Остап Вишня – віртуоз гумору і сатири : бібліографічний нарис до 135-річчя від дня народження Остапа Вишні .pdf

Остап Вишня – видатний сатирик і гуморист, який увів у літературу жанр «усмішка». Сам він писав про це так: «Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!»
Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово перевидавалися.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система Дарницького
району
Бібліотека сімейного читання № 143


















Бібліографічний нарис
до 135-річчя від дня народження Остапа Вишні


Київ, 2024

2. 2
УДК 016:82.821.161.2
О 55
Остап Вишня – віртуоз гумору і сатири : бібліографічний
нарис до 135-річчя від дня народження Остапа Вишні / укладач
В. О. Редько. – Київ : Бібліотека сімейного читання № 143,
2024. – 16 с.

Остап Вишня – видатний сатирик і гуморист, який
увів у літературу жанр «усмішка». Сам він писав про це
так: «Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь!
Через те й усмішка!»
Він був «королем українського тиражу». За життя
гумориста побачило світ понад 100 збірок його творів,
деякі неодноразово перевидавалися.
У роботі над нарисом «Остап Вишня – віртуоз гумору
і сатири» використана література з фонду бібліотеки
сімейного читання № 143 та ресурсів Інтернету.
Адресований широкому загалу читачів.

Укладач : Редько В. О.

3. 3






Неймовірний талант і неймовірна людина. У постаті
Остапа Вишні поєдналися внутрішня доброта,
відчайдушність, патріотизм , ніжність і трагізм. Він
пережив заслання і переслідування, смерть дружини і
нерозуміння сина. Він усміхався і залишався вірним −
собі, рідним і державі!

Остап Вишня (справжнє ім’я − Павло Губенко)
народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля
с. Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в
багатодітній селянській родині. У своїй автобіографії
письменник згадуватиме, що бог подарував його
батькам 17 дітей за 24 роки подружнього життя, а все
через велику віру та любов. У сім’ї Павло був другою
дитиною. Очевидці розповідають, що син на вигляд був
дуже схожим на матір – рудим і гострим на язик.

4. 4



*Батьки Остапа Вишні

Ранні роки і навчання
Ще з дитинства Павло Губенко любив читати і хотів
стати вчителем. Навчався в початковій школі, у
1903 році закінчив Зіньківську двокласну школу,
отримав свідоцтво поштово-телеграфного чиновника.
У 1907 році закінчив військово-фельдшерську школу в
Києві, працював фельдшером у армії, а пізніше − в
хірургічному відділі лікарні Південно-Західних
залізниць.
Про ті часи він сам якось згадує у своїх
«Мисливських усмішках»:
Фельдшер з мене був непоганий, бо зразу ж закапав
одному хворому очі нашатирним спиртом замість
цинкових крапель. Про гонорар од того хворого
говорити не буду.
Склавши екстерном екзамени за гімназію, у
1917 році вступив на історико-філологічний факультет

5. 5
Київського університету, однак залишив навчання й
зайнявся журналістською та літературною діяльністю.
Писемність і ув’язнення
У часи військового перевороту в Російській імперії
Павло Губенко доволі швидко вибудовує кар’єру в
Українській народній республіці. Усього протягом року
він з мобілізованого до військової частини стає
керівником медично -санітарного управління
Міністерства залізниць УНР. Таким чином, майбутній
сатирик був чи не найголовнішим чином над усіма
залізничними шпиталями по Україні, в яких на той час
лікувалися українські військові.
Цікаво, що лікарська діяльність все ж наклала свій
відбиток. У письменника був дуже нерозбірливий
почерк.
Обіймаючи високу посаду Губенко не полишав
літературної діяльності − у періодичних виданнях УНР
на постійній основі виходили друком його гуморески.
Письменник не боявся висміювати насущні проблеми
Української держави та її політичних керівників. Це,
напевно, і зіграло позитивну роль в його майбутньому,
не дозволивши письменнику «зникнути» у буремні
1930-ті роки.

6. 6
1919 року Павла Губенка узяли в полон більшовики.
Протягом трьох років він перебував в ув’язненні у
підвалах Надзвичайної комісії (ЧК) у Харкові. Саме
завдяки тому, що першому радянському очільнику
України після перемоги більшовиків Миколі
Скрипнику подобалась творчість Губенка, письменника
звільняють та реабілітують. Він починає працювати
журналістом, дописує в радянській українській пресі,
зазвичай під різними псевдонімами − П. Грунський,
Остап Вишня.
Перший друкований твір письменника виходить під
псевдонімом « П. Грунський » у газеті «Народна воля»
2 листопада 1919 року. Це – «Демократичні реформи
Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути
не може)». Пізніше в тому ж виданні Павло Губенко
публікує ще кілька фейлетонів, однак активна творча
діяльність розвивається з квітня 1921 року, коли
письменник починає роботу в газеті «Вісті ВУЦВК».
Працював у «Селянській правді» та у журналі
«Червоний перець».
Навесні 1920 року Губенко приїхав до Києва, де його
вперше заарештували «за активну громадянську
діяльність у період УНР». Наступного року, не
виявивши «компромату» ні за гетьманщини, ні за
петлюрівщини, Павла Губенка випустили із в’язниці.

7. 7
У 1921 році − став основоположником жанру
усмішки і під псевдонімом Остап Вишня письменник
уперше підписується під фейлетоном «Чудака, їй-
богу!» в «Селянській правді».
З 1926 по 1929 роки автор пише збірку українських
гуморесок “Українізуємось”. У фейлетонах піднімалось
питання національної гідності, розвитку культури,
можливості вільно спілкуватись рідною українською.
Збірка перевидавалась шість разів.
З 1923 до 1929 роки вийшли такі найпопулярніші
збірки: «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі
усмішки кримські», «Усмішки», «Вибрані твори».
25 грудня 1933-го Остапа Вишню заарештували за
звинуваченням у контрреволюційній діяльності,
тероризмі та підготовці вбивства другого секретаря ЦК
КП(б)У Павла Постишева під час Жовтневої
демонстрації. Тоді його засудили спочатку до
розстрілу, а потім замінили на 10 років виправно-
трудових таборів.
В часи заслання усі твори Вишні попали під заборону
і були вилучені з бібліотек.
Після повернення з заслання отримав квартиру у
будинку письменників Роліт, що у м. Києві. Саме там
одного дня у жовтні 1955 року зібралися вірні друзі

8. 8
гумориста, щоб підтримати. Дружина з дочкою
плакали, а Остап Вишня говорив:
«У мене сьогодні найщасливіший день у житті, а вони,
бачите, плачуть»

26 лютого 1944 році в газеті «Радянська Україна»
надрукували усмішку «Зенітка», що обійшла усі
фронти, часто звучала по радіо.
Після війни Остап Вишня був членом редколегії і
співробітником сатиричного журналу “Перець”,
членом правління Спілки письменників України.
Незважаючи на звільнення з табору, письменник
залишався під постійним пильним наглядом радянської
влади. Лише за рік до смерті, у 1955 році , він був
повністю реабілітований.
Остап Вишня був упевнений в тому, що сміх має
властивість зцілювати організм від недуг. Сам
літератор прожив недовго, всього 66 років. Значну
частину свого здоров’я залишив Вишня в таборах, але
решту не шкодував – любив випити і курив цигарки
«Казбек». Нерозлучними товаришами письменника
були колеги Максим Рильський і Володимир Сосюра.

9. 9
Помер Остап Вишня 1956 року на 67-му році життя.
Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Особисте життя
Відомо, що письменник був одружений двічі.
Вперше Павло Михайлович одружився з Оленою
Смирновою у 1918–1919 роках і цей шлюб
був невдалий. У першому шлюбі у нього народився
син В’ячеслав, У спогадах друзів наводиться розповідь
гумориста, в якій письменник у притаманній йому
гумористичній манері описує свої походеньки до
сільських дівчат у селі Грунь, його знайомство із
сільською дівчиною, яка, можливо, і стала його
першою дружиною. Десь в цей період народився син
В’ячеслав, що, закінчивши десятирічку у 1940 році,
прилюдно відрікся від батька, обзиваючи його
контрреволюціонером. Вже після заслання,
Остап Вишня примирився з сином, який проживав в
Ленінграді. Виявляється гуморист не знав про те, що
мама та бабуся померли, а син виховувався в інтернаті,
ці події припали на період "десятиліття". В
подальшому В’ячеслав став лікарем і з батьком
підтримував дружні відносини.

10. 10

*Письменник з сином




У 1925 році Павло Губенко одружується з Варварою
Олексіївною Маслюченко, актрисі театру «Березіль».
Варварі було 22 роки , Остапу – 35 років.
У Варвари від першого шлюбу була донька Марія, а
у Павла був маленький син. Він полюбив прийомну
доньку, був їй батьком і щирим другом.


*Остап Вишня і
Варвара
Маслюченко

11. 11

Це була богемна пара. Він – найпопулярніший
письменник України, чиї сукупні тиражі сягали
мільйона примірників. Вона – молода й приваблива
актриса Харківського Червонозаводського
українського драматичного театру, знімається в кіно.
Коли Остапа Вишню з аарештували, а
Червонозаводський театр закрили, Варвара
Маслюченко, пожертвувавши кар’єрою, десять років
чекала чоловіка з таборів.
Після арешту Остапа Вишні Варвара Олексіївна,
разом з дітьми покинула Київ. Вона весь час
підтримувала чоловіка, писала йому теплі любовні
листи, передавала одяг і їжу.
Варвару у родині любляче називали “генералом у
спідниці”. Вона розділяла мисливські вподобання
чоловіка і неодноразово їздила з ним на полювання.

Улюблена справа
Полювання в житті Павла
Михайловича займало місце
особливе. Збираючись на
полювання, письменник брав з

12. 12
собою улюбленого пса, спанієля Гая, запас їжі, але з
дичиною повертався дуже рідко.

Псевдонім
Є кілька версій того, чому письменник Павло
Губенко вирішив обрати для себе такий «ягідний»
псевдонім. Співробітники музею Остапа Вишні вибір
імені письменником пояснюють любов’ю до
творчості Миколи Гоголя, зокрема, захопленням
романом «Тарас Бульба».
Вибір прізвища пов’язують з любов’ю до цих ягід.
Згідно з іншою версією, вибір пояснюється звичайним
приємним звучанням псевдоніма. Деякі експерти
бачать у прізвищі захоплення творчістю Шевченка, в
знаменитому творі якого фігурують ці дерева разом з
хрущами.

Найвідоміші твори:
 1919 р. перший фейлетон «Демократичні
реформи Денікіна» (підпис Павло Грунський)
 1921 р. усмішка «Чудака, їй-богу» (підпис Остап
Вишня)

13. 13
 «Чукрен» та «Чухраїнці»
 1927 р. гумореска «Моя автобіографія»
 1958 р. цикл «Мисливські усмішки» («Сом»,
«Заєць», «Лось» та інші)
Збірки:
 «Вишневі усмішки сільські»
 «Вишневі усмішки кримські»
 «Українізуймось»
 «Вибрані твори»
 «Вишневі усмішки театральні»
 «Усмішки» в 4 томах
 «Вишневі усмішки закордонні»
Твори Остапа Вишні :
1. Вишня, О. Творча спадщина : Посібник для 11
класу / автор-укладач О. Д. Марченко,
В. В. Паращич. – Харків : Ранок, 2001. – 80 с.

2. Вишня, О. Усмiшки / Остап Вишня ; під
редакцією С. Коби. – Київ : Днiпро, 2001. –
350 с.

14. 14
3. Вишня, О. Театр – це велике знаряддя /
Остап Вишня ; упоряд. Сергій Гальченко. – Київ :
Саміт-книга, 2020. – 448 с.

4. Вишня, О. Мисливські усмішки / Остап Вишня ;
післямова Т. М. Панасенко ; худож.-оформлюв.
М. С. Мендор. – Харків : Фоліо, 2019. – 251 с.


5. Вишня, О. Мисливські усмішки / Остап Вишня ;
худож.-оформлюв. А. С. Ленчик. – Харків :
Фоліо, 2007. – 255 с.

6. Вишня, О. Вишневі усмішки закордонні. Моя
автобіографія. Письменники. Сом /
Остап Вишня. – Київ : Центр учбової літератури,
2021. – 112 с.

7. Вишня, О. Усмішки, фейлетони, гуморески /
Остап Вишня ; упоряд. В. О. Губенко-
Маслюченко. – Київ : Дніпро, 1975. – Т. 5. –
383 с.

15. 15
8. Вишня, О. Усмішки, фейлетони, гуморески /
Остап Вишня ; упоряд. Ю. І. Цеков. – Київ :
Дніпро, 1989. – Т. 3. – 398 с.

9. Вишня, О. Фейлетони, гуморески, усмішки,
щоденникові записи / Остап Вишня ; упоряд.
І. В. Зуба. – Київ : Наукова думка, 1984. – 557 с.

10. Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович)
Зенітка / О. В. Красовицька // З Україною в
серці : патріотична хрестоматія. – Харків : Фоліо.
2014. – С. 89-94.
Про Остапа Вишню :
1. Вишня Остап / А. Краснящих, К. Беляев // 1000
псевдонимов. – Харьков : Фолио, 2004. – С. 92.

2. Вишня Остап / Р. В. Мовчан // Самі про себе :
автобіографії українських митців 1920-х років. –
Київ : Кліо, 2015. – С. 89-100.

3. Зуб, І. В. Остап Вишня. Риси творчої
індивідуальності / І. В. Зуб. – Київ : Наукова
думка, 1991. – 172 с.

16. 16
4. Остап Вишня / В. М. Скляренко // 100 знаменитих
людей України. – Харків : Фоліо, 2005. – С. 332-
337.

5. Остап Вишня / Я. Кодлюк, Г. Одинцова // 120
розповідей про письменників. – Київ : Наш час,
2006. – С. 16-18.

6. Свидло, Є. Життєвий та творчий шлях Остапа
Вишні / Є. Свидло // Журавлик. – 2021. – № 11. –
С. 11.

7. Цеков, Ю. І. Остап Вишня : до 100-річчя від дня
народження / Ю. І. Цеков. – Київ : Знання, 1989. –
48 с.