він є членом
Національної ліги українських композито-
рів.
Основним видом композиторської
діяль-
ності стала співпраця з обласними театра-
ми, для яких він створює музичну канву для
масштабних сценічних постановок. Роки
співпраці з ними збагатили творчу фанта-
зію музиканта і в 1999 році О. Ухач аранжує
музику Є. Шерегія до вистави «Танго для
тебе» для Закарпатського обласного україн-
ського музично-драматичного театру, за
яку
творчий склад отримав обласну премію ім.
братів А.-Ю. та Є. Шерегіїв у галузі театраль-
ного мистецтва.
Театральність мислення, вміння вияви-
ти гостро контрастний стан, закарбування
розвитку конфлікту відбилося і в аранжу-
ванні музики до вистави «Банкрот» за п’єсою
М. Старицького «За двома зайцями» та «Все
починається з кохання
» за однойменною
п’єсою М. Голубенка. Вистави насичені му-
зикою, яка сприяє розвиткові дії, а всі персо-
нажі наділені яскравою музичною характе-
ристикою.
Цікавим здобутком автора була його му-
зика до трьох вистав Закарпатського облас-
ного театру ляльок «Чарівна куля», «У на-
шім раю» (за творами Т. Шевченка) та «Казка
про розум», в яких композитор сміливо ви-
користовує сучасну музичну лексику, під-
креслює драматичні ситуації і живописує
картини природи, добиваючись яскравого
звучання.
Серед усього створеного О. Ухачем по-
мітне місце займають також твори для сак-
софона та вокально-інструментальні п’єси.
Композиторський стиль у його оригіналь-
них творах позначений близькістю до
дже-
рел закарпатської музичної побутової куль-
тури.
Хочеться побажати ювіляру міцного здо-
ров’я, творчих успіхів, яскравих виступів та
удачі на всіх напрямках його діяльності.
Михайло МИТРОВКА
Олександр Ухач проводить заняття
Після концерту з колегами та студентами

104. 102 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
КАЗКОВИЙ ДИВОСВІТ ЛЮДМИЛИ ГУБАЛЬ
Влаштована з нагоди 60-річного ювілею
виставка «Мій світ», яку 14 листопада в залі
Закарпатського музею народної архітектури
та побуту відкрила заслужена майстриня на-
родної творчості України Людмила Губаль,
покликала до музейної установи десятки
шанувальників прекрасного. На запрошен-
ня авторки радо відгукнулися і працівники
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради
.
Вернісаж, не схожий на інші…
На цій виставці були схожості до інших
ювілейних вернісажів – почесні грамоти, кві-
ти й подарунки. Та були на вернісажі Люд-
мили Губаль і відмінності, головна з яких
– особлива атмосфера, яка народжувалася
від споглядання десятків робіт, розмаїтих і
жанрово, і тематично. Твори напряму гово-
рили з
глядачем мовою, яка бере початок з
дитячого світу мрій, казок, веселих пригод і
різнокольорових подарунків. У вишитій на-
родним орнаментом сукні, з привітною по-
смішкою на обличчі Людмила Мар’янівна,
здавалося, постала перед гостями в образі
щедрої феї й казкарки.
Відчуття, які переживали глядачі на ви-
ставці, можуть народжуватися лише
завдя-
ки справжній майстерності, а також високій
любові до мистецтва. На цьому наголошува-
ли учасники відкриття ювілейної виставки.
Коротко розповідаючи біографію Людми-
ли Губаль, директор Закарпатського музею
народної архітектури та побуту, доктор іс-
торичних наук Василь Коцан зазначив, що,
закінчивши у 1983 році з відзнакою Ужго-
ЮвілеїЮвілеї
Заслужена майстриня народної творчості
України Людмила Губаль
Побажання заслуженої майстрині народної
творчості України Наталії Стегури
Ляльки, звірі, птахи –
улюблені персонажі творів

105. ЮвілеїЮвілеї
103
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
родське училище декоративно-прикладного
мистецтва, вона на все життя пов’язала свою
долю з творчістю в руслі народних традицій.
«Сьогоднішня виставка є яскравим під-
твердженням того, що творчі пошуки її ав-
торки надзвичайно широкі і що вона пра-
цює у різних видах, жанрах як прикладного,
так і образотворчого мистецтва, – підкрес-
лив директор музею. – Це і вишивані сороч-
ки, рушники, живопис, писанкарство, деко-
ративний розпис на склі, кераміка… Те ж
стосується і вибору технологій та матеріалів,
бо вони ті ж, що завжди жили в народі, пере-
давалися з покоління в покоління у Карпат-
ському регіоні».
Музей підтримує з Людмилою Губаль
і обласним
осередком Національної спіл-
ки майстрів народного мистецтва України,
який вона очолює, давні й плідні контакти.
Вона є ініціаторкою різних мистецьких ак-
цій, які проводяться в музеї. Це – виставки,
присвячені державним і регіональним свя-
там, благодійні ярмарки на потреби ЗСУ, а
також майстер-класи, що їх веде сама голова
Спілки. Нині
вони стали окремими музей-
ними майстернями – школою гончарства,
ліплення з глини, писанкарства.
Найперша емоція – доброта
Вітаючи ювілярку з виставкою, перший
заступник голови Закарпатської обласної
ради Андрій Шекета зазначив: «Оглянувши
виставку, я визначив для себе головну емо-
цію, яку вона викликає. Це – доброта. Ве-
селі образи, світлі кольори, а також казкові
персонажі –
це те, чого нам у сьогоднішній
суворій, часто трагічній реальності дуже не
вистачає». Тож, за висновком посадовця, пані
Людмила виконує важливу місію, підтриму-
ючи дух людей, їхній настрій, що «все в нас
буде добре».
Андрій Шекета подякував авторці за її
значний внесок у розвиток мистецтва краю,
вручивши Грамоту Закарпатської обласної
ради
.
Не шкодував слів у визнанні таланту й
високої майстерності, що їх демонструє ав-
торка вернісажу, директор департаменту
культури Закарпатської обласної державної
адміністрації – обласної військової адміні-
страції, заслужений артист України Євген
Тищук. Передав мисткині вітання від голови
Закарпатської ОВА Мирослава Білецького та
вручив Почесну грамоту. Керівник профіль-
ного департаменту відзначив особливу
рису,
властиву творам ювілярки – живі, впізнавані
характери її казкових героїв. Водночас зро-
бив наголос на її великій любові до мисте-
цтва, працелюбності.
З щирими словами вітань звернулася до
героїні дня завідувачка народного етногра-
фічного музею КЗ «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» Закарпат-
ської обласної ради, заслужена майстриня
народної творчості України
Наталія Стегу-
ра. З рук колегині та давньої подруги Люд-
мила Губаль отримала букет квітів і Почесну
грамоту від ООМЦК, в якій висловлена по-
дяка за багаторічну творчу співпрацю.
Музичне вітання від Коритнянівської школи мистецтв

106. ЮвілеїЮвілеї
104
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
Відзнаку за від-
мінну роботу та
величезний внесок
у виховання та нав-
чання юних здобува-
чів мистецької осві-
ти разом із квітами
вручила Людмилі
Мар’янівні началь-
ниця відділу куль-
тури Холмківської
сільської ради Леся Дубенко.
Знана телеведуча, заслужена журналіст-
ка України Ростислава Джумурат, разом із
якою авторка ювілейної виставки підготува
-
ла десятки передач, присвячених народно-
му мистецтву, зізналася в глибокій пошані
та визнанні таланту Людмили Губаль.
Колись вихованка – нині викладачка
художньої школи
Своє «пісенне» слово сказали учні та викла-
дачі Коритнянівської школи мистецтв, в якій
Людмила Мар’янівна впродовж багатьох років
викладає образотворче мистецтво. Учасниці
ансамблю «Глорія», в якому за солісток
висту-
пили юні Еліна Гумен і Наталія Литвин, а за
концертмейстера директорка цієї школи Тетя-
на Іллар, натхненно заспівали кілька закарпат-
ських народних пісень. А потім – «Многая літ!»
На шляху до майбутньої професії Люд-
мила Губаль, нині викладач у школі мис-
тецтв, й сама навчалася в художній школі. «У
нас, – пригадує
, – усе було по-справжньому:
місили глину, випалювали кераміку, компо-
нували композиції, малювали. Кількох років
занять мені вистачило, щоб остаточно з’ясува-
ти: це моє...»
Здобувши в училищі декоративно-при-
кладного мистецтва фах майстра з худож-
нього різьблення по дереву, Людмила Мар’я-
нівна ніколи не зупинялася в опануванні
інших видів
образотворчого мистецтва. Тож
своїми для неї є і вишивка, і кераміка, і жи-
вопис, і розпис на склі, і різьблення на динь-
ках, і виготовлення ляльок-мотанок та казко-
вих персонажів… Здається, нема такого виду
прикладного мистецтва, в якому ювілярка
не сказала б свого вагомого слова.
Творчий шлях ювілярки, багатий досяг
-
неннями, триватиме й надалі. Тож хочеться
побажати їй здоров’я, натхнення, новий ідей
для своїх робіт, якими, впевнений, вона про-
довжуватиме всіх нас радувати.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Фігурки птахів – яскравий зразок виробів із глини
Петро Ходанич, Наталія Стегура, Василь Барановський, Людмила Губаль,
Олена Ваш, Марина Офіцинська, Василь Бедзір

107. ЮвілеїЮвілеї
105
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ШІСТЬ ДЕСЯТИЛІТЬ МУЗИЧНОЇ ІСТОРІЇ
Перечинській школі мистецтв – 60 років
Школа мистецтв Перечинської міської
ради відзначила поважний ювілей – 60 ро-
ків діяльності, хоча вона створена тільки три
роки тому. Як це так? – запитаєте ви. Справа
в тому, що три роки тому Дитяча музична
школа Перечина після реорганізації, розши-
ривши сферу діяльності, стала школою мис-
тецтв.
Вітання линули звідусіль
З нагоди ювілею урочистості
відбулися
28 листопада у великій глядацькій залі Цен-
тру культури і дозвілля Перечинської місь-
кої ради. Захід тривав майже чотири годи-
ни. Протягом цього часу на сцені співали,
грали, танцювали здобувачі мистецької осві-
ти та випускники музичної школи. Подія зі-
брала учнів, випускників, викладачів, діячів
мистецтв, представників органів місцевого
самоврядування та
друзів у єдиному твор-
чому колі. Розповідали про історію закладу,
творчі династії, людей, які стояли біля вито-
ків, педагогів, супроводжуючи історичними
фото та відеокадрами.
Ведучими були випускниці школи – Те-
тяна Кречко та Олеся Рябінчак. Тетяна пра-
цює у школі, а Олеся здобуває вищу освіту
і хоче стати актрисою. Присутні вшанували
хвилиною мовчання усіх захисників та за-
хисниць, які загинули у боях за територі-
альну цілісність України, її суверенітет та
незалежність.
На свято завітало чимало гостей з пода-
рунками, сертифікатами, грамотами, подя-
ками. Заклад отримав багато теплих слів,
привітань, побажань, квітів, декілька нових
музичних інструментів, зокрема рояль, гіта-
ру, маримбу.
Урочистості супроводжував
святковий концерт
Після закінчення Другої світової війни
заняттями музики у селищі міського типу
Перечин почали активно цікавитися дружи-
ни та доньки офіцерів, які проживали у вже
неіснуючому військовому містечку. В той
час можливість навчатися грі на фортепіано
сім’ям надала можливість Луїза Томашівна
Фішер. Піаністка, вона відкрила двері свого
будинку охочим
займатися музикуванням.
Саме ця чудова жінка, яку пам’ятає багато
перечинців, стоїть біля витоків музичної
На сцені - вокальний ансамбль «Промінчик»

108. ЮвілеїЮвілеї
106
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
освіти Перечинщини. Далі, на початку
50-их років у Перечині було відкрито
філію Ужгородської музичної школи.
Нова віха творчого життя закладу роз-
почалась у вересні 1964 року, коли було
відкрито самостійну Перечинську му-
зичну школу.
Першим директором став Петро Со-
кач, у майбутньому - відомий хормей-
стер Закарпаття, корифей педагогічної
музичної справи, удостоєний
звання
заслужений працівник культури Укра-
їни. Петро Петрович очолював школу
протягом 12 років. Його заступником
була піаністка за фахом Агата Савчи-
нець. Наступником Петра Сокача став
Юрій Кадар, за фахом диригент-хоро-
вик. Він керував декількома колектива-
ми школи: хором та оркестром. Заучем
у Юрія Юрійовича довгий час залиша-
лась Агата Степанівна
. А потім ним став
Андрій Гайналій, людина працьовита і
добра. Був чудовим музикантом, аком-
паніатором, легко імпровізував та добирав
на слух. Він керував багатьма хоровими ко-
лективами, писав власні твори для баяну,
які були надруковані. Заступником Андрія
Васильовича певний час була Марія Трикур.
А пізніше стала Тетяна Керецман, яка змі-
нила Андрія Гайналія на посаді директора.
Тетяна Іванівна керувала школою найдовше
– понад 25 років. Вона була ученицею Луїзи
Томашівни, викладачкою фортепіано, ба-
гато років поспіль керувала викладацьким
вокальним ансамблем. Завучами при Тетяні
Іванівні були М.Трикур, Ю.Кадар, а потім
стала Катерина Варга. Наступною керівни-
цею школи стала Жанна Голеня-Янкович,
концертмейстерка, викладачка фортепіан-
ного відділу. Вона керувала школою десять
років і досі працює в ній викладачкою.
Ведучі – випускниці школи
Олеся Рябінчак і Тетяна Кречко
Нагороди приймають викладачі школи

109. ЮвілеїЮвілеї
107
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
У 2021 році директором школи став Єв-
геній Кул. Під час керівництва Євгенія Се-
вериновича відбулася реорганізація закладу
– із Дитячої музичної школи в школу мис-
тецтв. Було відкрито відділи хореографії,
образотворчого, декоративно-ужиткового й
театрального мистецтва.
У вересні 2024 року директоркою закла-
ду стала викладачка вищої категорії Любов
Попович, донька Катерини Варги.
Вона про-
тягом багатьох років працює в школі викла-
дачем музично-теоретичного відділу. Нині
також керує вокальним колективом «Про-
мінчик» та викладає сольний спів.
За роки існування школу закінчило по-
над дві тисячі учнів. Дехто з них продовжив
навчання в музичних закладах Закарпаття,
України та за кордоном. Викладачам завж-
ди вдавалося
сіяти мистецьке зерно в душах
своїх юних, допитливих учнів.
«Зроблено багато, та ще більшого
можемо досягнути»
З великою гордістю привітала рідну школу
з ювілеєм директорка КЗ «Перечинська школа
мистецтв» Любові Попович, яка є і випускни-
цею цього мистецького навчального закладу.
«Щиро пишаюся бути її частинкою і
відчуваю велику відповідальність за
те, щоб
ці стіни залишалися домом для творчих лю-
дей, натхнення і відкриттів, – розповідала
вона. – Нинішня подія є не просто датою в
календарі, а символом нашої спільної історії,
праці та досягнень. 60 років тому в Перечині
з’явився осередок творчості, що став домів-
кою для багатьох поколінь талановитих уч-
нів та
викладачів. Тож це не просто школа, а
жива традиція, яка передається з покоління
в покоління. У цей нелегкий для нашої кра-
їни час ми тримаємо культурний фронт. Ви-
словлюю щиру подяку нашим захисникам і
захисницям, завдяки яким ми маємо можли-
вість жити, навчати наших учнів та мріяти
про майбутнє. Низький вам
уклін».
Любов Попович щиро привітала викла-
дачів - теперішніх і тих, які колись тут пра-
цювали. Адже саме вони зробили школу тим
місцем, яке перечинці дуже цінують. «Дя-
куємо вам за вашу любов до справи, за не-
втомну працю та відданість, – додала дирек-
торка. - Кожен успіх наших учнів – це ваша
перемога.
Без вас наші мрії не стали б реаль-
ністю. Пишаємося кожним із вас. Також хочу
подякувати всім батькам, які роблять дуже
багато для розвитку своїх дітей. Ця батьків-
ська підтримка безцінна для наших учнів та
всієї школи. А вам, дорогі наші учні, бажаю
сміливо йти вперед, продовжувати традиції
нашого закладу, вірити
у свої сили та не бо-
ятися виявляти свої таланти. Ви наше май-
бутнє і натхнення. Сьогодні ми не тільки
святкуємо, а і усвідомлюємо, як багато вже
зроблено і ще більше можемо досягнути».
Тетяна ГРИЦИЩУК
Фото авторки
На святі виступив і ансамбль скрипалів

110. 108 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
У світУ світ
У СЛУЖІННІ СЛОВУ, НАЦІЇ – СМИСЛ ЖИТТЯ
ВИЗНАЧНОГО ЛІТЕРАТОРА–ДОСЛІДНИКА ,
УКРАЇНОЗНАВЦЯ ІВАНА ХЛАНТИ
Незважаючи на досить складний і три-
вожний воєнний період, 2023 рік ознаме-
нувався виходом у світ багатьох художніх
видань. У тому числі у видавництві ТДВ
«Патент» (м. Ужгород) було надруковано лі-
тературно- художнє видання «Золота гора
Івана Хланти». Досить об’ємне видання
(850 с.), книга вийшла тиражем 200 примір-
ників. У ній подано
статті, розвідки, інтерв’ю,
рецензії, відгуки, ілюстративний матеріал
про наукову, педагогічну і громадську діяль-
ність видатного фольклориста, літературоз-
навця, бібліографа, мистецтвознавця Івана
Хланти, які майже всі були опубліковані у
періодичних виданнях. Однак зустрічаються
і такі, що надруковані вперше. Упорядкуван-
ня, підготовка текстів, примітки здійснили
Лариса Іванівна Сливканич та Вероніка Ро-
манівна Хланта. Рецензенти видання: Ми-
кола Зимомря, доктор філологічних наук
(Дрогобич) та Юрій Руденко, доктор педаго-
гічних наук (Київ).
В оформленні обкладинки використано
картину Йосипа Бокшая «Осінь у Карпатах»
(1964). Вступна стаття Миколи Дмитрен-
ка, доктора філологічних наук, заввідділом
фольклористики Інституту мистецтвознав-
ства, фольклористики та етнології ім. М.Т.
Рильського НАН
України.
Книга складається із таких розділів: «По-
чатки творчої діяльності, «До вершинних
здобутків», «Зустрічі з науковцем», «Відгу-
ки про фольклористичні, літературознавчі,
мистецтвознавчі та бібліографічні праці Іва-
на Хланти».
Це літературно-художнє видання отри-
мало свою таку влучну метафоричну назву
з легкого пера нашого земляка Мирослава
Дочинця, який присвятив ювіляру дуже
гарну статтю «Золота гора Івана Хланти. Го-
ловному «Казкареві» краю – 65». У цій пре-
чудовій статті тонко підмічено глибинну
сутність Хланти – особистості, Хланти-нау-
ковця: «У Хланти є здатність переміщатися
в просторі, часі і жанрі, перевтілюватися.
У Хланти всевидяче око і дві праві руки,
Хланта пересувається по житті семимиль-
ними кроками, Хланта
– літературний
Мідас…, молодий Дідо-Всевідо…, ворож-
бит, що чаклує над старими апокрифами
– і люди оживають…» І найголовніший ви-
сновок: «Хтось інвестує в нерухомість, гро-
мадить, будує вілли. Цеглини для Івана
Хланти – книги. Кожна з них – не менший
клопіт і не легший труд ніж у будівничого.
Зібрати матеріал, опрацювати, вибудува-
ти
структуру, вивершити цілісне видання,
знайти кошти, видати, донести до вдячного
читача, популяризувати… Книга за книгою
– росте Золота гора коштовностей творчої
ментальності нашого народу».
Аналізована книга є 122, а з часу її вихо-
ду з’явилися вже й нові. Такий невсипущий,
невгамовний, цілеспрямований і працездат-
ний Іван Васильович Хланта, справжній син
і
патріот Срібної Землі.

111. У світУ світ
109
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
У вступній статті «Подвижництво Івана
Хланти» Микола Дмитренко, доктор філо-
логічних наук, професор, провідний науко-
вий співробітник НАН України справедливо
підкреслює, що «Іван Хланта як збирач фоль-
клору перевершив багатьох своїх попередни-
ків…, як учений «зробив видатний внесок до
української фольклористики, підніс її між-
народний престиж».
У розділі «Початки творчої діяльності
»
М. Зимомря у своїй статті «Книжкова пре-
мудрість – сонячне світло» звертає особливу
увагу на бібліографічні покажчики закар-
патських письменників, написаних Іваном
Васильовичем Хлантою, наголошуючи, що
«для всіх праць І. Хланти як бібліографа –
галузевика характерна деталь, що увиразнює
професійну підготовленість і майстерність…
бібліографа». Звертає увагу на «всебічну обі-
знаність» Хланти з
творчістю письменни-
ків Закарпаття, що дозволила йому укласти
«Програму з літературного краєзнавства для
шкіл Закарпаття 10–11 класи». М. Дмитрен-
ко у статті «Цей невсипущий Іван Хланта»
висловлює свою тверду віру в те, що «Іван
Хланта подарує Україні й світові ще чимало
оригінальних книг… А українська фолькло-
ристика як наука виживе саме
завдяки тим,
хто жертовно творить сучасний етап її істо-
рії, йдучи до джерел не лише черпати, а й
очищати намул, аби мали що пити нащадки
зі скарбниці духу, любові, добра і краси.
Петро Скунць у статті «Хто знав би про
таланти, якби ми не мали Хланти», напи-
саній до 60-річчя
науковця, підкреслює, що
«перелічувати його наукові статті про народ-
ну творчість не беруся – це цілий материк
народного думання». На думку П. Скунця,
Іван Хланта – «трудяга», який ніколи не цу-
рався «найчорнішої» роботи і обрав у житті
найцінніше: «труд, одухотворений труд».
У розділі «Інтерв’ю журналістів з Іваном
Хлантою» звертаємо увагу
на статтю «На-
ціональна культура і мистецтво врятують
Україну». Іван Хланта відповідає на запи-
тання журналіста В. Зубача: «Чому народно-
поетична творчість найбільше заполонила
Вас?» Яку відповідь почули? «Фольклор – це
спадщина віків… акумулює в собі, зберігає
від забуття весь морально-естетичний дос-
від нації, щоб вижила, не асимілювалася, не
щезла… Зневага
до фольклору – це зневага
до авторитету держави, її народу та його
почуттів… Фольклорна спадщина на сьо-
годні є недостатньо вивченою в контексті
української культури і вважаємо за потрібне
поглибити і розширити дослідження у цій
сфері»…
– Яку роль повинна відігравати культура
у сучасних умовах, яке її основне завдання ?
– ставить питання
Василь Зубач.
– Щоб зміцнити нашу Незалежність,
потрібно, щоб культура працювала на на-
ціональну ідею та національну ідеологію. Я
не сумніваюся в тому, що національна куль-
тура і мистецтво врятують Україну від усіх
негараздів. Без духовних цінностей нема і не
може бути України. Тому що духовні над-
бання – то єдине, неповторне,
що залишаєть-
ся після нас, коли все інше відходить у небут-
тя, – стверджує І. Хланта.
У розділі «До вершинних здобутків» іде
мова про досягнення у різних сферах мис-
тецького обдарування Івана Васильовича.
Василь Густі у статті «Знавець, біограф
Срібної Землі», присвяченій 60- річчю І. В.
Хланти, пише: «Коли б Іван Хланта не
ство-
рив нічого, крім фундаментального бібліо-
графічного покажчика «Літературне Закар-
паття у ХХ столітті» (1995), й тоді його ім’я
зайняло б почесне місце в історії української
культури. А він ще й літературознавець, мис-
тецтвознавець, етнограф». До слова, згадана
книга нараховує 967 сторінок і містить до-
сить вичерпні дані про 235 літераторів краю.
На думку Василя Марка, творчість І.
Хланти уявляється йому «Кількома повно-
водними потоками з багатьма потічками, що
вибігають з різних джерел, які живить одна
земля, українська, і складають вони один ба-
сейн, що долучається до великого моря рід-
ної культури»…
Дмитро Кешеля у статті «…Із душею
дитини і очима мудреця», присвяченій

70-річчю І. Хланти, впевнено заявляє, що «із
плином часу постать Івана Васильовича ок-
реслюватиметься все виразніше, велич його
ростиме разом із самосвідомістю народу».
В історії закарпатської літератури мало
хто із письменників може похвалитися та-
кою кількістю написаних, упорядкованих
та опублікованих книг. А головне, що кож-
на з них – «не просто
книга, а скарбниця
народної мудрості». Д. Кешеля підкреслює,
що «Іван Хланта своєю активною творчою
діяльністю зробив набагато більше для
поступу України, утвердження її сучасно-
го іміджу, ніж дехто із тих, хто висиджує
по кілька каденцій під куполом Верховної
Ради…»

112. У світУ світ
110
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
У статті «Труди і дні скарбошукача» В.
Густі пише про велику наукову, виховну
роль унікального, можливо єдиного в Укра-
їні, літературного музею в селі Копашново
Хустського району, який ініціював і створив
І. Хланта та піклується про його повноцінне
життя. Тут, в оточенні краси гірського краю,
зберігається друковане слово, хліб душі лю
-
дей, які живуть на Срібній Землі. Сюди при-
ходять письменники, вчителі, діячі культу-
ри, мистецтва, студенти, учні, щоб побачи-
ти у всій красі і щедрості духовний набуток,
скарби нашого краю. Адже тут, крім книжок
письменників, величезна експозиція видань
фольклорних, фотодокументів, інших рід-
кісних експонатів…» Музей не застиг на
досягнутій висоті.
Зусиллями Івана Васи-
льовича він постійно поповнюється, сягаючи
нових вершин. Це конкретна справа, якою
займається І. Хланта, попри всю свою зайня-
тість.
У розділі «Зустрічі з науковцем» іде
мова про те, що незважаючи на свій досить
солідний, поважний вік та здоров’я Іван Ва-
сильович понад усе любить спілкуватися з
людьми
, ніколи не відмовляється поїхати у
найвіддаленіший куточок нашого Закарпат-
тя, щоб зустрітися з учнями, вчителями, сту-
дентською аудиторією, громадськістю села
чи міста, слухачами курсів, бути присутнім
на уроці, виховному заході, презентації своєї
книжки, зустрічі з поетами, митцями, твор-
цями прекрасного.
Люди щиро вітають відомого науков-
ця, присвячують йому вірші, пісні,
різні
заходи, де висловлюють свою вдячність і
шану. Немає жодного району, села чи міста
Закарпаття, де колись або нещодавно не
побував би І.В. Хланта зі своїм живим сло-
вом, наснажений силою духу, прагненням
розбудити пасивних, захопити їх бажан-
ням збирати скарби народної мудрості,
виявляти нових носіїв фольклорних тво-
рів, виховувати
патріотів рідного краю та
України.
Невтомний працелюб, який постій-
но трудиться задля розвитку і піднесення
престижу національної культури, не пере-
стає дивувати нас своєю цілеспрямованістю,
наполегливістю, ясністю і силою свого розу-
му, прагненням до останньої хвилини свого
життя бути корисним українському народо-
ві.
В останньому розділі містяться відгу-
ки про
фольклористичні, літературознавчі,
мистецтвознавчі та бібліографічні праці Іва-
на Хланти. Наведемо тільки окремі з них:
«Ритм життя і творчості І.В. Хланти випе-
реджає час, він дивиться вперед на ціле сто-
ліття» (Василь Руснак).
«Фольклористичні та літературно-кри-
тичні дослідження І. Хланти зробили б честь
першому-ліпшому європейському універси-
тетові» (Микола
Зимомря).
«Аналітична робота Івана Васильовича
як дослідника, здається, не знає зупинок. За
обсягом і сумлінністю опрацювання зробле-
не цим чоловіком гідне цілого відділу науко-
во-дослідного інституту» (Василь Марко).
«В Україні таких, як Ви, цілковито від-
даних науці, настільки працездатних, неба-
гато» (Анатолій Подолинний).
«Усе, що робить Іван Хланта
, осяяне про-
мінням любові… Любові до Діла, якому від-
дає всі свої сили і здібності. Любові до людей,
про яких і для яких він так проникливо і фа-
хово пише» (Борис Галас).
«Те, що видає І.В. Хланта, інакше ніж рі-
кою назвати неможливо…» (Василь Кузан).
«Особисто я з
великим пієтетом ставлюся
до його великої роботи, студіюючи книги І.
В. Хланти» (Дмитро Кремінь).
«Книги! Праці і Праця – ось твоє Кре-
до, ось Твій найвищий смисл життєдіяль-
ності, ось Твій Принцип, Мета і найвище
Покликання! Схиляю голову перед Тво-
їм мудрим чолом, тисну Твою правицю і
молю Творця: дай, Господи,
і сили, і часу, і
волі, й терпіння – на вославу Нації!» (Воло-
димир Качкан).
Це літературно-художнє видання стане
в пригоді науковцям, учителям, студентам,
учням, бібліотекарям, широкому колу чита-
чів.
Кожен, хто візьме до рук цю книгу, про-
читає чи тільки перегляне її, збагне, що встиг
зробити для літератури, культури
нашого
краю і всієї України І.В. Хланта. Ця люди-
на одержима любов’ю до нашої Срібної Зем-
лі, свого народу і світу. Він і зараз у пошуках,
творенні нових перлин…
Відходить у минуле 2024 рік. Живемо у
тривозі, бо не закінчується кровопролитна
російсько-українська війна. Кожен робить
свою справу. Іван Васильович
Хланта дбає
про майбутнє Нації, її духовність, про те, що
стане вічністю.
Христина ШКРОБИНЕЦЬ ,
заслужена вчителька України

113. 111№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
УСТИГ СКАЗАТИ ГОЛОВНЕ, ЧИМ БАГАТЕ ЖИТТЯ
До 80-річчя поета, журналіста й публіциста Василя Ігната
У будинку культури та бібліотеці села
Стеблівка 8 грудня відбувся вечір-портрет з
нагоди 80-річчя Василя Ігната - поета, жур-
наліста й публіциста, котрий народився і ви-
ріс у цьому селі на Хустщині. Разом із дирек-
тором сільського будинку культури Іваном
Добошем, завідувачкою бібліотеки Віталією
Орос до організації вечора долучилися пра-
цівники Хустської публічної бібліотеки на
чолі з керівницею Іриною Печеницею. Як це
відбувалося – у розповіді з місця події.
Присвятили ювілею поета-земляка
У кожної людини є свій шлях, своє при-
значення, яке вона прагне втілити. Але є
такі, хто яскраво запалює, даруючи світу свій
талант,
і так само раптово згасає, не встигнув-
ши повністю реалізувати своє земне покли-
кання. Таким був поет, літератор, журналіст
та публіцист Василь Ігнат, вечір-портрет із
нагоди 80-річчя якого проведено у філії-бі-
бліотеці села Стеблівка, що на Хустщині.
Подія у рамках проєкту «Сільська біблі-
отека живе, працює» об’єднала рідних
, дру-
зів, сусідів та всіх, хто цінує творчість і шанує
пам’ять поета-земляка.
У книжковій світлиці, де зібралися сте-
блівчани та їхні гості, панувала тепла, зво-
рушлива та щира атмосфера. Ведучі Віталія
Орос та Оксана Чепка розповіли про життє-
вий і творчий шлях відомого стеблівчанина.
Учасники гуртка «Художнє слово»
Софія
Циба, Вероніка Лукач і Роберт Орач декла-
мували його поезії. Глибокі, проникливі
рядки торкалися найпотаємніших куточків
душі, змушували замислитися та відчути
красу художнього слова. Доповнив захід ви-
ступ колективу «Dobosh & The best».
Директор Стеблівського будинку культу-
ри, співорганізатор заходу Іван Добош зазна-
чив, що за життя Василя Ігната земляки-од-
носельці знали його
не лише як поета. Він був
шанованою людиною у селі, завжди залишав-
ся скромним і щирим, охоче ділився своїм та-
лантом із молоддю, заохочуючи до творчості.
І хоча у 1990 році поета не стало, проте його
творчість продовжує жити у серцях тих, хто
знав його особисто, і тих, хто відкриває його
поезію сьогодні.
Вірші Василя Ігната охоче друкували пе-
ріодичні видання, вони виходили окремими
збірками. Їх можна вважати своєрідним пое-
тичним заповітом, який нагадує про важ-
ливість любові до своєї землі та людей. Іван
Добош додав, що вечір пам’яті поета – це не
просто захід, а можливість зберегти й пере-
дати наступним
поколінням тепло поезії на-
шого односельчанина, яка завжди була про-
низана любов’ю до рідного краю та людей.
«Ми раді, що сьогодні зібралися небай-
дужі до його творчості. Таких є багато, і це
свідчить, що пам’ять про Василя Ігната жива
й буде жити надалі», - завершив директор
будинку культури.
Був
більшим, ніж просто поет…
Учасники події в живому спілкуванні
ділилися думками й спогадами. В яких іш-
лося про цікаві епізоди з життя поета. Сво-
їми думками поділилися, зокрема, праців-
ники Хустської публічної бібліотеки на чолі
з керівницею Іриною Печеницею, брат поета
Антон Ігнат, староста села Стеблівка Іван
Лукач.
ПостатіПостаті
Фото і збірники Василя Ігната
зберігають пам’ять про нього

114. ПостатіПостаті
112
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
«Для нас Василь Ігнат
був більше, ніж просто
поет. Його слова завжди
знаходили відгук, бо він
писав про те, що близьке
кожному з нас: любов до
рідного краю, щирість люд-
ських стосунків, моральні
засади життя на селі, - за-
значила одна із присутніх,
колишня вчителька місце-
вої школи Марія Гайович.
- Коли
читаєш його вірші,
то ніби повертаєшся у той
час, коли наше село жило
іншим, простішим жит-
тям. Він умів знайти красу
в найзвичайнішому і передати її словами. Тож
завжди залишатиметься для нас не лише тала-
новитим поетом, а й людиною з великим сер-
цем, умінням чути й розуміти кожного».
І
справді, Василь Ігнат жив, надихаю-
чи інших, шукаючи слова, що торкалися б
людських сердець. І хоча доля забрала його
надто рано, (життєвий шлях обірвався на
46-му році), проте він устиг багато зробити,
залишити по собі яскравий слід у поезії. Він
- у віршах, пронизаних ніжністю до рідного
краю, любов’ю до
людей, мріями про краще
майбутнє.
Недовго прожив, та багато встиг
Народився Василь Ігнат 8 грудня 1944
року в селі Стеблівка Хустського району. З
дитинства виявляв любов до рідного краю,
природи та до художнього слова. Після за-
кінчення школи працював робітником,
вчився в технікумі та на філологічному фа-
культеті Ужгородського держуніверситету,
який успішно закінчив
. І весь час не забував
про поезію, яка була його пристрастю…
Поет оспівував красу рідного села, щи-
рість людських стосунків, трудові будні селян
і загальнолюдські цінності. Його поезія вра-
жала простотою і водночас глибоким змістом.
Поетичні твори друкував на сторінках об-
ласних і всеукраїнських газет - «Літературна.
Україна», «Молодь України», «Робітнича
газе-
та», у альманахах «Новоліття» (1974), «Суцвіт-
тя» (1977), журналах «Україна» (1965), «Дукля»
(1984), «Тиса» (1994) та інших. І завжди його
твори отримували відгук у читачів. Особливо
тепло сприймалися вірші, присвячені рідній
землі, друзям і односельцям.
За вірш «Чому я не скульптор з руками
Родена…» Василь Ігнат став переможцем
конкурсу «Вірш року», який проводила га-
зета «Молодь України» (1976). Він є автором
поетичних книжок «Снігова троянда» (1967),
«Кроки часу» (1978), «Серце гір» (1981), «На-
родження полум’я» (1983). У них звертається
до тем минувшини і сьогодення Закарпат-
тя. Творам поета властиві метафоричні, по-
рівняльні та асоціативні ряди, засновані на
місткій деталі побутового, соціального, а та-
кож документального характеру, - роздуми
про
людину, її місце в світі, відповідальність
за збереження навколишнього середовища.
Поряд із цим Василь Ігнат опублікував
чимало статей і нарисів. З 1981 року - член
Спілки письменників України. В молодому
ще віці, 26 березня 1990 року Василь Івано-
вич відійшов у вічність. Проте, як данина
його пам’яті, у 2015 році побачила світ книж-
ка вибраних
поезій «Викресане серцем». Упо-
рядником цієї збірки став Василь Густі.
Творчість Василя Івановича Ігната - це
намагання устигнути сказати головне, чим
багате життя. Це нагадування про силу сло-
ва і крихкість людського життя.
Хоча поет не встиг завершити все те,
що міг і про що мріяв, проте його вагомий
спадок заперечити
неможливо. Василь Ігнат
залишиться для нас прикладом людини,
котра горіла, щоб світити іншим. Тож нехай
його поезія продовжує жити в серцях чита-
чів, а пам’ять про нього дає натхнення тим,
хто теж прагне запалити своє світло. Цей
висновок зробили для себе всі стеблівчани,
присутні на події, присвяченій пам’яті пое
-
та-земляка.
Сніжана ДОЛГІНА
Фото авторки
Учасники вечора зібралися в бібліотеці будинку культури

115. ПостатіПостаті
113
№ 3, 4 (67, 68), 2024 Культурологічні джерела
ПАМ’ЯТНА ДОШКА КЛАРІ БАЛОГ
Встановлена на будівлі Закарпатської обласної філармонії
На стіні біля входу до Закарпатської
обласної філармонії, що на площі Євгена
Фенцика в Ужгороді, відкрито пам’ятну
дошку народній артистці України, балет-
мейстерці Заслуженого академічного За-
карпатського народного хору, людині-ле-
генді Кларі Балог. Подію, яка відбувала-
ся 25 вересня, відвідали працівники КЗ
«Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради.
Біля філармонії – закладу, в якому
Клара Федорівна пропрацювала понад
півстоліття, зібралися керівники галузі
У відкритті взяв участь Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаі
Артисти Заслуженого академічного Закарпатського народного хору
виступили у святковому концерті

116. 114 Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
ПостатіПостаті
114
Культурологічні джерела № 3, 4 (67, 68), 2024
культури області, представники творчої
інтелігенції, професійні артисти й амато-
ри.
На відкритті художня керівниця і
головна диригентка Заслуженого акаде-
мічного Закарпатського народного хору
Наталія Петій-Потапчук наголосила на
неоціненному внеску Клари Балог у хоре-
ографічне мистецтво Закарпаття й Укра-
їни, на її видатних заслугах у розвитку
культури. Нині в репертуарі найбільшого

в області професійного мистецького ко-
лективу є чимало хореографічних компо-
зицій, які свого часу поставила для сцени
Клара Балог.
Пам’ятна дошка видатній мисткині
виготовлена за фінансової підтримки Ге-
нерального консульства Угорщини в Ужго-
роді та Благодійного фонду Заслуженого
академічного Закарпатського народного
хору. Автором є молодий скульптор Іван
Цубина.
На
відкритті прозвучали слова вітання
першого заступника голови Закарпатської
обласної ради Андрія Шекети, директо-
ра департаменту культури Закарпатської
ОДА-ОВА Євгена Тищука, генерального
консула Угорщини в Ужгороді Йожефа Бач-
каї.
Спогадами поділилися представники
родини Клари Балог. Про творення пам’ят-
ної дошки висловився її автор Іван Цубина.
Просто неба перед обласною філармо
-
нією відбувся концерт. Артисти Заслуже-
ного академічного
Закарпатського на-
родного хору, а та-
кож аматорські ко-
лективи виступили
з хореографічними
композиціями у по-
становці Клари Ба-
лог. Численні гляда-
чі, що зібралися на
площі, щиро апло-
дували виконавцям,
висловлюючи тим
самим і шану видат-
ній балетмейстерці.
Пам’ять про неї,
за-
фіксована і в меморі-
альній дошці, живе
й продовжуватиме
жити.
Василь БЕДЗІР
Фото автора
Меморіальна дошка Кларі Балог
Працівники ООМЦК (зліва направо) Микола Мовнар,
Василь Барановський і Василь Бедзір

117. Людмила Людмила
ГубальГубаль