Лекція 1. Літературознавство як наука.pptx

Розглядаються основні літературознавчі дисципліни, пропонується визначення літературознавства. Аналізується історія розвитку літературознавства як науки.

1. Літературознавство як наука

2. План Літературознавство як комплекс літературознавчих дисциплін. Основні галузі літературознавства. Допоміжні літературознавчі дисципліни. Літературознавство та інші гуманітарні науки. Наукові методи у літературознавстві.

3. Літературознавство Комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова, яке вивчає художню літературу, її походження , специфіку та закономірності історичного функціонування, обґрунтовує самоцінність мистецтва слова.

4. Основні літературознавчі дисципліни

5. Літературознавство – наука, що вивчає художню літературу , її походження , естетичну природу, функції та закономірності історичного розвитку . Призначення літературознавства полягає в науковому осмисленні мистецтва художнього слова .

6. Знання про феномен художнього слова нагромаджувиалися впродовж багатьох віків . Уперше систематизувати їх спробували давні греки ; вони дали назви значній кількості літературознавчих понять, якими науковці користуються й досі .

7. Підвалини впорядкованих знань про літературу заклав Арістотель у своїй « Поетиці », що послужило тривкою основою для поповнення і вдосконалення основних понять про мистецтво слова. Так поступово формувалася система знань про літературу , поставши у трактатах , присвячених літературі , в добу Ренесансу , Бароко , Просвітництва , різноманітних теоріях новітнього часу .

8. Домінантними напрямами наукового пізнання і тлумачення художнього слова віддавна були : об’єкт ( реальна дійсність ) суб’єкт ( людина , автор) літератури , різноманітні обставини і чинники її виникнення , її образотворча природа, функціонування у суспільстві , істор ичні форми існування і самовияву .

9. Сучасні знання про літературу є результатом усього попереднього розвитку цієї науки . Завдяки тому, що література посідає важливе місце у суспільному житті , впливає на умонастрої та естетичні смаки багатьох людей, наука про неї має широке застосування , зокрема у популяризації мистецтва слова, професійному прочитанні літературних творів , освітньо-навчальному процесі .

10. Історія літератури Вивчає художню словесність діахронно , тобто її існування у часі (від найдавніших часів до сьогодення).

11. Неможливо вибудувати історію літератури винятково на текстах або творчих індивідуальностях , бо у всіх їх — окремі і самодостатні історії . Тому зведення історії письменства до хронологічного реєстру творів і письменників , приписування їх до якогось «методу » чи «стилю» є спрощенням .

12. Створення історії літератури передбачає добір , систематизацію , узагальнення творів і певну позицію в їх висвітленні . Тому історію літератури переписує кожне покоління літературознавців , щоразу пропонуючи іншу її модель.

13. Теорія літератури Узагальнює історико-літературні факти, осмислює закономірності й особливості зародження, розвитку, завмирання художніх явищ, сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова .

14. Основне для ТЛ – визначення літератури та її функцій . Базові її феномени : « літературний текст», « літературний твір », « автор художнього тексту », « генологія і морфологія літератури », « інтерпретація літературного твору ».

15. До поняття « теорія літератури » за античних часів застосовують термін « поетика » ( грец . роіе ti ке – майстерність творення ) на означення літературних явищ . У зв’язку з розвитком художньої творчості зміст його постійно змінювався , породивши теоретичну та історичну парадигму свого значення і застосування .

16. Арістотель , котрий мислив естетику складовою частиною філософії , розглядав поетику як науку про художню літературу . У праці «Про поетичне мистецтво » (« Поетика ») він виклав учення про мімезис , літературні роди , жанри ( трагедію , епос ), стилі , художні тропи .

17. У середні віки та в епоху Відродження поетика зосередилася на описанні й осмисленні художньої форми (« Поетика » Скалігера , українські поетики XVI—XVII ст.) шляхом подання практичних рекомендацій та прикладів . Тоді термін « поетика » означав здебільшого теорію і практику поезії ( версифікація , образність , композиція , жанри та ін .).

18. У XIX ст. поетика завдяки філософам І. Канту, Г .-В.-Ф. Гегелю, Ф. Шлегелю з формальної сфери повернулася в лоно філософсько-естетичних категорій , а досягнення мовознавства ( О. Потебня , Ф. де Сосюр , О . Веселовський ), психології (3. Фройд , К.-Г. Юнг) збагатили її новими знаннями . Ще більше розширилося розуміння поетики у XX ст. під впливом таких напрямів науки , як феноменологія , екзистенціалізм , структуралізм , герменевтика , психолінгвістика . Водночас виявила себе і нормативна поетика ( неокласицизм , соціалістичний реалізм ).

19. Літературна критика Вивчає літературу синхронно, тобто суча c ний літературний процесс , її завдання – усебічний аналіз тих чи інших літературних явищ і оцінка їх мистецької вартості.

20. Допоміжні літературознавчі дисципліни

21. Бібліографія ( Грец . βιβλιον — книжка і γραφω — пишу) допоміжна літературознавча дисципліна, завданням якої є систематизація, реєстрація , укладання списків та покажчиків (алфавітні, тематичні, персональні ).

22. Текстологія Допоміжна літературознавча дисципліна, що вивчає історію тексту та його варіантів, джерел, датує, атрибутує (визначає авторство ), встановлює канонічний текст – основний, вивірений.

23. (Від грец . παλαιός — давній, старовинний та γράφω — писати ) історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості на певних етапах розвитку. Палеографія

24. Історіографія Допоміжна літературознавча дисципліна , яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадженням знань з основних літературознавчих дисциплін: теорії літератури, історії літератури й літературної критики.

25. літературознавчі школи філологічна біографічна історико-порівняльна культурно-історична психологічна психоаналітична феноменологічна соціологічна структуральна постструктуралістська міфологічна формалістична феміністична постколоніальна

26. Фахова мова літературознавства Мовою літературознавства є термінологія . Літературознавчий термін ( лат. terminus — межа, кор дон) — слово, що співвідноситься з певним літературознавчим поняттям і виражає його сутність .

27. Вивчаючи , наприклад , « Кайдашеву сім’ю » І. Нечуя-Левицького , можна актуалізувати терміни « повість », « композиція », «персонаж», « гумор », «сатира», « іронія », « конфлікт », « колізія », «пейзаж», наповнивши їх конкретним змістом .

28. Літературознавчі терміни характеризуються : іншомовне походження ( грецька та латинська мови ); 2. дефінітивність ; 3. точність та лаконічність; 4. однозначність та вузьке вживання.

29. Дякую за увагу!