ІНДЗ. Семінари, факультети, спецкурси з географії - організація та методика їх проведення_Лисик Олена_зСог41.docx

Сучасна освіта потребує оновлених підходів до викладання географії, що сприяють розвитку критичного мислення, наукової допитливості та практичних навичок учнів і студентів. Семінари, факультети та спецкурси з географії є класними формами доповнення основної навчальної програми, що дозволяє розширити знання з географічних дисциплін, стимулювати дослідницьку діяльність та підвищувати

1. Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра географії
та методики її навчання
Семінари, факультети, спецкурси з географії –
організація та методика їх проведення
(індивідуальне наукове дослідження під час проходження педагогічної практики)
Виконала:
студентка групи
зСог - 41
географічного факультету
Лисик О. В.
Науковий керівник:
к.г.н., доц. Альтгайм Л.Б.
Тернопіль - 2025

2. 2
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………….………3
Розділ 1. Теоретичні засади організації семінарів, факультетів та спецкурсів з
географії…………………………………………………………………………………5
Розділ 2. Аналіз існуючих методик та їх ефективність у навчальному
процесі…..11
Розділ 3. Розробка рекомендацій та вдосконалення методичних підходів………..16
Висновки………………………………………..……………………………………...20
Список використаних джерел……………………………………………………...…21
Додатки………………………………………………………………………………...23

3. 3
Вступ
Актуальність теми дослідження. Сучасна освіта потребує оновлених
підходів до викладання географії, що сприяють розвитку критичного мислення,
наукової допитливості та практичних навичок учнів і студентів. Семінари,
факультети та спецкурси з географії є класними формами доповнення основної
навчальної програми, що дозволяє розширити знання з географічних дисциплін,
стимулювати дослідницьку діяльність та підвищувати
Об'єкт дослідження: процес організації та методика проведення семінарів,
факультетів і спецкурсів з географії в закладі
Предмет дослідження: методи, форми, засоби організації та проведення
додаткових занять з географії, їх вплив на якість освіти та рівень підготовки учнів
і студентів.
Мета дослідження: розробка та обґрунтування ефективних методичних
підходів до організації та проведення семінарів, факультетів і спецкурсів з
географії.
Завдання дослідження:
1.Проаналізувати науково-методичну літературу з питань організації
позакласних та додаткових форм навчання з географії;
2.Дослідити існуючі методики проведення семінарів, факультетів і спецкурсів
у навчальних закладах;
3.Визначте основні труднощі, які покращуються в процесі впровадження
таких форм навчання;
4.Розробити рекомендації щодо покращення організації додаткових занять з
географії;
5.Оцінити ефективність застосування різних методів на основі практичного
досвіду.

4. 4
Методи дослідження
Теоретичні: аналіз наукової літератури, узагальнення педагогічного
досвіду, порівняння методичних підходів.
Емпіричні: спостереження за навчальним процесом, опитування студентів
та викладачів, педагогічний експеримент.
Статистичні: аналіз та узагальнення отриманих даних щодо ефективності
використання різних методик.
Дане індивідуально – дослідне завдання складається з вступу, трьох розділів,
висновків та перспектив подальниш дослвджень та списку використаної
літератури та джерел. У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження,
об'єкт, предмет дослідження, мета, завдання дослідження, методи, використанні у
роботі та, власне, структура. Перший розділ розглядає теоретичні основи
організації додатково занять із географії, їх роль у навчальному процесі, історичні
аспекти розвитку та нормативно-правове забезпечення. У другому розділі йдеться
про аналіз існуючих методичних підходів до організації додатково занять із
географії та їх вплив на якість навчання. Третій розділ описує розробку
методичних рекомендацій для підвищення ефективності додатково занять із
географії. У висновках йдеться про те чи вдалось досягнути мети дослідження,
висвітлення основних аспектів дослідження. Список літератури та джерел
узагальнює дану роботу. Додатки урізноманітнюють викладений фактологічний
матеріал.
Індивідуально - дослідне завдання становить 25 сторінок.

5. 5
Розділ 1. Теоретичні засади організації семінарів, факультетів та
спецкурсів з географії
Географічна освіта має комплексний характер і потребує не тільки
теоретичного, а й практичного засвоєння знань. Семінари, факультети та
спецкурси є ефективними інструментами для:
Розширення та поглиблення знань – неможливим учням отримати більше
інформації, ніж передбачено стандартною навчальною програмою.
Формування дослідницьких навичок – сприяють розвитку вміння
аналізувати, порівнювати дані, формулювати гіпотези та робити висновки.
Розвитку критичного мислення – дискусії, обговорення та аналіз
проблемних ситуацій формують навички аргументованого висловлення
думки.
Формування просторового мислення – застосування картографічних
методів, робота з ГІС (геоінформаційними системами) забезпечує розуміння
просторових процесів.
Залучення до науково-дослідної діяльності – надають можливість учням і
студентам брати участь у проектах, олімпіадах, наукових конференціях.
Семінари є формою активного навчання, що передбачає обговорення
складних теоретичних питань, аналіз наукових джерел та розвиток аналітичних
здібностей. Семінарське заняття сприяє введенню групової діяльності. Як показує
практика, найефективніше, коли учитель сам формує навчальні групи та визначає
консультантів. Впровадження групової навчальної діяльності під час проведення
семінарських занять з географії потребує систематичності та вдосконалення
методичних дій педагога для досягнення високих навчальних успіхів школярів.
Запорукою навчальних успіхів школярів є правильна організація сем інарського
заняття. Учитель має постійно контролювати дії школярів, щоб отримувати
інформацію про те, як проходить процес самостійної роботи, своєчасно виправити
помилки учнів, відкоригувати процес самостійного засвоєння географічного

6. 6
матеріалу. Під час самостійної навчальної діяльності школярів педагог не бере
участі у виконанні конкретного завдання, не втручається у розв’язування
проблеми, поставленої перед учнями, відкрито не контролює їх дії. Натомість він
організовує діяльність класу, спрям овує пізнавальний процес, створює необхідні
умови та настрій, стимулює позитивні мотиви, творчість, керує учнівським
самоуправлінням. Отже, роль учителя географії найвідповідальніша у підготовчий
період до семінару. Від чіткості та раціональності організації (визначення теми,
мети та завдань семінару, планування його ходу, формулювання основних і
додаткових питань з теми, створення навчальних груп, розподілу завдань між
учнями, враховуючи їх індивідуальні можливості, перевірки змісту учнівських
виступів; організації самостійної роботи учнів) залежить ефективність результату
семінарського навчання (див. Додаток 1).
Вони сприяють:
формуванню вмінь логічного мислення;
розвитку навичок роботи з картографічними та статистичними матеріалами;
закріпленню теоретичних знань на практичному рівні.
Види семінарів
1.Обговорювальні – учасники аналізують наукові статті та монографії.
2.Реферативні – студенти готують доповіді та презентують результати
досліджень.
3.Практичні – розв’язання географічних задач, аналіз картографічних та
демографічних матеріалів.
Методика проведення
Використання інтерактивних методів (мозковий штурм, рольові ігри,
дебати).
Робота в групах над спільними проєктами.
Аналіз реальних кейсів (наприклад, екологічні проблеми регіонів).
Факультативи є формою добровільного навчання, що дозволяє розширити
знання з окремих тем географії, які не входять до основної програми.

7. 7
Основні напрями факультативів
1.Фізична географія (вивчення клімату, рельєфу, гідрологічних процесів).
2.Соціально-економічна географія (урбанізація, глобалізація, демографічні
процеси).
3.Геоекологія (дослідження екологічних проблем, сталого розвитку).
4.Геоінформаційні технології (ГІС) (робота з географічними базами даних).
Особливості методики
Використання польових досліджень для збору та аналізу даних.
Створення картографічних проєктів та моделювання географічних процесів.
Виконання міждисциплінарних досліджень із залученням сучасних
технологій.
Спецкурси є важливою складовою профільної освіти. Вони передбачають
глибоке вивчення окремих розділів географії та мають дослідницький або
прикладний характер.
Приклади тематичних спецкурсів
Геополітика та міжнародні відносини (аналіз географічних аспектів
політики).
Географія природних катастроф (вивчення ризиків і катастрофічних
явищ).
Економічна географія (дослідження світових економічних процесів).
Космічна географія (використання супутникових даних для аналізу
територій).
Інноваційні методи навчання
Застосування віртуальних картографічних лабораторій.
Використання аналізу супутникових знімків для оцінки екологічних змін.
Організація інтегрованих навчальних експедицій.

8. 8
Порівняння різних форм додаткового навчання
Форма
навчання
Основні цілі Методи навчання Очікувані результати
Семінари
Поглиблення знань,
розвиток критичного
мислення
Дискусії, кейс-
методи, робота з
картами та
статистичними
даними
Вміння аргументувати
свою позицію, на
основі теоретичних
знань
Факультативи
Дослідження окремих
тем, розвиток інтересу
до географії
Інтерактивні лекції,
польові дослідження,
експерименти
Підвищення мотивації
до навчання, розвиток
наукового підходу
Спецкурси
Поглиблене вивчення
конкретних напрямів
географії
Лекційно-практичні
заняття, моделювання
процесів, робота з
ГІС
Опанування
спеціальних навичок,
підготовка до наукової
діяльності
Розвиток додаткової форми навчання в освітньому процесі має довгу історію.
Семінари
Семінари як форма навчання виникли ще в давньогрецьких школах філософів. У
XIX столітті семінари стали частиною університетської освіти, а пізніше увійшли
до шкільної програми як форма активного навчання.

9. 9
Факультативи
Факультативні заняття почали активно впроваджуватися в школах СРСР у 60-х
роках ХХ століття. Вони дозволяли учням поглиблювати знання з окремих
предметів за власними бажаннями.
Спецкурси
Спецкурси як форма диференційованого навчання розпочато впровадження у ХХ
столітті, особливо у старших класах та у вищих навчальних закладах. Сьогодні
спецкурси використовуються для профільного навчання, наприклад, у напрямках
екологічної географії, туризмознавства, геоінформаційних технологій тощо.
Зарубіжний досвід
У європейських країнах та США факультети та спецкурси займаються важливою
роль у формуванні індивідуальної освітньої траєкторії учнів. наприклад:
У Великій Британії програми A-Level дозволяють учням вибирати
поглиблені курси з географії.
У Німеччині система "Grundkurs" і "Leistungskurs" передбачає
диференційоване навчання з різних предметів.
Законодавче забезпечення проведення семінарів, факультетів і спецкурсів
регламентується освітніми стандартами.
Міжнародні освітні стандарти
ЮНЕСКО рекомендує впроваджувати інтерактивні форми навчання для
розвитку критичного мислення.
Європейська система освіти (EQF) акцентує увагу на індивідуалізації
навчального процесу.
Нормативні документи України
Закон України "Про освіту" забезпечити можливість варіативної
складової навчальної програми.
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти містить
вимоги до організації факультативних занять.
Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів
передбачають можливість викладання спецкурсів у старшій школі.

10. 10
Рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо організації
позакласних форм навчання.
Організаційно-методичні вимоги
Семінари, факультети та спецкурси повинні відповідати навчальній
програмі.
Використання сучасних методик навчання (кейс-методи, проблемне
навчання, проєктна діяльність).
Інтерактивність та залучення учнів до активного пошуку інформації.
Цей розділ створює теоретичну основу для подальшого аналізу методики
проведення семінарів, факультетів та спецкурсів з географії, що буде
представлено в наступних частинах дослідження.

11. 11
Розділ 2. Аналіз існуючих методик та їх ефективність у
навчальному процесі

Навчання географії потребує ефективних методик, які забезпечують не лише
засвоєння базових знань, а й розвиток аналітичних і дослідницьких навичок.
Семінари, факультативи та спецкурси є важливими компонентами навчального
процесу, і їх ефективність значною мірою залежить від вибору методик навчання.
Семінари за своєю структурою й методикою проведення виділяються з-
поміж інших видів навчальних занять високою часткою самостійності й
навчальної ініціативи учнів. На семінарах діти поглиблено та самостійно
опрацьовують навчальний матеріал, який вчили на уроці; осмислюють здобуті
раніше знання; синтезують та узагальнюють їх.
Отже, роль семінарських занять не потребує доказів. Аналіз психолого-
педагогічної та методичної літератури свідчить, що для багатьох вчителів
географії це не нова форма заняття, тобто на практиці її використовують. Проте,
аналізуючи зміст фахових публікацій, ми помітили, що не так часто вчителі
звертаються до семінару. А якщо і проводять, то у своїх розробках навчальний
матеріал подають досить детально, глибоко, а методику організації та проведення
заняття розкривають поверхово, стисло, не чітко. У процесі читання таких
сценаріїв виникає, поперше, чимало запитань методичного характеру, а, по-друге,
методика їх проведення часто нагадує навчальну конференцію. Але їх методики
мають істотні відмінності, наприклад, принципова відмінність семінарів від
навчальних конференцій полягає в обов’язковому колективному обговоренні
результатів самостійних досліджень учнів.

12. 12
Методики проведення семінарів з географії:
Традиційні методи
1.Лекційно-семінарська система – студенти чи учні попередньо вивчають
матеріал, а під час семінару його обговорюють у формі відповідей на
запитання.
2.Реферативний метод – учасники готують доповіді за певною темою та
представляють їх на семінарі.
Інноваційні методики
1.Метод кейсів – аналіз реальних географічних ситуацій (наприклад,
екологічні катастрофи, урбанізаційні процеси).
2.Проєктний метод – учасники виконують групові чи індивідуальні проєкти
з використанням картографічних даних, статистики та ГІС-технологій.
3.Дебати та рольові ігри – створення дискусійних ситуацій (наприклад,
переговори щодо природних ресурсів між країнами).
Оцінка ефективності
?????? Позитивні аспекти: розвиток критичного мислення, активне засвоєння
матеріалу.
?????? Можливі труднощі: потреба у високій підготовці викладача, контроль за
об’єктивністю оцінювання.
Як свідчать публікації у педагогічній та методичній літературі і особистий
досвід роботи в школі, семінарські заняття з географії проводяться у три етапи: 1)
підготовчий; 2) навчальний; 3) контрольний.
Підготовчий етап передбачає складання плану роботи на заняття, вибір
питань для обговорення, підготовку списку рекомендованої літератури,
здійснення розподілу завдань для самостійного опрацювання учнями в
позаурочний час, стимулювання мотиваційної діяльності учнів.
Другий етап, навчальний, або власне самостійна робота школярів, полягає в
опрацюванні джерел наукової географічної інформації, її узагальненні та
систематизації у вигляді повідомлення, виступу, доповіді, аргументуванні
основних положень проблеми тощо (див. Додаток 2).

13. 13
Третій етап, контрольний, передбачає безпосереднє проведення семінарського
заняття в урочній обстановці.
Мета факультативних курсів з географії полягає у пропаганді знань про
географічні науки, висвітлення значення географії на сучасному етапі, підвищенні
економічної і екологічної освіти учнів, у цілому – географічної культури. На
сучасному етапі розвитку географічної освіти для загальноосвітніх закладів діють
програми факультативів і спецкурсів з географії та основ економіки,
рекомендовані Міністерством освіти ще у 1997 році. Назви їх наступні: «Основи
географічної теорії», «Історія географічних відкриттів та досліджень»,
«Геоінформаційні технології в географії», «Географічне краєзнавство», «Етнічні
землі України та географія української діаспори», «Рекреаційна географія»,
«Медична географія», «Географія населення», «Землезнавство», «Основи
геології», «Географія світового господарства з основами економічних знань»,
«Основи сімейної економіки та малого бізнесу», «Економічна та соціальна
географія світу». Факультативні заняття з географії в школі і в інших закладах
(ліцеях гімназіях, коледжах) не обов’язкові. Організовуються вони для
поглиблення і поширення знань з окремих курсів фізичної, економічної та
соціальної географії. Вони внесені в навчальний план з 1967-68 н.р. Учні
відвідують заняття добровільно, відповідно до бажань, нахилів, запитів та
інтересів. Вивчення досвіду роботи, за даними факультативами, довів, що
тематику факультативних курсів з географії необхідно розширити, доповнити
його факультативами з географії населення, проблемах 60 розвитку
країнознавства, регіональнім та соціальної географії світу, топографо-
картографічних курсів і ін. Є потреба створити факультативні курси на
міжпредметній основі, так звані інтегральні курси, наприклад, факультатив
«Охорона природи» і ін. Пошук оптимальної системи факультативів з географії –
важливе завдання, яке необхідно розв’язувати методистам і науковцям, так як
факультативні заняття – одна з форм диференціації навчання і підвищення
науково-теоретичного рівня підготовки учнів в умовах здійсненню реформування
загальної середньої освіти в зв’язку із переходом на 12-річний термін навчання.

14. 14
Факультативи з географії: аналіз методичних підходів
Основні методи викладання факультативів
1.Дослідницький метод – учні самостійно проводять міні-дослідження
(наприклад, аналізують зміну клімату в регіоні).
2.Експедиційний метод – організація польових досліджень (вивчення
рельєфу, гідрографії, флори та фауни місцевості).
3.Інтерактивні технології – використання віртуальних лабораторій та ГІС-
аналізу.
Ефективність факультативів
?????? Сильні сторони: підвищення мотивації учнів, зв’язок із реальними
проблемами.
?????? Слабкі сторони: необхідність додаткового фінансування, логістичні складнощі
для польових досліджень.
Спецкурс – навчальний курс, що доповнює зміст навчального предмета
державного освітнього компонента та є обов'язковим для вивчення учнями всього
класу. У системі профільного навчання спецкурси – це курси профільного
доповнення змісту. Це, наприклад, ділове мовлення чи редагування з
філологічного профілю. На спецкурсах поглиблено вивчаються лише окремі
розділи теми основного курсу.
Спецкурси з географії: порівняння традиційних і сучасних методик
Традиційні методи
1.Теоретичне вивчення тем – лекційні курси з поглибленого аналізу певних
аспектів географії.
2.Картографічні практикуми – робота з картами, атласами, географічними
даними.
Інноваційні методи спецкурсів
1.Використання великих даних (Big Data) у географії – аналіз
супутникових знімків, прогнозування змін клімату.
2.Моделювання природних процесів – комп’ютерне моделювання
природних явищ (землетруси, повені, зміни клімату).

15. 15
3.Міждисциплінарний підхід – інтеграція географії з економікою,
політикою, екологією.
Оцінка ефективності спецкурсів
?????? Переваги: поглиблене засвоєння матеріалу, практичне застосування знань.
?????? Мінуси: високі вимоги до ресурсного забезпечення (програмне забезпечення,
технічна підтримка).
Можна дійти висновку з цього розділу що аналіз існуючих методик семінарів,
факультативів та спецкурсів з географії свідчить про те, що найбільш
ефективними є інтерактивні та дослідницькі методи.

16. 16
Розділ 3. Розробка рекомендацій та вдосконалення методичних
підходів
З урахуванням аналізу існуючих методик проведення семінарів,
факультативів і спецкурсів з географії, у цьому розділі пропонуються
рекомендації щодо вдосконалення навчального процесу. Оптимізація методичних
підходів дозволить зробити навчання більш ефективним, інтерактивним та
практико-орієнтованим.
Насамперед, слід зазначити, що у теорії та практиці роботи шкіл сьогодні
існує безліч варіантів навчально-виховного процесу. Кожен автор і виконавець
привносить у педагогічних процес щось своє, індивідуальне, у зв’язку з чим
говорять, що кожна конкретна технологія є авторською. З цією думкою можна
погодитися. Проте багато технологій за своїми цілями, змістом, застосовуваних
методів і засобів мають досить багато спільного, і з цих загальних ознак можуть
бути класифіковані в кілька узагальнених груп (табл.1).

17. 17
За сутнісним та інструментально значущими властивостями (наприклад,
цільової орієнтації, характером взаємодії вчителя і учня, організації навчання)
виділяються такі класи педагогічних технологій. За рівнем застосування
виділяються загальнопедагогічні, частково методичні (предметні) і локальні
(модульні) технології (див. Додаток 3). Також виділяють ряд сучасних технологій,
які використовують у географічній науці (див. Додаток 4).
Розглянемо приклади удосконалення семінарів, факультетів та спецкурсів.
Удосконалення методики семінарських занять
Рекомендації:
1.Змішаний підхід – поєднання класичних лекційних методів із
інтерактивними технологіями (ГІС-аналіз, моделювання процесів).
2.Метод кейсів – використання реальних географічних проблем (наприклад,
наслідки урбанізації чи зміни клімату) для розвитку критичного мислення.
3.Дебати та дискусійні клуби – обговорення актуальних питань геополітики,
природокористування та демографічних змін.

18. 18
4.Рефлексивне навчання – після кожного семінару учасники записують свої
висновки та обговорюють їх із викладачем.
Використання цифрових технологій у семінарах
Віртуальні тури (Google Earth, NASA WorldWind) для вивчення фізико-
географічних особливостей регіонів.
Аналіз великих даних (Big Data) – використання статистичних платформ
(World Bank Data, Eurostat) для досліджень.
Онлайн-опитування та тести (Google Forms, Kahoot) для швидкої
перевірки знань і зворотного зв’язку.
Очікуваний ефект: підвищення рівня залученості учнів, розвиток аналітичних
навичок та здатності працювати з науковими джерелами.
Оптимізація факультетів з географії
Рекомендації:
1.Створення міждисциплінарних факультативів – поєднання географії з
економікою, соціологією, екологією та ІТ.
2.Використання польових досліджень – організація екскурсій, експедицій
та екологічного моніторингу місцевості.
3.Запровадження проєктного навчання – студенти працюють над
реальними проєктами (наприклад, розробка екологічних карт або аналіз
змін ландшафтів).
4.Віртуальні експедиції – використання VR/AR-технологій для вивчення
глобальних географічних процесів.
Інтерактивні підходи у факультативному навчанні
Польові дослідження – експедиції для збору даних про біорізноманіття,
моніторинг забруднення довкілля.
Геоекологічні проєкти – оцінка стану водних ресурсів, аналіз зелених зон
міста.
Картографічні практикуми – створення власних карт і моделей рельєфу за
допомогою ArcGIS або QGIS.

19. 19
Віртуальні експедиції – дослідження світових природних зон через VR-
технології.
Очікуваний ефект: підвищення мотивації учнів, залучення до науково-дослідної
діяльності, формування практичних навичок.
Вдосконалення спецкурсів
Рекомендації:
1.Залучення фахівців та науковців – організація гостьових лекцій експертів
із географії, картографії, екології.
2.Використання ГІС та супутникових даних – навчання аналізу
геопросторових даних у контексті кліматичних змін, урбанізації, природних
катастроф.
3.Робота з відкритими даними (Big Data) – навчання методів аналізу
демографічних та екологічних процесів на основі великих масивів
інформації.
4.Міжнародне співробітництво – участь у міжнародних проєктах та обмінах
для отримання практичного досвіду.
Інтеграція онлайн-освіти у спецкурси
Масові відкриті онлайн-курси (MOOC) – використання курсів Coursera,
EdX для самоосвіти.
Співпраця з міжнародними освітніми програмами (Erasmus+, UN
Environmental Programme).
Очікуваний ефект: формування висококваліфікованих фахівців, здатних
працювати з сучасними географічними технологіями.
Загальні рекомендації щодо підвищення ефективності географічної освіти:
1.Використання цифрових технологій – інтеграція інтерактивних карт,
симуляцій та аналітичних програм у навчальний процес.
2.Акцент на дослідницькій діяльності – заохочення учнів до написання
наукових робіт, участі у конкурсах та конференціях.
3.Гнучкість у виборі методів – адаптація методик навчання до особливостей
конкретної аудиторії (школярі, студенти, слухачі курсів).

20. 20
4.Реальне застосування знань – створення навчальних кейсів, які імітують
реальні виклики у сфері географії та екології.
5.Впровадження STEM-підходу – інтеграція географії з наукою,
технологіями, інженерією та математикою.
6.Залучення міжнародного досвіду – участь у грантах, освітніх програмах та
обмінах.
7.Оновлення навчальних програм – включення сучасних тем, таких як
зміни клімату, енергетична безпека, урбанізація.
8.Застосування гейміфікації – створення інтерактивних навчальних
платформ із завданнями у форматі гри.
9.Розвиток креативного мислення – створення картографічних проєктів,
аналіз геополітичних сценаріїв, написання наукових статей.
Загалом, запропоновані вдосконалення дозволять зробити семінари,
факультативи та спецкурси з географії більш ефективними та сучасними.
Висновки
Виконавши індивідуально – дослідне завдання на обрану тематику можна
дійти кількох висновків:
По – перше, організація навчального процесу з географії включає різні форми
навчання, серед яких важливе місце займають семінари, факультативи та
спецкурси. Вони спрямовані на поглиблення знань, розвиток критичного
мислення, науково-дослідницьких навичок і підготовку до професійної діяльності.
По – друге, аналіз існуючих методик семінарів, факультативів та спецкурсів з
географії свідчить про те, що найбільш ефективними є інтерактивні та
дослідницькі методи. Комбінування традиційних підходів із сучасними
технологіями (ГІС, моделювання, аналіз Big Data) дозволяє підвищити якість
навчання. Семінари ефективні для розвитку аналітичних навичок, факультативи
– для мотивації та практичного застосування, а спецкурси – для глибокої
спеціалізації.

21. 21
По – третє, запропоновані методичні вдосконалення дозволять зробити
семінари, факультативи та спецкурси більш ефективними, цікавими та
орієнтованими на практичне застосування знань. Використання сучасних
технологій, польових досліджень та міждисциплінарного підходу сприятиме
підготовці конкурентоспроможних спеціалістів у галузі географії.
Загалом, поставленої мети в ході даного дослідження було досягнуто, проте ця
тематика потребує глибшого аналізу та експерементальних досліджень в
майбутньому.
Список використаної літератури та джерел:
1.Андрєєва В.М. Урок географії в сучасних технологіях / В.М. Андрєєва, О.Є.
Шматько. – Харків: Основа, 2006. – 176 с.
2.Варакута О.М. Формування географічних понять //Географія та основи
економіки в школі. – 2002. – № 6. – С. 28-31.
3.Герасим’юк Т.О. Особливості засвоєння методів та технологій на уроках
географії / Т.О. Герасим’юк // Географія. – 2009. – № 22. – С. 16-18.
4.Касіяник І. П., Мисько В. З. Методика навчання географії (теоретичний
аспект). Кам’янець-Подільський : ТОВ «Друкарня «Рута»», 2017. 214 с.
5.Коваленко Є.І. Методичні рекомендації з організації позакласної роботи з
географії в 6-10 класах загальноосвітньої школи [на допомогу вчителям та
студентам-практикантам] / Є.І. Коваленко, М.Г. Криловець, А.О. Сахненко.
– Ніжин, 1992. – 116 с.

22. 22
6.Корнєєв В. П. Форми навчання в школі. — Камянець-Подільський: Абетка,
2004.- С . 128.
7.Кугуєнко Н.Ф. Активні та інтерактивні методи навчання як фактор
забезпечення педагогіки успіху / Н.Ф. Кугуєнко // Джерело пед.
майстерності. – 2008. – № 2. – С. 32-37.
8.Мазуха Д.С. Педагогіка: Навч. посіб. / Д.С. Мазуха, Н.І. Опанасенко. – К.:
Центр учбової літератури, 2005. – С. 67-69.
9.Мінкіна Ю. В. Вчитель природничих дисциплін як організатор екологічної
освіти школярів (90-ті рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.). Наукові записки Ніжин.
держ. ун-ту ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. 2013. Вип. 2. С.
191 194
‒
10. Покась Л . А. Методика організації групової форми діяльності учнів
основної школи н а уроках географії: дис… канд. пед. наук: 13.00.02 /
Покась Лілія Антонівна. — К., 2006. — 206 с.
11. Пальчевський С.С. Педагогіка: Навч. посіб. / С.С. Пальчевський. – К.:
Каравела, 2007. – 370 с.
12. Римаренко В. Є. Семінарські заняття в школі.-К : Рад. шк., 1981.— 124 с.
13. Саюк В.І. Класифікація ігор та ігрові форми навчання географії //Географія
та основи економіки в школі. – 2000. – № 4. – С. 15-18.
14. Свиридова О.І.. Сучасні методи і прийоми підвищення ефективності уроку
географії //Географія та основи економіки в. школі. – 2002. – № 4. – С. 18-
24.
15. Сиротенко А.Й. Проблеми конструювання шкільних підручників з
географії// Географія та основи економіки в школі. – 2001. – № 6. – С. 12-16.
16. Сиротенко А.Й. Уроки систематизації та узагальнення знань з географії в 9
класі //Географія та основи економіки в школі. – 2000. – №3. – С. 17-21. 27.
Слюта А. М. Методика навчання географії [Текст] : навч.-метод. посіб. для
студентів ЗВО спец. 014 Середня освіта (Географія) / А. М. Слюта ; Нац. ун-
т "Чернігів. колегіум" ім. Т. Г. Шевченка. - Чернігів : Десна Поліграф, 2021.
- 247 с.

23. 23
17. Топузов О.М. Проблемне навчання географії в школі: теорія і практика:
Монограф. / О.М. Топузов. – К.: Фенікс, 2007. – 304 с.
18. Чернякова С.М. Формування творчої особистості на уроках географії//
Географія та основи економіки в школі. – 2003. – №1. – С. 18-23.
19. Шипович Є.Й. Методика викладання географії / Є.Й. Шипович:
Навчальний посібник для студентів географічних факультетів університетів.
– К. : Вища школа, 1981. – 174 с.
20. Шоробура І.М. Виховні можливості шкільної географії / І.М. Шоробура /
Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і
пошуки: Зб. наук. праць. Київ – Запоріжжя, 2004, Вип. 32. – С. 380-385.
21. Шоробура І.М. Шкільна географічна освіта: історія, проблеми, перспективи
/ І.М. Шоробура. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2005. – 160 с.
Додатки
Додаток 1

24. 24
Схема 2. Діяльність учителя з організації та проведення семінару
Додаток 2
Схема 1. Види оформлення результатів самостійної роботи
Додаток 3

25. 25
Рис 1. Сучасні технології навчання
Додаток 4

26. 26
Рис. 2. Сучасні технології навчання географії