Заняття 1. Влада командира і стилі керівництва

Заняття 1. Влада командира і стилі керівництва.
1. Вимоги до професійної компетентності командира.
2. Форми влади командира.
3. Методи управління.
4. Стилі керівництва.

1. Тема4.Методиістилікерівництва.
Заняття1(ГЗ4год):Владакомандираістилікерівництва.
Навчальніпитання:
1. Вимогидо професійноїкомпетентностікомандира.
2. Формивладикомандира.
3. Методиуправління.
4. Стилікерівництва.
5. Перегляд та обговореннянавчальногофільму«Управлінняпідрозділом: ситуативнелідерство».
Кафедра Військовогоуправління
Навчальнадисципліна: «Основи теоріїсоціальногоуправління»
автор:доктор військовихнаук, професорРОЛІН Ігор Федорович

2. 1.Управлінняповсякденноюдіяльністюпідрозділів:навч.посібн. /
колективавторів.–К.:НУОУіменіІванаЧерняховського,2021. –416с.–
Розділ1.
2.УправлінняповсякденноюдіяльністючастинНаціональноїгвардії
України:навч.посібник/І.Ф.Ролін,О.В.Кривенко,О.П.Флорін, В.І.
Тробюк;М-вовнутрішніхсправУкраїни, Акад.Нац.гвардіїУкраїни;[за
ред.С.Т.Полторак].–Харків,2013. –386с.–Розділ1.
Література до даного заняття:
2

3. ЗАПЛАНОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ НАВЧАННЯ
РН 12 (для К5). Знати та розумітипроцесиуправлінняпідрозділом
РН 25. Приймати управлінськірішенняу службовійдіяльності
3

4. 4
1 навчальне питання.
Вимогидо професійноїкомпетентностікомандира
КЕРІВНИЦТВО –правокомандира(начальника)
даватиофіційнідорученняпідлеглимівимагатиїх
виконання.
Ознаки успішного керівництва:
−атмосфера доброзичливості та взаємопідтримки в процесі
службової діяльності по вертикалі та горизонталі;
−ініціатива особового складу у досягненні визначених цілей;
−дієва система заохочень та стягнень.
Право на керівництвоє головною ознакою, що
відрізняєкомандира відвиконавців. Воновиявляється
в йоговідносинахз особовимскладом
Сильнета ефективнекерівництвосприяємаксимальному розкриттю
потенціалакожного підлеглого , зосереджуєзусилляколективана
досягненніцілейта мети військовоїорганізації.

5. 5
Вимогидо професійноїкомпетентностікомандира
умінняобґрунтовуватий прийматирішенняв
динамічнихі невизначенихситуаціях;
знанняосновнихзаконіві керівних
документів, а також поінформованістьщодо
розвиткусферивійськовоїгалузі, у якійдіє
організація;
здатністьуправлятиресурсами, плануватий
прогнозуватидіяльність,
володітиспособами підвищенняефективності
управління;
уміннявикористовуватисучасніінформаційні
технології, засобикомунікаціїта зв'язку.
умовно утворюють дві групи:
1) знанняй уміння(мистецтво) виконуватиспеціальнуроботу у сферівійськового
управління, зокрема:

6. 6
Вимогидо професійноїкомпетентностікомандира
почуттявідповідальностій відданості
військовійсправі;
чесністьу ставленнідо людей;
уміннячітковисловлюватисвоїдумки й
переконуватилюдей;
увічливей турботливеставленнядо людей
незалежновідїхстановища в організаційній
ієрархії;
здатністьшвидковідновлюватисвоїфізичній
психічнісили, критично оцінювативласну
діяльність
умовно утворюють дві групи (продовження):
2) здатністьпрацюватиз людьми й управлятисамим собою:
Справжніпрофесіонализа будь-якихумов зберігаютьспокій, чіткість
мисленняі працюютьнад виправленнямстановища, а не шукаютьвинних.

7. 7
Командир можереалізуватисвоїфункціїзавдякивпливуна підлеглих.
Вплив–поведінкаоднієїособи (командира), яка вносить змінив поведінку,
стосунки, відчуттяіншоїособи (підлеглого).
Впливна підлеглих можливийлишеза наявностіу командира влади .
Влада –можливістьвпливатина поведінкуіншихлюдей
2 навчальне питання.
Формивладикомандира
Влада
командира над
підлеглими
Залежність
підлеглих
відкомандира
Балансуваннявладикомандира і підлеглих
Залежність
командира від
підлеглих
Влада
підлеглих
над
командиром

8. 8
1. Законна (традиційна) влада
Базуєтьсяна свідомому ставленніпідлеглогодо необхідностіпідкорятисяі
беззаперечновиконуватинаказикомандирів. У їїоснову покладеновірупідлеглого
у організацію(до якоївінналежить), яка здатнайогозахистити.
ФОРМИ ВЛАДИ
Недолікизаконноївлади:
опіртрадиційорганізаційнимзмінам;
розбіжностіінтересівкомандирівта
підлеглих,
недостатнєвикористанняпотенціалу
підлеглих,
здібностіпідлеглихчасто залишаються
не поміченими .

9. 9
2). Влада примусу.
Підлеглийзнає(абовважає),щовладаможеперешкоджатизадоволеннюйого
певнихпотреб.Впливнаособовийскладбазуєтьсянастраху.
ФОРМИ ВЛАДИ
Недолікивладипримусу :
відсутністьдовіридо командира,
гальмуванняініціативи,
бажанняпомститися.

10. 10
3). Влада винагороди.
Базуєтьсяна переконанні, щопідлеглийможеотримативинагородуза виконання
конкретнихдій, поведінку. При цьомувинагородаповинна бути цінною. У такій
ситуаціїкомандир маєусвідомлювати, щокожналюдинаіндивідуальносприймаєі
розумієцінності.
ФОРМИ ВЛАДИ
Недолікивладивинагороди:
обмеженістьресурсу винагороди;
юридичніобмеженнящодовинагород
законами та керівними документами;
труднощіу ставленніпідлеглихдо
справедливого розподілувинагород.

11. 11
4. Еталоннавлада.
В їїоснові–владаособистогоприкладу командира. Формується на особистих
якостях, рисах, здібностяхкомандирів-лідерів(їхназиваютьхаризматичними–
наділенимиособливимдаром). Як правило, таким лідерамвластивіенергійність,
незалежністьхарактеру, ораторськіздібності, освіченість, сприйняттяпохвали на
свою адресу без себелюбства та пихатості, інтелігентність, достойніманери
поведінки, впевненістьтощо.
ФОРМИ ВЛАДИ

12. 12
5. Експертнавлада.
Ґрунтуєтьсяна впевненості підлеглих, щокомандир володієспеціальними
знаннями, і підлеглісвідомоцілкомдовіряютьйогорішенням.
ФОРМИ ВЛАДИ
Недолікиекспертноївлади:
впливрозумногокерівникаможебути
меншимза впливхоризматичного
керівника;
експертнізнанняпідлеглогоможуть
перевищуватизнаннякомандира, і це
можепризвестидо конфліктних
ситуацій.

13. 13
Метод управління (МУ) – це засіб цілеспрямованого впливу на особовий склад або на
окремих членів військового колективу з метою досягнення цілей військової організації
(підрозділу).
МУ маютьзабезпечувати:
1) ефективнудіяльності
військовогоколективу,
2) ініціативукожного
військовослужбовця,
3) комплекснийпідхідїх
застосування,
4) матимотиваційну
спрямованість.
Вимоги до МУ
3 навчальне питання.
Методи управління

14. 14
ТИПИ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
1.Занапрямомвпливунаоб’єктуправліннярозрізняютьметодипрямогота
непрямоговпливу.
Методипрямоговпливубезпосередньовпливаютьнаоб’єктуправління
(накази,розпорядження,інструкції,положення,вказівкитощо).
Методинепрямоговпливустворюютьумовидлявпливунаоб’єкт
управління(методипідборупосадовцівзарізнимиознаками,методи
формуванняпсихологічногокліматуувійськовомуколективітощо).

15. ТИПИ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ (2)
2) За характером впливу:
Організаційно-адміністративні методи забезпечують
постійний вплив командира на підлеглих у формі
регламентування, планування і нормування службової
діяльності підлеглих (розклад дня, графік несення служби,
розклад занять тощо).
Розпорядчі методи забезпечують оперативний вплив
на всю систему управління перерозподілом СіЗ у ході
вирішення епізодичних або раптово виникаючих завдань.
(накази, розпорядження, вказівки).
Стимулюючі методи базуються на морально-
психологічних, економічних та інших стимулах (преміювання,
нагорода цінним подарунком, критика і самокритика,
особистий приклад).
Правові методи – це право керувати о/с і нести
відповідальність за доручену справу, віддавати накази і
вимагати їх виконання, заохочувати і карати згідно
законодавчо- правових документів.

16. 16
Отже, формувати власну цілісну систему методів управління командир
повинен творчо, без шаблону, шукати нестандартні підходи, що
відповідатимуть конкретним умовам повсякденної і бойової діяльності
військ.

17. 17
Стиль керівництва – характерні манери поведінки, прийоми впливу на підлеглих, які використовує
керівник (командир) у процесі підготовки й реалізації управлінських рішень.
авторитарний (автократичний) ліберальний (пасивний).
Всі інші стилі – різні варіанти комбінування зазначених стилів
4 навчальне питання.
Стилі керівництва

18. 18
Авторитарний, ліберальний і демократичний стилі керівництва
Критерії
Стиль
кер-ва
Ставлення до
результату
Мотивація Вимогливість
Залучення підлеглих
до прийняття рішень
АвторитарнийВажливий тільки
результат
Заснована на
беззаперечному
підпорядкуванні
Жорстка Не залучаються
ЛіберальнийРезультати не важливіВідсутня Низька Ком. уникає прийняття
рішень, (перекладає на
заступників)
Демократич-
ний
Важливі результати і
способи їх досягнення
Заснована на
використанні
різних стимулів
У сполученні з
довірою
Активно
залучаються до прийняття
рішень
1. “Чистийавтократ” –одноосібноприймаєрішення.
2. “Чистийліберал” –“пливе за течією”.
3. Командир-демократ –розкриваєсуть проблеми, даєвказівки, оцінюєпропозиції,
приймаєрішення.

19. 19
Ситуаційне керівництво –
це вибір стилю залежно від рівня зрілості основного ядра військової
організації, ступеня кваліфікації і прагнення до росту.
РІВЕНЬ ЗРІЛОСТІ ПІДРОЗДІЛУ СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА
Цілком кваліфікований. Є
бажання удосконалюватися.
Надання самостійності (визначення функцій і
відповідальності підлеглих, спільне обговорення
результатів).
Достатньо кваліфікований,
продовжує удосконалюватися.
Участь у прийнятті рішень (залучення підлеглих до
постановки мети, консультації і заохочення до
самостійності).
Малокваліфікований, але такий,
що прагне до підвищення
кваліфікації.
Координація (менш детальний інструктаж і контроль,
заохочення ініціативи і ділових контактів).
Низькокваліфікований, не
схильний до самоудосконалення.
Розпорядчий (ретельний інструктаж і контроль,
заохочення та примушення до виконання завдань й
особистих досягнень).

20. 9
8
7
6
5
4
3
22
1
98765432
9.9
1.9
5.5
9.11.1
Турбота про потреби персоналу
Турбота про виконання завдання
Решітка для визначення стилю керівництва
9.1 – максимальна турбота про
ефективність функціонування організації (9
балів) сполучається з мінімальною
турботою про підлеглих (1 бал); керівник
віддає перевагу максимізації результатів
діяльності, диктуючи підлеглим, що і як вони
повинні робити;
1.9 – мінімальна турбота про діяльність
організації (1 бал) сполучається з
максимальною турботою про підлеглих (9
балів); увага приділяється зберіганню
дружніх стосунків з персоналом, навіть на
шкоду інтересам організації;
1.1 – мінімальна турбота про службову
діяльність і про потреби підлеглих; керівник
усунувся від виконання обов’язків;
5.5 – філософія “золотої середини”, в
основі якої є система відносин, що
забезпечує мирне співіснування керівника і
підлеглих та досягнення цілей підрозділу;
9.9 – високий рівень турботи про службу
і, водночас, – про підлеглих.

21. ОТЖЕ, ОБИРАТИ СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА ПОТРІБНО ЗАЛЕЖНО ВІД СИТУАЦІЇ:
ВІД УМОВ ДІЯЛЬНОСТІ (ПОВСЯКДЕННИХ ЧИ БОЙОВИХ)
ВІД СТУПЕНЮ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ТА ВМОТИВОВАНОСТІ ПЕРСОНАЛУ
21

22. 22
Перегляд навчального відео (14 хв.) за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=nfT0oFSwOEU
Питання для обговорення:
1). Типи працівників за професійною та емоційною зрілістю (назвати та дати їм
характеристику).
2). Підходи до постановки завдань підлеглим, залежно від типу підлеглих.
5 навчальне питання.
Перегляд та обговорення навчального фільму
«Управління підрозділом: ситуативне лідерство».