Мова і професія. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення

Мова і професія. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення

1. ТЕМА 1.1. МОВА І ПРОФЕСІЯ. ФУНКЦІЇ
МОВИ. СТИЛІ, ТИПИ І ФОРМИМОВЛЕННЯ

2. План
1.Предметізавданнякурсу,йогонауковіоснови.
2.Поняттянаціональноїталітературноїмови.
3.Найістотнішіознакилітературноїмови.
4.Мовапрофесійногоспілкуванняякфункціональний
різновидукраїнськоїлітературноїмови.
5.Професійнамовнокомунікативнакомпетенція.
6.Мовнінорми.
7.МовнезаконодавствотамовнаполітикавУкраїні

3. Основною метою вивчення дисципліни є
формування національно-мовноїособистості,
ознайомлення студентів з нормами сучасної
української мови в професійному спілкуванні, з
основними вимогами до складання та
оформлення професійних документів, навчити їх
професійного мовлення, збагатити словник
термінологічною, фаховою лексикою; підвищити
загальномовний рівень майбутніх фахівців,
формувати практичні навички ділового усного і
писемного спілкування в колективі, розвивати
комунікативні здібності.

4. Завдання курсу:
-поглиблення знань про систему української мови, її одиниці, особливості функціонування;
-засвоєння теоретичних відомостей про українську літературну мову, її походження, суспільне
значення, норми, стилі, специфіку професійної мови та її роль у професійній діяльності, особливості
використання мовнихзасобів у фаховому мовленні;
-вироблення навичок правильного використання лексико-фразеологічних, морфологічних і
синтаксичних засобів української мови відповідно до умов, мети й змісту комунікації;
-засвоєння теоретичних відомостей про термін, його ознаки, термінологічну систему, специфіку
термінології обраного фаху, українські термінологічні словники;
-вироблення вміння користуватися довідковою лінгвістичною літературою;
закріплення навичок грамотного письма.

5. Мова –особлива знакова система, яка
називає поняття та реалії об’єктивної
дійсності і забезпечує потреби людини в
спілкуванні та пізнанні. Знаком у мові є
лексема (слово).

7. Літературна мова –унормована мова суспільного
спілкування, зафіксована в писемній та усній
практиці. Це одна з форм національної мови, що
існує поряд з іншими її формами –діалектами
(територіальними, соціальними), просторіччям,
мовою фольклору тощо.