«Слова і кулі». Письменники, що загинули захищаючи Україну. Гліб Бабич

До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що загинули захищаючи Україну.
Історія про українського поета, автора пісень, блогера, громадського діяча, волонтера, учасника російсько-української війни з позивним «Лєнтяй», який ще в 2014 – 2019 роках брав участь в АТО, ООС, а після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну в 2022 році – військовослужбовець Сил територіальної оборони міста Києва.
Загинув 28 липня 2022 року разом із трьома побратимами внаслідок підриву на протитанковій міні автомашини розвідувального комплексу «Локі» неподалік від Ізюма, що на Харківщині.

1. «Слова і кулі » Письменники, що загинули захищаючи Україну

2. Гліб Бабич Письменники, що загинули захищаючи Україну

3. Гліб Валерійович Бабіч – український поет, автор пісень, блогер, громадський діяч, волонтер, учасник російсько-української війни з позивним «Лєнтяй ». Народився 2 березня 1969 року в  Миколаєві. Навчався в Миколаївській гімназії № 2 з вивченням деяких предметів англійською мовою. До початку російсько-української війни займався бізнесом, писав музику і тексти пісень. У Миколаєві організував студію звукозапису, в якій записувалися не лише українські, а й закордонні музиканти і в якій працював з 12 років . Протягом 2014 – 2019 років брав участь у російсько-українській війні як фахівець із застосування зенітних самохідних установок ЗСУ-23-4 « Шилка», пройшов шість бойових ротацій і був звільнений за станом здоров'я у званні прапорщика.  Заснував і керував волонтерською ветеранською організацією « Res_Publica . Брати по зброї» , яка має осередки по всій Україні. Був активістом громадської організації «Справа громад ». У 2018 році, під час служби в 10-й гірсько-штурмовій бригаді, написав слова до пісні «Подай зброю мені, брате», яку виконав гурт Kozak System. Загалом для Kozak System Бабіч написав сім пісень. Після 24 лютого 2022 року –   військовослужбовець  Сил територіальної оборони міста Києва .

4. Загинув 28 липня 2022 року разом із трьома побратимами внаслідок підриву на протитанковій міні автомашини розвідувального комплексу «Локі» неподалік від Ізюма, що на Харківщині . Вшанування пам’яті 29 липня 2022 року Верховна Рада України вшанувала пам'ять полеглого військовика й поета Гліба Бабіча хвилиною мовчання. У 2022 році видавництво «Білка» заснувало конкурс воєнної поезії пам'яті Гліба Бабіча. 18 січня 2024 року Київська міська рада перейменувала Канальну вулицю в Дарницькому районі на вулицю Гліба Бабіча. 26 липня 2024 року в місті Миколаїв на честь Бабіча перейменовано вулицю 8 Березня. 29 серпня 2024 року, у День пам'яті захисників України, Укрзалізниця на найбільших залізничних вокзалах країни у Львові, Харкові, Києві та Дніпрі транслювала поезію Гліба Бабіча та інших полеглих захисників України . 3 листопада 2024 року на  вулиці Гліба Бабіча в Миколаєві гурт Kozak System виконав пісню на його вірші.

5. Ця поетична збірка – вірші й пісні військового поета, ветерана Гліба Бабіча. Вона чесна до щему й потужна, наче зброя. Власне, вона є зброєю в сучасній війні. Ми писали ці слова про книжку «Вірші та пісні» у 2021 році, коли Гліб був живий. 28 липня 2022 року він загинув на Харківщині. Сліз на очах стало більше, але вірші та пісні Гліба залишаються нашою зброєю. Для цього видання ми переклали українською ті з них, що були написані російською, і доповнили книжку спогадами рідних, друзів та побратимів Гліба Бабіча. Він залишив нам свої твори, і вони додають нам злості до ворогів і рішучості виборювати нашу Перемогу. Не вмирай за неї - убий за неї !

6.   Ірина Білоцерківська запропонувала, що сама збере Глібові тексти, щоб він потім відредагував. Коли книжка була готова, Бабіч відмовився від авторського гонорару, замість нього він попросив дарувати людям книги. Довелося збільшити наклад, щоб надрукувати таку кількість, яка була б достатня .  Ірина згадує його постійне пояснення:   «Ти розумієш, я просто не можу цій людині книгу продати».

7. Висловлювання «Не варто сподіватися на жодну працюючу форму «договірного миру». Нація рабів намагатиметься знищити націю вільних людей – завжди. І коли впаде один тиран, вони знайдуть наступного. Який їх осідлає і поведе у бій. На забій». За десяток днів до війни – акцентував: «Не треба панікувати. Потрібно готуватись до захисту» « Не вмирай за неї (за Україну) – вбий за неї. Низький уклін вам усім – сильна та незламна нація! Ми вистоїмо та переможемо»

8. Коли смерть присяде на бруствер, спитає – «Ну що тут ти?» Коли нас, як тісто, місить вогняний вал, Я не стану смикати Бога – вийду в канал арти. У піхоти з артою і Богом – зАвжди прямий канал. Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни, Продиктую чарівні цифри, наче магічний код. Скрипне радіо – «Прийняв. Тримайтеся, пацани». Решту слів не почую. Бо знову накрив «приход». Оживе на позиції стадо сталевих слонів, Поверне свої хоботи в сторону наших бід. І зайде в стволи із клацанням стиснутий божий гнів, Для швидкої доставки – без декларацій і мит. Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал, Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем. Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп. Другий, третій, а потім іще і ще. Гліб Бабич

9. А над нами небо луснуло наче віконне скло, Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт. Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело. Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа . «Що там, брате? Прийом? – Та все по плюсах, братан! Так вломили, що вщент. І цілей більше нема !» Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта! Не дарма вас кличуть богами війни. Ой, не дарма ... ( Останній допис на його сторінці у «Фейсбуці»)  

10. «Роки війни – це найбільш щирі й чесні та осмислені роки мого життя. Чиста совість і повне розуміння сенсів. Я свідомо провів межу між своїм минулим і нинішнім… Я зрозумів, що таке любити свою країну. Це так само, як у людських стосунках. Ти любиш, якщо готовий заради цього жертвувати найголовнішим. Часом, благополуччям, спокоєм, здоров’ям або собою, – як це зробили сотні тисяч. Я зрозумів, що я дійсно люблю Україну. Так само, як свою сім’ю і близьких. І мені стало спокійно. Я ні на що це не проміняю».

11. Про смерть поета повідомив у фейсбук п'ятий президент Петро Порошенко: «Гліб Бабіч – воїн і поет. Любив Україну понад усе. «Не вмирай за неї – вбий за неї!», – це також його слова. Десятки знищених орків, в цілому – шість років на фронті, п'ять ротацій. Здавалося б, береженого й Бог береже. Тому звістка про загибель Гліба розірвала вечірню тишу, неначе грім – ясне небо».

12. «Біля тебе було завжди тепло і драйвово. Ти завжди мріяв і робив. Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета…Я тебе любив. І люблю. І буду любити. Бо ти мій внутрішній голос. Ти був чесним і справжнім. І дуже добрим. Дуже. І безкорисним. Глібич, дорогий, дай сигарету, будь ласка, сьогодні я закурю… Ти відірвав сьогодні шматок мого», – написав у фейсбуці Іван Леньо, фронтмен « Kozak System ».

13. «Ми були близькі з ним, і для мене це велика втрата. Впевнена, що не тільки для мене. Гліб був дуже активний, постійно у спілкуванні, і вирвати його з цього можна було лише, як кудись їдеш з ним в дорозі або ж обговорюєш якісь справи. Дуже діяльна людина. Зупинився великий двигун громадської та волонтерської діяльності» , – сказала комерційна директорка видавництва «Білка» Ірина Білоцерковська.

14. « Гліб – це було свято. Він коли виріс, то став як турботливий тато для всіх. Мені всі заздрили, казали, у тебе ж є Гліб, тобі пощастило. У нашому дворі в Миколаєві 70% «ватних», недалеких людей, але він ріс на їхніх очах, вони знали, що він служить і вони з такою повагою ставилися до нього. А зараз сусідка мені телефонувала і сказала, що за ним увесь двір плаче », –   згадує мама.