Журнал Місто , випуск 44, Івано-Франківськ
VitaliiMaslyak
13 views
45 slides
Mar 19, 2025
Slide 1 of 45
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
About This Presentation
Журнал Місто , випуск 44, Івано-Франківськ
Slide Content
МІСТО | 1
2 | МІСТО МІСТО | 3
4 | МІСТО МІСТО | 5
Рік успішних
соціальних проєктів
«Ґудвеллі Україна»
Незважаючи на непрості виклики 2024 року, усі заплановані КСВ проєкти
були реалізовані успішно. Ба більше, їхня кількість збільшилась: у 2023-му –
49, а у 2024-му – 53.
Загалом у 2024 році вдалося втілити інші соціальні ініціативи на загальну
суму понад 4,7 мільйона гривень.
Конкурс грантів «Село мрії»
‒ що-
річна ініціатива компанії для підтримки місцевої
громади. У рамках конкурсу в селах реалізовано
53 проєкти на суму понад 2,9 мільйона гривень. В
основному усі соціальні ініціативи, що підтримані
компанією, спрямовані на розвиток талантів школя-
рів, популяризацію спортивних ініціатив, облашту-
вання місць для дозвілля дітей, покращення умов та
зміцнення матеріально-технічної бази навчальних
закладів. Зокрема, в освітні заклади вдалося при-
дбати нові ноутбуки, телевізори, спортивний інвен -
тар, оновити їдальні, меблі у бібліотеках тощо.
«Великодні крила опіки» – було сфор-
мовано 1 200 великодніх пакунків для соціально
незахищених верств населення в Івано-Франків -
ському, Калуському та Стрийському районах.
«Перший раз у перший клас» – тра-
диційно компанія приготувала подарункові набори
зі шкільною канцелярією для першокласників. На
жаль, кількість дітей в сільських школах з кожним
роком зменшується. Проте ми намагаємося ство -
рити для школярів святковий настрій і хочемо, щоб
перший день у школі залишив приємні спогади на
все життя.
«Солодкий Миколай» – 2 550 подарун-
ків від Святого Миколая отримали діти у школах та
дитячих садочках в селах, де працює наша компа -
нія.
СТРАТЕГІЯ | ПІДСУМКИ
Калуський район, село Копанки,
вул. Лісова, 1, «Goodvalley Ukraine»
Калуш, A/C 81, Івано-Франківська обл., 77300,
e-mail: [email protected]
тел.: (050) 373 06 95
«Добра годівничка»– новий проєкт 2024
року, в рамках якого 50 наборів годівничок та
корму для птахів передали в школи та дитячі са -
дочки у Верхнянській та Калуській територіальних
громадах.
Ми забезпечуємо постійною підтримкою сільську
інфраструктуру та спортивні проєкти. У 2024 році
дві футбольні команди отримали нові набори фут -
больної форми. А школи в селі Копанки та Кінашів
отримали новий спортивний інвентар.
Нова форма взаємодії – спільний
проєкт «Розумний город» разом
із потужним аграрним партнером
Компанія «Ґудвеллі Україна» долучилася до
реалізації проєкту «Розумний город. Мікрозелень»
у Калуському ліцеї №6. Навесні цього року ми
отримали запрошення до співпраці від партнерів
та ініціаторів ‒ аграрної компанії «Контінентал
Фармерз Груп».
Ми переконані, якісну освіту та цікаве прове -
дення дозвілля дітей необхідно підтримувати та
розвивати. У рамках реалізації проєкту «Розумний
город. Мікрозелень» у шостому ліцеї ми стали
спонсорами закупівлі необхідного обладнання.
Зокрема, придбали п’ятиповерховий стелаж, осна -
щений шлангами для якісного поливу, лампи для
освітлення, вимірювальні прилади, субстрати та
насіння. Серед останнього – сонях, горох, червона
капуста, гірчиця та два види редиски. Вирощену
мікрозелень наші колеги також мали можливість
спробувати. Ми щиро радіємо, що у дітей все вда -
лося і вони окрім навчання спробували себе ще й у
такій діяльності.
Завдяки таким ініціативам учні мають нагоду
«приміряти» різні професії, до прикладу агронома,
маркетолога, менеджера, бухгалтера. Показовим є
і те, що сумлінна праця, навіть під час літніх кані-
кул, впливає на успішність і приносить свій резуль -
тат, адже калуські ліцеїсти є лідерами серед 15
українських загальноосвітніх навчальних закладів
профільної середньої освіти.
Участь у таких проєктах розвиває у дітей відпо -
відальність, формує розуміння різновидів професій
та допомагає освоїти базовий менеджмент подаль -
шого збуту мікрозелені у заклади сфери обслуго-
вування, що є досить непростим завданням. Але
варто наголосити, що учні справляються з цим
блискуче та своїми показниками б’ють рекорди.
Для нас приємно вкотре долучатись до втілення
дитячих ідей, тим паче вони частково спрямовані
на допомогу нашим захисникам. Адже 10% від при -
бутку йде на допомогу ЗСУ.
Суттєві інвестиції в соціальні ініціативи доводять,
що допомога громаді залишається одним із незмін -
них пріоритетів компанії. Завдяки цьому кожен
успішно реалізований проєкт стає кроком до роз -
витку й внеском у майбутнє місцевої спільноти.
Підтримка України
У період 2022‒2024 рр. різнопланових запитів
було підтримано на суму понад 11,5 млн грн:
• 14 одиниць транспорту вартістю понад 5,3 млн
грн передано ЗСУ
• 29,9 т свинини ‒ у грошовому еквіваленті 1,7
млн грн ‒ надано волонтерським та громадським
організаціям для виготовлення продуктів харчуван-
ня для ЗСУ
• 15 РЕБів вартістю понад 2,4 млн грн
• інші запити (ноутбуки, екрани, ЗD-принтери,
сітки, інструменти, EcoFlow, шини, паливо та ін.)
підтримано на суму понад 2 млн грн
Податки та інвестиції за 2024 рік:
Податки ‒ 180,1 млн грн
Інвестиції ‒ 987,5 млн грн
Податки та інвестиції за 20 років
діяльності компанії:
Податки 2004‒2024 рр. ‒ 2,1 млрд грн
Інвестиції 2004‒2024 рр. ‒ 5,2 млрд грн
РЕКЛАМА
СТРАТЕГІЯ | ПІДСУМКИ
Рік успішних
соціальних проєктів
«Ґудвеллі Україна»
Незважаючи на непрості виклики 2024 року, усі заплановані КСВ проєкти
були реалізовані успішно. Ба більше, їхня кількість збільшилась: у 2023-му –
49, а у 2024-му – 53.
Загалом у 2024 році вдалося втілити інші соціальні ініціативи на загальну
суму понад 4,7 мільйона гривень.
Конкурс грантів «Село мрії»
‒ що-
річна ініціатива компанії для підтримки місцевої
громади. У рамках конкурсу в селах реалізовано
53 проєкти на суму понад 2,9 мільйона гривень. В
основному усі соціальні ініціативи, що підтримані
компанією, спрямовані на розвиток талантів школя-
рів, популяризацію спортивних ініціатив, облашту-
вання місць для дозвілля дітей, покращення умов та
зміцнення матеріально-технічної бази навчальних
закладів. Зокрема, в освітні заклади вдалося при-
дбати нові ноутбуки, телевізори, спортивний інвен -
тар, оновити їдальні, меблі у бібліотеках тощо.
«Великодні крила опіки» – було сфор-
мовано 1 200 великодніх пакунків для соціально
незахищених верств населення в Івано-Франків -
ському, Калуському та Стрийському районах.
«Перший раз у перший клас» – тра-
диційно компанія приготувала подарункові набори
зі шкільною канцелярією для першокласників. На
жаль, кількість дітей в сільських школах з кожним
роком зменшується. Проте ми намагаємося ство -
рити для школярів святковий настрій і хочемо, щоб
перший день у школі залишив приємні спогади на
все життя.
«Солодкий Миколай» – 2 550 подарун-
ків від Святого Миколая отримали діти у школах та
дитячих садочках в селах, де працює наша компа -
нія.
СТРАТЕГІЯ | ПІДСУМКИ
Калуський район, село Копанки,
вул. Лісова, 1, «Goodvalley Ukraine»
Калуш, A/C 81, Івано-Франківська обл., 77300,
e-mail: [email protected]
тел.: (050) 373 06 95
«Добра годівничка»– новий проєкт 2024
року, в рамках якого 50 наборів годівничок та
корму для птахів передали в школи та дитячі са -
дочки у Верхнянській та Калуській територіальних
громадах.
Ми забезпечуємо постійною підтримкою сільську
інфраструктуру та спортивні проєкти. У 2024 році
дві футбольні команди отримали нові набори фут -
больної форми. А школи в селі Копанки та Кінашів
отримали новий спортивний інвентар.
Нова форма взаємодії – спільний
проєкт «Розумний город» разом
із потужним аграрним партнером
Компанія «Ґудвеллі Україна» долучилася до
реалізації проєкту «Розумний город. Мікрозелень»
у Калуському ліцеї №6. Навесні цього року ми
отримали запрошення до співпраці від партнерів
та ініціаторів ‒ аграрної компанії «Контінентал
Фармерз Груп».
Ми переконані, якісну освіту та цікаве прове -
дення дозвілля дітей необхідно підтримувати та
розвивати. У рамках реалізації проєкту «Розумний
город. Мікрозелень» у шостому ліцеї ми стали
спонсорами закупівлі необхідного обладнання.
Зокрема, придбали п’ятиповерховий стелаж, осна -
щений шлангами для якісного поливу, лампи для
освітлення, вимірювальні прилади, субстрати та
насіння. Серед останнього – сонях, горох, червона
капуста, гірчиця та два види редиски. Вирощену
мікрозелень наші колеги також мали можливість
спробувати. Ми щиро радіємо, що у дітей все вда -
лося і вони окрім навчання спробували себе ще й у
такій діяльності.
Завдяки таким ініціативам учні мають нагоду
«приміряти» різні професії, до прикладу агронома,
маркетолога, менеджера, бухгалтера. Показовим є
і те, що сумлінна праця, навіть під час літніх кані-
кул, впливає на успішність і приносить свій резуль -
тат, адже калуські ліцеїсти є лідерами серед 15
українських загальноосвітніх навчальних закладів
профільної середньої освіти.
Участь у таких проєктах розвиває у дітей відпо -
відальність, формує розуміння різновидів професій
та допомагає освоїти базовий менеджмент подаль -
шого збуту мікрозелені у заклади сфери обслуго-
вування, що є досить непростим завданням. Але
варто наголосити, що учні справляються з цим
блискуче та своїми показниками б’ють рекорди.
Для нас приємно вкотре долучатись до втілення
дитячих ідей, тим паче вони частково спрямовані
на допомогу нашим захисникам. Адже 10% від при -
бутку йде на допомогу ЗСУ.
Суттєві інвестиції в соціальні ініціативи доводять,
що допомога громаді залишається одним із незмін -
них пріоритетів компанії. Завдяки цьому кожен
успішно реалізований проєкт стає кроком до роз -
витку й внеском у майбутнє місцевої спільноти.
Підтримка України
У період 2022‒2024 рр. різнопланових запитів
було підтримано на суму понад 11,5 млн грн:
• 14 одиниць транспорту вартістю понад 5,3 млн
грн передано ЗСУ
• 29,9 т свинини ‒ у грошовому еквіваленті 1,7
млн грн ‒ надано волонтерським та громадським
організаціям для виготовлення продуктів харчуван-
ня для ЗСУ
• 15 РЕБів вартістю понад 2,4 млн грн
• інші запити (ноутбуки, екрани, ЗD-принтери,
сітки, інструменти, EcoFlow, шини, паливо та ін.)
підтримано на суму понад 2 млн грн
Податки та інвестиції за 2024 рік:
Податки ‒ 180,1 млн грн
Інвестиції ‒ 987,5 млн грн
Податки та інвестиції за 20 років
діяльності компанії:
Податки 2004‒2024 рр. ‒ 2,1 млрд грн
Інвестиції 2004‒2024 рр. ‒ 5,2 млрд грн
РЕКЛАМА
СТРАТЕГІЯ | ПІДСУМКИ
6 | МІСТО МІСТО | 7
Розлучення:
Вступ до шлюбу зазвичай
супроводжується
ретельним плануванням
події. Молодята
звертаються до весільних
організаторів, які
намагаються врахувати
усі найменші деталі та
допомагають створити
ідеальну картину свята:
обрати найкраще
місце для святкування,
декорації, меню, музику
тощо.
Але що відбувається,
коли постає питання
розлучення? У переважній
більшості випадків
подружжя ігнорує
звернення до фахівців
та намагається вирішити
усе самотужки. Така
позиція не лише всебічно
ускладнює процес, але
й часто призводить до
несправедливих рішень
та фінансових втрат.
Оскільки розлучення –
це складний етап в житті
кожної людини, до нього
важливо підходити не
тільки емоційно зріло, а й
юридично обґрунтовано.
продуманий план для складного часу
Соломія Йосипенко —
старша юристка MORIS, медіатор,
адвокат, к.ю.н.
Які кроки необхідно
реалізувати, щоб
розлучення не обернулося
катастрофою?
1. Бути емоційно готовим
Перш ніж почати процес розлучення, важливо
чітко розуміти, що прийняте вами рішення не є
поспішним, а усвідомлене та обдумане.
Необхідно обміркувати всі плюси і мінуси цього
рішення, враховуючи можливі наслідки та ризики
для особистого життя та життя дітей. Окрім того,
необхідно підготувати себе до нових викликів,
серед яких: окреме проживання, перерозподіл
фінансів, створення нової форми спілкування та
виховання дітей тощо.
2. Не зволікати з юридичною
допомогою
Звернення до кваліфікованих фахівців на почат -
ковому етапі процесу розлучення є запорукою
уникнення серйозних помилок та юридичних
пасток. Так, адвокат допоможе вам зрозуміти ваші
права й обов’язки (особливо у питаннях розподі -
лу майна та опіки над дітьми), а також окреслить
можливі ризики, пов’язані з розірванням шлюбу.
Окрім того, адвокат своєчасно оцінить перспекти -
ви мирного процесу розлучення та запропонує най -
більш вигідні й ефективні шляхи, зокрема за необ-
хідності підготує договір про поділ майна подружжя,
угоду щодо аліментів чи визначення місця прожи -
вання дитини або ж розпочне судовий процес.
3. Здійснити пошук та оцінку
майнових активів
До моменту ініціювання процесу розлучення
важливо проаналізувати всі наявні активи подруж -
жя, серед яких можуть бути нерухомість, тран -
спортні засоби, банківські рахунки, інвестиційні
портфелі, корпоративні права тощо. Також слід
звернути увагу на можливу наявність прихованих
активів (незадекларовані доходи, закордонні ра -
хунки чи приховані інвестиції) з боку одного з по-
дружжя і за потреби залучити фахівців для їхнього
виявлення та оцінки.
Звертаємо увагу, ст. 57 Сімейного кодексу
України визначає перелік майна, яке є особистою
приватною власністю одного з подружжя (майно,
що входить до цього переліку, поділу не підлягає).
Зокрема, сюди відноситься майно, набуте до шлю -
бу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі
договору дарування або в порядку спадкування;
майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які
належали одному з подружжя особисто; житло,
набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок
приватизації відповідно до Закону України «Про
приватизацію державного житлового фонду»; зе -
мельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що
перебувала у користуванні, або одержана внаслі -
док приватизації земельних ділянок державних і
комунальних сільськогосподарських підприємств,
установ та організацій, або одержана з земель
державної і комунальної власності у межах норм
безоплатної приватизації, визначених Земельним
кодексом України; речі індивідуального користу -
вання, в тому числі коштовності (навіть тоді, коли
вони були придбані за рахунок спільних коштів
подружжя); премії, нагороди, які один з подружжя
одержав за особисті заслуги; страхові виплати.
Відтак, якщо певний актив був набутий до укла -
дення шлюбу або за особисті кошти, слід заздале -
гідь підготувати підтверджуючі документи. Такими
документами можуть бути договори купівлі-про -
дажу, квитанції, виписки з банківських рахунків
або інші докази, які засвідчують, що майно є
особистою власністю, а не спільно набутим за час
шлюбу.
Збереження та належне оформлення таких доку -
ментів є запорукою вашого фінансового захисту у
процесі розлучення.
4. Не відмовлятися від переговорів
та медіації
Переговори та медіація дають можливість по -
дружжю досягти компромісу без втручання суду,
що в свою чергу дозволяє досягти рішень, які
найкраще відповідатимуть інтересам обох сторін
та їхніх дітей.
Звернення до медіатора не перетворить розлу -
чення на приємну процедуру, однак допоможе
подружжю ефективно спілкуватися між собою
та досягти домовленостей. Завдяки чому можна
уникнути тривалих судових процесів та зберегти
стосунки після розлучення, що часто є критично
важливим для добробуту дітей.
У підсумку
Розлучення є непростим періодом у житті, але
з правильним підходом його можна перетвори -
ти у менш травматичний та більш організований
процес. Кожен крок у процесі розлучення повинен
бути обміркованим, адже він визначає майбутнє не
лише кожного з подружжя, але й дітей.
Залучення кваліфікованих юристів та медіаторів
допоможе ефективно пройти цей процес, мінімізу -
ючи ризики несправедливого розподілу майна, не -
визначеності в питаннях опіки над дітьми, розміру
аліментів та порушення прав.
Окрім того, дозволить вирішити не лише правові
питання, але й забезпечить емоційну підтримку.
MORIS.LAW
[email protected]
СТРАТЕГІЯ | ПОРАДИ
Розлучення:
Вступ до шлюбу зазвичай
супроводжується
ретельним плануванням
події. Молодята
звертаються до весільних
організаторів, які
намагаються врахувати
усі найменші деталі та
допомагають створити
ідеальну картину свята:
обрати найкраще
місце для святкування,
декорації, меню, музику
тощо.
Але що відбувається,
коли постає питання
розлучення? У переважній
більшості випадків
подружжя ігнорує
звернення до фахівців
та намагається вирішити
усе самотужки. Така
позиція не лише всебічно
ускладнює процес, але
й часто призводить до
несправедливих рішень
та фінансових втрат.
Оскільки розлучення –
це складний етап в житті
кожної людини, до нього
важливо підходити не
тільки емоційно зріло, а й
юридично обґрунтовано.
продуманий план для складного часу
Соломія Йосипенко —
старша юристка MORIS, медіатор,
адвокат, к.ю.н.
Які кроки необхідно
реалізувати, щоб
розлучення не обернулося
катастрофою?
1. Бути емоційно готовим
Перш ніж почати процес розлучення, важливо
чітко розуміти, що прийняте вами рішення не є
поспішним, а усвідомлене та обдумане.
Необхідно обміркувати всі плюси і мінуси цього
рішення, враховуючи можливі наслідки та ризики
для особистого життя та життя дітей. Окрім того,
необхідно підготувати себе до нових викликів,
серед яких: окреме проживання, перерозподіл
фінансів, створення нової форми спілкування та
виховання дітей тощо.
2. Не зволікати з юридичною
допомогою
Звернення до кваліфікованих фахівців на почат -
ковому етапі процесу розлучення є запорукою
уникнення серйозних помилок та юридичних
пасток. Так, адвокат допоможе вам зрозуміти ваші
права й обов’язки (особливо у питаннях розподі -
лу майна та опіки над дітьми), а також окреслить
можливі ризики, пов’язані з розірванням шлюбу.
Окрім того, адвокат своєчасно оцінить перспекти -
ви мирного процесу розлучення та запропонує най -
більш вигідні й ефективні шляхи, зокрема за необ-
хідності підготує договір про поділ майна подружжя,
угоду щодо аліментів чи визначення місця прожи -
вання дитини або ж розпочне судовий процес.
3. Здійснити пошук та оцінку
майнових активів
До моменту ініціювання процесу розлучення
важливо проаналізувати всі наявні активи подруж -
жя, серед яких можуть бути нерухомість, тран -
спортні засоби, банківські рахунки, інвестиційні
портфелі, корпоративні права тощо. Також слід
звернути увагу на можливу наявність прихованих
активів (незадекларовані доходи, закордонні ра -
хунки чи приховані інвестиції) з боку одного з по-
дружжя і за потреби залучити фахівців для їхнього
виявлення та оцінки.
Звертаємо увагу, ст. 57 Сімейного кодексу
України визначає перелік майна, яке є особистою
приватною власністю одного з подружжя (майно,
що входить до цього переліку, поділу не підлягає).
Зокрема, сюди відноситься майно, набуте до шлю -
бу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі
договору дарування або в порядку спадкування;
майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які
належали одному з подружжя особисто; житло,
набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок
приватизації відповідно до Закону України «Про
приватизацію державного житлового фонду»; зе -
мельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що
перебувала у користуванні, або одержана внаслі -
док приватизації земельних ділянок державних і
комунальних сільськогосподарських підприємств,
установ та організацій, або одержана з земель
державної і комунальної власності у межах норм
безоплатної приватизації, визначених Земельним
кодексом України; речі індивідуального користу -
вання, в тому числі коштовності (навіть тоді, коли
вони були придбані за рахунок спільних коштів
подружжя); премії, нагороди, які один з подружжя
одержав за особисті заслуги; страхові виплати.
Відтак, якщо певний актив був набутий до укла -
дення шлюбу або за особисті кошти, слід заздале -
гідь підготувати підтверджуючі документи. Такими
документами можуть бути договори купівлі-про -
дажу, квитанції, виписки з банківських рахунків
або інші докази, які засвідчують, що майно є
особистою власністю, а не спільно набутим за час
шлюбу.
Збереження та належне оформлення таких доку -
ментів є запорукою вашого фінансового захисту у
процесі розлучення.
4. Не відмовлятися від переговорів
та медіації
Переговори та медіація дають можливість по -
дружжю досягти компромісу без втручання суду,
що в свою чергу дозволяє досягти рішень, які
найкраще відповідатимуть інтересам обох сторін
та їхніх дітей.
Звернення до медіатора не перетворить розлу -
чення на приємну процедуру, однак допоможе
подружжю ефективно спілкуватися між собою
та досягти домовленостей. Завдяки чому можна
уникнути тривалих судових процесів та зберегти
стосунки після розлучення, що часто є критично
важливим для добробуту дітей.
У підсумку
Розлучення є непростим періодом у житті, але
з правильним підходом його можна перетвори -
ти у менш травматичний та більш організований
процес. Кожен крок у процесі розлучення повинен
бути обміркованим, адже він визначає майбутнє не
лише кожного з подружжя, але й дітей.
Залучення кваліфікованих юристів та медіаторів
допоможе ефективно пройти цей процес, мінімізу -
ючи ризики несправедливого розподілу майна, не -
визначеності в питаннях опіки над дітьми, розміру
аліментів та порушення прав.
Окрім того, дозволить вирішити не лише правові
питання, але й забезпечить емоційну підтримку.
MORIS.LAW
[email protected]
СТРАТЕГІЯ | ПОРАДИ
8 | МІСТО МІСТО | 9
м. Івано-Франківськ, вул. Шашкевича, 9
тел.: (095) 555 73 28,
м. Дніпро, проспект Науки, 24
тел.: (097) 588 62 79
leinle_official
СТВОРЮЄМО КУЛЬТУРУ ОДЯГУ
ДЛЯ СНУ, ДОМУ ТА
ВІДНОВЛЕННЯ, ЗАВДЯКИ ЯКОМУ
КОЖЕН ЗМОЖЕ НАПОВНИТИСЯ
Р Е С У Р С О М Я К З З О В Н І ,
ТАК І ВСЕРЕДИНІ.
РЕКЛАМА
м. Івано-Франківськ, вул. Шашкевича, 9
тел.: (095) 555 73 28,
м. Дніпро, проспект Науки, 24
тел.: (097) 588 62 79
leinle_official
СТВОРЮЄМО КУЛЬТУРУ ОДЯГУ
ДЛЯ СНУ, ДОМУ ТА
ВІДНОВЛЕННЯ, ЗАВДЯКИ ЯКОМУ
КОЖЕН ЗМОЖЕ НАПОВНИТИСЯ
Р Е С У Р С О М Я К З З О В Н І ,
ТАК І ВСЕРЕДИНІ.
РЕКЛАМА
10 | МІСТО МІСТО | 11
Суспільно-політичний журнал
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції.
Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Івано-Франківськ
Засновник
Сергій Романюк
Виконавчий директор
Лариса Фреїшин
Головний редактор
Тетяна Соболик
Журналісти
Наталя Мостова
Уляна Пилипець
Світлана Ґайкова
Наталія Лозовик
Богдан Скаврон
Ярослава Угринюк
Наталія Деркевич
Літредактор
Наталя Волкова
Дизайн та верстка
Олександра Афанасьєва
Фото
Андрій Монюк
Роман Козоріз
Відділ реклами
Анна Угорчак
тел.: (066) 389 93 19
Ольга Мельник
тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Лідія Когут
тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
тел.: (050) 202 70 52
Ідентифікатор медіа в Реєстрі
R30-01003
Загальний наклад
7 500 примірників
Адреса друкарні
ТОВ «АРТ СТУДІЯ ДРУКУ»
м. Київ, вул. Бориспільська, 15
www.artprintstudio.com.ua
тел.: (067) 460 07 25
Адреса редакції
м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 23
Редакційна пошта: [email protected]
Суспільно-політичний журнал
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції.
Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Івано-Франківськ
Засновник
Сергій Романюк
Виконавчий директор
Лариса Фреїшин
Головний редактор
Тетяна Соболик
Журналісти
Наталя Мостова
Уляна Пилипець
Світлана Ґайкова
Наталія Лозовик
Богдан Скаврон
Ярослава Угринюк
Наталія Деркевич
Літредактор
Наталя Волкова
Дизайн та верстка
Олександра Афанасьєва
Фото
Андрій Монюк
Роман Козоріз
Відділ реклами
Анна Угорчак
тел.: (066) 389 93 19
Ольга Мельник
тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Лідія Когут
тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
тел.: (050) 202 70 52
Ідентифікатор медіа в Реєстрі
R30-01003
Загальний наклад
7 500 примірників
Адреса друкарні
ТОВ «АРТ СТУДІЯ ДРУКУ»
м. Київ, вул. Бориспільська, 15
www.artprintstudio.com.ua
тел.: (067) 460 07 25
Адреса редакції
м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 23
Редакційна пошта: [email protected]
12 | МІСТО МІСТО | 13
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
Трамп
прийде —
порядок
наведе?
За підрахунками
американських журналістів,
під час своєї передвиборчої
кампанії обраний президент
США Дональд Трамп
щонайменше 33 рази
обіцяв у перший же день
після вступу на посаду
припинити війну в Україні.
При цьому жодного разу
він не розкрив деталей
свого мирного плану,
обмежуючись тільки
натяками на існування у
нього важелів впливу як
на президента держави-
агресорки путіна, так
і на українського лідера
Зеленського.
«У мене є дуже чіткий
план, як зупинити Україну
та росію. Я не можу дати
вам його, тому що якщо
я дам вам ці плани, я не
зможу ними скористатися.
Вони будуть невдалими.
Частково це несподіванка»,
загадково сказав Трамп в
подкаст-інтерв’ю Лексу
Фрідману у вересні минулого
року.
Богдан Скаврон
–
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
У січні вже цього року у подкасті того ж таки
Лекса Фрідмана президент Зеленський висловив
сподівання на те, що Трамп зможе не тільки зму -
сити путіна до припинення вогню, але й надасть
Україні такі гарантії безпеки, які не дозволять пов-
торитися російській агресії. При цьому Зеленський
порівняв ситуацію, в якій тепер опинився прези -
дент США через його обіцянки швидко зупинити
війну, з тією, в якій був він сам після українських
виборів 2019 року, коли запевняв, що для закін -
чення війни на Донбасі, яка триває від 2014 року,
достатньо «просто перестати стріляти».
Що відомо про плани
Трампа
Під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв
припинити війну в Україні протягом 24 годин. Од -
нак уже після виборів, наприкінці листопада, він
сказав журналу Time, що «Близький Схід – пробле -
ма, яку легше вирішити, ніж те, що відбувається з
росією та Україною».
За два тижні до інавгурації, 7 січня, американ-
ський президент на пресконференції в своєму
маєтку Мар-а-Лаго у Флориді погодився з тим, що
припинення гарячої фази війни в Україні може
потребувати тривалого часу і зайняти місяці.
Стабільного миру з росією, ймовірно, доведеться
чекати ще довше: не факт, що його буде досягнуто
навіть за 4 роки – до кінця президентської каденції
Трампа.
Одне з рідкісних конкретних висловлювань Трам -
па щодо способу, яким він збирається закінчити
війну в Україні, пролунало у вересні минулого року
під час його виступу в Нью-Йоркському економіч -
ному клубі. Тоді ще кандидат в президенти пообі -
цяв знизити ціни на енергоносії вдвічі чи навіть
більше протягом 12 місяців після вступу на посаду.
«Путін не зможе воювати з нафтою по $40», – за -
значив Трамп.
Тоді ж, у вересні 2024 року, віцепрезидент Джей
Ді Венс оприлюднив можливі деталі мирного плану
в інтерв’ю ток-шоу Шона Райана. За його словами,
Трамп розпочне переговори з кремлем, Україною
та європейськими лідерами з метою досягнення
«мирного врегулювання», яке передбачає перетво -
рення нинішньої лінії розмежування між росією
та Україною на демілітаризовану зону. При цьому
у Вашингтоні вважають, що роль миротворців, які
гарантуватимуть припинення вогню, повинні вико -
нувати солдати країн ЄС та Британії.
«Україна зберігає незалежний суверенітет, росія
отримує від України гарантію нейтралітету – вона
не вступає в НАТО, не вступає в деякі з цих союз -
ницьких інститутів. Приблизно так угода в кінце -
вому підсумку буде виглядати», – сказав Джей Ді
Венс. Таким чином, озвучений віцепрезидентом
США план передбачає, що Україні доведеться
поступитися частиною окупованих територій та
відмовитися від НАТО. Згодом видання Wall Street
Journal з посиланням на три джерела в оточен -
ні Трампа уточнило, що плани щодо перемир’я
передбачають відтермінування вступу України в
НАТО щонайменше на 20 років.
Повоєнну відбудову України
повинен окупити підвищений
збір на російський експорт
енергоресурсів. Україну
не проситимуть повністю
відмовитися від повернення
окупованих територій, але
добиватися цього — лише
дипломатичним шляхом
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
Трамп
прийде —
порядок
наведе?
За підрахунками
американських журналістів,
під час своєї передвиборчої
кампанії обраний президент
США Дональд Трамп
щонайменше 33 рази
обіцяв у перший же день
після вступу на посаду
припинити війну в Україні.
При цьому жодного разу
він не розкрив деталей
свого мирного плану,
обмежуючись тільки
натяками на існування у
нього важелів впливу як
на президента держави-
агресорки путіна, так
і на українського лідера
Зеленського.
«У мене є дуже чіткий
план, як зупинити Україну
та росію. Я не можу дати
вам його, тому що якщо
я дам вам ці плани, я не
зможу ними скористатися.
Вони будуть невдалими.
Частково це несподіванка»,
загадково сказав Трамп в
подкаст-інтерв’ю Лексу
Фрідману у вересні минулого
року.
Богдан Скаврон
–
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
У січні вже цього року у подкасті того ж таки
Лекса Фрідмана президент Зеленський висловив
сподівання на те, що Трамп зможе не тільки зму -
сити путіна до припинення вогню, але й надасть
Україні такі гарантії безпеки, які не дозволять пов-
торитися російській агресії. При цьому Зеленський
порівняв ситуацію, в якій тепер опинився прези -
дент США через його обіцянки швидко зупинити
війну, з тією, в якій був він сам після українських
виборів 2019 року, коли запевняв, що для закін -
чення війни на Донбасі, яка триває від 2014 року,
достатньо «просто перестати стріляти».
Що відомо про плани
Трампа
Під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв
припинити війну в Україні протягом 24 годин. Од -
нак уже після виборів, наприкінці листопада, він
сказав журналу Time, що «Близький Схід – пробле -
ма, яку легше вирішити, ніж те, що відбувається з
росією та Україною».
За два тижні до інавгурації, 7 січня, американ-
ський президент на пресконференції в своєму
маєтку Мар-а-Лаго у Флориді погодився з тим, що
припинення гарячої фази війни в Україні може
потребувати тривалого часу і зайняти місяці.
Стабільного миру з росією, ймовірно, доведеться
чекати ще довше: не факт, що його буде досягнуто
навіть за 4 роки – до кінця президентської каденції
Трампа.
Одне з рідкісних конкретних висловлювань Трам -
па щодо способу, яким він збирається закінчити
війну в Україні, пролунало у вересні минулого року
під час його виступу в Нью-Йоркському економіч -
ному клубі. Тоді ще кандидат в президенти пообі -
цяв знизити ціни на енергоносії вдвічі чи навіть
більше протягом 12 місяців після вступу на посаду.
«Путін не зможе воювати з нафтою по $40», – за -
значив Трамп.
Тоді ж, у вересні 2024 року, віцепрезидент Джей
Ді Венс оприлюднив можливі деталі мирного плану
в інтерв’ю ток-шоу Шона Райана. За його словами,
Трамп розпочне переговори з кремлем, Україною
та європейськими лідерами з метою досягнення
«мирного врегулювання», яке передбачає перетво -
рення нинішньої лінії розмежування між росією
та Україною на демілітаризовану зону. При цьому
у Вашингтоні вважають, що роль миротворців, які
гарантуватимуть припинення вогню, повинні вико -
нувати солдати країн ЄС та Британії.
«Україна зберігає незалежний суверенітет, росія
отримує від України гарантію нейтралітету – вона
не вступає в НАТО, не вступає в деякі з цих союз -
ницьких інститутів. Приблизно так угода в кінце -
вому підсумку буде виглядати», – сказав Джей Ді
Венс. Таким чином, озвучений віцепрезидентом
США план передбачає, що Україні доведеться
поступитися частиною окупованих територій та
відмовитися від НАТО. Згодом видання Wall Street
Journal з посиланням на три джерела в оточен -
ні Трампа уточнило, що плани щодо перемир’я
передбачають відтермінування вступу України в
НАТО щонайменше на 20 років.
Повоєнну відбудову України
повинен окупити підвищений
збір на російський експорт
енергоресурсів. Україну
не проситимуть повністю
відмовитися від повернення
окупованих територій, але
добиватися цього — лише
дипломатичним шляхом
14 | МІСТО МІСТО | 15
Щоправда, у згаданому інтерв’ю 7 січня сам До -
нальд Трамп назвав рух України до НАТО ледь не
головною причиною, через яку путін розпочав вій -
ну, додавши, що цього ніколи не повинно статися.
Ще одним натяком на ймовірний сценарій мирно -
го врегулювання стало призначення 27 листопада
генерала у відставці Кіта Келлога спецпредставни -
ком з питань російсько-української війни. У пові-
домленні Трампа про таке рішення вперше було
використано формулювання «мир через силу».
Ще у квітні 2024 року Келлог виступив співав -
тором стратегічного документа, в якому назвав
важелі впливу США на росію та Україну для спо -
нукання до миру. Йдеться про військову допомогу,
яку Вашингтон обмежить, якщо Київ не погодить -
ся на переговори, або її значне збільшення, якщо
відмовлятися буде москва. Крім того, у документі
Келлога йдеться про те, що НАТО призупинить
можливість вступу України на необмежений
термін, а росії можуть запропонувати деякі по -
слаблення санкцій в обмін на її участь у мирних
переговорах. Лінія фронту знову ж таки буде замо -
рожена шляхом припинення вогню та створення
укріпленої демілітаризованої зони. За згоду на це
росія отримає обмежене пом’якшення санкцій, а
повне – лише після підписання мирної угоди, яка
сподобається Україні.
Повоєнну відбудову України повинен окупити
підвищений збір на російський експорт енергоре -
сурсів. Україну не проситимуть повністю відмо -
витися від повернення окупованих територій, але
добиватися цього — лише дипломатичним шляхом.
Келлог визнає, що «це потребуватиме дипломатич -
ного прориву, який, ймовірно, не відбудеться до
того, поки путін не піде з посади».
У плані генерала Келлога йдеться, що він має
стати «офіційною політикою США щодо припинен -
ня вогню та врегулювання шляхом переговорів».
Чого хоче росія
У кремлі від початку повномасштабного втор -
гнення неодноразово заявляли про свою нібито
відкритість до мирних переговорів з Києвом, але
щоразу наголошували на власних умовах, які
фактично означають капітуляцію України, зокре -
ма із втратою території неокупованих досі частин
Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської
областей. І, ясна річ, москва не відмовляється від
основних цілей так званої СВО – демілітаризації та
денацифікації України.
Під час щорічної зустрічі з пресою 26 грудня
президент росії володимир путін відкинув думку
про те, що відстрочка членства України в НАТО
була б достатньою умовою для москви. Господар
кремля сказав, що хоча він не знає деталей плану
Трампа, але Байден ще в 2021 році зробив подібну
пропозицію – відкласти вступ України до Альянсу
на 10-15 років.
«З точки зору історичних відстаней і часових ра -
мок, це момент. Яка нам різниця – сьогодні, завтра
чи через 10 років?» – цинічно заявив 72-річний
російський диктатор. Згодом міністр закордонних
справ РФ сергій лавров повторив відмову путіна
від деяких пропозицій Трампа щодо України. «Ми,
безумовно, не задоволені пропозиціями представ -
ників команди обраного президента відкласти на
20 років членство України в НАТО і розгорнути в
Україні миротворчий контингент Великої Британії
та Європи», – заявив він.
Лавров додав, що жодних офіційних «сигналів»
від США щодо «українського врегулювання» росія
поки не отримувала.
Про справжні наміри путіна щодо війни в Україні
свідчить виділення з державного бюджету РФ на
2025 рік 40 відсотків витрат (142 мільярди доларів)
на оборону та національну безпеку. Очевидно, він
збирається продовжувати війну, що б не сталося. І
завадити цьому може тільки різкий крах російської
економіки.
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
Про справжні наміри
путіна щодо війни в Україні
свідчить виділення з
державного бюджету РФ
на 2025 рік 40 відсотків
витрат (142 мільярди
доларів) на оборону та
національну безпеку.
Очевидно, він збирається
продовжувати війну, що б
не сталося
Очевидно, що путін поспішає
досягти своїх цілей в Україні,
поки прибутки від продажу на -
фти і газу ще поповнюють казну,
а в арсеналах вистачає радян-
ської зброї та техніки. До жодних
компромісів, які передбачають
суверенітет України та рух до
Європи, у кремлі не готові. Путін
прагне масштабувати результати
грузинської війни 2008 року на
Україну.
Тобто, як і попередня жертва
кремля, Україна повинна від-
мовитися від євроатлантичної
інтеграції, призначити контро-
льовані РФ вибори, після яких
до влади прийде проросійський
уряд, зменшити свою армію
і загалом повністю лягти під
москву. Запорукою неприєднан -
ня до НАТО і ЄС, як і у випадку з
Грузією, повинна стати розділе-
ність української території після
окупації та приєднання до РФ 4
областей і Криму.
Песимістичний
сценарій
Якщо обраний президент США
Дональд Трамп вирішить закін -
чити війну в Україні поступками
путіну, зокрема й щодо можли -
вості вступу України до НАТО, це
не тільки призведе до виникнен -
ня ще однієї держави-маріонетки
кремля на кордонах ЄС, але й
створить загрози для європей-
ських партнерів Вашингтона.
Відчуття безкарності за війну
в Україні може підштовхнути
кремль до нових агресивних дій,
зокрема у так званому Суваль -
ському коридорі, який проходить
по кордону Литви та Польщі і
з’єднує державу-сателіта РФ Бі-
лорусь із російським ексклавом в
Європі – калінінградською облас-
тю. Росія має вільний доступ до
цієї території повітрям і морем,
але не суходолом.
За останні роки москва інве-
стувала величезні кошти в цей
регіон, насамперед в його вій-
ськово-морську базу. Він має
стратегічне значення як ефек -
тивний форпост росії в Євро-
пейському Союзі. Під приводом
забезпечення сухопутної логіс-
тики для зв’язку з калінінградом
окрилений успіхом в Україні
путін може відправити броньо -
вану колону з території Білорусі
на територію Литви. І хоча таке
вторгнення за обсягом не можна
порівнювати з повномасштабною
війною в Україні, але його по-
літичне значення було б навіть
більшим, оскільки означало б
прямий виклик НАТО.
Наступними цілями путіна
можуть стати балтійські країни,
в яких проживає велика кількість
російськомовного населення, а
також Молдова, де уже в квітні
2025 року відбудуться парла-
ментські вибори на тлі енерге-
тичної кризи через відмову від
постачання російського газу.
При цьому господар кремля
одночасно розхитуватиме єдність
НАТО, до якого досить скептич -
но налаштований Трамп, та ЄС,
використовуючи для цього ло -
яльні до росії уряди в Словаччині
та Угорщині, а також євроскеп -
тиків із ультраправих партій, які
набирають дедалі більше ваги в
Австрії, Німеччині та Франції.
Путін уже неодноразово кори -
стувався слабкістю міжнародної
спільноти, щоб просувати свої
агресивні дії. І якщо його ниніш-
ня агресія в Україні залишиться
без належної відповіді, це ство-
рить небезпечний прецедент.
Про те, наскільки серйоз-
но сприймають таку загрозу в
Європі, свідчить, що у деяких
країнах уже публікують брошури
із порадами, як побудувати бун-
кер, запастися їжею та вижити
без електрики, якщо станеться
найгірше і на континенті вибухне
повномасштабна війна. Зокрема,
у Німеччині з’явився мобільний
застосунок, який допомагає лю -
дям знайти найближчий бункер
у разі нападу, у Швеції розда-
ють 32-сторінковий буклет під
назвою «Якщо прийде криза чи
війна», а у Фінляндії пів мільйо-
на людей завантажили посібник
із готовності до надзвичайних
ситуацій.
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
Щоправда, у згаданому інтерв’ю 7 січня сам До -
нальд Трамп назвав рух України до НАТО ледь не
головною причиною, через яку путін розпочав вій -
ну, додавши, що цього ніколи не повинно статися.
Ще одним натяком на ймовірний сценарій мирно -
го врегулювання стало призначення 27 листопада
генерала у відставці Кіта Келлога спецпредставни -
ком з питань російсько-української війни. У пові-
домленні Трампа про таке рішення вперше було
використано формулювання «мир через силу».
Ще у квітні 2024 року Келлог виступив співав -
тором стратегічного документа, в якому назвав
важелі впливу США на росію та Україну для спо -
нукання до миру. Йдеться про військову допомогу,
яку Вашингтон обмежить, якщо Київ не погодить -
ся на переговори, або її значне збільшення, якщо
відмовлятися буде москва. Крім того, у документі
Келлога йдеться про те, що НАТО призупинить
можливість вступу України на необмежений
термін, а росії можуть запропонувати деякі по -
слаблення санкцій в обмін на її участь у мирних
переговорах. Лінія фронту знову ж таки буде замо -
рожена шляхом припинення вогню та створення
укріпленої демілітаризованої зони. За згоду на це
росія отримає обмежене пом’якшення санкцій, а
повне – лише після підписання мирної угоди, яка
сподобається Україні.
Повоєнну відбудову України повинен окупити
підвищений збір на російський експорт енергоре -
сурсів. Україну не проситимуть повністю відмо -
витися від повернення окупованих територій, але
добиватися цього — лише дипломатичним шляхом.
Келлог визнає, що «це потребуватиме дипломатич -
ного прориву, який, ймовірно, не відбудеться до
того, поки путін не піде з посади».
У плані генерала Келлога йдеться, що він має
стати «офіційною політикою США щодо припинен -
ня вогню та врегулювання шляхом переговорів».
Чого хоче росія
У кремлі від початку повномасштабного втор -
гнення неодноразово заявляли про свою нібито
відкритість до мирних переговорів з Києвом, але
щоразу наголошували на власних умовах, які
фактично означають капітуляцію України, зокре -
ма із втратою території неокупованих досі частин
Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської
областей. І, ясна річ, москва не відмовляється від
основних цілей так званої СВО – демілітаризації та
денацифікації України.
Під час щорічної зустрічі з пресою 26 грудня
президент росії володимир путін відкинув думку
про те, що відстрочка членства України в НАТО
була б достатньою умовою для москви. Господар
кремля сказав, що хоча він не знає деталей плану
Трампа, але Байден ще в 2021 році зробив подібну
пропозицію – відкласти вступ України до Альянсу
на 10-15 років.
«З точки зору історичних відстаней і часових ра -
мок, це момент. Яка нам різниця – сьогодні, завтра
чи через 10 років?» – цинічно заявив 72-річний
російський диктатор. Згодом міністр закордонних
справ РФ сергій лавров повторив відмову путіна
від деяких пропозицій Трампа щодо України. «Ми,
безумовно, не задоволені пропозиціями представ -
ників команди обраного президента відкласти на
20 років членство України в НАТО і розгорнути в
Україні миротворчий контингент Великої Британії
та Європи», – заявив він.
Лавров додав, що жодних офіційних «сигналів»
від США щодо «українського врегулювання» росія
поки не отримувала.
Про справжні наміри путіна щодо війни в Україні
свідчить виділення з державного бюджету РФ на
2025 рік 40 відсотків витрат (142 мільярди доларів)
на оборону та національну безпеку. Очевидно, він
збирається продовжувати війну, що б не сталося. І
завадити цьому може тільки різкий крах російської
економіки.
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
Про справжні наміри
путіна щодо війни в Україні
свідчить виділення з
державного бюджету РФ
на 2025 рік 40 відсотків
витрат (142 мільярди
доларів) на оборону та
національну безпеку.
Очевидно, він збирається
продовжувати війну, що б
не сталося
Очевидно, що путін поспішає
досягти своїх цілей в Україні,
поки прибутки від продажу на -
фти і газу ще поповнюють казну,
а в арсеналах вистачає радян-
ської зброї та техніки. До жодних
компромісів, які передбачають
суверенітет України та рух до
Європи, у кремлі не готові. Путін
прагне масштабувати результати
грузинської війни 2008 року на
Україну.
Тобто, як і попередня жертва
кремля, Україна повинна від-
мовитися від євроатлантичної
інтеграції, призначити контро-
льовані РФ вибори, після яких
до влади прийде проросійський
уряд, зменшити свою армію
і загалом повністю лягти під
москву. Запорукою неприєднан -
ня до НАТО і ЄС, як і у випадку з
Грузією, повинна стати розділе-
ність української території після
окупації та приєднання до РФ 4
областей і Криму.
Песимістичний
сценарій
Якщо обраний президент США
Дональд Трамп вирішить закін -
чити війну в Україні поступками
путіну, зокрема й щодо можли -
вості вступу України до НАТО, це
не тільки призведе до виникнен -
ня ще однієї держави-маріонетки
кремля на кордонах ЄС, але й
створить загрози для європей-
ських партнерів Вашингтона.
Відчуття безкарності за війну
в Україні може підштовхнути
кремль до нових агресивних дій,
зокрема у так званому Суваль -
ському коридорі, який проходить
по кордону Литви та Польщі і
з’єднує державу-сателіта РФ Бі-
лорусь із російським ексклавом в
Європі – калінінградською облас-
тю. Росія має вільний доступ до
цієї території повітрям і морем,
але не суходолом.
За останні роки москва інве-
стувала величезні кошти в цей
регіон, насамперед в його вій-
ськово-морську базу. Він має
стратегічне значення як ефек -
тивний форпост росії в Євро-
пейському Союзі. Під приводом
забезпечення сухопутної логіс-
тики для зв’язку з калінінградом
окрилений успіхом в Україні
путін може відправити броньо -
вану колону з території Білорусі
на територію Литви. І хоча таке
вторгнення за обсягом не можна
порівнювати з повномасштабною
війною в Україні, але його по-
літичне значення було б навіть
більшим, оскільки означало б
прямий виклик НАТО.
Наступними цілями путіна
можуть стати балтійські країни,
в яких проживає велика кількість
російськомовного населення, а
також Молдова, де уже в квітні
2025 року відбудуться парла-
ментські вибори на тлі енерге-
тичної кризи через відмову від
постачання російського газу.
При цьому господар кремля
одночасно розхитуватиме єдність
НАТО, до якого досить скептич -
но налаштований Трамп, та ЄС,
використовуючи для цього ло -
яльні до росії уряди в Словаччині
та Угорщині, а також євроскеп -
тиків із ультраправих партій, які
набирають дедалі більше ваги в
Австрії, Німеччині та Франції.
Путін уже неодноразово кори -
стувався слабкістю міжнародної
спільноти, щоб просувати свої
агресивні дії. І якщо його ниніш-
ня агресія в Україні залишиться
без належної відповіді, це ство-
рить небезпечний прецедент.
Про те, наскільки серйоз-
но сприймають таку загрозу в
Європі, свідчить, що у деяких
країнах уже публікують брошури
із порадами, як побудувати бун-
кер, запастися їжею та вижити
без електрики, якщо станеться
найгірше і на континенті вибухне
повномасштабна війна. Зокрема,
у Німеччині з’явився мобільний
застосунок, який допомагає лю -
дям знайти найближчий бункер
у разі нападу, у Швеції розда-
ють 32-сторінковий буклет під
назвою «Якщо прийде криза чи
війна», а у Фінляндії пів мільйо-
на людей завантажили посібник
із готовності до надзвичайних
ситуацій.
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
16 | МІСТО МІСТО | 17
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
У деяких країнах уже публі-
кують брошури із порадами,
як побудувати бункер, за-
пастися їжею та вижити без
електрики, якщо станеться
найгірше і на континенті ви-
бухне повномасштабна війна
Оптимістичний
сценарій
Водночас колишній радник Трампа з питань Укра-
їни Курт Волкер вважає, що можливість зупинити
війну в Україні упродовж кількох місяців цілком
реалістична, якщо США посилять санкційний тиск
на москву і доведуть російську економіку до краху.
«Путін знає, що його економіка в дуже поганому
стані. У них інфляція понад 30 відсотків, процентні
ставки наразі перевищують 21 відсоток, дефіцит
робочої сили, дефіцит державного бюджету –
вони спалюють резерви. Якщо ціни на нафту і газ
знизяться, у них буде ще менше грошей в обігу», –
пояснив він своє припущення в інтерв’ю LIGAnet.
Ексрадник Трампа також зауважив, що кремль
уникає призову до армії за мобілізацією, але вод-
ночас окупанти щодня втрачають на фронті 1–1,5
тисячі солдатів.
«Я думаю, путін це знає, він просто намагаєть -
ся виглядати крутим зараз, щоб підготувати себе
до майбутнього врегулювання. Але я вважаю, що
путіну потрібно припинити бойові дії вже зараз, і я
оптимістично налаштований, що це станеться 2025
року», – заявив він.
Президент Центру дослідження тоталітарної ідео-
логії, науковець і правозахисник Юрій Ярім-Агаєв у
своїй колонці для видання The Hill висловив при -
пущення, що навіть перемир’я у війні росії проти
України може призвести до остаточної перемоги
над режимом путіна.
«Перемир’я означає лише припинення вогню,
обмін полоненими і вільний прохід для людей. Мир
і перемир’я принципово різні. Мирна угода безпо -
воротно визначає переможців і переможених, тоді
як перемир’я відкладає це рішення і може виграти
достатньо часу для того, щоб режим путіна впав, а
Україна вийшла з війни переможцем», – наголосив
він.
Аналітик припускає, що час припинення вогню у
кремлі використовуватимуть для того, щоб наро -
щувати свою армію та робити її сильнішою, і це
повинно спонукати Захід посилити свою допомогу
Україні.
«Наша мета – забезпечити перевагу України над
росією за якістю та кількістю зброї, що за нашої
сили та слабкості росії легко досягається. Нам
також потрібно залишати відкритим шлях України
до НАТО», – зазначив він.
А для послаблення росії, вважає Юрій Ярім-Ага -
єв, потрібно посилити економічні санкції проти ре -
жиму путіна і не скасовувати їх, поки він не впаде.
Окрім того, потрібно збільшити видобуток нафти,
тим самим знизити її ціну, позбавивши путіна ос -
новного джерела доходу.
«Усе це разом становить політику миру через
силу і може дати Україні шанс виграти війну,
навіть не відновлюючи військових дій. Якщо ми
приймемо цю політику і росія зрозуміє, що ми
налаштовані серйозно, російська армія, яка буде
деморалізована через відсутність надії на перемо -
гу, може розвалитися, що призведе до протестів
російського населення проти цієї безглуздої війни
і, зрештою, до кінця режиму путіна», – оптимістич -
но прогнозує аналітик.
Безумовно, перемогою України у війні стане па -
діння путінського режиму, після якого почнеться
виведення російських військ і повернення окупова -
них територій. Але опинившись на порозі повного
краху своїх планів, «бункерний дід» може вдатися
до останнього, ядерного козиря у цій війні. Чи го-
товий до такого повороту подій непередбачуваний
Дональд Трамп?
ПОЛІТИКА | ПРОГНОЗИ
У деяких країнах уже публі-
кують брошури із порадами,
як побудувати бункер, за-
пастися їжею та вижити без
електрики, якщо станеться
найгірше і на континенті ви-
бухне повномасштабна війна
Оптимістичний
сценарій
Водночас колишній радник Трампа з питань Укра-
їни Курт Волкер вважає, що можливість зупинити
війну в Україні упродовж кількох місяців цілком
реалістична, якщо США посилять санкційний тиск
на москву і доведуть російську економіку до краху.
«Путін знає, що його економіка в дуже поганому
стані. У них інфляція понад 30 відсотків, процентні
ставки наразі перевищують 21 відсоток, дефіцит
робочої сили, дефіцит державного бюджету –
вони спалюють резерви. Якщо ціни на нафту і газ
знизяться, у них буде ще менше грошей в обігу», –
пояснив він своє припущення в інтерв’ю LIGAnet.
Ексрадник Трампа також зауважив, що кремль
уникає призову до армії за мобілізацією, але вод-
ночас окупанти щодня втрачають на фронті 1–1,5
тисячі солдатів.
«Я думаю, путін це знає, він просто намагаєть -
ся виглядати крутим зараз, щоб підготувати себе
до майбутнього врегулювання. Але я вважаю, що
путіну потрібно припинити бойові дії вже зараз, і я
оптимістично налаштований, що це станеться 2025
року», – заявив він.
Президент Центру дослідження тоталітарної ідео-
логії, науковець і правозахисник Юрій Ярім-Агаєв у
своїй колонці для видання The Hill висловив при -
пущення, що навіть перемир’я у війні росії проти
України може призвести до остаточної перемоги
над режимом путіна.
«Перемир’я означає лише припинення вогню,
обмін полоненими і вільний прохід для людей. Мир
і перемир’я принципово різні. Мирна угода безпо -
воротно визначає переможців і переможених, тоді
як перемир’я відкладає це рішення і може виграти
достатньо часу для того, щоб режим путіна впав, а
Україна вийшла з війни переможцем», – наголосив
він.
Аналітик припускає, що час припинення вогню у
кремлі використовуватимуть для того, щоб наро -
щувати свою армію та робити її сильнішою, і це
повинно спонукати Захід посилити свою допомогу
Україні.
«Наша мета – забезпечити перевагу України над
росією за якістю та кількістю зброї, що за нашої
сили та слабкості росії легко досягається. Нам
також потрібно залишати відкритим шлях України
до НАТО», – зазначив він.
А для послаблення росії, вважає Юрій Ярім-Ага -
єв, потрібно посилити економічні санкції проти ре -
жиму путіна і не скасовувати їх, поки він не впаде.
Окрім того, потрібно збільшити видобуток нафти,
тим самим знизити її ціну, позбавивши путіна ос -
новного джерела доходу.
«Усе це разом становить політику миру через
силу і може дати Україні шанс виграти війну,
навіть не відновлюючи військових дій. Якщо ми
приймемо цю політику і росія зрозуміє, що ми
налаштовані серйозно, російська армія, яка буде
деморалізована через відсутність надії на перемо -
гу, може розвалитися, що призведе до протестів
російського населення проти цієї безглуздої війни
і, зрештою, до кінця режиму путіна», – оптимістич -
но прогнозує аналітик.
Безумовно, перемогою України у війні стане па -
діння путінського режиму, після якого почнеться
виведення російських військ і повернення окупова -
них територій. Але опинившись на порозі повного
краху своїх планів, «бункерний дід» може вдатися
до останнього, ядерного козиря у цій війні. Чи го-
товий до такого повороту подій непередбачуваний
Дональд Трамп?
18 | МІСТО МІСТО | 19
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
Москва вміло
грає:
Обмеження
бізнесу і бойкот
товарів,
демонтаж
радянських
пам’ятників,
протидія
пропаганді – у
світі борються
різними
методами з
російським
впливом. Хоча
багато хто
виявився не зовсім
готовим до
нових викликів,
які змусили
переформатувати
звичний спосіб
життя.
як у світі борються
з рукою кремля
Наталя Мостова
Декомунізація
Після вторгнення росії в Украї-
ну в багатьох східноєвропейських
країнах з новою силою спалахну -
ла дискусія щодо подальшої долі
пам’яток радянської доби.
Чи не найактивніше продов -
жилася декомунізація в країнах
Балтії. У листопаді 2022 року
журналісти писали, що в Латвії
за кілька місяців демонтували
120 об’єктів, які прославляли
радянську владу.
Робоча група щодо радянських
пам’ятників при державній кан -
целярії Естонії рекомендувала
знести або замінити 244 із 322
монументів на території країни.
56 монументів майже одразу
демонтували. Ще 74 радянські
пам’ятки визнали нейтральними.
Учасники робочої групи поради -
ли зберегти кілька радянських
пам’яток, наприклад меморіал
Тахумарді на острові Сааремаа і
розташовану поруч братську мо -
гилу, де поховані 330 бійців, які
загинули в роки Другої світової
війни.
Також демонтували меморі-
ал з танком Т-34 у місті Нарва.
Питання під особистий контроль
взяла прем’єр-міністр країни
Кайя Каллас. Це пов’язано з
тим, що у місті проживає близь-
ко 97% російськомовного насе-
лення, і перенесення могло б
викликати масові протести. На
щастя, все минуло швидко та
мирно, хоча на час демонтажу
танка на певний період довелося
закривати прикордонний пере-
хід з російським містом іванго-
родом.
У Литві вже у липні 2022 року
розпочався демонтаж меморіаль-
ного об’єкту на місці поховання
радянських солдатів. Єдине, що
лишається від колись скульптур-
ної групи, – імена полеглих радян-
ських бійців. Раніше експерти з
міської адміністрації виступали за
видалення лише таких частин, як
меч чи п’ятикутна червона зірка.
У серпні 2022 року в Гельсінкі
демонтували монумент «Мир у
всьому світі», який радянський
союз подарував Фінляндії у 1989
році. Сама ця пам’ятка є однією
з багатьох копій оригінальної
скульптури, й Гельсінкі був
єдиним містом за межами ко -
лишнього СРСР, де стояла така
копія. Вже тоді це викликало
суперечки, а 1991 року студен-
ти навіть вимазали частину цієї
скульптури смолою та пір’ям.
Крім того, приблизно через
дев’ять років вчинили невдалу
спробу підірвати цей подарунок
радянської спадщини.
Комунальники завантажили
6,5-метрову скульптуру на баржу
та відправили її на склад місько-
го художнього музею. Місцева
влада пояснила це рішення ре -
організацією вуличного дорож -
нього руху, і згодом на місці
пам’ятника з’явився тротуар. Не-
формальною причиною знесення
стала російсько-українська війна.
Темпи демонтажу пам’ятників
радянським солдатам у Польщі,
які були доволі високими у 2022
році, наразі відчутно сповіль-
нилися, як розповідає Ігор
Усатенко, керівник української
редакції в Польському Агентстві
Преси. Упродовж першого року
від початку повномасштабного
вторгнення РФ в Україну в Поль -
щі демонтували щонайменше
11 монументів. Ще близько двох
десятків меморіальних об’єктів і
досі залишаються в публічному
просторі середніх та великих
міст, і їх буде доволі складно
демонтувати. Попри дію закону
від 1 квітня 2016 року про забо-
рону пропаганди комунізму або
іншого тоталітарного ладу через
використання назв та символіки,
останнє слово – за місцевими
органами влади.
Як пояснили в Інституті наці-
ональної пам’яті Польщі, часто
меморіали радянським солда -
там місцеві сприймають або як
відсторонені мистецькі об’єкти,
або як елементи садово-парко -
вого мистецтва. Нерідко певні
радянські маркери, як-от черво-
ноармійська зірка чи будьонівка
на голові в бронзового чи бетон-
ного солдата, уже усунули, що,
відповідно, призвело до того, що
пам’ятник починає сприйматися
інакше, наприклад як меморіал
борцям за вільну Польщу.
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
Часто меморіали
радянським
солдатам місцеві
сприймають або
як відсторонені
мистецькі
об’єкти, або
як елементи
садово-паркового
мистецтва
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
Москва вміло
грає:
Обмеження
бізнесу і бойкот
товарів,
демонтаж
радянських
пам’ятників,
протидія
пропаганді – у
світі борються
різними
методами з
російським
впливом. Хоча
багато хто
виявився не зовсім
готовим до
нових викликів,
які змусили
переформатувати
звичний спосіб
життя.
як у світі борються
з рукою кремля
Наталя Мостова
Декомунізація
Після вторгнення росії в Украї-
ну в багатьох східноєвропейських
країнах з новою силою спалахну -
ла дискусія щодо подальшої долі
пам’яток радянської доби.
Чи не найактивніше продов -
жилася декомунізація в країнах
Балтії. У листопаді 2022 року
журналісти писали, що в Латвії
за кілька місяців демонтували
120 об’єктів, які прославляли
радянську владу.
Робоча група щодо радянських
пам’ятників при державній кан -
целярії Естонії рекомендувала
знести або замінити 244 із 322
монументів на території країни.
56 монументів майже одразу
демонтували. Ще 74 радянські
пам’ятки визнали нейтральними.
Учасники робочої групи поради -
ли зберегти кілька радянських
пам’яток, наприклад меморіал
Тахумарді на острові Сааремаа і
розташовану поруч братську мо -
гилу, де поховані 330 бійців, які
загинули в роки Другої світової
війни.
Також демонтували меморі-
ал з танком Т-34 у місті Нарва.
Питання під особистий контроль
взяла прем’єр-міністр країни
Кайя Каллас. Це пов’язано з
тим, що у місті проживає близь-
ко 97% російськомовного насе-
лення, і перенесення могло б
викликати масові протести. На
щастя, все минуло швидко та
мирно, хоча на час демонтажу
танка на певний період довелося
закривати прикордонний пере-
хід з російським містом іванго-
родом.
У Литві вже у липні 2022 року
розпочався демонтаж меморіаль-
ного об’єкту на місці поховання
радянських солдатів. Єдине, що
лишається від колись скульптур-
ної групи, – імена полеглих радян-
ських бійців. Раніше експерти з
міської адміністрації виступали за
видалення лише таких частин, як
меч чи п’ятикутна червона зірка.
У серпні 2022 року в Гельсінкі
демонтували монумент «Мир у
всьому світі», який радянський
союз подарував Фінляндії у 1989
році. Сама ця пам’ятка є однією
з багатьох копій оригінальної
скульптури, й Гельсінкі був
єдиним містом за межами ко -
лишнього СРСР, де стояла така
копія. Вже тоді це викликало
суперечки, а 1991 року студен-
ти навіть вимазали частину цієї
скульптури смолою та пір’ям.
Крім того, приблизно через
дев’ять років вчинили невдалу
спробу підірвати цей подарунок
радянської спадщини.
Комунальники завантажили
6,5-метрову скульптуру на баржу
та відправили її на склад місько-
го художнього музею. Місцева
влада пояснила це рішення ре -
організацією вуличного дорож -
нього руху, і згодом на місці
пам’ятника з’явився тротуар. Не-
формальною причиною знесення
стала російсько-українська війна.
Темпи демонтажу пам’ятників
радянським солдатам у Польщі,
які були доволі високими у 2022
році, наразі відчутно сповіль-
нилися, як розповідає Ігор
Усатенко, керівник української
редакції в Польському Агентстві
Преси. Упродовж першого року
від початку повномасштабного
вторгнення РФ в Україну в Поль -
щі демонтували щонайменше
11 монументів. Ще близько двох
десятків меморіальних об’єктів і
досі залишаються в публічному
просторі середніх та великих
міст, і їх буде доволі складно
демонтувати. Попри дію закону
від 1 квітня 2016 року про забо-
рону пропаганди комунізму або
іншого тоталітарного ладу через
використання назв та символіки,
останнє слово – за місцевими
органами влади.
Як пояснили в Інституті наці-
ональної пам’яті Польщі, часто
меморіали радянським солда -
там місцеві сприймають або як
відсторонені мистецькі об’єкти,
або як елементи садово-парко -
вого мистецтва. Нерідко певні
радянські маркери, як-от черво-
ноармійська зірка чи будьонівка
на голові в бронзового чи бетон-
ного солдата, уже усунули, що,
відповідно, призвело до того, що
пам’ятник починає сприйматися
інакше, наприклад як меморіал
борцям за вільну Польщу.
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
Часто меморіали
радянським
солдатам місцеві
сприймають або
як відсторонені
мистецькі
об’єкти, або
як елементи
садово-паркового
мистецтва
20 | МІСТО МІСТО | 21
Бізнес
Минулий рік виявився доволі продуктивним в
обмеженнях російського бізнесу на різних рівнях.
Торік у лютому Латвія на законодавчому рівні
заборонила імпорт російського зерна та вимагала
вжити такі заходи і ввести санкції проти російсько -
го експорту в ЄС на загальноєвропейському рівні,
оскільки таку продукцію можна замінити товарами
з України.
Міністр сільського господарства Латвії Армандс
Краузе зауважив, що спільна сільськогосподарська
політика ЄС потребує уточнення, оскільки з часів
її останнього перегляду у 2021 році багато зміни -
лося, і наразі Європа має війну на порозі. Україна,
наприклад, не може доставляти зерно в Африку,
де є країни, які його гостро потребують. А з берез-
ня Латвія остаточно заборонила ввезення овочів,
фруктів та зернових з росії.
З 12 вересня набули чинності посилені санкції
США в IT-сфері, що забороняють американським
компаніям надавати будь-яким юридичним особам
у російській федерації послуги з ІТ-консалтингу,
проєктування, підтримки та хмарних сервісів,
пов’язаних з управлінням підприємствами, проєк -
туванням та виробництвом.
Низка провідних IT-компаній вже оголосила про
повний вихід з російського ринку, щоб уникнути
вторинних санкцій.
Ще 9 вересня для росіян став недоступним сервіс
Notion, який використовувався для організації ро -
боти та управління проєктами.
Також Google заблокував реєстрацію нових ака-
унтів за російськими номерами та позбавив росій -
ських блогерів можливості отримувати дохід через
AdSense.
Компанія Microsoft розпочала відключення ро -
сійських користувачів від своїх хмарних сервісів.
У грудні Рада Європейського Союзу вперше в
історії запровадила обмежувальні заходи проти 16
фізичних та трьох юридичних осіб, відповідальних
за дестабілізаційні дії росії за кордоном.
У вересні 2022 року за даними соціологів 72%
поляків виступали за бойкот будь-яких підпри -
ємств, які мали бізнес з росіянами чи допомагали
їм обходити санкції, а 80% виступали проти будь-
якої економічної співпраці з країною-агресором.
Респонденти декларували свою готовність у разі
потреби відмовитися від товарів світових виробни -
ків-гігантів, які не поспішали виходити з російсько-
го ринку. Утім, як виявилося, більшість споживачів
насправді не були готові відмовитися від цілої
низки товарів, до яких звикли.
«У політичному плані Польща аж ніяк не проро -
сійська країна, і тут геть не вигідно електорально
сповідувати позицію, яка була б прихильною до
москви, – каже Ігор Усатенко. – Хоча після корот -
кого та зворушливого періоду взаємного зближен -
ня проукраїнська позиція в Польщі теж стала дуже
непопулярною».
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
Торгівля Німеччини з
Киргизстаном за останні
роки виросла у 15 разів. Це
можна пояснити тим, що з
Киргизстану товари йдуть
далі до росії
Причин, чому так сталося, кілька, утім серед
найвагоміших можна виділити втому і від війни, і
від біженців, а також входження Польщі у великий
електоральний цикл, за словами керівника україн -
ської редакції в Польському Агентстві Преси.
У жовтні 2023 року тут обирали парламент, у
квітні проводили місцеві вибори, торік у червні
були вибори до Європейського парламенту, а цьо -
горіч на травень запланований перший тур прези -
дентських виборів. Майже кожен значущий учас -
ник виборчих перегонів був цілком не проти, аби
якимось чином політизувати українсько-польські
відносини, згадуючи, зокрема, теми дражливого
минулого, «однозначно хибної» історичної полі -
тики Києва або ж «шкідливого» сільськогосподар -
ського експорту з України. Інструменталізація цих
тем у публічній риториці була покликана заробити
собі електоральні бали.
У січні цього року Сполучені Штати заявили, що
запровадять одні з найжорсткіших санкцій проти
російської нафтової промисловості, які призведуть
до зростання світових цін на нафту на 3%.
Велика Британія слідом за США запровадила
санкції проти двох російських нафтових гігантів –
«Газпром нефть» та «Сургутнефтегаз». Ці енерге -
тичні компанії видобувають понад мільйон барелів
нафти на день – на суму приблизно 23 млрд дола -
рів на рік за поточними цінами. Прибуток цих двох
компаній поповнює військову скарбницю РФ.
У розслідуванні «Радіо Свобода» йшлося, що
попри все російські бізнесмени використовують
різноманітні схеми, щоб обійти західні санкції.
Найперше – це обхід санкцій через інші країни,
зокрема використовують механізми як постачання
якихось товарів з Європи.
З Європи замовляють постачання, припустимо,
до Казахстану чи Киргизстану. Це країни, які не
мають спільного з Європою кордону, не мають
виходу до морів, тому потрібно доставляти сушею,
і постачання якогось товару відбувається через
територію росії. Відповідно цей товар, коли захо-
дить до росії, просто розчиняється там і зникає. І
практично неможливо щось довести, бо це єдина
територія митного Євроазійського союзу. Тобто
вантаж їхав до Казахстану чи Киргизстану і, на
жаль, там зник.
Аналітик Стокгольмського центру досліджень
Східної Європи, німецький політолог Андреас
Умланд розповів, що, до прикладу, торгівля Німеч -
чини з Киргизстаном за останні роки виросла у 15
разів. Це можна пояснити тим, що з Киргизстану
товари йдуть далі до росії.
Пропаганда
Професор Інституту глобальних питань Лондон -
ської школи економіки Пітер Померанцев в одно -
му з інтерв’ю зазначав, що з 2014 року російська
пропаганда змінилася. Досі вона намагалася грати
в багато хитрих ігор зі світом та російською ауди-
торією, прикидалася, носила різні маски, говорила
різними мовами. А з 2022 року вона більше не при -
ховує, що це диктатура, і заявляє, що їй байдуже,
хто і що про неї думає.
Для розповсюдження російської пропаганди
кремль використовує державний фонд правового
захисту «Правфонд», який діє в 48 країнах Європи
та світу. Про це повідомляло видання The Guardian
із посиланням на джерела в європейській розвідці.
За даними журналістів, документи свідчать про те,
що фонд фінансує пропагандистські сайти, орієнто-
вані на європейців, а також найняв низку колишніх
офіцерів розвідки як керівників операцій у Європі.
Крім того, місцеві партнери «Правфонду» отрима -
ли мільйонні державні субсидії від кількох євро-
пейських країн, де фонд має місцеві відділення.
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
«Найуспішніше» російські
пропагандисти експлуатують
тему «українців-бандерівців»
та Волинської трагедії.
Декотрі антиукраїнські
інформаційні вкиди
доходять до рівня
максимальної нісенітниці
Бізнес
Минулий рік виявився доволі продуктивним в
обмеженнях російського бізнесу на різних рівнях.
Торік у лютому Латвія на законодавчому рівні
заборонила імпорт російського зерна та вимагала
вжити такі заходи і ввести санкції проти російсько -
го експорту в ЄС на загальноєвропейському рівні,
оскільки таку продукцію можна замінити товарами
з України.
Міністр сільського господарства Латвії Армандс
Краузе зауважив, що спільна сільськогосподарська
політика ЄС потребує уточнення, оскільки з часів
її останнього перегляду у 2021 році багато зміни -
лося, і наразі Європа має війну на порозі. Україна,
наприклад, не може доставляти зерно в Африку,
де є країни, які його гостро потребують. А з берез-
ня Латвія остаточно заборонила ввезення овочів,
фруктів та зернових з росії.
З 12 вересня набули чинності посилені санкції
США в IT-сфері, що забороняють американським
компаніям надавати будь-яким юридичним особам
у російській федерації послуги з ІТ-консалтингу,
проєктування, підтримки та хмарних сервісів,
пов’язаних з управлінням підприємствами, проєк -
туванням та виробництвом.
Низка провідних IT-компаній вже оголосила про
повний вихід з російського ринку, щоб уникнути
вторинних санкцій.
Ще 9 вересня для росіян став недоступним сервіс
Notion, який використовувався для організації ро -
боти та управління проєктами.
Також Google заблокував реєстрацію нових ака-
унтів за російськими номерами та позбавив росій -
ських блогерів можливості отримувати дохід через
AdSense.
Компанія Microsoft розпочала відключення ро -
сійських користувачів від своїх хмарних сервісів.
У грудні Рада Європейського Союзу вперше в
історії запровадила обмежувальні заходи проти 16
фізичних та трьох юридичних осіб, відповідальних
за дестабілізаційні дії росії за кордоном.
У вересні 2022 року за даними соціологів 72%
поляків виступали за бойкот будь-яких підпри -
ємств, які мали бізнес з росіянами чи допомагали
їм обходити санкції, а 80% виступали проти будь-
якої економічної співпраці з країною-агресором.
Респонденти декларували свою готовність у разі
потреби відмовитися від товарів світових виробни -
ків-гігантів, які не поспішали виходити з російсько-
го ринку. Утім, як виявилося, більшість споживачів
насправді не були готові відмовитися від цілої
низки товарів, до яких звикли.
«У політичному плані Польща аж ніяк не проро -
сійська країна, і тут геть не вигідно електорально
сповідувати позицію, яка була б прихильною до
москви, – каже Ігор Усатенко. – Хоча після корот -
кого та зворушливого періоду взаємного зближен -
ня проукраїнська позиція в Польщі теж стала дуже
непопулярною».
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
Торгівля Німеччини з
Киргизстаном за останні
роки виросла у 15 разів. Це
можна пояснити тим, що з
Киргизстану товари йдуть
далі до росії
Причин, чому так сталося, кілька, утім серед
найвагоміших можна виділити втому і від війни, і
від біженців, а також входження Польщі у великий
електоральний цикл, за словами керівника україн -
ської редакції в Польському Агентстві Преси.
У жовтні 2023 року тут обирали парламент, у
квітні проводили місцеві вибори, торік у червні
були вибори до Європейського парламенту, а цьо -
горіч на травень запланований перший тур прези -
дентських виборів. Майже кожен значущий учас -
ник виборчих перегонів був цілком не проти, аби
якимось чином політизувати українсько-польські
відносини, згадуючи, зокрема, теми дражливого
минулого, «однозначно хибної» історичної полі -
тики Києва або ж «шкідливого» сільськогосподар -
ського експорту з України. Інструменталізація цих
тем у публічній риториці була покликана заробити
собі електоральні бали.
У січні цього року Сполучені Штати заявили, що
запровадять одні з найжорсткіших санкцій проти
російської нафтової промисловості, які призведуть
до зростання світових цін на нафту на 3%.
Велика Британія слідом за США запровадила
санкції проти двох російських нафтових гігантів –
«Газпром нефть» та «Сургутнефтегаз». Ці енерге -
тичні компанії видобувають понад мільйон барелів
нафти на день – на суму приблизно 23 млрд дола -
рів на рік за поточними цінами. Прибуток цих двох
компаній поповнює військову скарбницю РФ.
У розслідуванні «Радіо Свобода» йшлося, що
попри все російські бізнесмени використовують
різноманітні схеми, щоб обійти західні санкції.
Найперше – це обхід санкцій через інші країни,
зокрема використовують механізми як постачання
якихось товарів з Європи.
З Європи замовляють постачання, припустимо,
до Казахстану чи Киргизстану. Це країни, які не
мають спільного з Європою кордону, не мають
виходу до морів, тому потрібно доставляти сушею,
і постачання якогось товару відбувається через
територію росії. Відповідно цей товар, коли захо-
дить до росії, просто розчиняється там і зникає. І
практично неможливо щось довести, бо це єдина
територія митного Євроазійського союзу. Тобто
вантаж їхав до Казахстану чи Киргизстану і, на
жаль, там зник.
Аналітик Стокгольмського центру досліджень
Східної Європи, німецький політолог Андреас
Умланд розповів, що, до прикладу, торгівля Німеч -
чини з Киргизстаном за останні роки виросла у 15
разів. Це можна пояснити тим, що з Киргизстану
товари йдуть далі до росії.
Пропаганда
Професор Інституту глобальних питань Лондон -
ської школи економіки Пітер Померанцев в одно -
му з інтерв’ю зазначав, що з 2014 року російська
пропаганда змінилася. Досі вона намагалася грати
в багато хитрих ігор зі світом та російською ауди-
торією, прикидалася, носила різні маски, говорила
різними мовами. А з 2022 року вона більше не при -
ховує, що це диктатура, і заявляє, що їй байдуже,
хто і що про неї думає.
Для розповсюдження російської пропаганди
кремль використовує державний фонд правового
захисту «Правфонд», який діє в 48 країнах Європи
та світу. Про це повідомляло видання The Guardian
із посиланням на джерела в європейській розвідці.
За даними журналістів, документи свідчать про те,
що фонд фінансує пропагандистські сайти, орієнто-
вані на європейців, а також найняв низку колишніх
офіцерів розвідки як керівників операцій у Європі.
Крім того, місцеві партнери «Правфонду» отрима -
ли мільйонні державні субсидії від кількох євро-
пейських країн, де фонд має місцеві відділення.
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
«Найуспішніше» російські
пропагандисти експлуатують
тему «українців-бандерівців»
та Волинської трагедії.
Декотрі антиукраїнські
інформаційні вкиди
доходять до рівня
максимальної нісенітниці
22 | МІСТО МІСТО | 23
У Латвії Національна рада з електронних ЗМІ
прийняла рішення про заборону з 9 червня 2022
року трансляції 80 російських телеканалів, які
залишилися та які ще можна було дивитися на
території Латвії. 30 країн у Європі припинили
мовлення російських пропагандистських каналів
Russia Today та Sputnik.
У квітні 2024 року в офісах Європарламенту в
Брюсселі й Страсбурзі пройшли обшуки в рамках
розслідування у справі про просування російської
пропаганди. Вони відбулися на робочих місцях і в
будинку співробітника Європарламенту. У повідом -
ленні бельгійської прокуратури йшлося, що особа,
в якої робили обшуки, могла відігравати важливу
роль у зв’язках деяких євродепутатів з виданням
Voice of Europe, яке Євросоюз включив у санкцій -
ні списки за поширення кремлівських наративів і
дезінформації про Україну.
Прокуратура Бельгії почала розслідування зви -
нувачень у втручанні РФ у роботу Європарламенту
після того, як чеська розвідка викрила шпигунську
мережу, яка використовувала євродепутатів для
поширення кремлівських наративів.
Щодо Польщі, то, як розповідає Ігор Усатенко,
москва вміло грає на непорозуміннях Києва та
Варшави, запускаючи наративи, які найефектив -
ніше спрацьовують в польській провінції. Саме в
цій місцевості російські фейки лягають на усталені
стереотипи та упередження.
Серед найбільш поширених – розмови про те, що,
мовляв, через значну кількість українських біжен-
ців поляки змушені довго вичікувати в черзі на
візит до лікаря.
До сезонних наративів належить фейк про чер -
гову нову хвилю українських біженців, скажімо,
150 тисяч українців перетнули польський кордон
за одну добу. Та насправді в сезон зимових свят це
абсолютно звична кількість. Польські прикордон-
ники, звісно, спростовують дезінформацію, проте
вона все одно поширюється стрімко в соцмережах.
«Наративи про невдячних українців та високі
витрати з державного бюджету на їхнє утримання
за три роки теж вже стали майже класичними,
– додає керівник української редакції в Польсько -
му Агентстві Преси Ігор Усатенко. – Правда ж є
такою: у 2023 році частка українців у зростанні
польського валового внутрішнього продукту склала
від 0,7 до 1,1 відсотка».
Проте «найуспішніше» російські пропагандисти
експлуатують тему «українців-бандерівців» та Во-
линської трагедії.
Декотрі антиукраїнські інформаційні вкиди дохо -
дять до рівня максимальної нісенітниці. Скажімо,
про те, що найпопулярнішими іменами серед ново -
народжених у Польщі тепер стали Тарас, Степан
та Богдан, а українки нібито народили в Польщі
більше дітей, аніж польки.
Що ж до пропагандистських російських кана -
лів, то їхнє мовлення в Польщі заборонили ще у
2022 році. З іншого боку, проросійську, а радше
антиукраїнську, лінію в інфопросторі відстоюють
популярні медійні особи й інфлюенсери, політики
правого спектру та навіть центру.
Попри це у Польщі чимало коштів та інших засо -
бів Європейського Союзу й міжнародних інституцій
спрямовують на протидію російській дезінформа -
ції, розвінчування міфів та проведення кампанії
з медіаграмотності. Ефективно працює багато
європейських та власне польських фактчекінгових
організацій.
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
РЕКЛАМА
У Латвії Національна рада з електронних ЗМІ
прийняла рішення про заборону з 9 червня 2022
року трансляції 80 російських телеканалів, які
залишилися та які ще можна було дивитися на
території Латвії. 30 країн у Європі припинили
мовлення російських пропагандистських каналів
Russia Today та Sputnik.
У квітні 2024 року в офісах Європарламенту в
Брюсселі й Страсбурзі пройшли обшуки в рамках
розслідування у справі про просування російської
пропаганди. Вони відбулися на робочих місцях і в
будинку співробітника Європарламенту. У повідом -
ленні бельгійської прокуратури йшлося, що особа,
в якої робили обшуки, могла відігравати важливу
роль у зв’язках деяких євродепутатів з виданням
Voice of Europe, яке Євросоюз включив у санкцій -
ні списки за поширення кремлівських наративів і
дезінформації про Україну.
Прокуратура Бельгії почала розслідування зви -
нувачень у втручанні РФ у роботу Європарламенту
після того, як чеська розвідка викрила шпигунську
мережу, яка використовувала євродепутатів для
поширення кремлівських наративів.
Щодо Польщі, то, як розповідає Ігор Усатенко,
москва вміло грає на непорозуміннях Києва та
Варшави, запускаючи наративи, які найефектив -
ніше спрацьовують в польській провінції. Саме в
цій місцевості російські фейки лягають на усталені
стереотипи та упередження.
Серед найбільш поширених – розмови про те, що,
мовляв, через значну кількість українських біжен-
ців поляки змушені довго вичікувати в черзі на
візит до лікаря.
До сезонних наративів належить фейк про чер -
гову нову хвилю українських біженців, скажімо,
150 тисяч українців перетнули польський кордон
за одну добу. Та насправді в сезон зимових свят це
абсолютно звична кількість. Польські прикордон-
ники, звісно, спростовують дезінформацію, проте
вона все одно поширюється стрімко в соцмережах.
«Наративи про невдячних українців та високі
витрати з державного бюджету на їхнє утримання
за три роки теж вже стали майже класичними,
– додає керівник української редакції в Польсько -
му Агентстві Преси Ігор Усатенко. – Правда ж є
такою: у 2023 році частка українців у зростанні
польського валового внутрішнього продукту склала
від 0,7 до 1,1 відсотка».
Проте «найуспішніше» російські пропагандисти
експлуатують тему «українців-бандерівців» та Во-
линської трагедії.
Декотрі антиукраїнські інформаційні вкиди дохо -
дять до рівня максимальної нісенітниці. Скажімо,
про те, що найпопулярнішими іменами серед ново -
народжених у Польщі тепер стали Тарас, Степан
та Богдан, а українки нібито народили в Польщі
більше дітей, аніж польки.
Що ж до пропагандистських російських кана -
лів, то їхнє мовлення в Польщі заборонили ще у
2022 році. З іншого боку, проросійську, а радше
антиукраїнську, лінію в інфопросторі відстоюють
популярні медійні особи й інфлюенсери, політики
правого спектру та навіть центру.
Попри це у Польщі чимало коштів та інших засо -
бів Європейського Союзу й міжнародних інституцій
спрямовують на протидію російській дезінформа -
ції, розвінчування міфів та проведення кампанії
з медіаграмотності. Ефективно працює багато
європейських та власне польських фактчекінгових
організацій.
ПОЛІТИКА | ПРОТИДІЯ
РЕКЛАМА
24 | МІСТО МІСТО | 25
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
«Вовина
тисяча»
розбрату:
На тлі підвищення податків, зумовленого необхідністю підтримати Сили
оборони під час повномасштабної війни, президент Зеленський восени 2024
року ініціював програму соціальної підтримки українців у складний зимовий
період. Заявки на виплати почали приймати 1 грудня.
Богдан Скаврон
брати чи не брати
Ініціатива, яка передбачає отримання усіма
громадянами України незалежно від віку і статусу,
що перебувають на неокупованих росією територі -
ях, одразу отримала назву «тисячі Зеленського»,
або «Вовиної тисячі». І так само одразу навколо
неї виникли запеклі суперечки: очільника держа -
ви звинувачували у політичному популізмі, мар -
нотратстві у воєнний час та навіть у спробі встано-
вити фінансовий контроль над населенням.
Наприкінці грудня прем’єр-міністр України Де -
нис Шмигаль повідомив, що заявки на отримання
1000 гривень за програмою «Зимова єПідтримка»
подали вже 10 мільйонів українців. Тобто при -
близно третина громадян із тих, хто проживає на
контрольованій урядом території України, уже
зробила свій вибір на користь отримання допомоги
від держави.
Але оскільки програма діє до 28 лютого і дея -
кі українці досі вагаються із заявками, «Місто»
пропонує детально розглянути всі за і проти такої
ініціативи, а також підводні камені цієї соціальної
допомоги.
Звідки взялися гроші
Тисяча гривень – невелика сума на теперішній
час. Щоправда, як постійно наголошував україн -
ський президент, для сім’ї з кількох осіб ця тисяча
помножиться кратно, адже виплата передбачена
як для дорослих членів родини, так і для дітей.
З іншого боку, у масштабі держави загальна сума
коштів, передбачених на виплати соціальної до -
помоги, виглядає колосальною. Заступник голови
парламентського комітету з фінансів, податків та
митної політики Ярослав Железняк зазначив, що
загальна вартість програми становитиме 15 мі-
льярдів гривень. При цьому, дорікнув він, частина
цих коштів буде перерозподіленою з більш важли -
вих, на його думку, програм.
У телефонному інтерв’ю The New York Times
депутат Железняк також зазначив, що одночасне
підвищення податків і надання допомоги схоже на
те, як «однією рукою забирають гроші, а іншою –
повертають».
Народна депутатка від «Європейської солідар-
ності», економістка Ніна Южаніна уточнила, що за-
ради виплати «тисячі Зеленського» Кабмін зменшив:
• на 99 млн 830 тисяч гривень програму «Част -
кова компенсація вартості сільськогосподарської
техніки та обладнання вітчизняного виробництва»;
• на 1 млрд 763 млн гривень програму «Забезпе -
чення державної підтримки реалізації інвестицій -
них проєктів зі значними інвестиціями» (так звану
програму інвестняні);
• на 2 млрд гривень програму «Компенсація ви -
трат за гуманітарне розмінування земель сільсько -
господарського призначення».
Загалом задля одноразової державної грошової
допомоги «Зимова єПідтримка» було перерозподі -
лено 3 млрд 863 млн гривень.
Натомість заступниця голови Комітету з питань
бюджету Верховної Ради, нардепка від «Слуги
народу» Леся Забуранна заявила, що на ініційова -
ну президентом Зеленським соціальну програму
передбачено кошти, надані партнерами саме для
соціальних виплат, які не були витрачені 2024 року
і які неможливо витратити на інші цілі, скажімо, на
будівництво фортифікацій.
«Всі до єдиної гривні кошти, які нам дають
міжнародні партнери, мають чітку спрямованість.
Ми не можемо кошти, які нам дали на соціальні
видатки, витратити на будівництво фортифікацій.
Це неможливо, тому що ми отримуємо транші з
дуже чітким цільовим призначенням», – запевняла
вона у розпал дискусії про доцільність соціальних
виплат під час війни.
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
Всі до єдиної гривні кошти,
які нам дають міжнародні
партнери, мають чітку
спрямованість. Ми не можемо
кошти, які нам дали на
соціальні видатки, витратити
на будівництво фортифікацій.
Це неможливо
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
«Вовина
тисяча»
розбрату:
На тлі підвищення податків, зумовленого необхідністю підтримати Сили
оборони під час повномасштабної війни, президент Зеленський восени 2024
року ініціював програму соціальної підтримки українців у складний зимовий
період. Заявки на виплати почали приймати 1 грудня.
Богдан Скаврон
брати чи не брати
Ініціатива, яка передбачає отримання усіма
громадянами України незалежно від віку і статусу,
що перебувають на неокупованих росією територі -
ях, одразу отримала назву «тисячі Зеленського»,
або «Вовиної тисячі». І так само одразу навколо
неї виникли запеклі суперечки: очільника держа -
ви звинувачували у політичному популізмі, мар -
нотратстві у воєнний час та навіть у спробі встано-
вити фінансовий контроль над населенням.
Наприкінці грудня прем’єр-міністр України Де -
нис Шмигаль повідомив, що заявки на отримання
1000 гривень за програмою «Зимова єПідтримка»
подали вже 10 мільйонів українців. Тобто при -
близно третина громадян із тих, хто проживає на
контрольованій урядом території України, уже
зробила свій вибір на користь отримання допомоги
від держави.
Але оскільки програма діє до 28 лютого і дея -
кі українці досі вагаються із заявками, «Місто»
пропонує детально розглянути всі за і проти такої
ініціативи, а також підводні камені цієї соціальної
допомоги.
Звідки взялися гроші
Тисяча гривень – невелика сума на теперішній
час. Щоправда, як постійно наголошував україн -
ський президент, для сім’ї з кількох осіб ця тисяча
помножиться кратно, адже виплата передбачена
як для дорослих членів родини, так і для дітей.
З іншого боку, у масштабі держави загальна сума
коштів, передбачених на виплати соціальної до -
помоги, виглядає колосальною. Заступник голови
парламентського комітету з фінансів, податків та
митної політики Ярослав Железняк зазначив, що
загальна вартість програми становитиме 15 мі-
льярдів гривень. При цьому, дорікнув він, частина
цих коштів буде перерозподіленою з більш важли -
вих, на його думку, програм.
У телефонному інтерв’ю The New York Times
депутат Железняк також зазначив, що одночасне
підвищення податків і надання допомоги схоже на
те, як «однією рукою забирають гроші, а іншою –
повертають».
Народна депутатка від «Європейської солідар-
ності», економістка Ніна Южаніна уточнила, що за-
ради виплати «тисячі Зеленського» Кабмін зменшив:
• на 99 млн 830 тисяч гривень програму «Част -
кова компенсація вартості сільськогосподарської
техніки та обладнання вітчизняного виробництва»;
• на 1 млрд 763 млн гривень програму «Забезпе -
чення державної підтримки реалізації інвестицій -
них проєктів зі значними інвестиціями» (так звану
програму інвестняні);
• на 2 млрд гривень програму «Компенсація ви -
трат за гуманітарне розмінування земель сільсько -
господарського призначення».
Загалом задля одноразової державної грошової
допомоги «Зимова єПідтримка» було перерозподі -
лено 3 млрд 863 млн гривень.
Натомість заступниця голови Комітету з питань
бюджету Верховної Ради, нардепка від «Слуги
народу» Леся Забуранна заявила, що на ініційова -
ну президентом Зеленським соціальну програму
передбачено кошти, надані партнерами саме для
соціальних виплат, які не були витрачені 2024 року
і які неможливо витратити на інші цілі, скажімо, на
будівництво фортифікацій.
«Всі до єдиної гривні кошти, які нам дають
міжнародні партнери, мають чітку спрямованість.
Ми не можемо кошти, які нам дали на соціальні
видатки, витратити на будівництво фортифікацій.
Це неможливо, тому що ми отримуємо транші з
дуже чітким цільовим призначенням», – запевняла
вона у розпал дискусії про доцільність соціальних
виплат під час війни.
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
Всі до єдиної гривні кошти,
які нам дають міжнародні
партнери, мають чітку
спрямованість. Ми не можемо
кошти, які нам дали на
соціальні видатки, витратити
на будівництво фортифікацій.
Це неможливо
26 | МІСТО МІСТО | 27
За що критикують
програму
Програму соціальної допомоги критикують та -
кож через те, що індивідуальні виплати не змо -
жуть суттєво вплинути на економічне зростання.
Коментуючи ініціативу президента, критики писа -
ли, що цієї допомоги одному господарству виста -
чить на лічені дні, а головними бенефіціарами цих
виплат стануть супермаркети продуктів та ДТЕК,
оскільки найбільша стаття непродовольчих витрат
домогосподарств – це комунальні платежі, в яких
велику частку займає плата за електрику.
Дехто вважає недоцільним виплачувати кошти
усім українцям, таким чином зрівнявши тих, хто
дійсно потребує допомоги, з достатньо заможни -
ми людьми. Зокрема, старший економіст Центру
економічної стратегії Юрій Гайдай зазначив, що
програма повинна бути орієнтована на найвразли -
віші верстви населення: переселенців, пенсіонерів
і ветеранів.
На сайті президента України ще наприкінці
жовтня, коли тільки з’явилася інформація про цю
ініціативу, було зареєстровано аж три петиції, в
яких українці просили скасувати рішення про ви -
плату соціальної допомоги.
Ініціаторкою однієї з них була 79-річна пенсіо-
нерка, яка попри мізерну пенсію у 3395 грн вва -
жала недоцільним витрачати кошти таким чином.
Натомість вона пропонувала спрямувати гроші на
виготовлення зброї, яка під час війни потрібна для
перемоги України.
Ще один автор петиції запропонував перенапра -
вити кошти з програми на фінансування реабіліта -
ційних заходів для ветеранів війни. За його слова-
ми, виплата 1000 гривень усім українцям не буде
ефективною.
«Чи вірю я, що петиція спрацює? Ні. Але я думаю,
що ідея роздачі просто так грошей точно рейтинг
[президента Зеленського] не підніме. Бо надто тупо
це виглядає після заяв про відсутність грошей на
армію і підняття податків», – написав з цього приво-
ду народний депутат Ярослав Железняк.
Політичний експерт українського аналітичного
центру Democracy House Анатолій Октисюк заявив,
що Зеленський, мабуть, уже думає про свою долю
на післявоєнних виборах і в такий спосіб хоче по -
вернути прихильність виборців, адже його рейтинг
дещо знизився. Опитування Київського міжнарод -
ного інституту соціології у 2024 році засвідчило,
що рівень довіри до президента становить 59%,
тоді як у 2023 році він був 77%.
Теорії змови
В умовах для отримання грошей за програмою
«Зимова єПідтримка» дехто (зокрема народний
депутат від «ЄС» Володимир Ар’єв) побачив спро -
би встановити контроль за рухом усіх коштів на
банківських картках, а також інші «таємні плани»,
щоправда не світового, а українського уряду.
Зокрема, народна депутатка від «Слуги народу»
Ольга Василевська-Смаглюк висловила думку, що
організація цих виплат може бути спробою перера -
хувати населення України, а також виявити чолові -
ків, які ухиляються від мобілізації.
«Як на мене, оця тисяча, як і інші програми екс -
периментального проєкту «Національний кешбек»,
розрахована на те, щоб порахувати, скільки осіб
взагалі є в Україні та проживають постійно на
території держави, не перебувають на окупованих
територіях і не виїхали за кордон», – заявила нар-
депка в інтерв’ю «Радіо Свобода».
Василевська-Смаглюк додала, що мільйони чоло -
віків, які «теоретично переховуються» від мобілі-
зації, можуть клюнути на «наживку» у вигляді до -
даткової тисячі гривень для родини. «Наприклад,
у родині є два чоловіки, які підлягають мобілізації,
і дві жінки, то на них [передбачено виплат] чотири
тисячі гривень... Хтось зареєструється з чоловіків.
Тому що чотири тисячі краще, ніж дві», – сказала
вона.
Правозахисник Володимир Яворський у комента -
рі «ВВС Україна» припустив, що у цьому випадку
корисними можуть бути дані про соціально враз -
ливі групи людей, які, швидше за все, захочуть
отримати президентську тисячу. Ця інформація, на
його думку, може бути використана у майбутньому
для політичного впливу. У багатьох країнах через
таргетування, тобто виділення цільової аудиторії,
проводяться виборчі кампанії.
З приводу підозр щодо «фінансового конт-
ролю» у Мінекономіки уже дали роз’яснення
про розкриття даних за транзакціями. Зимову
«тисячу Зеленського» нараховують на картку
«Національного кешбеку» – чинної уже кілька
місяців державної програми, яка передбачає, що
покупцеві відшкодовують 10% від вартості товару
українського виробника. В умовах її отримання
існує згода на передачу даних щодо транзакцій,
щоб «Дія» змогла фіксувати придбання акційного
товару і нараховувати кешбек.
«Для того, щоб прогарантувати, куди будуть
витрачатися кошти, щоб це не був кеш, знятий з
банкомата, ми вирішили, що швидше і правильні -
ше буде нараховувати гроші на картку «Національ-
ного кешбеку», де вже технічно налаштовані певні
обмеження і контроль», – пояснила «ВВС Україна»
заступниця міністра економіки Надія Бігун.
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
79-річна пенсіонерка,
попри мізерну пенсію
у 3395 грн вважала
недоцільним витрачати кошти
таким чином. Натомість вона
пропонувала спрямувати
гроші на виготовлення зброї,
яка під час війни потрібна
для перемоги України
Це ж було вже
Виплати у розмірі 1000 гривень під час еконо -
мічних труднощів є традицією в Україні, до якої
вдавалися різні уряди впродовж останніх двох
десятиліть.
Найчастіше у цьому контексті згадують «Юліну
тисячу» – популістську спробу виплатити компен -
сацію за втрачені гроші вкладникам радянського
«Ощадбанку» під час прем’єрства Юлії Тимошенко
17 років тому. На отримання 1000 грн у реєстрі
вкладників заощаджень зареєструвались 12,8
млн громадян, але виділених з бюджету 6 млрд
вистачило лише половині з них. Кошти видавали
готівкою, і тратити їх можна було на будь-що. На
той час (січень-травень 2008 року) це була солідна
сума еквівалентом $200.
Для виплати компенсацій було використано запо-
зичені у 2007 році валютні кошти, а під час світо-
вої фінансової кризи 2008 року долар зріс з 5 до
8 грн. Тобто по факту, щоб виплатити населенню
6 млрд грн, уряд витратив щонайменше 10,5 млрд
грн. Через роздачу грошей в Україні почала стрім -
ко зростати інфляція – близько 16% за квартал.
Перед президентськими виборами 2010 року
новий прем’єр-міністр Віктор Янукович спробував
перевершити «атракціон небаченої щедрості» Ти-
мошенко і пообіцяв повернути понад 6 млн україн -
ців втрачені вклади з урахуванням інфляції за май -
же 20 років. Так «Юліна тисяча» перетворилася на
«Вітіну штуку», вартість якої дещо знецінилася і
становила еквівалент $125.
Янукович вибори виграв, але виконувати обіцян -
ку розпочав тільки у червні 2012 року перед парла-
ментськими виборами. Гроші теж видавали готів -
кою, але за бажанням громадяни могли оформити
платіжну картку або зберегти гроші на своєму
депозиті й отримувати відсотки. Виплатою скори -
сталися 3,4 млн громадян, на замаскований підкуп
виборців уряд Януковича витратив 4,55 млрд грн.
Ці гроші теж швидко з’їла інфляція.
У 2021 році, коли під час епідемії COVID-19 слуги
народу на чолі із президентом Зеленським прово -
дили активну кампанію за вакцинацію населення,
усім повнолітнім громадянам за проходження
повного курсу щеплення запропонували отримати
по 1000 грн. Згодом кошти за щеплення почали
видавати українцям від 14 років.
Виплати «ковідної тисячі» розпочалися у груд -
ні 2021 року. Щоб отримати еквівалент $36 (курс
долара у 2021 році складав 27,20 грн/долар),
потрібно було зареєструватися у програмі «єПід-
тримка» через застосунок «Дія». Кошти надходили
на спеціальну картку, яку треба було відкрити у
своєму банку.
Витратити «ковідну тисячу» можна було лише
на певні товари та послуги, зокрема на книжки,
квитки на транспорт, оплату комунальних послуг,
ліки, послуги у сфері культури, спорту та освіти.
В уряді це пояснювали прагненням не тільки сти -
мулювати людей до вакцинації, але й підтримати
сектори економіки, які найбільше постраждали від
карантинних обмежень.
Програму «єПідтримка» критикували через не -
обхідність реєстрації в «Дії» і виключно безготівко-
вий обіг коштів, що унеможливлювало отримання
грошей літніми людьми без смартфонів і банків -
ських карток. В уряді обіцяли згодом розробити
систему виплат готівкою, але до цього не дійшло.
Нарахування «ковідної тисячі» через «єПідтрим -
ку» припинили у березні 2022 року після початку
повномасштабної агресії росії.
Що потрібно знати
про програму
«Зимова єПідтримка»
Допомога за програмою «Зимова єПідтримка» є
одноразовою. Вона доступна для людей, які живуть
в Україні, незалежно від віку.
Заявки на виплату прийматимуться до 28 лютого
2025 року.
Гроші надійдуть на картку «Національний
кешбек». Отримати її можна через мобільний за -
стосунок «Дія», «Укрпошту» та банки-партнери.
Отримана сума не підлягає оподаткуванню, а
також не впливає на отримання субсидії.
Витратити 1000 гривень можна буде на певні
товари та послуги, зокрема:
• на оплату комунальних послуг;
• на оплату транспорту (квитки «Укрзалізниці»);
• на оплату мобільного зв’язку та ліків;
• на купівлю українських книжок та інших
українських товарів;
• на послуги в сфері культури.
Також цю підтримку можна буде використати
для донатів ЗСУ за допомогою офіційно зареєстро -
ваних українських благодійних фондів. Вони мають
приймати оплату відповідно до правил платіжних
систем і мати категорію суб’єкта господарювання
MCС – код 8398.
Проте перенаправити кошти на персональний
збір, так звану банку, буде неможливо.
Витратити гроші потрібно до 31 грудня 2025
року.
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
Виплати у розмірі
1000 гривень під час
економічних труднощів є
традицією в Україні, до
якої вдавалися різні уряди
впродовж останніх двох
десятиліть
За що критикують
програму
Програму соціальної допомоги критикують та -
кож через те, що індивідуальні виплати не змо -
жуть суттєво вплинути на економічне зростання.
Коментуючи ініціативу президента, критики писа -
ли, що цієї допомоги одному господарству виста -
чить на лічені дні, а головними бенефіціарами цих
виплат стануть супермаркети продуктів та ДТЕК,
оскільки найбільша стаття непродовольчих витрат
домогосподарств – це комунальні платежі, в яких
велику частку займає плата за електрику.
Дехто вважає недоцільним виплачувати кошти
усім українцям, таким чином зрівнявши тих, хто
дійсно потребує допомоги, з достатньо заможни -
ми людьми. Зокрема, старший економіст Центру
економічної стратегії Юрій Гайдай зазначив, що
програма повинна бути орієнтована на найвразли -
віші верстви населення: переселенців, пенсіонерів
і ветеранів.
На сайті президента України ще наприкінці
жовтня, коли тільки з’явилася інформація про цю
ініціативу, було зареєстровано аж три петиції, в
яких українці просили скасувати рішення про ви -
плату соціальної допомоги.
Ініціаторкою однієї з них була 79-річна пенсіо-
нерка, яка попри мізерну пенсію у 3395 грн вва -
жала недоцільним витрачати кошти таким чином.
Натомість вона пропонувала спрямувати гроші на
виготовлення зброї, яка під час війни потрібна для
перемоги України.
Ще один автор петиції запропонував перенапра -
вити кошти з програми на фінансування реабіліта -
ційних заходів для ветеранів війни. За його слова-
ми, виплата 1000 гривень усім українцям не буде
ефективною.
«Чи вірю я, що петиція спрацює? Ні. Але я думаю,
що ідея роздачі просто так грошей точно рейтинг
[президента Зеленського] не підніме. Бо надто тупо
це виглядає після заяв про відсутність грошей на
армію і підняття податків», – написав з цього приво-
ду народний депутат Ярослав Железняк.
Політичний експерт українського аналітичного
центру Democracy House Анатолій Октисюк заявив,
що Зеленський, мабуть, уже думає про свою долю
на післявоєнних виборах і в такий спосіб хоче по -
вернути прихильність виборців, адже його рейтинг
дещо знизився. Опитування Київського міжнарод -
ного інституту соціології у 2024 році засвідчило,
що рівень довіри до президента становить 59%,
тоді як у 2023 році він був 77%.
Теорії змови
В умовах для отримання грошей за програмою
«Зимова єПідтримка» дехто (зокрема народний
депутат від «ЄС» Володимир Ар’єв) побачив спро -
би встановити контроль за рухом усіх коштів на
банківських картках, а також інші «таємні плани»,
щоправда не світового, а українського уряду.
Зокрема, народна депутатка від «Слуги народу»
Ольга Василевська-Смаглюк висловила думку, що
організація цих виплат може бути спробою перера -
хувати населення України, а також виявити чолові -
ків, які ухиляються від мобілізації.
«Як на мене, оця тисяча, як і інші програми екс -
периментального проєкту «Національний кешбек»,
розрахована на те, щоб порахувати, скільки осіб
взагалі є в Україні та проживають постійно на
території держави, не перебувають на окупованих
територіях і не виїхали за кордон», – заявила нар-
депка в інтерв’ю «Радіо Свобода».
Василевська-Смаглюк додала, що мільйони чоло -
віків, які «теоретично переховуються» від мобілі-
зації, можуть клюнути на «наживку» у вигляді до -
даткової тисячі гривень для родини. «Наприклад,
у родині є два чоловіки, які підлягають мобілізації,
і дві жінки, то на них [передбачено виплат] чотири
тисячі гривень... Хтось зареєструється з чоловіків.
Тому що чотири тисячі краще, ніж дві», – сказала
вона.
Правозахисник Володимир Яворський у комента -
рі «ВВС Україна» припустив, що у цьому випадку
корисними можуть бути дані про соціально враз -
ливі групи людей, які, швидше за все, захочуть
отримати президентську тисячу. Ця інформація, на
його думку, може бути використана у майбутньому
для політичного впливу. У багатьох країнах через
таргетування, тобто виділення цільової аудиторії,
проводяться виборчі кампанії.
З приводу підозр щодо «фінансового конт-
ролю» у Мінекономіки уже дали роз’яснення
про розкриття даних за транзакціями. Зимову
«тисячу Зеленського» нараховують на картку
«Національного кешбеку» – чинної уже кілька
місяців державної програми, яка передбачає, що
покупцеві відшкодовують 10% від вартості товару
українського виробника. В умовах її отримання
існує згода на передачу даних щодо транзакцій,
щоб «Дія» змогла фіксувати придбання акційного
товару і нараховувати кешбек.
«Для того, щоб прогарантувати, куди будуть
витрачатися кошти, щоб це не був кеш, знятий з
банкомата, ми вирішили, що швидше і правильні -
ше буде нараховувати гроші на картку «Національ-
ного кешбеку», де вже технічно налаштовані певні
обмеження і контроль», – пояснила «ВВС Україна»
заступниця міністра економіки Надія Бігун.
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
79-річна пенсіонерка,
попри мізерну пенсію
у 3395 грн вважала
недоцільним витрачати кошти
таким чином. Натомість вона
пропонувала спрямувати
гроші на виготовлення зброї,
яка під час війни потрібна
для перемоги України
Це ж було вже
Виплати у розмірі 1000 гривень під час еконо -
мічних труднощів є традицією в Україні, до якої
вдавалися різні уряди впродовж останніх двох
десятиліть.
Найчастіше у цьому контексті згадують «Юліну
тисячу» – популістську спробу виплатити компен -
сацію за втрачені гроші вкладникам радянського
«Ощадбанку» під час прем’єрства Юлії Тимошенко
17 років тому. На отримання 1000 грн у реєстрі
вкладників заощаджень зареєструвались 12,8
млн громадян, але виділених з бюджету 6 млрд
вистачило лише половині з них. Кошти видавали
готівкою, і тратити їх можна було на будь-що. На
той час (січень-травень 2008 року) це була солідна
сума еквівалентом $200.
Для виплати компенсацій було використано запо-
зичені у 2007 році валютні кошти, а під час світо-
вої фінансової кризи 2008 року долар зріс з 5 до
8 грн. Тобто по факту, щоб виплатити населенню
6 млрд грн, уряд витратив щонайменше 10,5 млрд
грн. Через роздачу грошей в Україні почала стрім -
ко зростати інфляція – близько 16% за квартал.
Перед президентськими виборами 2010 року
новий прем’єр-міністр Віктор Янукович спробував
перевершити «атракціон небаченої щедрості» Ти-
мошенко і пообіцяв повернути понад 6 млн україн -
ців втрачені вклади з урахуванням інфляції за май -
же 20 років. Так «Юліна тисяча» перетворилася на
«Вітіну штуку», вартість якої дещо знецінилася і
становила еквівалент $125.
Янукович вибори виграв, але виконувати обіцян -
ку розпочав тільки у червні 2012 року перед парла-
ментськими виборами. Гроші теж видавали готів -
кою, але за бажанням громадяни могли оформити
платіжну картку або зберегти гроші на своєму
депозиті й отримувати відсотки. Виплатою скори -
сталися 3,4 млн громадян, на замаскований підкуп
виборців уряд Януковича витратив 4,55 млрд грн.
Ці гроші теж швидко з’їла інфляція.
У 2021 році, коли під час епідемії COVID-19 слуги
народу на чолі із президентом Зеленським прово -
дили активну кампанію за вакцинацію населення,
усім повнолітнім громадянам за проходження
повного курсу щеплення запропонували отримати
по 1000 грн. Згодом кошти за щеплення почали
видавати українцям від 14 років.
Виплати «ковідної тисячі» розпочалися у груд -
ні 2021 року. Щоб отримати еквівалент $36 (курс
долара у 2021 році складав 27,20 грн/долар),
потрібно було зареєструватися у програмі «єПід-
тримка» через застосунок «Дія». Кошти надходили
на спеціальну картку, яку треба було відкрити у
своєму банку.
Витратити «ковідну тисячу» можна було лише
на певні товари та послуги, зокрема на книжки,
квитки на транспорт, оплату комунальних послуг,
ліки, послуги у сфері культури, спорту та освіти.
В уряді це пояснювали прагненням не тільки сти -
мулювати людей до вакцинації, але й підтримати
сектори економіки, які найбільше постраждали від
карантинних обмежень.
Програму «єПідтримка» критикували через не -
обхідність реєстрації в «Дії» і виключно безготівко-
вий обіг коштів, що унеможливлювало отримання
грошей літніми людьми без смартфонів і банків -
ських карток. В уряді обіцяли згодом розробити
систему виплат готівкою, але до цього не дійшло.
Нарахування «ковідної тисячі» через «єПідтрим -
ку» припинили у березні 2022 року після початку
повномасштабної агресії росії.
Що потрібно знати
про програму
«Зимова єПідтримка»
Допомога за програмою «Зимова єПідтримка» є
одноразовою. Вона доступна для людей, які живуть
в Україні, незалежно від віку.
Заявки на виплату прийматимуться до 28 лютого
2025 року.
Гроші надійдуть на картку «Національний
кешбек». Отримати її можна через мобільний за -
стосунок «Дія», «Укрпошту» та банки-партнери.
Отримана сума не підлягає оподаткуванню, а
також не впливає на отримання субсидії.
Витратити 1000 гривень можна буде на певні
товари та послуги, зокрема:
• на оплату комунальних послуг;
• на оплату транспорту (квитки «Укрзалізниці»);
• на оплату мобільного зв’язку та ліків;
• на купівлю українських книжок та інших
українських товарів;
• на послуги в сфері культури.
Також цю підтримку можна буде використати
для донатів ЗСУ за допомогою офіційно зареєстро -
ваних українських благодійних фондів. Вони мають
приймати оплату відповідно до правил платіжних
систем і мати категорію суб’єкта господарювання
MCС – код 8398.
Проте перенаправити кошти на персональний
збір, так звану банку, буде неможливо.
Витратити гроші потрібно до 31 грудня 2025
року.
ПОЛІТИКА | НАШІ ГРОШІ
Виплати у розмірі
1000 гривень під час
економічних труднощів є
традицією в Україні, до
якої вдавалися різні уряди
впродовж останніх двох
десятиліть
28 | МІСТО МІСТО | 29
Міст
на Пасічну:
У 2016 році міський голова Руслан Марцінків урочисто заклав перший камінь
для будівництва нового моста на Пасічну. Він не просто заявив про його
будівництво, а пообіцяв це зробити до кінця своєї каденції. Але не сталося
так, як гадалося. Грошей не вистачало, через пандемію коронавірусу та
повномасштабну війну будівництво призупинялося, і з року в рік дати
відкриття моста змінювалися, а вартість – зростала. Тепер мер обіцяє, що
новий міст уже точно добудують і відкриють у цьому році.
Наталія Деркевич
фініш вже близько?
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
Від ідеї до старту
6 травня 2016 року в Іва-
но-Франківську заклали перший
камінь для будівництва моста
через Бистрицю Солотвинську,
що виходитиме на вулицю Хіміків
з Надрічної. Тоді прогнозували,
що міст вартуватиме бюджету до
200 мільйонів гривень.
Тодішній начальник управлін -
ня капітального будівництва Во-
лодимир Ковальчук презентував
три проєкти споруди. Розглядали
варіанти сталево-залізобетонно-
го моста вартістю 268 млн грн,
залізобетонного – 257 млн грн
та монолітного залізобетонно-
го – 305 млн грн. Оптимальним
варіантом в УКБ назвали перший
через довговічність.
На початку 2017 року Руслан
Марцінків повідомив, що проєк -
тно-кошторисна документація
вартістю 1,5 млн грн вже роз-
роблена. Згідно з нею, довжина
всієї переправи повинна стано-
вити 2 км, а нового моста – 324
м. За результатами голосування
серед мешканців Івано-Франків -
ська новий міст отримав назву
«Галицький».
Згодом відбувся аукціон на
будівництво нового моста через
Бистрицю Солотвинську. Участь
взяли дві фірми: «ПБС», пов’я-
зана з нардепом Олександром
Шевченком, та ТзОВ «Мостобуді -
вельний загін № 112», пов’язане
з ексрегіоналом Володимиром
Продивусом, власником ПАТ
«Мостобуд».
Учасники довго торгувались
за можливість будувати міст, і в
результаті ціну знизили майже
вдвічі – з 206 до 120 мільйонів.
Перемогла фірма «Мостобуді-
вельний загін № 112».
Вже наприкінці 2017 року фір -
ма-переможниця почала звозити
техніку для спорудження нового
моста. Саме тоді Руслан Марцін -
ків заявив, що він має бути повні-
стю збудований у 2019 році.
Критика містян
Як тільки з’явилась проєктна
документація на новий міст,
франківці одразу ж почали його
критикувати. Мовляв, будувати
новий міст усього-на-всього на
дві смуги руху зовсім не доціль-
но, адже це не врятує Пасічну
від заторів. Тому одразу ж після
відкриття він буде заповнений
трафіком.
Начальник відділу дорожньої
інфраструктури департаменту
житлової, комунальної політики
та благоустрою Івано-Франків-
ської міської ради Мирослав
Федорків у 2017 році заявляв,
що нова переправа безумовно
потрібна, але не така.
«Найбільша ж проблема нового
моста така: ми у 2017 році будує-
мо двосмуговий міст, практично
без тротуарів, я навіть не згадую
про велоінфраструктуру. Для
прикладу, на початку 70-х років
минулого століття збудували
існуючий пасічнянський міст –
чотирисмуговий, з широкими
зручними тротуарами. Ми не
залишаємо людям альтернати-
ви – тільки автомобіль, тільки
пробки. На новому мості не буде
ані виділених смуг для громад-
ського транспорту, ані велодорі-
жок, ані пристойних тротуарів.
Міст потрібен, але не такий, бо
спроєктований наразі має аб-
солютно провальну концепцію.
Він не розвантажить місто, а
завантажить», – пояснював тоді
Федорків.
Громадська рада з контролю за
використанням коштів на екс -
плуатацію, капітальний і поточ-
ний ремонти доріг навіть писала
листи та звернення до міського
голови Руслана Марцінківа, голо-
ви Івано-Франківської ОДА Олега
Гончарука та до прем’єр-міністра
України Володимира Гройсмана
щодо будівництва цього моста та
його недоліків.
Зокрема, у листі до міської
ради йшлося, що до конструк -
ції мосту зауважень немає, але
активістів дивує ширина його
проїжджої частини. Тому чле -
ни ради пропонують збільшити
смуги до 14 м. Оскільки таке
збільшення потребує додаткових
витрат, то до фінансування будів-
ництва пропонують долучитись і
області, і державі. Мовляв, такий
вузький міст можна будувати в
районному центрі, а не в Іва-
но-Франківську, де величезний
потік автомобілів.
Розглядали
варіанти сталево-
залізобетонного
моста вартістю
268 млн грн,
залізобетонного
– 257 млн грн
та монолітного
залізобетонного –
305 млн грн
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
Міст
на Пасічну:
У 2016 році міський голова Руслан Марцінків урочисто заклав перший камінь
для будівництва нового моста на Пасічну. Він не просто заявив про його
будівництво, а пообіцяв це зробити до кінця своєї каденції. Але не сталося
так, як гадалося. Грошей не вистачало, через пандемію коронавірусу та
повномасштабну війну будівництво призупинялося, і з року в рік дати
відкриття моста змінювалися, а вартість – зростала. Тепер мер обіцяє, що
новий міст уже точно добудують і відкриють у цьому році.
Наталія Деркевич
фініш вже близько?
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
Від ідеї до старту
6 травня 2016 року в Іва-
но-Франківську заклали перший
камінь для будівництва моста
через Бистрицю Солотвинську,
що виходитиме на вулицю Хіміків
з Надрічної. Тоді прогнозували,
що міст вартуватиме бюджету до
200 мільйонів гривень.
Тодішній начальник управлін -
ня капітального будівництва Во-
лодимир Ковальчук презентував
три проєкти споруди. Розглядали
варіанти сталево-залізобетонно-
го моста вартістю 268 млн грн,
залізобетонного – 257 млн грн
та монолітного залізобетонно-
го – 305 млн грн. Оптимальним
варіантом в УКБ назвали перший
через довговічність.
На початку 2017 року Руслан
Марцінків повідомив, що проєк -
тно-кошторисна документація
вартістю 1,5 млн грн вже роз-
роблена. Згідно з нею, довжина
всієї переправи повинна стано-
вити 2 км, а нового моста – 324
м. За результатами голосування
серед мешканців Івано-Франків -
ська новий міст отримав назву
«Галицький».
Згодом відбувся аукціон на
будівництво нового моста через
Бистрицю Солотвинську. Участь
взяли дві фірми: «ПБС», пов’я-
зана з нардепом Олександром
Шевченком, та ТзОВ «Мостобуді -
вельний загін № 112», пов’язане
з ексрегіоналом Володимиром
Продивусом, власником ПАТ
«Мостобуд».
Учасники довго торгувались
за можливість будувати міст, і в
результаті ціну знизили майже
вдвічі – з 206 до 120 мільйонів.
Перемогла фірма «Мостобуді-
вельний загін № 112».
Вже наприкінці 2017 року фір -
ма-переможниця почала звозити
техніку для спорудження нового
моста. Саме тоді Руслан Марцін -
ків заявив, що він має бути повні-
стю збудований у 2019 році.
Критика містян
Як тільки з’явилась проєктна
документація на новий міст,
франківці одразу ж почали його
критикувати. Мовляв, будувати
новий міст усього-на-всього на
дві смуги руху зовсім не доціль-
но, адже це не врятує Пасічну
від заторів. Тому одразу ж після
відкриття він буде заповнений
трафіком.
Начальник відділу дорожньої
інфраструктури департаменту
житлової, комунальної політики
та благоустрою Івано-Франків-
ської міської ради Мирослав
Федорків у 2017 році заявляв,
що нова переправа безумовно
потрібна, але не така.
«Найбільша ж проблема нового
моста така: ми у 2017 році будує-
мо двосмуговий міст, практично
без тротуарів, я навіть не згадую
про велоінфраструктуру. Для
прикладу, на початку 70-х років
минулого століття збудували
існуючий пасічнянський міст –
чотирисмуговий, з широкими
зручними тротуарами. Ми не
залишаємо людям альтернати-
ви – тільки автомобіль, тільки
пробки. На новому мості не буде
ані виділених смуг для громад-
ського транспорту, ані велодорі-
жок, ані пристойних тротуарів.
Міст потрібен, але не такий, бо
спроєктований наразі має аб-
солютно провальну концепцію.
Він не розвантажить місто, а
завантажить», – пояснював тоді
Федорків.
Громадська рада з контролю за
використанням коштів на екс -
плуатацію, капітальний і поточ-
ний ремонти доріг навіть писала
листи та звернення до міського
голови Руслана Марцінківа, голо-
ви Івано-Франківської ОДА Олега
Гончарука та до прем’єр-міністра
України Володимира Гройсмана
щодо будівництва цього моста та
його недоліків.
Зокрема, у листі до міської
ради йшлося, що до конструк -
ції мосту зауважень немає, але
активістів дивує ширина його
проїжджої частини. Тому чле -
ни ради пропонують збільшити
смуги до 14 м. Оскільки таке
збільшення потребує додаткових
витрат, то до фінансування будів-
ництва пропонують долучитись і
області, і державі. Мовляв, такий
вузький міст можна будувати в
районному центрі, а не в Іва-
но-Франківську, де величезний
потік автомобілів.
Розглядали
варіанти сталево-
залізобетонного
моста вартістю
268 млн грн,
залізобетонного
– 257 млн грн
та монолітного
залізобетонного –
305 млн грн
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
30 | МІСТО МІСТО | 31
Урбаніст Андрій Коман тоді за-
являв, що найбільше зауважень
є саме до проєкту розв’язки, в
основному вони стосуються без -
пеки дорожнього руху. Мовляв,
у цій розв’язці закладені місця
концентрації ДТП. Франківські
урбаністи пропонували альтер-
нативний варіант, однак міська
влада не взяла його до уваги.
Восени 2019 року до Іва-
но-Франківська завітали польські
інженери. Вони зійшлися на
тому, що вартість проєкту ново-
го моста на Пасічну завищена,
а розв’язка – небезпечна для
водіїв.
«Враховуючи масштаби інвес -
тицій і помилки в проєктуванні
розв’язок, аудит безпеки руху не
затвердив би такий проєкт. Пер -
ше правило, коли розробляється
ідея нового проєкту, – наскільки
вона буде зрозуміла водіям. Цей
проєкт навіть на кресленні важ-
ко зрозуміти, це буде призводити
до гальмування, небезпечних
маневрів, неминучих аварій»,
зазначав польський інженер Да -
міан Краснянські.
Здорожчання
моста
Компанія, яка виграла тендер,
мала побудувати міст за 120
мільйонів, однак невдовзі ця вар-
тість почала зростати. Міський
голова Руслан Марцінків пояс -
нював, що будівництво склада -
ється з трьох етапів: зведення
конструкції моста, розв’язки
на вулиці Надрічній та під’їзної
дороги на вулиці Хіміків. Мов-
ляв, у 120 мільйонів оцінили
тільки перший етап. У 2019 році
ціна моста зросла на 58 міль-
йонів гривень, і вже тоді стало
зрозуміло, що цього року його
не відкриють, бо до завершення
будівництва ще дуже далеко.
Марцінків зауважував, що най -
більше на зростання ціни впли-
ває вартість металу, а це – основ-
на маса конструкції. Крім того,
зросли мінімальна зарплатня та
вартість енергоносіїв, палива та
будівельних матеріалів.
«Побудувати такий міст за
120 мільйонів гривень, за цінами
2017 року, неможливо. Тому по -
дорожчання цілком допустиме»,
говорив міський голова.
2 серпня 2019 року до Іва-
но-Франківська приїхав прези-
дент України Володимир Зе -
ленський. Під час обговорення
проблемних питань міський
голова Івано-Франківська Руслан
Марцінків попросив у Зеленсько -
го 150 мільйонів, аби добудувати
міст на Пасічну.
Тоді мер повідомив, що зага-
лом будівництво моста разом із
дорожньою розв’язкою та під’їз-
ною дорогою буде коштувати 426
мільйонів гривень. Від держави
він просить фінансування у роз-
мірі 150 мільйонів. Згодом робо-
ти на мості припинилися. Мер
пояснював, що міське управління
капітального будівництва очікує
на закінчення тендерних проце-
дур щодо транспортної розв’язки.
Восени 2020 року Верховна
Рада виділила 60 мільйонів на
будівництво моста. За словами
Марцінківа, на остаточне завер-
шення проєкту цих грошей не -
достатньо, але треба їх освоїти, і
в будь-якому разі така допомога
суттєво наблизить дату закінчен-
ня будівництва.
Війна
і «Велике
будівництво»
Саме у 2021 році міст потрапив
під державну програму «Велике
будівництво». Тоді його обіцяли
відкрити вже у 2022 році, однак
повномасштабна війна внесла
свої корективи. Час від часу
роботи на мості знову призупи-
нялися, а 23 травня 2023 року
договір з фірмою взагалі розі-
рвали «у зв’язку з дією обставин
непереборної сили (форс-мажор -
них обставин)».
Утім, на початку 2024 року
управління капітального будів-
ництва Івано-Франківської місь-
кої ради знову підписало договір
з ТОВ «Мостобудівельний загін
№ 112» на будівництво моста. У
ньому йшлося про те, що фірма
має добудувати міст за 267 млн
грн. Планується, що це станеть-
ся до 1 листопада 2025 року.
Також у 2024 році відбувся тен-
дер на будівництво під’їзної доро-
ги з вулиці Хіміків, який виграла
фірма «ПБС». Ці роботи вона має
виконати за 54,9 млн грн. Крім
того, триває будівництво розв’яз-
ки до моста – роботи виконує
ТОВ «БК “Адамант“». Вартість
договору – 219 млн грн.
Влітку 2024 року мер заявляв,
що новий міст готовий вже на
80 %. Він зауважив, що будівниц-
тво затягується через об’єктивні
проблеми.
Важко планувати
щось в умовах війни,
але, ймовірно,
до кінця 2025
року завершать
міст. Проте це
буде залежати від
багатьох факторів,
зокрема від того,
як казначейство
пропускатиме гроші,
бо інколи це займає
і пів року
–
–
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
«Є проблема з закупівлею металу на самий міст.
Для того, щоб його закупити, потрібно приблиз -
но 130 мільйонів. Це найголовніша проблема. Ми
дуже обмежені в ресурсах», – пояснював мер.
За його словами, важко планувати щось в умовах
війни, але сподіваються до кінця 2025 року завер -
шити міст. Проте це буде залежати від багатьох
факторів, зокрема від того, як казначейство пропу -
скатиме гроші, бо інколи це займає і пів року.
«Хотілося би швидше, але не все залежить тільки
від міста. Ми мали відкрити його у 2022 році, але
війна перекреслила всі плани», – зазначив міський
голова.
Також мер наголосив, що на добудову моста з
міського бюджету на 2025 рік виділили 400 міль -
йонів. Таким чином кінцева вартість будівництва
нового моста разом з під’їзною дорогою та розв’яз -
кою перевалила уже за 800 мільйонів.
«Акумулюємо ці кошти, щоб у 2025 році по новому
мосту поїхали авто», – зазначив Руслан Марцінків.
Що зараз?
Наразі весь метал, необхідний для завершення
будівництва моста, вже закупили. Тому до кінця
2025 року таки планують відкрити міст для проїзду
транспорту.
«Я відповідально говорю, ми заплатили повністю
за метал на міст. Тому 2025-й має бути роком, коли
ми відкриємо його для проїзду. Те, що ми могли
зробити, ми зробили. Можливо, на інше не будемо
витрачати, але це буде рік завершення моста», –
наголосив Марцінків.
За словами начальника управління капітального
будівництва Романа Галіпчака, повномасштабне
вторгнення росіян спричинило багато економічних
трансформацій і суттєве здорожчання матеріаль-
но-технічних ресурсів. До того ж, не всі будівельні
матеріали виготовляються в Україні, а також є про-
блеми з працівниками. Однак роботи з будівництва
моста через річку Бистриця Солотвинська тривають.
«Продовжується процес завезення прогонової ча -
стини конструкції моста, розв’язка з боку Надріч-
ної та під’їзна дорога з вулиці Хіміків – у процесі
роботи. Тепер будуть насувати останній проліт на
міст, потім монтують металеві балки з боку Надріч-
ної, роблять гідроізоляцію, асфальт, під’їзні шля-
хи, заїзд/з’їзд, освітлення… Плануємо цього року
завершити і в будівництві, і у фінансуванні. Але все
залежить від ситуації в країні», – каже чиновник.
Також Галіпчак зауважує, що зараз лунає чи -
мало інсинуацій та спекуляцій з приводу варто -
сті моста. Він пояснює, що кошторисна вартість
будівництва – 868,4 млн грн, однак профінансували
тільки 467,9 млн грн. З цієї суми 100 млн грн були
надані з державного бюджету, коли міст був у про -
грамі «Велике будівництво». Втім зараз громада
знову будує його своїм коштом.
«Івано-Франківська міська рада 19 грудня схва-
лила бюджет на 2025 рік, у ньому на будівництво
нового моста та під’їздів до нього передбачили 400
мільйонів гривень. Заплановане фінансування ске -
рують не лише на добудову переправи, а й на усю
прилеглу до нього інфраструктуру», – наголошує
Роман Галіпчак.
Старий міст потребує
ремонту
Наразі великий мікрорайон Пасічну та центр Іва -
но-Франківська сполучає чотирисмуговий міст по
вул. Галицькій. Його спорудили ще у 1971 році. У
2016-му цей міст визнали «обмежено придатним»,
а в 2021 році взагалі минув термін експлуатації. Як
пояснював міський голова Руслан Марцінків, це оз -
начає, що його потрібно капітально ремонтувати.
До того ж, міст зазнавав шкоди від повеней.
Однак ці роботи вирішили відкласти до закінчен -
ня будівництва нового моста. Все тому, що вартість
такого капітального ремонту, за попередніми
оцінками, ще у 2022 році становила 140 мільйо -
нів. До того ж, аби провести капітальний ремонт,
треба перекрити міст приблизно на два місяці,
а це транспортний колапс і зупинка сполучення
між мікрорайоном Пасічна та центром Івано-Фран -
ківська. Влаштування об’їзду планували зробити
через Загвіздя.
«Поки що ми його не будемо чіпати. Порахували
вартість капітального ремонту і вирішили це від -
термінувати. Тому поки що хочемо сконцентрувати
увагу і кошти на новому мості, а вже потім по-
вернемося до старого», – наголошував свого часу
Руслан Марцінків.
Мер додав, що наразі на існуючому мості через
Бистрицю Солотвинську будуть проводити ямкові
ремонти. «Це треба буде робити, щоб якось давати
проїзд і не зупинити рух у бік Пасічної взагалі», –
зазначив Марцінків.
Тож чи будемо цього року їхати по новому мосту,
чи його відкриття знову перенесуть, наразі невідо -
мо. Міський голова вкотре запевняє, що цього року
роботи завершать і гроші в міському бюджеті на це
знайдуться. Але чи не виникнуть знову якісь обста -
вини, які відтягнуть закінчення будівництва?
Івано-Франківська міська рада 19 грудня схвалила
бюджет на 2025 рік, у ньому на будівництво нового моста
та під’їздів до нього передбачили 400 мільйонів гривень
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
Урбаніст Андрій Коман тоді за-
являв, що найбільше зауважень
є саме до проєкту розв’язки, в
основному вони стосуються без -
пеки дорожнього руху. Мовляв,
у цій розв’язці закладені місця
концентрації ДТП. Франківські
урбаністи пропонували альтер-
нативний варіант, однак міська
влада не взяла його до уваги.
Восени 2019 року до Іва-
но-Франківська завітали польські
інженери. Вони зійшлися на
тому, що вартість проєкту ново-
го моста на Пасічну завищена,
а розв’язка – небезпечна для
водіїв.
«Враховуючи масштаби інвес -
тицій і помилки в проєктуванні
розв’язок, аудит безпеки руху не
затвердив би такий проєкт. Пер -
ше правило, коли розробляється
ідея нового проєкту, – наскільки
вона буде зрозуміла водіям. Цей
проєкт навіть на кресленні важ-
ко зрозуміти, це буде призводити
до гальмування, небезпечних
маневрів, неминучих аварій»,
зазначав польський інженер Да -
міан Краснянські.
Здорожчання
моста
Компанія, яка виграла тендер,
мала побудувати міст за 120
мільйонів, однак невдовзі ця вар-
тість почала зростати. Міський
голова Руслан Марцінків пояс -
нював, що будівництво склада -
ється з трьох етапів: зведення
конструкції моста, розв’язки
на вулиці Надрічній та під’їзної
дороги на вулиці Хіміків. Мов-
ляв, у 120 мільйонів оцінили
тільки перший етап. У 2019 році
ціна моста зросла на 58 міль-
йонів гривень, і вже тоді стало
зрозуміло, що цього року його
не відкриють, бо до завершення
будівництва ще дуже далеко.
Марцінків зауважував, що най -
більше на зростання ціни впли-
ває вартість металу, а це – основ-
на маса конструкції. Крім того,
зросли мінімальна зарплатня та
вартість енергоносіїв, палива та
будівельних матеріалів.
«Побудувати такий міст за
120 мільйонів гривень, за цінами
2017 року, неможливо. Тому по -
дорожчання цілком допустиме»,
говорив міський голова.
2 серпня 2019 року до Іва-
но-Франківська приїхав прези-
дент України Володимир Зе -
ленський. Під час обговорення
проблемних питань міський
голова Івано-Франківська Руслан
Марцінків попросив у Зеленсько -
го 150 мільйонів, аби добудувати
міст на Пасічну.
Тоді мер повідомив, що зага-
лом будівництво моста разом із
дорожньою розв’язкою та під’їз-
ною дорогою буде коштувати 426
мільйонів гривень. Від держави
він просить фінансування у роз-
мірі 150 мільйонів. Згодом робо-
ти на мості припинилися. Мер
пояснював, що міське управління
капітального будівництва очікує
на закінчення тендерних проце-
дур щодо транспортної розв’язки.
Восени 2020 року Верховна
Рада виділила 60 мільйонів на
будівництво моста. За словами
Марцінківа, на остаточне завер-
шення проєкту цих грошей не -
достатньо, але треба їх освоїти, і
в будь-якому разі така допомога
суттєво наблизить дату закінчен-
ня будівництва.
Війна
і «Велике
будівництво»
Саме у 2021 році міст потрапив
під державну програму «Велике
будівництво». Тоді його обіцяли
відкрити вже у 2022 році, однак
повномасштабна війна внесла
свої корективи. Час від часу
роботи на мості знову призупи-
нялися, а 23 травня 2023 року
договір з фірмою взагалі розі-
рвали «у зв’язку з дією обставин
непереборної сили (форс-мажор -
них обставин)».
Утім, на початку 2024 року
управління капітального будів-
ництва Івано-Франківської місь-
кої ради знову підписало договір
з ТОВ «Мостобудівельний загін
№ 112» на будівництво моста. У
ньому йшлося про те, що фірма
має добудувати міст за 267 млн
грн. Планується, що це станеть-
ся до 1 листопада 2025 року.
Також у 2024 році відбувся тен-
дер на будівництво під’їзної доро-
ги з вулиці Хіміків, який виграла
фірма «ПБС». Ці роботи вона має
виконати за 54,9 млн грн. Крім
того, триває будівництво розв’яз-
ки до моста – роботи виконує
ТОВ «БК “Адамант“». Вартість
договору – 219 млн грн.
Влітку 2024 року мер заявляв,
що новий міст готовий вже на
80 %. Він зауважив, що будівниц-
тво затягується через об’єктивні
проблеми.
Важко планувати
щось в умовах війни,
але, ймовірно,
до кінця 2025
року завершать
міст. Проте це
буде залежати від
багатьох факторів,
зокрема від того,
як казначейство
пропускатиме гроші,
бо інколи це займає
і пів року
–
–
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
«Є проблема з закупівлею металу на самий міст.
Для того, щоб його закупити, потрібно приблиз -
но 130 мільйонів. Це найголовніша проблема. Ми
дуже обмежені в ресурсах», – пояснював мер.
За його словами, важко планувати щось в умовах
війни, але сподіваються до кінця 2025 року завер -
шити міст. Проте це буде залежати від багатьох
факторів, зокрема від того, як казначейство пропу -
скатиме гроші, бо інколи це займає і пів року.
«Хотілося би швидше, але не все залежить тільки
від міста. Ми мали відкрити його у 2022 році, але
війна перекреслила всі плани», – зазначив міський
голова.
Також мер наголосив, що на добудову моста з
міського бюджету на 2025 рік виділили 400 міль -
йонів. Таким чином кінцева вартість будівництва
нового моста разом з під’їзною дорогою та розв’яз -
кою перевалила уже за 800 мільйонів.
«Акумулюємо ці кошти, щоб у 2025 році по новому
мосту поїхали авто», – зазначив Руслан Марцінків.
Що зараз?
Наразі весь метал, необхідний для завершення
будівництва моста, вже закупили. Тому до кінця
2025 року таки планують відкрити міст для проїзду
транспорту.
«Я відповідально говорю, ми заплатили повністю
за метал на міст. Тому 2025-й має бути роком, коли
ми відкриємо його для проїзду. Те, що ми могли
зробити, ми зробили. Можливо, на інше не будемо
витрачати, але це буде рік завершення моста», –
наголосив Марцінків.
За словами начальника управління капітального
будівництва Романа Галіпчака, повномасштабне
вторгнення росіян спричинило багато економічних
трансформацій і суттєве здорожчання матеріаль-
но-технічних ресурсів. До того ж, не всі будівельні
матеріали виготовляються в Україні, а також є про-
блеми з працівниками. Однак роботи з будівництва
моста через річку Бистриця Солотвинська тривають.
«Продовжується процес завезення прогонової ча -
стини конструкції моста, розв’язка з боку Надріч-
ної та під’їзна дорога з вулиці Хіміків – у процесі
роботи. Тепер будуть насувати останній проліт на
міст, потім монтують металеві балки з боку Надріч-
ної, роблять гідроізоляцію, асфальт, під’їзні шля-
хи, заїзд/з’їзд, освітлення… Плануємо цього року
завершити і в будівництві, і у фінансуванні. Але все
залежить від ситуації в країні», – каже чиновник.
Також Галіпчак зауважує, що зараз лунає чи -
мало інсинуацій та спекуляцій з приводу варто -
сті моста. Він пояснює, що кошторисна вартість
будівництва – 868,4 млн грн, однак профінансували
тільки 467,9 млн грн. З цієї суми 100 млн грн були
надані з державного бюджету, коли міст був у про -
грамі «Велике будівництво». Втім зараз громада
знову будує його своїм коштом.
«Івано-Франківська міська рада 19 грудня схва-
лила бюджет на 2025 рік, у ньому на будівництво
нового моста та під’їздів до нього передбачили 400
мільйонів гривень. Заплановане фінансування ске -
рують не лише на добудову переправи, а й на усю
прилеглу до нього інфраструктуру», – наголошує
Роман Галіпчак.
Старий міст потребує
ремонту
Наразі великий мікрорайон Пасічну та центр Іва -
но-Франківська сполучає чотирисмуговий міст по
вул. Галицькій. Його спорудили ще у 1971 році. У
2016-му цей міст визнали «обмежено придатним»,
а в 2021 році взагалі минув термін експлуатації. Як
пояснював міський голова Руслан Марцінків, це оз -
начає, що його потрібно капітально ремонтувати.
До того ж, міст зазнавав шкоди від повеней.
Однак ці роботи вирішили відкласти до закінчен -
ня будівництва нового моста. Все тому, що вартість
такого капітального ремонту, за попередніми
оцінками, ще у 2022 році становила 140 мільйо -
нів. До того ж, аби провести капітальний ремонт,
треба перекрити міст приблизно на два місяці,
а це транспортний колапс і зупинка сполучення
між мікрорайоном Пасічна та центром Івано-Фран -
ківська. Влаштування об’їзду планували зробити
через Загвіздя.
«Поки що ми його не будемо чіпати. Порахували
вартість капітального ремонту і вирішили це від -
термінувати. Тому поки що хочемо сконцентрувати
увагу і кошти на новому мості, а вже потім по-
вернемося до старого», – наголошував свого часу
Руслан Марцінків.
Мер додав, що наразі на існуючому мості через
Бистрицю Солотвинську будуть проводити ямкові
ремонти. «Це треба буде робити, щоб якось давати
проїзд і не зупинити рух у бік Пасічної взагалі», –
зазначив Марцінків.
Тож чи будемо цього року їхати по новому мосту,
чи його відкриття знову перенесуть, наразі невідо -
мо. Міський голова вкотре запевняє, що цього року
роботи завершать і гроші в міському бюджеті на це
знайдуться. Але чи не виникнуть знову якісь обста -
вини, які відтягнуть закінчення будівництва?
Івано-Франківська міська рада 19 грудня схвалила
бюджет на 2025 рік, у ньому на будівництво нового моста
та під’їздів до нього передбачили 400 мільйонів гривень
ФОКУС | ДОВГООЧІКУВАНЕ
32 | МІСТО МІСТО | 33
Марія Савка:
Від початку
широкомасштабної
війни прикарпатський
бізнес чимало
втратив. За
підсумками 2022 року
експорт продукції
місцевих підприємств
впав на 40%, ще
10% додалося у 2023
році. Підприємці й
досі потерпають від
руйнування ланцюгів
постачання, а також
відтоку кадрів та
нестачі фінансових
ресурсів, вони активно
шукають інструменти
підтримки.
Одним із таких в
області є Івано-
Франківська торгово-
промислова палата.
Про перспективи
для експорту
місцевих товарів на
міжнародний ринок
та основні загрози для
підприємців розповідає
віцепрезидентка Івано-
Франківської торгово-
промислової палати
Марія Савка.
«Підприємства чекає
кадровий голод, і наше
завдання допомогти бізнесу
врегулювати це питання»
Ярослава Угринюк
ФОКУС | ВИКЛИКИ
Пані Маріє, як війна змінила
підходи у роботі торгово-про-
мислової палати з підприєм-
цями?
Ви знаєте, у перші тижні війни
ми всі активно переключилися
на волонтерство. Через нашу
торгово-промислову палату йшло
багато гуманітарної допомоги, і
всім працівникам ТПП довелося
стати ефективними менеджера -
ми в цій сфері. Але вже за корот-
кий час ми зрозуміли, що бізнесу
надзвичайно потрібна допомога.
Адже сталося так, що багато
контрактів було невиконано, і це
могло тягнути за собою пробле -
ми, в тому числі штрафні санкції.
Саме ТПП держава наділила
функціями визначати форс-ма -
жор, тобто надзвичайні обста-
вини для підприємств, і давати
експертну оцінку, чи реально
підприємство потерпіло в резуль -
таті військових дій агресора і не
виконало той чи інший контракт.
І це, насправді, стало великою
підтримкою для бізнеса в тих
умовах, в які він потрапив. Вод-
ночас через кілька місяців бізнес
почав відновлювати свою роботу,
потрібні були ті ж сертифікати і
експертиза, яку традиційно нада -
вала ТПП.
Наскільки прикарпатський
бізнес сьогодні відновився, чи
можна говорити про вихід на
довоєнний рівень? Адже судя-
чи по кількості бізнес-фору-
мів, які проводять в області,
виглядає, що підприємці ще
активніші, ніж раніше?
Форуми – це демократичні ін-
струменти підтримки та розвитку
бізнесу, досвід проведення яких
ми десь перебрали від наших
європейських партнерів. Тому
таких зустрічей, як то кажуть,
забагато не буває. Адже тут учас-
ники піднімають гострі питання
і намагаються знайти дорожню
карту їхнього вирішення. Щодо
бізнесу, то частина відновила
свою роботу, але ми розуміємо,
що не все так просто в нашому
домі. Сьогодні наступила кадро-
ва проблема, і вона є як ніколи
гострою. Ми розуміємо, що зараз
багато чоловіків воюють, а є
професії, які замінити жіночою
працею надзвичайно складно, а
інколи неможливо. Інше питан -
ня, в якому торгово-промислова
палата завжди підтримувала міс -
цевих підприємців, – це експорт-
ний потенціал, його нарощення.
Трохи статистики вам наведу: у
результаті повномасштабного
вторгнення в області у 2022 році
порівняно з 2021-м майже на 40
відсотків впав експорт. У першу
чергу це відбулося після зупинки
такого промислового гіганта, як
«Карпатнафтохім», який давав
нам більше третини експорту.
А в 2023 році ще на 10 відсотків
пішло падіння експорту, і лише
зараз потихеньку ми починає -
мо відновлюватися. Отже, наше
завдання – це допомогти бізнесу
знайти нові ринки збуту, допо-
могти знайти тих партнерів, для
яких продукція виробників з на-
шої області була б конкурентною
та цікавою.
Як ви це робите на практи-
ці? Які програми реалізовує-
те, можливо з міжнародними
партнерами?
Насправді, два попередні роки
були доволі ефективними у цьому
напрямку. До прикладу, проєкт
«USAID підтримує Івано-Фран -
ківську ТПП у проведенні курсу
тренінгових та консультаційних
послуг для менеджерів з екс-
порту», який реалізовувався у
рамках Програми USAID «Кон -
курентоспроможна економіка
України». Під час цього проєк-
ту ми навчали менеджерів, які
будуть займатися експортом у
компаніях. Ці тренінги виклика-
ли чималий ажіотаж: понад 300
підприємств зголосилися взяти
в них участь, але реально ми
відібрали 70 учасників. І вже для
них провели курс теоретичних
та практичних занять з нашими
експертами. Також ми органі -
зували серію круглих столів з
бізнесом за різними напрямками.
Нам вдалося долучити до цих
зустрічей представників урядової
команди. Тобто ми забезпечи -
ли пряме спілкування бізнесу з
найвищими чиновниками у тій
чи іншій галузі. І це було надзви-
чайно продуктивно, адже під -
приємці могли не лише задати
питання, які їх хвилюють, але й
запропонувати певні законодавчі
ініціативи, в першу чергу екс-
портно орієнтовані. Згодом ми
систематизували ці пропозиції та
донесли їх до членів уряду, і, що
особливо тішить, частина з них
уже вирішилася.
ФОКУС | ВИКЛИКИ
Марія Савка:
Від початку
широкомасштабної
війни прикарпатський
бізнес чимало
втратив. За
підсумками 2022 року
експорт продукції
місцевих підприємств
впав на 40%, ще
10% додалося у 2023
році. Підприємці й
досі потерпають від
руйнування ланцюгів
постачання, а також
відтоку кадрів та
нестачі фінансових
ресурсів, вони активно
шукають інструменти
підтримки.
Одним із таких в
області є Івано-
Франківська торгово-
промислова палата.
Про перспективи
для експорту
місцевих товарів на
міжнародний ринок
та основні загрози для
підприємців розповідає
віцепрезидентка Івано-
Франківської торгово-
промислової палати
Марія Савка.
«Підприємства чекає
кадровий голод, і наше
завдання допомогти бізнесу
врегулювати це питання»
Ярослава Угринюк
ФОКУС | ВИКЛИКИ
Пані Маріє, як війна змінила
підходи у роботі торгово-про-
мислової палати з підприєм-
цями?
Ви знаєте, у перші тижні війни
ми всі активно переключилися
на волонтерство. Через нашу
торгово-промислову палату йшло
багато гуманітарної допомоги, і
всім працівникам ТПП довелося
стати ефективними менеджера -
ми в цій сфері. Але вже за корот-
кий час ми зрозуміли, що бізнесу
надзвичайно потрібна допомога.
Адже сталося так, що багато
контрактів було невиконано, і це
могло тягнути за собою пробле -
ми, в тому числі штрафні санкції.
Саме ТПП держава наділила
функціями визначати форс-ма -
жор, тобто надзвичайні обста-
вини для підприємств, і давати
експертну оцінку, чи реально
підприємство потерпіло в резуль -
таті військових дій агресора і не
виконало той чи інший контракт.
І це, насправді, стало великою
підтримкою для бізнеса в тих
умовах, в які він потрапив. Вод-
ночас через кілька місяців бізнес
почав відновлювати свою роботу,
потрібні були ті ж сертифікати і
експертиза, яку традиційно нада -
вала ТПП.
Наскільки прикарпатський
бізнес сьогодні відновився, чи
можна говорити про вихід на
довоєнний рівень? Адже судя-
чи по кількості бізнес-фору-
мів, які проводять в області,
виглядає, що підприємці ще
активніші, ніж раніше?
Форуми – це демократичні ін-
струменти підтримки та розвитку
бізнесу, досвід проведення яких
ми десь перебрали від наших
європейських партнерів. Тому
таких зустрічей, як то кажуть,
забагато не буває. Адже тут учас-
ники піднімають гострі питання
і намагаються знайти дорожню
карту їхнього вирішення. Щодо
бізнесу, то частина відновила
свою роботу, але ми розуміємо,
що не все так просто в нашому
домі. Сьогодні наступила кадро-
ва проблема, і вона є як ніколи
гострою. Ми розуміємо, що зараз
багато чоловіків воюють, а є
професії, які замінити жіночою
працею надзвичайно складно, а
інколи неможливо. Інше питан -
ня, в якому торгово-промислова
палата завжди підтримувала міс -
цевих підприємців, – це експорт-
ний потенціал, його нарощення.
Трохи статистики вам наведу: у
результаті повномасштабного
вторгнення в області у 2022 році
порівняно з 2021-м майже на 40
відсотків впав експорт. У першу
чергу це відбулося після зупинки
такого промислового гіганта, як
«Карпатнафтохім», який давав
нам більше третини експорту.
А в 2023 році ще на 10 відсотків
пішло падіння експорту, і лише
зараз потихеньку ми починає -
мо відновлюватися. Отже, наше
завдання – це допомогти бізнесу
знайти нові ринки збуту, допо-
могти знайти тих партнерів, для
яких продукція виробників з на-
шої області була б конкурентною
та цікавою.
Як ви це робите на практи-
ці? Які програми реалізовує-
те, можливо з міжнародними
партнерами?
Насправді, два попередні роки
були доволі ефективними у цьому
напрямку. До прикладу, проєкт
«USAID підтримує Івано-Фран -
ківську ТПП у проведенні курсу
тренінгових та консультаційних
послуг для менеджерів з екс-
порту», який реалізовувався у
рамках Програми USAID «Кон -
курентоспроможна економіка
України». Під час цього проєк-
ту ми навчали менеджерів, які
будуть займатися експортом у
компаніях. Ці тренінги виклика-
ли чималий ажіотаж: понад 300
підприємств зголосилися взяти
в них участь, але реально ми
відібрали 70 учасників. І вже для
них провели курс теоретичних
та практичних занять з нашими
експертами. Також ми органі -
зували серію круглих столів з
бізнесом за різними напрямками.
Нам вдалося долучити до цих
зустрічей представників урядової
команди. Тобто ми забезпечи -
ли пряме спілкування бізнесу з
найвищими чиновниками у тій
чи іншій галузі. І це було надзви-
чайно продуктивно, адже під -
приємці могли не лише задати
питання, які їх хвилюють, але й
запропонувати певні законодавчі
ініціативи, в першу чергу екс-
портно орієнтовані. Згодом ми
систематизували ці пропозиції та
донесли їх до членів уряду, і, що
особливо тішить, частина з них
уже вирішилася.
ФОКУС | ВИКЛИКИ
34 | МІСТО МІСТО | 35
Тобто ваша робота не на
словах, а на ділі, і має якісь
конкретні результати?
Так, звичайно результати є.
До речі, цей проєкт з USAID був
досить амбітним. Адже ми разом
з бізнесом зобовʼязалися ство-
рити 400 нових робочих місць.
Ми поставили ціль збільшити на
25 мільйонів доларів експортні
продажі і на 10 мільйонів дола-
рів внутрішні інвестиції, тобто
це були конкретні цифри, а не
просто слова.
Наскільки сьогодні продук-
ція, що виробляється місце-
вими виробниками, є конку-
рентною та які перспективи
для експорту цих товарів на
міжнародний ринок?
Ви самі знаєте, що міжнарод-
ні ринки завжди складні, адже
кожна держава за них бореться і
вся дипломатія іноземних країн
над цим працює. Загалом укра -
їнська продукція, зокрема наша,
прикарпатська, завжди була
конкурентоспроможною, проте
сьогодні внаслідок того, що війна
обірвала багато ланцюгів поста-
чання сировини, а потім і ринків
збуту, все значно ускладнилося.
Зараз йде процес налагодження,
вклинитися в нові ринки дуже
важко. Поряд з тим ми бачимо,
що наші міжнародні партнери
звертають на Україну особли-
ву увагу: є пільги для експорту
української продукції. Проте ба-
чимо й інший бік медалі, прига-
даймо, що відбувалося на кордо -
нах з Польщею не так давно. Але
всі труднощі можна перебороти,
і українські підприємства це
успішно демонструють, адже є
багато виробників, які конкуру-
ють сьогодні як на європейських,
так і на світових ринках.
Які галузі виробництва, на
вашу думку, є найбільш пер-
спективними в нашому регіо-
ні? На що робити ставки?
Я б виділила сільське гос-
подарство і лісову галузь. Але
тут йдеться про переробку цієї
продукції, а вона сьогодні у нас
недосконала. Як приклад таких
можливостей можу навести
крафтові, маленькі підприємства:
їм вдається виходити на європей-
ські ринки, вони є конкурентні,
тому що їхня продукція якісна
та екологічна. Це сири і чаї,
звісно вони мають відповідати
всім стандартам, там серйозні
вимоги. Але якщо можуть малі
підприємства, то це під силу
і великим виробникам. Інша
галузь, яку я назвала, – лісова, і
тут у нас є великі підприємства в
області, які експортують пере-
роблену продукцію. Ми розуміє -
мо, що меблі нашого виробника
нічим не гірші, ніж закордонно-
го. Тому це ті два напрямки, які
мають бути завтрашнім днем,
– переробка в лісовій та сільсько-
господарській галузях.
І насамкінець, як ви вважа-
єте, чи легко сьогодні бути в
Україні підприємцем?
Це, як завжди, непросто.
Зростають податки, і це хвилює
бізнес, але ми розуміємо, що в
країні війна, армію треба утриму-
вати, а щоб утримувати – треба
мати з чого. Тут є багато полемі-
ки, не можу виступати у цьому
питанні експертом, але терези
завжди треба тримати в рівно-
вазі, бо коли на одну шальку
кинути великий камінь, то друга
не втримається. Крім того, сьо-
годні є дуже проблемне питання
з кадрами, і ми повинні спільно
з владою, звичайно, допомогти
підприємствам відновити роботу
саме в цьому напрямку. І це не
тільки бронювання, є ще один
нюанс: скоро з війни повер-
нуться наші захисники, їх треба
адаптувати і в соціум, і на робо-
ту. Також варто звернути увагу
й на іншу категорію – це люди
з інвалідністю, які повертають-
ся з фронту, адже вони також
є потенційними працівниками,
і підприємствам потрібно до
цього готуватися. Треба думати,
як створити ті умови, які будуть
прийнятні для обох сторін. Це
дуже тонка тема, але над нею
вже треба починати працювати.
Кадрове питання – це те, над чим
сьогодні повинна працювати дер -
жава і всі установи чи громадські
організації, такі як наша. Спіль-
но ми повинні допомогти бізнесу
врегулювати кадровий голод.
ФОКУС | ВИКЛИКИ
РЕКЛАМА
ФОКУС | МЕДИЧНЕ
Тобто ваша робота не на
словах, а на ділі, і має якісь
конкретні результати?
Так, звичайно результати є.
До речі, цей проєкт з USAID був
досить амбітним. Адже ми разом
з бізнесом зобовʼязалися ство-
рити 400 нових робочих місць.
Ми поставили ціль збільшити на
25 мільйонів доларів експортні
продажі і на 10 мільйонів дола-
рів внутрішні інвестиції, тобто
це були конкретні цифри, а не
просто слова.
Наскільки сьогодні продук-
ція, що виробляється місце-
вими виробниками, є конку-
рентною та які перспективи
для експорту цих товарів на
міжнародний ринок?
Ви самі знаєте, що міжнарод-
ні ринки завжди складні, адже
кожна держава за них бореться і
вся дипломатія іноземних країн
над цим працює. Загалом укра -
їнська продукція, зокрема наша,
прикарпатська, завжди була
конкурентоспроможною, проте
сьогодні внаслідок того, що війна
обірвала багато ланцюгів поста-
чання сировини, а потім і ринків
збуту, все значно ускладнилося.
Зараз йде процес налагодження,
вклинитися в нові ринки дуже
важко. Поряд з тим ми бачимо,
що наші міжнародні партнери
звертають на Україну особли-
ву увагу: є пільги для експорту
української продукції. Проте ба-
чимо й інший бік медалі, прига-
даймо, що відбувалося на кордо -
нах з Польщею не так давно. Але
всі труднощі можна перебороти,
і українські підприємства це
успішно демонструють, адже є
багато виробників, які конкуру-
ють сьогодні як на європейських,
так і на світових ринках.
Які галузі виробництва, на
вашу думку, є найбільш пер-
спективними в нашому регіо-
ні? На що робити ставки?
Я б виділила сільське гос-
подарство і лісову галузь. Але
тут йдеться про переробку цієї
продукції, а вона сьогодні у нас
недосконала. Як приклад таких
можливостей можу навести
крафтові, маленькі підприємства:
їм вдається виходити на європей-
ські ринки, вони є конкурентні,
тому що їхня продукція якісна
та екологічна. Це сири і чаї,
звісно вони мають відповідати
всім стандартам, там серйозні
вимоги. Але якщо можуть малі
підприємства, то це під силу
і великим виробникам. Інша
галузь, яку я назвала, – лісова, і
тут у нас є великі підприємства в
області, які експортують пере-
роблену продукцію. Ми розуміє -
мо, що меблі нашого виробника
нічим не гірші, ніж закордонно-
го. Тому це ті два напрямки, які
мають бути завтрашнім днем,
– переробка в лісовій та сільсько-
господарській галузях.
І насамкінець, як ви вважа-
єте, чи легко сьогодні бути в
Україні підприємцем?
Це, як завжди, непросто.
Зростають податки, і це хвилює
бізнес, але ми розуміємо, що в
країні війна, армію треба утриму-
вати, а щоб утримувати – треба
мати з чого. Тут є багато полемі-
ки, не можу виступати у цьому
питанні експертом, але терези
завжди треба тримати в рівно-
вазі, бо коли на одну шальку
кинути великий камінь, то друга
не втримається. Крім того, сьо-
годні є дуже проблемне питання
з кадрами, і ми повинні спільно
з владою, звичайно, допомогти
підприємствам відновити роботу
саме в цьому напрямку. І це не
тільки бронювання, є ще один
нюанс: скоро з війни повер-
нуться наші захисники, їх треба
адаптувати і в соціум, і на робо-
ту. Також варто звернути увагу
й на іншу категорію – це люди
з інвалідністю, які повертають-
ся з фронту, адже вони також
є потенційними працівниками,
і підприємствам потрібно до
цього готуватися. Треба думати,
як створити ті умови, які будуть
прийнятні для обох сторін. Це
дуже тонка тема, але над нею
вже треба починати працювати.
Кадрове питання – це те, над чим
сьогодні повинна працювати дер -
жава і всі установи чи громадські
організації, такі як наша. Спіль-
но ми повинні допомогти бізнесу
врегулювати кадровий голод.
ФОКУС | ВИКЛИКИ
РЕКЛАМА
ФОКУС | МЕДИЧНЕ
36 | МІСТО МІСТО | 37
ФОКУС | ДИСКУСІЯ
5 навичок,
Професійний світ динамічно
змінюється, а з повсюдним
впровадженням штучного інтелекту
швидкість цих змін буде лише
збільшуватися. Як наслідок, у
найближчі роки світ буде переживати
таку собі ШІ революцію, наслідки якої
поки важко прогнозувати.
Десь звичні та зрозуміли професії
відімруть, натомість з’являться
нові, про які ми поки навіть не
здогадуємось. Засновник рекрутингової
компанії SELECT* Віктор Сорока
розповів про навички, які стануть у
нагоді спеціалістам в епоху змін та
турбулентності.
які будуть ключовими
у майбутньому
Гнучкість
та здатність
адаптуватися
Світ змінюється так
стрімко, що вміння швидко
реагувати на нові обста-
вини та перекваліфікову-
ватися стають життєвою
необхідністю. Техноло-
гії, особливо ШІ, будуть
трансформувати робочі
процеси, тож працівники,
які зможуть підлаштувати-
ся й швидко засвоїти нові
інструменти, отримують
величезну перевагу. Зараз
за своє професійне життя
людина змінює напрямок
діяльності у середньому
3–7 разів, очікуємо, що в
майбутньому це доведеться
робити частіше, тому вчи-
тися доведеться більше.
Критичне мислення
Зі зростанням обсягів даних і розвитком авто -
матизації рутинних завдань людська роль дедалі
більше зсуватиметься в бік аналізу й ухвалення
рішень. Ті, хто вміє ставити правильні запитання,
перевіряти факти та логічно мислити, зможуть
отримати перевагу завдяки використанню техноло -
гій. Окрім того, поява ШІ сприятиме повсюдному
розповсюдженню різноманітних фейків та неправ -
дивої інформації, і саме критичне мислення допо -
може не піддатися цьому впливу.
Емоційний інтелект та
вміння домовлятися
Автоматизація може виконувати чимало задач,
але взаємодію з людьми та вміння “читати” емоції
навряд чи колись можна буде делегувати повні -
стю машинам. Уміння налагоджувати контакт,
співпереживати та ефективно домовлятися зі всіма
учасниками процесів залишиться критично важ -
ливим. Без цих навичок навіть найкраще з точки
зору теорії рішення може бути важко впровадити у
реальному житті.
Цифрова грамотність
та вміння працювати
з
даними
Навіть якщо ти не IT-спеціаліст, базові знання
про роботу ШІ, кібербезпеку, аналіз даних, а також
вміння ефективно взаємодіяти з новітніми інстру -
ментами на основі штучного інтелекту будуть
необхідні всім. У майбутньому це така сама базова
вимога, як зараз вміння працювати з документами
чи електронною поштою.
Творчість та інноваційне
мислення
У час, коли алгоритми беруть на себе рутинні
завдання, інноваційність людини стає справжнім
козирем. Здатність генерувати нестандартні рішен -
ня та швидко впроваджувати їх – це те, що відріз -
нятиме цінного фахівця від посереднього. Існують
побоювання, що штучний інтелект може негативно
повпливати на здатність людини до творчості, та,
як на мене, він навпаки здатен підняти її на новий,
ще вищий рівень як у професійному, так і в повсяк -
денному житті.
Ну і окремим пунктом Віктор виділив потребу
в психологічній стійкості та вміння справ -
лятися зі стресом. На долю українців в остан -
ні роки випадає чимало випробувань: спочатку
епідемія коронавірусу, потім повномасштабне
вторгнення. Нам може бути об’єктивно складніше
сприйняти чергові нові виклики – цього разу в про -
фесійному житті, тому вміння зберігати спокій та
дбати про своє психологічне здоров’я за будь-яких
обставин дуже важливе для нас.
ФОКУС | ДИСКУСІЯ
ФОКУС | ДИСКУСІЯ
5 навичок,
Професійний світ динамічно
змінюється, а з повсюдним
впровадженням штучного інтелекту
швидкість цих змін буде лише
збільшуватися. Як наслідок, у
найближчі роки світ буде переживати
таку собі ШІ революцію, наслідки якої
поки важко прогнозувати.
Десь звичні та зрозуміли професії
відімруть, натомість з’являться
нові, про які ми поки навіть не
здогадуємось. Засновник рекрутингової
компанії SELECT* Віктор Сорока
розповів про навички, які стануть у
нагоді спеціалістам в епоху змін та
турбулентності.
які будуть ключовими
у майбутньому
Гнучкість
та здатність
адаптуватися
Світ змінюється так
стрімко, що вміння швидко
реагувати на нові обста-
вини та перекваліфікову-
ватися стають життєвою
необхідністю. Техноло-
гії, особливо ШІ, будуть
трансформувати робочі
процеси, тож працівники,
які зможуть підлаштувати-
ся й швидко засвоїти нові
інструменти, отримують
величезну перевагу. Зараз
за своє професійне життя
людина змінює напрямок
діяльності у середньому
3–7 разів, очікуємо, що в
майбутньому це доведеться
робити частіше, тому вчи-
тися доведеться більше.
Критичне мислення
Зі зростанням обсягів даних і розвитком авто -
матизації рутинних завдань людська роль дедалі
більше зсуватиметься в бік аналізу й ухвалення
рішень. Ті, хто вміє ставити правильні запитання,
перевіряти факти та логічно мислити, зможуть
отримати перевагу завдяки використанню техноло -
гій. Окрім того, поява ШІ сприятиме повсюдному
розповсюдженню різноманітних фейків та неправ -
дивої інформації, і саме критичне мислення допо -
може не піддатися цьому впливу.
Емоційний інтелект та
вміння домовлятися
Автоматизація може виконувати чимало задач,
але взаємодію з людьми та вміння “читати” емоції
навряд чи колись можна буде делегувати повні -
стю машинам. Уміння налагоджувати контакт,
співпереживати та ефективно домовлятися зі всіма
учасниками процесів залишиться критично важ -
ливим. Без цих навичок навіть найкраще з точки
зору теорії рішення може бути важко впровадити у
реальному житті.
Цифрова грамотність
та вміння працювати
з
даними
Навіть якщо ти не IT-спеціаліст, базові знання
про роботу ШІ, кібербезпеку, аналіз даних, а також
вміння ефективно взаємодіяти з новітніми інстру -
ментами на основі штучного інтелекту будуть
необхідні всім. У майбутньому це така сама базова
вимога, як зараз вміння працювати з документами
чи електронною поштою.
Творчість та інноваційне
мислення
У час, коли алгоритми беруть на себе рутинні
завдання, інноваційність людини стає справжнім
козирем. Здатність генерувати нестандартні рішен -
ня та швидко впроваджувати їх – це те, що відріз -
нятиме цінного фахівця від посереднього. Існують
побоювання, що штучний інтелект може негативно
повпливати на здатність людини до творчості, та,
як на мене, він навпаки здатен підняти її на новий,
ще вищий рівень як у професійному, так і в повсяк -
денному житті.
Ну і окремим пунктом Віктор виділив потребу
в психологічній стійкості та вміння справ -
лятися зі стресом. На долю українців в остан -
ні роки випадає чимало випробувань: спочатку
епідемія коронавірусу, потім повномасштабне
вторгнення. Нам може бути об’єктивно складніше
сприйняти чергові нові виклики – цього разу в про -
фесійному житті, тому вміння зберігати спокій та
дбати про своє психологічне здоров’я за будь-яких
обставин дуже важливе для нас.
ФОКУС | ДИСКУСІЯ
38 | МІСТО МІСТО | 39
Стати «на крило»
Останні три роки довели – у сучасній війні безпілотники критично важливі
інструменти. Вони виконують бойові завдання, допомагають зупиняти
ворожі штурми, «полюють» на окупантів і нищать їхню техніку. Та
найголовніше – допомагають українським воїнам зберегти життя. І запит
сьогодні є не лише на самі дрони, але й операторів, які вміють їх філігранно
пілотувати. Вже понад рік навчальний Центр операторів БпЛА «Привид»,
що є частиною проєкту «Армія дронів», працює на Прикарпатті. Курси тут
організовують як для військових, так і цивільних. А ще регулярно їздять із
ними безпосередньо на передову. Що із побаченого там впроваджують у свої
навчальні програми, чому так важливо слідкувати за технічним прогресом
на фронті і які новинки підготували у межах масштабування, розповідає
директор центру Євген Зелененко.
На Франківщині «Привид»
працює уже рік, що зміни-
лося за цей час?
Спочатку у нас був лише
один курс для цивільних та
війсьових – пілотування ліній-
ки DJI (Mavic та Matrice), але
вже в цьому році плануємо
розширити навчання. Най -
важливіше – у нас буде курс
БпЛА «Крило». Для розуміння,
йдеться про великі дрони, які
літають досить високо. Також
хочемо відкрити курс FPV. А
для практичних відпрацювань
буде масштабна локація – в
ангарах, будівлях, з місцями,
які максимально наближено
імітуватимуть зону ведення
бойових дій.
Це вже не для цивільних?
Якщо хтось із цивільних
збирається до війська і прийде
з бажанням пройти таке нав-
чання, жодних перепон немає.
Це курс вже затверджений
Державною агенцією України
та Міноборони, який тривати-
ме два тижні. Стартуємо з ним
вже навесні, а до літа органі-
зуємо навчання і на FPV. Нам
потрібен великий обсяг різного
розміру дронів, РЕБи, ретран-
слятори – все те, що хлопці
застосовують на передовій.
Саме те, що зараз най-
більш актуальне, врахо-
вуючи, що технологічний
процес не стоїть на місці?
Дрони завжди актуальні.
Розповім невеликий секрет:
ми зараз працюємо з одним
розробником наземних безпі -
лотників. Це ті ж дрони, про-
сто на колесах: вони самі стрі-
ляють, вивозять поранених,
доставляють на передову боєприпаси, їжу і воду. Такий курс ми теж
відкриємо, як тільки отримаємо ці апарати. Правда, він буде швидше
для військовослужбовців, щоб вони тренувалися і вдосконалювали свої
навички. Ми часто спілкуємося із хлопцями, які нині на передовій, і
вони кажуть, що на кожному напрямку, де ведуться бойові дії, застосу -
вання БпЛА суттєво відрізняється. Тому, коли до нас приходить люди -
на навчатися, пояснюємо їй всі ці нюанси. Ми ж не знаємо, куди саме
вона потрапить служити. Окрім того, допомагаємо й з рекрутингом: тіс -
но взаємодіємо у цьому питанні з 5-ю окремою штурмовою бригадою та
батальйонами «Айдар» і «К2». Бо часто виникають питання від наших
курсантів, мовляв, дрони мені сподобалися, і я готовий іти до війська,
але туди, де зможу ефективно нищити ворога.
ФОКУС | АКТУАЛЬНЕ
Але ж у вас є курси не лише «заточені» під
військову справу?
Так, тому в цьому році будемо робити таке «нав -
чання вихідного дня» для усіх охочих. Дрони ж
не лише для війни, але й цивільного життя. Тре -
ба, щоб люди вміли ними керувати, знали права і
закони, розуміли, де і коли вони можуть «літати».
По завершенню війни такі спеціалісти, до прикла -
ду, будуть потрібні й в аграрному секторі. Також у
нас навчаються і поліцейські, і «надзвичайники».
Ми готові вчити усіх, кого скаже державна авіація
(сміється). Головне, щоб були цікаві програми та
можливість більше працювати з дронами.
Тобто менше теорії, більше практики?
Так. Хоч теорія теж дуже важлива і потрібна. За
рік ще жоден із наших франківських випускників
не сказав, що чогось було недостатньо, чи погано
навчили. Але разом з тим ми сподіваємося, що фі -
нанси нам дозволять частіше виїжджати на пере -
дову, щоб інструктори проводили курси для наших
воїнів безпосередньо там. Ми щомісяця їздимо в
Донецьку, Запорізьку та Харківську області, спіл -
куємося там з військовослужбовцями, черпаємо від
них багато інформації про те, що насправді відбува-
ється, які з технологій вже відходять, а що навпаки
стає актуальним. Щоб потім мати змогу вже тут, у
Франківську, переповісти це нашим курсантам. По -
годьтеся, було б несерйозно вчити людей працю -
вати з тим, чого вже не існує на фронті. Це дуже
важливий аспект нашої роботи.
Людей для цього вистачить?
Це теж у переліку наших планів – запустити про -
єкт, у межах якого ветерани або захисники чи за -
хисниці, які повернулися через поранення і наразі
знаходяться вдома, могли стати інструкторами у
«Привиді». Хтось із них уже вміє пілотувати дро -
ни, хтось навчиться. А поки вони працюватимуть
безпосередньо у центрі, наші інструктори зможуть
виконувати свою роботу на фронті. У нас насправді
дуже багато запитів з передової, тому що військові
або ж не можуть виїжджати, або їм просто дуже
некомфортно їздити туди-сюди і орендувати квар -
тири. А так все буде на місці.
Якщо говорити про успіхи ваших випускни-
ків – хтось хвалився, що йому вдалося «впо-
лювати» чи знищи-
ти дроном?
Дуже багато випус-
кників вдячні нам, що
їх навчили, й розпові-
дають про «Привид»
вже у тих бригадах,
де нині несуть служ-
бу. Бо знаєте, часом
бувають навчання, де
багато теорії, але на
12–16 людей лише два
безпілотники. Вихо-
дить, що «літають»
мало. А у нас принцип
кардинально інший:
беремо групу мак-
симум 14 осіб, і для
кожного у нас є дрон.
Тому бувають такі дні,
що працюють букваль-
но весь день з БПЛА,
навіть жаліються, що
вже втомились. Коли
людина приходить
без жодного військового бекграунду, ми розпочи -
наємо з бази. Якщо у групі є вже «биті» хлопці,
ми тренуємося і розбираємо різні ситуації: що не
працює, чому і як це виправити. Мабуть, тому ба -
гато командирів різних бригад відправляють своїх
хлопців навчатись до нас. Звичайно, у кожного свої
вподобання, але ми про «Привид» поки жодного
негативного відгуку не чули.
Чи є якісь вікові або ж будь-які інші обмежен-
ня у підготовці?
Та ні, немає. Єдине обмеження – навчання лише
з 18 років. А далі, якщо у людини є мотивація, то
опанувати пілотування дронами можна у будь-яко -
му віці. У нас торік був 64-річний курсант. Два дні
у нього нічого не виходило, а потім затявся і зго-
дом почав літати так, що молоді б позаздрили.
То наскільки важливою є професія пілота
БПЛА у наших реаліях? Чому її варто опано-
вувати?
Тому, що за дронами майбутнє. Вони полегшують
нам багато моментів не лише на фронті, але й в
цивільному житті. Якщо взяти європейські краї -
ни, там і поліція, і рятувальні служби працюють
з безпілотниками. Та й в Україні вже теж. Дрони
літають, шукають людей, ведуть розвідку, виявля-
ють ворожі позиції та техніку, нищать ворога – у
них дуже багато місій. Тому особливо приємно, що
ця справа розвивається і нас підтримують у цьому.
Наприкінці року до навчального центру приїж -
джали наші партнери ще із 2022-го – Норвезька
громадська організація Fritt Ukraina, засновником
якої є Пітер Фрьоліх. Подарували нам планшети та
дрони. Всі розуміють, що ці «пташки» допомагають
зберегти життя наших воїнів. Краще відправити
до ворога з укриття безпілотник, аніж ризикувати
собою. Тому що дрон – це машина, а люди – най -
важливіше!
Запис за телефоном:
(099) 2723 531
РЕКЛАМА
ФОКУС | АКТУАЛЬНЕ
Стати «на крило»
Останні три роки довели – у сучасній війні безпілотники критично важливі
інструменти. Вони виконують бойові завдання, допомагають зупиняти
ворожі штурми, «полюють» на окупантів і нищать їхню техніку. Та
найголовніше – допомагають українським воїнам зберегти життя. І запит
сьогодні є не лише на самі дрони, але й операторів, які вміють їх філігранно
пілотувати. Вже понад рік навчальний Центр операторів БпЛА «Привид»,
що є частиною проєкту «Армія дронів», працює на Прикарпатті. Курси тут
організовують як для військових, так і цивільних. А ще регулярно їздять із
ними безпосередньо на передову. Що із побаченого там впроваджують у свої
навчальні програми, чому так важливо слідкувати за технічним прогресом
на фронті і які новинки підготували у межах масштабування, розповідає
директор центру Євген Зелененко.
На Франківщині «Привид»
працює уже рік, що зміни-
лося за цей час?
Спочатку у нас був лише
один курс для цивільних та
війсьових – пілотування ліній-
ки DJI (Mavic та Matrice), але
вже в цьому році плануємо
розширити навчання. Най -
важливіше – у нас буде курс
БпЛА «Крило». Для розуміння,
йдеться про великі дрони, які
літають досить високо. Також
хочемо відкрити курс FPV. А
для практичних відпрацювань
буде масштабна локація – в
ангарах, будівлях, з місцями,
які максимально наближено
імітуватимуть зону ведення
бойових дій.
Це вже не для цивільних?
Якщо хтось із цивільних
збирається до війська і прийде
з бажанням пройти таке нав-
чання, жодних перепон немає.
Це курс вже затверджений
Державною агенцією України
та Міноборони, який тривати-
ме два тижні. Стартуємо з ним
вже навесні, а до літа органі-
зуємо навчання і на FPV. Нам
потрібен великий обсяг різного
розміру дронів, РЕБи, ретран-
слятори – все те, що хлопці
застосовують на передовій.
Саме те, що зараз най-
більш актуальне, врахо-
вуючи, що технологічний
процес не стоїть на місці?
Дрони завжди актуальні.
Розповім невеликий секрет:
ми зараз працюємо з одним
розробником наземних безпі -
лотників. Це ті ж дрони, про-
сто на колесах: вони самі стрі-
ляють, вивозять поранених,
доставляють на передову боєприпаси, їжу і воду. Такий курс ми теж
відкриємо, як тільки отримаємо ці апарати. Правда, він буде швидше
для військовослужбовців, щоб вони тренувалися і вдосконалювали свої
навички. Ми часто спілкуємося із хлопцями, які нині на передовій, і
вони кажуть, що на кожному напрямку, де ведуться бойові дії, застосу -
вання БпЛА суттєво відрізняється. Тому, коли до нас приходить люди -
на навчатися, пояснюємо їй всі ці нюанси. Ми ж не знаємо, куди саме
вона потрапить служити. Окрім того, допомагаємо й з рекрутингом: тіс -
но взаємодіємо у цьому питанні з 5-ю окремою штурмовою бригадою та
батальйонами «Айдар» і «К2». Бо часто виникають питання від наших
курсантів, мовляв, дрони мені сподобалися, і я готовий іти до війська,
але туди, де зможу ефективно нищити ворога.
ФОКУС | АКТУАЛЬНЕ
Але ж у вас є курси не лише «заточені» під
військову справу?
Так, тому в цьому році будемо робити таке «нав -
чання вихідного дня» для усіх охочих. Дрони ж
не лише для війни, але й цивільного життя. Тре -
ба, щоб люди вміли ними керувати, знали права і
закони, розуміли, де і коли вони можуть «літати».
По завершенню війни такі спеціалісти, до прикла -
ду, будуть потрібні й в аграрному секторі. Також у
нас навчаються і поліцейські, і «надзвичайники».
Ми готові вчити усіх, кого скаже державна авіація
(сміється). Головне, щоб були цікаві програми та
можливість більше працювати з дронами.
Тобто менше теорії, більше практики?
Так. Хоч теорія теж дуже важлива і потрібна. За
рік ще жоден із наших франківських випускників
не сказав, що чогось було недостатньо, чи погано
навчили. Але разом з тим ми сподіваємося, що фі -
нанси нам дозволять частіше виїжджати на пере -
дову, щоб інструктори проводили курси для наших
воїнів безпосередньо там. Ми щомісяця їздимо в
Донецьку, Запорізьку та Харківську області, спіл -
куємося там з військовослужбовцями, черпаємо від
них багато інформації про те, що насправді відбува-
ється, які з технологій вже відходять, а що навпаки
стає актуальним. Щоб потім мати змогу вже тут, у
Франківську, переповісти це нашим курсантам. По -
годьтеся, було б несерйозно вчити людей працю -
вати з тим, чого вже не існує на фронті. Це дуже
важливий аспект нашої роботи.
Людей для цього вистачить?
Це теж у переліку наших планів – запустити про -
єкт, у межах якого ветерани або захисники чи за -
хисниці, які повернулися через поранення і наразі
знаходяться вдома, могли стати інструкторами у
«Привиді». Хтось із них уже вміє пілотувати дро -
ни, хтось навчиться. А поки вони працюватимуть
безпосередньо у центрі, наші інструктори зможуть
виконувати свою роботу на фронті. У нас насправді
дуже багато запитів з передової, тому що військові
або ж не можуть виїжджати, або їм просто дуже
некомфортно їздити туди-сюди і орендувати квар -
тири. А так все буде на місці.
Якщо говорити про успіхи ваших випускни-
ків – хтось хвалився, що йому вдалося «впо-
лювати» чи знищи-
ти дроном?
Дуже багато випус-
кників вдячні нам, що
їх навчили, й розпові-
дають про «Привид»
вже у тих бригадах,
де нині несуть служ-
бу. Бо знаєте, часом
бувають навчання, де
багато теорії, але на
12–16 людей лише два
безпілотники. Вихо-
дить, що «літають»
мало. А у нас принцип
кардинально інший:
беремо групу мак-
симум 14 осіб, і для
кожного у нас є дрон.
Тому бувають такі дні,
що працюють букваль-
но весь день з БПЛА,
навіть жаліються, що
вже втомились. Коли
людина приходить
без жодного військового бекграунду, ми розпочи -
наємо з бази. Якщо у групі є вже «биті» хлопці,
ми тренуємося і розбираємо різні ситуації: що не
працює, чому і як це виправити. Мабуть, тому ба -
гато командирів різних бригад відправляють своїх
хлопців навчатись до нас. Звичайно, у кожного свої
вподобання, але ми про «Привид» поки жодного
негативного відгуку не чули.
Чи є якісь вікові або ж будь-які інші обмежен-
ня у підготовці?
Та ні, немає. Єдине обмеження – навчання лише
з 18 років. А далі, якщо у людини є мотивація, то
опанувати пілотування дронами можна у будь-яко -
му віці. У нас торік був 64-річний курсант. Два дні
у нього нічого не виходило, а потім затявся і зго-
дом почав літати так, що молоді б позаздрили.
То наскільки важливою є професія пілота
БПЛА у наших реаліях? Чому її варто опано-
вувати?
Тому, що за дронами майбутнє. Вони полегшують
нам багато моментів не лише на фронті, але й в
цивільному житті. Якщо взяти європейські краї -
ни, там і поліція, і рятувальні служби працюють
з безпілотниками. Та й в Україні вже теж. Дрони
літають, шукають людей, ведуть розвідку, виявля-
ють ворожі позиції та техніку, нищать ворога – у
них дуже багато місій. Тому особливо приємно, що
ця справа розвивається і нас підтримують у цьому.
Наприкінці року до навчального центру приїж -
джали наші партнери ще із 2022-го – Норвезька
громадська організація Fritt Ukraina, засновником
якої є Пітер Фрьоліх. Подарували нам планшети та
дрони. Всі розуміють, що ці «пташки» допомагають
зберегти життя наших воїнів. Краще відправити
до ворога з укриття безпілотник, аніж ризикувати
собою. Тому що дрон – це машина, а люди – най -
важливіше!
Запис за телефоном:
(099) 2723 531
РЕКЛАМА
ФОКУС | АКТУАЛЬНЕ
40 | МІСТО МІСТО | 41
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Підтримати –
не нашкодити,
Війна – це не тільки
виклик для тих,
хто тримає зброю
на передовій, але
й для їхніх рідних,
які чекають у тилу.
Батьки, дружини,
чоловіки, діти, вдови
та й самі військові
– всі вони щодня
борються зі своїм
болем, страхами,
переживаннями та
невизначеністю. Для
них важливо знати,
що вони не самотні,
і необхідністю
також є отримувати
фізичну та емоційну
підтримку.
Але як робити це так,
аби не нашкодити? Як
підібрати правильні
слова? Про те, що
болить і як цьому
зарадити, читайте у
матеріалі.
або Чому варто
вчитись розмовляти
Уляна Пилипець
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Біль не зрозуміє ніхто
Роман Круховський був людиною рішучою та
наполегливою – коли приймав рішення, то ніхто
не зміг переконати у протилежному. Як і рішення
прийти до військкомату і стати на захист країни
на початку повномасштабної війни. Він воював у
складі одного з батальйонів територіальної оборо-
ни Івано-Франківщини, згодом – виконував бойові
завдання у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової
бригади «Едельвейс». 2 серпня 2022 року Роман
Круховський загинув у бою на Донеччині.
У той день, пригадує його дружина Ірина, не
хотілося нічого, навіть жити.
«Здавалось, тоді я не хотіла жодної підтримки,
ніяких слів. Я просто опустила руки. Мені було на -
стільки важко, що я не знаю, як вдалося той період
пережити. Попри мій важкий стан, наші най -
ближчі друзі телефонували, приходили в гості. Ба
більше, організували похорон мого Романа. Тоді я
не усвідомлювала, наскільки великою та значущою
була ця підтримка. Я жодного разу не чула від них
фраз на кшталт «Все буде добре», «Переживеш»,
«Відпусти». Натомість розраду я знайшла у їхніх
словах “Як тобі допомогти?”, “Ми поруч”, “Ми
переживемо все разом”, “Ти не одна”», – говорить
Ірина Круховська.
Дружина загиблого військовослужбовця зізна-
ється, що найважче було чути слова так званої
підтримки від знайомих у перші дні після загибелі
Романа.
«Мене запитували «Як ти?», я відповідала – пога -
но. А як може почувати себе людина, яка втратила
найдорожче на війні? Боляче та образливо було
отримати відповідь: «Та нічого, все буде добре. Від-
пусти його, і стане легше». Я такого роду заспоко -
єння не сприймаю зовсім. Так само, як і фразу «Я
тебе розумію». Ні, ніколи людина, яка не втрачала
чи чиї рідні не воюють, не зрозуміє той біль. Навіть
я не зрозумію ту дружину, яка втратила чоловіка,
тому що кожен біль є особистим. І казати так вза-
галі не можна», – ділиться Ірина.
Інша фраза – «Відпусти його». Сказати це легко,
а закарбовується вона у серці з невимовним болем
та образою.
«Коли я чула це від знайомих, мені було так
боляче. Ну як це – відпустити? Коли вся твоя душа
переповнена болем, коли тебе якимось чином це
все тримає. Як? Тоді я ніяк не могла це зрозумі-
ти. Вже зараз для мене це означає говорити про
загиблого чоловіка без сліз, говорити багато із
вдячністю на серці, а не образою та звинувачен -
нями «Чому так сталося». Але це не те, як можна
підтримати», – розповідає вона.
Коли уникають
Бували й випадки, коли Ірину уникали люди – в
магазині, на вулиці посеред міста. Уникали погля -
дів та розмов, а все тому, що не знали, як підтри-
мати.
«Приблизно через рік після загибелі Романа я
зустрілася в магазині зі знайомими. Вони зізна -
лися, що ще тоді, як дізналися трагічну новину,
хотіли підтримати, втім не змогли підібрати слів.
Я їх не звинувачую, адже сама уникала людей», –
зізнається Ірина Круховська.
Уникати, каже вона, неправильно. Навпаки, вияв
сили – це підійти до людини і підтримати, а одним
із найкращих способів будуть слова «Як я можу
тобі допомогти?».
Мене запитували «Як ти?»,
я відповідала – погано. А як
може почувати себе людина,
яка втратила найдорожче на
війні? Боляче та образливо
було отримати відповідь: «Та
нічого, все буде добре»
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Підтримати –
не нашкодити,
Війна – це не тільки
виклик для тих,
хто тримає зброю
на передовій, але
й для їхніх рідних,
які чекають у тилу.
Батьки, дружини,
чоловіки, діти, вдови
та й самі військові
– всі вони щодня
борються зі своїм
болем, страхами,
переживаннями та
невизначеністю. Для
них важливо знати,
що вони не самотні,
і необхідністю
також є отримувати
фізичну та емоційну
підтримку.
Але як робити це так,
аби не нашкодити? Як
підібрати правильні
слова? Про те, що
болить і як цьому
зарадити, читайте у
матеріалі.
або Чому варто
вчитись розмовляти
Уляна Пилипець
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Біль не зрозуміє ніхто
Роман Круховський був людиною рішучою та
наполегливою – коли приймав рішення, то ніхто
не зміг переконати у протилежному. Як і рішення
прийти до військкомату і стати на захист країни
на початку повномасштабної війни. Він воював у
складі одного з батальйонів територіальної оборо-
ни Івано-Франківщини, згодом – виконував бойові
завдання у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової
бригади «Едельвейс». 2 серпня 2022 року Роман
Круховський загинув у бою на Донеччині.
У той день, пригадує його дружина Ірина, не
хотілося нічого, навіть жити.
«Здавалось, тоді я не хотіла жодної підтримки,
ніяких слів. Я просто опустила руки. Мені було на -
стільки важко, що я не знаю, як вдалося той період
пережити. Попри мій важкий стан, наші най -
ближчі друзі телефонували, приходили в гості. Ба
більше, організували похорон мого Романа. Тоді я
не усвідомлювала, наскільки великою та значущою
була ця підтримка. Я жодного разу не чула від них
фраз на кшталт «Все буде добре», «Переживеш»,
«Відпусти». Натомість розраду я знайшла у їхніх
словах “Як тобі допомогти?”, “Ми поруч”, “Ми
переживемо все разом”, “Ти не одна”», – говорить
Ірина Круховська.
Дружина загиблого військовослужбовця зізна-
ється, що найважче було чути слова так званої
підтримки від знайомих у перші дні після загибелі
Романа.
«Мене запитували «Як ти?», я відповідала – пога -
но. А як може почувати себе людина, яка втратила
найдорожче на війні? Боляче та образливо було
отримати відповідь: «Та нічого, все буде добре. Від-
пусти його, і стане легше». Я такого роду заспоко -
єння не сприймаю зовсім. Так само, як і фразу «Я
тебе розумію». Ні, ніколи людина, яка не втрачала
чи чиї рідні не воюють, не зрозуміє той біль. Навіть
я не зрозумію ту дружину, яка втратила чоловіка,
тому що кожен біль є особистим. І казати так вза-
галі не можна», – ділиться Ірина.
Інша фраза – «Відпусти його». Сказати це легко,
а закарбовується вона у серці з невимовним болем
та образою.
«Коли я чула це від знайомих, мені було так
боляче. Ну як це – відпустити? Коли вся твоя душа
переповнена болем, коли тебе якимось чином це
все тримає. Як? Тоді я ніяк не могла це зрозумі-
ти. Вже зараз для мене це означає говорити про
загиблого чоловіка без сліз, говорити багато із
вдячністю на серці, а не образою та звинувачен -
нями «Чому так сталося». Але це не те, як можна
підтримати», – розповідає вона.
Коли уникають
Бували й випадки, коли Ірину уникали люди – в
магазині, на вулиці посеред міста. Уникали погля -
дів та розмов, а все тому, що не знали, як підтри-
мати.
«Приблизно через рік після загибелі Романа я
зустрілася в магазині зі знайомими. Вони зізна -
лися, що ще тоді, як дізналися трагічну новину,
хотіли підтримати, втім не змогли підібрати слів.
Я їх не звинувачую, адже сама уникала людей», –
зізнається Ірина Круховська.
Уникати, каже вона, неправильно. Навпаки, вияв
сили – це підійти до людини і підтримати, а одним
із найкращих способів будуть слова «Як я можу
тобі допомогти?».
Мене запитували «Як ти?»,
я відповідала – погано. А як
може почувати себе людина,
яка втратила найдорожче на
війні? Боляче та образливо
було отримати відповідь: «Та
нічого, все буде добре»
42 | МІСТО МІСТО | 43
Від однієї
«галочки»
завмирає серце
Віктор Конох з Івано-Франків-
щини пішов до війська у 2018-
му. Тоді одразу потрапив до 95-ї
десантно-штурмової бригади
Збройних Сил України. Прослу-
жив чотири роки, а в жовтні 21-го
звільнився.
У листопаді того ж року Віктор
одружився з Юлею. Подружжя
почало працювати над спільним
бізнесом, налагоджувати життя,
як раптом 21 лютого 2022 року
Віктора викликали у військ-
комат. Сказали, що 25 лютого
почнуться навчання резервістів.
За декілька днів почалась повно-
масштабна війна.
«До нині, коли я згадую той
ранок 24 лютого, у горлі ком.
Тоді Вітя потрапив до лав 10-ї ок-
ремої гірсько-штурмової бригади
«Едельвейс». Вже через кілька
днів вони були на Київщині. І це,
направду, був один із найтяжчих
для мене періодів. Бо звʼязку не
було від слова зовсім. У мене в
оточенні дуже багато військо-
вих, тож я починала дізнаватися
інформацію в усіх поспіль і тепер
розумію, що десь це й було моєю
помилкою. “Колону «десятки»
розбили. Як там твої?”», – розпо-
відає дружина Віктора Юлія.
Від цієї фрази, зізнається
дівчина, наче зупинилось серце,
але вже за декілька годин Віктор
вийшов на звʼязок. І так було
весь час війни на Київщині. Далі
хлопці вирушили на Луганщину.
З часом там військові вже нала-
годили якусь свою внутрішню си -
стему заміни один одного, та час
від часу Віктор був на звʼязку.
«Загалом, коли ти й тоді, і
зараз бачиш ту «одну галочку»,
життя наче стає на паузу, – ді-
литься Юлія. – Направду, саме
від цього я «піймала» свою пер-
шу в житті панічну атаку. Слова-
ми цей стан неможливо описати,
я намагалася впродовж трьох
років зробити це для себе хоча
б. Але зрозуміла, що це можуть
відчути лише ті, хто чекає».
Ми не злі стерви
Юлія багато разів чула як ви-
правдання: «Твій вже воював, а
мій не вміє». Відповідала, що за
три роки можна було б підготува -
тися. І зараз це не проблема ані
військових, ані їхніх родин, що
хтось щось не вміє. Ба більше, в
лютому 22-го поруч із її чолові-
ком були теж такі, хто не вмів,
відтак вони вчилися.
На думку дружини військо -
вослужбовця, суспільству треба
зрозуміти, що коли вони поруч із
рідними засинають та прокида -
ються, снідають та вечеряють і
мають змогу обійняти та погово -
рити – рідні військових тижнями
можуть чекати того очікуваного
«+».
«Ми не злі стерви – ми ті, хто
вимушено щосекунди живе зі
страхом та внутрішньою бороть -
бою жити та посміхатися крізь
сльози, страх та біль. Жодна дру-
жина військового не чекає вже
якоїсь підтримки суспільства. Ми
просто щиро хочемо наших чоло -
віків поруч», – ділиться Юлія.
За час, коли Віктор пішов на
фронт, вона сіла за кермо, на-
вчилась приймати всі рішення
самостійно та швидко не лише
за себе, а й за всю сімʼю, та, не
бажаючи цього, стала сильною.
Зараз вона не хоче підтримки чи
розуміння народу – Юлія просто
хоче бути «маленькою дівчин -
кою» з чоловіком поруч.
«За період повномасштабної
війни я перестала спілкуватися
з більшістю тих, кого досі вва-
жала друзями: одні виїхали за
кордон, і я морально не можу
спілкуватись із ухилянтами; інші
не можуть зрозуміти, чому я не
хочу йти гуляти, спілкуватись чи
розважатись. Я дуже не люблю
давати поради, але нам дуже
треба, щоб іноді хтось був поруч,
аби просто посидіти в тиші чи
потримати за руку, коли рідних
на звʼязку нема і ти не можеш
продовжити свій “рух” далі»,
– мовить дружина захисника
України.
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
За період повномасштабної війни я
перестала спілкуватися з більшістю тих,
кого досі вважала друзями: одні виїхали
за кордон, і я морально не можу
спілкуватись із ухилянтами
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Запитувати,
але не нав’язувати
Михайло Когут, 23-річний ветеран війни з При -
карпаття, служив спочатку у командуванні Сил
логістики ЗСУ, згодом – у 95-й окремій штурмовій
бригаді ЗСУ. Під час виконання одного із бойових
завдань на Донеччині отримав поранення – приле -
тіла міна. Михайлу посікло всю праву частину тіла.
На жаль, після отриманого поранення довелося
ампутувати кінцівку вище коліна. Зараз Михайло
має протез і жартує, що він кіборг.
«Звісно, були моменти, коли люди косо дивилися
на протез, – ділиться Михайло, – але я не злився,
було дивно: ну що тут такого? В нас третій рік пов-
номасштабка, таких, як я, людей багато і, на жаль,
буде більше. Можливо, людина відчуває сором,
що я воював, а він – ні. Не знаю. Наше суспільство
повинне адаптуватися до цього і навчитися адек -
ватно реагувати. Прогрес вже є: спостерігаю таку
тенденцію, коли до мене підходять дітки і питають:
«Ого, в тебе залізна нога. Ти кіборг?» Я жартома
відповідаю, що так. І від діток це якось по-іншому
сприймається».
Та окрім різних поглядів та дитячої допитливості
стикався ветеран і з грубістю. Нещодавно заїхав
із товаришем на автозаправну станцію, а там
були двоє чоловіків на підпитку. До нього почали
зневажливо говорити, грубіянити, штовхнули, і він
впав – порвав зв’язки на плечі. Зараз лікується.
Досі не може зрозуміти, що тоді стало причиною
агресії. Можливо, їхня внутрішня образа і сором
зізнатися самим собі, докір совісті?
Попри негатив, добра все ж таки більше, а ще
збільшується кількість людей, які щиро хочуть під-
тримати та допомогти. Однак, не завжди знають як.
«Якщо мені потрібна допомога, то я звернуся за
нею сам, – продовжує ветеран. – Дуже не люблю,
коли навʼязливо намагаються допомогти. Прояв -
ляють надмірну турботу. Коли хтось притримає чи
відчинить мені двері, коли я йду з підлокітником
на протезі і мені важко самому їх відчинити, то я
залюбки цю допомогу прийму, але коли я можу
впоратися сам, то не потрібно. Хочете допомогти –
запитайте».
Інша справа, додає Михайло, коли людина пере -
сувається на кріслі колісному. Їй набагато важ-
че, ніж йому, проте й тут треба питати. Якщо ви
натрапили на поганий настрій людини, якій хотіли
допомогти, краще вибачатись і закінчити розмову,
аніж нав’язувати свою допомогу.
Побратим Михайла, 21-річний боєць 95-ї окремої
штурмової бригади Максим Бабіля отримав оскол -
кові поранення під час одного із боїв – втратив
деякі та поранив пальці рук.
Воїн закликає людей проявляти більше поваги до
військовослужбовців та ветеранів війни, до прикла -
ду за проханням поступитися місцем у черзі.
«Насправді, мені соромно користуватися своїми
пільгами, але інколи бувають моменти, коли мені
важко стояти у черзі, то я прошу людей пропу -
стити. Часто пропускають, але є й такі, які обурю -
ються. Мовляв, молодий, нічого страшного. Але
ж якби вони знали, що я пережив…» – доповнює
розмову Максим.
Від однієї
«галочки»
завмирає серце
Віктор Конох з Івано-Франків-
щини пішов до війська у 2018-
му. Тоді одразу потрапив до 95-ї
десантно-штурмової бригади
Збройних Сил України. Прослу-
жив чотири роки, а в жовтні 21-го
звільнився.
У листопаді того ж року Віктор
одружився з Юлею. Подружжя
почало працювати над спільним
бізнесом, налагоджувати життя,
як раптом 21 лютого 2022 року
Віктора викликали у військ-
комат. Сказали, що 25 лютого
почнуться навчання резервістів.
За декілька днів почалась повно-
масштабна війна.
«До нині, коли я згадую той
ранок 24 лютого, у горлі ком.
Тоді Вітя потрапив до лав 10-ї ок-
ремої гірсько-штурмової бригади
«Едельвейс». Вже через кілька
днів вони були на Київщині. І це,
направду, був один із найтяжчих
для мене періодів. Бо звʼязку не
було від слова зовсім. У мене в
оточенні дуже багато військо-
вих, тож я починала дізнаватися
інформацію в усіх поспіль і тепер
розумію, що десь це й було моєю
помилкою. “Колону «десятки»
розбили. Як там твої?”», – розпо-
відає дружина Віктора Юлія.
Від цієї фрази, зізнається
дівчина, наче зупинилось серце,
але вже за декілька годин Віктор
вийшов на звʼязок. І так було
весь час війни на Київщині. Далі
хлопці вирушили на Луганщину.
З часом там військові вже нала-
годили якусь свою внутрішню си -
стему заміни один одного, та час
від часу Віктор був на звʼязку.
«Загалом, коли ти й тоді, і
зараз бачиш ту «одну галочку»,
життя наче стає на паузу, – ді-
литься Юлія. – Направду, саме
від цього я «піймала» свою пер-
шу в житті панічну атаку. Слова-
ми цей стан неможливо описати,
я намагалася впродовж трьох
років зробити це для себе хоча
б. Але зрозуміла, що це можуть
відчути лише ті, хто чекає».
Ми не злі стерви
Юлія багато разів чула як ви-
правдання: «Твій вже воював, а
мій не вміє». Відповідала, що за
три роки можна було б підготува -
тися. І зараз це не проблема ані
військових, ані їхніх родин, що
хтось щось не вміє. Ба більше, в
лютому 22-го поруч із її чолові-
ком були теж такі, хто не вмів,
відтак вони вчилися.
На думку дружини військо -
вослужбовця, суспільству треба
зрозуміти, що коли вони поруч із
рідними засинають та прокида -
ються, снідають та вечеряють і
мають змогу обійняти та погово -
рити – рідні військових тижнями
можуть чекати того очікуваного
«+».
«Ми не злі стерви – ми ті, хто
вимушено щосекунди живе зі
страхом та внутрішньою бороть -
бою жити та посміхатися крізь
сльози, страх та біль. Жодна дру-
жина військового не чекає вже
якоїсь підтримки суспільства. Ми
просто щиро хочемо наших чоло -
віків поруч», – ділиться Юлія.
За час, коли Віктор пішов на
фронт, вона сіла за кермо, на-
вчилась приймати всі рішення
самостійно та швидко не лише
за себе, а й за всю сімʼю, та, не
бажаючи цього, стала сильною.
Зараз вона не хоче підтримки чи
розуміння народу – Юлія просто
хоче бути «маленькою дівчин -
кою» з чоловіком поруч.
«За період повномасштабної
війни я перестала спілкуватися
з більшістю тих, кого досі вва-
жала друзями: одні виїхали за
кордон, і я морально не можу
спілкуватись із ухилянтами; інші
не можуть зрозуміти, чому я не
хочу йти гуляти, спілкуватись чи
розважатись. Я дуже не люблю
давати поради, але нам дуже
треба, щоб іноді хтось був поруч,
аби просто посидіти в тиші чи
потримати за руку, коли рідних
на звʼязку нема і ти не можеш
продовжити свій “рух” далі»,
– мовить дружина захисника
України.
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
За період повномасштабної війни я
перестала спілкуватися з більшістю тих,
кого досі вважала друзями: одні виїхали
за кордон, і я морально не можу
спілкуватись із ухилянтами
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Запитувати,
але не нав’язувати
Михайло Когут, 23-річний ветеран війни з При -
карпаття, служив спочатку у командуванні Сил
логістики ЗСУ, згодом – у 95-й окремій штурмовій
бригаді ЗСУ. Під час виконання одного із бойових
завдань на Донеччині отримав поранення – приле -
тіла міна. Михайлу посікло всю праву частину тіла.
На жаль, після отриманого поранення довелося
ампутувати кінцівку вище коліна. Зараз Михайло
має протез і жартує, що він кіборг.
«Звісно, були моменти, коли люди косо дивилися
на протез, – ділиться Михайло, – але я не злився,
було дивно: ну що тут такого? В нас третій рік пов-
номасштабка, таких, як я, людей багато і, на жаль,
буде більше. Можливо, людина відчуває сором,
що я воював, а він – ні. Не знаю. Наше суспільство
повинне адаптуватися до цього і навчитися адек -
ватно реагувати. Прогрес вже є: спостерігаю таку
тенденцію, коли до мене підходять дітки і питають:
«Ого, в тебе залізна нога. Ти кіборг?» Я жартома
відповідаю, що так. І від діток це якось по-іншому
сприймається».
Та окрім різних поглядів та дитячої допитливості
стикався ветеран і з грубістю. Нещодавно заїхав
із товаришем на автозаправну станцію, а там
були двоє чоловіків на підпитку. До нього почали
зневажливо говорити, грубіянити, штовхнули, і він
впав – порвав зв’язки на плечі. Зараз лікується.
Досі не може зрозуміти, що тоді стало причиною
агресії. Можливо, їхня внутрішня образа і сором
зізнатися самим собі, докір совісті?
Попри негатив, добра все ж таки більше, а ще
збільшується кількість людей, які щиро хочуть під-
тримати та допомогти. Однак, не завжди знають як.
«Якщо мені потрібна допомога, то я звернуся за
нею сам, – продовжує ветеран. – Дуже не люблю,
коли навʼязливо намагаються допомогти. Прояв -
ляють надмірну турботу. Коли хтось притримає чи
відчинить мені двері, коли я йду з підлокітником
на протезі і мені важко самому їх відчинити, то я
залюбки цю допомогу прийму, але коли я можу
впоратися сам, то не потрібно. Хочете допомогти –
запитайте».
Інша справа, додає Михайло, коли людина пере -
сувається на кріслі колісному. Їй набагато важ-
че, ніж йому, проте й тут треба питати. Якщо ви
натрапили на поганий настрій людини, якій хотіли
допомогти, краще вибачатись і закінчити розмову,
аніж нав’язувати свою допомогу.
Побратим Михайла, 21-річний боєць 95-ї окремої
штурмової бригади Максим Бабіля отримав оскол -
кові поранення під час одного із боїв – втратив
деякі та поранив пальці рук.
Воїн закликає людей проявляти більше поваги до
військовослужбовців та ветеранів війни, до прикла -
ду за проханням поступитися місцем у черзі.
«Насправді, мені соромно користуватися своїми
пільгами, але інколи бувають моменти, коли мені
важко стояти у черзі, то я прошу людей пропу -
стити. Часто пропускають, але є й такі, які обурю -
ються. Мовляв, молодий, нічого страшного. Але
ж якби вони знали, що я пережив…» – доповнює
розмову Максим.
44 | МІСТО МІСТО | 45
Людині
потрібна людина
Франківка Наталія Мельникова, психологиня, пра-
цює з бійцями та членами їхніх сімей з 2014 року.
За її словами, універсальних правил, як допома -
гати чи підтримувати, не існує, адже кожен випа -
док індивідуальний, кожна людина – мікровсесвіт.
Попри це, в основі всього лежить комунікація.
«В ході консультативних сесій я часто кажу лю -
дям, що варто говорити, озвучувати свої потреби,
не боятися просити про допомогу, адже направду
є дуже багато є тих хто щиро хоче підтримати
чи допомогти рідним військових, але не знає, як
коректно це зробити чи запропонувати» – каже
фахівчиня.
Рідні військових часто несуть два «рюкзачки» –
виконують домашні обов’язки того, хто захищає
нас з вами, і свої власні.
«Дружинам, чиї чоловіки воюють чи які втратили
найдорожчих на війні, пропоную подумати над пе -
реліком людей, до яких вони можуть звернутися по
ту чи іншу допомогу. Когось можна попросити про -
сто вислухати, когось – забрати дитину зі школи чи
гуртка, купити ліки, коли хворієте, чи допомогти
з роботою по дому. Важливо, щоб ці люди знали
про ваші сподівання на їхню допомогу» – пояснює
Наталія Мельникова.
Інколи, бажаючи допомогти чи підтримати в
свій спосіб, можна почути різне у відповідь, навіть
негатив. І це, за словами психологині, не завжди
агресія як така. Часто так говорить біль.
Психіка людини настільки може бути виснажена,
що «агресія», як не дивно, це спосіб сказати, що їй
важко і наскільки болить.
«В таких випадках, звісно, в жодному разі не
рекомендую відповідати агресивно, а навпаки –
продовжити розмову пізніше або ж просто сказати:
«Вибач, я не хотіла образити», – говорить Наталія.
На все потрібен час та психоемоційний ресурс.
Щоб допомогти чи підтримати, треба мати на це
змогу. Складно говорити про наявність ресурсів в
часі війни, коли психіка чи не кожного українця
перманентно перевантажена.
Тим не менше про це (вчасне поповнення ресур -
сів) слід пам’ятати.
Психологиня не рекомендує бездумно жертву -
вати заради того, щоб допомогти. Йдеться про те,
що перш ніж підтримати когось словами чи ділом,
потрібно віднайти ресурс в собі (адже чим ви
зможете ділитись, будучи виснажені самі) та щире
бажання, а не тому, що так треба. Не потрібно
давати порожні обіцянки. Якщо ви певні того, що
можете підтримати, зробивши ту чи іншу справу,
підтримуйте обов’язково. Не впевнені чи не маєте
на це сил – не обіцяйте.
«Уявіть, що, до прикладу, ви дали слово забрати
дитину з гуртка, а потім передумали. Такі дії зро-
блять ще гірше тому, хто очікував вашого плеча»,
– застерігає Наталія.
Для людей, які мають змогу і не знать, як під-
тримати, варто почати зі слів: «Я – поруч», «Якщо
тобі потрібна допомога, тільки скажи, чим я можу
підтримати, я готова прийти на поміч».
І знову ж таки, говоріть, озвучуйте свої думки,
запити, прохання, адже біду пережити легше, коли
об’єднані. І для цього людині потрібна інша людина.
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Психіка людини настільки
може бути виснажена, що
«агресія», як не дивно, це
спосіб сказати, що їй важко
і наскільки болить
Працюють, поки ви спите:
Добре бачити на близьких відстанях та без
труднощів читати книгу, а ось розгледіти номер
маршрутки, яка тільки під’їжджає, – вже справжня
проблема, бо все наче в тумані. Короткозорість –
це складне офтальмологічне порушення, яке окрім
низки незручностей призводить ще й до зорової
перевтоми та головного болю. І потребує пра -
вильної корекції. Один із найсучасніших методів
– ортокератологія, або ж можливість впливати на
зір за допомогою нічних лінз. Під час сну вони
делікатно змінюють форму рогівки, й вже вранці
наступного дня пацієнт відчуває стовідсоткове
покращення зору. Практика доводить, що при
короткозорості у дітей постійне носіння окулярів
сповільнює прогресування цього порушення у 30%
випадків, тоді як жорсткі лінзи – в 70%.
Не варто боятися
болю чи дискомфорту
У порівнянні з іншими методами корекції, нічні
лінзи мають низку переваг. Їх використання без -
болісне, і страх того, що з ними спати не вдасть-
ся, абсолютно безпідставний. Завдяки помірному
тиску зовні вони, хоч і дещо відчуваються на очах,
дискомфорту не створюють. Якщо, звісно, підібра -
ні правильно. Для того, щоб перший контакт для
дітей не був шоковим, ми пропонуємо одягти лінзи
спочатку на пів години й заплющити очі – це наче
імітація сну. А опісля того, як маленький пацієнт
їх знімає, одразу відчуває покращення зору. Це і є
найкраща мотивація для дитини. Головне правило
лікування, яке забезпечить реальний ефект, спати
з ортокератологічними лінзами треба 7-8 годин. І
використовувати їх щоночі.
Кращі за попередні
аналоги
Останні кілька років ми у своїй практиці вико-
ристовуємо нічні лінзи українського виробництва.
Їх виготовляють в Кривому Розі на закордонному
обладнанні. І матеріал, і самі лінзи пройшли усю
необхідну сертифікацію. Тож цілком безпечні та
ще й до всього мають низку переваг у порівнянні
з аналогами: від доведеної ефективності до швид -
ких термінів виготовлення та отримання пацієн -
том. Окрім того, матеріал, ідентичний із тим, що
використовують світові бренди, тут менш крихкий
та гарно відполірований. Тому діти легше до нього
звикають, їм комфортніше відчувати на оці таку
лінзу.
Індивідуальний підхід
Підбір лінз – складний багатоетапний процес.
Він вимагає професійного індивідуального підходу.
Перед тим, як розпочати лікування, ми обстежу -
ємо пацієнта. Далі – навчаємо, як користуватися
цим засобом корекції зору. І, звісно, ще один огляд
проводимо вже після першої ночі з ним. Кожна
пара лінз використовується близько року, і за цей
час ми ще тричі оглядаємо дитину. Тобто гаранту -
ємо своїм клієнтам постійний супровід.
Наталія ЧЕБОТАРЬОВА
офтальмологиня із 20-річним стажем,
засновниця оптики «Окуліст»
Чекаємо вас за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 64
що таке нічні лінзи та наскільки ефективно
вони стримують короткозорість?
РЕКЛАМА
ЖИТТЯ | КОМФОРТ
Людині
потрібна людина
Франківка Наталія Мельникова, психологиня, пра-
цює з бійцями та членами їхніх сімей з 2014 року.
За її словами, універсальних правил, як допома -
гати чи підтримувати, не існує, адже кожен випа -
док індивідуальний, кожна людина – мікровсесвіт.
Попри це, в основі всього лежить комунікація.
«В ході консультативних сесій я часто кажу лю -
дям, що варто говорити, озвучувати свої потреби,
не боятися просити про допомогу, адже направду
є дуже багато є тих хто щиро хоче підтримати
чи допомогти рідним військових, але не знає, як
коректно це зробити чи запропонувати» – каже
фахівчиня.
Рідні військових часто несуть два «рюкзачки» –
виконують домашні обов’язки того, хто захищає
нас з вами, і свої власні.
«Дружинам, чиї чоловіки воюють чи які втратили
найдорожчих на війні, пропоную подумати над пе -
реліком людей, до яких вони можуть звернутися по
ту чи іншу допомогу. Когось можна попросити про -
сто вислухати, когось – забрати дитину зі школи чи
гуртка, купити ліки, коли хворієте, чи допомогти
з роботою по дому. Важливо, щоб ці люди знали
про ваші сподівання на їхню допомогу» – пояснює
Наталія Мельникова.
Інколи, бажаючи допомогти чи підтримати в
свій спосіб, можна почути різне у відповідь, навіть
негатив. І це, за словами психологині, не завжди
агресія як така. Часто так говорить біль.
Психіка людини настільки може бути виснажена,
що «агресія», як не дивно, це спосіб сказати, що їй
важко і наскільки болить.
«В таких випадках, звісно, в жодному разі не
рекомендую відповідати агресивно, а навпаки –
продовжити розмову пізніше або ж просто сказати:
«Вибач, я не хотіла образити», – говорить Наталія.
На все потрібен час та психоемоційний ресурс.
Щоб допомогти чи підтримати, треба мати на це
змогу. Складно говорити про наявність ресурсів в
часі війни, коли психіка чи не кожного українця
перманентно перевантажена.
Тим не менше про це (вчасне поповнення ресур -
сів) слід пам’ятати.
Психологиня не рекомендує бездумно жертву -
вати заради того, щоб допомогти. Йдеться про те,
що перш ніж підтримати когось словами чи ділом,
потрібно віднайти ресурс в собі (адже чим ви
зможете ділитись, будучи виснажені самі) та щире
бажання, а не тому, що так треба. Не потрібно
давати порожні обіцянки. Якщо ви певні того, що
можете підтримати, зробивши ту чи іншу справу,
підтримуйте обов’язково. Не впевнені чи не маєте
на це сил – не обіцяйте.
«Уявіть, що, до прикладу, ви дали слово забрати
дитину з гуртка, а потім передумали. Такі дії зро-
блять ще гірше тому, хто очікував вашого плеча»,
– застерігає Наталія.
Для людей, які мають змогу і не знать, як під-
тримати, варто почати зі слів: «Я – поруч», «Якщо
тобі потрібна допомога, тільки скажи, чим я можу
підтримати, я готова прийти на поміч».
І знову ж таки, говоріть, озвучуйте свої думки,
запити, прохання, адже біду пережити легше, коли
об’єднані. І для цього людині потрібна інша людина.
ЖИТТЯ | ВАЖЛИВЕ
Психіка людини настільки
може бути виснажена, що
«агресія», як не дивно, це
спосіб сказати, що їй важко
і наскільки болить
Працюють, поки ви спите:
Добре бачити на близьких відстанях та без
труднощів читати книгу, а ось розгледіти номер
маршрутки, яка тільки під’їжджає, – вже справжня
проблема, бо все наче в тумані. Короткозорість –
це складне офтальмологічне порушення, яке окрім
низки незручностей призводить ще й до зорової
перевтоми та головного болю. І потребує пра -
вильної корекції. Один із найсучасніших методів
– ортокератологія, або ж можливість впливати на
зір за допомогою нічних лінз. Під час сну вони
делікатно змінюють форму рогівки, й вже вранці
наступного дня пацієнт відчуває стовідсоткове
покращення зору. Практика доводить, що при
короткозорості у дітей постійне носіння окулярів
сповільнює прогресування цього порушення у 30%
випадків, тоді як жорсткі лінзи – в 70%.
Не варто боятися
болю чи дискомфорту
У порівнянні з іншими методами корекції, нічні
лінзи мають низку переваг. Їх використання без -
болісне, і страх того, що з ними спати не вдасть-
ся, абсолютно безпідставний. Завдяки помірному
тиску зовні вони, хоч і дещо відчуваються на очах,
дискомфорту не створюють. Якщо, звісно, підібра -
ні правильно. Для того, щоб перший контакт для
дітей не був шоковим, ми пропонуємо одягти лінзи
спочатку на пів години й заплющити очі – це наче
імітація сну. А опісля того, як маленький пацієнт
їх знімає, одразу відчуває покращення зору. Це і є
найкраща мотивація для дитини. Головне правило
лікування, яке забезпечить реальний ефект, спати
з ортокератологічними лінзами треба 7-8 годин. І
використовувати їх щоночі.
Кращі за попередні
аналоги
Останні кілька років ми у своїй практиці вико-
ристовуємо нічні лінзи українського виробництва.
Їх виготовляють в Кривому Розі на закордонному
обладнанні. І матеріал, і самі лінзи пройшли усю
необхідну сертифікацію. Тож цілком безпечні та
ще й до всього мають низку переваг у порівнянні
з аналогами: від доведеної ефективності до швид -
ких термінів виготовлення та отримання пацієн -
том. Окрім того, матеріал, ідентичний із тим, що
використовують світові бренди, тут менш крихкий
та гарно відполірований. Тому діти легше до нього
звикають, їм комфортніше відчувати на оці таку
лінзу.
Індивідуальний підхід
Підбір лінз – складний багатоетапний процес.
Він вимагає професійного індивідуального підходу.
Перед тим, як розпочати лікування, ми обстежу -
ємо пацієнта. Далі – навчаємо, як користуватися
цим засобом корекції зору. І, звісно, ще один огляд
проводимо вже після першої ночі з ним. Кожна
пара лінз використовується близько року, і за цей
час ми ще тричі оглядаємо дитину. Тобто гаранту -
ємо своїм клієнтам постійний супровід.
Наталія ЧЕБОТАРЬОВА
офтальмологиня із 20-річним стажем,
засновниця оптики «Окуліст»
Чекаємо вас за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 64
що таке нічні лінзи та наскільки ефективно
вони стримують короткозорість?
РЕКЛАМА
ЖИТТЯ | КОМФОРТ
46 | МІСТО МІСТО | 47
Ігор Маслов:
Кілька років тому
українські медіа
почали працювати
за новим законом.
Він максимально
наближений до
європейського і
пов’язаний із наміром
України вступити в
ЄС у майбутньому.
Станом на кінець 2024
року на Прикарпатті
зареєструвалися за
новим законодавством
166 медіа. «Місто»
поговорило про те,
як їм живеться
із представником
Національної ради в
Івано-Франківській
області Ігорем
Масловим.
«Я – не цензор, але
переглядати дотримання
вимог законодавства
входить у мої обов’язки»
Тетяна Соболик
ЖИТТЯ | ПРО МЕДІА
Пане Ігорю, що з голов-
ного змінилося?
Перш за все, з усіх зако-
нодавчих норматив забрали
слово «ЗМІ» – засоби масо-
вої інформації, які були або
є у пострадянських країнах.
Це слово замінили на «ме-
діа», як це є у розвинутих
країнах.
Також розширили зна -
чення. До прийняття цьо-
го закону друковані та
онлайн-медіа не підпадали
під жодні регулювання,
ніхто з ними повноцінно не
працював. Натомість тепер є
реєстрація та ліцензування,
умови зробили такі самі, як
в Європі.
Зокрема, раніше друковані
медіа були в реєстрі Мін’юс-
ту, вони реєструвалися і раз
на рік подавали друкований
примірник, щоб показати,
що вони існують. Так, до
початку дії нового закону в
області було 498 друкованих
медіа, і це ми не враховуємо
друкованих медіа університетів,
бо вони окремо реєструвалися.
Якщо додати ще їх, то було десь
550.
Закон про медіа зобов’язав
безкоштовно перереєструватися
усіх, хто мав свідоцтво, завдяки
цьому ми вийшли на цифру 50.
За загальною кількістю ліцен-
зіатів та реєстрантів (166 ме-
діа) Івано-Франківська область
станом на 31 грудня 2024 року
знаходиться на 10-му місці в
Україні.
Тобто стало в десять разів
менше?
Багато кого фізично й не було.
Станом на кінець 2024 року ми
маємо 89 зареєстрованих дру-
кованих медіа, половина – це
журнали, часто це журнали уні -
верситетів, інша половина – це
газети.
Газет стало менше?
Газет у нас і досі багато. Об-
ласть втратила енну кількість
видань – мінімум третину, коли
пішов процес приватизації. Біль-
шість газет були комунальними,
коли почався процес реформу -
вання з комунальних у приватні,
то позакривалися, бо не могли
тягнути самостійно весь процес і
виходити в друк.
Газети виходять як в Іва-
но-Франківську, так і в районах,
в них є місцева реклама, вони
друкуються і розповсюджуються.
Так, тиражі невеликі. Так, важ-
ко, всім важко, але рекламний
ринок у 2024 році почав віднов-
люватися, і я це бачу.
Ви переглядаєте ці газети?
Так, мені присилають електро -
нні примірники. Я – не цензор,
я лише переглядаю примірники
на дотримання вимог статті 37
закону про медіа, де йдеться про
вихідні дані. Крім того, дивлюся,
щоб уся реклама була ідентифі -
кована.
Гаразд, а якщо онлайн-ме-
діа не зареєстроване, то воно
може не ідентифікувати
рекламу?
За законом всі мають це роби-
ти. Але онлайн-медіа, які не реє-
струвалися, іноді це ігнорують, а
їх відслідкувати досить складно.
Онлайн-медіа – це єдині медіа,
які реєструються за бажанням.
Друковані медіа теж можуть не
реєструватися, але в мирний
час. А от у період воєнного стану
друковані медіа зобов’язані мати
реєстрацію.
Так виходить, що
онлайн-медіа ми навіть пора-
хувати не можемо?
Станом на кінець 2024 року
в області зареєстровано 22
онлайн-медіа. Більшість – це
сайти, але не всі. Маємо одну
публічну сторінку у соціальній
мережі «Фейсбук», її зареєстру-
вали як медіа. І є один відео-
хостинг на «Ютубі». Все інше –
сайти, які ідентифікують себе, як
хочуть: портал, новинний сайт,
онлайн-видання тощо. А от щодо
не зареєстрованих, то це можуть
бути сотні.
Особливо, якщо додати теле -
грам-канали. В Україні вони до-
сить часто реєструються, а от в
нашій області чомусь поки ніхто.
Переконаний, що в нашій області
в будь-якому населеному пункті і
слухають, і дивляться місцеві медіа, бо
як пропадає сигнал, то люди реагують
у той самий день
ЖИТТЯ | ПРО МЕДІА
Ігор Маслов:
Кілька років тому
українські медіа
почали працювати
за новим законом.
Він максимально
наближений до
європейського і
пов’язаний із наміром
України вступити в
ЄС у майбутньому.
Станом на кінець 2024
року на Прикарпатті
зареєструвалися за
новим законодавством
166 медіа. «Місто»
поговорило про те,
як їм живеться
із представником
Національної ради в
Івано-Франківській
області Ігорем
Масловим.
«Я – не цензор, але
переглядати дотримання
вимог законодавства
входить у мої обов’язки»
Тетяна Соболик
ЖИТТЯ | ПРО МЕДІА
Пане Ігорю, що з голов-
ного змінилося?
Перш за все, з усіх зако-
нодавчих норматив забрали
слово «ЗМІ» – засоби масо-
вої інформації, які були або
є у пострадянських країнах.
Це слово замінили на «ме-
діа», як це є у розвинутих
країнах.
Також розширили зна -
чення. До прийняття цьо-
го закону друковані та
онлайн-медіа не підпадали
під жодні регулювання,
ніхто з ними повноцінно не
працював. Натомість тепер є
реєстрація та ліцензування,
умови зробили такі самі, як
в Європі.
Зокрема, раніше друковані
медіа були в реєстрі Мін’юс-
ту, вони реєструвалися і раз
на рік подавали друкований
примірник, щоб показати,
що вони існують. Так, до
початку дії нового закону в
області було 498 друкованих
медіа, і це ми не враховуємо
друкованих медіа університетів,
бо вони окремо реєструвалися.
Якщо додати ще їх, то було десь
550.
Закон про медіа зобов’язав
безкоштовно перереєструватися
усіх, хто мав свідоцтво, завдяки
цьому ми вийшли на цифру 50.
За загальною кількістю ліцен-
зіатів та реєстрантів (166 ме-
діа) Івано-Франківська область
станом на 31 грудня 2024 року
знаходиться на 10-му місці в
Україні.
Тобто стало в десять разів
менше?
Багато кого фізично й не було.
Станом на кінець 2024 року ми
маємо 89 зареєстрованих дру-
кованих медіа, половина – це
журнали, часто це журнали уні -
верситетів, інша половина – це
газети.
Газет стало менше?
Газет у нас і досі багато. Об-
ласть втратила енну кількість
видань – мінімум третину, коли
пішов процес приватизації. Біль-
шість газет були комунальними,
коли почався процес реформу -
вання з комунальних у приватні,
то позакривалися, бо не могли
тягнути самостійно весь процес і
виходити в друк.
Газети виходять як в Іва-
но-Франківську, так і в районах,
в них є місцева реклама, вони
друкуються і розповсюджуються.
Так, тиражі невеликі. Так, важ-
ко, всім важко, але рекламний
ринок у 2024 році почав віднов-
люватися, і я це бачу.
Ви переглядаєте ці газети?
Так, мені присилають електро -
нні примірники. Я – не цензор,
я лише переглядаю примірники
на дотримання вимог статті 37
закону про медіа, де йдеться про
вихідні дані. Крім того, дивлюся,
щоб уся реклама була ідентифі -
кована.
Гаразд, а якщо онлайн-ме-
діа не зареєстроване, то воно
може не ідентифікувати
рекламу?
За законом всі мають це роби-
ти. Але онлайн-медіа, які не реє-
струвалися, іноді це ігнорують, а
їх відслідкувати досить складно.
Онлайн-медіа – це єдині медіа,
які реєструються за бажанням.
Друковані медіа теж можуть не
реєструватися, але в мирний
час. А от у період воєнного стану
друковані медіа зобов’язані мати
реєстрацію.
Так виходить, що
онлайн-медіа ми навіть пора-
хувати не можемо?
Станом на кінець 2024 року
в області зареєстровано 22
онлайн-медіа. Більшість – це
сайти, але не всі. Маємо одну
публічну сторінку у соціальній
мережі «Фейсбук», її зареєстру-
вали як медіа. І є один відео-
хостинг на «Ютубі». Все інше –
сайти, які ідентифікують себе, як
хочуть: портал, новинний сайт,
онлайн-видання тощо. А от щодо
не зареєстрованих, то це можуть
бути сотні.
Особливо, якщо додати теле -
грам-канали. В Україні вони до-
сить часто реєструються, а от в
нашій області чомусь поки ніхто.
Переконаний, що в нашій області
в будь-якому населеному пункті і
слухають, і дивляться місцеві медіа, бо
як пропадає сигнал, то люди реагують
у той самий день
ЖИТТЯ | ПРО МЕДІА
48 | МІСТО МІСТО | 49
Що дає реєстрація?
Варто відзначити, що перший суб’єкт у сфері
онлайн-медіа в Україні, який був зареєстрований
відповідно до закону, – ТОВ «Редакція газети «Ре -
портер», м. Івано-Франківськ. Рішення про його
реєстрацію № 425 від 22.06.2023.
Першим зареєстрованим суб’єктом у сфері
онлайн-медіа в Україні був «Репортер», в першій
десятці – «Краматорськ-пост», що релокований в
Коломию. То я питав їх тоді, чому вони реєстру -
ються, вони відповідали, що причиною є гранти.
Будь-яка офіційна співпраця зараз без реєстрації
неможлива.
Ще до кінця не працює, але починається тен -
денція, що акредитація журналістів теж відбува-
тиметься тільки для тих медіа, які мають реєстра-
цію. З часом стане абсолютно законно відмовити
в акредитації журналістам, які працюють у медіа
без реєстрації.
І давайте ще поговоримо про телебачення
та радіо.
Усього в області 18 аудіовізуальних (тобто те-
лебачення) ідентифікаторів, які працюють у 10
студіях, та 26 – аудіальних (радіо), які працюють у
13 радіокомпаніях.
Ми одна з двох областей по Україні, які відпо-
відно до досліджень Інституту масової інформації
не втратили жодного медіа. Друга область – Львів -
ська. І навіть навпаки – у нас приріст, бо рік тому у
Косові відкрилася нова радіостанція.
Також рік тому «Західний полюс» виграв кон -
курс в Рогатині на частоти, і тепер вони є єдиним
місцевим радіо в цьому регіоні. Там така територія
була, шо трошки тягнув сигнал з Бурштина, трохи
– львівське радіо, трохи – тернопільське. А тепер
уже є своє.
До 2011 року у Рогатині були дві місцеві станції
проводового мовлення, вони закрилися, і з того
часу нічого не було місцевого.
Є цифри, чи слухають люди місцеве, чи все-
українське?
Цифр нема. Це завдання будь-якої студії – слідку -
вати за своїми рейтингами. Однак, рідко хто з міс -
цевих замовляє такі дослідження, адже це дорого -
вартісно. Проте я, в свою чергу, переконаний, що
в нашій області в будь-якому населеному пункті і
слухають, і дивляться місцеві медіа, бо як пропадає
сигнал, то люди реагують у той самий день.
Зокрема, коли почали вимикати світло, то не всі
мали змогу придбати генератори одразу, люди
дзвонили миттєво з питаннями, куди зникло їхнє
радіо. Зараз уже є генератори у всіх, тож цих про-
блем нема.
Іноді такі дослідження роблять київські рекламні
агентства. Але найбільшим показником є рекламо -
давці – витрачати кошти на повітря ніхто не буде.
На що ви звертаєте увагу, коли аналізуєте
місцеве телебачення та радіо?
Є план заходів. Ми аналізуємо кількість наці-
онального продукту, який транслюється в ефірі.
Аналізуємо новини всіх на предмет гендерної
тематики. Як наслідок, раз на пів року публікує -
мо інфографіку. Тут зважаємо на використання
фемінітивів, на те, скільки чоловіків чи жінок у них
присутні в опитуваннях або в сюжетах, тощо.
Також вносимо в моніторинг моменти, якщо ба -
чимо стереотипне мислення. Зокрема, коли транс -
люється, що про кухню говорить лише жінка, а про
спорт – лише чоловік. Доречно зауважити, що це
лише моніторинг, який ми проводимо за розробле -
ною методикою. Це ні на що не впливає, там нема
місць, що хтось на вищому рівні, а хтось на нижчо -
му.
Також аналізуємо мовні квоти. Відповідно до за -
конодавства, мінімальний показник україномовних
пісень має складати 40%. В області ми маємо три
радіостанції, де вмикають лише українську музику
– це «Бойчук-студія», «Дзвони» та ТРК «Надвір -
на». Інші додають музику іншими мови, зокрема
Євросоюзу, найбільше – це англійська, німецька,
польська.
А загалом в області у нас крутять 57% україно -
мовних пісень, тобто на 17% станції випереджають
мінімальний показник. Щодо російськомовної піс -
ні, то в нас в області останні років 5 її не крутять. Я
навіть не кажу про російські, я кажу про російсько -
мовні. Тобто пісню Артема Пивоварова чи Ірини
Білик ви не почуєте російською мовою у нас на
жодній радіостанції.
ЖИТТЯ | ПРО МЕДІА
ОПТИКА
ПОЗИТИВНИХ
ЕМОЦІЙ
Cалони оптики
«LikeOptika»
у Івано-Франківську:
вул. Пилипа Орлика, 1;
вул. Шевченка, 45;
вул. Мулика, 24;
вул. Мазепи, 40
/like_optica_if
РЕКЛАМА
Що дає реєстрація?
Варто відзначити, що перший суб’єкт у сфері
онлайн-медіа в Україні, який був зареєстрований
відповідно до закону, – ТОВ «Редакція газети «Ре -
портер», м. Івано-Франківськ. Рішення про його
реєстрацію № 425 від 22.06.2023.
Першим зареєстрованим суб’єктом у сфері
онлайн-медіа в Україні був «Репортер», в першій
десятці – «Краматорськ-пост», що релокований в
Коломию. То я питав їх тоді, чому вони реєстру -
ються, вони відповідали, що причиною є гранти.
Будь-яка офіційна співпраця зараз без реєстрації
неможлива.
Ще до кінця не працює, але починається тен -
денція, що акредитація журналістів теж відбува-
тиметься тільки для тих медіа, які мають реєстра-
цію. З часом стане абсолютно законно відмовити
в акредитації журналістам, які працюють у медіа
без реєстрації.
І давайте ще поговоримо про телебачення
та радіо.
Усього в області 18 аудіовізуальних (тобто те-
лебачення) ідентифікаторів, які працюють у 10
студіях, та 26 – аудіальних (радіо), які працюють у
13 радіокомпаніях.
Ми одна з двох областей по Україні, які відпо-
відно до досліджень Інституту масової інформації
не втратили жодного медіа. Друга область – Львів -
ська. І навіть навпаки – у нас приріст, бо рік тому у
Косові відкрилася нова радіостанція.
Також рік тому «Західний полюс» виграв кон -
курс в Рогатині на частоти, і тепер вони є єдиним
місцевим радіо в цьому регіоні. Там така територія
була, шо трошки тягнув сигнал з Бурштина, трохи
– львівське радіо, трохи – тернопільське. А тепер
уже є своє.
До 2011 року у Рогатині були дві місцеві станції
проводового мовлення, вони закрилися, і з того
часу нічого не було місцевого.
Є цифри, чи слухають люди місцеве, чи все-
українське?
Цифр нема. Це завдання будь-якої студії – слідку -
вати за своїми рейтингами. Однак, рідко хто з міс -
цевих замовляє такі дослідження, адже це дорого -
вартісно. Проте я, в свою чергу, переконаний, що
в нашій області в будь-якому населеному пункті і
слухають, і дивляться місцеві медіа, бо як пропадає
сигнал, то люди реагують у той самий день.
Зокрема, коли почали вимикати світло, то не всі
мали змогу придбати генератори одразу, люди
дзвонили миттєво з питаннями, куди зникло їхнє
радіо. Зараз уже є генератори у всіх, тож цих про-
блем нема.
Іноді такі дослідження роблять київські рекламні
агентства. Але найбільшим показником є рекламо -
давці – витрачати кошти на повітря ніхто не буде.
На що ви звертаєте увагу, коли аналізуєте
місцеве телебачення та радіо?
Є план заходів. Ми аналізуємо кількість наці-
онального продукту, який транслюється в ефірі.
Аналізуємо новини всіх на предмет гендерної
тематики. Як наслідок, раз на пів року публікує -
мо інфографіку. Тут зважаємо на використання
фемінітивів, на те, скільки чоловіків чи жінок у них
присутні в опитуваннях або в сюжетах, тощо.
Також вносимо в моніторинг моменти, якщо ба -
чимо стереотипне мислення. Зокрема, коли транс -
люється, що про кухню говорить лише жінка, а про
спорт – лише чоловік. Доречно зауважити, що це
лише моніторинг, який ми проводимо за розробле -
ною методикою. Це ні на що не впливає, там нема
місць, що хтось на вищому рівні, а хтось на нижчо -
му.
Також аналізуємо мовні квоти. Відповідно до за -
конодавства, мінімальний показник україномовних
пісень має складати 40%. В області ми маємо три
радіостанції, де вмикають лише українську музику
– це «Бойчук-студія», «Дзвони» та ТРК «Надвір -
на». Інші додають музику іншими мови, зокрема
Євросоюзу, найбільше – це англійська, німецька,
польська.
А загалом в області у нас крутять 57% україно -
мовних пісень, тобто на 17% станції випереджають
мінімальний показник. Щодо російськомовної піс -
ні, то в нас в області останні років 5 її не крутять. Я
навіть не кажу про російські, я кажу про російсько -
мовні. Тобто пісню Артема Пивоварова чи Ірини
Білик ви не почуєте російською мовою у нас на
жодній радіостанції.
ЖИТТЯ | ПРО МЕДІА
ОПТИКА
ПОЗИТИВНИХ
ЕМОЦІЙ
Cалони оптики
«LikeOptika»
у Івано-Франківську:
вул. Пилипа Орлика, 1;
вул. Шевченка, 45;
вул. Мулика, 24;
вул. Мазепи, 40
/like_optica_if
РЕКЛАМА
50 | МІСТО МІСТО | 51
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Максим
Дзісь:
5 років тому ми
відкривали перший
офіс у Києві. У нас
було лише декілька
адвокатів, старий
принтер і море
ентузіазму. Ми вчилися
на власних помилках,
наполегливо працюючи,
щоб стати кращими у
своїй справі.
Зараз ми виросли до
мережі з 10 філій,
і серед них є Івано-
Франківськ. Цей шлях
не був легким, але саме
завдяки труднощам
ми стали тими, ким
є сьогодні. Головне
для нас – це завжди
залишатися відданими
своїй справі та
допомагати людям.
«Місто» поговорило із
засновником Центру
правової допомоги
Максимом Дзісем.
« Ваша довіра —
наша відповідальність»
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Пане Максиме, чим ваш Центр відрізняєте-
ся від інших?
У концепцію Центру правової допомоги ми закла -
ли просту, але важливу ідею: кожен, хто зверта -
ється до нас, отримує першу безкоштовну консуль-
тацію юриста. Це стартова точка, на якій людина
отримує розуміння своєї ситуації, а далі вже сама
вирішує, чи діяти самостійно, чи скористатися
послугами наших адвокатів.
Зазвичай адвокат працює з клієнтом від початку
і до кінця, але ми вирішили впровадити інший під -
хід. У нас є чіткий розподіл зон відповідальності:
онлайн-відділ спілкується з клієнтами телефоном,
юрист первинного прийому надає розгорнутий
аналіз ситуації на безкоштовній консультації, а
адвокат підключається на етапі укладання догово -
ру і займається веденням справи. Кожен зосере -
джується на тому, що вміє робити найкраще. Усі
працюють на своєму місці, тому ми і досягаємо
найкращих результатів.
Звісно, ми прийшли до цього не одразу. Спо-
чатку адвокати брали на себе все: відповідали
на дзвінки, готували документи, представляли
інтереси в суді, бігали на пошту. Це забирало
надто багато часу і сил, відволікаючи від основної
роботи. Ми пройшли тернистий шлях спроб і
помилок, але завдяки цьому зрозуміли: розподіл
обов’язків — це не лише про зручність, а й про
ефективність.
Тепер кожен елемент нашої системи працює як
частина єдиного механізму, що дозволяє надавати
клієнтам якісну допомогу, не витрачаючи їхній час
даремно.
Розкажіть, як вам у час повномасштабної
війни вдається масштабуватися?
Мене найбільше цікавить маркетинг і робота з
трафіком, і цю любов я приніс у нашу компанію.
Адвокати поділилися своїми знаннями, а я взяв на
себе розвиток. Я не юрист, моя справа — рухати
компанію вперед. На сьогоднішній день в нас пра -
цює близько 300 людей, і ми продовжуємо зроста -
ти. Ми бачимо, що наша допомога потрібна, тому
продовжуємо масштабуватися.
Однак це не лише про бізнес і комерцію — це
історія й соціальна місія. Ми полегшуємо життя
військовим та цивільному населенню, надаючи їм
правову підтримку.
Знаєте, колись і я сам опинився в ситуації, коли
потребував допомоги юриста, але натомість отримав
байдужість. Мене просто вигнали. Це був момент,
який запам’ятався назавжди. Сьогодні ж наша ком-
панія — це місце, куди будь-хто може звернутися з
будь-яким питанням і знайти відповідь. Для мене це
важливо — створити простір, де людей не залиша-
ють наодинці зі своїми проблемами.
Чи відчуваєте ви проблему з кадрами і як її
вирішуєте?
Від початку повномасштабного вторгнення ми
відкрили сім офісів, хоча обставини внесли свої
корективи. Ми не змогли відкрити філії у деяких
містах, але це не стало перешкодою — ми адапту -
валися та діяли. Головне — не боятися. У кожного
є вибір: або працювати, або воювати. Якщо працю -
єш, то роби це заради допомоги і державі, і людям.
Це соціальна місія будь-якого серйозного бізнесу,
а наше підприємство я вважаю серйозним.
Щодо роботи ми прагнемо створити такі умови,
аби люди хотіли залишатися з нами. Це не лише
про оплату праці. Усе впирається в людяність,
якість комунікації та можливості для розвитку.
Наші працівники знають, що тут їх підтримають,
навчать і нададуть можливості для росту.
Люди для нас — це пріоритет. Через активний
розвиток компанії ми знаходимося у постійному
пошуку нових працівників. Ми наймаємо без упе-
реджень: будь-якого віку, і військових, і людей з
інвалідністю. Нещодавно відвідав форум Work.ua, на
якому підіймалася тема працевлаштування вій -
ськових. Роботодавці не так охоче їх наймають, і це
мене щиро дивує. Ми, в свою чергу, підтримуємо
захисників. Вони — навчені кадри, які мають що
дати нашій команді.
Офіси — це лише стіни. Справжній бренд створю -
ють люди, які працюють із душею для людей.
Щодо роботи ми прагнемо
створити такі умови, аби
люди хотіли залишатися з
нами. Це не лише про оплату
праці. Усе впирається в
людяність, якість комунікації
та можливості для розвитку.
Наші працівники знають, що
тут їх підтримають, навчать
і нададуть можливості для
росту
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Максим
Дзісь:
5 років тому ми
відкривали перший
офіс у Києві. У нас
було лише декілька
адвокатів, старий
принтер і море
ентузіазму. Ми вчилися
на власних помилках,
наполегливо працюючи,
щоб стати кращими у
своїй справі.
Зараз ми виросли до
мережі з 10 філій,
і серед них є Івано-
Франківськ. Цей шлях
не був легким, але саме
завдяки труднощам
ми стали тими, ким
є сьогодні. Головне
для нас – це завжди
залишатися відданими
своїй справі та
допомагати людям.
«Місто» поговорило із
засновником Центру
правової допомоги
Максимом Дзісем.
« Ваша довіра —
наша відповідальність»
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Пане Максиме, чим ваш Центр відрізняєте-
ся від інших?
У концепцію Центру правової допомоги ми закла -
ли просту, але важливу ідею: кожен, хто зверта -
ється до нас, отримує першу безкоштовну консуль-
тацію юриста. Це стартова точка, на якій людина
отримує розуміння своєї ситуації, а далі вже сама
вирішує, чи діяти самостійно, чи скористатися
послугами наших адвокатів.
Зазвичай адвокат працює з клієнтом від початку
і до кінця, але ми вирішили впровадити інший під -
хід. У нас є чіткий розподіл зон відповідальності:
онлайн-відділ спілкується з клієнтами телефоном,
юрист первинного прийому надає розгорнутий
аналіз ситуації на безкоштовній консультації, а
адвокат підключається на етапі укладання догово -
ру і займається веденням справи. Кожен зосере -
джується на тому, що вміє робити найкраще. Усі
працюють на своєму місці, тому ми і досягаємо
найкращих результатів.
Звісно, ми прийшли до цього не одразу. Спо-
чатку адвокати брали на себе все: відповідали
на дзвінки, готували документи, представляли
інтереси в суді, бігали на пошту. Це забирало
надто багато часу і сил, відволікаючи від основної
роботи. Ми пройшли тернистий шлях спроб і
помилок, але завдяки цьому зрозуміли: розподіл
обов’язків — це не лише про зручність, а й про
ефективність.
Тепер кожен елемент нашої системи працює як
частина єдиного механізму, що дозволяє надавати
клієнтам якісну допомогу, не витрачаючи їхній час
даремно.
Розкажіть, як вам у час повномасштабної
війни вдається масштабуватися?
Мене найбільше цікавить маркетинг і робота з
трафіком, і цю любов я приніс у нашу компанію.
Адвокати поділилися своїми знаннями, а я взяв на
себе розвиток. Я не юрист, моя справа — рухати
компанію вперед. На сьогоднішній день в нас пра -
цює близько 300 людей, і ми продовжуємо зроста -
ти. Ми бачимо, що наша допомога потрібна, тому
продовжуємо масштабуватися.
Однак це не лише про бізнес і комерцію — це
історія й соціальна місія. Ми полегшуємо життя
військовим та цивільному населенню, надаючи їм
правову підтримку.
Знаєте, колись і я сам опинився в ситуації, коли
потребував допомоги юриста, але натомість отримав
байдужість. Мене просто вигнали. Це був момент,
який запам’ятався назавжди. Сьогодні ж наша ком-
панія — це місце, куди будь-хто може звернутися з
будь-яким питанням і знайти відповідь. Для мене це
важливо — створити простір, де людей не залиша-
ють наодинці зі своїми проблемами.
Чи відчуваєте ви проблему з кадрами і як її
вирішуєте?
Від початку повномасштабного вторгнення ми
відкрили сім офісів, хоча обставини внесли свої
корективи. Ми не змогли відкрити філії у деяких
містах, але це не стало перешкодою — ми адапту -
валися та діяли. Головне — не боятися. У кожного
є вибір: або працювати, або воювати. Якщо працю -
єш, то роби це заради допомоги і державі, і людям.
Це соціальна місія будь-якого серйозного бізнесу,
а наше підприємство я вважаю серйозним.
Щодо роботи ми прагнемо створити такі умови,
аби люди хотіли залишатися з нами. Це не лише
про оплату праці. Усе впирається в людяність,
якість комунікації та можливості для розвитку.
Наші працівники знають, що тут їх підтримають,
навчать і нададуть можливості для росту.
Люди для нас — це пріоритет. Через активний
розвиток компанії ми знаходимося у постійному
пошуку нових працівників. Ми наймаємо без упе-
реджень: будь-якого віку, і військових, і людей з
інвалідністю. Нещодавно відвідав форум Work.ua, на
якому підіймалася тема працевлаштування вій -
ськових. Роботодавці не так охоче їх наймають, і це
мене щиро дивує. Ми, в свою чергу, підтримуємо
захисників. Вони — навчені кадри, які мають що
дати нашій команді.
Офіси — це лише стіни. Справжній бренд створю -
ють люди, які працюють із душею для людей.
Щодо роботи ми прагнемо
створити такі умови, аби
люди хотіли залишатися з
нами. Це не лише про оплату
праці. Усе впирається в
людяність, якість комунікації
та можливості для розвитку.
Наші працівники знають, що
тут їх підтримають, навчать
і нададуть можливості для
росту
52 | МІСТО МІСТО | 53
Чи нема загрози, що ви навчите працівників,
а потім вони звільняться?
Так, це інвестиція всліпу. Безкоштовна консуль -
тація – це теж інвестиція всліпу. Якщо людина не
цінує того, що їй дають безкоштовно, то для чого
вам такий працівник чи клієнт? Є просте правило:
віддай, а воно все одно повернеться. На цьому й
базується робота. Не варто боятися.
З якими справами найчастіше звертаються?
До повномасштабного вторгнення основні запити
до нашого центру були пов’язані із сімейним пра -
вом (15–20%), фінансовими питаннями (приблизно
стільки ж), кримінальним правом (10%), а також
спадковими, адміністративними та іншими справа -
ми. Зараз ситуація суттєво змінилася: приблизно
35% звернень стосуються військового права.
Цікаво, що 95% наших клієнтів — це фізичні
особи. Підприємства до нас звертаються рідше,
оскільки наш маркетинг поки не орієнтований
на цей сегмент. Проте вже в наступному році ми
плануємо створити окремий відділ для роботи з
бізнесом, адже маємо достатньо людей, знань та
мотивації, щоб рухатися у цьому напрямку.
У нашому центрі працюють юристи, які охоплю -
ють усі можливі питання клієнтів. Команда налічує
понад 300 спеціалістів із різноманітним досвідом.
Серед них є як професіонали з 20–30-річною прак -
тикою, так і молоді спеціалісти, які щойно розпо -
чинають свою кар’єру. Такий баланс дозволяє нам
ефективно працювати з різними категоріями справ
і підтримувати високу якість послуг.
А як ви вчите працівників?
У нашій команді ми поєднуємо знання та прак -
тичний досвід, щоб забезпечити максимальну
ефективність роботи. Є база знань, яку ми сфор -
мували разом із юристами, але я переконаний: без
практики всі ці знання залишаються лише теорією.
Тому головне для нас — навчати через реальні
справи.
Перший день для новачка починається зі зна-
йомства з методичними матеріалами. Далі —
тестування, яке перевіряє базові знання. Після
цього керівник проводить діалог із кандидатом і
поступово вводить його в роботу. Як перевірити
рівень адвоката? Дати йому реальну справу та
подивитися, як він діятиме. Нових працівників
ми підтримуємо, буквально ведемо за руку пер-
ші місяць-два, щоб вони адаптувалися до наших
підходів.
Окрім початкового навчання у нас регулярно
проходять тренінги. Ми створили внутрішній чат,
де ділимося успішними кейсами, обговорюємо
позитивну практику та дискутуємо над складними
питаннями. Наприклад, після тренінгу з кримі -
нального права можемо взяти конкретний кейс з
практики та розібрати його з командою. Навчання
триває постійно, адже до нас звертаються з найріз -
номанітнішими питаннями.
Юрист повинен не лише розбиратися в законах,
але й уміти чути людей. Часто до нас приходять із
психологічно складними темами, і вміння знайти
підхід до клієнта — це теж важлива частина нашої
роботи.
Офіси між собою радяться?
Довіра та комунікація — це дві ключові цінності,
які ми постійно розвиваємо у нашій команді. У нас
є загальні чати для обміну думками та досвідом.
Але ти завжди можеш приїхати в інше місто й от -
римати пораду від колег особисто.
Ми також активно культивуємо нетворкінг. Регу -
лярно проводимо тренінги та корпоративи, які не
лише допомагають розвиватися професійно, але й
зміцнюють командний дух.
Виглядає, що у вас багато молодих праців-
ників, чи нема з цим проблем, зокрема недові-
ри клієнтів?
Ми адаптуємося до реалій і працюємо з тим, що
нам пропонує кожне місто. Наприклад, у Черкасах
середній вік юриста первинного прийому — 35+. А
от у Дніпрі мене якось запитали, чому в нас пра -
цюють здебільшого дівчата. Але ми жодних квот
чи обмежень не встановлюємо — працюють ті, хто
хоче і має мотивацію. У нашій команді є навіть ко -
лишні судді, які співпрацюють із молодими, 25-річ -
ними спеціалістами.
На жаль, нині в Україні не можна перебирати
людьми. Це не ринок роботодавця, а ринок праців-
ника. Коли ми відкривали філію у Чернівцях, нам
потрібно було знайти 10 адвокатів. На Work.ua було
лише 12 вакансій, а на Robota.ua — 4. При цьому
вакансія ще не означає, що людина активно шукає
роботу. Ми обдзвонювали кандидатів, і траплялося
таке, що хтось, залишивши заявку, згодом заяв -
ляв, що «на пана працювати не буде». Але навіщо
лишати заявку?
Попри це молоді працівники — це чудово. Треба
розуміти, що з віком сприймати нову інформацію
стає дедалі важче. Чим молодший спеціаліст, тим
легше йому навчатися та адаптуватися. Я й сам це
відчуваю: регулярно вчуся, але тепер на це потріб -
но більше часу, ніж раніше.
Проте я впевнена, що трапляються клієн-
ти зі стереотипами, які просять дати їм
старшого адвоката.
Так. Проте це заперечення легко відпадає через
ерудованість наших юристів. Якщо людині 20+
років, але вона експертна у поставленому питанні,
то сумніви клієнта розвіюються.
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Юрист повинен не лише
розбиратися в законах, але й
уміти чути людей. Часто до
нас приходять із психологічно
складними темами, і вміння
знайти підхід до клієнта — це
теж важлива частина нашої
роботи
Стереотип розбивається через практику та дос-
від. Тим паче не завжди люди і в 30-40 років мають
відповідну експертність. Вік дуже рідко визначає
рівень надання послуг.
Ви говорили: працюй або воюй, тож розка-
жіть про ваші соціальні проєкти?
На жаль, поки що ми не створили власний фонд
чи громадську організацію, хоча серйозно про це
замислюємося. Є багато ініціатив, які хочеться
підтримувати системно. Проте це не заважає нам
діяти вже зараз. З першого дня повномасштабного
вторгнення ми інвестуємо в перемогу в середньому
300-400 тисяч гривень щомісяця. А працівники на -
шого центру, які пішли захищати Україну в перші
місяці повномасштабної війни, досі отримують
заробітну плату.
Ми також намагаємося підтримувати тих, хто
перебуває на фронті. У кожному нашому офісі є
люди, чиї близькі зараз захищають країну, і ми
активно допомагаємо. Наприклад, наша харків-
ська філія співпрацює з «Кракеном», а київські
юристи — з «Третьою штурмовою бригадою». Ми
підтримуємо їх регулярно: допомагаємо амуні-
цією, спорядженням чи іншими необхідними
речами.
Часто запити приходять і через наших співро -
бітників — у когось брат воює, у когось друг на
передовій. У нас немає централізованого фонду чи
чіткої структури, бо часу на організацію бракує.
Ми діємо швидко, без бюрократії, адже хлопці на
фронті не можуть чекати на довгі збори. Можливо,
це не так вигідно з боку медійності, але це набага-
то ефективніше.
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Центр правової допомоги в Івано-Франків -
ську працює з 9 травня 2024 року. Офіс розта -
шований за адресою: вул. Незалежності, 44.
Як зазначає керівник франківської філії Андрій
Бондаренко , це місто має свою унікальність: тут
мешкають люди, яким не байдуже, що відбуваєть -
ся довкола. Звертаючись до юристів, вони прагнуть
не просто слів, а конкретних рішень. Це цілком збі -
гається з місією Центру правової допомоги, адже
послуги юриста мають бути спрямовані на резуль -
тат, а не на балачки.
«Ми з більшим задоволенням займалися б пи -
таннями бізнесу чи цивільного права, що прино-
сять більше ентузіазму. Але в умовах війни до нас
звертаються з багатьма іншими проблемами», —
розповідає Андрій Бондаренко. За його словами,
фахівці центру допомагають клієнтам відстоювати
свої права навіть у найскладніших питаннях, як-от
консультації щодо мобілізації чи відстрочки, або
розв’язання проблем із мікрофінансовими органі -
заціями, які порушують законодавство, нараховую -
чи величезні відсотки.
Крім того, франківські юристи займаються адмі -
ністративними справами. Від банальних, як-от шум
від сусідів після 23:00, до нестандартних, напри-
клад допомога мешканцю, який не міг виїхати з
двору через яму. Чоловік вже хотів за власні кошти
виправити ситуацію, але вона дійсно суперечила
законодавству. Юристи вирішили проблему за
тиждень.
Центр також допомагає українцям за межами
країни. Часом це сприяє поверненню громадян в
Україну, розв’язуючи юридичні труднощі. У ба -
гатьох випадках навіть безкоштовної онлайн-кон -
сультації стає достатньо для вирішення проблеми.
До Центру звертаються з найрізноманітнішими
питаннями: ДТП без страховки, конфлікти з балан -
соутримувачами, забудовниками, адміністративні
питання. Як зауважує керівник: «Спрощення жит -
тя людини — це і є наша головна місія».
Юристи Центру правової допомоги не уникають
і складних кримінальних справ, адже кожен має
право на захист. У сфері сімейного права теж є
цікаві кейси. Наприклад, справи про розлучення,
де завданням є не лише юридична підтримка, але
й мінімізація негативного впливу на дітей. «У нас
навіть були випадки, коли замість розлучення
ми допомагали парам помиритися», — ділиться
Андрій.
Головне для команди Центру правової допомоги
— доводити справи до логічного завершення. Як
пояснює Андрій, хороший юрист не каже «ні», він
шукає варіанти: «Наприклад, під час війни людина
хоче отримати земельну ділянку, але через мора -
торій це неможливо. Ми працюємо на перспекти -
ву: наші юристи можуть підготувати документи,
отримати відмову, але після завершення воєнного
стану цю ділянку можна буде приватизувати».
У Центрі правової допомоги впевнені: юрист,
який дійсно захоплений своєю справою, завжди
знайде рішення.
РЕКЛАМА
Чи нема загрози, що ви навчите працівників,
а потім вони звільняться?
Так, це інвестиція всліпу. Безкоштовна консуль -
тація – це теж інвестиція всліпу. Якщо людина не
цінує того, що їй дають безкоштовно, то для чого
вам такий працівник чи клієнт? Є просте правило:
віддай, а воно все одно повернеться. На цьому й
базується робота. Не варто боятися.
З якими справами найчастіше звертаються?
До повномасштабного вторгнення основні запити
до нашого центру були пов’язані із сімейним пра -
вом (15–20%), фінансовими питаннями (приблизно
стільки ж), кримінальним правом (10%), а також
спадковими, адміністративними та іншими справа -
ми. Зараз ситуація суттєво змінилася: приблизно
35% звернень стосуються військового права.
Цікаво, що 95% наших клієнтів — це фізичні
особи. Підприємства до нас звертаються рідше,
оскільки наш маркетинг поки не орієнтований
на цей сегмент. Проте вже в наступному році ми
плануємо створити окремий відділ для роботи з
бізнесом, адже маємо достатньо людей, знань та
мотивації, щоб рухатися у цьому напрямку.
У нашому центрі працюють юристи, які охоплю -
ють усі можливі питання клієнтів. Команда налічує
понад 300 спеціалістів із різноманітним досвідом.
Серед них є як професіонали з 20–30-річною прак -
тикою, так і молоді спеціалісти, які щойно розпо -
чинають свою кар’єру. Такий баланс дозволяє нам
ефективно працювати з різними категоріями справ
і підтримувати високу якість послуг.
А як ви вчите працівників?
У нашій команді ми поєднуємо знання та прак -
тичний досвід, щоб забезпечити максимальну
ефективність роботи. Є база знань, яку ми сфор -
мували разом із юристами, але я переконаний: без
практики всі ці знання залишаються лише теорією.
Тому головне для нас — навчати через реальні
справи.
Перший день для новачка починається зі зна-
йомства з методичними матеріалами. Далі —
тестування, яке перевіряє базові знання. Після
цього керівник проводить діалог із кандидатом і
поступово вводить його в роботу. Як перевірити
рівень адвоката? Дати йому реальну справу та
подивитися, як він діятиме. Нових працівників
ми підтримуємо, буквально ведемо за руку пер-
ші місяць-два, щоб вони адаптувалися до наших
підходів.
Окрім початкового навчання у нас регулярно
проходять тренінги. Ми створили внутрішній чат,
де ділимося успішними кейсами, обговорюємо
позитивну практику та дискутуємо над складними
питаннями. Наприклад, після тренінгу з кримі -
нального права можемо взяти конкретний кейс з
практики та розібрати його з командою. Навчання
триває постійно, адже до нас звертаються з найріз -
номанітнішими питаннями.
Юрист повинен не лише розбиратися в законах,
але й уміти чути людей. Часто до нас приходять із
психологічно складними темами, і вміння знайти
підхід до клієнта — це теж важлива частина нашої
роботи.
Офіси між собою радяться?
Довіра та комунікація — це дві ключові цінності,
які ми постійно розвиваємо у нашій команді. У нас
є загальні чати для обміну думками та досвідом.
Але ти завжди можеш приїхати в інше місто й от -
римати пораду від колег особисто.
Ми також активно культивуємо нетворкінг. Регу -
лярно проводимо тренінги та корпоративи, які не
лише допомагають розвиватися професійно, але й
зміцнюють командний дух.
Виглядає, що у вас багато молодих праців-
ників, чи нема з цим проблем, зокрема недові-
ри клієнтів?
Ми адаптуємося до реалій і працюємо з тим, що
нам пропонує кожне місто. Наприклад, у Черкасах
середній вік юриста первинного прийому — 35+. А
от у Дніпрі мене якось запитали, чому в нас пра -
цюють здебільшого дівчата. Але ми жодних квот
чи обмежень не встановлюємо — працюють ті, хто
хоче і має мотивацію. У нашій команді є навіть ко -
лишні судді, які співпрацюють із молодими, 25-річ -
ними спеціалістами.
На жаль, нині в Україні не можна перебирати
людьми. Це не ринок роботодавця, а ринок праців-
ника. Коли ми відкривали філію у Чернівцях, нам
потрібно було знайти 10 адвокатів. На Work.ua було
лише 12 вакансій, а на Robota.ua — 4. При цьому
вакансія ще не означає, що людина активно шукає
роботу. Ми обдзвонювали кандидатів, і траплялося
таке, що хтось, залишивши заявку, згодом заяв -
ляв, що «на пана працювати не буде». Але навіщо
лишати заявку?
Попри це молоді працівники — це чудово. Треба
розуміти, що з віком сприймати нову інформацію
стає дедалі важче. Чим молодший спеціаліст, тим
легше йому навчатися та адаптуватися. Я й сам це
відчуваю: регулярно вчуся, але тепер на це потріб -
но більше часу, ніж раніше.
Проте я впевнена, що трапляються клієн-
ти зі стереотипами, які просять дати їм
старшого адвоката.
Так. Проте це заперечення легко відпадає через
ерудованість наших юристів. Якщо людині 20+
років, але вона експертна у поставленому питанні,
то сумніви клієнта розвіюються.
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Юрист повинен не лише
розбиратися в законах, але й
уміти чути людей. Часто до
нас приходять із психологічно
складними темами, і вміння
знайти підхід до клієнта — це
теж важлива частина нашої
роботи
Стереотип розбивається через практику та дос-
від. Тим паче не завжди люди і в 30-40 років мають
відповідну експертність. Вік дуже рідко визначає
рівень надання послуг.
Ви говорили: працюй або воюй, тож розка-
жіть про ваші соціальні проєкти?
На жаль, поки що ми не створили власний фонд
чи громадську організацію, хоча серйозно про це
замислюємося. Є багато ініціатив, які хочеться
підтримувати системно. Проте це не заважає нам
діяти вже зараз. З першого дня повномасштабного
вторгнення ми інвестуємо в перемогу в середньому
300-400 тисяч гривень щомісяця. А працівники на -
шого центру, які пішли захищати Україну в перші
місяці повномасштабної війни, досі отримують
заробітну плату.
Ми також намагаємося підтримувати тих, хто
перебуває на фронті. У кожному нашому офісі є
люди, чиї близькі зараз захищають країну, і ми
активно допомагаємо. Наприклад, наша харків-
ська філія співпрацює з «Кракеном», а київські
юристи — з «Третьою штурмовою бригадою». Ми
підтримуємо їх регулярно: допомагаємо амуні-
цією, спорядженням чи іншими необхідними
речами.
Часто запити приходять і через наших співро -
бітників — у когось брат воює, у когось друг на
передовій. У нас немає централізованого фонду чи
чіткої структури, бо часу на організацію бракує.
Ми діємо швидко, без бюрократії, адже хлопці на
фронті не можуть чекати на довгі збори. Можливо,
це не так вигідно з боку медійності, але це набага-
то ефективніше.
ЖИТТЯ | ТОП-ТЕМА
Центр правової допомоги в Івано-Франків -
ську працює з 9 травня 2024 року. Офіс розта -
шований за адресою: вул. Незалежності, 44.
Як зазначає керівник франківської філії Андрій
Бондаренко , це місто має свою унікальність: тут
мешкають люди, яким не байдуже, що відбуваєть -
ся довкола. Звертаючись до юристів, вони прагнуть
не просто слів, а конкретних рішень. Це цілком збі -
гається з місією Центру правової допомоги, адже
послуги юриста мають бути спрямовані на резуль -
тат, а не на балачки.
«Ми з більшим задоволенням займалися б пи -
таннями бізнесу чи цивільного права, що прино-
сять більше ентузіазму. Але в умовах війни до нас
звертаються з багатьма іншими проблемами», —
розповідає Андрій Бондаренко. За його словами,
фахівці центру допомагають клієнтам відстоювати
свої права навіть у найскладніших питаннях, як-от
консультації щодо мобілізації чи відстрочки, або
розв’язання проблем із мікрофінансовими органі -
заціями, які порушують законодавство, нараховую -
чи величезні відсотки.
Крім того, франківські юристи займаються адмі -
ністративними справами. Від банальних, як-от шум
від сусідів після 23:00, до нестандартних, напри-
клад допомога мешканцю, який не міг виїхати з
двору через яму. Чоловік вже хотів за власні кошти
виправити ситуацію, але вона дійсно суперечила
законодавству. Юристи вирішили проблему за
тиждень.
Центр також допомагає українцям за межами
країни. Часом це сприяє поверненню громадян в
Україну, розв’язуючи юридичні труднощі. У ба -
гатьох випадках навіть безкоштовної онлайн-кон -
сультації стає достатньо для вирішення проблеми.
До Центру звертаються з найрізноманітнішими
питаннями: ДТП без страховки, конфлікти з балан -
соутримувачами, забудовниками, адміністративні
питання. Як зауважує керівник: «Спрощення жит -
тя людини — це і є наша головна місія».
Юристи Центру правової допомоги не уникають
і складних кримінальних справ, адже кожен має
право на захист. У сфері сімейного права теж є
цікаві кейси. Наприклад, справи про розлучення,
де завданням є не лише юридична підтримка, але
й мінімізація негативного впливу на дітей. «У нас
навіть були випадки, коли замість розлучення
ми допомагали парам помиритися», — ділиться
Андрій.
Головне для команди Центру правової допомоги
— доводити справи до логічного завершення. Як
пояснює Андрій, хороший юрист не каже «ні», він
шукає варіанти: «Наприклад, під час війни людина
хоче отримати земельну ділянку, але через мора -
торій це неможливо. Ми працюємо на перспекти -
ву: наші юристи можуть підготувати документи,
отримати відмову, але після завершення воєнного
стану цю ділянку можна буде приватизувати».
У Центрі правової допомоги впевнені: юрист,
який дійсно захоплений своєю справою, завжди
знайде рішення.
РЕКЛАМА
54 | МІСТО МІСТО | 55
ЖИТТЯ | ДУМКИ
Не лише
український
тренд:
Соціальні мережі вже давно стали головною платформою для обговорення
суспільно важливих тем. За даними Data Reportal, у світі налічується
приблизно 4,74 мільярда активних користувачів. За даними Statista, типовий
користувач витрачає 147 хвилин в день на соцмережі.
про що сваряться
у соцмережах
Світлана Ґайкова
Нижче – діаграма популярності платформ у світі за кількістю користувачів (скріншот зі Statista).
У різних країнах світу користувачі соцмереж
дискутують, сперечаються, іноді навіть сваряться,
захищаючи свої погляди. Чому в інтернеті спереча -
тися легше, ніж віч-на-віч, чому це не суто україн-
ський, а міжнародний тренд і які теми найбільше
викликають суперечки в інших країнах?
Чому люди сваряться
в соцмережах?
1. Анонімність і відсутність наслідків. У
соцмережах користувачі часто почуваються віль -
ними висловлювати те, що вони ніколи б не сказа -
ли в реальному житті. Анонімність знижує соціаль -
ну відповідальність і сприяє емоційним сплескам.
2. Поляризація думок. Алгоритми соцмереж
часто підсилюють контент, який викликає емоції,
тому користувачі частіше бачать дописи, що ви -
кликають сильну реакцію.
3. Потреба бути почутим. Люди хочуть
висловити свою точку зору та отримати підтримку
або визнання, що часто призводить до ескалації
конфліктів.
Популярні теми
для суперечок в Україні
У 2024 році в Україні було 24,3 мільйона корис -
тувачів соціальних мереж, що дорівнювало 64,9
відсотка загального населення, за даними Data
Reportal. На початку повномасштабного вторгнен -
ня CAT-UA аналізували сварки в соцмережах, і
згідно з висновками аналізу головні теми для обго -
ворення та суперечок задавали самі українці.
Питання, які викликали найбільше обурення
серед людей, стосувалися базових потреб із ниж -
ньої частини піраміди Маслоу, таких як проблеми
внутрішньо переміщених осіб (ВПО), біженців та
відсутність електроенергії. Проросійським комен -
таторам залишалося лише активно включитися в
конфлікт, що відповідає їх стратегічним нарати -
вам. Тобто сварки частіше розпочинали українці,
але більшість з них потім використовували росіяни.
ЖИТТЯ | ДУМКИ
ЖИТТЯ | ДУМКИ
Не лише
український
тренд:
Соціальні мережі вже давно стали головною платформою для обговорення
суспільно важливих тем. За даними Data Reportal, у світі налічується
приблизно 4,74 мільярда активних користувачів. За даними Statista, типовий
користувач витрачає 147 хвилин в день на соцмережі.
про що сваряться
у соцмережах
Світлана Ґайкова
Нижче – діаграма популярності платформ у світі за кількістю користувачів (скріншот зі Statista).
У різних країнах світу користувачі соцмереж
дискутують, сперечаються, іноді навіть сваряться,
захищаючи свої погляди. Чому в інтернеті спереча -
тися легше, ніж віч-на-віч, чому це не суто україн-
ський, а міжнародний тренд і які теми найбільше
викликають суперечки в інших країнах?
Чому люди сваряться
в соцмережах?
1. Анонімність і відсутність наслідків. У
соцмережах користувачі часто почуваються віль -
ними висловлювати те, що вони ніколи б не сказа -
ли в реальному житті. Анонімність знижує соціаль -
ну відповідальність і сприяє емоційним сплескам.
2. Поляризація думок. Алгоритми соцмереж
часто підсилюють контент, який викликає емоції,
тому користувачі частіше бачать дописи, що ви -
кликають сильну реакцію.
3. Потреба бути почутим. Люди хочуть
висловити свою точку зору та отримати підтримку
або визнання, що часто призводить до ескалації
конфліктів.
Популярні теми
для суперечок в Україні
У 2024 році в Україні було 24,3 мільйона корис -
тувачів соціальних мереж, що дорівнювало 64,9
відсотка загального населення, за даними Data
Reportal. На початку повномасштабного вторгнен -
ня CAT-UA аналізували сварки в соцмережах, і
згідно з висновками аналізу головні теми для обго -
ворення та суперечок задавали самі українці.
Питання, які викликали найбільше обурення
серед людей, стосувалися базових потреб із ниж -
ньої частини піраміди Маслоу, таких як проблеми
внутрішньо переміщених осіб (ВПО), біженців та
відсутність електроенергії. Проросійським комен -
таторам залишалося лише активно включитися в
конфлікт, що відповідає їх стратегічним нарати -
вам. Тобто сварки частіше розпочинали українці,
але більшість з них потім використовували росіяни.
ЖИТТЯ | ДУМКИ
56 | МІСТО МІСТО | 57
ЖИТТЯ | ДУМКИ
Про що дискутують
українці сьогодні:
1. Політика та війна. Обговорення дій влади,
ситуації на фронті, міжнародної підтримки й інші
події викликають емоційні дебати. Наприклад, пи -
тання надання військової допомоги чи ставлення
до політичних рішень часто стають тригерами.
2. Мова. Дискусії щодо використання укра -
їнської мови в побуті, освіті й бізнесі є однією з
найгостріших тем.
3. Цінності й культура. Питання традицій-
них цінностей, релігії, ролі сім’ї, ЛГБТ-спільноти
чи змін у суспільних нормах також спричиняють
значні суперечки.
Але не лише глобальні теми викликають запеклі
суперечки. Побутова тематика є не менш важли -
вим приводом до дискусій у соцмережах. Хочете
перевірити – почитайте, до прикладу, обговорення
різних рецептів борщу.
Так, навіть, здавалося б, проста дискусія про
борщ у Facebook може здивувати висловлюваннями,
суперечками і гумором. Ледь не в кожному комен -
тарі можна побачити, що людина, яка його пише, є
експертом зі «справжнього українського борщу».
• Одні наполягають, що оцет в борщі – це ку -
лінарний злочин, адже для кислоти є буряковий
квас або кислі помідори.
• Деякі коментатори в шоці від порад додавати
капусту раніше за картоплю.
• Занадто рубіновий колір борщу викликав хвилю
обурення: «На картинці неправильний борщ, він
занадто червоний… Класичний борщ має бути зо -
лотавого кольору».
• Хтось варить борщ зі свининою, хтось додає
рибу, а інші взагалі вигадують нові рецепти.
• Є ті, хто просто втомився від суперечок.
Ця дискусія нагадує справжню кулінарну війну –
кожен має свій рецепт і вважає його єдино пра -
вильним. Але попри всю серйозність обговорення,
коментарі місцями такі кумедні, що можна втрати -
ти апетит від сміху.
А що ж обговорюють
люди в інших країнах?
США
Влада США розуміє важливість ролі соціальних
платформ у поширенні новин та формуванні гро -
мадської думки. Це викликає серйозні дебати про
їхній вплив на суспільство.
Наприклад, Конгрес США висунув вимогу до
китайського власника платформи продати додаток,
інакше TikTok може бути заборонений у країні.
Також Верховний суд США розглядав позов адміні -
страції Байдена до соціальних мереж, у тому числі
Meta та X (Twitter), з вимогою видалення контенту,
який містить дезінформацію.
Лідирують у соціальних мережах такі
теми:
1. Політика. Республіканці проти демократів
– це безкінечна тема для конфліктів. Обговорення
подій, як-от вибори, імпічмент або дії судової сис-
теми, розділяють суспільство.
2. Расова рівність. Тема Black Lives Matter,
імміграційна політика та інші питання соціальної
справедливості постійно залишаються гострими.
3. Вакцинація та COVID-19. Дебати про
вакцинацію, карантинні заходи та роль уряду в
контролі за пандемією також вже тривалий час
викликають хвилі конфліктів.
Побутові теми створюють не менш захо -
плені суперечки:
• Онлайн-покупки. Скарги на затримки достав -
ки, неякісний товар або проблеми з поверненням
коштів.
• Методи виховання. Обговорення різних
підходів до виховання дітей, що можуть викликати
суперечки між прихильниками різних методик.
• Кулінарія. Дискусії про рецепти, інгредієнти
та способи приготування страв.
І врешті-решт чому б не обговорити, до прикла -
ду, правильний спосіб повісити туалетний папір?
У Facebook користувачі розгорнули запеклі
дебати, які сміливо можна прирівняти до парла -
ментських суперечок. Жінка винесла на публічне
обговорення їхню з чоловіком дилему: як краще
повісити туалетний папір?
Одні твердо стоять на позиції «папір зверху» –
це і зручно, і гігієнічно, і взагалі так написано у
«священних текстах» етикету. Інші, прихильники
«паперу знизу», кажуть, що це захищає рулон від
розмотування котами, дітьми або вітром (у тих, хто
любить тримати вікно відкритим).
Влада США розуміє
важливість ролі соціальних
платформ у поширенні новин
та формуванні громадської
думки. Це викликає серйозні
дебати про їхній вплив на
суспільство
У коментарях все серйозно: дехто дістає ар -
гументи з історії, цитуючи патент на туалетний
папір 1891 року, де чітко показано, як його пра-
вильно вішати. Інші ж відповідають: «Мій дім – мої
правила!» І звісно не обійшлося без мемів: є навіть
фотографії котів, які радісно розмотують рулон,
підтверджуючи теорію «зверху не працює».
Словом, ця дискусія набула майже філософсько -
го масштабу. Але одне ясно точно: незалежно від
того, як висить папір, обговорення буде висіти у
стрічці ще довго.
Велика Британія
У січні 2024 року у Великій Британії проживало
56,2 мільйона користувачів соціальних мереж, що
дорівнює 82,8 відсотка загального населення.
Про що там дискутують:
1. Brexit. Навіть після виходу країни з ЄС обго-
ворення наслідків цього не вщухають.
2. Монархія. Роль королівської сім’ї в сучасному
світі, витрати на її утримання – популярні теми для
суперечок.
3. Екологія. Зміна клімату, вуглецевий слід і
екологічна політика також викликають численні
дебати.
Звісно ж, не лише глобальні проблеми обговорю -
ють жителі туманного альбіону. Побутові супереч-
ки існують у кожній країні, і найчастіше британці
сваряться з наступних побутових питань:
• Обговорення проблем громадського транспор -
ту. Дискусії щодо затримок, скасувань та інших
проблем, з якими стикаються пасажири.
• Комунальні послуги. Не лише українці мають
такий національний вид спорту – скаржитися на
роботу комунальних служб і якість послуг. Тут
можна влаштовувати всесвітню Олімпіаду.
• Місцеві події та ініціативи. Мешканці діляться
інформацією про заходи та ініціативи у своїх райо -
нах. Авжеж згодні не всі і не з усіма.
• Проблеми з домашніми улюбленцями. Шум
через тварин, шум, котрий лякає тварин, і відпові -
дальність господарів за прибирання слідів життєді -
яльності.
• Конфлікти із сусідами. Суперечки, пов’язані із
шумом, паркуванням та іншими побутовими питан -
нями.
Деякі з них виходять за межі соцмереж і навіть
потрапляють на шпальти медіа, як-от леді зі своєю
любов’ю до оздоблення виключно в рожевих ко -
льорах. Уявіть собі тихий район, де будинки скром -
но ховаються за нейтральними кольорами, а тут
раптом – рожевий будинок, що світиться, наче він
щойно зійшов зі знімального майданчика фільму
про Барбі.
Сусіди не оцінили такого «арт-об’єкту» на своїй
вулиці. Хтось назвав будинок огидним, хтось – зло -
чином проти архітектури. Дехто вже задумався, чи
не продавати своє житло й не переселятися подалі
від цього «рожевого монстра».
Один із мешканців зазначив: «Це жахливо. Я б
не хотів жити поруч із цим. Якщо ви захочете про -
дати свій будинок, це буде проблемою».
Інші ж підтримують власницю помешкання, захо -
плюючись її сміливістю та індивідуальністю. Одна
з сусідок сказала: «Я вважаю, що це чудово. Кожен
має право робити зі своїм будинком те, що хоче. У
неї вистачило сміливості зробити це, і вона просто
виражає себе».
Дискусія також поширилася на інші платформи,
такі як TikTok, де відео з цим будинком зібрало
понад 60 тисяч переглядів за тиждень.
У відповідь на критику власниця будинку написа -
ла у Facebook: «Любіть або ненавидьте, але немає
потреби в неприємних коментарях. Деякі люди
просто сумні та озлоблені – я ж, навпаки, щаслива
у своєму рожевому світі».
Після жвавого обговорення нестандартного бу -
динку в соцмережах багато людей приїздили, аби
на власні очі побачити «будиночок Барбі».
ЖИТТЯ | ДУМКИ
ЖИТТЯ | ДУМКИ
Про що дискутують
українці сьогодні:
1. Політика та війна. Обговорення дій влади,
ситуації на фронті, міжнародної підтримки й інші
події викликають емоційні дебати. Наприклад, пи -
тання надання військової допомоги чи ставлення
до політичних рішень часто стають тригерами.
2. Мова. Дискусії щодо використання укра -
їнської мови в побуті, освіті й бізнесі є однією з
найгостріших тем.
3. Цінності й культура. Питання традицій-
них цінностей, релігії, ролі сім’ї, ЛГБТ-спільноти
чи змін у суспільних нормах також спричиняють
значні суперечки.
Але не лише глобальні теми викликають запеклі
суперечки. Побутова тематика є не менш важли -
вим приводом до дискусій у соцмережах. Хочете
перевірити – почитайте, до прикладу, обговорення
різних рецептів борщу.
Так, навіть, здавалося б, проста дискусія про
борщ у Facebook може здивувати висловлюваннями,
суперечками і гумором. Ледь не в кожному комен -
тарі можна побачити, що людина, яка його пише, є
експертом зі «справжнього українського борщу».
• Одні наполягають, що оцет в борщі – це ку -
лінарний злочин, адже для кислоти є буряковий
квас або кислі помідори.
• Деякі коментатори в шоці від порад додавати
капусту раніше за картоплю.
• Занадто рубіновий колір борщу викликав хвилю
обурення: «На картинці неправильний борщ, він
занадто червоний… Класичний борщ має бути зо -
лотавого кольору».
• Хтось варить борщ зі свининою, хтось додає
рибу, а інші взагалі вигадують нові рецепти.
• Є ті, хто просто втомився від суперечок.
Ця дискусія нагадує справжню кулінарну війну –
кожен має свій рецепт і вважає його єдино пра -
вильним. Але попри всю серйозність обговорення,
коментарі місцями такі кумедні, що можна втрати -
ти апетит від сміху.
А що ж обговорюють
люди в інших країнах?
США
Влада США розуміє важливість ролі соціальних
платформ у поширенні новин та формуванні гро -
мадської думки. Це викликає серйозні дебати про
їхній вплив на суспільство.
Наприклад, Конгрес США висунув вимогу до
китайського власника платформи продати додаток,
інакше TikTok може бути заборонений у країні.
Також Верховний суд США розглядав позов адміні -
страції Байдена до соціальних мереж, у тому числі
Meta та X (Twitter), з вимогою видалення контенту,
який містить дезінформацію.
Лідирують у соціальних мережах такі
теми:
1. Політика. Республіканці проти демократів
– це безкінечна тема для конфліктів. Обговорення
подій, як-от вибори, імпічмент або дії судової сис-
теми, розділяють суспільство.
2. Расова рівність. Тема Black Lives Matter,
імміграційна політика та інші питання соціальної
справедливості постійно залишаються гострими.
3. Вакцинація та COVID-19. Дебати про
вакцинацію, карантинні заходи та роль уряду в
контролі за пандемією також вже тривалий час
викликають хвилі конфліктів.
Побутові теми створюють не менш захо -
плені суперечки:
• Онлайн-покупки. Скарги на затримки достав -
ки, неякісний товар або проблеми з поверненням
коштів.
• Методи виховання. Обговорення різних
підходів до виховання дітей, що можуть викликати
суперечки між прихильниками різних методик.
• Кулінарія. Дискусії про рецепти, інгредієнти
та способи приготування страв.
І врешті-решт чому б не обговорити, до прикла -
ду, правильний спосіб повісити туалетний папір?
У Facebook користувачі розгорнули запеклі
дебати, які сміливо можна прирівняти до парла -
ментських суперечок. Жінка винесла на публічне
обговорення їхню з чоловіком дилему: як краще
повісити туалетний папір?
Одні твердо стоять на позиції «папір зверху» –
це і зручно, і гігієнічно, і взагалі так написано у
«священних текстах» етикету. Інші, прихильники
«паперу знизу», кажуть, що це захищає рулон від
розмотування котами, дітьми або вітром (у тих, хто
любить тримати вікно відкритим).
Влада США розуміє
важливість ролі соціальних
платформ у поширенні новин
та формуванні громадської
думки. Це викликає серйозні
дебати про їхній вплив на
суспільство
У коментарях все серйозно: дехто дістає ар -
гументи з історії, цитуючи патент на туалетний
папір 1891 року, де чітко показано, як його пра-
вильно вішати. Інші ж відповідають: «Мій дім – мої
правила!» І звісно не обійшлося без мемів: є навіть
фотографії котів, які радісно розмотують рулон,
підтверджуючи теорію «зверху не працює».
Словом, ця дискусія набула майже філософсько -
го масштабу. Але одне ясно точно: незалежно від
того, як висить папір, обговорення буде висіти у
стрічці ще довго.
Велика Британія
У січні 2024 року у Великій Британії проживало
56,2 мільйона користувачів соціальних мереж, що
дорівнює 82,8 відсотка загального населення.
Про що там дискутують:
1. Brexit. Навіть після виходу країни з ЄС обго-
ворення наслідків цього не вщухають.
2. Монархія. Роль королівської сім’ї в сучасному
світі, витрати на її утримання – популярні теми для
суперечок.
3. Екологія. Зміна клімату, вуглецевий слід і
екологічна політика також викликають численні
дебати.
Звісно ж, не лише глобальні проблеми обговорю -
ють жителі туманного альбіону. Побутові супереч-
ки існують у кожній країні, і найчастіше британці
сваряться з наступних побутових питань:
• Обговорення проблем громадського транспор -
ту. Дискусії щодо затримок, скасувань та інших
проблем, з якими стикаються пасажири.
• Комунальні послуги. Не лише українці мають
такий національний вид спорту – скаржитися на
роботу комунальних служб і якість послуг. Тут
можна влаштовувати всесвітню Олімпіаду.
• Місцеві події та ініціативи. Мешканці діляться
інформацією про заходи та ініціативи у своїх райо -
нах. Авжеж згодні не всі і не з усіма.
• Проблеми з домашніми улюбленцями. Шум
через тварин, шум, котрий лякає тварин, і відпові -
дальність господарів за прибирання слідів життєді -
яльності.
• Конфлікти із сусідами. Суперечки, пов’язані із
шумом, паркуванням та іншими побутовими питан -
нями.
Деякі з них виходять за межі соцмереж і навіть
потрапляють на шпальти медіа, як-от леді зі своєю
любов’ю до оздоблення виключно в рожевих ко -
льорах. Уявіть собі тихий район, де будинки скром -
но ховаються за нейтральними кольорами, а тут
раптом – рожевий будинок, що світиться, наче він
щойно зійшов зі знімального майданчика фільму
про Барбі.
Сусіди не оцінили такого «арт-об’єкту» на своїй
вулиці. Хтось назвав будинок огидним, хтось – зло -
чином проти архітектури. Дехто вже задумався, чи
не продавати своє житло й не переселятися подалі
від цього «рожевого монстра».
Один із мешканців зазначив: «Це жахливо. Я б
не хотів жити поруч із цим. Якщо ви захочете про -
дати свій будинок, це буде проблемою».
Інші ж підтримують власницю помешкання, захо -
плюючись її сміливістю та індивідуальністю. Одна
з сусідок сказала: «Я вважаю, що це чудово. Кожен
має право робити зі своїм будинком те, що хоче. У
неї вистачило сміливості зробити це, і вона просто
виражає себе».
Дискусія також поширилася на інші платформи,
такі як TikTok, де відео з цим будинком зібрало
понад 60 тисяч переглядів за тиждень.
У відповідь на критику власниця будинку написа -
ла у Facebook: «Любіть або ненавидьте, але немає
потреби в неприємних коментарях. Деякі люди
просто сумні та озлоблені – я ж, навпаки, щаслива
у своєму рожевому світі».
Після жвавого обговорення нестандартного бу -
динку в соцмережах багато людей приїздили, аби
на власні очі побачити «будиночок Барбі».
ЖИТТЯ | ДУМКИ
58 | МІСТО МІСТО | 59
Франція
У січні 2024 року у Франції проживало 50,7 міль-
йона користувачів соціальних мереж, що дорівню -
вало 78,2 відсотка населення.
Що обговорюють у французьких соцмере -
жах:
1. Права працівників. Реформи трудового
законодавства й акції протесту проти змін у пен -
сійній системі – основа для активних дискусій.
2. Секуляризм і релігія. Вплив релігій на
суспільство, носіння хіджабу й роль секуляризму в
освіті – тригери для суперечок. Суспільство ділить -
ся на тих, хто підтримує заборону демонстрації
релігійної приналежності в закладах освіти, і тих,
хто відстоює права віруючих носити знаки своєї
релігії всюди, де вони мають бажання.
3. Міграція. Питання інтеграції мігрантів і
соціальної напруги є одними з найактуальніших.
Звісно ж, французи, як і громадяни інших країн,
активно обговорюють побутові теми у соціальних
мережах, а від обговорень і до суперечки недале -
ко.
Про що сперечаються французи:
• Чистота під’їздів. Суперечки щодо прибирання
спільних приміщень та дотримання порядку.
• Вигул собак. Обговорення щодо вигулу собак
без повідка або прибирання за ними. І якщо ви
думаєте, що славнозвісно романтичні французи не
можуть влаштувати публічне обговорення щодо
прибирання за собаками, використовуючи зовсім
не романтичні фото, то ви дещо помиляєтесь.
• Дороги. Невчасно відремонтовані дороги нерід -
ко стають предметом обговорення, бо хто сказав,
що у Франції на це не скаржаться?
• Шумове забруднення. Дебати щодо гучних ве -
чірок або ремонтних робіт у будинках.
І якщо деякі сусіди справді додають проблем, бо
не поважають правила спільного проживання, то
інші просто диктують свої правила.
Чого варта лише дискусія, котра розгорілася під
дописом користувачки Патриції. Ситуація оберта -
ється довкола нової сусідки, яка не лише вислов -
лює невдоволення, а й приносить свій «кодекс
правил» до сусідського життя.
Жінка висловлює обурення не лише через «за -
надто гучну» поведінку Патриції. Вона скаржиться
і на садові меблі, і на розмови, і навіть на шум від
машини з хлібом, яка приїжджає вранці.
Ця дискусія – майже сюжет для комедії. Патри -
ція, схоже, справжня майстриня драматичного
тролінгу: її ідея запросити жандармерію та влаш -
тувати «вечірку року» викликає загальне схвален-
ня у коментаторів. Тим часом сусідка з її кодексом
спокою та уроками життя більше нагадує персона -
жа з фільму про «сусідський апокаліпсис».
Польща
У січні 2024 року в Польщі було 27,9 мільйона
користувачів соціальних мереж, що дорівнювало
68,8 відсотка населення. Гості теми:
1. Право на аборт. Суворі закони щодо абор-
тів викликають масові протести та розкол суспіль-
ства.
2. Відносини з ЄС. Полеміка навколо правових
змін, які суперечать європейським стандартам, і
питання фінансування з боку ЄС є постійним дже -
релом конфліктів.
3. Історичні питання. Обговорення ролі
Польщі у Другій світовій війні, стосунки з сусідні-
ми країнами, зокрема Україною, стають гарячими
темами.
4. Міграція. Політика щодо прийому мігрантів,
особливо з України, викликає суперечки між при -
хильниками гуманітарного підходу та опонентами,
які наполягають на жорстких обмеженнях.
Не пасуть задніх у Польщі і в побутових
суперечках:
• Шум від сусідів. Проблеми, пов’язані з гучною
музикою, ремонтними роботами в нічний час або
іншими джерелами шуму, активно обговорюються
у соціальних мережах.
ЖИТТЯ | ДУМКИ
Жінка висловлює обурення
не лише через «занадто
гучну» поведінку Патриції.
Вона скаржиться і на садові
меблі, і на розмови, і навіть
на шум від машини з хлібом,
яка приїжджає вранці
ЖИТТЯ | ДУМКИ
• Проблеми з комунальними послугами. Перебої
у водопостачанні, опаленні або електропостачанні
стають темами для обговорення у місцевих спіль -
нотах Facebook. Люди обговорюють причини про -
блем та можливі шляхи їхнього вирішення.
• Конфлікти через домашніх тварин. Скарги на
вигул собак без повідка, неналежне прибирання
за тваринами або агресивну поведінку домашніх
улюбленців часто стають предметом дискусій.
• Паркування. У міських районах Польщі не -
рідко виникають суперечки між мешканцями
через неправильне паркування або зайняті місця.
Такі обговорення часто з’являються у місцевих
Facebook-групах, де мешканці діляться фотографія -
ми порушень.
Коментарі до таких публікацій – окремий вид
мистецтва. Люди фотографують автомобілі, при -
парковані так, що виникає питання, чи власники
колись бачили дорожню розмітку. Хтось займає
два місця, інші блокують виїзди, а треті просто
зупиняються там, де їм заманеться.
Коментатори намагаються пояснити, чому люди
так паркуються. Від жартів про втому водіїв до
припущень, що це новий вид творчості.
Хоч і з гумором, але коментатори закликають до
поваги та хоча б мінімального дотримання правил.
Глобальні теми
для суперечок
1. Кліматичні зміни. Дії урядів у боротьбі зі
змінами клімату, екологічна політика, роль ве -
ликих корпорацій – теми, що завжди викликають
хвилі обговорень.
2. Штучний інтелект і технології. Етичні
аспекти впровадження ШІ, конфіденційність даних
і автоматизація робочих місць стають дедалі акту -
альнішими.
3. Фемінізм і гендерна рівність. Рівність прав
чоловіків і жінок, роль жінок у суспільстві, сексизм
– також гарячі теми в багатьох країнах.
Дискусії в соцмережах – це глобальне явище,
яке відображає проблеми кожного суспільства.
Люди в усьому світі сперечаються через політику,
цінності, економічні виклики та соціальні зміни.
Соцмережі не лише підкреслюють відмінності між
країнами, але й показують, наскільки схожими є
наші турботи.
Незважаючи на всі суперечки, кожна публічна
дискусія є важливим механізмом для висловлення
думок і пошуку спільних рішень.
Франція
У січні 2024 року у Франції проживало 50,7 міль-
йона користувачів соціальних мереж, що дорівню -
вало 78,2 відсотка населення.
Що обговорюють у французьких соцмере -
жах:
1. Права працівників. Реформи трудового
законодавства й акції протесту проти змін у пен -
сійній системі – основа для активних дискусій.
2. Секуляризм і релігія. Вплив релігій на
суспільство, носіння хіджабу й роль секуляризму в
освіті – тригери для суперечок. Суспільство ділить -
ся на тих, хто підтримує заборону демонстрації
релігійної приналежності в закладах освіти, і тих,
хто відстоює права віруючих носити знаки своєї
релігії всюди, де вони мають бажання.
3. Міграція. Питання інтеграції мігрантів і
соціальної напруги є одними з найактуальніших.
Звісно ж, французи, як і громадяни інших країн,
активно обговорюють побутові теми у соціальних
мережах, а від обговорень і до суперечки недале -
ко.
Про що сперечаються французи:
• Чистота під’їздів. Суперечки щодо прибирання
спільних приміщень та дотримання порядку.
• Вигул собак. Обговорення щодо вигулу собак
без повідка або прибирання за ними. І якщо ви
думаєте, що славнозвісно романтичні французи не
можуть влаштувати публічне обговорення щодо
прибирання за собаками, використовуючи зовсім
не романтичні фото, то ви дещо помиляєтесь.
• Дороги. Невчасно відремонтовані дороги нерід -
ко стають предметом обговорення, бо хто сказав,
що у Франції на це не скаржаться?
• Шумове забруднення. Дебати щодо гучних ве -
чірок або ремонтних робіт у будинках.
І якщо деякі сусіди справді додають проблем, бо
не поважають правила спільного проживання, то
інші просто диктують свої правила.
Чого варта лише дискусія, котра розгорілася під
дописом користувачки Патриції. Ситуація оберта -
ється довкола нової сусідки, яка не лише вислов -
лює невдоволення, а й приносить свій «кодекс
правил» до сусідського життя.
Жінка висловлює обурення не лише через «за -
надто гучну» поведінку Патриції. Вона скаржиться
і на садові меблі, і на розмови, і навіть на шум від
машини з хлібом, яка приїжджає вранці.
Ця дискусія – майже сюжет для комедії. Патри -
ція, схоже, справжня майстриня драматичного
тролінгу: її ідея запросити жандармерію та влаш -
тувати «вечірку року» викликає загальне схвален-
ня у коментаторів. Тим часом сусідка з її кодексом
спокою та уроками життя більше нагадує персона -
жа з фільму про «сусідський апокаліпсис».
Польща
У січні 2024 року в Польщі було 27,9 мільйона
користувачів соціальних мереж, що дорівнювало
68,8 відсотка населення. Гості теми:
1. Право на аборт. Суворі закони щодо абор-
тів викликають масові протести та розкол суспіль-
ства.
2. Відносини з ЄС. Полеміка навколо правових
змін, які суперечать європейським стандартам, і
питання фінансування з боку ЄС є постійним дже -
релом конфліктів.
3. Історичні питання. Обговорення ролі
Польщі у Другій світовій війні, стосунки з сусідні-
ми країнами, зокрема Україною, стають гарячими
темами.
4. Міграція. Політика щодо прийому мігрантів,
особливо з України, викликає суперечки між при -
хильниками гуманітарного підходу та опонентами,
які наполягають на жорстких обмеженнях.
Не пасуть задніх у Польщі і в побутових
суперечках:
• Шум від сусідів. Проблеми, пов’язані з гучною
музикою, ремонтними роботами в нічний час або
іншими джерелами шуму, активно обговорюються
у соціальних мережах.
ЖИТТЯ | ДУМКИ
Жінка висловлює обурення
не лише через «занадто
гучну» поведінку Патриції.
Вона скаржиться і на садові
меблі, і на розмови, і навіть
на шум від машини з хлібом,
яка приїжджає вранці
ЖИТТЯ | ДУМКИ
• Проблеми з комунальними послугами. Перебої
у водопостачанні, опаленні або електропостачанні
стають темами для обговорення у місцевих спіль -
нотах Facebook. Люди обговорюють причини про -
блем та можливі шляхи їхнього вирішення.
• Конфлікти через домашніх тварин. Скарги на
вигул собак без повідка, неналежне прибирання
за тваринами або агресивну поведінку домашніх
улюбленців часто стають предметом дискусій.
• Паркування. У міських районах Польщі не -
рідко виникають суперечки між мешканцями
через неправильне паркування або зайняті місця.
Такі обговорення часто з’являються у місцевих
Facebook-групах, де мешканці діляться фотографія -
ми порушень.
Коментарі до таких публікацій – окремий вид
мистецтва. Люди фотографують автомобілі, при -
парковані так, що виникає питання, чи власники
колись бачили дорожню розмітку. Хтось займає
два місця, інші блокують виїзди, а треті просто
зупиняються там, де їм заманеться.
Коментатори намагаються пояснити, чому люди
так паркуються. Від жартів про втому водіїв до
припущень, що це новий вид творчості.
Хоч і з гумором, але коментатори закликають до
поваги та хоча б мінімального дотримання правил.
Глобальні теми
для суперечок
1. Кліматичні зміни. Дії урядів у боротьбі зі
змінами клімату, екологічна політика, роль ве -
ликих корпорацій – теми, що завжди викликають
хвилі обговорень.
2. Штучний інтелект і технології. Етичні
аспекти впровадження ШІ, конфіденційність даних
і автоматизація робочих місць стають дедалі акту -
альнішими.
3. Фемінізм і гендерна рівність. Рівність прав
чоловіків і жінок, роль жінок у суспільстві, сексизм
– також гарячі теми в багатьох країнах.
Дискусії в соцмережах – це глобальне явище,
яке відображає проблеми кожного суспільства.
Люди в усьому світі сперечаються через політику,
цінності, економічні виклики та соціальні зміни.
Соцмережі не лише підкреслюють відмінності між
країнами, але й показують, наскільки схожими є
наші турботи.
Незважаючи на всі суперечки, кожна публічна
дискусія є важливим механізмом для висловлення
думок і пошуку спільних рішень.
60 | МІСТО МІСТО | 61
ЖИТТЯ | Є ПИТАННЯ
Цивільні
партнерства:
Легалізація одностатевих шлюбів в Україні – питання, яке обговорюють не
перший рік. Воно знову стало актуальним влітку 2022 року, коли на сайті
президента України з’явилася петиція про визнання таких шлюбів. Менш ніж
за місяць 25 тисяч громадян підписали звернення, чим продемонстрували
суспільний запит на зміни.
Президент Володимир Зеленський, реагуючи на петицію, підкреслив, що
чинна Конституція визначає шлюб як союз жінки і чоловіка (ст. 51), а через
воєнний стан зміни до Основного Закону наразі неможливі. Втім, це не
означає, що ця тема залишилася без уваги.
У березні 2023 року Верховна Рада України зареєструвала законопроєкт
№ 9103 про цивільні партнерства. Документ має дозволити врегулювати
відносини між людьми незалежно від їхньої статі, не змінюючи традиційного
розуміння шлюбу.
Тетяна Дембович
табуйована тема?
?
ЖИТТЯ | Є ПИТАННЯ
Не лише для закоханих
Запропонований законопроєкт забезпечує
партнерам низку прав, зокрема розпорядження
спільним майном, спадкування, отримання пен -
сії, доступ до медичних документів, можливість
ухвалювати рішення щодо лікування партнера та
інші соціальні гарантії. У випадку загибелі одного з
партнерів другий матиме право офіційно впізнати
тіло, забрати його з моргу та поховати. Він також
включає положення про рівний доступ до соціаль -
них пільг, таких як виплати вдовам або вдівцям,
які втратили своїх партнерів під час виконання
військових обов’язків.
Важливо підкреслити, що цивільні партнерства
не обмежуються виключно одностатевими парами.
Наприклад, літні сусідки, які не мають близьких ро-
дичів, але підтримують одна одну у повсякденному
житті, також можуть скористатися цим механізмом.
Законопроєкт надає можливість офіційно оформити
відносини між друзями, побратимами чи іншими
людьми, які взаємно дбають одне про одного. При
цьому цивільне партнерство не надає права на
усиновлення дітей. Але найбільше ці нововведення
цікавлять представників ЛГБТ-спільноти.
Переваги та виклики
законопроєкту
Святослав Шеремета, координатор з політики
Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO, по-
яснює, що для багатьох із нас знайомим є поняття
громадянського шлюбу. Так от, цивільне партнер-
ство абсолютно тотожне громадянському шлюбові.
«Сучасний світ за межами України практично
не використовує поняття громадянського шлюбу,
– каже він. – Це надбання пострадянських країн.
Світ каже про ці відносини «цивільне партнер -
ство». І коли ми виборюємо правове визнання
цивільних партнерств, то фактично ми створюємо
розумний спосіб для тих пар, хто нині у стосунках
громадянського шлюбу, швиденько зафіксувати пе -
ред державою свої стосунки, не укладаючи шлюб».
Серед переваг законопроєкту – закриття більшо-
сті правових потреб одностатевих пар: майнових,
житлових, фінансових, медичних, соціальних тощо.
Проте законопроєкт має й свої виклики: по-пер -
ше, це соціальна напруга через опір консерватив -
них кіл та релігійних організацій, які виступають
проти будь-яких змін у традиційній моделі сім’ї.
По-друге, відсутність прав на усиновлення дітей
одностатевими парами.
Міська рада проти
Відхилити проєкт закону № 9103 майже одноголос-
но закликали й депутати Івано-Франківської міської
ради. У своєму зверненні до Верховної Ради вони на-
голосили, що традиційна сім’я є «основою здорового
суспільства», і закликали утриматися від кроків, які
можуть «підривати моральні засади нації».
Окрім того, депутати підкреслили, що проти -
ставлення традиційних сімейних і європейських
цінностей є нічим іншим, як цинічною підміною
понять і спланованою атакою на європейський ви -
бір нашого народу. «Нинішня демографічна ситу -
ація, відповідно до Стратегії національної безпеки
України, затвердженої Указом Президента України
від 14.09.2020 року № 392, визначена серед загроз
національній безпеці та національним інтересам
України», – зазначено у зверненні.
Важливо підкреслити,
що цивільні партнерства
не обмежуються виключно
одностатевими парами.
Наприклад, літні сусідки, які
не мають близьких родичів,
але підтримують одна одну у
повсякденному житті, також
можуть скористатися цим
механізмом
Запропонований законопроєкт
забезпечує партнерам низку прав,
зокрема розпорядження спільним
майном, спадкування, отримання
пенсії, доступ до медичних доку-
ментів, можливість ухвалювати
рішення щодо лікування партнера
та інші соціальні гарантії
ЖИТТЯ | Є ПИТАННЯ
Цивільні
партнерства:
Легалізація одностатевих шлюбів в Україні – питання, яке обговорюють не
перший рік. Воно знову стало актуальним влітку 2022 року, коли на сайті
президента України з’явилася петиція про визнання таких шлюбів. Менш ніж
за місяць 25 тисяч громадян підписали звернення, чим продемонстрували
суспільний запит на зміни.
Президент Володимир Зеленський, реагуючи на петицію, підкреслив, що
чинна Конституція визначає шлюб як союз жінки і чоловіка (ст. 51), а через
воєнний стан зміни до Основного Закону наразі неможливі. Втім, це не
означає, що ця тема залишилася без уваги.
У березні 2023 року Верховна Рада України зареєструвала законопроєкт
№ 9103 про цивільні партнерства. Документ має дозволити врегулювати
відносини між людьми незалежно від їхньої статі, не змінюючи традиційного
розуміння шлюбу.
Тетяна Дембович
табуйована тема?
?
ЖИТТЯ | Є ПИТАННЯ
Не лише для закоханих
Запропонований законопроєкт забезпечує
партнерам низку прав, зокрема розпорядження
спільним майном, спадкування, отримання пен -
сії, доступ до медичних документів, можливість
ухвалювати рішення щодо лікування партнера та
інші соціальні гарантії. У випадку загибелі одного з
партнерів другий матиме право офіційно впізнати
тіло, забрати його з моргу та поховати. Він також
включає положення про рівний доступ до соціаль -
них пільг, таких як виплати вдовам або вдівцям,
які втратили своїх партнерів під час виконання
військових обов’язків.
Важливо підкреслити, що цивільні партнерства
не обмежуються виключно одностатевими парами.
Наприклад, літні сусідки, які не мають близьких ро-
дичів, але підтримують одна одну у повсякденному
житті, також можуть скористатися цим механізмом.
Законопроєкт надає можливість офіційно оформити
відносини між друзями, побратимами чи іншими
людьми, які взаємно дбають одне про одного. При
цьому цивільне партнерство не надає права на
усиновлення дітей. Але найбільше ці нововведення
цікавлять представників ЛГБТ-спільноти.
Переваги та виклики
законопроєкту
Святослав Шеремета, координатор з політики
Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO, по-
яснює, що для багатьох із нас знайомим є поняття
громадянського шлюбу. Так от, цивільне партнер-
ство абсолютно тотожне громадянському шлюбові.
«Сучасний світ за межами України практично
не використовує поняття громадянського шлюбу,
– каже він. – Це надбання пострадянських країн.
Світ каже про ці відносини «цивільне партнер -
ство». І коли ми виборюємо правове визнання
цивільних партнерств, то фактично ми створюємо
розумний спосіб для тих пар, хто нині у стосунках
громадянського шлюбу, швиденько зафіксувати пе -
ред державою свої стосунки, не укладаючи шлюб».
Серед переваг законопроєкту – закриття більшо-
сті правових потреб одностатевих пар: майнових,
житлових, фінансових, медичних, соціальних тощо.
Проте законопроєкт має й свої виклики: по-пер -
ше, це соціальна напруга через опір консерватив -
них кіл та релігійних організацій, які виступають
проти будь-яких змін у традиційній моделі сім’ї.
По-друге, відсутність прав на усиновлення дітей
одностатевими парами.
Міська рада проти
Відхилити проєкт закону № 9103 майже одноголос-
но закликали й депутати Івано-Франківської міської
ради. У своєму зверненні до Верховної Ради вони на-
голосили, що традиційна сім’я є «основою здорового
суспільства», і закликали утриматися від кроків, які
можуть «підривати моральні засади нації».
Окрім того, депутати підкреслили, що проти -
ставлення традиційних сімейних і європейських
цінностей є нічим іншим, як цинічною підміною
понять і спланованою атакою на європейський ви -
бір нашого народу. «Нинішня демографічна ситу -
ація, відповідно до Стратегії національної безпеки
України, затвердженої Указом Президента України
від 14.09.2020 року № 392, визначена серед загроз
національній безпеці та національним інтересам
України», – зазначено у зверненні.
Важливо підкреслити,
що цивільні партнерства
не обмежуються виключно
одностатевими парами.
Наприклад, літні сусідки, які
не мають близьких родичів,
але підтримують одна одну у
повсякденному житті, також
можуть скористатися цим
механізмом
Запропонований законопроєкт
забезпечує партнерам низку прав,
зокрема розпорядження спільним
майном, спадкування, отримання
пенсії, доступ до медичних доку-
ментів, можливість ухвалювати
рішення щодо лікування партнера
та інші соціальні гарантії
62 | МІСТО
У зверненні також наголошу -
ється, що державна політика
повинна бути відповідною і має
звертати увагу не тільки на
форму загрози, а й на її зміст.
Депутати закликали парламен -
тарів готувати більш розсудливі
законопроєкти, які лише спри -
ятимуть подоланню наявних
загроз для держави.
«Ми твердо переконані, що
легалізація одностатевих реє-
строваних партнерств не тільки
жодним чином не сприятиме
подоланню демографічної кризи,
зокрема через природну неспро -
можність одностатевих пар до
народження дітей, а й взагалі
загрожуватиме здійсненню адек -
ватної демографічної політики в
час війни української нації проти
московського окупанта», – зазна-
чено у зверненні.
Що скажуть
виборці?
Та не лише місцеві депутати
проти, народні обранці у парла-
менті теж не поспішають го-
лосувати за цей законопроєкт.
Одна з причин – думка виборців.
Зокрема, деякі народні депутати
не готові не те, що голосувати,
а й коментувати його. Відповідь
на питання «Чому?» ми знайшли
у коментарі співавторки законо-
проєкту Інни Совсук, який вона
давала «Громадському радіо».
«Найскладнішим цей шлях
буде всередині парламенту. На -
разі я не дуже оптимістична, що
такий законопроєкт зможе про -
йти парламент, – сказала вона.
Чесно кажучи, реакція окремих
депутатів мене тільки зайвий
раз переконує у тому, що у час,
коли суспільство стає більш від-
критим, депутати продовжують
орієнтуватися на свої уявлення
про те, що будуть думати виборці
в їхньому регіоні».
Світовий досвід
У різних країнах цивільне парт-
нерство має різні назви і визначає
різні права та обов’язки партнерів.
Його часто вважають проміжним
етапом, після легалізації якого
держава наважується і на легалі-
зацію одностатевих шлюбів.
Станом на 2024 рік одностатеві
шлюби легалізовані у понад 30
країнах світу, зокрема в Іспанії,
Нідерландах, Німеччині, Бельгії,
Швейцарії, Швеції, Данії, Фін-
ляндії, Чорногорії та Канаді. У
деяких із цих країн пари можуть
обирати між одностатевим шлю -
бом і цивільним партнерством.
У багатьох країнах легаліза-
ція цивільних партнерств стала
першим кроком до одностатевих
шлюбів. Наприклад, у Німеччині
партнерства узаконили у 2001
році, але лише у 2017-му прийня-
ли «Закон про шлюб для всіх»,
який зрівняв права, дозволивши
одностатевим парам усиновлюва-
ти дітей, що призвело у цій країні
до своєрідного буму всиновлення.
У 2020 році одностатеві шлюби
легалізував парламент Швейца-
рії. До остаточного закріплення
права на шлюб для ЛГБТ-пар
ця країна у 2007 році узакони-
ла цивільні партнерства, проте
всиновлення дітей партнерам
тоді не дозволялося. З 2020 року
одностатеві пари, які реєструють
шлюб у Швейцарії, мають доступ
до банків сперми та можуть ви-
користовувати відповідні репро-
дуктивні технології для народ-
ження дитини.
Чорногорія стала першою бал -
канською країною, яка узакони -
ла партнерства геїв і лесбійок у
2020 році. Хоча одностатеві пари
отримали майже ті самі права,
що й гетеросексуальні, можли -
вість усиновлювати дітей для них
поки залишається закритою.
У Латвії закон про цивільні
партнерства набув чинності
лише минулого року. На його
ухвалення пішло 24 роки та 9
спроб у парламенті.
Світовий досвід показує, що
цивільні партнерства нерідко
стають перехідним етапом до
легалізації одностатевих шлюбів.
Це відображає поступовий підхід
до змін у суспільних і правових
нормах, коли країни адаптують -
ся до нових реалій, зберігаючи
баланс між традиціями та сучас -
ними цінностями.
В Україні ж поки немає єдно-
сті у ставленні до ЛГБТ-спіль-
ноти. Консервативна частина
суспільства виступає проти змін
у традиційній моделі сім’ї. Проте
кількість прихильників правового
визнання одностатевих стосунків
зростає, що пов’язано з євро-
пейським вектором державної
політики.
ЖИТТЯ | Є ПИТАННЯ
У своєму
зверненні до
Верховної Ради
депутати міської
ради наголосили,
що традиційна
сім’я є «основою
здорового
суспільства»,
і закликали
утриматися
від кроків, які
можуть «підривати
моральні засади
нації»
МІСТО | 63
ВСЕ МІСТО ЯК НА ДОЛОНІ
frankivchany.if.ua
ОНЛАЙН-МЕДІА
У зверненні також наголошу -
ється, що державна політика
повинна бути відповідною і має
звертати увагу не тільки на
форму загрози, а й на її зміст.
Депутати закликали парламен -
тарів готувати більш розсудливі
законопроєкти, які лише спри -
ятимуть подоланню наявних
загроз для держави.
«Ми твердо переконані, що
легалізація одностатевих реє-
строваних партнерств не тільки
жодним чином не сприятиме
подоланню демографічної кризи,
зокрема через природну неспро -
можність одностатевих пар до
народження дітей, а й взагалі
загрожуватиме здійсненню адек -
ватної демографічної політики в
час війни української нації проти
московського окупанта», – зазна-
чено у зверненні.
Що скажуть
виборці?
Та не лише місцеві депутати
проти, народні обранці у парла-
менті теж не поспішають го-
лосувати за цей законопроєкт.
Одна з причин – думка виборців.
Зокрема, деякі народні депутати
не готові не те, що голосувати,
а й коментувати його. Відповідь
на питання «Чому?» ми знайшли
у коментарі співавторки законо-
проєкту Інни Совсук, який вона
давала «Громадському радіо».
«Найскладнішим цей шлях
буде всередині парламенту. На -
разі я не дуже оптимістична, що
такий законопроєкт зможе про -
йти парламент, – сказала вона.
Чесно кажучи, реакція окремих
депутатів мене тільки зайвий
раз переконує у тому, що у час,
коли суспільство стає більш від-
критим, депутати продовжують
орієнтуватися на свої уявлення
про те, що будуть думати виборці
в їхньому регіоні».
Світовий досвід
У різних країнах цивільне парт-
нерство має різні назви і визначає
різні права та обов’язки партнерів.
Його часто вважають проміжним
етапом, після легалізації якого
держава наважується і на легалі-
зацію одностатевих шлюбів.
Станом на 2024 рік одностатеві
шлюби легалізовані у понад 30
країнах світу, зокрема в Іспанії,
Нідерландах, Німеччині, Бельгії,
Швейцарії, Швеції, Данії, Фін-
ляндії, Чорногорії та Канаді. У
деяких із цих країн пари можуть
обирати між одностатевим шлю -
бом і цивільним партнерством.
У багатьох країнах легаліза-
ція цивільних партнерств стала
першим кроком до одностатевих
шлюбів. Наприклад, у Німеччині
партнерства узаконили у 2001
році, але лише у 2017-му прийня-
ли «Закон про шлюб для всіх»,
який зрівняв права, дозволивши
одностатевим парам усиновлюва-
ти дітей, що призвело у цій країні
до своєрідного буму всиновлення.
У 2020 році одностатеві шлюби
легалізував парламент Швейца-
рії. До остаточного закріплення
права на шлюб для ЛГБТ-пар
ця країна у 2007 році узакони-
ла цивільні партнерства, проте
всиновлення дітей партнерам
тоді не дозволялося. З 2020 року
одностатеві пари, які реєструють
шлюб у Швейцарії, мають доступ
до банків сперми та можуть ви-
користовувати відповідні репро-
дуктивні технології для народ-
ження дитини.
Чорногорія стала першою бал -
канською країною, яка узакони -
ла партнерства геїв і лесбійок у
2020 році. Хоча одностатеві пари
отримали майже ті самі права,
що й гетеросексуальні, можли -
вість усиновлювати дітей для них
поки залишається закритою.
У Латвії закон про цивільні
партнерства набув чинності
лише минулого року. На його
ухвалення пішло 24 роки та 9
спроб у парламенті.
Світовий досвід показує, що
цивільні партнерства нерідко
стають перехідним етапом до
легалізації одностатевих шлюбів.
Це відображає поступовий підхід
до змін у суспільних і правових
нормах, коли країни адаптують -
ся до нових реалій, зберігаючи
баланс між традиціями та сучас -
ними цінностями.
В Україні ж поки немає єдно-
сті у ставленні до ЛГБТ-спіль-
ноти. Консервативна частина
суспільства виступає проти змін
у традиційній моделі сім’ї. Проте
кількість прихильників правового
визнання одностатевих стосунків
зростає, що пов’язано з євро-
пейським вектором державної
політики.
ЖИТТЯ | Є ПИТАННЯ
У своєму
зверненні до
Верховної Ради
депутати міської
ради наголосили,
що традиційна
сім’я є «основою
здорового
суспільства»,
і закликали
утриматися
від кроків, які
можуть «підривати
моральні засади
нації»
МІСТО | 63
ВСЕ МІСТО ЯК НА ДОЛОНІ
frankivchany.if.ua
ОНЛАЙН-МЕДІА
64 | МІСТО МІСТО | 65
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
YouTube:
Одна з
найпопулярніших
платформ трансляції
відеоконтенту серед
дорослих та дітей —
YouTube. Розвиваючого
і навчального
контенту для дітей,
за спостереженнями
обговорень у соціальних
мережах, досі не
вистачає найбільше. А
діти — найвразливіша
категорія для
споживання російської
пропаганди, котрою
рясніє російський
YouTube та й Google
теж.
«Місто» розбиралося,
як українізувати
дитячий YouTube і що
робити, аби дитина не
натрапила на ресурси
окупантів навіть
випадково.
що дивитися дітям
Світлана Ґайкова
Змінити налаштування
браузера
Наприклад, розглянемо Google Chrome. Аби на -
вчити пошуковик показувати вам результати пев -
ними мовами, потрібно авторизуватися в браузері
через свій обліковий запис Google. Далі — обрати
в налаштуваннях мову та регіон видачі пошукових
результатів, зайві мови — видалити.
1. Обрати Search.
2. Обрати потрібні мови та регіон.
3. Повторити ті ж самі дії в особистому акаунті
Google.
Із YouTube — складніше
Якщо ви чи ваша дитина зараз шукатимете кон -
тент виключно українською чи англійською мова -
ми, у певний момент YouTube покаже в рекоменда -
ціях і російські відео, оскільки вони збігатимуться
за тематикою з уподобаннями користувача або
ж переглядалися ним раніше. Якщо користувач
клікне на російське відео, то кількість аналогічних
у видачі швидко збільшиться, оскільки платформа
вважатиме це цікавим користувачу, а мову — тією,
яку користувач розуміє.
Враховуючи те, що наразі російськомовного
контенту в мережі все ще більше, ніж україномов -
ного, а специфічних налаштувань YouTube не має,
процес його українізації може бути дещо трудо -
містким.
1. З історії пошуку та переглядів видаліть усе,
що збереглося там російською.
2. Перегляньте підписки. Якщо залишилося бо -
дай щось із російських чи російськомовних каналів,
їх також варто видалити.
3. Якщо в рекомендаціях трапляється російське,
то на головній сторінці треба обрати опцію «Не
цікавить канал» і робити так щоразу, коли ситуація
повторюватиметься.
Якщо запастися терпінням та регулярно пов-
торювати ці дії, перед тим українізувавши свій
пошуковик, через певний час російський контент
зникне з вашого простору, оскільки YouTube зро-
зуміє, що таке ви не дивитесь, не цікавитесь, не
шукаєте.
Паралельно для дитини варто створити і налаш -
тувати окремий додаток YouTube Kids, що рекомен -
дований для дітей від 3 до 12 років. Налаштувавши
додаток, ви зможете:
• блокувати певний контент для дитини або нада -
вати їй до нього доступ
• змінювати вікову категорію в YouTube Kids, аби
контент відображався відповідно до віку
• змінювати налаштування перегляду, вибравши
«Схвалений батьками контент»
• вимкнути функцію пошуку в YouTube Kids, аби
дитина не могла шукати щось самостійно, якщо
вже вміє це робити
• відстежувати й очищати історію перегляду або
припиняти її запис
Аби заблокувати певний контент, батькам або
опікунам потрібно увійти в акаунт YouTube Kids зі
свого облікового запису.
1. Обрати відео чи канал, котрі ви хочете забло -
кувати. Натиснути кнопку блокування. Платформа
запитає вас: заблокувати одне відео чи весь канал?
Обирайте канал.
2. Натискаєте «Блокувати» — і YouTube Kids не
покаже цього відео чи каналу більше ніколи на
акаунті вашої дитини.
3. Аби дозволити перегляд лише того контенту,
котрий схвалили батьки чи опікуни, є доступні на -
лаштування. Можна переглянути відповідне відео
від розробника або ж скористатися інструкцією
нижче.
Щоб активувати режим
«Схвалений батьками
контент» в YouTube Kids:
1. Відкрийте додаток YouTube Kids на пристрої
дитини.
2. Натисніть значок у нижньому куті будь-якої
сторінки додатка.
3. Вирішіть задачу на множення або введіть влас -
ний код доступу.
4. Натисніть «Налаштування».
5. Виберіть профіль дитини і введіть пароль свого
батьківського облікового запису.
6. Виберіть «Змінити налаштування».
7. Виберіть «Схвалений батьками контент».
8. Перегляньте інформацію в спливаючому вікні
«Початок роботи».
9. Натисніть «Вибрати».
10. Натисніть значок біля будь-якої колекції, ка-
налу або відео, щоб схвалити контент, який може
переглядати дитина.
11. Щоб вийти, виберіть «Готово» в червоному
полі внизу екрана.
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
Якщо користувач клікне на
російське відео, то кількість
аналогічних у видачі швидко
збільшиться, оскільки
платформа вважатиме це
цікавим користувачу, а мову
— тією, яку користувач
розуміє
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
YouTube:
Одна з
найпопулярніших
платформ трансляції
відеоконтенту серед
дорослих та дітей —
YouTube. Розвиваючого
і навчального
контенту для дітей,
за спостереженнями
обговорень у соціальних
мережах, досі не
вистачає найбільше. А
діти — найвразливіша
категорія для
споживання російської
пропаганди, котрою
рясніє російський
YouTube та й Google
теж.
«Місто» розбиралося,
як українізувати
дитячий YouTube і що
робити, аби дитина не
натрапила на ресурси
окупантів навіть
випадково.
що дивитися дітям
Світлана Ґайкова
Змінити налаштування
браузера
Наприклад, розглянемо Google Chrome. Аби на -
вчити пошуковик показувати вам результати пев -
ними мовами, потрібно авторизуватися в браузері
через свій обліковий запис Google. Далі — обрати
в налаштуваннях мову та регіон видачі пошукових
результатів, зайві мови — видалити.
1. Обрати Search.
2. Обрати потрібні мови та регіон.
3. Повторити ті ж самі дії в особистому акаунті
Google.
Із YouTube — складніше
Якщо ви чи ваша дитина зараз шукатимете кон -
тент виключно українською чи англійською мова -
ми, у певний момент YouTube покаже в рекоменда -
ціях і російські відео, оскільки вони збігатимуться
за тематикою з уподобаннями користувача або
ж переглядалися ним раніше. Якщо користувач
клікне на російське відео, то кількість аналогічних
у видачі швидко збільшиться, оскільки платформа
вважатиме це цікавим користувачу, а мову — тією,
яку користувач розуміє.
Враховуючи те, що наразі російськомовного
контенту в мережі все ще більше, ніж україномов -
ного, а специфічних налаштувань YouTube не має,
процес його українізації може бути дещо трудо -
містким.
1. З історії пошуку та переглядів видаліть усе,
що збереглося там російською.
2. Перегляньте підписки. Якщо залишилося бо -
дай щось із російських чи російськомовних каналів,
їх також варто видалити.
3. Якщо в рекомендаціях трапляється російське,
то на головній сторінці треба обрати опцію «Не
цікавить канал» і робити так щоразу, коли ситуація
повторюватиметься.
Якщо запастися терпінням та регулярно пов-
торювати ці дії, перед тим українізувавши свій
пошуковик, через певний час російський контент
зникне з вашого простору, оскільки YouTube зро-
зуміє, що таке ви не дивитесь, не цікавитесь, не
шукаєте.
Паралельно для дитини варто створити і налаш -
тувати окремий додаток YouTube Kids, що рекомен -
дований для дітей від 3 до 12 років. Налаштувавши
додаток, ви зможете:
• блокувати певний контент для дитини або нада -
вати їй до нього доступ
• змінювати вікову категорію в YouTube Kids, аби
контент відображався відповідно до віку
• змінювати налаштування перегляду, вибравши
«Схвалений батьками контент»
• вимкнути функцію пошуку в YouTube Kids, аби
дитина не могла шукати щось самостійно, якщо
вже вміє це робити
• відстежувати й очищати історію перегляду або
припиняти її запис
Аби заблокувати певний контент, батькам або
опікунам потрібно увійти в акаунт YouTube Kids зі
свого облікового запису.
1. Обрати відео чи канал, котрі ви хочете забло -
кувати. Натиснути кнопку блокування. Платформа
запитає вас: заблокувати одне відео чи весь канал?
Обирайте канал.
2. Натискаєте «Блокувати» — і YouTube Kids не
покаже цього відео чи каналу більше ніколи на
акаунті вашої дитини.
3. Аби дозволити перегляд лише того контенту,
котрий схвалили батьки чи опікуни, є доступні на -
лаштування. Можна переглянути відповідне відео
від розробника або ж скористатися інструкцією
нижче.
Щоб активувати режим
«Схвалений батьками
контент» в YouTube Kids:
1. Відкрийте додаток YouTube Kids на пристрої
дитини.
2. Натисніть значок у нижньому куті будь-якої
сторінки додатка.
3. Вирішіть задачу на множення або введіть влас -
ний код доступу.
4. Натисніть «Налаштування».
5. Виберіть профіль дитини і введіть пароль свого
батьківського облікового запису.
6. Виберіть «Змінити налаштування».
7. Виберіть «Схвалений батьками контент».
8. Перегляньте інформацію в спливаючому вікні
«Початок роботи».
9. Натисніть «Вибрати».
10. Натисніть значок біля будь-якої колекції, ка-
налу або відео, щоб схвалити контент, який може
переглядати дитина.
11. Щоб вийти, виберіть «Готово» в червоному
полі внизу екрана.
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
Якщо користувач клікне на
російське відео, то кількість
аналогічних у видачі швидко
збільшиться, оскільки
платформа вважатиме це
цікавим користувачу, а мову
— тією, яку користувач
розуміє
66 | МІСТО МІСТО | 67
Які ж ресурси на
YouTube варто дозволити
і навіть рекомендувати
до перегляду дітям?
Нижче — список з рекомендованих каналів для
дітей та підлітків, котрими діляться користувачі
соцмереж. Редакція додатково переглянула їх пе -
ред публікацією.
1. Перший україномовний проєкт для підлітко -
вої аудиторії «Колайдер».
Про технології, освіту, науку, попкультуру та
історію. Проєкт створено в жанрі едьютейнменту
(освіта в розважальному форматі). Українська аль -
тернативна пропозиція токсичному російському
контенту.
«Колайдер» презентує відео в трьох форматах:
• експлейнер-журнал «Та невже?» : тут розпові-
дають цікаві факти, як-от загадки космосу, міфи
про тварин, українська боротьба, геймери та інші
явища про Україну і світ;
• наукові батли «Хто тут Ейнштейн?»: із залу -
ченням популярних серед підлітків блогерів, як-от
Влад Шевченко, itsvitalik, alyona alyona, Roxolana,
Влад Рудніцький та інші, де вони змагаються між
собою в справжніх наукових батлах і перевіряють
фізичні явища, хімічні досліди на собі, показуючи,
що наука — це цікаво і вона навколо нас. Також
у кожному випуску глядачі можуть взяти участь
у розіграші подарунка, виконавши інтерактивну
«домашку»;
• інфотейнмент-ролики «КіберХата»: у цьому
форматі блогери Валерія Пешикова та Микола
Мальчин розповідатимуть усе про віртуальний світ,
зокрема і про кібергігієну, і про цифрову безпеку, і
про негативний вплив російського контенту тощо.
В такий спосіб у підлітків розвиватимуть навички
критичного мислення та медіаграмотності.
2. «З любовʼю до дітей» — канал для наймен -
ших. Тут знайдете веселі дитячі пісні, руханки,
абетки, розвиваючі відео та мультики для дітей
українською мовою.
Канал має списки відтворення за темами, як-от:
• руханки, фізкультхвилинки
• корисні звички
• колискові
• абетка для дітей
• колядки українською
• вчимо кольори
• загадки для дітей
• уроки української мови та багато інших
Канал публікує навчальний та розважальний
контент виключно українською мовою.
3. Телеканал «ПЛЮСПЛЮС» — анімаційний
розважально-освітній телеканал для сімей з дітьми
дошкільного та шкільного віку. Пропонує продукти
власного виробництва, що проходять експертизу
психолога і рекомендовані до навчального проце -
су, а також найкраще зі світової анімації, розвива-
ючі та пізнавальні мультфільми українською мовою
Канал пропонує:
• повчальні казки «Магія світу «ПлюсПлюс»
• «казки з татом» від українських знаменитостей
• патріотичний мультсеріал «Україна. Нескорені
міста». Доступний також сурдопереклад
• мультик «Добро завжди перемагає». Цей
мультфільм — відповідь на маніпулятивну дезін -
формацію, яку розповсюджує рф, зокрема дітям.
Мультфільм буде зрозумілим дітям з 3 років і допо-
може дорослим знайти слова, щоб пояснити те, що
відбувається
• мультик «Світ чекає на відкриття» для розвит -
ку дітей раннього віку. Трикутя, Квадрик і Кружко
допоможуть малюкам з підготовкою до школи
• екологія, історія, навчання, зіркові гості та
багато іншого.
4. Цікава наука — переклад і озвучення науко-
во-популярних та освітніх відео на різні наукові
теми з фізики, астрономії, біології, географії та
математики. Мета каналу — покращення ситуації з
науковою грамотністю серед глядачів, які бажають
отримувати інформацію українською мовою.
На каналі в доступній формі розкриваються за -
гальні теми, котрі будуть корисні всім:
• Що ми не знаємо про гравітацію.
• Загальна теорія відносності.
• Всесвіт. Космос. Планети і зорі.
• Природа. Про все — від планктону до апенди -
циту та багато інших цікавих і корисних тем як для
дітей, так і для дорослих.
5. Презентації НУШ — презентації розроблено з
метою кращого засвоєння навчального матеріалу.
Задовольнять фундаментальні потреби дитини у
здобутті знань, активну участь в процесі, струк-
турованість мислення, мотивацію, креативність,
соціальну взаємодію та емоції, поки відбувається
навчання. Презентаційні відео розроблено згідно
з діючою програмою НУШ. Використання мате -
ріалу допоможе створити творчу атмосферу на
уроках, урізноманітнити й пожвавити навчальний
процес, сприятиме розвитку зв’язного мовлення та
фонематичного слуху у дітей. Для вчителів загаль -
ноосвітніх навчальних закладів, вихователів дитя -
чих садків та студентів педагогічних навчальних
закладів.
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
Канал пропонує різноманітні матеріали:
• Цікава грамота. Про звуки, букви й морфоло-
гію української мови
• Ми підприємливі. Що таке благодійність, звідки
беруться гроші і що ми про них знаємо
• Правила поведінки. На льоду, на святкуванні, в
школі та в укритті. Поради рятувальника.
6. Тося читає казки. Класичні та сучасні казки
українською мовою.
• Пригоди на острові Клаварен
• Дітям про війну. Збірка історій для дітей, котрі
доступно пояснюють реалії сьогодення
• Читання для реготання та інші цікаві аудіокниги.
7. Марк Дзялак — чудовий кулінарний і тревел
канал маленького кухаря. Марк зі Швейцарії, але
недавно вивчив українську мову.
Тут ви знайдете не лише смачні рецепти, але
й цікаві подорожі, українські кулінарні традиції,
інтерв’ю з відомими шеф-кухарями, смачні огляди
з різних куточків світу:
• французька кухня
• італійська кухня
• традиційна українська кухня
• цікаві розповіді про дикорослі рослини, котрі
можна використовувати в кулінарії, та багато ін -
ших цікавинок від юного блогера.
8. Musicalka Kids — музичні заняття й пісні для
дітей від авторки проєкту Латіани. Це музичний ліс
див. Тут живуть різні креативні герої, які розкажуть
все про музику, а також затанцюють і заспівають.
Авторка каналу обіцяє:
• Чарівні пригоди у світі музики
• Замовлення привітання з днем народження
• Сольфеджіо дітям
• Вокал дітям та інші різноманітні музичні занят -
тя для юних меломанів.
9. Pani Kalyna — YouTube-няня для малюків.
Цікаві заняття для найменших, котрі допоможуть
батькам попрацювати, випити кави в тиші чи відво -
лікти дитину в укритті.
• співи
• танці
• читання
• заняття для школярів і дошкільнят від весе -
лої та привітної пані Калини про все на світі. Від
вивчення абетки до корисних звичок та перших
речень українською для малюків.
10. Янко Гортало. Цікавинки для дітей. Багато
розвиваючих мультфільмів про все на світі. Про
планети, Сонячну систему, комах і все, що ціка -
вить дітей у навколишньому світі.
На каналі багато цікавих розділів:
• підготовка до школи
• авторські віршики від Янка Гортала
• цифри, числа, лічба для дітей
• цікаві знання про навколишній світ
• розваги, відпочинок, походи в зоопарк та на
природу — все, аби зробити навчання цікавим,
веселим та у формі гри.
Якщо запастися
терпінням та регулярно
повторювати ці дії, перед
тим українізувавши свій
пошуковик, через певний
час російський контент
зникне з вашого простору
Які ж ресурси на
YouTube варто дозволити
і навіть рекомендувати
до перегляду дітям?
Нижче — список з рекомендованих каналів для
дітей та підлітків, котрими діляться користувачі
соцмереж. Редакція додатково переглянула їх пе -
ред публікацією.
1. Перший україномовний проєкт для підлітко -
вої аудиторії «Колайдер».
Про технології, освіту, науку, попкультуру та
історію. Проєкт створено в жанрі едьютейнменту
(освіта в розважальному форматі). Українська аль -
тернативна пропозиція токсичному російському
контенту.
«Колайдер» презентує відео в трьох форматах:
• експлейнер-журнал «Та невже?» : тут розпові-
дають цікаві факти, як-от загадки космосу, міфи
про тварин, українська боротьба, геймери та інші
явища про Україну і світ;
• наукові батли «Хто тут Ейнштейн?»: із залу -
ченням популярних серед підлітків блогерів, як-от
Влад Шевченко, itsvitalik, alyona alyona, Roxolana,
Влад Рудніцький та інші, де вони змагаються між
собою в справжніх наукових батлах і перевіряють
фізичні явища, хімічні досліди на собі, показуючи,
що наука — це цікаво і вона навколо нас. Також
у кожному випуску глядачі можуть взяти участь
у розіграші подарунка, виконавши інтерактивну
«домашку»;
• інфотейнмент-ролики «КіберХата»: у цьому
форматі блогери Валерія Пешикова та Микола
Мальчин розповідатимуть усе про віртуальний світ,
зокрема і про кібергігієну, і про цифрову безпеку, і
про негативний вплив російського контенту тощо.
В такий спосіб у підлітків розвиватимуть навички
критичного мислення та медіаграмотності.
2. «З любовʼю до дітей» — канал для наймен -
ших. Тут знайдете веселі дитячі пісні, руханки,
абетки, розвиваючі відео та мультики для дітей
українською мовою.
Канал має списки відтворення за темами, як-от:
• руханки, фізкультхвилинки
• корисні звички
• колискові
• абетка для дітей
• колядки українською
• вчимо кольори
• загадки для дітей
• уроки української мови та багато інших
Канал публікує навчальний та розважальний
контент виключно українською мовою.
3. Телеканал «ПЛЮСПЛЮС» — анімаційний
розважально-освітній телеканал для сімей з дітьми
дошкільного та шкільного віку. Пропонує продукти
власного виробництва, що проходять експертизу
психолога і рекомендовані до навчального проце -
су, а також найкраще зі світової анімації, розвива-
ючі та пізнавальні мультфільми українською мовою
Канал пропонує:
• повчальні казки «Магія світу «ПлюсПлюс»
• «казки з татом» від українських знаменитостей
• патріотичний мультсеріал «Україна. Нескорені
міста». Доступний також сурдопереклад
• мультик «Добро завжди перемагає». Цей
мультфільм — відповідь на маніпулятивну дезін -
формацію, яку розповсюджує рф, зокрема дітям.
Мультфільм буде зрозумілим дітям з 3 років і допо-
може дорослим знайти слова, щоб пояснити те, що
відбувається
• мультик «Світ чекає на відкриття» для розвит -
ку дітей раннього віку. Трикутя, Квадрик і Кружко
допоможуть малюкам з підготовкою до школи
• екологія, історія, навчання, зіркові гості та
багато іншого.
4. Цікава наука — переклад і озвучення науко-
во-популярних та освітніх відео на різні наукові
теми з фізики, астрономії, біології, географії та
математики. Мета каналу — покращення ситуації з
науковою грамотністю серед глядачів, які бажають
отримувати інформацію українською мовою.
На каналі в доступній формі розкриваються за -
гальні теми, котрі будуть корисні всім:
• Що ми не знаємо про гравітацію.
• Загальна теорія відносності.
• Всесвіт. Космос. Планети і зорі.
• Природа. Про все — від планктону до апенди -
циту та багато інших цікавих і корисних тем як для
дітей, так і для дорослих.
5. Презентації НУШ — презентації розроблено з
метою кращого засвоєння навчального матеріалу.
Задовольнять фундаментальні потреби дитини у
здобутті знань, активну участь в процесі, струк-
турованість мислення, мотивацію, креативність,
соціальну взаємодію та емоції, поки відбувається
навчання. Презентаційні відео розроблено згідно
з діючою програмою НУШ. Використання мате -
ріалу допоможе створити творчу атмосферу на
уроках, урізноманітнити й пожвавити навчальний
процес, сприятиме розвитку зв’язного мовлення та
фонематичного слуху у дітей. Для вчителів загаль -
ноосвітніх навчальних закладів, вихователів дитя -
чих садків та студентів педагогічних навчальних
закладів.
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
Канал пропонує різноманітні матеріали:
• Цікава грамота. Про звуки, букви й морфоло-
гію української мови
• Ми підприємливі. Що таке благодійність, звідки
беруться гроші і що ми про них знаємо
• Правила поведінки. На льоду, на святкуванні, в
школі та в укритті. Поради рятувальника.
6. Тося читає казки. Класичні та сучасні казки
українською мовою.
• Пригоди на острові Клаварен
• Дітям про війну. Збірка історій для дітей, котрі
доступно пояснюють реалії сьогодення
• Читання для реготання та інші цікаві аудіокниги.
7. Марк Дзялак — чудовий кулінарний і тревел
канал маленького кухаря. Марк зі Швейцарії, але
недавно вивчив українську мову.
Тут ви знайдете не лише смачні рецепти, але
й цікаві подорожі, українські кулінарні традиції,
інтерв’ю з відомими шеф-кухарями, смачні огляди
з різних куточків світу:
• французька кухня
• італійська кухня
• традиційна українська кухня
• цікаві розповіді про дикорослі рослини, котрі
можна використовувати в кулінарії, та багато ін -
ших цікавинок від юного блогера.
8. Musicalka Kids — музичні заняття й пісні для
дітей від авторки проєкту Латіани. Це музичний ліс
див. Тут живуть різні креативні герої, які розкажуть
все про музику, а також затанцюють і заспівають.
Авторка каналу обіцяє:
• Чарівні пригоди у світі музики
• Замовлення привітання з днем народження
• Сольфеджіо дітям
• Вокал дітям та інші різноманітні музичні занят -
тя для юних меломанів.
9. Pani Kalyna — YouTube-няня для малюків.
Цікаві заняття для найменших, котрі допоможуть
батькам попрацювати, випити кави в тиші чи відво -
лікти дитину в укритті.
• співи
• танці
• читання
• заняття для школярів і дошкільнят від весе -
лої та привітної пані Калини про все на світі. Від
вивчення абетки до корисних звичок та перших
речень українською для малюків.
10. Янко Гортало. Цікавинки для дітей. Багато
розвиваючих мультфільмів про все на світі. Про
планети, Сонячну систему, комах і все, що ціка -
вить дітей у навколишньому світі.
На каналі багато цікавих розділів:
• підготовка до школи
• авторські віршики від Янка Гортала
• цифри, числа, лічба для дітей
• цікаві знання про навколишній світ
• розваги, відпочинок, походи в зоопарк та на
природу — все, аби зробити навчання цікавим,
веселим та у формі гри.
Якщо запастися
терпінням та регулярно
повторювати ці дії, перед
тим українізувавши свій
пошуковик, через певний
час російський контент
зникне з вашого простору
68 | МІСТО МІСТО | 69
ДО ТЕМИ:
Цікаве дослідження зі
споживання російського
контенту українцями
провів Аналітичний центр
міжнародної агенції з
працевлаштування
Gremi Personal
Для дослідження використали аналітику пе -
реглядів близко 50 найпопулярніших російських
блогерів за темами:
• інтерв’ю
• лайфстайл
• технології
• авто
Аналітику розділили на два періоди — до повно -
масштабної війни (2022 рік) та після повномасш -
табного вторгнення (2024 рік).
У дослідженні враховували:
• стать і вік глядачів
• кількість переглядів загалом
• частку переглядів з території України
Інфографіка: Gremi Personal
Згідно з даними досліджень, частка українців, ко -
трі споживали російський контент, після початку
повномасштабного вторгнення зменшилася вдвічі.
Аналітика найпопулярніших російських каналів
продемонструвала, що найбільшу частину спожи -
вачів російського контенту становлять діти.
Влад А4 (білорус, проте часто транслює російські
наративи) — 694 400 глядачів з України, далі —
дорослі, що дивляться інтерв’ю (Дудь — 434 000),
далі — автомобілісти, глядачі Дубровского
(334 800).
Інфографіка: Gremi Personal
Згідно з даними
досліджень, частка
українців, котрі
споживали російський
контент, після початку
повномасштабного
вторгнення зменшилася
вдвічі
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ТЕМИ:
Цікаве дослідження зі
споживання російського
контенту українцями
провів Аналітичний центр
міжнародної агенції з
працевлаштування
Gremi Personal
Для дослідження використали аналітику пе -
реглядів близко 50 найпопулярніших російських
блогерів за темами:
• інтерв’ю
• лайфстайл
• технології
• авто
Аналітику розділили на два періоди — до повно -
масштабної війни (2022 рік) та після повномасш -
табного вторгнення (2024 рік).
У дослідженні враховували:
• стать і вік глядачів
• кількість переглядів загалом
• частку переглядів з території України
Інфографіка: Gremi Personal
Згідно з даними досліджень, частка українців, ко -
трі споживали російський контент, після початку
повномасштабного вторгнення зменшилася вдвічі.
Аналітика найпопулярніших російських каналів
продемонструвала, що найбільшу частину спожи -
вачів російського контенту становлять діти.
Влад А4 (білорус, проте часто транслює російські
наративи) — 694 400 глядачів з України, далі —
дорослі, що дивляться інтерв’ю (Дудь — 434 000),
далі — автомобілісти, глядачі Дубровского
(334 800).
Інфографіка: Gremi Personal
Згідно з даними
досліджень, частка
українців, котрі
споживали російський
контент, після початку
повномасштабного
вторгнення зменшилася
вдвічі
НАШІ ДІТИ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
70 | МІСТО МІСТО | 71
Там були
богомази:
Свого часу в рогатинському селі Помонята чи не в кожній третій хаті
малювали ікони: і талановито, і не дуже – хто як умів, бо люди з того
ремесла виживали, дітей вчили, хати будували. І заодно ризикували всім,
що мали. Тюрмою карали і тих, хто малював образи, і тих, хто продавав.
Комусь щастило, а хтось мусив правдами і неправдами рятуватися від
в’язниці.
як рогатинське село
виживало завдяки
іконопису
Наталя Мостова
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
Малювали
в страху
«Там, де живуть богомази», –
так колись казали про Помонята.
Місцеві малювали ікони як могли
і на чому могли: бляха, фанера,
скло, папір, тканина, клейонка…
Аби продати, часто ходили но-
чами від хати до хати. У ті часи,
50-60-ті роки, на ікони був стра-
шений попит. Люди хотіли мати
в хаті бодай якийсь образ, тому
здебільшого купували не особли -
во перебираючи і доскіпуючись
до майстерності автора.
Любові Марушій зараз 85
років, і вона досі малює, хоч вже
погано бачить. Переважно пейза -
жі. В юності сама собі заробила
на навчання в педучилищі і ще
й батькові на лікування іконопи-
сом. Вона ховалася в стайні на
горищі і малювала, складала на
купку, а мама возила на продаж.
Все робили в постійному страху –
аби не злапали.
«У колгоспі тоді нічого не
можна було заробити, – розпові-
дає жінка. – А я хотіла здобути
освіту, і тата не мали за що ліку-
вати, бідолашний переніс кілька
операцій. Лихо було. Так під час
канікул я взялася за малювання
– ще в школі вчителька показала
основи, бо мені дуже подобалося.
Мала хист».
Кожен хотів мати
ікону
У Помонятах місцеві тоді зде-
більшого вчили малювати одне
одного, а почалося все в 1949
році. Найпершим був Роман
Чопик. Люди казали – мав дар
від Бога. В школі до його таланту
ніхто серйозно не ставився, бо в
селі треба багато і тяжко робити,
а не малюванням займатися.
В юності працював на цукрово -
му заводі, але недовго. Настільки
захопився іконописом, що поїхав
до Львова знайомитися з місце -
вими художниками, попросив
навчити, як і чим треба малюва-
ти. Закупив фарби, пензлі і почав
практикувати вдома. Спершу
робив це не для грошей, а для
душі.
З часом це стало справою, яка
годувала всю родину. Місцеві ку-
пували його ікони для перепро -
дажу. Замовляли щоразу більше
і частіше – художник не встигав.
Згодом придбав спеціальний вер -
стат і використовував трафарет-
ний друк, який давав можливість
продукувати велику кількість об-
разів. За тиждень міг завершити
зо шість ікон. Найбільше хотіли
образ Діви Марії з маленьким
Ісусом і Тайну вечерю.
«Вдома рулонами стояли по -
лотно, папір, – пригадує донька
Ольга Василюк. – Ми приходи -
ли зі школи і помагали татові
розрізати. Мама теж помагала
багато».
Чопик наперед не брав гроші
за готові ікони – лише після реа-
лізації. Бо ж часто перекупників
арештовували і конфісковували
весь товар. У таких художник
ніколи потім не вимагав кошти –
вірив на слово.
Найбільше люди їздили прода -
вати на вихідні – по селах Тер-
нопільщини, Львівщини і далі.
Скручені ікони клали в сумку і
ходили пропонували від хати до
хати. Завдяки тим заробіткам
село потрохи почало розбудову -
ватися, і дітей вчили, і весілля
справляли.
Чопик наперед не брав гроші за готові
ікони – лише після реалізації. Бо ж
часто перекупників арештовували і
конфісковували весь товар. У таких
художник ніколи потім не вимагав
кошти – вірив на слово
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
Там були
богомази:
Свого часу в рогатинському селі Помонята чи не в кожній третій хаті
малювали ікони: і талановито, і не дуже – хто як умів, бо люди з того
ремесла виживали, дітей вчили, хати будували. І заодно ризикували всім,
що мали. Тюрмою карали і тих, хто малював образи, і тих, хто продавав.
Комусь щастило, а хтось мусив правдами і неправдами рятуватися від
в’язниці.
як рогатинське село
виживало завдяки
іконопису
Наталя Мостова
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
Малювали
в страху
«Там, де живуть богомази», –
так колись казали про Помонята.
Місцеві малювали ікони як могли
і на чому могли: бляха, фанера,
скло, папір, тканина, клейонка…
Аби продати, часто ходили но-
чами від хати до хати. У ті часи,
50-60-ті роки, на ікони був стра-
шений попит. Люди хотіли мати
в хаті бодай якийсь образ, тому
здебільшого купували не особли -
во перебираючи і доскіпуючись
до майстерності автора.
Любові Марушій зараз 85
років, і вона досі малює, хоч вже
погано бачить. Переважно пейза -
жі. В юності сама собі заробила
на навчання в педучилищі і ще
й батькові на лікування іконопи-
сом. Вона ховалася в стайні на
горищі і малювала, складала на
купку, а мама возила на продаж.
Все робили в постійному страху –
аби не злапали.
«У колгоспі тоді нічого не
можна було заробити, – розпові-
дає жінка. – А я хотіла здобути
освіту, і тата не мали за що ліку-
вати, бідолашний переніс кілька
операцій. Лихо було. Так під час
канікул я взялася за малювання
– ще в школі вчителька показала
основи, бо мені дуже подобалося.
Мала хист».
Кожен хотів мати
ікону
У Помонятах місцеві тоді зде-
більшого вчили малювати одне
одного, а почалося все в 1949
році. Найпершим був Роман
Чопик. Люди казали – мав дар
від Бога. В школі до його таланту
ніхто серйозно не ставився, бо в
селі треба багато і тяжко робити,
а не малюванням займатися.
В юності працював на цукрово -
му заводі, але недовго. Настільки
захопився іконописом, що поїхав
до Львова знайомитися з місце -
вими художниками, попросив
навчити, як і чим треба малюва-
ти. Закупив фарби, пензлі і почав
практикувати вдома. Спершу
робив це не для грошей, а для
душі.
З часом це стало справою, яка
годувала всю родину. Місцеві ку-
пували його ікони для перепро -
дажу. Замовляли щоразу більше
і частіше – художник не встигав.
Згодом придбав спеціальний вер -
стат і використовував трафарет-
ний друк, який давав можливість
продукувати велику кількість об-
разів. За тиждень міг завершити
зо шість ікон. Найбільше хотіли
образ Діви Марії з маленьким
Ісусом і Тайну вечерю.
«Вдома рулонами стояли по -
лотно, папір, – пригадує донька
Ольга Василюк. – Ми приходи -
ли зі школи і помагали татові
розрізати. Мама теж помагала
багато».
Чопик наперед не брав гроші
за готові ікони – лише після реа-
лізації. Бо ж часто перекупників
арештовували і конфісковували
весь товар. У таких художник
ніколи потім не вимагав кошти –
вірив на слово.
Найбільше люди їздили прода -
вати на вихідні – по селах Тер-
нопільщини, Львівщини і далі.
Скручені ікони клали в сумку і
ходили пропонували від хати до
хати. Завдяки тим заробіткам
село потрохи почало розбудову -
ватися, і дітей вчили, і весілля
справляли.
Чопик наперед не брав гроші за готові
ікони – лише після реалізації. Бо ж
часто перекупників арештовували і
конфісковували весь товар. У таких
художник ніколи потім не вимагав
кошти – вірив на слово
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
72 | МІСТО МІСТО | 73
До Романа Чопика почали приходити охочі
навчитися ремеслу, і він вчив. Знаннями ділився
безкоштовно. Так по селу розійшовся іконопис:
хтось ліпше малював, хтось – гірше, але всі непога-
но заробляли на тому, бо кожен хотів мати вдома
ікону.
Тяжке малювання
«У ті часи було дуже тяжке малювання, – при -
гадує інша донька Віра Чопик. – Церкви закриті.
Іконопис – поза законом. У нас був такий місцевий
дільничний Бардюк, жити людям не давав. Ікони
палив, топтав. Пам’ятаю, як ми, малі, плакали,
коли він приходив з облавами. Пхав палицю нашо -
му собаці в пащу, аби не гарчав. У хаті забирав усе,
що бачив».
Роману Чопику не вдалося уникнути арешту,
засудили на рік. Але через шість місяців началь-
ник тюрми захотів, аби художник розмалював його
кабінет і зобразив на стіні великого Леніна – обіцяв
відпустити додому швидше. І дотримав слова.
Аби продовжувати малювати, Роману Чопику
доводилося працювати у підпіллі. Художник орен -
дував щомісяця іншу хату в селі і там займався
справою.
Та облави не припинялися. Йому знову світила
тюрма, а Чопик у цей час якраз мав лягати у лікар -
ню.
«Мама взяла все на себе, – розповідає Ольга Васи -
люк. – Сказала, що то вона намалювала ікони. Добу
її тримали в рогатинській міліції. А на другий день
принесли образ, пензлі, фарби і наказали малюва-
ти, аби довела, що не бреше. Мама часто помагала
батькові, тому мала поняття в малюванні, трохи
щось вміла. Почала малювати. Помічниця началь-
ника міліції фактично врятувала її, переконавши
керівника повірити. Він тоді випалив мамі: “Якби не
твій малий рєбьонок, ми би тебе засудили”».
Міліціонери часто заявлялися посеред ночі. Пси
гавкали, в хаті – ґвалт. Ікони хутко ховали на гори-
ще. Що не встигли сховати – відбирали. Пізніше з
міліціонерами вдавалося домовлятися – ті почали
брати хабарі. На деякий час був спокій.
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
Міліціонери часто
заявлялися посеред ночі.
Пси гавкали, в хаті –
ґвалт. Ікони хутко ховали
на горище. Що не встигли
сховати – відбирали.
Пізніше з міліціонерами
вдавалося домовлятися –
ті почали брати хабарі. На
деякий час був спокій
«В 70-х роках переслідування потрохи вщухало,
– згадує Віра Чопик. – Але тоді й попит змілів: за
роки люди вже накупилися ікон».
Син Романа Чопика – Василь – успадкував дар до
малювання. На відміну від батька-самоучки, здобув
відповідну освіту у Львові. За життя розписав аж
38 церков на заході України. Остання робота – Ма -
нявський скит для храму в Івано-Франківську.
Василь помер від раку легень, його батько про -
тягом життя так само мав проблеми з бронхо-ле -
геневою системою. Загалом багато тих, хто в селі
малював ікони на продаж, мали схожі недуги –
мордували астма чи напади кашлю. Люди кажуть,
то від постійної роботи з фарбами.
«Скільки пам’ятаю, вдома завжди смерділо фар -
бою, – каже Ольга Василюк. – А хатина була неве -
личка – ми коло тих щойно намальованих образів і
спали, і їли».
Аби не забули
Зараз у Помонятах мало хто малює ікони. Май -
же всі, хто це вмів робити, повмирали. Навіть не
вся молодь знає, що село мало таку історію. Аби
геть не забулося, ось-ось тут мають відкрити музей
іконопису. Для колекції завідувачка сільським
клубом Марія Запотічна шукала образи по всьому
селу, трохи люди самі приносили – за літо назби -
рала більше сотні давніх робіт, створених руками
місцевих авторів.
«Тата вже давно нема, брата нема, і в нашому
селі фактично не лишилося іконописців, – каже
Ольга Василюк. – Але мрія батькова збулася. Він
прокидався і засинав з гімном України, часто
повторював: “Настануть ще такі часи, що ви будете
вільно малювати ікони, вільно продавати їх. Я би
так хотів дочекатися вільної України”. І дочекав-
ся».
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
До Романа Чопика почали приходити охочі
навчитися ремеслу, і він вчив. Знаннями ділився
безкоштовно. Так по селу розійшовся іконопис:
хтось ліпше малював, хтось – гірше, але всі непога-
но заробляли на тому, бо кожен хотів мати вдома
ікону.
Тяжке малювання
«У ті часи було дуже тяжке малювання, – при -
гадує інша донька Віра Чопик. – Церкви закриті.
Іконопис – поза законом. У нас був такий місцевий
дільничний Бардюк, жити людям не давав. Ікони
палив, топтав. Пам’ятаю, як ми, малі, плакали,
коли він приходив з облавами. Пхав палицю нашо -
му собаці в пащу, аби не гарчав. У хаті забирав усе,
що бачив».
Роману Чопику не вдалося уникнути арешту,
засудили на рік. Але через шість місяців началь-
ник тюрми захотів, аби художник розмалював його
кабінет і зобразив на стіні великого Леніна – обіцяв
відпустити додому швидше. І дотримав слова.
Аби продовжувати малювати, Роману Чопику
доводилося працювати у підпіллі. Художник орен -
дував щомісяця іншу хату в селі і там займався
справою.
Та облави не припинялися. Йому знову світила
тюрма, а Чопик у цей час якраз мав лягати у лікар -
ню.
«Мама взяла все на себе, – розповідає Ольга Васи -
люк. – Сказала, що то вона намалювала ікони. Добу
її тримали в рогатинській міліції. А на другий день
принесли образ, пензлі, фарби і наказали малюва-
ти, аби довела, що не бреше. Мама часто помагала
батькові, тому мала поняття в малюванні, трохи
щось вміла. Почала малювати. Помічниця началь-
ника міліції фактично врятувала її, переконавши
керівника повірити. Він тоді випалив мамі: “Якби не
твій малий рєбьонок, ми би тебе засудили”».
Міліціонери часто заявлялися посеред ночі. Пси
гавкали, в хаті – ґвалт. Ікони хутко ховали на гори-
ще. Що не встигли сховати – відбирали. Пізніше з
міліціонерами вдавалося домовлятися – ті почали
брати хабарі. На деякий час був спокій.
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
Міліціонери часто
заявлялися посеред ночі.
Пси гавкали, в хаті –
ґвалт. Ікони хутко ховали
на горище. Що не встигли
сховати – відбирали.
Пізніше з міліціонерами
вдавалося домовлятися –
ті почали брати хабарі. На
деякий час був спокій
«В 70-х роках переслідування потрохи вщухало,
– згадує Віра Чопик. – Але тоді й попит змілів: за
роки люди вже накупилися ікон».
Син Романа Чопика – Василь – успадкував дар до
малювання. На відміну від батька-самоучки, здобув
відповідну освіту у Львові. За життя розписав аж
38 церков на заході України. Остання робота – Ма -
нявський скит для храму в Івано-Франківську.
Василь помер від раку легень, його батько про -
тягом життя так само мав проблеми з бронхо-ле -
геневою системою. Загалом багато тих, хто в селі
малював ікони на продаж, мали схожі недуги –
мордували астма чи напади кашлю. Люди кажуть,
то від постійної роботи з фарбами.
«Скільки пам’ятаю, вдома завжди смерділо фар -
бою, – каже Ольга Василюк. – А хатина була неве -
личка – ми коло тих щойно намальованих образів і
спали, і їли».
Аби не забули
Зараз у Помонятах мало хто малює ікони. Май -
же всі, хто це вмів робити, повмирали. Навіть не
вся молодь знає, що село мало таку історію. Аби
геть не забулося, ось-ось тут мають відкрити музей
іконопису. Для колекції завідувачка сільським
клубом Марія Запотічна шукала образи по всьому
селу, трохи люди самі приносили – за літо назби -
рала більше сотні давніх робіт, створених руками
місцевих авторів.
«Тата вже давно нема, брата нема, і в нашому
селі фактично не лишилося іконописців, – каже
Ольга Василюк. – Але мрія батькова збулася. Він
прокидався і засинав з гімном України, часто
повторював: “Настануть ще такі часи, що ви будете
вільно малювати ікони, вільно продавати їх. Я би
так хотів дочекатися вільної України”. І дочекав-
ся».
КУЛЬТУРА | З ІСТОРІЇ
74 | МІСТО МІСТО | 75
тел.: (050) 975 43 93
РЕКЛАМА
Сьогодні поговоримо про обличчя. Почнемо з
того, що жодне обличчя не буває симетричним – і
це прекрасно. Так само прекрасно, як і те, що кож -
не обличчя неповторне. Висота лоба, форма над -
брівних дуг, розріз очей, глибина їхньої посадки,
вираженість вилиць, архітектоніка носа, округлість
щік, наповненість губ, гострота підборіддя, чіткість
ліній нижньої щелепи. Кожна дрібниця, кожна
лінія роблять ваше обличчя особливим.
Що ж робити, коли в силу обставин, пережитого
досвіду, відчутих емоцій, втраченої та набутої ваги,
невідворотного впливу гравітації та часу обличчя
старіє? Причому в кожному окремому випадку
анатомія старіння така ж особлива: зморшки, птоз,
втрата пружності – в більшій чи меншій мірі вони
виражені по-своєму в кожній анатомічній ділянці.
Рано чи пізно приходить час для підтяжки об -
личчя. Великої, складної, травматичної операції,
якої чомусь прийнято остерігатись і відтягувати до
останнього.
А якщо сприйняти це за можливість «скинути» з
обличчя тягар часу, досвіду, емоцій і помилок? А
якщо я скажу, що після операції та кількох тижнів
реабілітації у вас почнеться нове життя?
Підтяжка обличчя у своїх варіаціях дає
можливість вирішити цілий комплекс про -
блем: птоз та провисання жирових пакетів серед -
ньої та нижньої третини обличчя, згладженість
природного рельєфу (вилиці, щоки, надбрівні дуги),
надмірний обʼєм у певних ділянках (грудочки Біша,
маляри, брилі), втрата чіткості овалу обличчя,
згладженість шийно-підборідного кута, надлишок
тканин обличчя та шиї. За рахунок пластики
SMAS (мʼязово-апоневротичного шару) досягаєть -
ся ефект ліфтингу та підтяжки каркасу обличчя та
шиї з подальшою можливістю видалення надлишку
шкіри і ліквідації проявів старіння. Пластика SMAS
рідко проводиться як єдина процедура. У поняття
«комплексної підтяжки обличчя» зазвичай входить
блефаропластика, видалення або транспозиція
грудочок Біша, булхорн, підтяжка брів, ліпосакція
чи ліпофілінг проблемних зон у ділянці обличчя
та шиї. Підхід до омолодження кожного обличчя
– індивідуальний, обсяг оперативного втручання
обирається за показаннями та потребами кожного
конкретного пацієнта. Може, ви вже один з них?
Кажуть, усі рішення в житті людина приймає
керуючись почуттям любові або страху, іншого не
дано. У глобальному сенсі наважитись на плас -
тичну операцію – акт любові до себе та свого тіла
і обличчя, бажання дати йому найкращу форму,
найкращий вигляд, той, що відповідає внутрішньо -
му стану, віку душі; прагнення до здійснення мрій
та жага до життя.
Ні в якому разі не можна йти до пластичного
хірурга через страх стати недостатньо красивою,
недостатньо молодою, недостатньо привабливою чи
просто «недостатньо» собою. Подивіться у дзеркало
ще раз. Ви тут, і вас уже достатньо. Достатньо, щоб
бути найкращою версією себе. Сьогодні день, коли
ви можете змінити своє життя. Якщо ви чекали
найкращого часу, то він саме зараз, саме сьогодні.
Якщо ви чекали на підказку чи знак від Всесвіту, то
ось він. Якщо ви готові – ми завжди на місці для вас,
ласкаво просимо зробити крок у нове життя!
ГАВРИЛЮК Оксана Сергіївна
пластичний, абдомінальний хірург
тел.: (095) 843 90 96 /dr.oksana_gavrylyuk
клініка «MEDHOUSE», Обласна клінічна лікарня
«Підтяжка обличчя –
Встаньте і підійдіть до дзеркала прямо зараз. Я не жартую, відкладіть
журнал, проте можете навіть взяти його з собою. Уважно подивіться на
своє відображення. Що ви бачите? Це справді ви? Якби ви зустріли себе на
вулиці, що б сказали про цю людину? Чи хотіли би з нею познайомитися
ближче? Чому «так», а чому «ні»?
перший крок до нового життя:
любити себе, а не боятися»
РЕКЛАМА
АНАТОМІЯ | КРОКИ
тел.: (050) 975 43 93
РЕКЛАМА
Сьогодні поговоримо про обличчя. Почнемо з
того, що жодне обличчя не буває симетричним – і
це прекрасно. Так само прекрасно, як і те, що кож -
не обличчя неповторне. Висота лоба, форма над -
брівних дуг, розріз очей, глибина їхньої посадки,
вираженість вилиць, архітектоніка носа, округлість
щік, наповненість губ, гострота підборіддя, чіткість
ліній нижньої щелепи. Кожна дрібниця, кожна
лінія роблять ваше обличчя особливим.
Що ж робити, коли в силу обставин, пережитого
досвіду, відчутих емоцій, втраченої та набутої ваги,
невідворотного впливу гравітації та часу обличчя
старіє? Причому в кожному окремому випадку
анатомія старіння така ж особлива: зморшки, птоз,
втрата пружності – в більшій чи меншій мірі вони
виражені по-своєму в кожній анатомічній ділянці.
Рано чи пізно приходить час для підтяжки об -
личчя. Великої, складної, травматичної операції,
якої чомусь прийнято остерігатись і відтягувати до
останнього.
А якщо сприйняти це за можливість «скинути» з
обличчя тягар часу, досвіду, емоцій і помилок? А
якщо я скажу, що після операції та кількох тижнів
реабілітації у вас почнеться нове життя?
Підтяжка обличчя у своїх варіаціях дає
можливість вирішити цілий комплекс про -
блем: птоз та провисання жирових пакетів серед -
ньої та нижньої третини обличчя, згладженість
природного рельєфу (вилиці, щоки, надбрівні дуги),
надмірний обʼєм у певних ділянках (грудочки Біша,
маляри, брилі), втрата чіткості овалу обличчя,
згладженість шийно-підборідного кута, надлишок
тканин обличчя та шиї. За рахунок пластики
SMAS (мʼязово-апоневротичного шару) досягаєть -
ся ефект ліфтингу та підтяжки каркасу обличчя та
шиї з подальшою можливістю видалення надлишку
шкіри і ліквідації проявів старіння. Пластика SMAS
рідко проводиться як єдина процедура. У поняття
«комплексної підтяжки обличчя» зазвичай входить
блефаропластика, видалення або транспозиція
грудочок Біша, булхорн, підтяжка брів, ліпосакція
чи ліпофілінг проблемних зон у ділянці обличчя
та шиї. Підхід до омолодження кожного обличчя
– індивідуальний, обсяг оперативного втручання
обирається за показаннями та потребами кожного
конкретного пацієнта. Може, ви вже один з них?
Кажуть, усі рішення в житті людина приймає
керуючись почуттям любові або страху, іншого не
дано. У глобальному сенсі наважитись на плас -
тичну операцію – акт любові до себе та свого тіла
і обличчя, бажання дати йому найкращу форму,
найкращий вигляд, той, що відповідає внутрішньо -
му стану, віку душі; прагнення до здійснення мрій
та жага до життя.
Ні в якому разі не можна йти до пластичного
хірурга через страх стати недостатньо красивою,
недостатньо молодою, недостатньо привабливою чи
просто «недостатньо» собою. Подивіться у дзеркало
ще раз. Ви тут, і вас уже достатньо. Достатньо, щоб
бути найкращою версією себе. Сьогодні день, коли
ви можете змінити своє життя. Якщо ви чекали
найкращого часу, то він саме зараз, саме сьогодні.
Якщо ви чекали на підказку чи знак від Всесвіту, то
ось він. Якщо ви готові – ми завжди на місці для вас,
ласкаво просимо зробити крок у нове життя!
ГАВРИЛЮК Оксана Сергіївна
пластичний, абдомінальний хірург
тел.: (095) 843 90 96 /dr.oksana_gavrylyuk
клініка «MEDHOUSE», Обласна клінічна лікарня
«Підтяжка обличчя –
Встаньте і підійдіть до дзеркала прямо зараз. Я не жартую, відкладіть
журнал, проте можете навіть взяти його з собою. Уважно подивіться на
своє відображення. Що ви бачите? Це справді ви? Якби ви зустріли себе на
вулиці, що б сказали про цю людину? Чи хотіли би з нею познайомитися
ближче? Чому «так», а чому «ні»?
перший крок до нового життя:
любити себе, а не боятися»
РЕКЛАМА
АНАТОМІЯ | КРОКИ
76 | МІСТО МІСТО | 77
Про що мовчить
стародавня
косівська мода
Сто років тому кожне українське село мало свій стиль вбрання. Одяг
слугував маркером – «свій» ти чи «чужий». Як вдягалися в селах передмістя
Косова, розповідають сучасні дослідниці Вікторія Яремин і Лідія Маречко.
Під час експедицій та роботи над книгою їм вдалось віднайти унікальні
світлини і маловідомі факти з історії місцевої моди.
Наталя Мостова
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
Гуцульський одяг – це не лише
кептар, сардак, капелюх-кре-
саня, кожух і запаски, як часто
вважають. Насправді кожне село
мало свої характерні особливості
вбрання: кольорову гаму, техніки
оздоблення та вишивки, узори
орнаментів тощо.
Села косівського передмістя
Вербовець, Старий Косів, Смодна
і Черганівка були дуже схожі за
одяговими традиціями. Але рані -
ше їх комплексно не досліджува -
ли етнологи, й інформації про це
було дуже мало.
Щоб максимально заглибитись
у тему, завідувачка Косівського
музею Гуцульщини (філії Наці -
онального музею Гуцульщини
та Покуття) Вікторія Яремин і її
колега, майстриня художнього
ткацтва Лідія Маречко спілкува -
лися з найстаршими мешканця -
ми сіл, які пам’ятали автентичні
одягові традиції 1940–1950-х ро-
ків та зберегли в альбомах старі
сімейні світлини. Серед респон-
дентів була навіть пані 1920 року
народження.
Робота над книгою розпочала -
ся у 2019 році і тривала протя-
гом шести місяців. Дослідниці
опрацювали близько 350 світлин.
Знімки початку ХХ століття ча-
сто були вже затерті, потріскані,
надірвані. Але саме вони були
найбільш цінними.
Крім родинних фото авторки
досліджували наукові видання,
архівні матеріали, музейні фон-
дові збірки, спадщину художни -
ків, приватні колекції. Записали
та оцифрували багатогодинні
аудіоінтерв’ю зі старожилами,
яким понад 90 років.
«Якщо скрупульозно опубліку-
вати все – набереться на п’я-
титомник», – сміється Вікторія
Яремин.
Європейські
тренди
на Косівщині
До середини ХХ ст. селяни
були консервативними у питан -
нях моди. Якщо дівчина після
заміжжя переїжджала в інше
село, то з часом «переходила» на
місцеву моду. Також було не при -
йнято вдягати міський одяг.
Але на відміну від гірських
сіл, де жили більш ізольовано,
у передмісті Косова люди були
гнучкіші до змін, тому миттєво
схоплювали нові модні тенденції.
Тим паче через Косів пролягав
давній торгівельний шлях, тут
постійно проводили ярмарки, де
місцеві дізнавалися про вбран-
ня і загалом про моду з інших
регіонів України і навіть поза її
межами.
До прикладу, європейська мода
на бутоньєрки поширилась після
Другої світової війни та дійшла
зокрема і до Косівщини. Ось тіль-
ки тут казали не «бутоньєрка»,
а «бу́кет». Наречені та дружби
прикріплювали бу́кети до тра-
диційного кептаря або кожуха.
Молоді – праворуч, дружки з дру-
жками – ліворуч.
«У скрутні повоєнні роки для
виготовлення бу́кетів використо-
вували дешеві та доступні ма-
теріали: дріт, фольгу, обгортки
від цукерок, целофан, восковані
паперові квіти та листочки, мідну
сухозлітку, шматочки дзеркала,
– розповідає завідувачка музею. –
Готовий бу́кет прикріплювали на
бант з широкої атласної стрічки,
зазвичай блакитної, як і бин-
ди-стрічки в нареченої». З кінця
1930-х років на заміну архаїчним
чоловічим уборам – крисані, шап-
кам «рогачці» та «кучмі» прийшов
кашкет. Це прототип модного у
той час англійського кепі.
До Другої світової війни деякі
чоловіки носили модні у Європі
та США вуса типу «зубна щітка».
Але Гітлер своєю персоною цю
моду назавжди припинив.
На Косівщині навіть опинили -
ся французькі чоловічі штани
галіфе. Майже всі молоді хлопці,
яких авторки книги бачили на
старих світлинах, вдягнуті саме
у такі брюки. Місцеві називали їх
райтками.
Швидше за все, мода на галі-
фе пов’язана із загальними тен -
денціями після Першої світової
війни, як пояснює Вікторія
Яремин. Чоловіки поверталися
з фронту і «доношували» форму,
бо в ній зручно. Та й тканина
була цупка і витривала. Райтки
ще й були пристосовані до чобіт
і верхової їзди. На додачу в
післявоєнні роки чи не в кожній
хаті були ще й скрутне мате-
ріальне становище і нестача
цивільного одягу.
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
До середини ХХ ст. селяни були
консервативними у питаннях моди.
Якщо дівчина після заміжжя
переїжджала в інше село, то з часом
«переходила» на місцеву моду
Про що мовчить
стародавня
косівська мода
Сто років тому кожне українське село мало свій стиль вбрання. Одяг
слугував маркером – «свій» ти чи «чужий». Як вдягалися в селах передмістя
Косова, розповідають сучасні дослідниці Вікторія Яремин і Лідія Маречко.
Під час експедицій та роботи над книгою їм вдалось віднайти унікальні
світлини і маловідомі факти з історії місцевої моди.
Наталя Мостова
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
Гуцульський одяг – це не лише
кептар, сардак, капелюх-кре-
саня, кожух і запаски, як часто
вважають. Насправді кожне село
мало свої характерні особливості
вбрання: кольорову гаму, техніки
оздоблення та вишивки, узори
орнаментів тощо.
Села косівського передмістя
Вербовець, Старий Косів, Смодна
і Черганівка були дуже схожі за
одяговими традиціями. Але рані -
ше їх комплексно не досліджува -
ли етнологи, й інформації про це
було дуже мало.
Щоб максимально заглибитись
у тему, завідувачка Косівського
музею Гуцульщини (філії Наці -
онального музею Гуцульщини
та Покуття) Вікторія Яремин і її
колега, майстриня художнього
ткацтва Лідія Маречко спілкува -
лися з найстаршими мешканця -
ми сіл, які пам’ятали автентичні
одягові традиції 1940–1950-х ро-
ків та зберегли в альбомах старі
сімейні світлини. Серед респон-
дентів була навіть пані 1920 року
народження.
Робота над книгою розпочала -
ся у 2019 році і тривала протя-
гом шести місяців. Дослідниці
опрацювали близько 350 світлин.
Знімки початку ХХ століття ча-
сто були вже затерті, потріскані,
надірвані. Але саме вони були
найбільш цінними.
Крім родинних фото авторки
досліджували наукові видання,
архівні матеріали, музейні фон-
дові збірки, спадщину художни -
ків, приватні колекції. Записали
та оцифрували багатогодинні
аудіоінтерв’ю зі старожилами,
яким понад 90 років.
«Якщо скрупульозно опубліку-
вати все – набереться на п’я-
титомник», – сміється Вікторія
Яремин.
Європейські
тренди
на Косівщині
До середини ХХ ст. селяни
були консервативними у питан -
нях моди. Якщо дівчина після
заміжжя переїжджала в інше
село, то з часом «переходила» на
місцеву моду. Також було не при -
йнято вдягати міський одяг.
Але на відміну від гірських
сіл, де жили більш ізольовано,
у передмісті Косова люди були
гнучкіші до змін, тому миттєво
схоплювали нові модні тенденції.
Тим паче через Косів пролягав
давній торгівельний шлях, тут
постійно проводили ярмарки, де
місцеві дізнавалися про вбран-
ня і загалом про моду з інших
регіонів України і навіть поза її
межами.
До прикладу, європейська мода
на бутоньєрки поширилась після
Другої світової війни та дійшла
зокрема і до Косівщини. Ось тіль-
ки тут казали не «бутоньєрка»,
а «бу́кет». Наречені та дружби
прикріплювали бу́кети до тра-
диційного кептаря або кожуха.
Молоді – праворуч, дружки з дру-
жками – ліворуч.
«У скрутні повоєнні роки для
виготовлення бу́кетів використо-
вували дешеві та доступні ма-
теріали: дріт, фольгу, обгортки
від цукерок, целофан, восковані
паперові квіти та листочки, мідну
сухозлітку, шматочки дзеркала,
– розповідає завідувачка музею. –
Готовий бу́кет прикріплювали на
бант з широкої атласної стрічки,
зазвичай блакитної, як і бин-
ди-стрічки в нареченої». З кінця
1930-х років на заміну архаїчним
чоловічим уборам – крисані, шап-
кам «рогачці» та «кучмі» прийшов
кашкет. Це прототип модного у
той час англійського кепі.
До Другої світової війни деякі
чоловіки носили модні у Європі
та США вуса типу «зубна щітка».
Але Гітлер своєю персоною цю
моду назавжди припинив.
На Косівщині навіть опинили -
ся французькі чоловічі штани
галіфе. Майже всі молоді хлопці,
яких авторки книги бачили на
старих світлинах, вдягнуті саме
у такі брюки. Місцеві називали їх
райтками.
Швидше за все, мода на галі-
фе пов’язана із загальними тен -
денціями після Першої світової
війни, як пояснює Вікторія
Яремин. Чоловіки поверталися
з фронту і «доношували» форму,
бо в ній зручно. Та й тканина
була цупка і витривала. Райтки
ще й були пристосовані до чобіт
і верхової їзди. На додачу в
післявоєнні роки чи не в кожній
хаті були ще й скрутне мате-
ріальне становище і нестача
цивільного одягу.
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
До середини ХХ ст. селяни були
консервативними у питаннях моди.
Якщо дівчина після заміжжя
переїжджала в інше село, то з часом
«переходила» на місцеву моду
78 | МІСТО МІСТО | 79
«Юнаки в селі хотіли бути схожими на дядьків,
які вернулися з війни, тому й собі повторювали
цю моду, – розповідає авторка. – Райтки настільки
полюбилися, що їх замовляли у кравців. Часто на
внутрішній бік штанин нашивали вставки зі шкі -
ри, щоб тканина не протиралася під час верхової
їзди».
Так не файно
Незважаючи на консервативні погляди, у 1940-х
роках сільська молодь стала більш сміливою і все
частіше наважувалася змінювати одягові традиції,
запозичуючи міські модні тенденції чи бодай із
сусідніх сіл. До прикладу, дівчата дотримувалися
звичного народного строю, але попри це почали
вдягати спідниці з фабричної тканини: плісировані
або оксамитові. На той час це був виклик.
«Досліджуючи світлини з сіл косівського перед -
містя, ми помітили, що до Другої світової війни усі
місцеві жінки вдягали гуцульські запаски поверх
довгої сорочки, – розповідає Вікторія Яремин. –
Запаски – жіночий поясний одяг, який має вигляд
двох прямокутних полотнищ з домотканої вовняної
тканини. З-під запаски мав визирати нижній край
сорочки – поділ. У 1940-х роках молоді дівчата в се-
лах Вербовець, Старий Косів, Смодна та Черганівка
стали підкочувати нижні краї передньої запаски.
За це дівчат сварили матері та бабусі».
Схожа історія була і з чоловіками. Один дідусь,
який розповідав авторкам книги про свою мо -
лодість, згадував, як ще на початку століття всі
чоловіки вдягали вишивану сорочку поверх штанів
і підперезували поясом.
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
На Косівщині навіть
опинилися французькі
чоловічі штани галіфе.
Майже всі молоді хлопці,
яких авторки книги бачили
на старих світлинах, вдягнуті
саме у такі брюки
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
Але вже після Другої світової війни хлопці, нама-
гаючись виглядати більш модними, почали заправ -
ляти сорочку в штани. Однак батьки за це сильно
сварилися, бо так «не файно». Тому юнак, щойно
зайшовши поза хату, аби ніхто не бачив, заправляв
сорочку і лише тоді йшов у люди.
Зараз так не вміють
Особливо цікаво було досліджувати найдавніші
традиційні святкові сорочки косівського передміс -
тя – знамениті «вербовецькі рукави». Зараз їх нази -
вають рукавівками. Кожна молода дівчина мусила
виготовити для посагу на своє весілля щонаймен -
ше 12 сорочок. Вишити рукавівки було найважче.
Особливість цих сорочок у тому, що вся поверхня
рукавів покрита вишивкою.
Аби виготовити таку сорочку, міг знадобитися
цілий рік. Кількість мотивів на рукавах однієї з та-
ких сорочок перевищує 18 тисяч за підрахунками
Українського інституту історії моди.
«Найвідоміший тип рукавівки – сорочка з діаго -
нальними рядами мотивів – спіралей вишневого і
синього кольорів. На відстані така вишивка зда -
ється фіолетовою. Вишивальниці підсвідомо вико -
ристовували відомий художній прийом оптичного
змішування кольорів», – пишуть у книзі.
Техніка вишивання рукавівок теж унікальна.
Зараз так вміють лише кілька професійних виши -
вальниць, які відтворюють старовинні техніки: на
Косівщині, в Надвірній, Городенці та Львові.
Рукавівки вдягала не лише наречена, але й
дружки на весіллі й ґаздині на святкову службу до
церкви.
Про чоловічі святкові сорочки знайти інформа -
цію було найважче – найдавніших зразків зберіг -
лось значно менше, ніж жіночих. Відомо, що комір,
пазуху і манжети святкових сорочок обов’язково
оздоблювали вишивкою. Улюбленим поєднанням
був також бордовий з синім. Ще вишивали білим
по білому.
Унісекс
Століття тому верхній одяг сільських модників
був у стилі унісекс. Замість сучасних дублянок і
курток діставали зі скринь кожухи та кептарі – без-
рукавки з овчини, зшиті хутром у середину.
«Святковий кептар був справжнім витвором на -
родного мистецтва, – розповідає Вікторія Яремин. –
У кожному локальному осередку Гуцульщини було
своє характерне оздоблення кожухів та кептарів.
За ним можна було ідентифікувати, звідки родом
власник. Кептар не тільки екологічний, а й надзви -
чайно зручний. Завдяки натуральній овчині добре
зберігає тепло, що є важливим для гірських регіо -
нів. При цьому його безрукавний крій не обмежує
рухів – чудове рішення для повсякденного життя в
горах».
Весільні дружби у кашкетах і райтках
Дружки в плісированих спідницях
Дівчаток до 12 років
коротко підстригали
Кептар
Рукавівка
Унікальна техніка
вишивання рукавівок
«Юнаки в селі хотіли бути схожими на дядьків,
які вернулися з війни, тому й собі повторювали
цю моду, – розповідає авторка. – Райтки настільки
полюбилися, що їх замовляли у кравців. Часто на
внутрішній бік штанин нашивали вставки зі шкі -
ри, щоб тканина не протиралася під час верхової
їзди».
Так не файно
Незважаючи на консервативні погляди, у 1940-х
роках сільська молодь стала більш сміливою і все
частіше наважувалася змінювати одягові традиції,
запозичуючи міські модні тенденції чи бодай із
сусідніх сіл. До прикладу, дівчата дотримувалися
звичного народного строю, але попри це почали
вдягати спідниці з фабричної тканини: плісировані
або оксамитові. На той час це був виклик.
«Досліджуючи світлини з сіл косівського перед -
містя, ми помітили, що до Другої світової війни усі
місцеві жінки вдягали гуцульські запаски поверх
довгої сорочки, – розповідає Вікторія Яремин. –
Запаски – жіночий поясний одяг, який має вигляд
двох прямокутних полотнищ з домотканої вовняної
тканини. З-під запаски мав визирати нижній край
сорочки – поділ. У 1940-х роках молоді дівчата в се-
лах Вербовець, Старий Косів, Смодна та Черганівка
стали підкочувати нижні краї передньої запаски.
За це дівчат сварили матері та бабусі».
Схожа історія була і з чоловіками. Один дідусь,
який розповідав авторкам книги про свою мо -
лодість, згадував, як ще на початку століття всі
чоловіки вдягали вишивану сорочку поверх штанів
і підперезували поясом.
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
На Косівщині навіть
опинилися французькі
чоловічі штани галіфе.
Майже всі молоді хлопці,
яких авторки книги бачили
на старих світлинах, вдягнуті
саме у такі брюки
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
Але вже після Другої світової війни хлопці, нама-
гаючись виглядати більш модними, почали заправ -
ляти сорочку в штани. Однак батьки за це сильно
сварилися, бо так «не файно». Тому юнак, щойно
зайшовши поза хату, аби ніхто не бачив, заправляв
сорочку і лише тоді йшов у люди.
Зараз так не вміють
Особливо цікаво було досліджувати найдавніші
традиційні святкові сорочки косівського передміс -
тя – знамениті «вербовецькі рукави». Зараз їх нази -
вають рукавівками. Кожна молода дівчина мусила
виготовити для посагу на своє весілля щонаймен -
ше 12 сорочок. Вишити рукавівки було найважче.
Особливість цих сорочок у тому, що вся поверхня
рукавів покрита вишивкою.
Аби виготовити таку сорочку, міг знадобитися
цілий рік. Кількість мотивів на рукавах однієї з та-
ких сорочок перевищує 18 тисяч за підрахунками
Українського інституту історії моди.
«Найвідоміший тип рукавівки – сорочка з діаго -
нальними рядами мотивів – спіралей вишневого і
синього кольорів. На відстані така вишивка зда -
ється фіолетовою. Вишивальниці підсвідомо вико -
ристовували відомий художній прийом оптичного
змішування кольорів», – пишуть у книзі.
Техніка вишивання рукавівок теж унікальна.
Зараз так вміють лише кілька професійних виши -
вальниць, які відтворюють старовинні техніки: на
Косівщині, в Надвірній, Городенці та Львові.
Рукавівки вдягала не лише наречена, але й
дружки на весіллі й ґаздині на святкову службу до
церкви.
Про чоловічі святкові сорочки знайти інформа -
цію було найважче – найдавніших зразків зберіг -
лось значно менше, ніж жіночих. Відомо, що комір,
пазуху і манжети святкових сорочок обов’язково
оздоблювали вишивкою. Улюбленим поєднанням
був також бордовий з синім. Ще вишивали білим
по білому.
Унісекс
Століття тому верхній одяг сільських модників
був у стилі унісекс. Замість сучасних дублянок і
курток діставали зі скринь кожухи та кептарі – без-
рукавки з овчини, зшиті хутром у середину.
«Святковий кептар був справжнім витвором на -
родного мистецтва, – розповідає Вікторія Яремин. –
У кожному локальному осередку Гуцульщини було
своє характерне оздоблення кожухів та кептарів.
За ним можна було ідентифікувати, звідки родом
власник. Кептар не тільки екологічний, а й надзви -
чайно зручний. Завдяки натуральній овчині добре
зберігає тепло, що є важливим для гірських регіо -
нів. При цьому його безрукавний крій не обмежує
рухів – чудове рішення для повсякденного життя в
горах».
Весільні дружби у кашкетах і райтках
Дружки в плісированих спідницях
Дівчаток до 12 років
коротко підстригали
Кептар
Рукавівка
Унікальна техніка
вишивання рукавівок
80 | МІСТО МІСТО | 81
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
«Абис щесливий волос
не вичесати»
Дівчаткам до 12 років зазвичай «підтинали»
волосся дуже коротко, аби менше клопоту було.
Стрижка нагадувала сучасне каре з гривкою. А
коли вперше заплела косу, то вже «дівка».
Волосся мили раз на тиждень і тільки в суботу,
бо інші дні вважалися несприятливими: у вівторок
мити голову не можна – «від напасти», у пʼятницю
– «абис щесливий волос не вичесати», у неділю –
«чорти будуть тєгати за волосся» і т. ін.
Оскільки шампуню не мали, волосся мили влас -
норуч приготовленими засобами. Наприклад, по -
піл зі спаленого кукурудзяного качана настоювали
у воді і потім проціджували. Така вода набувала
лужних властивостей, завдяки яким і вимивала
волосся.
Аби зробити святкову зачіску, дві коси часто
укладали на голові у вигляді вінка. На зачіску
любили наносити овечий жир – аби зафіксувати. З
боків проділу, над чолом, лишали коротші пасма
волосся, які завивали у локони. А робили локони
за допомогою розпеченого у печі цвяха, через що
часто мали перепалені пасма.
Заміжні жінки повинні були прикривати зачіску
головним убором. У середині ХХ століття найпо -
пулярнішими були фабричні хустки. На Гуцуль -
щині казали «фустка». Незаміжні молоді дівчата
надягали хустку лише до роботи чи в морози, і як
правило, яскравих кольорів. Старші жінки носили
темні хустки.
«Нам одна бабуся розповідала, що відколи вона
«віддалася», то навіть спить у хустці», – ділиться
Вікторія.
Сьогодні вже мало хто знає, що таке перемітка.
Це один із найдавніших головних уборів, який
носили заміжні жінки. На Гуцульщині перемітка
мала вигляд довгого білого рушника з орнаменто -
ваними смугами на кінцях.
Як її пов’язували у селах передмістя Косова?
Всю поверхню полотна укладали рівними попереч -
ними складками – «морщили», перед тим добряче
накрохмаливши. Потім частину обвивали навколо
голови через підборіддя, а іншою частиною по -
кривали вище чола. Довгі кінці спадали на спину.
Традиція носіння переміток стала занепадати ще
у 1930-х роках. Зараз побачити її можна хіба в му-
зеях чи приватних колекціях, або ж на сторінках
книги «Автентичне вбрання та мода передмістя
Косова».
Сьогодні вже мало хто знає,
що таке перемітка. Це один
із найдавніших головних
уборів, який носили заміжні
жінки. На Гуцульщині
перемітка мала вигляд
довгого білого рушника з
орнаментованими смугами на
кінцях
Наречені і дружки прикріплювали
бутоньєрки до кептаря чи кожуха??? ??ϲ? ?
?? ????? ???в????!
КУЛЬТУРА | ПРО МОДУ
«Абис щесливий волос
не вичесати»
Дівчаткам до 12 років зазвичай «підтинали»
волосся дуже коротко, аби менше клопоту було.
Стрижка нагадувала сучасне каре з гривкою. А
коли вперше заплела косу, то вже «дівка».
Волосся мили раз на тиждень і тільки в суботу,
бо інші дні вважалися несприятливими: у вівторок
мити голову не можна – «від напасти», у пʼятницю
– «абис щесливий волос не вичесати», у неділю –
«чорти будуть тєгати за волосся» і т. ін.
Оскільки шампуню не мали, волосся мили влас -
норуч приготовленими засобами. Наприклад, по -
піл зі спаленого кукурудзяного качана настоювали
у воді і потім проціджували. Така вода набувала
лужних властивостей, завдяки яким і вимивала
волосся.
Аби зробити святкову зачіску, дві коси часто
укладали на голові у вигляді вінка. На зачіску
любили наносити овечий жир – аби зафіксувати. З
боків проділу, над чолом, лишали коротші пасма
волосся, які завивали у локони. А робили локони
за допомогою розпеченого у печі цвяха, через що
часто мали перепалені пасма.
Заміжні жінки повинні були прикривати зачіску
головним убором. У середині ХХ століття найпо -
пулярнішими були фабричні хустки. На Гуцуль -
щині казали «фустка». Незаміжні молоді дівчата
надягали хустку лише до роботи чи в морози, і як
правило, яскравих кольорів. Старші жінки носили
темні хустки.
«Нам одна бабуся розповідала, що відколи вона
«віддалася», то навіть спить у хустці», – ділиться
Вікторія.
Сьогодні вже мало хто знає, що таке перемітка.
Це один із найдавніших головних уборів, який
носили заміжні жінки. На Гуцульщині перемітка
мала вигляд довгого білого рушника з орнаменто -
ваними смугами на кінцях.
Як її пов’язували у селах передмістя Косова?
Всю поверхню полотна укладали рівними попереч -
ними складками – «морщили», перед тим добряче
накрохмаливши. Потім частину обвивали навколо
голови через підборіддя, а іншою частиною по -
кривали вище чола. Довгі кінці спадали на спину.
Традиція носіння переміток стала занепадати ще
у 1930-х роках. Зараз побачити її можна хіба в му-
зеях чи приватних колекціях, або ж на сторінках
книги «Автентичне вбрання та мода передмістя
Косова».
Сьогодні вже мало хто знає,
що таке перемітка. Це один
із найдавніших головних
уборів, який носили заміжні
жінки. На Гуцульщині
перемітка мала вигляд
довгого білого рушника з
орнаментованими смугами на
кінцях
Наречені і дружки прикріплювали
бутоньєрки до кептаря чи кожуха??? ??ϲ? ?
?? ????? ???в????!
82 | МІСТО МІСТО | 83
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
«Нащо ті гроби
чіпати?»:
Друге місце посідає Івано-Франківська область за темпами деколонізації в
Україні. Хоча навіть тут не завжди все проходить гладко, зокрема через
спротив деяких громад. Також кілька сотень монументів, які мали би бути
демонтовані, перебувають під пам’яткоохоронним законодавством, а процес
позбавлення їх цього статусу проходить украй мляво.
Наталя Мостова
на Івано-Франківщині триває
деколонізація
Неможливо уникнути
Деколонізація в Україні включає декомунізацію
та дерусифікацію й передбачає очищення від коли -
шніх маркерів російської імперської політики. Про -
цес охоплює демонтаж імперських і радянських
монументів, перейменування міст і сіл, вулиць,
скверів тощо.
Ще в 2015 році ухвалили Закон України «Про
засудження комуністичного та націонал-соціаліс -
тичного (нацистського) тоталітарних режимів в
Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Його також називають законом про декомунізацію,
логічним продовженням якого стала деколоніза -
ція.
У березні 2023 року Верховна Рада ухвалила
Закон «Про засудження та заборону пропаганди
російської імперської політики в Україні і деколоні-
зацію топонімії», який задав правову рамку про -
цесам, що тривають особливо активно від початку
повномасштабного вторгнення.
У трійці лідерів за темпами деколонізації: Львів-
щина, Франківщина та Закарпаття.
Львівщина стала першою областю в Україні, яка
повністю очистилась від російсько-радянських
вулиць та пам’ятників.
Як на Прикарпатті, так і в Україні загалом є
громади, де цей процес або саботують, або затягу -
ють. Проте з ухваленням закону про деколонізацію
неможливо уникнути перейменування населених
пунктів чи демонтажу символіки.
Залишилося ще п’ять
У липні 2024 року Івано-Франківська ОДА затвер-
дила Перелік пам’ятників і пам’ятних знаків, які
підпадають під декомунізацію та деколонізацію.
Так, станом на кінець 2024 року в області в рамках
цього процесу вже перейменували всі вулиці та
змінили назви всіх населених пунктів. З 78 пам’ят -
ників, що підлягали демонтажу, залишилося ще
п’ять.
В Обертинській територіальній громаді досі не
демонтовані два меморіальні комплекси, а в селі
Гончарів – пам’ятник односельцям, які загинули
на фронтах Великої вітчизняної війни та від рук
українських буржуазних націоналістів, – місцеві
були проти. Мовляв, прізвища, що викарбувані на
пам’ятниках, – це прізвища загиблих односельців, і
там немає символіки Радянського Союзу.
Такий самий пам’ятник є ще в Рогатинській гро -
маді – в селах Долиняни і Заланів, але демонтаж
уже запланували на початок 2025 року.
«Хочеться похвалити Городенківську громаду,
яка зуміла протягом місяця демонтувати понад 40
об’єктів, – каже науковий співробітник Івано-Фран -
ківського обласного музею визвольної боротьби ім.
С. Бандери, історик Ярослав Коретчук. – Загалом
найоперативнішими виявилися також Івано-Фран -
ківська, Надвірнянська громади і Верховинщина».
У більшості випадків демонтаж пам’ятників про -
водять за кошти самої ж громади. Скажімо, демон -
таж монументу висотою шість метрів обходиться
приблизно в 20 тисяч гривень. Найдорожче обхо -
дяться послуги техніки, наприклад гідромолот, ав -
токран, генератор і т. ін. Якщо ж у громади наразі
немає ресурсів, можуть долучатися волонтери.
Великим пластом процесу деколонізації є пере -
несення радянських поховань з громадського про -
стору на кладовища. Адже всі радянські меморіа -
ли, які стосуються Другої світової війни, виникали
далеко в повоєнний період і слугували радянською
пропагандою. Саме тому їх встановлювали на вид -
ноті – центральних площах, парках, скверах тощо.
Перепохованнями на Франківщині займається
комунальне підприємство «Пам’ять». За період
з 2022 по 2024 роки на його діяльність виділили
136 тисяч гривень з обласного бюджету. Також до
фінансування долучаються і самі громади.
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
Як на Прикарпатті, так і в
Україні загалом є громади,
де цей процес або саботують,
або затягують
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
«Нащо ті гроби
чіпати?»:
Друге місце посідає Івано-Франківська область за темпами деколонізації в
Україні. Хоча навіть тут не завжди все проходить гладко, зокрема через
спротив деяких громад. Також кілька сотень монументів, які мали би бути
демонтовані, перебувають під пам’яткоохоронним законодавством, а процес
позбавлення їх цього статусу проходить украй мляво.
Наталя Мостова
на Івано-Франківщині триває
деколонізація
Неможливо уникнути
Деколонізація в Україні включає декомунізацію
та дерусифікацію й передбачає очищення від коли -
шніх маркерів російської імперської політики. Про -
цес охоплює демонтаж імперських і радянських
монументів, перейменування міст і сіл, вулиць,
скверів тощо.
Ще в 2015 році ухвалили Закон України «Про
засудження комуністичного та націонал-соціаліс -
тичного (нацистського) тоталітарних режимів в
Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Його також називають законом про декомунізацію,
логічним продовженням якого стала деколоніза -
ція.
У березні 2023 року Верховна Рада ухвалила
Закон «Про засудження та заборону пропаганди
російської імперської політики в Україні і деколоні-
зацію топонімії», який задав правову рамку про -
цесам, що тривають особливо активно від початку
повномасштабного вторгнення.
У трійці лідерів за темпами деколонізації: Львів-
щина, Франківщина та Закарпаття.
Львівщина стала першою областю в Україні, яка
повністю очистилась від російсько-радянських
вулиць та пам’ятників.
Як на Прикарпатті, так і в Україні загалом є
громади, де цей процес або саботують, або затягу -
ють. Проте з ухваленням закону про деколонізацію
неможливо уникнути перейменування населених
пунктів чи демонтажу символіки.
Залишилося ще п’ять
У липні 2024 року Івано-Франківська ОДА затвер-
дила Перелік пам’ятників і пам’ятних знаків, які
підпадають під декомунізацію та деколонізацію.
Так, станом на кінець 2024 року в області в рамках
цього процесу вже перейменували всі вулиці та
змінили назви всіх населених пунктів. З 78 пам’ят -
ників, що підлягали демонтажу, залишилося ще
п’ять.
В Обертинській територіальній громаді досі не
демонтовані два меморіальні комплекси, а в селі
Гончарів – пам’ятник односельцям, які загинули
на фронтах Великої вітчизняної війни та від рук
українських буржуазних націоналістів, – місцеві
були проти. Мовляв, прізвища, що викарбувані на
пам’ятниках, – це прізвища загиблих односельців, і
там немає символіки Радянського Союзу.
Такий самий пам’ятник є ще в Рогатинській гро -
маді – в селах Долиняни і Заланів, але демонтаж
уже запланували на початок 2025 року.
«Хочеться похвалити Городенківську громаду,
яка зуміла протягом місяця демонтувати понад 40
об’єктів, – каже науковий співробітник Івано-Фран -
ківського обласного музею визвольної боротьби ім.
С. Бандери, історик Ярослав Коретчук. – Загалом
найоперативнішими виявилися також Івано-Фран -
ківська, Надвірнянська громади і Верховинщина».
У більшості випадків демонтаж пам’ятників про -
водять за кошти самої ж громади. Скажімо, демон -
таж монументу висотою шість метрів обходиться
приблизно в 20 тисяч гривень. Найдорожче обхо -
дяться послуги техніки, наприклад гідромолот, ав -
токран, генератор і т. ін. Якщо ж у громади наразі
немає ресурсів, можуть долучатися волонтери.
Великим пластом процесу деколонізації є пере -
несення радянських поховань з громадського про -
стору на кладовища. Адже всі радянські меморіа -
ли, які стосуються Другої світової війни, виникали
далеко в повоєнний період і слугували радянською
пропагандою. Саме тому їх встановлювали на вид -
ноті – центральних площах, парках, скверах тощо.
Перепохованнями на Франківщині займається
комунальне підприємство «Пам’ять». За період
з 2022 по 2024 роки на його діяльність виділили
136 тисяч гривень з обласного бюджету. Також до
фінансування долучаються і самі громади.
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
Як на Прикарпатті, так і в
Україні загалом є громади,
де цей процес або саботують,
або затягують
84 | МІСТО МІСТО | 85
І смішно, і абсурдно
Загалом під час деколонізації у декотрих гро-
мадах на Франківщині з’являлася невелика група
активістів, які збурювали ситуацію, виступаючи
за збереження тої чи іншої пам’ятки, бо «це наша
історія». Апелюють до того, що на пам’ятних зна -
ках викарбувані імена односельчан чи людей, які
брали участь у визволенні населеного пункту.
«Але постає питання: ким були ті односельчани? –
каже директор КП «Пам’ять» Василь Тимків. – Мож-
ливо, брали участь у репресіях, організації депор-
тації, терорі проти земляків. Адже в кожному селі
працювали відділи «істрєбітєльних» батальйонів, які
гинули в сутичках з воїнами УПА, ОУН або ж просто
від рук родичів убитих, арештованих чи виселених».
Ярослав Коретчук ще в 2023 році ділився в
соцмережах, що в Більшівцівській громаді місцеві
відмовилися демонтувати комуністичні пам’ят -
ники, незважаючи на викарбувані прізвища тих,
які загинули від ОУН та УПА. Прізвища ці вони
лишили, а напис «… загинули від рук українських
буржуазних націоналістів» замалювали.
Нерідко в похованні немає жодного вихідця з
того села, де знаходиться монумент, навіть якщо
на пам’ятному знаку написано зовсім інше.
Насправді ж часто там поховані люди з усього
Радянського Союзу. Окрім червоноармійців ще й
чимало НКВДистів.
Траплялося, що під час розкопок братських мо -
гил з радянськими пам’ятними знаками, де вка -
зані десятки імен похованих, могили виявлялися
порожніми. А бувало, останки тіл просто скидані
на купу і фактично залиті бетоном.
Також в Івано-Франківській області спрацьовує
християнська ментальність місцевого населення –
«нащо ті гроби чіпати?». Як вважає Василь Тимків,
релігійну свідомість прикарпатців радянська влада
так само використала на свою користь.
Людям доводиться пояснювати, що перепохован -
ня – це не наруга, а таким чином просто вилучають
радянську пропаганду з пам’яті про похованих.
Є пам’ятники в дуже занедбаному стані, вже
напівзруйновані, видно, що ними давно ніхто не
займався. Але коли доходить справа до демонта -
жу, місцеві раптом згадують, який той монумент
цінний для них.
Був випадок, коли монумент радянського вояка
перемалювали на воїна сучасної української армії,
аби лише не чіпали пам’ятник. «Виглядає і смішно,
і абсурдно», – коментує Василь Тимків.
Просто забрати зірку чи серп з молотом, як про-
понували в деяких громадах, теж не вихід – пам’ят -
ник має свою історію, і її неможливо переписати.
Як вважає директор КП «Пам’ять», спротив
демонтажу і перепохованням в окремих громадах
підсилюється і через бездіяльність її керівників,
оскільки ті не хочуть сваритися з місцевими. Від-
кладають демонтаж на потім або посилаються на
брак коштів, хоча зазвичай не йдеться про критич -
но великі суми.
«Зрозуміло, що зараз дуже багато завдань і викли -
ків, які потребують коштів. Військовим на фронті
також треба допомога. Але ігноруючи деколоніза-
цію, ми ніби плюємо самі на себе, – додає Василь
Тимків. – Коли містом чи селом везуть тіло загибло-
го українського воїна для поховання, а поруч стоїть
меморіал, який глорифікує радянську армію і росій -
сько-комуністичний імперіалізм, то це максимально
ганебно. Які тут ще можуть бути дискусії?»
Мінкульт реагує мляво
Значна проблема є з монументами, які внесені в
Державний реєстр нерухомих пам’яток України і
відповідно перебувають під захистом держави ще
з 1980-х років. Станом на кінець грудня 2024 року
в Івано-Франківській області налічується 299 таких
пам’ятників, але вони вже рекомендовані до вилу -
чення з Державного реєстру нерухомих пам’яток
України.
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
Є пам’ятники в дуже
занедбаному стані,
вже напівзруйновані,
видно, що ними давно
ніхто не займався. Але
коли доходить справа
до демонтажу, місцеві
раптом згадують, який той
монумент цінний для них
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
Серед них: пам’ятки монументального мисте -
цтва, пам’ятні місця, пам’ятники на братських
могилах солдатів радянської армії, поховання, що
належать до об’єктів радянської пропаганди.
Процес виведення об’єктів з реєстру просуваєть -
ся вкрай повільно. Остаточне рішення приймає
Міністерство культури. Деякі громади в Україні
чекають цього вже два роки.
У регіонах перейменування часто мають фор -
мальний характер і не за українською топонімі -
кою. Перейменування деяких населених пунктів
у парламенті провалили, а деякі перейменовані
населені пункти отримали не історичні українські
назви, а просто переклад з російської мови – Юж -
ноє стало Південним, Южноукраїнськ став Півден -
ноукраїнськом.
Активісти називали це ганьбою, пояснюючи, що
депутати в такий спосіб переймаються виборами
та електоратом. Тим часом як електорат уже давно
звик до Кропивницького, Горішніх Плавнів, Чорно-
морська, Бахмуту чи Покровська й, можливо, навіть
не пам’ятає їхніх старих назв. До прикладу, замість
Южноукраїнська історики пропонували назву Гард.
Це козацька фортеця, яка була центром Бугогардів-
ської паланки Війська Запорозького Низового.
Окрім не деколонізованого є зворотні процеси,
тобто спроби повернути старі назви. Наприклад,
після рішення Одеської військової адміністрації
про перейменування вулиць міський голова Ген -
надій Труханов заявив, що потрібно лишити топо -
німи, названі на честь російських письменників
та поетів. За його словами, через перейменування
Одеса «втрачає свій бренд».
Часто саме громадські активісти рухають процес
деколонізації в Україні і контролюють її якість.
Скажімо, проєкт «Деколонізація. Україна», який
ще з 2017 року працює в цьому керунку. У ньо-
му залучено чимало людей з різних регіонів, які
займаються обліком даних, розсилкою звернень,
роботою з громадами тощо.
За підрахунками проєкту «Деколонізація. Украї -
на» з 24 лютого 2022 року в усіх областях перейме-
нували 35 тисяч вулиць та інших об’єктів топоні -
міки, як повідомляли під час пресконференції в
Укрінформі торік у листопаді.
При цьому не менше 50% вулиць отримало ней -
тральні «плодово-ягідні» назви. Також усунули з
публічного простору 1550 пам’ятників, меморіаль -
них дошок та елементів оздоблення.
«Багато керівників органів місцевого самовря -
дування, толеруючи спротив деколонізації, ма -
буть, повірили у вибори і таким чином заграють з
частиною електорату, – вважає засновник проєкту
«Деколонізація. Україна» Вадим Поздняков. – Бо ж
протягом перших півтора року від повномасштаб -
ного вторгнення не було ніяких проблем із зачи -
щенням пам’ятників і перейменуванням вулиць».
Потрібні волонтери
«Важливо, щоб у кожній громаді були волонтери,
які б працювали у різних напрямках декомуніза -
ції. Бо ж об’їздити всю область складно і досить
витратно», – каже Ярослав Коретчук, який на
Прикарпатті очолює ініціативну групу «Бригада
Декомунізаторів».
Хто потрібен? Сильні хлопці у бригаду демонта -
жу, активісти – для моніторингу, адвокати і юрис -
ти – для подання позовів до судових інстанцій та
ведення справ, адміністратори соціальних мереж.
Робота – на кілька годин в день. Гарантують, що
точно не буде нудно.
Аби долучитися до волонтерів, треба зв’язатися з
Ярославом Коретчуком: 050 813 51 86.
Коли містом
чи селом везуть
тіло загиблого
українського воїна
для поховання,
а поруч стоїть
меморіал, який
глорифікує радянську
армію і російсько-
комуністичний
імперіалізм, то це
максимально ганебно.
Які тут ще можуть
бути дискусії?
І смішно, і абсурдно
Загалом під час деколонізації у декотрих гро-
мадах на Франківщині з’являлася невелика група
активістів, які збурювали ситуацію, виступаючи
за збереження тої чи іншої пам’ятки, бо «це наша
історія». Апелюють до того, що на пам’ятних зна -
ках викарбувані імена односельчан чи людей, які
брали участь у визволенні населеного пункту.
«Але постає питання: ким були ті односельчани? –
каже директор КП «Пам’ять» Василь Тимків. – Мож-
ливо, брали участь у репресіях, організації депор-
тації, терорі проти земляків. Адже в кожному селі
працювали відділи «істрєбітєльних» батальйонів, які
гинули в сутичках з воїнами УПА, ОУН або ж просто
від рук родичів убитих, арештованих чи виселених».
Ярослав Коретчук ще в 2023 році ділився в
соцмережах, що в Більшівцівській громаді місцеві
відмовилися демонтувати комуністичні пам’ят -
ники, незважаючи на викарбувані прізвища тих,
які загинули від ОУН та УПА. Прізвища ці вони
лишили, а напис «… загинули від рук українських
буржуазних націоналістів» замалювали.
Нерідко в похованні немає жодного вихідця з
того села, де знаходиться монумент, навіть якщо
на пам’ятному знаку написано зовсім інше.
Насправді ж часто там поховані люди з усього
Радянського Союзу. Окрім червоноармійців ще й
чимало НКВДистів.
Траплялося, що під час розкопок братських мо -
гил з радянськими пам’ятними знаками, де вка -
зані десятки імен похованих, могили виявлялися
порожніми. А бувало, останки тіл просто скидані
на купу і фактично залиті бетоном.
Також в Івано-Франківській області спрацьовує
християнська ментальність місцевого населення –
«нащо ті гроби чіпати?». Як вважає Василь Тимків,
релігійну свідомість прикарпатців радянська влада
так само використала на свою користь.
Людям доводиться пояснювати, що перепохован -
ня – це не наруга, а таким чином просто вилучають
радянську пропаганду з пам’яті про похованих.
Є пам’ятники в дуже занедбаному стані, вже
напівзруйновані, видно, що ними давно ніхто не
займався. Але коли доходить справа до демонта -
жу, місцеві раптом згадують, який той монумент
цінний для них.
Був випадок, коли монумент радянського вояка
перемалювали на воїна сучасної української армії,
аби лише не чіпали пам’ятник. «Виглядає і смішно,
і абсурдно», – коментує Василь Тимків.
Просто забрати зірку чи серп з молотом, як про-
понували в деяких громадах, теж не вихід – пам’ят -
ник має свою історію, і її неможливо переписати.
Як вважає директор КП «Пам’ять», спротив
демонтажу і перепохованням в окремих громадах
підсилюється і через бездіяльність її керівників,
оскільки ті не хочуть сваритися з місцевими. Від-
кладають демонтаж на потім або посилаються на
брак коштів, хоча зазвичай не йдеться про критич -
но великі суми.
«Зрозуміло, що зараз дуже багато завдань і викли -
ків, які потребують коштів. Військовим на фронті
також треба допомога. Але ігноруючи деколоніза-
цію, ми ніби плюємо самі на себе, – додає Василь
Тимків. – Коли містом чи селом везуть тіло загибло-
го українського воїна для поховання, а поруч стоїть
меморіал, який глорифікує радянську армію і росій -
сько-комуністичний імперіалізм, то це максимально
ганебно. Які тут ще можуть бути дискусії?»
Мінкульт реагує мляво
Значна проблема є з монументами, які внесені в
Державний реєстр нерухомих пам’яток України і
відповідно перебувають під захистом держави ще
з 1980-х років. Станом на кінець грудня 2024 року
в Івано-Франківській області налічується 299 таких
пам’ятників, але вони вже рекомендовані до вилу -
чення з Державного реєстру нерухомих пам’яток
України.
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
Є пам’ятники в дуже
занедбаному стані,
вже напівзруйновані,
видно, що ними давно
ніхто не займався. Але
коли доходить справа
до демонтажу, місцеві
раптом згадують, який той
монумент цінний для них
ЖИТТЯ | ДИСКУСІЯ
Серед них: пам’ятки монументального мисте -
цтва, пам’ятні місця, пам’ятники на братських
могилах солдатів радянської армії, поховання, що
належать до об’єктів радянської пропаганди.
Процес виведення об’єктів з реєстру просуваєть -
ся вкрай повільно. Остаточне рішення приймає
Міністерство культури. Деякі громади в Україні
чекають цього вже два роки.
У регіонах перейменування часто мають фор -
мальний характер і не за українською топонімі -
кою. Перейменування деяких населених пунктів
у парламенті провалили, а деякі перейменовані
населені пункти отримали не історичні українські
назви, а просто переклад з російської мови – Юж -
ноє стало Південним, Южноукраїнськ став Півден -
ноукраїнськом.
Активісти називали це ганьбою, пояснюючи, що
депутати в такий спосіб переймаються виборами
та електоратом. Тим часом як електорат уже давно
звик до Кропивницького, Горішніх Плавнів, Чорно-
морська, Бахмуту чи Покровська й, можливо, навіть
не пам’ятає їхніх старих назв. До прикладу, замість
Южноукраїнська історики пропонували назву Гард.
Це козацька фортеця, яка була центром Бугогардів-
ської паланки Війська Запорозького Низового.
Окрім не деколонізованого є зворотні процеси,
тобто спроби повернути старі назви. Наприклад,
після рішення Одеської військової адміністрації
про перейменування вулиць міський голова Ген -
надій Труханов заявив, що потрібно лишити топо -
німи, названі на честь російських письменників
та поетів. За його словами, через перейменування
Одеса «втрачає свій бренд».
Часто саме громадські активісти рухають процес
деколонізації в Україні і контролюють її якість.
Скажімо, проєкт «Деколонізація. Україна», який
ще з 2017 року працює в цьому керунку. У ньо-
му залучено чимало людей з різних регіонів, які
займаються обліком даних, розсилкою звернень,
роботою з громадами тощо.
За підрахунками проєкту «Деколонізація. Украї -
на» з 24 лютого 2022 року в усіх областях перейме-
нували 35 тисяч вулиць та інших об’єктів топоні -
міки, як повідомляли під час пресконференції в
Укрінформі торік у листопаді.
При цьому не менше 50% вулиць отримало ней -
тральні «плодово-ягідні» назви. Також усунули з
публічного простору 1550 пам’ятників, меморіаль -
них дошок та елементів оздоблення.
«Багато керівників органів місцевого самовря -
дування, толеруючи спротив деколонізації, ма -
буть, повірили у вибори і таким чином заграють з
частиною електорату, – вважає засновник проєкту
«Деколонізація. Україна» Вадим Поздняков. – Бо ж
протягом перших півтора року від повномасштаб -
ного вторгнення не було ніяких проблем із зачи -
щенням пам’ятників і перейменуванням вулиць».
Потрібні волонтери
«Важливо, щоб у кожній громаді були волонтери,
які б працювали у різних напрямках декомуніза -
ції. Бо ж об’їздити всю область складно і досить
витратно», – каже Ярослав Коретчук, який на
Прикарпатті очолює ініціативну групу «Бригада
Декомунізаторів».
Хто потрібен? Сильні хлопці у бригаду демонта -
жу, активісти – для моніторингу, адвокати і юрис -
ти – для подання позовів до судових інстанцій та
ведення справ, адміністратори соціальних мереж.
Робота – на кілька годин в день. Гарантують, що
точно не буде нудно.
Аби долучитися до волонтерів, треба зв’язатися з
Ярославом Коретчуком: 050 813 51 86.
Коли містом
чи селом везуть
тіло загиблого
українського воїна
для поховання,
а поруч стоїть
меморіал, який
глорифікує радянську
армію і російсько-
комуністичний
імперіалізм, то це
максимально ганебно.
Які тут ще можуть
бути дискусії?
86 | МІСТО МІСТО | 87
Імплантація зубів
«All-оn-6»
Це революційна
методика, яка змінює
життя на «До» і
«Після» та підвищує
його якість при
повній, або частковій
відсутності зубів.
Дозволяє забути що
таке знімний протез
назавжди за 5-7 днів!
Володимир ЄРЕМЧУК,
лікар імплантолог, хірург, засновник клініки
«Yeremchuk Dental»
/dr.yeremchuk_v
Сутність технології: в нижню, чи(і) верхню
щелепу встановлюються 6 імпланттів. Зазвичай цю
процедуру проводять в медикаментозному сні. На
них фіксуються тимчасові зуби на 5-7 день після
імплантації. І потім, через 6 місяців, до імплантів
фіксуються постійні зуби.
Головні переваги методики:
• для тих людей, хто користується знімним проте-
зом, дозволяє забути про муки користування ним і
насолодитись такою дрібницею як просто відкусити
яблуко.
• не потрібно чекати приживлення імплантів
кілька місяців. Тимчасові зуби уже через 5-7 днів
• дешевша ніж класична методика імплантації,
яка передбачає втановлювати по 1 імпланту за
кожен відсутній зуб
• може бути застосована у випадках, коли для
класичної імплантації недостатньо кістки
• дає можливість уникнути зайвих кісткових
пластик, якщо вони потрібні
Показання до імплантації
«All-on-6» («Усі на шести»)
• повна адентія (відсутність 100% зубів на щеле -
пі, що послужило причиною втрати кістки);
• часткова адентія (коли в зубному ряду пацієн -
та на верхній або нижній щелепі ще залишилися
зуби, які не можна використовувати у якості опор
через їхній поганий стан);
• запалені тканини пародонту (діагностовані
пародонтит або пародонтоз);
• неможливість проведення кісткових пастик
Також у тому випадку, коли лікар вважає, що
метод «All-on-4» виявиться неефективним і не
зможе забезпечити достатню стійкість протезної
конструкції, застосовується імплантація зубів на
шести імплантатах. Технологія рекомендована тим
пацієнтам, які не хочуть довго чекати на результат
і прагнуть пройти відновлення зубів «під ключ»
лише за один-два візити до клініки.
Як проходить процедура
Імплантація «All-on-6» передбачає вживлення
шести імплантатів у щелепу. Імплантати мають
гвинтове кріплення і перехідники, за допомогою
яких фіксується коронка. Для встановлення про -
теза вони розподіляються так, щоб згодом легко
витримувати навантаження при жуванні:
• 2 одиниці вживляють у передньому сегменті
щелепи (вертикальна проєкція);
• ще 2 імплантують у бічні відділи (також у вер -
тикальній проєкції);
• і ще 2 імплантата ставлять у похилій проєкції в
бічних ділянках щелепи.
Похиле розташування бічних імплантатів дозво -
ляє обійти нервові закінчення і синуси, що при -
скорює процес реабілітації пошкоджених тканин.
Імплантати вживляють у найміцніших ділянках
основи, де обсяг кісткової тканини є найбільшим.
За умов тотальної нестачі кісткової тканини у
верхній щелепі можуть застосовуватися спеціальні
виличні імплантати. Вони міцно фіксуються в місці
імплантації і з легкістю витримують прикладене на
них навантаження.
Одноетапна імплантація
Протокол такого вживлення імплантатів нале -
жить до методів одноетапного або одномоментного
втручання. Встановлення імплантів виконується
протягом одного візиту до стоматології. Незнімну
протезну конструкцію встановлюють відразу, хоча
у деяких випадках цю процедуру може бути відкла -
дено на термін до 72 годин.
Імплантація
в медикаментозному сні
У клініці «Yeremchuk Dental» проводиться ліку -
вання в медикаментозному сні під наглядом фахо -
вого лікаря-анестезіолога. Це абсолютно безпечна
процедура, що дозволяє провести імплантацію
повністю безболісно та максимально швидко й
ефективно.
Внесіть позитивні зміни у своє життя, обравши
метод імплантації «All-on-4, 6, 8». Ці стоматоло-
гічні техніки забезпечать ефективне відновлення
втрачених зубів.
Телефонуйте за одним із вказаних номерів:
(099) 001 61 06; (099) 60 16 06
Локація нашої стоматології:
м. Івано-Франківськ, вул. Військова, 1
/yeremchuk_dental_if
rm.if.ua
[email protected]
ПРАЦЮЄМО:
Пн – Сб 8:00 – 20:00
Дізнатися більш детально про те, як
проводиться імплантація зубів «All-on-6»
в Івано-Франківську і яким чином відбува -
ється одужування пацієнта після імп -
лантації титанових коренів до щелепи,
ви можете в стоматологічній клініці
«Yeremchuk Dental»
РЕКЛАМА
ЕФЕКТИВНО | МЕТОДИКА
Імплантація зубів
«All-оn-6»
Це революційна
методика, яка змінює
життя на «До» і
«Після» та підвищує
його якість при
повній, або частковій
відсутності зубів.
Дозволяє забути що
таке знімний протез
назавжди за 5-7 днів!
Володимир ЄРЕМЧУК,
лікар імплантолог, хірург, засновник клініки
«Yeremchuk Dental»
/dr.yeremchuk_v
Сутність технології: в нижню, чи(і) верхню
щелепу встановлюються 6 імпланттів. Зазвичай цю
процедуру проводять в медикаментозному сні. На
них фіксуються тимчасові зуби на 5-7 день після
імплантації. І потім, через 6 місяців, до імплантів
фіксуються постійні зуби.
Головні переваги методики:
• для тих людей, хто користується знімним проте-
зом, дозволяє забути про муки користування ним і
насолодитись такою дрібницею як просто відкусити
яблуко.
• не потрібно чекати приживлення імплантів
кілька місяців. Тимчасові зуби уже через 5-7 днів
• дешевша ніж класична методика імплантації,
яка передбачає втановлювати по 1 імпланту за
кожен відсутній зуб
• може бути застосована у випадках, коли для
класичної імплантації недостатньо кістки
• дає можливість уникнути зайвих кісткових
пластик, якщо вони потрібні
Показання до імплантації
«All-on-6» («Усі на шести»)
• повна адентія (відсутність 100% зубів на щеле -
пі, що послужило причиною втрати кістки);
• часткова адентія (коли в зубному ряду пацієн -
та на верхній або нижній щелепі ще залишилися
зуби, які не можна використовувати у якості опор
через їхній поганий стан);
• запалені тканини пародонту (діагностовані
пародонтит або пародонтоз);
• неможливість проведення кісткових пастик
Також у тому випадку, коли лікар вважає, що
метод «All-on-4» виявиться неефективним і не
зможе забезпечити достатню стійкість протезної
конструкції, застосовується імплантація зубів на
шести імплантатах. Технологія рекомендована тим
пацієнтам, які не хочуть довго чекати на результат
і прагнуть пройти відновлення зубів «під ключ»
лише за один-два візити до клініки.
Як проходить процедура
Імплантація «All-on-6» передбачає вживлення
шести імплантатів у щелепу. Імплантати мають
гвинтове кріплення і перехідники, за допомогою
яких фіксується коронка. Для встановлення про -
теза вони розподіляються так, щоб згодом легко
витримувати навантаження при жуванні:
• 2 одиниці вживляють у передньому сегменті
щелепи (вертикальна проєкція);
• ще 2 імплантують у бічні відділи (також у вер -
тикальній проєкції);
• і ще 2 імплантата ставлять у похилій проєкції в
бічних ділянках щелепи.
Похиле розташування бічних імплантатів дозво -
ляє обійти нервові закінчення і синуси, що при -
скорює процес реабілітації пошкоджених тканин.
Імплантати вживляють у найміцніших ділянках
основи, де обсяг кісткової тканини є найбільшим.
За умов тотальної нестачі кісткової тканини у
верхній щелепі можуть застосовуватися спеціальні
виличні імплантати. Вони міцно фіксуються в місці
імплантації і з легкістю витримують прикладене на
них навантаження.
Одноетапна імплантація
Протокол такого вживлення імплантатів нале -
жить до методів одноетапного або одномоментного
втручання. Встановлення імплантів виконується
протягом одного візиту до стоматології. Незнімну
протезну конструкцію встановлюють відразу, хоча
у деяких випадках цю процедуру може бути відкла -
дено на термін до 72 годин.
Імплантація
в медикаментозному сні
У клініці «Yeremchuk Dental» проводиться ліку -
вання в медикаментозному сні під наглядом фахо -
вого лікаря-анестезіолога. Це абсолютно безпечна
процедура, що дозволяє провести імплантацію
повністю безболісно та максимально швидко й
ефективно.
Внесіть позитивні зміни у своє життя, обравши
метод імплантації «All-on-4, 6, 8». Ці стоматоло-
гічні техніки забезпечать ефективне відновлення
втрачених зубів.
Телефонуйте за одним із вказаних номерів:
(099) 001 61 06; (099) 60 16 06
Локація нашої стоматології:
м. Івано-Франківськ, вул. Військова, 1
/yeremchuk_dental_if
rm.if.ua
[email protected]
ПРАЦЮЄМО:
Пн – Сб 8:00 – 20:00
Дізнатися більш детально про те, як
проводиться імплантація зубів «All-on-6»
в Івано-Франківську і яким чином відбува -
ється одужування пацієнта після імп -
лантації титанових коренів до щелепи,
ви можете в стоматологічній клініці
«Yeremchuk Dental»
РЕКЛАМА
ЕФЕКТИВНО | МЕТОДИКА
88 | МІСТО
Tags
Categories
GeneralDownload
Download Slideshow Get the original presentation fileQuick Actions
Statistics
- Views 13
- Slides 45
- Age 278 days
Related Slideshows
22
Pray For The Peace Of Jerusalem and You Will Prosper
RodolfoMoralesMarcuc
45 views
26
Don_t_Waste_Your_Life_God.....powerpoint
chalobrido8
49 views
31
VILLASUR_FACTORS_TO_CONSIDER_IN_PLATING_SALAD_10-13.pdf
JaiJai148317
44 views
14
Fertility awareness methods for women in the society
Isaiah47
41 views
35
Chapter 5 Arithmetic Functions Computer Organisation and Architecture
RitikSharma297999
43 views
5
syakira bhasa inggris (1) (1).pptx.......
ourcommunity56
42 views