Іван Семенович Нечуй-Левицький та його Кайдаші (2).pptx

біографія

1. «Кайдашева сім'я» Іван Семенович НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ 25.11.1838 - 02.04.1918

2. Всеобіймаюче око України Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя " Думи про Нечуя ", яку дуже любив. В ічно нежонатий відлюдник нашої літератури . Д ивував киян своєю пунктуальністю : за його розпорядком можна було звіряти годинники . Щодня , у визначений час, ішов гуляти одним і тим самим маршрутом завжди під парасолькою . Спиртного не пив зовсім . Суперечок не любив: хворів по два тижні , коли доводилося з кимось посваритися .

3. Спати лягав точно о десятій , навіть із власного ювілею пішов спати , не дослухавши вітальних промов . Один драматург згадував , як читав свою п”єсу в домі Нечуя . Той слухав , а потім у хаті щось клацало й він підстрибував на стільці з криком “Є!” Виявляється , то клацала мишоловка — господар полював на мишей . Про нього ходили анекдоти : що журнали читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів . Казав: “Ах, як шкода, що такий -то помер, добрий був чоловік !”. А той пішов з життя ще рік тому, про нього вже й думати всі забули .

4. ст. 4 Н адрукував восьмитомне видання своїх творів . Він також разом з Іваном Пулюєм завершив задуманий Тарасом Шевченком і здійснюваний Пантелеймоном Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою. Він вірив , що “в кожній людині , одколи світ животіє , сидить трохи чорта , трохи й Бога, або в декого й багато Бога, і отой Бог вижене колись чорта та й прожене його на очерета та болота”. І.Баштовий , А.Глаголь , О.Криницький , Іван Нечуй - такими були літературні маски для однієї-єдиної людини в світі - владного батька. Тож перші твори молодий автор підписував саме псевдонімом Нечуй - аби отець Стефан (Семен)  не знав (не чув). Лише після смерті батька, в 1874 р. прозаїк обережно узявся підписуватися подвійним прізвищем - Нечуй-Левицький. 

5. Писати треба так, як люди говорять! – казав Нечуй-Левицький. Ось чому літератор заперечував літеру “ї”, писав не “їх”, а “ йих ”. Навіть у заповіті вимагав, щоб так його твори й друкували… “на віки вічні”. І нколи нагадував собою безжалісного щодо стилю інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде єресь. Так і заявляв: - Хай краще згорять, аніж з отаким правописом! Іван Левицький — се великий артист зору , се колосальне , усеобіймаюче око України ” ( Іван Франко); “Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв , народного життя !” (Михайло Коцюбинський ) Особливу "любов" він відчував до літер "і" та "й", а також до апострофу. Наприклад, слово "сім'я" він писав як " сімя ", а в прикметниках у місцевому відмінку ігнорував закінчення, тож виходили у нього "на зелені траві", "у сиві шапці". Письменник вважав, що саме так говорить більшість населення України.

6. ст. 6 Залишки будинку на Бехтеревському провулку. Тут була остання квартира Нечуя Самотній , у голоді та холоді , І. Нечуй-Левицький помер у 1918 р., на 80-му році життя , у будинку для літніх людей. Похований на Байковому цвинтарі в Києві .

7. Спадщина: Крім повістей та романів, у творчій спадщині письменника також існують драматичні твори (комедія «На кожум'яках», історичної драми «Маруся Богуславка», «В диму та в полум'ї») та літературно-критичні статті (наприклад: «Сьогочасне літературне спрямування», «Світогляд українського народу від давнини до сучасності»)

8. Була у Івана Семеновича п’єса про життя на Подолі – “На Кожум’яках” називається. Прочитав її інший наш великий класик – Михайло Старицький, і був вражений. Але він відразу зрозумів, що для сцени ця п’єса задовга – шість дій аж. І звернувся до Нечуя-Левицького. М. Старицький: «Драматичний комітет мені доручив переглянути Ваші “Кожум’яки” і виробити план, як би їх пририхтувати до сцени. Я зробив це і читав свій план, і його дуже хвалили: отож тепер засилаю його до Вас на санкцію. Будьте ласкаві, прочитавши, найшвидше його повертайте назад з відповіддю”.

9. Згоду на це Нечуй-Левицький дав, і п’єса з подвійною назвою “ Панська губа, та зубів нема («За двома зайцями )” вперше 1890 році була опублікована у збірці творів “Малороссийский театр” за двома підписами : Левицький-Старицький – такою була згода і воля письменників . За радянських часів і з авторів популярної п’єси “За двома зайцями ” Івана Семеновича викинули , залишивши лише Старицького . І навіть Вікіпедія називає автором Михайла Старицького . Також Старицький просив, щоб і його прізвище додали, як співавтора: “Щоб було написано: “Комедія Левицького-Старицького”.

10.   Р еалістична   соціально-побутова повість   Івана Семеновича Нечуя-Левицького , написана  1878  року та вперше надрукована   1879  року у  львівському журналі «Правда» . «Кайдашева сім'я» складає єдиний цикл творів разом із  гуморесками« Не можна бабі Парасці вдержатися на селі» (вперше надруковано в 1874), «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» (вперше надруковано в 1875), та оповіданням «Приятелі» (1881). Разом вони вперше вийшли друком у 1887 році. Тематично з гуморесками перегукуються пізніші оповідання Нечуя-Левицького «Біда бабі Парасці Гришисі » та «Біда бабі Палажці Солов'їсі», обидва надруковані окремими виданнями в 1909 році.

11. « Кайдашева сім'я »  (1993—1996) - 2-серійний  мінісеріал ,   знятий режисером   Володимиром Городьком  для кінооб'єднання « Консорціум Козак». https://youtu.be/N1OI-_nmOUM?si=WcbwpV6fajZdYJ6c

12. ст. 12 « Кайдашева сім'я проти зомбі » (2021) — містична повість- мешап   Олексія Деканя «Сага про Кайдашів » (2016) — віршований переказ за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького , виконаний   Олексієм Кононенком

13. « Спіймати Кайдаша »  (2020) - 12-серійна телесеріальна осучаснена адаптація   Наталки Ворожбит   знята режисером Олександром Тіменком для телеканалу  «СТБ» . АУДІОКНИГА Нечуй-Левицький Іван Семеновч « Кайдашева сім’я » https://youtu.be/J5uuO8acaOE?si=xR_n-0rpJoHKxBt0

14. Домашнє завдання: прочитати «Кайдашеву сім'ю» p 15 ДАЛІ БУДЕ…