Внутрішній остеосинтез гвинтамиВнутрішній остеосинтез гвинтами.pptx

Внутрішній остеосинтез гвинтами

1. Внутрішній остеосинтез гвинтами

2. Внутрішній остеосинтез гвинтами – один із методів внутрішнього остеосинтезу, що передбачає фіксацію уламків кістки за допомогою спеціальних металевих гвинтів. Основна мета – відновлення анатомічної цілісності кістки, забезпечення стабільності уламків і створення умов для фізіологічного зрощення.

3. Історія Вперше метод фіксації уламків гвинтами запропонував Rigaud (1850) . Langenbeck (1860) впровадив у практику. Подальший розвиток: McMontail , Shernflan , Danis – створили різновиди гвинтів для щільнішої адаптації. Cabanac (1948) модифікував гвинт Даніса для шийки стегна. Allgöwer (1961) описав стабільний остеосинтез гвинтами великогомілкової кістки без потреби у гіпсі.

4. Класифікація Класифікація гвинтів для остеосинтезу: Кортикальні гвинти - мають дрібну, часту нарізку; використовуються у щільній компактній кістці; забезпечують міцне утримання, не руйнуючи тканину. Спонгіозні гвинти - мають глибоку й рідку різьбу; призначені для губчастої кістки ( метафізи , виростки, шийка стегна, п’яткова кістка); завдяки глибокій різьбі добре фіксуються у пористій структурі. Канюльовані гвинти - мають канал усередині, вводяться по напрямній спиці; зручні для малоінвазивних операцій; застосовуються при переломах шийки стегна, кісточок, п’яткової кістки. Компресійні (АО-гвинти) - створюють ефект стискування уламків при вкручуванні ; оптимальні для косих та спіральних переломів; забезпечують первинне зрощення за рахунок щільного контакту уламків.

5. Показання Косі та спіральні переломи діафізів . Внутрішньосуглобові переломи (виростки, кісточки, ліктьовий відросток). Переломи шийки стегна. Фіксація уламків при багатоуламкових пошкодженнях. Остеотомії та реконструктивні операції.

6. Протипоказання Дрібноуламкові переломи без можливості стабільної репозиції — ризик нестабільної фіксації. Патологічні переломи при пухлинах або остеомієліті — можливість поширення патології та погана остеосинтезна здатність. Тяжкі інфекційні ураження в ділянці втручання — високий ризик післяопераційного сепсису. Пацієнти з високим ризиком післяопераційних ускладнень: системні інфекції; тяжкі соматичні стани (цукровий діабет, серцево-судинна недостатність, тяжкі легеневі патології); порушення згортання крові; остеопороз із низькою щільністю кістки, що ускладнює фіксацію.

7. Принцип дії гвинтів Гвинти утримуються в кістковій тканині завдяки нарізці різьби, що запобігає мікрорухам уламків. При компресії головка гвинта притискає уламок до протилежного, створюючи стабільну фіксацію, що дозволяє первинне кісткове зрощення без великого мозоля. Особливості дії різних гвинтів: Кортикальні гвинти – тонка, часта нарізка, оптимальні для щільної кортикальної кістки; забезпечують точну стабілізацію без значної компресії. Спонгіозні гвинти – глибока, рідкісна різьба для губчастої кістки; утримують уламки у пористій тканині без додаткового травмування. Компресуючі (АО-гвинти) – різьба на різних ділянках притискає уламки один до одного; створюють стабільну компресію та стимулюють первинне зрощення. Канюльовані гвинти – порожнисті, вводяться по направляючій спиці; зручні для малоінвазивних операцій, мінімізують травму м’яких тканин та окістя. Висновок: Усі гвинти забезпечують стабільність і контроль положення уламків, а вибір типу залежить від щільності кістки, локалізації та конфігурації перелому, а також бажаного компресійного ефекту.

8. Техніка операції 1. Хірургічний доступ Мінімально травматичний, анатомічно обґрунтований; збереження м’яких тканин і кровопостачання окістя критично для кісткового зрощення. Використання ретракторів і мікрохірургічних технік для зменшення травми. 2. Очищення рани Видалення гематоми, некротичних або защемлених тканин; промивання антисептичними розчинами для профілактики післяопераційної інфекції. Особлива увага на збереження судинно-нервових пучків та м’яких тканин. 3. Репозиція уламків Використання гачків, елеваторів, кісткотримачів . Репозиція повинна відновлювати анатомічну вісь, довжину та ротацію кістки. При складних або багатоуламкових переломах можливе застосування тимчасової зовнішньої фіксації для стабілізації. 4. Тимчасова фіксація Проведення спиць, дроту або зовнішнього стабілізатора для утримання уламків у правильному положенні під час свердління та введення гвинтів. Забезпечує точність і безпеку подальшого остеосинтезу.

9. Техніка операції 5. Свердління та нарізання різьби Використання свердел відповідного діаметру (згідно з типом гвинта і щільністю кістки). Нарізання різьби (мечиком) контролює глибину і напрямок гвинта; критично для стабільності та попередження розколу кістки. 6. Встановлення гвинта та компресія уламків Кортикальні та спонгіозні гвинти вводяться під контролем направляючих трубочок або спиць. Компресуючі гвинти (AO) забезпечують стискання уламків для первинного кісткового зрощення. Уникають надмірного зусилля, щоб не пошкодити кістку або гвинт. 7. Перевірка стабільності Ручна перевірка рухливості уламків після фіксації. Інструментальна оцінка (тест на торсію або компресію) за потреби. Контроль рентгеном або інтраопераційною флюороскопією для підтвердження анатомічного положення та правильної довжини гвинтів.

10. Технічні нюанси Використання щонайменше двох гвинтів для надійності фіксації. Відступ від краю перелому ≥ 1 см, щоб уникнути руйнування кістки. Напрямок гвинта – по бісектрисі кута між віссю кістки та лінією перелому. Для спіральних переломів – введення під різними кутами для оптимальної стабільності. Уникати надмірного відшаровування окістя, щоб зберегти кровопостачання. Контроль довжини гвинта – не виступає за кортикальний шар, щоб запобігти пошкодженню суглоба або м’яких тканин .

11. Інструменти Свердла: 4,5 мм – для кортикального шару, 3,2 мм – для протилежного уламка. Направляючі трубочки – точність та стабільність введення. Мечик – нарізання різьби у кістці. Зонди – визначення довжини каналу та перевірка шляху гвинта. Хірургічні закрутки – контроль швидкості та сили введення гвинта. Додатково: кісткотримачі , елеватори, гачки, спиці для тимчасової фіксації.

12. Ускладнення Інфекція в ділянці операції (сепсис, остеомієліт). Розхитування або поломка гвинта. Прорізування гвинта крізь кістку. Вторинне зміщення уламків. Деформуючий артроз при неправильній репозиції або недостатній стабільності. Потреба у видаленні гвинтів після зрощення або через дискомфорт. Пошкодження навколишніх структур (сухожилля, нерви, судини).

13. Переваги та недоліки Переваги: стабільна фіксація уламків; можливість ранньої мобілізації; точне відновлення анатомії; зменшення ризику формування деформуючого мозоля; можливість використання малоінвазивних технік ( канюльовані гвинти). Недоліки: відкрита операція – ризик інфекцій; потреба у високій точності техніки; інколи необхідна повторна операція для видалення гвинтів; ризик пошкодження судин, нервів та суглобів.

14. Висновок Остеосинтез гвинтами – перевірений та ефективний метод лікування переломів. Має багату історію розвитку та широке сучасне застосування у травматології та ортопедії. Дотримання технічних принципів забезпечує: анатомічне відновлення кістки; стабільну фіксацію; оптимальні умови для первинного зрощення; швидку реабілітацію та відновлення функції кінцівки.