14 жовтня - День Української повстанської армії

Пам’ятаємо і шануємо героїчну боротьбу всіх поколінь борців за волю України, захисників Українського народу, серед яких гідне місце займають воїни Української повстанської армії. Збройні Сили України примножують і розвивають українські військові традиції своїх славетних предків, героїчно захищають свій народ від сучасного російського агресора. Боротьба за незалежність триває.

Дякуємо Сергію Володимировичу за змістовну та надзвичайно цікаву розповідь і постійну співпрацю з бібліотекою. Радимо скористатися авторською презентацією, наданою істориком.

1. 14 жовтня - День Української повстанської армії Бутко Сергій Володимирович, співробітник Українського інституту національної пам’яті

2. Українська повстанська армія Українська повстанська армія – військово-політична формація Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення української державності. Заснована на зламі 1942–1943 рр., вона діяла до вересня 1949 р., після чого реорганізована в збройне підпілля, що тривало до середини 1950-рр. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.

3. ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ В КОНТЕКСТІ МІЖНАЦІОНАЛЬНОГО ПРОТИСТОЯННЯ

4. Волинська трагедія тільки частина протистояння українці і поляків під час Другої світової війни Соціально-етнічне протистояння між українцями та поляками в роки Другої світової війни та перші повоєнні роки є трагічною сторінкою в історії наших народів. Воно було підігріте нацистським та комуністичним тоталітарними режимами з метою послаблення польського й українського підпілля. Водночас сприяла зростанню міжнаціональної ворожнечі і тривала дискримінаційна політика у міжвоєнній Польській Республіці, до якої входили західноукраїнські землі, щодо українців, які прагнули побудови власної незалежної держави. Антипольські акції українців 1943–1945 років дійсно супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків, які були етнічною меншиною на Волині. До озброєних націоналістів приєднувалося місцеве українське населення, яке довгий час відчувало утиски з боку польської влади. Водночас польські підрозділи Армії Крайової та селянські батальйони теж вдавалися до масових убивств українського цивільного населення не тільки на території Волині, але й на території Польщі. Встановлено імена близько 30 тисяч польських жертв та близько 10 тисяч українських жертв цих масових убивств.

5. УПА в 1940-х роках , не тільки зводила оборонні бої, але й організовувала напади на районні та обласні центри. Не виключенням став тодішній Станіславів ( сучасний Івано-Франківськ ). На протязі 1944-1946 років відбулося п’ять нападів на обласний центр Напад організували після проведення детальної розвідки міста та в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1945 р.  Основою метою повстанців було вшанувати цією акцію Листопадовий зрив 1918 року.

6. Як це пройшло « Група , якою командував чотовий  “ Їжак ” зайшла на вулицю Баторого ( тепер – вул . Короля Данила), а опісля на вулицю Карпена (початок вул . Галицької ), а з Карпена з бічної вулиці почали обстрілювати пляц Пілсудського ( Вічевий майдан). А коли зайняли пляц , почали обстрілювати центральну вулицю Сап’єжинського . Під час обстрілу головної вулиці Сап’єжинського один кулеметчик “Коваленко” вибив 17 лесок з кулемета . Інші кулеметчики вибили дещо менше . Друга група , яка також виконала своє завдання , під командуванням  сотенного “Явора”, дійшла до Галицької вулиці та вдарила з нутра вулиці на залогу, яка находилася на мості на р. Бистриці та на село ( сучасний мікрорайон Пасічна ), яке находилося на другій стороні ріки , а в нім находилася частина Червоної Армії . Ця група ввела ворога в блуд. Ворожа охорона моста та червоноармійці  з другої сторони ріки вдарили сильним вогнем на місто . Ще одна група під командуванням  “ Чорноліса-Яся ” дійшла на Казимирівську вулицю ( тепер – вул . Мазепи ) і почала обстрілювати вулицю та міський парк. Інші групи не мали змоги дійти до своїх призначених пунктів , але однако в місті були і зводили по вулицях стрілянину . Такі обстріли   Станіслава деякими групами тривали около 20 хвилин . Опісля наші групи почали пляновий відступ на означене місце збірки ». Вояки УПА успішно покинули місто без втрат . Втрати радянської сторони склали 30 загиблих та 20 поранених . Водночас совєтська верхівка протягом багатьох днів після нападу пересувалася на броньованих машинах , боячись повторення нападу .

7. ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ ПОДВИГІВ УПА, ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ в РЯТУВАННІ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ВІД МАСОВИХ ГОЛОДОВИХ СМЕРТЕЙ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 1946---1947 роки

8. Масовий штучний голод 1946---1947 років Причиною голоду 1946-47 років стала сукупність факторів, серед яких страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства із США в рамках ленд-лізу. А також, І ЦЕ ГОЛОВНЕ , – показове рішення СРСР відправляти зерно країнам Східної Європи , які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму ЗА РАХУНОК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ... Для реалізації цього плану колгоспам ставляться нереальні завдання – зібрати і відправити з України до Москви більше 360 мільйонів пудів зерна . Щоб виконати цей план, колгоспи починають збирати запаси із приватних селянських господарств . Часто зібране зерно мокло і псувалося на колгоспних токах, однак людям його не давали – на той час досі діяв сталінський «Закон про п’ять колосків » , який загрожував таборами навіть дітям , які збирали зерно по стерні . Щоб вижити , люди їли лободу , цвіт акації , «калачики», горобців , мишей …

9. За оцінками фахівців  Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України  у 1946-1947 роках надсмертність в Україні перевищила   700 тисяч осіб , більше чверті жертв – діти до 14 років.

10. Масового штучного голоду 1946---1947 років на західноукраїнських землях НЕ було На території західноукраїнських земель масового ГОЛОДУ НЕ БУЛО, бо УПА та збройне підпілля ОУН, яке там знаходилося, ціною запеклої боротьби і великих втрат ЗУМІЛО НЕ ДАТИ органам влади та карально -репресивним силам СРСР в Україні відібрати хліб у населення.

11. 12 квітня 1960 р. – останній бій українського збройного підпілля на Тернопільщині Боївка УПА складався з трьох підпільників: Петра Пасічного  — члена Подільського окружного проводу ОУН, досвідченого командира і радиста; його дружини Марії Пальчак , котрі займалися партизанською діяльністю ще з часів заснування УПА; 22-річного Олега Цетнарського . 11 жовтня 1959 р. відбулася остання акція цієї боївки УПА — ліквідація оперуповноваженого бережанського відділу КДБ лейтенанта Стороженка Віктора. У квітні 1960 р. оперативній групі Тернопільського УКДБ вдалося знайти район розташування повстанської боївки  — у Божиківському лісі на межі Підгаєцького й Бережанського районів, що за кілька кілометрів від хутора Лози.

12. Останній бій У цей район прибули 45 автомашин та понад півтисячі солдатів совітської держбезпеки . 12 квітня 1960 р. повстанці , вийшовши з криївки , ішли у напрямку хутора Лози , вони потрапили у засідку КГБ. Щоб не потрапити живими в руки ворогів , Петро Пасічний та Олег Цетнарський застрелилися , а Марію Пальчак поранили в руки. Вона двічі стрілялася , щоби не потрапити в полон, а потім пустила собі кулю в скроню , але куля застрягла в черепі й жінка залишилася живою . Згодом Марію схопили й повезли до Тернопільської тюрми , щоби засудити показовим судом до 15-річного ув'язнення через те, що під час бою вона важко поранила одного із ворогів .

13. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х рр. і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х рр.

14. Закон України « Про державні нагороди України » — пункт 3 -2 Прикінцевих положень: державними нагородами України також визнаються такі нагороди (відзнаки), запроваджені органами влади Української Народної Республіки та Українською Головною Визвольною Радою (1944-1954) , якими у період до відновлення незалежності України у 1991 році нагороджувалися борці за незалежність України у XX столітті.

15. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! Пам’ятаємо і шануємо героїчну боротьбу всіх поколінь борців за волю України, захисників Українського народу, серед яких гідне місце займають воїни Української повстанської армії та членів визвольного руху. Збройні Сили України примножують і розвивають українські військові традиції своїх славетних предків, героїчно захищають свій народ від сучасного російського агресора – рашистів .