Лекція 1. Вступ до психології девіантної поведінки

Вступ до психології девіантної поведінки

1. Лекція 1 Тема 1 : Вступ до психології девіантної поведінки Заняття 1. Поведінкова норма, патологія, девіація

2. Зміст 1 . Психологія девіантної поведінки як міждисциплінарна галузь наукового знання. 2. Поняття поведінкової норми, патології і девіації . 3. Основні підходи до вивчення девіантної поведінки. 4. Трактування девіантної поведінки у різних психологічних напрямах.

3. 1. Психологія девіантної поведінки як міждисциплінарна галузь наукового знання

4. Психологія девіантної поведінки – це міждисциплінарна галузь наукового знання, що вивчає механізми виникнення, формування, динаміки розвитку и наслідки різноманітних форм поведінки, що виділяються вид норми, а також способи и методи їх корекції и терапії.

5. Психологія девіантної поведінки входить до спектру дисциплін, на одному з полюсів якої розташована психіатрія (психопатологія и патопсихологія), а на іншому загальна психологія.

6. Проміжне посідають клінічна психологія и психологія девіантної поведінки. психологія ↓ клінічна психологія ↓ психологія девіантної поведінки ↓ психіатрія  

7. Предметом вивчення психології девіантної поведінки є відхилення від різноманітних норм ситуаційні реакції, психічні стани та особливості розвитку індивіда, що призводять до дезадаптації людини у суспільстві.

8. 2. Поняття поведінкової норми, патології і девіації

9. Поведінка - це деяка відносно узгоджена і послідовна сукупність вчинків особистості, яка може мати місце у ситуаціях, які визначаються соціальною групою і регулюються певними правилами (нормами). Норма – це явище суспільної свідомості у вигляді вимог, які поділяє більшість членів суспільства, що створюють оптимальні умови існування окремого індивіда з урахуванням його соціальної ролі.

10. Види норм Правові Моральні Етичні

11. Крім того, виокремлюють і норми психологічного комфортного самопочуття (переживання), рефлексії, задоволеності собою, порушення яких може призводити до емоційного дискомфорту і вияву психологічних комплексів.

12. Поведінкова патологія (за П.Б. Ганнушкиним ) передбачає наявність у людини таких ознак: схильність до дезадаптації; тотальність; стабільність.

13. Дезадаптація – це небажання визнавати або невміння виконувати вимоги соціального середовища, а також реалізувати свою індивідуальність у конкретних соціальних умовах.

14. Загальні прояви соціальної дезадаптації у дітей та дорослих: постійна неуспішність у навчанні або нездатність заробляти власною працею; виражена неуспішність у життєвоважливих сферах спілкування (у сім’ї, навчальній або виробничій групі, міжособистісних стосунках); порушення моральних і правових норм; ізоляція від оточення у поєднанні з ворожим ставленням до нього.

15. Психологічне здоров’я – це «динамічна сукупність психічних властивостей індивіда, що забезпечують гармонію між потребами індивіда і суспільства, що є передумовою орієнтації особистості на виконання свого життєвого завдання». Психічне здоров’я – це стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки і діяльності. Можна виокремити такі рівні психічного здоров’я: - креативний, - адаптивний, - дезадаптивний .

16. 3. Основні підходи до вивчення девіантної поведінки

17. В. Д. Менделевич визначає декілька підходів до оцінки поведінкової норми, патології і девіацій : соціальний, психологічний, психіатричний, етнокультурний, віковий, гендерний, професійний, феноменологічний.

18. Соціальний підхід Ґрунтується на уявленні про суспільну небезпеку або безпеку поведінки людини.

19. Психологічний підхід розглядає девіантну поведінку у зв’язку з внутрішньоособистісним конфліктом, деструкцією і саморуйнуванням особистості.

20. Психіатричний підхід У межах психіатричного підходу девіантні форми поведінки розглядаються як преморбідні (до хвороби) характерні особистості, які сприяють формуванню тих або інших психічних розладів і захворювань.

21. Етнокультурний підхід девіації необхідно розглядати крізь призму традицій того або іншого співтовариства.

22. Віковий підхід розглядає девіації поведінки з позиції вікових особливостей і норм. Поведінка, не відповідна віковим шаблонам і традиціям, може бути визнана тою, що відхиляється.

23. Гендерний підхід виходить з уявлення про традиційні статеві стереотипи поведінки, що відповідають чоловічому і жіночому стилю поведінки.

24. Професійний підхід ґрунтується на уявленні про існування професійних і корпоративних стилів поведінки і традицій.

25. Феноменологічний підхід дозволяє враховувати всі відхилення від норми (соціально небезпечні або, які сприяють саморуйнуванню особи).

26. Заняття 2. Визначення понять в психології девіантної поведінки 1. Соціально-психологічна сутність поняття норми як визначальної основи розуміння девіантності . 2. Девіантність як механізм соціогенезу . 3. Поняття та основні наукові підходи до визначення девіантної поведінки у сучасній психологічній науці. 4. Причини девіантної поведінки.